Хоча у Вікіпедії мало правил, яких варто суворо дотримуватися, існує декілька базових принципів:

Найголовніший з них: неприпустимість публікації текстів і зображень, захищених авторськими правами.

У III кварталі 2009 року з території України було переглянуто 72.8% сторінок Вікіпедії російською, 13.9% англійською і лише 9.4% українською мовою.

В IV кварталі 2010 російською було переглянуто 67.4% сторінок, англійською 15.1%, а українською вже 15.0%. Серед українців також користувалися популярністю Вікіпедії німецькою -- 0.4%, польською -- 0.2%, французькою -- 0.2%, іспанською, італійською та арабською мовами -- по 0,08%.

Хоча українці поки відвідують Вікіпедію російською та англійською частіше, ніж українською, однак спостерігається тенденція до збільшення частки відвідувань сторінок Вікіпедії українською мовою [30, 87].

Висновки до І розділу

енциклопедія український сучасний

Найбільш відомою енциклопедією XX століття стала «Британська енциклопедія», права на яку належать американським видавцям. У 1985 році вийшло 16-е видання, що включає 32 томи.

1913. Рекламний плакат для 11 видання Британіки

Поряд з традиційними енциклопедіями з'являються енциклопедичні словники школяра.

У 90-х роках XX століття з розвитком мультимедійних технологій з'явилися електронні енциклопедії на компакт-дисках. Комп'ютерні технології істотно змінили характер доступу до енциклопедичних даних -- пошук статей став практично миттєвим, з'явилася можливість вставляти в статті не тільки якісні фотографії, але і звукові фрагменти, відео, анімацію. Найбільш значущим стало видання в 1993 «Encarta» американською корпорацією Майкрософт, і у 1994 електронної версії «Британіки».

З розвитком інтернет-технологій стала можливою поява Вікіпедії -- енциклопедії, яка створюється та редагується усіма бажаючими. Незважаючи на вседоступність, в тому числі і для деструктивного впливу, за охопленням Вікіпедія (англійська версія містить понад 3159 тисяч статей на 14 січня 2010 року), як мінімум, не поступається всесвітньо відомим виданням. Як інтернет-довідник Вікіпедія є найбільшою і найпопулярнішою серед подібних ресурсів. За обcягом відомостей і тематикою Вікіпедія вважається найповнішою енциклопедією, яка коли-небудь створювалася за всю історію людства. Однією з переваг Вікіпедії є можливість представлення інформації рідною мовою.

Засновники Вікіпедії -- Ларрі Сенгер і Джиммі Вейлз. Офіційне відкриття відбулося 15 січня 2001 року.

РОЗДІЛ ІІ. СУЧАСНІ УКРАЇНСЬКІ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ

2.1 Типи енциклопедичних статей

Статті в енциклопедіях поділяються на кілька типів: статті-огляди, статті-довідки, статті-тлумачення (містять лише дефініцію, а в разі запозичення слова з іншої мови -- його етимологію) і статті-посилання (відсилають користувача до іншого терміна). Статті-огляди та статті-довідки, що різняться лише обсягом, є визначальними для енциклопедії; вони містять основну інформацію з розглядуваного питання: виклад наукової теорії, хронологію історичних подій, географічні, біографічні, статистичні відомості тощо.

“Енциклопедія - однотомне чи багатотомне довідкове видання, що містить в узагальненому вигляді основну інформацію по одній або всіх галузях знань і з практичної діяльності, викладену у вигляді коротких статей, розміщених у алфавітному чи систематичному порядку” [11, 47].

Будучи однією з підвидів довідкових видань, енциклопедії різняться в залежності від цільового призначення, читацького контингенту, характеру інформації, структури видання, художньо-технічного оформлення і поліграфічного виконання [31, 147].

Цільове призначення енциклопедичного видання означає його орієнтованість на визначені потреби. Більшість енциклопедій орієнтована однаково і фахівців, і широке коло читачів, тому вони поєднують у собі ознаки наукового і науково-популярного видання.

Типи енциклопедичних статей відрізняються в залежності від кола читачів для яких вони призначені. Читачів енциклопедії можна диференціювати по віковою, статевою, національною, професійною ознакою, і навіть за інтересами й захопленням (приміром, англійська дитяча енциклопедія “Teddy Bears” повністю присвячена плюшевим ведмедям). Залежно від категорії читачів змінюється сама побудова енциклопедичних статей.

За характером інформації енциклопедії діляться на універсальні, галузеві, спеціалізовані, региональні.

Універсальна енциклопедія містить інформацію по всіх галузях знання і набутої практичної діяльності.

Галузеві енциклопедії присвячені окремих областям знання і набутої практики. За шириною охоплення матеріалу є підстави власне галузеві, що відбивають галузь у цілому, є присвяченими одній з великих складових частин галузі, і міжгалузевими, котрі вкладають в себе знання, необхідні фахівцям кількох галузей.

Спеціалізовані енциклопедії порівняно з галузевими характеризуються значно вужчим профілем. У масиві цих енциклопедій виділяються тематичні (котрі розкривають одну локальну тему) і персональні (котрі розкривають життя і творчість видатного діяча науки, літератури, мистецтва).

Регіональні енциклопедії містять інформацію про будь-яку частину світу, країни, її адміністративний чи географічний район.

Розміщення матеріалу енциклопедії може бути алфавитним і систематичним. Для універсальних енциклопедій традиційним є алфавітна побудова. Видаються також енциклопедії з розташуванням матеріалу відповідно до системи тієї чи іншої галузі знання і набутої практики. Досить поширені енциклопедичні видання змішаного - систематично-алфавітного типу: великі оглядові розділи, скомпоновані в відому систему, поєднуються у тих енциклопедіях зі словникової частиною, де статті перебувають у алфавітному порядку.

За обсягом енциклопедії поділяються на багатотомні і однотомні, за форматом - на настільні, портативні, кишенькові. Залежно від повноти представленої інформації енциклопедії називають великими (повними) і малими (стислими). Алфавітні енциклопедії, які з одного чи двох томів, зазвичай називають енциклопедичними словниками.

З погляду художнього оформлення і поліграфічного виконання виділяють енциклопедії з чорно-білими і кольоровими ілюстраціями; з додатковим фондом документів (слайдів, магнітних стрічок, грамплатівок і ін.). З іншого боку, існують «безперервні» енциклопедичні видання з роздільними замковими сполуками, які передбачають періодичну заміну застарілого матеріалу новим [4, 209].

