Особливості авторських розважальних програм на радіо "Великий Луг" і "Ностальжи"

Автор (ведуча) не лише подає фактаж, порівнює та дає оцінку, вона ще подає в ефір приспів кожного варіанту пісні - теми передачі, тобто дає можливість слухачу самому зробити відповідні висновки. Окрім того, дуже цікавим є саме підхід індивідуальної оцінки ведучої кожного поданого варіанту пісні. Цей прояв суб'єктивності в журналістиці є властивим та доречним саме в регіональному форматі, де кожен журналіст спілкується з аудиторією в більш інтимному форматі, більш індивідуалізовано, створюючи атмосферу довіри та дружнього спілкування. Таку атмосферу створює не лише сам факт коментарю, але й тон ведучої - м'який, приязний, дружній, з використанням простого та зрозумілого розмовного стилю.

Підбір ді-джея (ведучого) доцільний. Важливим аспектом цього є те, що ведуча є не лише автором програми, але й власником найбільш рідкісних записів. Професійність та мовні здібності Ліки Полонської знаходяться на високому рівні (передача ведеться українською мовою). Вдало підібраний формат передачі, структура, матеріали гарно поєднуються з коментарями ведучої, її м'яким тембром голосу, інтонаціями.

Приводом для вибору тієї чи іншої композиції може стати і вихід нової версії вже відомої раніше пісні, і власний розсуд автора передачі. Підбір матеріалу - відповідний, оригінал музичної композиції подається у повному обсязі, ремікси - у скороченні. Оскільки автор не лише подає різні варіанти однієї і тієї пісні, але й розповідає історію і оригіналу пісні, і історію групи, яка вперше виконала саме цю композицію - це потребує серйозної попередньої підготовки. Крім того, дуже багато часу займає пошук всіх або більшості переробок однієї певної композиції, адже їхня кількість не усталена, а може збільшитися у будь-який час.

У програмі від 16 грудня 2009 року Ліка Полонська презентувала варіації пісні «Sexual Revolution» (групи «Army of Lovers») - загальновідомі кавери групи «А.Р.М.І.Я.», співака Бориса Моїсеєва, та відомий лише вузькому колу музикознавців ремікс англійського ді-джея. Цей приклад доводить, що автор проекту відповідально ставиться до кожного випуску, адже дуже мало слухачів мають справжню можливість знайти нерозповсюджені в Україні (або в Інтернеті) варіації певної композиції. До речі, факт такої довіри до вибору ведучої (тобто, коли вона, наприклад, повідомляє, що наразі існують лише чотири варіації пісні) свідчить про високий рівень співпраці та довіри між ді-джеєм регіонального локального радіо та його аудиторією.

Співвідношення голосу ведучого (коментарів) до музичного наповнення приблизно 1:5, крім того самі коментарі йдуть під музичний супровід (мотив композиції - теми передачі).

За драматургією побудови - передача не передбачає запрошення гостей. Що стосується саме текстового наповнення передачі, якості коментарів ведучої, то можна зазначити, що журналістка використовує просту розмовну лексику; розповідає, а не зчитує власне сам текст; використовує необхідний мінімум професійної термінології (наприклад, «кавер-версія», «ремікс», «рімейк»). Вона вживає короткі, влучні, зрозумілі фрази; тон - інтимний і дружній. В подачі матеріалу простежується певна емоційність та суб'єктивність (у оціночних коментарях), але це не псує передачу, а навпаки, сприяє створенню атмосфери довіри між авторкою та аудиторією.

Якість звуку - дуже висока, джингл легкий для сприймання та запам'ятовування.

2. Авторська розважальна програма «Чартерний рейс»

Ведуча - Марія Чайкіна. Програма виходить по суботах о 12:00.

За принципом побудови, «Чартерний рейс» - музичний хіт-парад, в якому щотижнево презентується новий для аудиторії виконавець або новий сингл вже відомого популярного музиканта. Отже тему програми можна визначити як «висвітлення новинок музичної сфери шоу-бізнесу». Жанр - розважальна авторська музична програма.

Інтерактивність передачі висока - слухачі можуть безпоседеньо впливати на розстановку місць у хіт-параді (шляхом голосування на офіційному сайті радіостанції). Результати щотижневого голосування подаються також у вигляді короткої замітки в газеті «Острів свободи». Це також дуже важливий аспект, адже свідчить не лише про професійну взаємодію декількох різних засобів ЗМІ одного регіону, що, до речі, також істотно, а ще й про той факт, що радіо використовує можливості інших видів мас-медіа, щоб наблизитися до своєї аудиторії (тобто це власне радіо ефір, газетні замітки, Інтернет сайт).

Відмінність цієї програми від цілого пласту подібних не дуже велика. Драматургічна основа побудована за класичним, вже неодноразово випробуваним принципом: ведуча подає коротку підводку до кожної музичної композиції та називає її рейтинг («місце») у хіт-параді цього тижня, після чого, власне і подається композиція, в короткому або повному вигляді (це залежить від «місця» цієї композиції в рейтингу).

Особливістю «Чартерного рейсу» є презентація нових композицій, про які більшість слухачів ніколи не чула, з підводкою до них та поданням коротких відомостей про виконавця або цікавих «неофіційних» фактів про особливості створення тієї чи іншої пісні. Оскільки слухачам хіт-параду для голосування пропонується певний набір пісень, серед яких «новинки» ще немає, то вибір чергової композиції для презентації залежить цілком від авторки цього проекту. Тобто журналістка має не лише бути в курсі новинок шоу-бізнесу, але й залишатися обізнаною настільки, щоб пояснити аудиторії, хто виконавець, з якого альбому ця композиція, чи вийшов вже новий альбом та ін.

