Документування видавничої діяльності (на прикладі видавництва "Лугань")

критично відноситися до кожної правки, що вноситься, зіставляючи її з первинним текстом, зберігаючи авторське значення фрази, фрагмента, що виправляється;

погоджувати всі виправлення з автором.

Часто рукописи редагуються зовні видавництва. Характер підготовлюваних видань може зажадати залучення фахівців, якими видавництво не розташовує. До того ж нерідко в підготовці видання беруть участь декілька редакторів, особливо коли йдеться про складні і відповідальні проекти. Може виявитися необхідним наукове, спеціальне, титульне або літературне редагування. У кожному конкретному випадку питання залучення для редагування авторського оригіналу позаштатних фахівців розв'язується індивідуально.

Головної становлячої художньої форми видання є макет книги. Книга повинна бути спроектована. Макет книги в даному випадку - це модель оформлення майбутнього видання, що містить ескізи оформлювальних елементів, аж до композиції кожної смуги і розвороту у виданні. Особливо важливий принциповий макет художнього оздоблення, в якому разом з ескізами зовнішнього оформлення є розмічені для друкарського набору ескізи найважливіших для оформлення смуг видання - титульний лист, шмуцтитули, спускові і кінцеві смуги, типові смуги з ілюстраціями, із заголовками, виносками і так далі.

Найважливішим початковим моментом в процесі макетування книги є вибір її формату, який багато в чому залежить від функціональних умов (кишенькове видання, кабінетна книга, настільний довідник і т.д.) і можливостей друкарні, в якій розміщено замовлення. Крім формату є безліч інших компонентів, що формують книгу як ціле.

Кожне видання є складним поєднанням елементів, різних за задумом, призначенню і своєму зоровому вигляду.

Видавничий оригінал - цей твір, що пройшов редакційно-видавничу обробку, підписане в набір або друк керівництвом видавництва і підготовлене до здачі на поліграфічне підприємство.

Готовий до здачі в друк видавничий оригінал є продуктом, завершальним процес допечатной підготовки авторського оригіналу. Залежно від виду видання принципові технологічні схеми підготовки видавничого оригіналу можуть бути самими різними - відповідно різним буде остаточний продукт.

Яким би вичерпним і якісним не був видавничий оригінал в будь-якому його вигляді, що поступив в друкарню, друкарський друк тиражу - новий технологічний етап в справі створення книги, який вимагає контролю якості виконуваних операцій і своєчасного внесення необхідних коректив.

Помітимо тут, що пробне відтиснення - це відтиснення з пробної друкарської форми для перевірки якості репродукційних і формових процесів, для коректури пробних друкарських форм. Крім того, це відтиснення вже з тиражної друкарської форми для контролю над друкарським процесом. Відповідно пробна друкарська форма служить для отримання пробних відтиснень, на відміну від тиражної друкарської форми, яка виготовляється вже для друку тиражу.

При оцінці пробних відтиснень їх слід уважно звірити з видавничим оригіналом і при необхідності внести ясні і чіткі помітки для внесення правки. На цьому ж етапі необхідно перевірити відповідність отриманого з друкарні матеріалу прийнятому варіанту оформлення, правильність розміщення заголовків вступної і заключної частин і глав, оскільки саме тут часто забувають оцінити розташування елементів тексту.

Відтиснення для книг з ілюстраціями (особливо з кольоровими) вимагають більш уважного розгляду.

Для більшості книг з одноколірними ілюстраціями достатньо перевірити пробні відбитки ілюстрацій після того, як вони верстають разом з текстом.

До 23 грудня 1993 року на території України діяли типові видавничі договори, затверджені наказом Голови Держкоміздата СРСР 24 лютого 1975 року [2,3]. Договори були універсальними, оскільки регулювали питання видання будь-яких творів. Вони мали силу підзаконних актів.

В даний час відповідно Закону для визнання операції на передачу авторських прав необхідно відобразити наявність тільки двох істотних умов, вказати:

які права передаються видавцю: виняткові або невиняткові на відтворення (видання) і розповсюдження екземплярів твору шляхом продажу або іншим чином;

розмір винагороди і (або) порядок визначення розміру винагороди за використовування твору.

При цьому розмір винагороди може бути визначений або у вигляді роялті - відсотка від доходу, отриманого видавцем від реалізації книг (якщо тираж видаваного твору в договорі не визначений), або у вигляді фіксованої суми платежу, в тому випадку, якщо тираж в договорі визначений.