Енциклопедії для дітей і юнацтва покликані допомогти дітям в оволодінні знаннями, вміннями і навички у всіх галузях науки, культури та практичної діяльності. Вони формують інтереси, орієнтують в професіях, сприяють художньому і естетичному розвитку особистості. Ці видання супроводжують навчальному процесу і мають, зазвичай, науково- популярний характер.

Загальною особливістю всіх енциклопедій для дітей є і те, що вони, в на відміну від «дорослих» видань цього виду, значно більшою мірою реалізують пізнавальну функцію, наближаючись до науково-популярної книги для читання. Тож якщо «доросла» енциклопедія розрахована на епізодичні, короткочасні до неї звернення, то дитяча енциклопедія передбачає послідовне читання. З іншого боку, в енциклопедіях для дітей зазвичай багато ілюстрацій, оскільки ілюстрації допомагають дитині краще усвідомити сенс прочитаного. Нерідко майже повністю енциклопедичне видання для малят будується на образотворчому матеріалі.

Мова дитячих енциклопедій відрізняється образністю, менше, ніж у «дорослих» виданнях, стандартизовано. У статтях часто використовується форма запитань і відповідей, уривки творів художньої литератури.

У дитячій енциклопедії, як в будь-якій іншій дитячій книзі, затвердилися певні методи подачі знань. Найбільш ефективно діти засвоюють знання у процесі гри, тому ігрові елементи є з кращих методів посилення на читача. Значно активізують навчальну, пізнавальну функцію елементи настільною грою, питаннями, завданнями, додатками, таблицями й тому подібним.

Редактор має враховувати також, що для дитячого сприйняття протипоказано одноманітність, що викликає в дітей відчутт нудьги. І це пов'язане зі зниженням рівня освоєння змісту енциклопедії: коли читачеві нудно, він відволікається від змісту статті, не розуміє, про що ній говориться. Отже, слід шукати способи підтримки уваги юного читателя.

2.2 Особливості створення та видання

Робота редактора над енциклопедичною статтею неможлива без попереднього планування видання. До нього відноситься визначення читацької аудиторії, тематики, структури видання, складання словника, планів типових статей, засланого і бібліографічного апарату. У залежності від цих даних оцінюватиметься структура і зміст статей.

Насамперед слід звернути увагу редактору на відповідність матеріалу читацькій категорії. Остання визначає тематику видання, порядок відбору відомостей, ступінь згортання інформації (розмір статей), форму та художні засоби викладу матеріалу.

Вибір структури видання здійснюється виходячи з її цільового призначення (призначена для якнайширшого кола читачів або заради певної читацької групи). У виконанні вітчизняної практики видання енциклопедій дотримуються переважно алфавітного розташування матеріалу, але трапляється систематичне. У перекладних енциклопедіях часто помітне систематичне і алфавітно-систематичне розташування статей, що сприяє послідовному, суцільному читанні. У енциклопедіях, присвячених історії, цілком можливий хронологічний порядок розположення інформації.

Основним етапом попереднього планування енциклопедії є складання її словника. Словником називають повний алфавітний чи систематичний перелік назв статей із їхнім обсягом друкованих знаків, наявності списків літератури, карток та ілюстрацій. Редактор повинен оцінити принцип відбору слів та його значень, повноту словника, відповідність назв слів потребам адресата, відсоткове співвідношення змісту словника за тематикою (тобто коли перед нами універсальна енциклопедія, кількість статей з історії може становити 80%; статті з різних галузей знання мали бути представлені у в процентному відношенні приблизно одинаково).

Для енциклопедії, як й у іншого довідкового видання, дуже важливий правильний спосіб розташування фактичного матеріалу (в цьому плані виграє алфавітний порядок розташування). Зручність пошуку також досягається композиційним і графічним оформленням членування тексту на структурні складові: наданням цілісності кожної статті, ілюстрації, та додатковим текстам - і до того ж час їхнього розмежування з допомогою виразного оформлення «стиків» з-поміж них. У результаті створюється візуальний комфорт, необхідний у кожному довідковому виданні. Така пропрацьованість структури енциклопедичного видання як сприяє прискоренню пошуку й сприйняттю необхідної статті, але й дає можливість швидко оцінити її обсяг перед прочитанням, що читач робить осмислено чи інтуїтивно. Зручності пошуку також сприяє система внутрішньо текстових посилань та ссилок.

Формою подачі матеріалу у будь-якій енциклопедії служить енциклопедична стаття, що місьтить особливу структуру і стиль викладу. Основне завдання статті розкриття змісту тієї чи іншої проблеми освіти й висвітлення її найважливіших аспектів. Головними вимогами до енциклопедичної статті є: повнота представленої інформації, відповідність читацького і цільового призначенням видання, науковість та разом із тим доступність широкому колу читачів за будь-якої складності теми. Стиль викладу енциклопедичної статті зазвичай характеризується стислістю, лаконічністю викладу сутності того чи іншого предмета чи явища. У цьому стаття має повторювати зміст суміжних за тематикою статей.

Спочатку потрібно вирішити формальне питання: чи відповідає авторський рукопис (отже, і складові його статті) умовам замовлення, тобто попередньому плану.

Стаття характеризує ту категорію читачів, для яких вона призначена і вміння якої враховують загалом для підготовки енциклопедії. Це складна категорія, знання якої особливо важливо при роботі над статтями енциклопедії. Читацьку аудиторію літератури, зокрема енциклопедичної (отже, і енциклопедичної статті), яка представлена цілою системою окремих груп читачів з самостійними певними якостями.

Слід враховувати, що читачі кожної вікової категорії розвиваються, змінюючи свої інтереси і пристрасті під впливом мінливої дійсності. Це зумовлює перед редактором завдання постійно вивчати запити юних читачів, вдосконалювати зміст статей енциклопедії в відповідність до цих запитів.

Цільове призначення енциклопедичної статті у цілому полягає у тому, щоб у доступній для певного віку формі розкрити читачеві із різних областей культури, науку й техніки з єдиною метою формування та структурування системи знань дитини. Якщо енциклопедія спланована як універсальна за призначенням і покликана служити для читача шкільного віку, із тексту її статей нічого не повинно зустрічатися занадто складне розуміння дефініції.