Наприклад, у передачі від 24 жовтня 2009 р. ведуча провела презентацію нової пісні Енріке Іглесіаса «Lost Inside Your Love». Окрім коротких відомостей про самого виконавця, Марія Чайкіна подала факти про новий альбом, до складу якого ця пісня буде входити та час виходу кліпу на цю пісню на телеканалі М1.

Підбір ді-джея доцільний. Молодий дзвінкий жіночий голос із жвавими інтонаціями, дуже гармонійно поєднується з швидким темпом подання інформації та набором композицій, більшість з яких майже завжди танцювальні, тобто швидкого ритму.

Приводом для виходу чергового випуску є щотижневі результати голосування слухачів, результати якого і подаються у вигляді ступеневого хіт-параду музичних композицій.

Співвідношення голосу ведучого (коментарів) до музичного наповнення приблизно 1:10, крім того самі коментарі подаються під музичний супровід (мотив стандартного джинглу програми, ненав'язливий легкий ритм).

За драматургією побудови передача не передбачає запрошення гостей. Що стосується саме текстового наповнення передачі, якості коментарів ведучої, то можна зазначити, що журналістка використовує просту розмовну лексику; її фрази короткі, влучні, зрозумілі, іноді римовані, іноді включають елемент жарту, каламбуру, обігравання назви певної композиції, наприклад, «Save me» співає Шакіра, і слухачі таки її врятували, залишивши на 9 місці нашого хіт-параду» (Марія Чайкіна, «Чартерний рейс», програма від 26 грудня 2009 року); тон ведучої - веселий, життєрадісний, активний, налаштовує аудиторію на легке сприймання поданої інформації.

Якість звуку - дуже висока, джингл легкий для сприймання та запам'ятовування.

2. Авторська розважальна програма «Протихіт»

Ведучий - Едуард Туманов. Програма виходить щоп'ятниці, о 18:00. Тематика передачі - підбір музичних композицій, що встигли набриднути. Жанр - розважальна авторська музична програма.

Драматургічна побудова передачі передбачає поділення на підрубрики. Основна рубрика не має назви, складається власне з переліку та прослуховування обраних музичних композицій, які коментуються ведучим, до речі, часто саме з негативним або навіть саркастичним емоційним забарвленням самого власне коментарю.

У рубриці «Вбиває на смерть» автор програми подає цитати з пісень, які можуть викликати сміх слухача; недоречні, недосконалі з точки зору мовностилістичних або навіть логічних принципів побудови речень відносно правил російської або української мови. У рубриці «Останній привіт» - звучать пісні, які «залишають» (на тиждень) фонотеку радіо «Великий Луг». Пісні для цієї рубрики обираються двома шляхами: за допомогою попереднього голосування серед аудиторії радіостанції, та у залежності від кількості замовлень цієї пісні до ефіру (чим частіше лунає композиція, тим більший в неї шанс потрапити до рубрики «Останній привіт»). У другому випадку кількість виходу композиції до ефіру найчастіше вираховується власне ді-джеями радіо, але й існує також статистична підводка пісень, яку щотижня автоматично виводять за допомогою комп'ютеру.

Інтерактивність передачі також висока - слухачі можуть впливати на розстановку місць у ієрархії протихітів (голосування відбувається на спеціально створеному форумі на офіційному сайті радіостанції, або за допомогою SMS-повідомлень, які слухачі надсилають на певний зазначений номер телефону). Щоправда ведучий залишає за собою право на власний розсуд додавати чи прибирати композиції зі списку протихітів.

Оскільки хіт-паради антихітів явище не нове, з чітко сформульованими принципами побудови, особливістю саме «Протихіта» на радіо «Великий Луг» є поділення за рубриками, які надають звичайній музичній програмі більш глибокого наповнення та додаткових функцій. Окрім розважального, програма має і практичне значення, наприклад, вона допомагає звільнити ефір від тих музичних композицій, які можуть «засмічувати» ефір та надокучати слухачам своїм постійним звучанням.

Підбір ді-джея (ведучого) доцільний. Професійність та комунікативні здібності ведучого досить високі. Вдало підібраний формат передачі, структура, матеріали гарно поєднуються із сатиричними коментарями ведучого, його подекуди іронічними інтонаціями, гумористичною рубрикою «Вбиває на смерть».

Приводом для вибору тієї чи іншої композиції стають і результати чергового голосування слухачів, і власний розсуд автора передачі, ді-джеїв, що працюють на радіостанції «Великий Луг». Підбір матеріалу - відповідний, музичні композиції подаються лише у скороченому вигляді, що обумовлено саме особливістю такого типу хіт-параду, адже суть його полягає в тому, щоб на деякий час (найчастіше на тиждень) або навіть назавжди звільнити аудиторію від прослуховування тих мелодій, які вже встигли їм набриднути.

Оскільки автор не лише подає перелік композицій, обраних слухачами та ді-джеями, але й шукає додаткову інформацію (зокрема, для рубрики «Вбиває на смерть»), підготовка до виходу програми потребує певних зусиль зі сторони ведучого-автора. Окрім того, дуже багато часу займає технічна обробка тих музичних композицій, які входять до змісту програми, адже вони подаються не лише у скороченні, але й з тієї частини композиції, яку слухачам відразу вдається розпізнати.

Співвідношення голосу ведучого (коментарів) до музичного наповнення приблизно 1:2. За драматургією побудови передача не передбачає запрошення гостей.

Що стосується саме текстового наповнення радіопрограми, якості коментарів ведучого, то можна зазначити, що фрази журналіста влучні, зрозумілі, включають в себе елемент жарту, каламбуру, іронії. Присутній жанр коментарю та рецензії. Тон ведучого веселий, активний, іронічний, налаштовує на легке сприймання поданого матеріалі. Якість звуку - дуже висока, джингл легко сприймається і запам'ятовується.

