Міжнародні організації та регулювання світової торгівлі

Права інтелектуальної власності обмежені за термінами. Мінімальний період охорони відрізняється залежно від країни.

Визначимо мінімальний період охорони:

o патентів - 20 років з моменту подачі заяви на патент;

o товарних знаків - 7 років з моменту початкової реєстрації і кожного поновлення реєстрації. Реєстрація відновлюється на невизначений термін;

o промислових зразків - щонайменше 10 років.

Власники прав інтелектуальної власності втрачають своє право, якщо закінчується термін захисту. Після цього ПІВ можуть використовуватися будь-яким членом суспільства, без звертання за дозволом до будь-якого власника права власності.

З метою забезпечення того, щоб поліпшений і посилений захист ПІВ не позначався негативно на передачі технологій на розумних комерційних умовах, передбачається, що країни можуть вживати відповідні заходи, включаючи заходи законодавчого характеру, для запобігання власниками інтелектуальної власності зловживанню своїми правами, а також прийняттю практики, яка стримує торгівлю чи несприятливо впливає на передачу технологій.

В Угоді сформульовані зобов'язання урядів країн-членів передбачати у своєму національному законодавстві процедури і гарантії, спрямовані на те, щоб забезпечити ефективну реалізацію ПІВ.

Виконання Угоди і дотримання урядами положень, що містяться в ньому, контролює Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності.

Уряди різних країн часто прагнуть обмежити з тих чи інших причин передачу технологій. Так, обмеження експорту новітньої технології пояснюється бажанням утримати технологічне лідерство на світовому ринку чи міркуванням національної безпеки. Обмеження імпорту технологи часто пов'язано з необхідністю зниження іноземної конкуренції, збереження робочих місць чи невідповідністю національних стандартів іноземним технологіям.

З метою виконання умов міжнародних угод країни-учасниці вводять державний контроль за продажем технічних досягнень, що можуть бути використані для створення хімічної, бактеріологічної, ракетної зброї. Особливому контролю піддається вивіз технологій, призначених для створення продукції, що має мирне призначення, але які можуть бути використані і для виробництва зброї масового знищення.

Державні механізми міжнародного технологічного обміну бувають прямі, що здійснюються органами експортного контролю, методами митного і прикордонного контролю, і непрямі, які здійснюються через державну систему реєстрації патентів і торговельних знаків.

Отже, міжнародний рівень регулювання світової торгівлі у межах ГААТ/СОТ охоплює торгівлю товарами, послугами та ринок технологій. Захист цих сфер здійснюється та регулюються угодами, договорами, преференційними домовленостями та конвенціями, що дозволяє всім країнам-учасницям безперешкодно здійснювати торгівлю на міжнародному ринку. Нині Україна теж вступила до СОТ, що характеризується деякими особливостями. Це співробітництво має на даному етапі свої переваги та недоліки.

2.3 Особливості співробітництва України з СОТ

Співробітництво України з СОТ є складовою комплексної соціально-економічної стратегії, спрямованої на побудову ефективної, конкурентоспроможної, соціально орієнтованої економіки.

На нашу думку вступ України до Світової організації торгівлі є одним із пріоритетів зовнішньоекономічної політики України і розглядається як системний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі і створення передбачуваного прозорого середовища для залучення іноземних інвестицій.

Процес приєднання України до системи ГАТТ/СОТ почався 30 листопада 1993 року, коли до Секретаріату ГАТТ було направлено офіційну заяву Уряду про намір країни приєднатися до ГАТТ. Робочу групу з питань розгляду заяви України створено 17 грудня 1993 року. Наступним кроком відповідно до процедури стало представлення на розгляд Робочої групи Меморандуму про зовнішньоторгівельний режим України [62].

Процес приєднання України до СОТ тривав більше чотирнадцяти років і передбачав:

o узгодження з країнами - членами Робочої групи графіків зниження імпортного мита та режиму доступу до ринку послуг. До Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ входили 44 члени СОТ (враховуючи основний склад Європейського Союзу);

o проведення багатосторонніх переговорів з країнами - членами Робочої групи та узгодження проекту Звіту Робочої групи;

o гармонізацію законодавства з нормами та вимогами СОТ.

За цей час було проведено 17 офіційних засідань Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ. 25 січня цього року було проведено фінальне засідання країн-членів Робочої групи з питань розгляду заявки про вступ України до СОТ, на якому було схвалено оновлений проект Звіту Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ, Консолідований розклад по тарифах, Консолідований розклад по послугах та подальші кроки щодо завершення технічного оформлення вступу України до СОТ [51, 185].

Проведено та завершено переговори з доступу до ринку товарів і послуг із 52 членами Робочої групи: Австралія, Аргентина, Болгарія, Бразилія, В'єтнам, Вірменія, Гватемала, Гондурас, Грузія, Домініканська Республіка, Еквадор, Естонія, Єгипет, ЄС, Нова Зеландія, Держава Ізраїль, Індія, Індонезія, Ісландія, Канада, Киргизстан, КНР, Колумбія, Південна Корея, Куба, Латвія, Литва, Малайзія, Марокко, Мексика, Молдова, Монголія, Норвегія, Панама, Парагвай, Перу, Польща, Румунія, Сальвадор, Словаччина, Словенія, США, Таїланд, Тайвань, Туреччина, Угорщина, Уругвай, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Шрі-Ланка, Японія.

В частині законодавчого забезпечення процесу вступу України до СОТ, Верховною Радою України протягом 2005-2007 років в цілому було прийнято 49 законів України, в тому числі 11 - у 2007 році [61].

Зазначимо, що прийняті закони врегульовують такі сфери, як інтелектуальна власність, вивізне мито на сільськогосподарську продукцію, страхова та банківська діяльність, ввезення транспортних засобів на територію України, оподаткування сільськогосподарських підприємств, ветеринарна медицина, а також вдосконалення митного законодавства, застосування експортних мит на брухт чорних та кольорових металів, сільськогосподарської діяльності, режиму ліцензування (вартості ліцензії), обіг генетично модифікованих продуктів, перехід на нову систему опису та кодування товарів, побудовану на міжнародній системі ГС 2002 тощо.

