Стилістика комічного в текстах сучасних ЗМІ

Є матеріали, у яких комізм використовується лише в заголовках, та можливо ще в однову реченні, десь у контексті, наприклад стаття «Полювання на мерів», вона розповідає про мерів-хабарників, і висвітлюється у більш серйозному контексті, з усього матеріалу, комізмом вирізняється лише одне, перше речення: «Крим, либонь, лідирує з-поміж інших регіонів за кількістю міських і сільських голів…», долі автор серйозно та стримано викладає матеріал.

Шматочок сторінки, кожного номера під назвою «цитата дня» присвячений окремим особистостям. Наприклад, «Ігор Мерошниченко, нардеп від ВО «Свобода» - про виїзне засідання більшості ВР». Автор подає влучні цитати зі сторінки соціальної мережі політика: «У «ригоАналів» є шанс легітимізувати своє збіговисько». В цих матеріалах відсутній автор та його думки, але крізь призму комічного подаються вислови нардепів: «Назва цього свята виходить із так званої «азірівської» мови, коли Прем'єр-міністр Азаров умисно «ковєркає» українську літературну мову. Тому, вибачайте, але давайте святкувати «Пакращу». Це так по-азаровському. Це так по-жлобському. По-нашому, депутатському.»

Однак на сторінках видання відсутні фейлетон і памфлет. Ця тенденція присутня не тільки цьому виданні, а й усім загально інформаційним. Фейлетон і памфлет зникли зі сторінок газет у 90-ті роки, коли засновниками стали олігархи, фінансово-промислові групи і було б неправильно чекати від них критики на самих себе. Крім того, фейлетон і памфлет використовували в якості способу додання розголосу компромату, коли угруповання ділили владу. Зараз, коли ситуація в країні стабілізується фейлетон знову завойовує свої позиції.

У газеті «УМ» є сатиричні матеріали, що містять елементи фейлетону, однак їх не можна вважати повністю такими. Це можна пояснити недостатньо високим рівнем кваліфікації сучасних фейлетоністів або відсутністю фактів, які могли б лягти в їх основу.

Основна тема, яку зачіпає автор пов'язана з діяльністю політиків, співробітників уряду, депутатів народних зборів; існують публікації у зв'язку з прийнятими законами, рідше пов'язані з подіями міста і країни.

Теми можна диференціювати за категоріями:

- Матеріали, присвячені офіційним зустрічам, нормативно-правовим актам.

- Пов'язані з особистим життям офіційних осіб.

- Масштабні події, що мають значення для населення.

Однією зі специфічних рис рубрики «Парламент» є перероблення імен, прізвищ, назв міст і т.д. при цьому аудиторія може легко зрозуміти або здогадатися про кого або про що йде мова. Наприклад: «маємо справу з появою нових «тушок», які залишають лави опозиції» - тобто про депутатів, «опозиціонери запросили більшовиків назад» - йдеться про коаліцію, «обличчя тушок».

У багатьох випадках зміна імен не виправдано і не несе додаткового смислового навантаження (як прийом мовців прізвищ). Більше того, деякі дослідники вважають цей прийом недоречним і навіть образливим для героїв публікацій. З іншого боку, це можна пояснити боязню редакції нести відповідальність за опубліковані матеріали, що викликає недовіру у читачів. Але з іншого боку викликає у них сміх.

Зміна назв може нести в собі додаткову смислове навантаження, наприклад, «Путч на дірявому кораблі» - в даному випадку означає на «зіпсованому», «той, від якого мало користі». Іншою відмінною рисою є карикатури на політиків, завжди дуже точно відображають зміст матеріалів. І гармонійно пов'язані з ними.

Мова публікацій завжди дуже насичена фігурами мови і стежками, фразеологізмами, іноді навіть грубими просторічними словами, але це і робить ці матеріали цікавими і своєрідними. Жанр допомагає проявити авторам сміливість у висловлюваннях, зробити текст доступним і приємним для читання. Безумовно, він незвичайний, в основі лежить конкретна особа.