За проаналізованими критеріями визначено, що наповнення радіо ефіру «Великого лугу» характеризується певним підбором музичного матеріалу. Блоки новин, спортивні і метеопрогнози - займають другорядне місце. Ді-джеї і автори-ведучі програм мають велику свободу в ефірі.

Серед рекламодавців радіостанція користується популярністю через сегмент цільової аудиторії, яку вона охоплює, та через певний рівень популярності радіостанції серед слухачів. Аудиторія «Великого лугу» складається із слухачів віком від 25 до 50 років.

В ході аналізу встановлено, що хоча ці авторські передачі в цілому побудовані на принципі вже існуючих передач подібного типу, вони все ж таки мають певні, властиві, притаманні тільки їм особливості. Наприклад, дуже цікавим є саме підхід індивідуальної оцінки ведучими того музичного матеріалу, що подається в ефір. Цей прояв суб'єктивності в журналістиці є властивим та доречним саме в регіональному форматі, де кожен журналіст спілкується з аудиторією в більш інтимному форматі, більш індивідуалізовано, створюючи атмосферу довіри та дружнього спілкування. Таку атмосферу створює не лише сам факт коментарю, але й приязний, дружній, в міру жартівливий тон ведучих-авторів розважальних програм.

2.2 Специфіка авторських розважальних програм радіо «Ностальжи»

Деякі джерела зазначають, що (теоретично можна говорити, що ця медіа компанія створена на базі радіо «Ностальжи», хоча скоріше її можна назвати радіо-аналогом друкованої «Запоріжжя Медіа» (офіційний інформаційний портал м. Запоріжжя).

Радіостанція «Ностальжи» працює в ефірі з 1995 року і на разі займає одне з провідних місць в медіа просторі Запоріжжя. Частота її виходу 102,4 Гц. (Директор - Рекалова Олена Олександрівна). Передавач знаходиться в м. Нікополь.

На рубежі двохтисячного року це радіо було популярним завдяки своїм інтерактивним прямим (опівнічним) ефірам. На сьогодні інформативне наповнення ефіру не обмежується лише випусками новин. Маленькими вставками ведучі подають інформацію про найсвіжіші та найцікавіші новини кіно, шоу-бізнесу, спорту, новітніх технологій та просто цікаві факти з життя пересічних громадян.

Ефіри супроводжуються іграми зі слухачами у прямому ефірі, розіграшами призів, інтерактивним спілкуванням.

Досить часто радіо відвідують зірки кіно і шоу-бізнесу, чиновники, політики. В ефір радіостанції впроваджено багато власних проектів. Офіційний сайт радіостанції “Ностальжи” наразі дуже слабко оформлений, його адреса в Інтернеті: http://fm.zp.ua/modules/newbb/.

Найголовніші етапи в історії радіостанції «Ностальжи»:

- Радіостанція створена 1 серпня 1995 року. Віщання здійснювалося з маленької кімнати без ремонту, телефону, Інтернету.

- Перші зірки, що відвідали радіо - В'ячеслав Бутусов, Максим Покровський, Ігор Корнелюк.

- 1996 - перший переїзд радіостанції (тепер ефірна була великою за розміром), дівчатам-новинаркам виділили окремий стіл та мікрофон.

- 1996 рік - кінцевий варіант створення інформаційного відділу.

- «Ностальжи» стало сітьовим радіо, відкрилися філіали у містах Нікополь, Мелітополь, Токмак і Бердянськ. Трансляції поширювалися на всю Запорізьку та частину Дніпропетровської областей.

- 1997 рік. Почалися виїзди ді-джеїв в якості самостійних творчих одиниць. Першопрохідцями стали Р. Дягілєв і А. Шалютін. З 1998 року сформувалася ціла компанія (Дягілєв, Шалютін, Курочкін), яка регулярно виступала в Бердянську, Мелітополі, Токмаку, Нікополі, Молочанську.

- 1998 рік. Другий переїзд ефірки. З'являється спліт-система, комп'ютери.

- 2005 - безлімітний Інтернет.

Власні проекти радіостанції «Ностальжи»:

1. «База даних»

Освітній (освітньо-пізнавальний) проект, прикликаний коротко подавати цікаві факти з різних сфер людського буття. Має на меті підвищення рівня цікавості радіостанції серед слухачів та підвищення їх рівня загальної освіченості.

Закріпленого за програмою ведучого - не має. Програма виходить щогодини кожного дня.

2. «Запорізькі історії з Ростиславом Дягілєвим»

Ведучий - Ростислав Дягілєв. Соціальний проект радіо «Ностальжи», схожий за принципом з програмою «Місто ЗП» на телеканалі «Запоріжжя». Тобто це програма, яка розповідає про місто Запоріжжя, його історію, історію будинків, кафе, назв вулиць, культуру та інші факти з життя городян, навіть легенди та байки про місто. Цей проект є частиною великого проекту - «Запоріжжя - наше місто». Програма виходить щодня, раз на три години.

3. «Твій день в історії»

Освітній проект, прикликаний стисло подавати відомості про цей (певний) день на історичному тлі (наприклад, дати народження відомих людей, даті якоїсь важливої події або наукового виноходу). Мета проекту - підняття загального рівня освіченості аудиторії, привернути увагу до радіостанції слухачів з високим інтелектуальним рівнем або активною громадською позицією. Виходить щодня о 13:30.

4. «Без спонсора»

Ведуча - Ксенія Горобцова. Освітній проект, який повідомляє цікаві факти про наукові відкриття, інформацію, що маловідома широкому загалу. Проект також прикликаний підняти загальний рівень освіченості аудиторії, привернути увагу до радіостанції слухачів з високим інтелектуальним рівнем, а також молоді, що навчається. Виходить три рази на день, щодня. Час виходу не зафіксований.