Відповідно до домовленостей досягнутих українською делегацією з країнами-членами СОТ, Україною забезпечено під час ратифікації у Верховній Раді України Протоколу про вступ до СОТ прийняття низки законів, які знайшли своє відображення у зобов'язаннях Звіту Робочої групи [63].

5 лютого поточного року на засіданні Генеральної Ради СОТ було підписано Протокол про вступ України до СОТ. Відповідно до типової процедури приєднання до СОТ після засідання Генеральної Ради Протокол про вступ України до СОТ з додатками ратифіковано Верховною Радою України. На 30-й день після ратифікації Україна стає повноправним членом СОТ. Сьогодні, 16 травня 2008 року, набрав чинності ратифікований Верховною Радою 10 квітня поточного року Протокол про приєднання України до Марракеської Угоди про створення Світової організації торгівлі і Україна стала повноправним 152-м членом цієї організації [67].

Ми дослідили, що вступ до СОТ означає для України:

1) інтеграцію до міжнародної ринкової економіки, створення правових засад для стабільного і передбачуваного ведення бізнесу і міжнародної торгівлі.

Послідовна гармонізація законодавства з вимогами СОТ поступово готує вітчизняних підприємців до "гри за єдиними правилами". Відмова від дискримінації і рівноправна торгівля - основні вимоги і, разом з тим, переваги СОТ. Утім, члени організації не відмовляються від застосування механізмів захисту внутрішнього ринку. Угоди СОТ дозволяють країнам вживати обмежувальних заходів проти імпорту, який завдає значної шкоди вітчизняній економіці, але відбувається це за чітко визначеними правилами.

2) доступ до міжнародного механізму вирішення торгових спорів.

Після набуття членства в СОТ Україна отримає можливість захищати інтереси своїх виробників відповідно до процедури розгляду торгових спорів СОТ.

3) створення сприятливого клімату для іноземних інвестицій.

Світовий досвід демонструє, що вступ до СОТ звичайно супроводжується зростанням прямих іноземних інвестицій. Це добре видно на прикладі країн Центральної та Східної Європи, які стали членами СОТ після 1995 року. Зокрема, прямі іноземні інвестиції в Болгарії зросли в наступному після вступу до СОТ році майже в 4 рази, в Словенії - майже в 2 рази. В Естонії приплив іноземних капіталів збільшився після вступу країни до СОТ в 2 рази [65].

4) більш широкий вибір товарів і послуг.

Завдяки збільшенню потоку іноземних товарів, послуг і інвестицій на український ринок виробник матиме доступ до дешевших комплектувальних матеріалів, устаткування і сировини, а споживач - ширший вибір товарів, послуг і цін. Це створює умови для підвищення якості і конкурентоспроможності вітчизняної продукції.

5) отримання Україною статусу повноправного учасника міжнародної торгівлі, що збільшить її можливості брати участь у регіональних союзах і обєднаннях.

Зокрема, членство в СОТ - необхідна умова лібералізації режиму торгівлі з ЄС і початку переговорів про створення зони вільної торгівлі.

Став членом СОТ, Україна може позиціонувати себе на світовій арені як надійного торгівельного партнера і привабливого об'єкта для інвестицій.

Також ми можемо визначити і негативні наслідки членства України в СОТ:

o загострення проблеми низької конкурентоспроможності національної продукції, яка посилиться через неможливість використання вітчизняними виробниками пільг, що суперечать угодам СОТ;

o найбільших втрат зазнають окремі підприємства, господарська діяльність яких здійснюється неефективно та з використанням різноманітних пільгових умов. Скасування цих пільг у цілому позитивно відіб'ється на структурі та загальному стані економіки України:

o використання України розвиненими країнами як ринку збуту своєї продукції;

o зменшення золотовалютних резервів, пов'язане із збільшенням обсігів імпорту;

o можливою є втрата окремими національними виробниками внутрішнього ринку, що призведе до закриття збиткових підприємств, особливо тих, що мають обмежені фінансові ресурси для структурної перебудови. Зокрема, це стосується сектору фінансових послуг, може зазнати втрат і сектор зв'язку;

o на ринку праці слід відзначити поглиблення невідповідності у структурах попиту і пропозиції робочої сили, зростання структурного безробіття, а також поглиблення диференціації регіональних ринків праці всередині країни внаслідок посилення поляризації регіонів-лідерів та депресивних регіонів.

Отже, можемо зробити висновок, що співробітництво України зі Світовою організацією торгівлі призведе як до позитивних наслідків, так і до неготивних. Тому головною метою перебування України в СОТ повинно бути прагнення до якомого ефективнішого використання потенційних переваг членства та зменшення шкідливого впливу потенційних загроз.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Виходячи з теми нашої дипломної роботи, можемо проаналізувати торгівельну політику України, розвиток митно-тарифного регулювання та процес зміни їх на різних етапах розвитку торгівельних відносин до і після вступу до СОТ. Також пропонуємо необхідні заходи, які треба провести, щоб удосконалити митно-тарифне регулювання в Україні.

Митно-тарифне регулюванняв Україні почало розвиватися з 1991 року. Правовою основою його став Закон України "Про Єдиний митний тариф", прийнятий 5 лютого 1992 року. Період 1991-1993 років характеризується досить ліберальним зовнішньоторговельним режимом. На більшість товарних позицій імпортні тарифи були на рівні 0-10 %. Тільки на незначну частину товарів накладалася ставка 15-30 %, а максимальний рівень становив 50 % (алкогольні і тютюнові вироби) [64]. Рівень ставок ввізного мита визначався залежно від ступеня оброблення й економічної доцільності ввозу того чи іншого товару. На товари, імпортовані з країн, що розвиваються, не накладалися мита, а на товари з промислове розвинутих країн, з якими Україна мала угоду про РНС, оподатковування здійснювалося за пільговими ставками.