Також необхідно дотримуватися одну з головних вимог до енциклопедичної статті - стислість і чіткість викладу суворих наукових фактів. Марно забувати і про оцінку оригінальності статті - при цьому не зайве порівняти її з однойменними статтями інших енциклопедій, особливо випущених на тому ж видавництві.

Слід також сказати оцінити, чи тип (отже, і обсяг) статті даного виду енциклопедії. Статті в енциклопедіях бувають наступних типів: статті-огляди, статті-справки, статті-тлумачення (останні містять лише дефініцію і - у разі запозичення слова з іншої мови - етимологію). Перші два типи статей, відрізняються переважно обсягом, визначальні: вони містять основну інформацію по суті питання. Тож у енциклопедії, яка перебуває, приміром, з статей-оглядів, статтей-тлумачень виглядатиме недоречною. Отже, редактор повинен приділити особливу увагу оцінці внутрішньої структури статей енциклопедії: за аналогічною побудовою рівнозначні статті повинен мати приблизно рівний об'єм і нести однакову інформаційну навантаження. Слід відзначити, що й суто інформаційні енциклопедичні статті найчастіше мають великий обсяг. Це зумовлено тим, що необхідно детально розшифровувати деякі терміни й поняття. Іноді з тексту однієї статті доводиться пояснювати відразу кілька визначень, необхідно розкриття сутності описуваного явища чи предмету. Тому існує умова стислості викладу, лаконічності яка завжди реально необхідна для енциклопедичних статей.

Наступний етап - оцінка поданого до статті фактичного матеріалу, його інформаційної ємності. Статті в енциклопедії повинні бути справді науковими й актуальними, тобто відповідати сучасному рівню вітчизняної і світової науки, відбивати глибокі зміни, які у світі. Підвищена щільність інформації, безліч фактичного, зокрема і статистичного матеріалу - важливі якісні критерії енциклопедичної статті. Стаття має включати фактичні дані, що носять випадковий, приватний чи кон'юнктурний характер. Не можна перевантажувати енциклопедичну статтю фактами заради фактів, і навіть матеріалами, швидко застарівають [15, 302].

Фактичний матеріал для статей енциклопедії повинен відбиратися за принципом популяризації, тобто відповідати комплексу понять і явищ, оточуючих певну вікову групу цього життєвого етапу. Увага у доборі матеріалу має зосереджуватися на вузлових моментах сучасності, дозволяює створити цілісну картину загального зв'язку й взаємозв'язку явищ у матеріальному світі. У цьому авторитетність розміщених у статті фактичних даних, має не викликати найменшого сумніву.

Редактор повинен звернути увагу на якість визначень терміну в статті - навіть коли цей термін входить до складу заголовку статті, але є у її тексті. З іншого боку, усі терміни навіть у складі назви статті можуть вимагати розшивровку.

В розкриття змісту терміну сприяють етимологічні довідки. Виділення і опис проблеми - пряме завдання автора, що пише енциклопедичну статтю. Проте фахівцю не завжди вдається самому справитися з нею. Нерідко він опускає очевидні (з його думки) відомості, іноді, навпаки, перевантажує виклад деталями. Виявити і усунути ці недоліки - обов'язок редактора.

Оскільки енциклопедія є концентрованим відбитком зводу знань, накопичених людством під час свого існування, фактичні помилки по тексту енциклопедичних статей цілком неприпустимі. Редактор має чітко виявляти і усувати подібні помилки автора, отже - добре розумітися на редагованому фактичному матеріалі.

На жаль, навіть у кращих енциклопедіях зустрічаються часом поверхневі визначення, перераховуються випадкові, нехарактерні ознаки описуваного предмета чи явища, трапляються прикрі фактичні неточності і логічні помилки. Такі визначення, існують для того, щоб пояснити читачеві суть незнайомого чи малознайомого явища чи поняття. І навпаки, точне розкриття значення описуваного поняття сприяє більш глибокому засвоєнню матеріалу. Енциклопедична стаття у разі стає важливим інструментом наукового пізнання.

З поданого до енциклопедичної статті фактичного матеріалу, оцінюється її інформаційна ємність, повнота. Якщо вона визначається редактором як недостатня, рукопис повертається автору на допрацювання.

Найчастіше - у енциклопедіях статті становлять цілі цикли, і вивчати доводиться комплексно. Цикли статей виділяються на міжгалузевому і внутрігалузевому рівні. Для універсальної енциклопедії це дуже істотно, що у ній часто поєднуються великі оглядові статті з численними матеріалами, що доповнюють провідну статтю і утворюють із нею «дерево знання». Завдання редактора у цій ситуації - зняти «непорозуміння» між статтями циклу, у разі потреби перерозподілити чи скоротити текст, прибрати повторення, уніфікувати формулювання, якщо потрібно - запропонувати нові рубрики. Практика показує доцільність спеціального редагування циклів статей, виділення цієї роботи у самостійний етап, попередннє редагування скомплектованого тома.

Наступний етап роботи редактора над енциклопедичної статтею - оцінка її мови та стилю. Мова і стиль статті забезпечують засвоєння її змісту, тому аналіз цих компонентів одна із найважливіших напрямів роботи редактора з енциклопедичної статтті.

Мову енциклопедичної статті повинна характеризуватися суворої науковістю й водночас доступністю викладу; вона має викликати відповідні асоціації, звертаючись не лише у логічному, але й емоційного аспекту сприйняття, створюючи особливу систему уявлень, і образів.

Мова статті, звісно, може бути цікавою, оскільки, як вже згадувалося, більшість дитячих розрахована на суцільне читання. Колишній завідуючий редакцією «Дитяча енциклопедія» видавництва «Просвітництво» У.Ю. Кирьянов навіть визначав статтю на енциклопедичних виданнях як «особливий вид художньо публіцистичного твору, якому відповідали б використання виразних мовних коштів та емоціональність [16, 98]. У певних виданнях не кожна стаття піднімається до висот художньої публіцистики. Нерідко, через специфіку словника чи вибору теми, значна частина статей відразу ж потрапляє в коло виключно інформаційних, несе в собі лише наукову інформацію, не забарвлену стилістичними прийомами публіцистики.

Надмірно вживати виражальні засоби у енциклопедичній статті годі, оскільки енциклопедія в першу чергу, все ж довідкове видання. Не слід вживати у статті і емоційно забарвлену лексику, має оціночний характер. Найважливіша вимога, запропонована до рідної мови енциклопедичної статті - грамотність. Особливо важливо ця умова для дитячої енциклопедичної статті, тому що в дитини у процесі читання формується поняття про грамотність, нормативність промови, про правильності побудови фрази. Мова статті повинна збагачувати словниковий запас читача. Виокремлюючи головними рисами описувані поняття, котрі розкривають його сутність, слід спиратися на життєвий досвід читача, на якого розрахована дана енциклопедія.