5. «Нічний ефір»

Розважальна авторська музична програма, яка не має постійного ведучого і побудована за принципом подання музики на замовлення у поєднанні із живим спілкуванням із ді-джеєм в прямому ефірі (дзвінки слухачів до студії), можливе також запрошення гостей до студії.

Такий принцип побудови програми є головною особливістю формату MOR - станцій, які характеризуються абсолютною свободою ді-джеїв в ефірі (вони оговорюють кожну композицію, дуже багато спілкуються із слухачами тощо).

Програма може мати чисто розважальний (за принципом побудови та драматургією)характер, або змішаний, коли у своїй розмові ді-джей може торкатися певних соціальних проблем або явищ.

Виходить щодня в 0:30.

6. «Червоне печиво»

Ведучий - Ростислав Дягілєв. Розважальна програма, побудована за принципом короткої «вставки» в Нічний ефір, на протязі якої ведучий жартівливо розповідає «жахливі історії» в жанрі «історії піонерського кострища». Програма є особистою «фішкою» саме радіо «Ностальжі», та має цілком та повністю розважальний характер. Також, ведучий програми, Ростислав Дягілєв, також є вагомою персоною в радіо ефірі та користується дуже великою популярністю серед слухачів радіо. Виходить щоночі о 01:00.

Отже, авторськими розважальними програмами, які проаналізуємо в цій роботі будуть такі:

1. «Нічний ефір».

2. «Червоне печиво».

Перші три ознаки з характеристики стосуються радіостанції загалом, тобто є однаковими для двох обраних програм радіостанції «Ностальжи» («Червоне печиво» та «Нічний ефір»).

Визначення типу регіональної радіостанції, її фінансування дозволяє виявити рівень фінансового забезпечення у створенні журналістами власного радіопродукту, доцільність його існування та технічні можливості радіовіщання.

«Ностальжи» це радіостанція регіонального масштабу, локальна, створена цілком та повністю на технічній та фінансовій базі місцевого (запорізького) журналістського середовища. За джерелом фінансування радіостанція є комерційною, вона існує за рахунок продажу ефірного часу під рекламу, та спонсорські вливання.

Офіційний сайт радіостанції, як такий, слабо та не професійно оформлений, важкий для орієнтування, та містить у собі дуже мало фактичного матеріалу. Плюсом є лише наявність інтерактивності (форуми з назвами «Питання та критика», «Поради щодо вдосконалення ефіру» тощо), проте активність ді-джеїв на цьому сайті не значна, а поради слухачів майже не сприймаються. Великим мінусом є не лише відсутність он-лайн - версії ретранслятора ефіру, а й повна не зорієнтованість (та небажання) працівників «Ностальжи» влаштувати таку версію в майбутньому.

Радіо існує вже майже п'ятнадцять років, протягом яких воно змінило декілька форматів віщання. Звісно, велика кількість ефірної продукції побудована на принципах вже існуючих радіопрограм, але є сектор власних проектів. Ці програми і розважального, і соціального (наприклад, «Запорізькі історії») характеру.

Наразі радіостанція також має змішаний формат, поєднання формату MOR - Middle Of The Road («Середина шляху») (особливо сильно риси цього формату виявляються під час «Нічного ефіру»), та формату АС - Adult Contemporary («Сучасний дорослий»), у якому здійснюється весь денний ефір.

Музична основа «Ностальжи» - наймодніші та старі поп-хіти 1970-1990 років, відсутня будь-яка «важка» музика. В ефір подекуди включаються елементи «софт-року», ліричні балади та мелодійна музика. Півроку тому на станції існував проект «Неформат», програма, під час виходу якої в ефір видавалась не дуже поширена серед широкого загалу слухачів музика стилю Rok, Punk, Oi, Ska тощо, що надає привід вважати радіостанцію такою, що не завжди притримується класичного типу віщання, та здатною на ризикові (неприбуткові) проекти.

Новини, спорт, прогнози погоди та короткі інформаційно-освітні програми на цій радіостанції займають першочергове положення, наприклад, випуск новин відбувається кожної години, крім того до кожного випуску за 15 хвилин підводиться анонс новин.

Такий пріоритет є характерним саме для радіо «Ностальжі» (Запоріжжя), оскільки розважальну функцію віднесено на другий план, а на першому знаходиться інформаційна та освітня (про що свідчать програми «для інтелектуального розвитку» типу «Без спонсора» тощо), що свідчить не лише про бажання привернути якомога більше слухачів, а про бажання підвищити загальний інтелектуальний розвиток серед цільової аудиторії. Такий підхід можна вважати брендовим для радіостанції.

Можливим також у майбутньому переорієнтування радіо формату з широкої загальної аудиторію на людей, які здобувають вищу освіту або вже її мають, адже всі передумови для такого переформатування наразі вже створені.

Елементи формату MOR - Middle Of The Road («Середина шляху») на «Ностальжи», як вже зазначалось, максимально сильно використовуються під час Нічного ефіру, а у денному ефірі його елементи виявляються лише в підборі більшої частини музичного матеріалу.

Можна зробити висновок, що наповнення ефіру радіостанції «Ностальжи» характеризується певним підбором музичного матеріалу (хіти; популярні мелодії; музика не дуже модна, але й не занадто стара, не дуже гучна, проте й не дуже солодка; наймодніші та старі поп-хіти 70-90 років; відсутність будь-якої «важкої» музики.

В ефір подекуди можуть включатися елементи «софт-року», ліричні балади та мелодійна музика. Також, в ефір можуть виходити «не форматні» музичні композиції, популярні серед неширокої верстви слухачів).