В той же час, якщо у видавничому договорі вказаний пункт про те, що за видання книги необмеженим тиражем видавець виплачує автору фіксовану суму, то така умова в судовому порядку може бути визнаний недійсною. А визнання судом недійсним однієї з істотних умов видавничого договору може анулювати операцію в цілому.

До об'єктів, що охороняється авторським правом, відносяться існуючі в якійсь об'єктивній формі, яка може бути сприйнята третіми особами, твори науки, літератури і мистецтва, що є результатом творчої діяльності, незалежно від того, кому призначені плоди цієї праці, незалежно від способу виразу змісту творчої діяльності, від рівня і достоїнств твору, нарешті, незалежно від того, був цей твір обнародувано чи ні.

Особливою категорією творів, що охороняються авторським правом, є складові твору, які включають твори інших авторів.

Твір охороняється з тієї миті, як він був створений.

До числа творів, що не охороняються, тобто, тих, на які не розповсюджується дія закону про авторське право в Україні, відносяться:

офіційні документи (закони, присудження, інші тексти, законодавчого, адміністративного і судового характеру), а також їх офіційні переклади;

державні і муніципальні символи і знаки (прапори, герби, ордени, грошові знаки і інші символи і знаки);

твори народної творчості;

повідомлення про події і факти, які мають інформаційний характер;

деякі твори іноземних авторів, вперше опубліковані за рубежем (маються на увазі твори, опубліковані за рубежем до 27 травня 1973 року, часу вступу СРСР у Всесвітню конвенцію про авторське право);

твори, термін охорони яких відповідно до чинного законодавства закінчився.

Авторське право розповсюджується як на обнародувані твори, так і на необнародувані.

Авторське право розповсюджується не тільки на твір в цілому, але і на окремі його частини, тобто на ті частини твору, які самі є оригінальними.

Суб'єктом авторського права є автор. Якщо ж твір створений сумісною працею декількох чоловік, то вони є співавторами. В цьому випадку авторське право належить їм спільно на твір в цілому.

Взаємостосунки між співавторами визначаються, як правило, угодою між ними.

Авторське право відносить до суб'єктів і носіїв похідних прав, якими є спадкоємці і правонаступники автора. Суб'єктами авторського права є і ліцензіати, тобто особи, що отримали ліцензію на право використовування твору в певних межах.

Особливо закон обумовлює авторське право на службові твори, тобто на твори, створені в порядку виконання службових обов'язків або службового завдання працедавця. В цьому випадку воно належить автору службового твору. Проте виняткові права на використовування такого твору належать особі, з якою автор полягає в трудових відносинах, якщо договір між ними не передбачає інше.

Якщо автор дозволив використовувати свій твір іншій фізичній або юридичній особі, він має право на отримання від нього авторської винагороди за дозвіл на використовування і за саме використовування твору. В цьому випадку це є реалізація його майнових прав.

Головний же зміст авторського права полягає в тому, що виняткові права на твір, як майнові на його використовування, так і немайнові, належать автору.

Авторським договором називається угода між автором (авторами) твору науки, літератури, мистецтва, що охороняється авторським правом, і користувачем (юридичною або фізичною особою), відповідно до якого автор (автори) передає користувачу свої майнові права, пов'язані з твором.

Договір може передбачати передачу майнових прав повністю або частково, на певний термін, з розповсюдженням його дії на певну територію.

Авторський договір полягає у письмовій формі і, за бажанням сторін, може бути завірений нотаріально. Договір може бути змінений, припинений або розірваний також тільки письмово.

У кожному окремому випадку видавець і автор вибирають і погоджують оригінальний текст авторського договору.

Слід зазначити, що авторський договір не обов'язково є єдиним документом. Він може включати і різного роду додаткові угоди.

Авторське право передбачає можливість висновку ще одного виду договору - авторського договору замовлення. За договором замовлення автор зобов'язав створити твір відповідно до умов договору і передати його замовнику. Особливість авторського договору замовлення полягає в тому, що замовник зобов'язаний в рахунок обумовленого договором винагороди виплатити автору аванс. Розмір, порядок і терміни виплати авансу встановлюються в договорі за угодою сторін.