З особливою увагою редактор повинен підходити до аналізу визначень соціально забарвленої лексики. Річ у тім, що українці - широкі читачі, але люди, що займаються політичною діяльністю, нерідко схильні у своїй аргументації вдаватися до авторитету енциклопедії, і це, природно, загрожує грубими помилками, якщо тлумачення слова має похибки, якщо визначення поверхове як у семантичному, і у мовному відношенні. Дуже акуратно слід підходити до добору слів для дитячої енциклопедичної статті, що присвячена якомусь політичному чи соціальному явищю. Природно, щоб адекватно оцінювати утримання і мовні кошти, вжиті у цій статті, редактор повинен сам чудово розумітися на сучасних соціальних і політичних процесах, розуміти глибину зв'язку соціального життя і «мовної дійсності».

Під терміном «стиль» розуміється одне з різновидів мовної системи, що характеризується своєрідністю відбору слів, фразеології, синтаксичних конструкцій. Стиль більшості статей енциклопедії можна з'ясувати, як науково-популярний, у деяких випадках - як науково-художній (це від цільового призначення і теми статті).

Енциклопедична стаття з допомогою вмілого використання мовних коштів може бути ефективнішою, зрозумілою. Аби зробити текст статті не лише зрозумілим, а й цікавим пересічному читачу, необхідно поєднання науково-пізнавальних і образних аспектів у розповіді. У зв'язку з цим використання термінів з тексту енциклопедичної статті має кордон. Особливо це актуально для статей в енциклопедіях для дошкільнят та дітей молодшого шкільного віку, де терміни бажано змінювати синонімічними позначками з повсякденного словника чи метафоричними визначеннями. Якщо ж без терміна неможливо обійтися, необхідно знайти більш доцільний спосіб його пояснення у доступній для цієї категорії читачів формі. Основний принцип «дорослого» довідкового видання - починати статтю з терміна - в енциклопедичних виданнях для дітей. Іноді у термін вводять у текст статті після деяких загальних міркувань, що дозволяє читачеві поступово підійти до сенсу тексту [26, 58].

Важлива частину роботи редактора над статтею енциклопедії - оцінка її ілюстративного матеріалу, який допомагає краще розкрити суть тексту. У дитячих енциклопедіях ілюстрацію доводиться розглядати в нерозривному зв'язку й з текстом, оскільки вона несе рівне емоційне, й смислове навантаження. У деяких енциклопедіях текст навіть грає другорядну роль, логічно доповнюючи багатий ілюстративний матеріал, що є основним носієм змісту. Ілюстрації створюють певне ставлення до прочитаного тексту, налаштовують на потрібний лад, пояснюють, доповнюють, розкривають глибину тексту.

Такі якості зображень, як:

- цілісність, ємність, конкретність та збереження індивідуальності візуальних образів;

- здатність передавати самі точні і абстрактні характеристики предметів і явищ;

- можливість одночасного сприйняття на зображенні різночасних і явищ, роблять зображення незамінними в статтях енциклопедичних видань для дітей.

Конструкцію за складних описів, дають внаслідок повного та конкретного уявлення про предмет чи явище, з легкістю можна зобразити одним малюнком, у доступній для дитини формі.

Ілюстрації як у дитячій енциклопедичної статті зазвичай розміщуються по ходу розвитку теми. Важливе значення набуває форма підписів ілюстрація - часто це є продовження тексту і стилістичних відмінностей від основного тексту немає, що дає тексту і ілюстраціям необхідну єдність. Критерій цілісності образотворчої низки у статті - одна з найважливіших, вона визначається багатьма показниками. Цілісність передбачає спільність манери художника ілюстрацій до цієї статті і всіх ілюстрацій в енциклопедії; спільність підходів до розкриття матеріалу: ступінь деталізації об'єктів, композиційна побудова кожного малюнка, гармонія кольору. Розташування ілюстрацій, зв'язок і зміцнення взаємодії їх між собою [18, 57].

Також редактор повинен розглянути, і оцінити достовірність зображуваних предметів, їх схожість з реальними, міру; ступінь повноти відображення змісту статті в ілюстрованому матеріалі до неї; естетичну вартість ілюстрацій.

Працюючи зі статтями в енциклопедичному виданні редактору слід звернути увагу до елементів довідкового апарату, що мають безпосередннє відношення до самих статтям. Це в першу чергу посилання і бібліографічні списки, що супроводжують статтю. Посилання в енциклопедіях пов'язують з родинними поняттями і служать для зручності пошуку; вказують на скорочення тексту, даючи посилання із статті на статтю, дозволяють організувати із розрізнених статей єдине ціле.

У енциклопедичних виданнях розрізняють дві групи зсилочних пояснень:

- зсилка статті;

- текстові посилання.

Зсилочні статті складаються з відкинутого терміна (він, на відміну від термінів-заголовків інших статей, не пояснюється) та прийнятого терміну. Внутрішньотекстові посилання відсилають читача за додатковою інформацією до інших статтей енциклопедії, зазвичай, за принципом від загального до окремого, але може бути зворотний порядок. Робота із посиланням повинна відрізнятися ретельністю, особливо в виправленні статей, коли вставляється (чи, навпаки, викреслюється) посилання того чи іншого терміну, а відповідної статті цього терміна немає. Щоб недопустити такої помилки, необхідно вести картотеку зворотних посилань, фіксують всі взаємозв'язки між термінами.

Систему посилань у дитячому енциклопедичному виданні необхідно узгоджувати з можливостями сприйняття читачів. Надмірне захоплення ними розсіює увагу, дробить окремі матеріали на фрагменти, ускладнюючи їх засвоєння.

Істотну роль енциклопедичних виданнь грають списки літератури, що розміщенні під статтями. У такій список традиційно включаються спеціальні монографії, навчальні курси, оглядові видання (за відсутності відповідної літератури українською мовою можна навести бібліографічну посилання зарубіжну літературу). У енциклопедіях списки літератури повинні:

- рекомендувати кращі видання по даному питанню;

- рекомендувати найдоступніші у цій країні видання;

- підтвердити первинність наведених у енциклопедичної статті відомостей.