Можемо зазначити, що період 1994-1995 років характеризується ліберальною експортною та імпортною політикою. У 1994 році кількісні експортні обмеження за багатьма видами товарів були скасовані. Виключенням були товари, що підлягають "добровільним" експортним обмеженням у рамках міжнародних угод (текстиль, сталь), а також деякі стратегічні товари, внесені до списку "спеціального" експортного режиму (сталь, вугілля, нафто-продукти, електроенергія, дорогоцінні метали і камені). У той же час ставки ввізного мита були значно підвищені у фіскальних цілях на високоліквідну продукцію і підакцизні товари. Таким чином, механізм регулювання був спрямований насамперед на одержання податкових надходжень і насамперед - на захист національного виробника. Значна кількість пільг, наданих законодавством окремим суб'єктам ЗЕД, створила неоднакові умови конкуренції на внутрішньому ринку.

Період 1996-1999 років характеризується протекціоністською політикою захисту національного товаровиробника. Посилення протекціонізму відбувається поряд із заходами для зміни системи митно-тарифного регулювання у зв'язку з переговорним процесом про вступ України до СОТ. Скасовується національна система преференцій. Механізм тарифного регулювання спрямований на захист вітчизняного товаровиробника. Мають місце фіскальні надходження від тарифів переважно за рахунок підвищення ставок на імпорт високоліквідної на українському ринку продукції (в основному, підакцизні товари), а також за рахунок заходів, пов'язаних з визначенням митної вартості, тарифної позиції і країни походження товару.

Для постачання сировини для виробничих потреб вводяться мінімальні ставки ввізного мита. На експорт деяких видів продукції вводиться експортне мито, що має переважно заборонний характер (вовна, шкіра тварин, чорні і кольорові метали й ін.). Продовжують застосовуватися пільги окремим категоріям суб'єктів ЗЕД. Активно використовується режим вільної торгівлі з країнами СНД і Балтії. У зв'язку з обмеженістю заходів тарифного регулювання (стосуються лише близько ЗО % імпорту) і нетарифного регулювання поступова перевага віддається адміністративним і технічним заходам.

Таким чином, Україна прийшла до висновку про передчасність лібералізації зовнішньої торгівлі і зробила ставку на політику протекціонізму. Вирішальну роль у прийнятті такого рішення відіграли два фактори: зменшення ємності внутрішнього ринку і різке падіння обсягів національного виробництва.

В період 2000-2007 років застосовується політика селективного протекціонізму.

У зв'язку з поновленням переговорного процесу про вступ України у СОТ і переговорами з ЄС по зменшенню рівня ввізного мита на текстиль і одяг, у 2000 році поступово зменшено загальний рівень імпортних тарифів. Розмір максимальних ставок, ввізного мита був зменшений до 25 %. Також були зменшені ставки імпортного мита до рівня 0-17 % на різноманітний асортимент товарів і продукції легкої промисловості (середньоарифметична ставка дорівнювала 6,9 %) [67].

Були внесені зміни у ставки ввізного мита на продукцію хімічної промисловості, окремі види сільськогосподарської техніки і запасних частин до неї, товари широкого вжитку, які не виготовлялися чи виготовлялися в недостатній кількості в Україні. Зменшилася кількість підакцизних товарів. Знижено митні тарифи, на текстиль і одяг відповідно до домовленостей з ЄС. Почали використовуватися антидемпінгові заходи.

Для того щоб в останній час Україна удосконалила систему митно-тарифного регулювання відповідно до норм СОТ потрібно поступово лібералізувати імпортний режим. Це, зокрема, пов'язано з необхідністю виконувати зобов'язання перед міжнародними фінансовими організаціями з лібералізації зовнішньоторговельного режиму. Поступово скасувати застосування ставки мінімальної митної вартості. Істотно зменшити кількість рішень по зміні ставок ввізного мита. Прийняти рішення, спрямовані на стимулювання внутрішнього виробництва, тобто знизити ставку мита на сировину, підвищити на готову продукцію, аналоги якої випускаються в Україні. Треба знизити ставки імпортного мита на значну номенклатуру товарів текстильної промисловості відповідно до зобов'язань перед ЄС. Створити законодавчу базу щодо приєднання до Конвенції по гармонізованій системі опису і кодування товарів, оптимізувати тарифну номенклатуру.

Період сьогодення потребує ще багато змін у митно-тарифному регулюванні України, оскільки вона стала членом СОТ.

З моменту вступу України у СОТ Україна отримала режим найбільшого сприяння у торгівельному просторі всіх країн-членів СОТ, тобто одночасне покращання умов торгівлі з 151 країною світу, на які припадає понад 95% світової торгівлі; зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів на товарні ринки країн-членів СОТ; можливості захисту інтересів українських виробників згідно з процедурою розгляду торгівельних спорів Світової організації торгівлі; набуття офіційного статусу переговорного процесу з створення зони вільної торгівлі з ЄС; скасування квот на експорт української продукції металургії до ЄС; доступ до дешевших комплектувальних, устаткування і сировини; забезпечення недискримінаційного транзиту товарів та послуг.

Зокрема, зменшення тарифів вигідне для секторів, які були відносно незахищеними, або мали велику частку проміжного попиту (а тому виграють від зниження цін на фактори виробництва), а покращання доступу до ринків сприятливе для експортно-орієнтованих секторів, що стикаються зі значними торгівельними обмеженнями на зовнішніх ринках.

Поряд із лібералізацію торгівельного режиму та відкриття своїх ринків для імпортної продукції, угодами СОТ передбачено розгалужений механізм захисту внутрішнього ринку, який передбачає: спеціальні захисні заходи у випадку різкого зростання імпорту; антидемпінгові заходи у випадку імпорту за демпінговими цінами; компенсаційні заходи у випадку використання заборонених СОТ субсидій; підвищення ставок митного тарифу та застосування квот у разі суттєвого погіршення платіжного балансу країни; надання державної підтримки вітчизняним виробникам, у тому числі експортерам; використання субсидій, які не створюють негативного впливу на конкуренцію і спрямовані на підвищення конкурентноздатності вітчизняних виробників, у тому числі експортерів; надання внутрішньої підтримки для розвитку сільського господарства, зокрема, застосування спеціального режиму оподаткування.