Пріоритет блоків новин, спортивних, прогнозів погоди, коротких освітні або соціальні програми є характерним (навіть «брендовим») саме для радіо «Ностальжі» (Запоріжжя), оскільки розважальну функцію віднесено на другий план, а на першому знаходиться інформаційна та освітня. Також особливістю радіо є передумови переформатування віщання на інший тип цільової аудиторії.

Серед рекламодавців радіостанція користується популярністю, найбільшою серед регіональних радіостанції міста Запоріжжя. Аудиторія «Ностальжи» складається із слухачів віком від 35 до 50 років.

1. Авторська розважальна програма “Нічний ефір”

Специфіка програми та її регулярність (а також розміщення в сітці віщання) не передбачає постійних ведучих. У різні періоди цю програму вели Ростислав Дягілєв, Віка Чернова, Ксенія Горобцова та ін. Програма виходить щодня в 00:30.

Тематика передачі - поєднання програми «музика та привітання за замовленнями» із вільним спілкуванням ді-джея зі слухачами. Жанр - розважальна авторська музична програма.

Особливістю цієї програми є саме поєднання двох різних типів радіо програм. Перший тип - музична програма за замовленням. За її жанровою специфікою, ведучий повинен лише зачитувати в голос привітання та повідомлення слухачів, називати музичну композицію, яка далі має лунати в ефірі, у деяких випадках дозволено подавати короткі тактичні коментарі та репліки (наприклад, «і всі ді-джеї нашого радіо приєднуються до цього привітання»). Другий тип - це передачі за принципом «Talk show», де 80% наповнення ефіру займає саме мовна діяльність ведучого: спілкування із гостями та слухачами, які зателефонували на програму. Музику ж у цьому випадку ді-джей зазвичай готує заздалегідь, щоб вона гармонійно поєднувалась із тематикою та інформаційним наповненням саме цього випуску.

Програма «Нічний ефір» радіо «Ностальжи» є прикладом дуже гармонійного поєднання обох типів. А менша «прив'язка» ведучого до певної тематики у цьому випадку, надає ведучим більшої свободи в ефірі, що допомагає створити атмосферу невимушеності та дружнього спілкування.

Також особливістю цієї програми можна вважати тематичне спрямування кожного випуску. За більшості характеристик програму можна визначити саме як розважальну, але подекуди теми, що обговорюються ведучим та гостем, або ведучим та слухачами, що потрапили до прямого ефіру, можуть мати дуже серйозний соціальний, суспільний або психологічний зміст (наприклад, тема «сімейних розлучень» у програмі від 19 жовтня 2009 року, або проблема «батьки - діти» у програмі від 20 грудня 2009 року).

Підбір ді-джеїв (ведучих) не можна назвати доцільним або не доцільним, адже найважливіший аспект (принаймні, останнім часом) вибору саме цього, а не іншого ведучого полягає у фактичній спроможності або неспроможності вести ефір вночі. Проте вдало підібраний формат передачі, структура, матеріали дають гарне поєднання з будь-якою манерою вести ефір, тому змінність ведучих не відіграє значної ролі у сприйманні радіопрограми.

Приводом для виходу чергового випуску може стати будь-що - новини шоу-бізнесу, свято, якась подія або явище як загальноукраїнського, так і місцевого (локального) масштабу, навіть пропозиції самих слухачів.

Принцип підбору музичного і інформаційного матеріалу відповідний.

Оскільки лише від ведучого цілком та повністю залежить якість кожного випуску, його тематика та наповнення, це потребує від значної підготовки до ефіру.

Ведучий повинен хоча б орієнтовно визначитися з темою (темами), приблизно відібрати репертуар, «накидати» текст або хоча б декілька тезисних цитат, провести підготовчу роботу з гостем (попередня бесіда з ним, налаштування на невимушений лад, інструктаж з користування необхідним мінімумом технічного обладнання студії тощо).

У програмі від 3 січня 2010 року, наприклад, Віка Чернова презентувала декілька нових музичних композицій новорічної тематики. Крім того, у розмовній частині програми слухачі ділилися своїми враженнями від святкування нового року, розповідали новорічні прикмети і традиції. Сама ведуча знайшла декілька цікавих новорічних прикмет, яких дотримуються мешканці інших міст України, та навіть інших країн.

Співвідношення голосу ведучого до музичного наповнення приблизно 2:1, крім того спілкування часто відбувається під легкий музичний супровід. За драматургією побудови передача передбачає запрошення гостей та пряме спілкування із аудиторією.

Що стосується саме текстового наповнення програми, якості коментарів ведучих, то можна зазначити, що журналісти ведуть програму легко, з використанням розмовної лексики; розповідають, жартують, наводять приклади з власного життя. В програмі використовуються жанри інтерв'ю, коментаря, розповіді, байки, жарту, життєвої історії, подекуди навіть памфлету. Фрази короткі, влучні, зрозумілі; тон ведучих дружній, приязний, викликає довіру та співучасть. Дуже цікавим є аспект оригінальності манери кожного ведучого, тому подекуди існує аспект поділу аудиторії програми за принципом ді-джея, що повинен вийти у ефір того чи іншого разу). Якість звуку - дуже висока, джингл легкий для сприймання та запам'ятовування.

2. Авторська розважальна програма «Червоне печиво»

Ведучий - Ростислав Дягілєв. Програма виходить щодня в 01:00. Тематика передачі - оповідання «жахливих історій» в жанрі «історії піонерського кострища». Жанр - розважальна авторська програма.

Особливістю цієї програми є те, що це єдиний проект на теренах запорізького радіо ефіру. Ця розважальна програма побудована за принципом короткої «вставки» в Нічний ефір, на протязі якої ведучий жартівливо розповідає «жахливі історії», які були дуже популярні у радянські часи.

На фоні «страхітливої» музики, «жахливим голосом» ведучий розповідає чергову казку з несподіваним кінцем, підтримуючи хоч і жартівливу, але напружену «лячну» атмосферу.