Крім бібліографічних списків, в енциклопедичних виданнях необхідні також допоміжні алфавітні предметно-іменні покажчики, що дозволяють як заощаджувати час читача у пошуку тієї чи іншої статті, а й які наштовхують його за нові, раніше невідомі дані. З іншого боку, такий «путівник» за книгою підвищує культуру читання й розуміння тексту, примушуючи читача точніше осмислити зміст статті, що особливо цінно за умов дефіциту часу.

2.3 Сучасні українські енциклопедії

При укладенні «Енциклопедії історії України» на відміну від «Енциклопедії українознавства» була використана схема наскрізних посилань, прийнята в російській та українській радянській енциклопедичній справі: заголовок окремої статті (чи посилання на неї) вводиться курсивом у текст іншої статті як його частина. Наприклад: «І. Богун керував козацьким військом на завершальному етапі Берестецької битви 1651». Система наскрізних посилань передбачає узгодження між собою змісту статей, які заторкують один і той самий предмет, відомості, наведені в одних статтях, «перетікають» до інших статей -- переважно, підходи, запропоновані в концептуальних тематичних статтях (наприклад, «Колективізація сільського господарства УСРР», «Національна революція 1648--1676») -- застосовуються у статтях, присвячених окремим моментам цих явищ або персоналіям, які були в них задіяні. Завдяки цьому видання з року в рік еволюціонує: від подоби перевидання «Радянської енциклопедії історії України» «виправленого і доповненого» -- до видання, в основі якого лежать цілісні концепції історії України, значно відмінні від російських чи радянських схем.

Ілюстративний матеріал до енциклопедії заслуговує окремої уваги. Ретельно підібраний, він нерідко додає нові відомості для уважного читача. Ілюстрації чорно-білі, але це властивість усіх енциклопедій з історії: більшість ілюстрацій складають старі чорно-білі світлини та давні гравюри.

1-й том. А-В. Київ: Наукова думка, 2003. 688 стор., іл. Містить 2060 статей, 766 ілюстрацій, 48 карт.

2-й том. Г-Д. Київ: Наукова думка, 2004. 518 стор., іл. Містить 1298 статей, 702 ілюстрації, 15 карт, 3 схеми.

3-й том. Е-Й. Київ: Наукова думка, 2005. 672 стор., іл. Містить 1025 статей, 855 ілюстрацій, 31 карту.

4-й том. Ка-Ком. Київ: Наукова думка, 2007. 528 стор., іл. Містить 784 статті, 810 ілюстрацій, 53 карти.

5-й том. Кон-Кю. Київ: Наукова думка, 2009. 560 стор., іл. Містить 704 статті, 833 ілюстрації, 37 карт.

6-й том. Ла-Мі. Київ: Наукова думка, 2009. 784 стор., іл. Містить 1140 статей, 968 ілюстрацій, 57 карт.

7-й том. Мл-О. Київ: Наукова думка, 2010. 728 стор., іл. Містить 883 статті, 573 ілюстрації, 72 карти.

Малий словник історії України // В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. Київ: Либідь. -- 1997, 464 с.

«Малий словник історії України», підготовлений колективом Інституту історії України Національної академії наук України із залученням фахівців інших наукових і педагогічних установ.

Сама назва словника свідчить про те, що він не претендує на статус джерела із цілком вичерпною інформацією з усіх без винятку тем і сюжетів української історії. У ньому у стислій, доступній читачеві будь-якого професійного та освітнього рівня формі даються відомості лише щодо найважливіших питань нашого минулого. За всієї обмеженості обсягу словника автори доклали зусиль, аби дати загальні уявлення про такі теми, як, приміром, доісторичний (археологічний) період української історії.

Словник також містить дані про всі протодержавні й державні утворення на наших теренах, античні причорноморські поліси, кочові державні об'єднання, а також держави, що їх творив український народ. Нарешті, низку статей присвячено іноземним державам, до складу яких входили українські землі.

Словник містить роз'яснення термінів, якими позначалися вищі органи влади в Україні, провідні державні, урядові установи, державні символи. Він дасть уявлення про основні адміністративно-територіальні одиниці, що існували на нашій території, -- князівства, землі, воєводства, намісництва, губернії. Крім того, окремі статті присвячені історично-етнографічним областям України, а також українським етнічним землям поза її межами.

«Українське козацтво: Мала енциклопедія» -- енциклопедичне видання, присвячене історії, військовій, матеріальній, духовній, культурній і політичній діяльності українського козацтва.

Видана Науково-дослідним інститутом козацтва при Запорізькому державному університеті.

В енциклопедії відображено обставини виникнення і становлення козацтва та його роль в історії, військове мистецтво, громадський устрій, судочинство, господарську діяльність, побут, звичаї та духовність, міжнародні контакти козацтва.

В енциклопедії також міститься серія біографічних статей про найвидатніші постаті козацької історії та про вітчизняних і зарубіжних державних діячів, дипломатів, вчених, письменників і митців, об'єктом уваги яких було козацтво. Висвітлюються питання розвитку козацьких традицій у ХІХ-ХХ століттях.

Авторами статей енциклопедії були 118 вчених з різних регіонів України. Енциклопедія містить 1376 статей, 283 ілюстрації і 79 карт. Всі ілюстрації і карти чорно-білі. Енциклопедія є довідковим виданням.

Українське козацтво: Мала енциклопедія. -- Київ: Генеза; Запоріжжя: Прем'єр, 2002. -- 568 с.: іл., карти.

2002 року енциклопедія була удостоєна диплому книжного фестивалю «Світ книги -- 2002» у місті Харкові у номінації «Книжка року -- сузірья століть».

На ІІ Київській міжнародній виставці-ярморку «Книжний сад -- 2002» цього ж року енциклопедія отримала диплом першого ступеня у конкурсі «Краще видання нової епохи» у номінації «Краща книга початку 2002 року».

Українське козацтво: Мала енциклопедія. -- Київ: Генеза; Запоріжжя: Прем'єр, 2002. -- 568 с.: іл., карти.

Українська міфологія. Енциклопедія. Київ. Либідь. 2002. 664 с.

Автор-упорядник: Валерій Войтович.

Книга є спробою осмислення надзвичайно багатого та яскравого світу української дохристиянської міфології - народних уявлень, звичаїв та обрядів, вірувань і повір'їв тощо. Це своєрідний погляд на духовну культуру предків, їхній світогляд, світосприйняття та ментальність. Текст супроводжується ілюстраціями та ґрунтовною бібліографією.