Отже, ми можемо зазначити, що Україна пройшла певний період формування і змін в стратегії торгової політики та стала на новий етап розвитку міжнародних торгівельних відносин.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА РЕГУЛЮВАННЯ СВІТОВОЇ ТОРГІВЛІ

План-конспект семінарського заняття для

студентів 4 курсу економічного факультету

з курсу «Економічна інтеграція та глобальні економічні проблеми»

Модель: безпосереднє навчання

ТЕМА: МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА РЕГУЛЮВАННЯ СВІТОВОЇ ТОРГІВЛІ

Мета заняття: перевірка знань, умінь та навичок у студентів здобутих на лекційному занятті з цієї ж теми та здатність застосовувати їх на практиці.

Поняття і терміни: основні типи торгівельної політики, тарифні та нетарифні методи регулювання міжнародної політики, мито та його види, тарифна квота та ескалація, демпінг, ліцензування, субсидії, технічні бар'єри, торговий договір, ГАТТ та СОТ.

Цілі:

· перевірити знання змісту основних понять з теми вивченої на лекції;

· визначити основні види тарифних і нетарифних методів регулювання міжнародної торгівлі;

· виявити здобуті уміння та навички за допомогою розв'язання задач, вправ та тестів з данної теми.

Потрібний час: 2 години.

Матеріали: роздатковий матеріал 1, 2.

План заняття:

І. Ознайомлення з темою семінару та розкриття його задач (15 хв.)

ІІ. Перевірка та детальне розкриття основних понять (40 хв.)

III. Розв'язання економічних задач, вправ і тестів (50 хв.)

ІV. Підведення підсумків семінару та виставлення оцінок (15 хв.)

Хід семінару

1. Привітання з аудиторією, визначення відсутніх.

2. Повідомлення теми та задач заняття.

3. Перевірка у студентів здобутих знань. Викладач пропонує присутнім відповісти на такі питання:

Ш Які форми державного регулювання міжнародної торгівлі вам відомі? Яка з цих форм діє в Україні?

Ш У чому відмінність політики лібералізації зовнішньої торгівлі й протекціонізму?

Ш Що таке митний тариф?

Ш Які методи відносяться до нетарифних?

Ш Чи здатна Україна торгувати на міжнародному ринку товарів та послуг без перешкод з боку інших країн?

Ш У чому відмінність впливу тарифу на економіку малої та великої країни?

Ш Які методи торгової політики дозволено міжнародними договорами, а які заборонено?

Ш Який аргумент на користь протекціонізму в зовнішній торгівлі є основним? Чому?

Ш Які ви знаєте міжнародні організації з регулювання світової торгівлі?

Ш Як вплине вступ до СОТ на економічне становище України? Переваги та недоліки.

4. Викладач пропонує студентам розв'язати:

· тест, вибравши одну правильну відповідь (роздатковий матеріал 1);

· вправу, для цього треба вставити пропущене слово (роздатковий матеріал 2).

5. Підведення підсумків заняття. Оцінювання викладачем здобутих студентами знань та навичок після розв'язання вправ з даної теми. Оголошення викладачем оцінок та їх аналіз.

РОЗДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ 1

ТЕСТ

Вибрати одну вірну відповідь.

1. Форми протекціонізму:

а) селективний, галузевий, колективний, прихований;

б) тарифний та нетарифний;

в) односторонній, двосторонній, багатосторонній.

2. До тарифних методів торгової політики належать:

а) мита, субсидії та квоти;

б) мита, квотування, ліцензування;

в) мита та тарифні квоти.

3. До прихованих методів торгової політики належать:

а) субсидії, кредитування, демпінг;

б) державні закупівлі, вимоги про вміст місцевих компонентів, технічні бар'єри, податки і збори;

в) торгові угоди, правові режими, технічні бар'єри, субсидії.

4. Введення тарифу на імпорт пшениці в малій країні приведе:

а) до зростання світових цін на пшеницю;

б) падіння світових цін на пшеницю;

в) не вплине на рівень світової ціни на пшеницю.

5. За правилами ВТО експортні субсидії:

а) дозволені;

б) не дозволені;

в) дозволені, якщо торговий партнер використовує імпортний тариф;

г) заборонені, але можуть використовуватися за згодою з торговим партнером.

6. Державне регулювання міжнародної торгівлі може бути:

а) тарифне та нетарифне;

б) одностороннє, двостороннє, багатостороннє;

в) селективне, галузеве, колективне, приховане.

7. До фінансових методів торгової політики належать:

а) субсидії, кредитування, демпінг;

б) торгові угоди, правові режими, технічні бар'єри, субсидії;

в) субсидії, кредитування, ліцензування.

8. До кількісних методів торгової політики належать:

а) квотування, ліцензування, правові режими, добровільні обмеження;

б) квотування, ліцензування, добровільні обмеження;

в) субсидії, кредитування, ліцензування.

9. "Добровільне" обмеження, експорту передбачає:

а) введення експортного мита експортером;

б) квотування експорту експортером;

в) квотування імпорту імпортером;

г) квотування експорту імпортером.

10. Яка з означених форм торговельних бар'єрів не створює суттєвих перешкод для вільної торгівлі:

а) "добровільні" експортні обмеження;

б) мито на імпорт;

в) ліцензії на експорт;

г) ліцензії на імпорт;

д) всі відповіді правильні;

е) всі відповіді неправильні.

11. Демпінг -- це:

а) продаж товарів на ринках інших країн за цінами, нижчими від витрат виробництва (собівартості цих товарів), для отримання конкурентних переваг в експорті на тому чи іншому ринку;

б) державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції за допомогою використання тарифних інструментів торговельної політики;

в) плата за товар, який перетинає митний кордон.