Передача не має ніякого прикладного значення, окрім бажання розважити аудиторію та підняти рейтинг радіостанції, та загалом орієнтована на дорослу аудиторію, якій знайомі піонерські табори.

В цій програмі інтерактивність виявляється лише в тому, що матеріал для оповідань ді-джей може брати серед тих історій, що власне для нього залишають на сайті слухачі.

Підбір ді-джея дуже вдалий. Окрім того, що Ростислав Дягілєв є власне автором цього проекту, він ще й один з найбільш популярних ді-джеїв на «Ностальжи». Молодий, ініціативний, неординарний, артистичний, з неповторним тембром голосу, ведучий вдихає особливе життя в свої розповіді, надаючи їм індивідуального, неповторного звучання, та певної, властивої лише йому, інтерпретації. Тому, навіть якщо слухач вже давно знає саме цю, історію, цей ведучий подасть її так, що буде цікаво слухати її і в сто перший раз.

Акторські дані ведучого знаходяться на доволі високому рівні, хоча, по суті, такий рівень не має суттєвого прикладного значення. Інфо-привід програми - просто розповідь чергової історії.

Кожна програма потребує пошуку нового матеріалу для оповідання, та нової музики для супроводу, технічної обробки кожної музичної композиції.

Голос ведучого лунає на фоні музики, тому можна сказати, що співвідношення голос - музика дорівнює 1:1. Таке співвідношення дуже доцільне, тому що музика створює потрібну атмосферу для розповіді. Поява гостей у програмі не доцільна і не передбачена.

Що стосується саме текстового наповнення програми, можна зазначити, що журналіст веде її легко, на одному диханні. Розповідаючи чергову історію, Ростислав використовує артистичні здібності, «розігрує сценки», жартує.

В його роботі використовується жанр розповіді, байки. Фрази та тон відповідний для створення напруженої таємничої атмосфери. Якість звуку - дуже висока, джингл легкий для сприймання та запам'ятовування.

Отже, в ході аналізу встановлено, що хоча ці авторські передачі в цілому побудовані на принципі вже існуючих передач такого типу, вони все ж таки мають певні, властиві тільки їм особливості, наприклад, поєднання двох зовсім різних типів програм (наприклад, в «Нічному ефірі») або ж поєднання розважального аспекту програми з соціальним її наповненням. Також дуже цікавим є велика кількість нової (пізнавальної) та цікавої інформації. Навіть розважаючись, чуєш дуже багато нових фактів - саме це найголовніша особливість радіо “Ностальжи”.

ВИСНОВКИ

В ході дослідження обраної теми було виявлено, що в сучасній журналістиці науці існує певна розбіжність в трактуванні поняття авторська програма. Низка вчених-журналістикознавців, які займалися розробкою проблеми «авторської програми» як такої (Г.В. Лазутіна, В.Л. Цвік, М.І. Калуцька та ін.) не виокремлюють її різновид як авторської програми на радіо. Водночас вчені, які займалися вивченням власне особливостей радіо як засобу масової інформації (А.А. Шерель) не займалися вивченням особливостей саме регіонального радіо. Тому поєднання двох тем, трактування поняття “авторська програма” та характеристика регіонального радіо як такого, може стати новим напрямом в журналістикознавстві.

В ході дослідження ми отримали проаналізували декілька тлумачень терміну «авторської програми», виявили її характерні ознаки, проаналізували особливості радіопрограм і сформулювали варіант дефініції терміну “авторська програма”, який трактуємо як радіопередачу, автор якої одночасно виступає в ролі її творця та ведучого, режисера, літературного та музичного редактора, коректора, а іноді і продюсера.

Характерними ознаками авторської радіопередачі є: повна відповідальність автора за її виробництво, конструювання та випуск, вибір теми, інформаційного приводу та підбір матеріалу, написання журналістом тексту, підбір музичного матеріалу, спеціального джинглу, пошук спонсорів. Дозвіл на вихід авторської програми в ефір надає головний редактор або програмний директор.

Регіональні радіостанції мають певне категоріальне поділення (горизонтальне та вертикальне), кожне з яких надає станції певних особливостей та диктує стиль віщання, якісний і професійний відбір журналістів та технічних працівників, технічне і фінансове забезпечення, а також безпосередньо впливає на формування сітки віщання певної радіостанції.

Визначення цих особливостей стало вирішальним для якісного аналізу радіопродукції, а саме - авторських розважальних програм на запорізьких регіональних радіостанціях “Великий Луг” і “Ностальжи”.

Результати аналізу авторських розважальних радіопрограм дозволяють констатувати, що наповнення ефіру радіостанції «Великий Луг» характеризується певним підбором музичного матеріалу (хіти; популярні мелодії), який є домінуючим; блоки новин, спортивні та метеопрогнози займають в ефірі другорядне місце, Ді-джеї радіостанції “Велиуий Луг” мають в ефірі велику свободу. Серед рекламодавців радіостанція користується популярністю. Аудиторія «Великого Лугу» складається із слухачів віком від 25 до 50 років.

В ході аналізу встановлено, що хоча авторські передачі («Дежавю», «Протихіт» та «Чартерний рейс») в цілому побудовані на принципі вже існуючих передач такого типу, вони все ж таки мають певні, властиві тільки їм особливості: дуже цікавим є саме підхід індивідуальної оцінки ведучих того музичного матеріалу, що подається в ефір. Цей прояв суб'єктивності в журналістиці є властивим та доречним саме в регіональному форматі, де кожен журналіст спілкується з аудиторією в більш інтимному форматі, більш індивідуалізовано, створюючи атмосферу довіри та дружнього спілкування. Таку атмосферу створює не лише сам факт коментарю, але й тон ведучих - приязний, приятельський, в розмовному стилі.