Економічна енциклопедія -- перша в Україні та СНД тритомна робота вчених-економістів, що охоплює приблизно п'ятдесят економічних наук. Віддрукована у Києві видавничім центром «Академія» та Академією народного господарства у Тернополі. Розрахована на широке коло читачів.

Економічна енциклопедія охоплює усі історичні переіоди, водночас акцентує увагу на перехідних економіках. В енциклопедії вміщено інформацію про особливості функціонування фінансової, банківської, бюджетної систем, світової економіки, менеджменту, оподаткування, страхування, підприємництва; формування та реалізацію антициклічної, антикризової, регіональної, трудової, податкової та іншої політики держави у різних економічних системах. Важливим є висвітлення у енциклопедії становлення економіки України часів незалежності, формування власної економічної безпеки, доцільність та ефективність використання здобутків світової економічної науки в розбудові економіки України.

У видання увійшли не лише класичні економічні теорії та погляди. Велику увагу було приділено сучасним економічним дослідженням, що базуються на основі опрацювання теоретичних та практичних матеріалів. В написанні енциклопедії було застосовано різноманітні наукові методи та концептуальні засади, характерні понад двомстам сучасним вітчизняним та зарубіжним науковцям. У роботі над другим та третім томами видавці розглядали пропозиції не лише авторський колектив, а й інших вчених та економістів-практиків.

Українська мова: енциклопедія -- перша енциклопедія, присвячена українській мові та українському мовознавству, опублікована у видавництві «Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана (Київ) у 2000 році накладом 5000 примірників. Друге видання вийшло 2004 року.

У підготовці видання брали участь найкращі фахівці Національної академії наук України, Інституту мовознавства імені О.О. Потебні НАН України, Інституту української мови НАН України [18, 96].

В анотації до енциклопедії «Українська мова» сказано, що в ній на основі досягнень сучасного мовознавства подано відомості про українську мову та українське мовознавство. В енциклопедії розкрито термінологічні одиниці, номенклатурні одиниці, розглянуто різні аспекти опису української мови, подано основні поняття загального мовознавства. Багато статей присвячено мовознавцям, письменникам, які зробили істотний внесок у розвиток української мови, мовознавчої науки тощо. Вміщено статті про установи та організації, друковані органи, які ведуть дослідження і пропаганду української мови. Видання містить більш ніж 1800 статей, карту та безліч кольорових та чорно-білих ілюстрацій.

Редакційна колегія: Русанівський В.М. (співголова), Тараненко О.О. (співголова), Зяблюк М.П. (заступник голови), Карпіловська Є.А. (відповідальний секретар), Вихованець І.Р., Гриценко П.Ю., Єрмоленко С.Я., Задунайська Л.М., Клименко Н.Ф., Мельничук О.С., Німчук В.В., Півторак Г. П., Скляренко В.Г., Ткаченко О.Б.

Україмнська літератумрна енциклопемдія -- перше видання узагальненого змісту, започатковане 1988 року, яке всебічно висвітлює історію національної та світової літератури. Із запланованих п'яти томів вийшло три (до літери Н).

Українська літературна енциклопедія містить понад 10 тисяч статей про письменників, критиків, літературознавців, перекладачів, бібліографів, фольклористів, а також про літературні течії, об'єднання, музеї, видавництва, періодичні видання, альманахи тощо. Подаються матеріали з теорії літератури, поетики. Охарактеризовано творчий доробок якнайширшого кола діячів українського красного письменства -- від найдавніших часів до наших днів.

Енциклопедію добре ілюстровано. До більшості статей подано чорно-білі та кольорові ілюстрації.

Українська літературна енциклопедія видається видавництвом «Українська енциклопедія» імені Миколи Бажана (Київ) за активної участі наукових співробітників Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України. Її редакційну колегію спочатку очолював Ігор Дзеверін, нині Микола Жулинський.

1-ий том. А--Г. Київ. Головна редакція УРЕ. 1988. 536 стор., іл. Тираж: 75000. Містить понад 2000 статей.

2-ий том. Д--К. Київ. Головна редакція УРЕ. 1990. 576 стор., іл. Тираж: 75000. Містить 2700 статей.

3-ий том. К--Н. Київ. Українська енциклопедія. 1995. 496 стор., іл. Тираж: 75000. Містить 1997 статей.

Філософський енциклопедичний словник (ФЕС) -- однотомний енциклопедичний словник, що містить систематичний виклад філософських знань з позицій сьогодення, а також відомості про творчість визначних філософів минулого і сучасності. Представлені основні філософські напрями, категорії, поняття філософських дисциплін. Призначений для філософів-науковців, студентів, викладачів, а також широкого кола читачів, що вичають філософію і цікавляться нею.

ФЕС містить 1700 статей.

Словник підготовлено великим колективом авторів, основу якого склали науковці з Інституту філософії імені Григорія Сковороди НАН України під керівництвом В.І. Шинкарука з залученням спеціалістів як з інших установ України, так і з Польщі та Франції.

Київ, "Абрис", 2002.- 742 с.: - тираж 1000 прим.

Енциклопедія постмодернізму. Київ, Основи. 2003. 504 с.

За редакцією Чарлза Вінквіста та Віктора Тейлора. Переклав з англійської Віктор Шовкун. Науковий редактор перекладу доктор філософських наук Олексій Шевченко.

Універсальне видання, що містить ґрунтовне зібрання відомостей про найістотніші течії новітньої західної думки та про найяскравіших її представників. У виданні з належною повнотою представлено всю множину концепцій, понять і категорій, запропонованих сучасним постмодернізмом, а також біографії чільних філософів і культурологів останніх десятиліть, включно з переліком їхніх найголовніших праць.

«Філософська думка в Україні» -- біобібліографічний словник.

Київ. Університетське видавництво "Пульсари". 2002. 244 с., іл. Тираж: 3000.

Авторський колектив: В.С. Горський, М.Л. Ткачук, В.М. Нічик, В.Д. Білодід, Я.М. Стратій, І.Я. Лисий, С.В. Бондар. Відповідальний редактор доктор філос. наук В. С. Горський. Редактор-упорядник М. Л. Ткачук

Біобібліографічинй словник "Філософська думка в Україні" містить понад 150 статей, що відтворюють віхи життя та творчості провідних діячів філософської культури України Х-XX ст., висвітлюють їхній філософський доробок і стан його наукової дослідженості. За кількістю охоплених персоналій і широтою бібліографічного матеріалу пропоноване видання не має аналогів у філософській довідковій літературі.