12. Протекціонізм -- це:

а) продаж товарів на ринках інших країн за цінами, нижчими від витрат виробництва (собівартості цих товарів) для отримання конкурентних переваг в експорті на тому чи іншому ринку;

б) державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції за допомогою використання тарифних і нетарифних інструментів торговельної політики;

в) плата за товар, який перетинає митний кордон.

13. Специфічні митні тарифи --- це:

а) мита, які стягуються з певних товарів державного споживання;

б) мита, які нараховуються у встановленому розмірі на одиницю продукції;

в) мита, які встановлюються на імпорт продукції спеціальними органами влади;

г) мита, які нараховуються у встановленому розмірі на одиницю вартості продукції;

д) мита, які встановлюються на імпорт продукції з найбільш дружніх країн;

є) всі відповіді правильні;

є) немає правильної відповіді.

14. Ефективні митні тарифи:

а) ефективно захищають внутрішній ринок від імпорту;

б) встановлюються тільки на критично важливу під кутом точки зору національної безпеки продукцію;

в) встановлюються тільки у випадку початку торгової війни;

г) обчислюються з урахуванням рівня мит, що накладені на імпортні вузли і деталі кінцевої продукції;

д) мають невизначений смисл, що придумали журналісти, які пишуть на економічні теми.

15. Якщо уряд встановив розмір мліти в 10 % митної вартості товару, то таке мито називається:

а) адвалорне;

б) специфічне;

в) номінальне;

г) комібноване;

д) сезонне;

є) ефективне;

є) преференційне;

ж) правильні відповіді а і в.

РОЗДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ 2

ВПРАВА

Вставте пропущене слово:

1._________________________-- приховані методи торгової політики, спрямовані на збільшення внутрішньої ціни імпортного товару і зниження тим самим його конкурентоспроможності на внутрішньому ринку.

2.__________________________ -- зустрічна торгівля двох країн одним і тим самим товаром за заниженими цінами.

3.___________________________ -- метод фінансової нетарифної зовнішньоторгової політики, який передбачає фінансове стимулювання державою розвитку експорту національним фірмам.

4.___________________________ -- реальний рівень мит на кінцеві товари, розраховані з урахуванням рівня мита, накладеного на імпортні вузли і деталі цих товарів.

5.___________________________ -- встановлюється на експорт або імпорт певного товару на певний період часу і не залежить від того, з якої країни він імпортується або в яку країну він експортується.

6.____________________________-- дозволи, які видають державні органи на експорт або імпорт товарів у встановлених кількостях за певний проміжок часу.

7.____________________________ -- мита, які вводяться на основі односторонніх рішень органів державної влади країн.

8._____________________________ -- рівень мита, який забезпечує максимізацію і ивня національного економічного добробуту.

9._____________________________ -- державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торгової політики.

10._____________________________ -- умова, яка закріплена в міжнародних торговихї угодах, що передбачає надання країнам, які домовляються, одна одній усіх прав, переваг і пільг, котрими користуються і/або буде користуватись інша третя держава.

11._____________________________ -- політика мінімального державного втручанні в зовнішню торгівлю, яка розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції.

12._____________________________ -- найбільш прихований фінансовий метод торгової політики і дискримінація проти імпорту, яка передбачає бюджетне фінансування виробництва всередині країни товарів, які конкурують з імпортом.

13.________________________________ -- збільшення рівня митного оподаткування товарів за ступенем зростання їх обробки.

14.________________________________ -- приховані методи торгової політики, які виникають'у зв'язку з тим, що національні технічні, адміністративні та інші норми і правила побудовані так, щоб перешкоджати ввозу товарів з-за кордону.

15.________________________________ -- вид міждержавних угод, який встановлює принципи і режими двосторонньої торгівлі.

ВІДПОВІДІ

ТЕСТ

1) а

2) в

3) б

4) в

5) б

6) б

7) а

8) б

9) б

10) е

11) а

12) б

13) б

14) г

15) ж

ВПРАВА

1.Вимога про дотримання місцевих компонентів. 2.Внутрішні податки. 3.Державні закупки. 4.Експортне кредитування. 5.Квота. 6.Кількісні обмеження. 7.Ліцензування. 8.Мито. 9.Оптимальний митний тариф. 10.Протекціонізм. 11.Режим найбільшого сприяння. 12.Субсидії. 13.Тарифна ескалація. 14.Технічні бар'єри. 15.Торговий договір.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Воронкова А.Е., Єрохіна Л.В., Рябенко Л.І. Міжнародні економічні організації:Навчальний посібник. - К.:ВД «Професіонал», 2006. - 352 с.

2. Козак Ю.Г., Ковалевський В.В., Ржепішевський К.І. Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях. Навчальний посібник. - Київ, 2004, - 676 с.

3. Міжнародна економіка: Підручник/А.П. Румянцев, К.Н. Кменко, В.В. Рокоча та ін.; За ред.. А.П. Румянцева - К.: Знання-Прес, 2003. - 447 с.

4. Міжнародні організації: Навч. посібник/За ред. Козака Ю.Г., Ковалевського В.В., Кутайні З. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 440 с.

5. Міжнародні організації: Навч. посібник за ред. Циганкова Т.М., Гордєєва Т.Ф. - К.: КНЕУ, 2001.- 340 с.

6. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України.:Підручник. - К.: КНЕУ: 2003. - 948 с.

ВИСНОВКИ

Інтернаціоналізація господарчого життя, тісна взаємопов'язаність та взаємозалежність національних господарств, зростаючий міжнародний резонанс процесів, які відбуваються в економіках розвинутих країн світу, та зворотній вплив світогосподарчих процесів на національні економіки стимулюють міждержавне регулювання економічних процесів, яке здійснюється через систему багатьох інтеграційних об'єднань, міжнародних організацій та домовленостей.

З кожним днем більш змістовну роль у міждержавному регулюванні займають міжнародні організації. В регулюванні міжнародної торгівлі товарами та послугами особливу роль відіграє Світова організація торгівлі, головною метою якої є лібералізація світової торгівлі на основі послідовного скорочення рівня митних тарифів і усунення різних нетарифних бар'єрів. Отже, дослідження питань регулювання світової торгівлі та системи міжнародних організації з регулювання світової торгівлі є дуже актуальними для сучасного світу та України.