Наповнення радіо ефіру «Ностальжи» характеризується певним підбором музичного матеріалу, дуже подібного до матеріалу на радіо «Великий Луг», проте на «Ностальжи», на відміну від «Великого Лугу» блоки новин, спортивні, прогнози погоди, короткі освітні або соціальні програми займають чільне місце, ді-джеї (у порівнянні) мають дуже велику свободу (щоправда лише в Нічному ефірі). Серед рекламодавців радіостанція “Ностальжи” користується найбільшою популярністю.

В ході аналізу встановлено особливості авторських передач радіостанції “Ностальжи” («Нічний ефір», «Червоне печиво»): будова на принципі поєднання двох різних типів програм («Нічний ефір» - «музика та привітання за замовленням» і «Talk show»), наявність великої кількості пізнавальної інформації. Головна специфіка розважальних програм радіостанції “Ностальжи” - поєднання розважальної і пізнавальної інформації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андроников И.Т. Слово написанное и сказанное // Я хочу рассказать вам. - М.: Наука, 1965. - C. 16 - 25.

2. Бараневич Ю.Д. Жанры радиовещания: Проблемы становления, формирования, развития. - К.: Знання - Прес, 1978. - 357 с.

3. Барманкулов М.К. Журналистика для всех. Общность и специфика жанров печати, телевидения и радиовещания. - Алма-Ата: Наука, 1979. - 210с.

4. Барманкулов М.К. Познать современника: Очерк в газете, на телевидении, радио, в документальном кино. - Алма-Ата: Наука, 1985. - 230 с.

5. Барноу Э. Как писать для радио и телевидения: Пер. с англ. - М.: Академия, 1960. - 420 с.

6. Белицкий Я.М. Профессия -- журналист // Телевидение и радиовещание. - 2000. - №1. - С. 5-12.

7. Беляев С.Д., Коробицын В.М. Радиостанции России: Государственное и независимое вещание. - М.: Издательский центр Академия, 1995. - 170 с.

8. Бернштейн С.И. Язык радио. - М.: Информационно - издательский центр Connect, 1977. - 456 с.

9. Бубукин А.Б. Интерактивность на радио: только плюсы. - Режим доступа: http://elar.usu.ru/bitstream/1234.56789/842/1/urgu0369s.pdf

10. Бехтина Н.Р. Радио -- это прежде всего розговор // Техника кино и телевидения. - 2000. - № 2. - С. 10-12.

11. Бойков Г.С. Развитие основных принципов взаимодействия Центрального и местного радиовещания. - М.: Издательство Московского государственного университета им. М. В. Ломоносова, 1981. - 348 с.

12. Васильева Т.В. Радиожурналистика -- проблемы «живого» вещания //Вестник Ленинградского университета. - Сер. 2. История, языкознание, литература. - 1987. - № 4. - С. 37-45.

13. Васильева Т.В. Публицистические жанры радио. - М.: Академия, 1992. - 250 с.

14. Васильева Т.В. Публицистические жанры Российского радио. - СПб: Издательство Санкт- Петербургского университета, 1992. - 195 с.

15. Гаймакова Б.Д., Сенкевин М.П., Макарова С.К. Мастерство эфирного выступления. - М.: МАИК, 1996. - 473 с.

16. Гальперин Ю.М. Человек с микрофоном. - М.: МАИК, 1971. - 230 с.

17. Гаспарян В.В. Работа радиожурналиста. Технология творчества. - М.: Информационно- издательский центр Connect, 2000. - 480 с.

18. Зазыкин В.М. Психологические аспекты формирования интереса к телевизионным и радиопередачам // Аудитория. - 1988. - № 6. - С. 23-30.

19. Зарва М.В. Слово в эфире: О языке и стиле радиопередач. - М.: Академия, 1977. - 245 с.

20. Засурский И.Д. Масс- медиа Второй Республики. - М.: Информационно-издательский центр Connect, 1999. - 476с.

21. Звуковой мир. Книга о звуковой документалистике / Под ред. Шилова Л.М. - М.: Наука, 1979. - 246 с.

22. Калуцкая М.И. Авторские проекты. - Режим доступа: http://www.journalism/0_object92813.html

23. Кетов С.Д. Радиослушание // Среда. - 1999. - № 2. - С. 45-47.

24. Кувшинов Д.Н. Новые технологии: благо // Среда. - 1998. - № 1. - С. 26-29.

25. Куденко О.Р. Подвиг народа. - М.: Академия, 1971. - 485 с.

26. Кузнєцова О.Д. Засоби масової комунікації. Посібник: Вид. 2-ге, перероблене й доповнене. - Серія «Навчальні та наукові видання професорсько-викладацького складу Львівського національного університету імені Івана Франка» - Львів: ПАІС, 2005. - 200 с.

27. Лазутина Г.В. Основы творческой деятельности журналиста. - Режим доступа: http://www.journ.bsu.by/index.php?option=com_remository&Itemid=108&func=startdown&id=120.

28. Летунов Ю.А. Время. Люди. Микрофон. - М.: Искусство, 1974. - 279 с.

29. Летунов Ю.А. О развитии документальной радиожурналистики. - М.: Искусство, 1966. - 375 с.

30. Летунов Ю.А. Что скажешь людям? - М.: Искусство, 1980. - 198 с.

31. Летунов Ю.А. О развитии радиожурналистики в России. - М.: Наука, 1966. - 460 с.

32. Лизанчук В.В. Основи радіожурналістики. - К.: Знання, 2006. - 628 с.

33. Лизанчук В.В. Радіожурналістика: засади функціонування. Підручник. - Львів: ПАІС, 2000. - 366 с.