Енциклопедія політичної думки. Київ. Дух і Літера. 2000.

"Енциклопедія політичної думки" Я. Міллера - одна з найавторитетніших і найпопулярніших європейських енциклопедій сучасності. Вдала ідея авторів поєднати в одній книжці філософію історії, історію політичної думки, історію права та філософію права, соціальну філософію та соціологію політики робить її необхідною як для дослідників минулого, так і для акторів сучасної політики. З виходом "Енциклопедії політичної думки" українською мовою вітчизняний читач чи не вперше отримує можливість осягнути систему понять наук, що вивчають політику. Найперше, ця система включає добірку статей про основоположні категорії політичних наук: бюрократію, владу, громадянство, законність і далі за алфавітом. Енциклопедія дає визначення цих понять (категорій) та необхідні історичні та філософські коментарі до них. Особливу увагу в Енциклопедії приділено статтям про основні ідеології сучасності: лібералізм, націоналізм, націонал-соціалізм, консерватизм [29, 76].

Кожна з ідеологій представлена як певна система цінностей, надані довідки про історію формування ідеологій, позначені ролі цих ідеологій сучасному світі. В "Енциклопедії політичної думки" також вміщено добірку статей, що висвітлюють історію політичної думки в світі. Це, в першу чергу, статті про історію політичної думки Риму, Відродження, Реформації.

Юридична енциклопедія -- перша в Україні багатотомна систематизована наукова робота про державу і право. Спільна робота Інституту держата і права ім. Корецького, Національної академії наук України та видавництва Українська енциклопедія. Складається з шести томів. Загальна кількість статей -- 10006. Розрахована на широке коло читачів.

З часу прийняття Україною незалежності у 1991 році постала необхідність у зібранні та систематизації знань з юридичної науки, в умавах вільної та демокричної діяльності наукових установ України. Тож, керуючись необхідністю створення великого ґрунтовного видання Президія Національної Академії наук України видала постанову «Про підготовку фундаментальної Юридичної енциклопедії» від 8.IX 1993. Необхідність видання такої праці і забезпечення фінансової підтримки змусило Кабінет Міністрів України видати постанову «Про держану підтримку видання «Юридичної енциклопедії» від 29.II 1996. Таким чином у справу створення енциклопедії доєднались і органи державної влади, наукові установи та підприємства державної форми власності.

Енциклопедія ґрунтується на сучасних досягненнях як вітчизняної, так і світової юридичної науки. У виданні подано поняття і категорії про усі інститути та галузі права. Розкриваються стрижневі положення Конституції України як основного нормативно-правового акта держави. Також окреслено законодавче регулювання у сфері суспільних відносин, забезпеченні прав і свобод людини та громадянина. Значний розділ статей торкається органів державної влади, місцевого самоврядування та різноманітних обєднань громадян. У юридичній енциклопедії є відомості про науково-дослідні установи та вищі навчальні заклади України юридичного профілю, подано біографії відомих вчених-правознавців сучасного та минулого. Широко висвітлена тематика з історії права України, вміщено інформацію про пам'ятки українського права. Енциклопедія торкається не лише української юриспруденції. У виданні висвітлюються інформація про державно-політичний і правовий устрій країн світу, а також їхніх органів та подається наукова оцінка документів цих країн.

Велика увага приділяється міжнародному праву: наводиться інформація про міжнародні органи та установи такі як ООН, ЮНЕСКО, ОБСЄ та ін. Враховуючи те, що багато країн визначають міжнародне законодавство, як частину національного то у енциклопедії можна знайти вичерпну інформацію про міжнародні договори, конвенції, декларації та інші документи, а також дізнатись історію та положення основних державно-правових учень.

Юридична енциклопедія адресована не лише професіональним юристам, а й усім хто цікавиться правовими відносинами та державним будівництвом в Україні, правовим життям міжнародного співтовариства [32, 158].

Україмнська Вікіпемдія -- україномовний розділ Вікіпедії -- багатомовного інтернет-проекту зі створення вікі-енциклопедії, яку може редагувати кожний охочий. На цей момент кількість статей становить 279 871. Українська Вікіпедія знаходиться на 15-му місці за кількістю статей серед всіх мовних розділів та на 3-му місці серед слов'янських вікіпедій.

Перші зафіксовані спроби створення статті в українській вікіпедії датуються 26 січня 2004. [11, 76] Перша стаття -- Атом, створена 30 січня 2004 року користувачем 61.125.212.32 з Японії.

26 лютого 2004 -- перша реклама на українському форумі (maidan.org.ua).

4 квітня 2004 було офіційно активовано українську частину вікіпедії. Кількість статей на той момент -- 1000.

16 листопада 2004 на Головній статті поставлено першу вибрану статтю та останні новини.

10 жовтня 2007 було зроблено мільйонне редагування.

17 лютого 2008 зареєстровано 10 000-ого користувача: Purbo T.

28 березня 2008 було написано 100 000-ну статтю, на честь чого було розповсюджено прес-реліз.

11 листопада 2008 зроблено двомільйонне редагування.

29 серпня 2009 зроблено тримільйонне редагування.

7 квітня 2010 було написано 200 000-ну статтю, з нагоди чого було організовано прес-конференцію і розповсюджено прес-реліз.

Станом на 12 лютого 2011 року посідає 15-те місце серед проектів іншими мовами (між Вікіпедіями норвезькою та фінською мовами [12, 87]), та третє місце серед слов'янських вікіпедій, маючи 260 тисяч статей. Для порівняння, англійська Вікіпедія налічує понад 3,4 млн статей, німецька -- понад 1,1 млн та французька -- понад 1,0 млн статей, польська, італійська, японська, нідерландська, іспанська, португальска та російська -- понад півмільйона.

Українська Вікіпедія посідає 9 місце у списку розділів Вікіпедії за обсягом 1000 статей, які повинні бути в кожній Вікіпедії.

Якість енциклопедії в цілому за суто статистичним аналізом, що враховує лише частку статей серед загальної кількості сторінок та середню кількість редагувань на статтю, можна оцінити лише приблизно.