Регулювання міжнародної торгівлі припускає цілеспрямований вплив держави на торговельні відносини з іншими країнами.

Основною рисою державного регулювання міжнародної торгівлі є застосування у взаємодії двох різних типів зовнішньоторгівельної політики: лібералізації (політики вільної торгівлі) і протекціонізму. Ці два типи торгової політики характеризують ступінь втручання держави в міжнародну торгівлю.

До інструментів державного регулювання міжнародної торгівлі відносяться:

o тарифні методи, що переважно регулюють імпорт і спрямовані на захист національного товаровиробника від іноземної конкуренції, тому що роблять іноземні товари менш конкурентоспроможними;

o нетарифні методи, що регулюють як імпорт, так і експорт (допомагають виводити на світовий ринок більше вітчизняної продукції, роблячи її більш конкурентоспроможною).

Нині країни намагаються все менше використовувати ці методи, бо вони стають перепонами на шляху міжнародного руху товарів. Щоб можливо було вирішити безліч проблем, що стають на заваді успішної участі у міжнародній торгівлі, країни вступають до міжнародних організацій з регулювання світової торгівлі.

Під поняттям міжнародна організація мається на увазі об'єднання держав, установ, фізичних осіб, що спільно реалізують програму або мету на підставі певних правил та процедур і діяльність яких виходить за національні кордони.

Утворення міжнародних організацій є об'єктивним наслідком процесу розвитку світового суспільства. Серед чинників, що ведуть до їх виникнення, головні: міжнародний поділ праці, міжнародна економічна інтеграція, політичні стосунки між країнами, глобалізація міжнародних відносин.

На початку XXI ст. кількість міжнародних організацій вимірюється тисячами. Таке розмаїття організацій утруднює їх класифікацію і відокремлення типів організацій за якоюсь однією схемою. Типологія міжнародних організацій відображає такі аспекти, за якими аналізується суть і діяльність організацій. Тобто, існують певні критерії визначення типу організації залежно від того, в якому аспекті ми маємо намір її розглядати.

Основними критеріями типології міжнародних організацій є:

o членство суб'єктів міжнародних відносин і юридичний статус організації;

o географічне поширення;

o функціональна спрямованість;

o характер діяльності.

Що стосується міжнародних організацій з регулювання світової торгівлі, тобто СОТ, ЮНКТАД і ЮНСІТРАЛ, які являються найавторитетнішими, то вони за цією класифікацією відносяться до глобальних організацій, організацій спеціальної компетенції та спеціалізованих економічних організацій.

Організації з регулювання світової торгівлі мають певні цілі, функції, засоби регулювання світової торгівлі та методи врегулювання економічних спорів з приводу торгівлі. Але панівну роль на міжнародному рівні регулювання світової торгівлі все ж таки займає Світова організація торгівлі.

Головною метою СОТ є лібералізація міжнародної торгівлі, усунення дискримінаційних перешкод на шляху потоків товарів та послуг, вільний доступ до національних ринків і джерел сировини. Таким чином досягнення цієї мети забезпечить зміцнення світової економіки, зростання інвестицій, розширення торгівельних зв'язків, підвищення рівня зайнятості й доходів в усьому світі.

Сфера діяльності СОТ охоплює: митно-тарифне урегулювання; антидемпінгове урегулювання; використання субсидій і компенсацій; нетарифні обмеження; діяльність митних союзів і зон вільної торгівлі; торговельні аспекти захисту прав інтелектуальної власності; торгівлю окремими товарами; торгівельні аспекти інвестиційних заходів та ін.

У практиці регулювання міжнародної торгівлі існують чотири основних правила, установлених Генеральною угодою з тарифів і торгівлі (ГАТТ), що входить у систему СОТ. Перше правило стосується захисту національної промисловості тільки за допомогою тарифів. Друге правило визначає, що тарифні ставки повинні бути знижені і зв'язані, щоб уникнути подальшого підвищення. Що стосується третього правила, то воно визначає торгівлю на підставі положень режиму найбільшого сприяння (РНС). Четверте правило відноситься до національного режиму.

Ще СОТ регулює міжнародну торгівлю послугами, а на данному етапі розвитку ринку технологій стає важливим і його регулювання.

Захист цих сфер здійснюється та регулюються угодами, договорами, преференційними домовленостями та конвенціями, що дозволяє всім країнам-учасницям безперешкодно здійснювати торгівлю на міжнародному ринку. Нині Україна теж вступила до СОТ, що характеризується деякими особливостями. Це співробітництво має на даному етапі свої переваги та недоліки.

Співробітництво України з СОТ є складовою комплексної соціально-економічної стратегії, спрямованої на побудову ефективної, конкурентоспроможної, соціально орієнтованої економіки.

Вступ України до Світової організації торгівлі є одним із пріоритетів зовнішньоекономічної політики України і розглядається як системний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі і створення передбачуваного прозорого середовища для залучення іноземних інвестицій.

16 травня 2008 року набрав чинності ратифікований Верховною Радою 10 квітня поточного року Протокол про приєднання України до Марракеської Угоди про створення Світової організації торгівлі і Україна стала повноправним 152-м членом цієї організації.

Вступ до СОТ означає для України інтеграцію до міжнародної ринкової економіки, створення правових засад для стабільного і передбачуваного ведення бізнесу і міжнародної торгівлі, доступ до міжнародного механізму вирішення торгових спорів, створення сприятливого клімату для іноземних інвестицій, більш широкий вибір товарів і послуг, отримання Україною статусу повноправного учасника міжнародної торгівлі, що збільшить її можливості брати участь у регіональних союзах і обєднаннях.