Ще однією рисою, властивої даному виданню, можна вважати увагу автора до деталей, що характеризує героїв публікацій, їх середовище. Наприклад, «Чи схожа Горіна на людину, в якої струсмозку? Дивіться все відео і переконайтеся, що єдина, хто міг отримати поранення цього вечора - це норка, з якої вироблена шуба Льовочкіної.» Такі, як би ненароком написані фрази, створюють особливий фон, малюють в уяві читачів картинку. Вони показують, скільки надмірностей дозволяють собі депутати, в той час, як багато громадян перебувають за межею бідності.

Широко вживається у літературних мовах світу крилатий вислів «буря у склянці води» зі значенням «галас, що не заслуговує на увагу»: «Йдемо далі і беремо ту злощасну таємну ухвалу, якою депутати самі собі поклали найвищу платню в державі і яка викликала бурю в склянці води». [7, 21].

Розглянуті вище приклади дають змогу зробити певні висновки: семантичні засоби комічного широко функціонують в розмовному, публіцистичному та художньому стилях сучасної української мови.

Але функціонування в тому чи іншому стилі сучасної української мови ставить перед собою різні завдання. Як ми побачили з розглянутих прикладів, в розмовному стилі стилістичні засоби комічного можуть бути наявними безпосередньо, без певної мети мовця. В публіцистичному ж стилі комічне використовується з певною метою.

Семантичними засобами комічного є: маніпулювання близькими за значеннями і звучанням слова, неточне формотворення, несподівана образність (необов'язкові персоніфікації), умисне неправильне сполучення слів, умисні орфографічні помилки, умисне неправильне тлумачення лексичного значення слів, які створюють зміщення в лексичних значеннях, тобто в семантиці.

Виходячи з цього, необхідно вправно маніпулювати семантичними засобами комічного, щоб не вийшло дійсно смішно тоді, коли не доречно. Необхідно володіти культурою мови. Лексика української мови наділена величезним значеннєвим потенціалом, який покликаний бути засобом вираження комізму. Лексичні засоби комічного широко функціонують у засобах ЗМІ. Значний арсенал цих засобів, зокрема омоніми, антоніми, синоніми, представлений у мові українського гумористичного журналу «ПР». У ньому наявні випадки різних значеннєвих груп омонімів, а й наводяться переконливі приклади контекстуального використання антонімів і синонімів.

Список літератури

комічний публіцистика гумор газетний

1. Борев, Ю.Б. Эстетика: Учебник/Ю.Б. Борев-М,: Высш. шк., 2002. С. 88.

2. В. Карпенко Основи професіональної комунікації. - К., Нора-прінт, 2002, с. 215-221

3. Григораш А. Літературні цитати і ремінісценції на газетних шпальтах 90-х років // Урок української - К.: 2001 - №2 - 64.

4. Жан Поль. Дошкільна естетика. Гамбург, 1804 р. С. 104

5. Історія української літератури ХХ ст.: У 2 кн. Кн. 1: Перша половина ХХ ст. Підручник/ За ред. В.Г. Дончика. - К.: Либідь, 1998. - 464 с. С. 355, 362, 368

6. Кручко М. Чудотворці українського сміху: Остап Вишня, Степан Олійник // Укр. мова та літ. - 2004. - №38, жовтень. - С. 5 - 7.

7. Літературознавчий словник-довідник // Ред.: Р.Т. Гром'як, Ю.І. Ковалів, В.І. Теремко. - К.: ВЦ Академія, 1997 - 752. с. 21,97.

8. Пришва Б.І. Засоби гумору в творах Остапа Вишні/ Лінгвостилістичний аналіз. - К.: Вищ. школа, 1977. - 118 с. с. 8-9.

9. Семенюк Г. Великий правдолюб: до ювілею Остапа Вишні // Укр. мова та літ. в школі. - 2000. - №3. - С. 31 - 34.

10. Усачова К. Сумний гуморист [Текст]: [Остап Вишня (Павло Губенко)] / К. Усачова // Церковна православна газета. 2009. - №21. - С. 14.

Размещено на Allbest.ru