За відсутності в тексті авторського договору вказівки терміну, на який передається право, договір може бути розірвуть автором після закінчення п'яти років з дати його висновку, якщо користувач буде письмово повідомлений про це за шість місяців до розірвання договору. Після закінчення терміну дії договору всі права повертаються автору і видавництво не має права тиражувати договірний твір. Проте договір повинен передбачати можливість реалізації екземплярів тиражу, виготовленого відповідно до договору.

За відсутності в авторському договорі умови про територію розповсюдження твору, воно може розповсюджуватися тільки на території України. Те ж саме можна сказати про переклад твору на інші мови.

Винагорода автору визначається в авторському договорі.

Порушення положень авторського договору може бути як з боку видавництва, так і з боку автора.

Серед можливих порушень авторського договору з боку видавництва відзначимо наступні:

невипуск твору в світ;

прострочення у виплаті авторського гонорару;

спотворення твору.

Можливі і інші порушення. Якщо вони не можуть бути відрегульований сторонами в ході переговорів, рішення по них приймаються в ході судового розгляду.

Порушення з боку автора можуть бути наступними:

непредставлення твору видавництву;

передача автором права на твір третім особам.

Позови з приводу порушення авторських прав розглядаються в арбітражних судах.

Об'єктами видавничого планування є видання, що знаходяться на різних стадіях підготовки і випуску, а також матеріальні і фінансові ресурси. Першорядне значення при плануванні роботи видавництва має план випуску.

План випуску - це перелік видань, намічених видавництвом до випуску протягом певного часу з основними характеристиками кожного видання, вказівкою способу друку, намічаного терміну випуску, друкарні, в якій розміщено замовлення, стани видання на момент складання плану.

Для організації своєчасної підготовки видань до редакційної роботи формується ще один план - план редакційної підготовки.

Для мети планування і обліку видавничої продукції розроблена своя система вимірювальних величин, яку використовують при визначенні кількісних показників випуску, обліку руху матеріальних і фінансових ресурсів, при формуванні собівартості і відпускної ціни, визначенні потреби в папері і палітурних матеріалах, розрахунках з поліграфічними підприємствами, а також для мети статистики.

Видавнича діяльність характеризується такими показниками, як асортимент випуску, об'єм випуску, тираж і листаж видань.

Асортимент видавничої продукції - це число видань (назв), випущених одним видавництвом, групою издательств або всіма издательствами країни за якийсь період. При цьому кожний том багатотомного видання вважається окремим виданням. У свою чергу, під виданням розуміється твір друку, поліграфічно самостійно оформлене, що пройшло редакційно-видавничу обробку, має встановлені вихідні відомості і призначене для передачі що міститься в ньому інформації.

Видання діляться на нові і повторні. Новим для кожного видавництва вважається видання, яке або випускається їм вперше, або, якщо раніше воно їм видавалося, випускається в новій редакції або в новому оформленні. Повторним виданням (перевиданням) вважається випуск видання, яке вже випускалося даним видавництвом. Воно може бути доповненим, виправленим, переглянутим, розширеним, стереотипним.

Під екземпляром розуміється кожна окрема одиниця тиражу видання.

Тираж - загальне число екземплярів видання, а загальний тираж для даного видавництва - сума тиражів видань, випущених видавництвом за певний період.

Одиницями вимірювання об'єму видань є авторський лист, обліково-видавничий лист, друкарський лист [14].

Об'їм видання в умовних друкарських листах указується у випускних даних.

Уявлення про масштаби діяльності того або іншого видавництва дає такий показник, як загальний листаж випущеній продукції, одиницею вимірювання якого є друкарський лист-відтиснення. Лістаж визначається множенням об'єму видання в друкарських листах на тираж.

Видавничий портфель - це твори в незавершеному виробництві, що знаходяться на різній стадії редакційно-видавничої обробки.

По місцю знаходження творів в незавершеному виробництві видавничі портфелі діляться на договірний, редакційний і виробничий.

Договірний портфель. Сюди входять твори, які ще створюються авторами за авторським договором замовлення, а також що знаходяться у авторів на доробці або вже представлені у видавництво, але не схвалені видавництвом. Сюди ж відносять авторські оригінали творів, що поступили у видавництво самоплив, тобто не за замовленням видавництва, але які можуть бути прийнятий до видання.

Редакційний портфель. Включає вже прийняті до видання, схвалені, але знаходилися на стадії редакційної обробки твори.

Виробничий портфель. Складається з творів, що знаходяться на різних стадіях виробничого процесу до здачі тиражу в книготоргову сіть або надходження його на склад видавництва.