До негативних наслідків членства України в СОТ відносимо наступні: загострення проблеми низької конкурентоспроможності національної продукції, яка посилиться через неможливість використання вітчизняними виробниками пільг, що суперечать угодам СОТ; найбільших втрат зазнають окремі підприємства, господарська діяльність яких здійснюється неефективно та з використанням різноманітних пільгових умов (скасування цих пільг у цілому позитивно відіб'ється на структурі та загальному стані економіки України); використання України розвиненими країнами як ринку збуту своєї продукції; зменшення золотовалютних резервів, пов'язане із збільшенням обсігів імпорту; можливою є втрата окремими національними виробниками внутрішнього ринку, що призведе до закриття збиткових підприємств, особливо тих, що мають обмежені фінансові ресурси для структурної перебудови (зокрема, це стосується сектору фінансових послуг), може зазнати втрат і сектор зв'язку; на ринку праці слід відзначити поглиблення невідповідності у структурах попиту і пропозиції робочої сили, зростання структурного безробіття, а також поглиблення диференціації регіональних ринків праці всередині країни внаслідок посилення поляризації регіонів-лідерів та депресивних регіонів.

Таким чином головною метою перебування України в СОТ повинно бути прагнення до якомого ефективнішого використання потенційних переваг членства та зменшення шкідливого впливу потенційних загроз.

Отже, зробив теоретичні узагальнення, можемо зазначити, що реалізацію поставлених завдань виконано в повній мірі, визначено актуальність та новизну проблематики з обраної теми, а їх ґрунтовне розкриття може бути використано для подальших досліджень в цій сфері. В практичному плані на прикладі України, аргументовано розглянуті етапи розвитку митно-тарифного регулювання та досліджені результати впливу членства у СОТ на торгівельну політику вцілому. Методичні розробки, тобто план-конспект семінару за темою дипломної роботи, може бути використаний для студентів економічних факультетів вищих навчальних закладів.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України № 332 - ХІУ від 22.12.98 р. «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україні».

2. Закон України «Про єдиний митний тариф» (станом на 1 жовтня 1998 р.). - К.: Парламентське видавництво, 1998.

3. Закон України № 330 - ХІУ від 22.12.98 р. «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту».

4. Закон України № 331 - ХІУ від 22.12.98 р. «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту».

5. Закон України № 2371 - ІІІ від 5 квітня 2001 року «Про Митний тариф України».

6. Закон України № 2470 від 15 березня 2005 року «Про внесення змін до Митного тарифу України».

7. Указ Президента України № 255 від 6 квітня 1996 року «Про концепцію трансформації митного тарифу України на 1996-2005 роки відповідно до системи ГАТТ/СОТ».

8. Указ Президента України № 797 від 5 вересня 2001 року «Про додаткові заходи щодо прискорення вступу України до Світової організації торгівлі».

9. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения. - М., 1999. - 280 с.

10. Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Внешнеэкономические связи. - М. 1998. - 320 с.

11. Внешнеэкономическая деятельность предприятия /Под ред. Л.Е. Стровского. - М. 1999. - 318 с.

12. Воронкова А.Е., Єрохіна Л.В., Рябенко Л. І. Міжнародні економічні організації: навчальний посібник. - К.: ВД «Професіонал», 2006. - 352 с.

13. Герчикова И.Н. Международные экономические организации. - М.: Консалтбанкир, 2000. - 382 с.

14. Данильцев А.В. Международная торговля: инструменты регулирования. - М., 1999. - 276 с.

15. Дорофієнко В. Про деякі аспекти економічних наслідків приєднання України до СОТ // Економіст, № 8, 2007, с. 66.

16. Ефективність державного управління. Практикум /За заг. ред. І. Розпутенка. - К.: К.І.С., 2002. - 214 с.

17. Замороко Т. Інтеграція до СОТ - наслідки для легкої промисловості // Маркетинг в Україні, № 4, 2005, с. 31.

18. Киреев А. Международная экономика. Ч. 1. - М.: Международные отношения, 1998. - 416 с.

19. Киреев А. Международная экономика. Ч. 2. - М.: Международные отношения, 1999. - 436 с.

20. Козак Ю.Г., Лук'яненко Д.Г., Макагон Ю.В. та ін. Міжнародна економіка: Навч. Посібник. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 672 с.

21. Козак Ю.Г., Ковалевський В.В., Ржепішевський К.І. Міжнародна економіка в питаннях та відповідях: Навч. посібник. - Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. - 676 с.

22. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - 406 с.

23. Козик В.В, Панкова Л.А., Григор'єв О.Ю., Босак А.О. Міжнародна економіка та міжнародні економічні відносини: Практикум. - К.: Вікар, 2003. - 368 с.

24. Костенко Л.В. Соціально-економічні аспекти вступу України в СОТ // Економіка в школах України, № 3, 2006, с. 5.

25. Кругман П.Р., Обстфельд М. Международная економика, 5-е изд. - СПб.: Питер, 2003. - 832 с.

26. Кузнєцова Н.В. Регулирование внешнеэкономической деятельности в Украине: Практ. Пособие. - К., 1998. - 286 с.

27. Мануха С.М. Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації. - Харків, Пегас, 2003. - 352 с.

28. Международное право /Под. ред. Колосова Ю.М., Кузнецова В.И. - М.: Международные отношения, 1998. - 436 с.

29. Международные экономические отношения /Под. ред. В.Е. Рыбалкина. - М.: ЮНИТИ, 1999. - 372 с.

30. Международные экономические отношения /Под. ред. Е.Ф. Жукова. - М.: ЮНИТИ, 1999. - 268 с.

31. Международные экономические отношения: учеб. пособие для вузов /Под ред. проф. Л.Е. Стровского. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. - 461 с.

32. Мельник Т. Проблеми і питання розвитку зовнішньої торгівлі та економічного зростання в Україні // Економіст, № 4, 2007, с. 46.

33. Миклашевская Н.А., Холопов А.В. Международная экономика. - М., 1998. - 472 с.

34. Миклашевская Н.А., Холопов А.В. Международная экономика: учебник /Под общ. ред. д.э.н., проф. А.В. Сидоровича; МГУ им. М.В. Ломоносова. - 3-е изд., перераб. и доп. М.: Издательство «Дело и Сервис», 2004. - 356 с.