34. Любосветов Д.И. По законам эфира. О специфике творчества радиожурналиста. - М.: Наука, 1979. - 270 с.

35. Любосветов Д.И. К вопросу о движении творческих форм в отечественной радиожурналистике. Журналистика в 1999 году. - М.: Информационно-издательский центр Connect, 2000. - 387 с.

36. Ляшенко Б.П. Наедине с микрофоном. - М.: ИЦМ, 1974. - 394 с.

37. Ляшенко Б.П. Радио без тайн. - М.: ИЦМ, 1985. - 463 с.

38. Маграчев Л.Н. Сюжеты, сочиненные жизнью. - М.: Издательство Московского государственного университета, 1972. - 356 с.

39. Маграчев Л.Н. Встречи у микрофона. - М.: Знание, 1959. - 145 с.

40. Маккой К. Вешание без помех. - М.: Информационно-издательский центр Connect, 2000. - 487 с.

41. Маклюэн Г. Методы исследования средств массовой коммуникации. - М.: Наука, 1997. - 320 с.

42. Марченко Т.А. Радиотеатр. Страницы истории и некоторые проблемы. - М.: Сатам, 1970. - 280 с.

43. Методологические проблемы изучения телевидения и радиовещания /Под ред. Багирова Э.Г., Ружникова В.Н. - Режим доступа: http://www.mirrabot.com/work/work_61539.html

44. Минков М.Д. К проблеме жанров в радиовещании // Телевидение и радиовещание за рубежом. - М.: Атманай, 1973. - С. 3-53.

45. Миронченко В.Б. Диалогические жанры радиовещания. - К.: Либідь, 1978. - 230 с.

46. Михайлов Б.Р. Большие пороги. - М.: Знание, 1964. - 257 с.

47. Михайлов Б.П. Радиоочерк. - М.: Издательство Московского государственного университета, 1958. - 148 с.

48. Моїсеєв В.А. Журналістика та журналісти. - К.: Дакор, 2002. - 402 с.

49. Музыря А.А. Искусство слушать мир. - М.: Наука, 1989. - 471 с.

50. Музыря А.А. В эфире -- радиостанция «Юность». - М.: Просвет, 1979. - 326 с.

51. Новиков К.Ю. Радиорепортаж. - М.: Издательство Московского государственного университета, 1967. - 237 с.

52. Овсенников Т.Н. Радио России -- реформа без цели // Среда. - 1998. - №2. - С. 8-15.

53. Олейник В.П. Радиопублицистика. Проблемы теории и мастерства. - К.: Либідь, 1978. - 431 с.

54. Омашев Н.О. В борьбе с негативными... - Алма-Ата: АСТ, 1990. - 389 с.

55. Офіційний сайт радіостанції «Великий Луг». - Режим доступу: http://www.vlug.zp.ua

56. Офіційний сайт радіостанції «Ностальжи». - Режим доступу: http://www.zabor.zp.ua/SMI/podrobno/radio_nostalji.htm

57. Отечественное радио в современных условиях: Сборник статей. / Под ред. Сухаревой В.А. - М.: Академия, 1998. - 380 с.

58. Очерки истории советского радиовещания и телевидения. Ч. 1. 1917-1941. / Под ред. Лапина С.Г. - М.: Наука, 1972. - 347 с.

59. Потятиник Б.М. Мережеві ЗМІ в Україні: прогноз розвитку // Телевізійна й радіожурналістика. - 2009. - № 8. - С. 74-79.

60. Радиожурналистика: Учебник / Под ред. Шереля А.А. -- М.: Издательство Московского государственного университета, 2000. - 480 с.

61. Радиоискусство: Теория и практика. / Сост. Зверев В.Н. - М.: Искусство, 1981. - 230 с.

62. Ревенко А.П. У микрофона наш корреспондент. - М.: Наука, 1964. - 340 с.

63. Ромазанова Э.М. Бурные волны радиоэфира // Среда. - 1998. - № 3. - С. 12-19.

64. Рувинский А.Н. Вольный сын эфира // Дон. - 1997. - № 2. - С. 5-7.

65. Ружников В.Н. Так начиналось: Историко-теоретический очерк советского радиовещания. 1917-1928. - М.: Знание, 1987. - 474 с.

66. Самойленко Ю.А. Планирование на телевидении и радиовещании // Планирование работы в редакции. - М.: Простоп, 1979. - С. 452-470.

67. Сухарева В.Н. Любовь троих // Среда. - 1999. - № 8. - С. 28-35.

68. Смирнов В.В. Жанры радио журналистики. - К.: Дакор, 2002. - 450 с.

69. Смирнов В.В. Формы вещания. - К.: Дакор, 2002. - 380 с.

70. Фихтелиус Э. Десять заповедей журналиста: Пер. со шведского. - М.: Наука, 1999. - 70 с.

71. Цвик В.Л. Журналист с микрофоном. Учебное пособие. - М.: Издательство МНЭПУ, 2000. - 59 с.

72. Чантлер П., Стюарт П. Основы радиожурналистики: Пер. с англ. - М.: Наука, 2000. - 529 с.

73. Ченин О.П. Личность ведущего на радио и телевидении // Информационный сборник. - 1979. -№ 4. - С. 15-23.

74. Шерель А.А. Там на неведомых подмостках: Радиоискусство. Проблемы истории и теории, 1922-1941. - М.: Российский институт искусствознания Министерства культуры РФ., 1993. - 483 с.

75. Щербатюк В.М. Радиорепортаж. - М.: Наука, 1970. - 327 с.

76. Ярошенко В. Н. Информационные жанры радиожурналистики. - М.: Наука, 1976. - 290 с.

77. Ярошенко В.Н. О некоторых видах современных информационных радио-программ // Информационный сборник. - 1983. - № 1. - С. 20-31.