Розмір кожного портфеля, виражений у видавничих листах, узятий на будь-який день підрахунку, називається портфельним запасом або залишком портфеля.

Портфельний запас, забезпечує нормальну роботу видавництва і планомірний випуск книг.

Портфельний запас, що забезпечує нормальну роботу видавництва і планомірний випуск книг (нормативний портфельний запас) визначається шляхом множення середнього об'єму одноденного випуску в цілому по видавництву або по розділах книг (що розрізняються по трудомісткості і складності підготовки), що випускаються, на нормативний термін знаходження книг в портфелі (встановлюється у видавництві на основі досвіду роботи).

Щоб портфельні запаси забезпечували стабільну роботу видавництва, необхідно постійно заповнювати портфельні запаси. Для цього існує план руху портфелів - план, по якому видавництво визначає, яким повинен бути об'єм поповнення кожного видавничого портфеля.

2.2 Вдосконалення процесу документування видавничої діяльності на

прикладі видавництва "Лугань"

Книжковий ринок затоварений. Збільшена конкуренція з боку інших джерел інформації: Інтернету, телебачення, кіно, CD, DVD, радіо, привела до різкого падіння попиту на книги. В останні десять років виросло покоління, яке не звикло читати. Покоління, охочіше проводить час перед моніторами, ніж з книгою.

Що стосується заходу, то дослідження читацької активності в США продемонструвало, що за період з 1992 по 2002 рік кількість американців, яку читають які-небудь книги, знизилася з 61% до 57%. Найтривожніші показники (зниження на 28%) спостерігалися серед молоді у віці від 18 до 24 років. В середньому було підраховане, що індустрія втратила близько 20 мільйонів потенційних читачів.

Проте, не дивлячись на це, загального падіння об'ємів продажів на книжковому ринку США не відбулося. В 2004 році видавничий ринок США збільшився на 1,3% в порівнянні з попереднім роком і склав приблизно 24 мільярди доларів, а в 2005 році -- на 9,9% і досяг об'ємів 25 мільярдів доларів. В значній мірі це було пов'язано з новими маркетинговими підходами, про які буде розказаний далі, що використовуються для залучення і утримання читачів.

Що ж до видавництва «Лугань» і досліджуваної в першу чергу досліджуваної нами теми хотілося б запропонувати:

- в століття комп'ютерних технологій виключити паперову тяганину між автором і видавництвом, тобто здійснювати всі висновки договорів за допомогою комп'ютерів;

Будь-який з сучасних авторів має комп'ютер і міг би навіть без відвідин видавництва запропонувати свої твори, для публікації, не відвідуючи останнього.

- спростити підписання документації, як в тексті і формі підписання. При цьому скоротиться час підписання, редагування і рецензування творів авторів;

- мати адреси електронної пошти популярних авторів, здійснювати з ними регулярно листування і стежити за видаваними новими творами цими авторами;

- проводити статистичні дослідження ринку друкарської продукції, уміти швидко перебудуватися на різні тематики творів.

При використовуванні комп'ютерних технологій час випуску видавництвом друкарського видання скоротиться у декілька разів, чим забезпечить друкарську продукцію конкурентоспроможністю.

шукати авторів не тільки на вітчизняному ринку, так і за рубежем, укладати з ними договори, а свою продукцію, високої якості пропонувати іноземним партнерам.

У видавництві пропонується організувати «Інтернет-магазин», який здійснюватиме продаж з складу видавництва всю друкарську продукцію. Здійснити випуск аудіо-книг, барвистих поліграфічних видань різної тематики. Здійснювати постійне навчання персоналу видавництва новим технологіям і зокрема світовим новинкам документознавства.

Висновки до частини 2

В цієї частині дослідження було проведено аналіз документування редакційно-видавничої діяльності на прикладі видавництва «Лугань», а саме кратко ми зробили екскурс в історію видавництва, розглянули структуру видавництва-банкруту «Лугань», рух документів при видавничої діяльності. Нами були запропоновані ряд заходів по вдосконаленню процесу документування видавничої діяльності.

Треба підкреслити, якби видавництво було приватним, воно б не досягнуло банкрутства, робітники якого шукали б вихід з даного становища.

Дуже довгим, ми так рахуємо, є процес документування видавничої діяльності і поки книга або другий вид видання потрапить від автора до читача проходить дуже багато часу, тому цей процес треба удосконалювати, шукати нові шляхи, слідкувати за документуванням видавничої діяльності за кордоном та ін.