35. Міжнародні організації: Навч. посібник /За ред. Козака Ю.Г., Ковалевського В.В., Кутайні З. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 440 с.

36. Міжнародна економіка: Навч. посібник /За ред. Козака Ю.Г., 2002. - 436 с.

37. Міжнародна економіка: Підручник /А.П. Румянцев, Г.Н. Климко, В.В. Рокоча та ін.; за ред.. А.П. Румянцева. - К.: Знання-Прес, 2007. - 447 с.

38. Міжнародні стратегії економічного розвитку. Навч. Посібник /За ред. Козака Ю.Г., Єханурова Ю.І., Ковалевського В.В. - К.: ЦНЛ, 2005. - 346 с.

39. Митний кодекс України. - Х.: ТОВ «Одісей», 2002. - 224 с.

40. Нешатаева Т.Н. Международные организации и право. Новые тенденции в международно-правовом регулировании. - М.: Дело, 1999. - 429 с.

41. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України. Підручник. - К.: КНЕУ, 2003. - 328 с.

42. Овчинников Г. Международная экономика. - СПб: Изд-во Михайлова В.А., 1999. - 390 с.

43. Основи міжнародної торгівлі: Навч. посібник /За ред. Ю.Г. Козака, Н.С. Логвинової, Н.І. Ржепішевського. - 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 656 с.

44. Пахомов Ю.М., Лук'яненко Д.Г., Губський Б.В. Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі. - К.: Смолоскип, 2002. - 234 с.

45. Покровская В.В. Организация и регулирование внешнеэкономической деятельности. - М., 1999. - 385 с.

46. Савельєв Е.В. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів: Підручник для магістрантів з міжнародної економіки і державної служби. - Тернопіль: Економічна думка, 2002. - 580 с.

47. Сакс Дж.Д., Ларрен Ф.Б. Макроэкономика. Глобальний подход: Пер. с англ. - М., 1998. - 314 с.

48. Світова економіка: підручник /Під. ред. А.С. Філіпченко, 2006. - 581 с.

49. Семенов К.А. Международные экономические отношения. - М., 1998. - 215 с.

50. Система світової торгівлі: Практичний посібник - К.: К.І.С., 2002. - 348 с.

51. Україна і Світова організація торгівлі: Збірник офіційних документів. Укладачі: Варналій З.С., Панфілова Т.О., Петреченко Ю.А., Фещенко В.В. - К., 2002. - 384 с.

52. Україна і світове господарство. Взаємодія на межі тисячоліть: Навч. посібник /За ред. С.В. Головко. - К., 2002. - 470 с.

53. Управління зовнішньоекономічною діяльністю /За ред. А.І. Кредісова. - К., 1998. - 486 с.

54. Фомичев В.И. Международная торговля. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 446 с.

55. Фомін І. До питання вдосконалення системи тарифного регулювання імпорту в Україні // Економіка України, № 10, 2005, с. 25.

56. Циганкова Т.М., Гордєєва Т.Ф. Міжнародні організації: Навч. Посібник. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 340 с.

57. Циганкова Т.М. Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ. - К.: КНЕУ, 2003. - 240 с.

58. Циганкова Т.М., Гордєєва Т.Ф. Міжнародні організації. Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2003. - 348 с.

59. Шишаев А.И. Регулирование международной торговли товарами. - М., 1998. - 258 с.

60. Шреплер Х.-А. Международные экономические организации. Справочник. - М.: Международные отношения, 1999. - 406 с.

61. http://www.rada.gov.ua

62. http://www.zakon.rada.gov.ua

63. http://www.minjust.gov.ua

64. http://www.ukrstat.gov.ua

65. http://www.sta.gov.ua

66. http://www.ekonomika.com.ua

67. http://www.businesskiev.ua

68. http://www.financialblog.ru

ДОДАТКИ

Додаток 1

Щорічні темпи приросту міжнародної торгівлі й світового валового продукту, %

Міжнародна торгівля	Пересічно за 1997 - 2002 рр.	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2007 р.
	6,5	0,1	3,1	4,5	6,8	6,6
Світовий валовий продукт	2,0	2,2	4,2	5,1	4,9	4,7

Додаток 2

Типізація міжнародних організацій

Критерії типізації	Типи організацій
Членство держав	1) міждержавні (міжурядові) 2) недержавні 3) змішані
Географічне охоплення	1) глобальні (всесвітні) 2) регіональні 3) субрегіональні
Компетенція (функціональне охоплення, спрямованість)	1) універсальні (загальної компетенції) 2) спеціальні (вузької компетенції)
Характер повноважень (юридичний статус)	1) міжнародні 2) наднаціональні
Характер діяльності	1) регульовані 2) контрольні 3) координаційно-інформаційні 4) консультативні
Період функціонування	1) тимчасові 2) постійні
Порядок вступу до організації	1) відкриті 2) закриті

МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА РЕГУЛЮВАННЯ СВІТОВОЇ ТОРГІВЛІ - Дипломна робота з економічної теорії

Діканської Світлани Сергіївни. - Харків: ХНУ. - 2008 - 89 с.

На підставі подій, які сталися 10 квітня 2008 року, тобто Україна стала повноправним 152-м членом Світової організації торгівлі, автор дипломної роботи намагається розкрити сутність торгівельної політики та методів регулювання торгівлі з усіма особливостями на прикладі різних країн, а також головні особливості співробітництва України з СОТ. Аналізуються причини виникнення, класифікація міжнародних організацій з регулювання світової торгівлі та міжнародний рівень регулювання світової торгівлі у межах ГАТТ/СОТ. На прикладі України, аргументовано розглядаються етапи розвитку митно-тарифного регулювання та результати впливу членства у СОТ на торгівельну політику в цілому, з якими пов'язані практичні рекомендації. В роботі викладені методичні рекомендації: план-конспект семінару для студентів економічних факультетів вищих навчальних закладів за темою дипломної роботи.

Размещено на Allbest.ru