Станом на 28 квітня 2011 за критерієм «глибини » (англ. Depth), що враховує середню кількість редагувань на статтю та частку саме статей серед усіх сторінок Вікіпедії, українська Вікіпедія (показник глибини -- 35) випереджає кілька інших великих Вікіпедій (які мають більше 100 тис. статей), зокрема голандську (31), норвезьку (26), болгарську (23), словацьку (22), литовську (17), каталонську (17), есперанто (16), словенську (16), польську (13). Серед великих Вікіпедій найбільші показники глибини мають: Вікіпедія англійською (598), івритом -- 225, арабською -- 220, турецькою -- 190, іспанською -- 167, французькою -- 143. [22, 158]

Цей показник «глибини» може частково пояснюватись невеликою кількістю редакторів (які зробили принаймні 10 редагувань у Вікіпедії) -- близько 5 тисяч. Для порівняння, кількість дописувачів до англійської Вікіпедії -- 676 тис., німецької -- 107 тис., французької -- 66 тис., іспанської -- 60 тис., японської -- 55 тис., російської -- 42 тис.

Українська Вікіпедія містить багато статей, які у первісному вигляді було скопійовано з Енциклопедії українознавства (понад 6 тис.), Української радянської енциклопедії, довідника з історії України (під ред. Підкови та Шуста), ГЕС, МГЕ (разом -- понад 10 тис.), урядових та інших сторінок. У той же час, деякі з цих статей були пізніше перероблені та розвинуті редакторами Вікіпедії, які також створили чи переробили чимало статей у повністю самостійні роботи.

Найкращими статтями української Вікіпедії є т. з. вибрані статті і вибрані списки, обрані користувачами як ті, що відповідають високому рівню якості, викладу матеріалу, досконалості, нейтральності, об'єктивності та відповідності до наукових джерел. Є також окрема категорія «Добрі статті», які ще не досягають рівня «вибраних», однак можуть бути зараховані до одних із кращих статей української Вікіпедії. Відповідність статей до цих категорій вирішується голосуванням користувачів.

Статті, що, навпаки, поки що не відповідають належному рівню відносяться до категорії «Статті, які слід доробити».

Українська Вікіпедія містить найбільшу кількість статей про всі населені пункти України. Інші східнослов'янські вікіпедії (білоруська та російська) досі не мають статей про всі населені пункти своїх країн.

За інформацією статистичного сервера Фонду Вікімедіа у грудні 2010 в Українській Вікіпедії було переглянуто 28,4 мільйони сторінок (11 сторінок щосекунди), що становить 0,22% від переглядів сторінок Вікіпедії усіма мовами, або 24-е місце у світі [17, 89].

У четвертому кварталі 2009 з території України було переглянуто 70,5% сторінок Вікіпедії російською, 12,3% англійською і лише 13,8% українською мовою.

У четвертому кварталі 2010 російською було переглянуто 67,4% сторінок, англійською 15,1%, а українською вже 15,0%. Серед українців також мають популярність Вікіпедії німецькою -- 0,4%, польською -- 0,2%, французькою -- 0,2%, іспанською, італійською та арабською мовами -- по 0,08%.

Хоча українці поки відвідують Вікіпедію російською та англійською частіше ніж українською, однак спостерігається тенденція до збільшення частки відвідувань сторінок Вікіпедії українською мовою.

В українській Вікіпедії зараз зареєстровано 101 885 користувачів. Станом на 30 листопада 2010 з них 20 033 зробили принаймні одне редагування. Станом на 31 грудня 2010 4304 користувачів зробили 10 і більше редагувань. Протягом грудня 2010 мінімум 5 редагувань за місяць здійснили 597 користувачів української Вікіпедії.

Серед українських вікіпедистів є відомі люди, громадські, культурні, мистецькі діячі, науковці. Професор Білецький Володимир Стефанович -- український вчений в галузі гірництва, доктор технічних наук, професор Донецького національного технічного університету, громадсько-політичний діяч (Користувач: Білецький В.С.). Будзей Олег Васильович -- український журналіст (Користувач: OlegB). Бондаренко Андрій Ігорович -- український композитор і піаніст, член НСКУ (Користувач: A1). Мішалов Віктор Юрійович -- бандурист, дослідник кобзарства, композитор, диригент (Користувач: Бандурист).

Географія проживання українських вікіпедистів є досить різноманітною. З особистих сторінок користувачів видно, що до Української Вікіпедії дописують користувачі з 10 країн світу -- України, Канади, Росії, США, Франції, Японії, Італії, Польщі, Ісландії, Португалії. Географію незареєстрованих дописувачів та користувачів, що не вказали свого місцезнаходження, встановити неможливо.

Станом на 9 березня 2010 року на одного активного користувача української Вікіпедії припадало 126 статей. Серед 20 найбільших за числом статей Вікіпедій -- це другий показник у світі. На першому -- каталонська Вікіпедія (131 стаття), на третьому -- голландська (110), далі -- польська (104), норвезька (99), фінська (95), румунська (93), шведська (89), португальська (85), італійська (75), чеська (62), угорська (59), турецька (55), японська (54), французька (54), китайська (51), німецька (42), російська (39), іспанська (35), англійська (20). Цей показник може свідчити про рівень патріотизму та працьовитості учасників української Вікіпедії, котрі невеликим числом досягають високих результатів.

На переконання академіка НАН України Віктора Грінченка:

Формування українського сегмента Вікіпедії є першочерговим завданням загальнонаціонального значення, і кожен український науковець повинен написати для Вікіпедії щонайменше дві-три статті.

На думку професора Володимира Білецького:

Як і інші національні Вікіпедії, українська є найбільш потужним енциклопедичним Інтернет-ресурсом свого національного середовища, у перспективі -- одним з основних елементів інформаційного простору. Водночас вона репрезентує українську культуру, історію, науку, промисловість, бізнес та інші сфери і реалії України, а також подає для україномовного користувача багатогранну фахову інформацію про світ.

Масштаб і якість кожного національного сектора Вікіпедії побічно є мірилом сучасного суспільного потенціалу певної нації творити новий культурний продукт. По суті сукупність мовних розділів Вікіпедій є майданчиком змагань і репрезентацій світових культур, показником їх сучасних потенцій. Тому стратегічні завдання кожної національної Вікіпедії співвимірні місцю тієї чи іншої культури у сучасному світовому культурному просторі. Динаміка розвитку Вікіпедій, кількісні і якісні їх характеристики у суттєвій мірі корелюють з майбутнім національних культур і мов.