Загальний висновок

У курсовій роботі зроблено аналіз сучасного стану документування видавничої діяльності на прикладі видавництва «Лугань».

В досліджені були розглянуті питання сутності документування та проблеми на сучасному етапі розвитку, розглянута основна мета дослідження - документування в видавничої діяльності (його історія виникнення, сутність цієї сфери документування, а також сучасні проблеми, як документування так і видавничої діяльності на Україні взагалі).

Серед основних негативних тенденцій сьогочасної видавничої справи - введення високих і нічим не виправданих податків на всі технологічні ланки процесу створення і розповсюдження книги; знищення державної мережі книгопоширення і як наслідок відсутність гуртової торгівлі; різке скорочення обсягів видань за накладами; підвищення цін на вітчизняну друковану продукцію; тенденція до деукраїнізації книжкового ринку.

Серед причин, що фактично призвели до краху цілої галузі, яка у всьому світі є високо прибутковою, можна виділити кілька:

- Головним гальмом розвою книговидання є результат непомірного і нічим не виправданого податкового тиску на друковане слово й небажання державних органів покращити принизливе становище української книги. Ні уряд, ні Верховна Рада не змогли об'єктивно проаналізувати сукупність усіх факторів, що впливають на формування конкурентноздатного середовища для розвитку видавничої справи, закріпивши їх у відповідних законах, урядових рішеннях та організаційних засадах.

- Процеси поділу союзного майна, формування ринкових відносин, значне скорочення бюджетних надходжень, інфляція тощо не могли не позначитися на становищі друкарства, оскільки воно є невід'ємною складовою частиною суспільства та економіки загалом.

- До виникнення кризової ситуації призвело наприкінці 1990 р. скорочення надходжень до України стратегічної для видавничої галузі сировини - паперу. Надто високі ціни на папір та поліграфічні матеріали, і як результат - подорожчання книг, при низькій платоспроможності більшої частини громадян стали першим кроком до майбутньої катастрофи національного книговидання.

- Ситуація у видавничій справі значно ускладнилася після ліквідації гуртово-роздрібної книготорговельної мережі “Укркнига” внаслідок непродуманих реформ з розмежування форм власності на загальнодержавному та комунальному рівнях. Добре налагоджена система книгорозповсюдження в Україні перестала діяти. І видавці, опинившись у нових умовах, змушені були самі займатися реалізацією власної продукції та опановувати ази нової професії. Ігнорування специфіки книговидання, що об'єднує три ланки - видавництво, поліграфію та книгопоширення, відрив останньої від двох перших і передача до комунальної власності з наступною комерціалізацією книгарень призвели до сумних наслідків. Приватизовані магазини здебільшого відійшли від роботи з книгою, вони не поспішали розповсюджувати українськомовні та інші суспільно-важливі видання, від яких немає великого зиску.

- До кризового становища, в якому опинилася українськомовна книга у власній державі, призвела сукупність кількох чинників: недорозвиненість національного інформаційного простору, в якому панівне місце посідає закордонна інформаційна продукція, та ігнорування високопосадовцями фактору багаторічного зросійщення українського народу, що призводить не тільки до насичення вітчизняного побуту іноземною масовою культурою, а й до видання в Україні значної кількості російськомовної друкованої літератури. Окрім того, падінню престижу українськомовної книжки сприяло нехтування вітчизняними видавцями випуску масової літератури. Адже високоінтелектуальні твори ніколи не матимуть широкого попиту, якщо не буде прищеплений інтерес до читання як такого. Коли з середини 90-х років ХХ ст. в Україну хлинув потік легкого чтива з Росії, вітчизняний видавець не зміг адекватно зреагувати і дати читачеві свою “літературу середньої полиці”. Внаслідок чого вітчизняний книжковий ринок швидко програв на користь російському.

Вихід з кризової ситуації можливий за умови введення в дію довгострокового режиму пільгового оподаткування видавничої галузі. Цивілізований законопроект, який передбачає “пільгові канікули” для видавців і покликаний сприяти розвитку національного книговидання, блокується іншим законом - “Про державний бюджет”. Таким чином українське законодавство провокує подібний стан у вітчизняному друкарстві.

Потужна протекціоністська політика сусідніх держав у власній книжковій сфері та непомірні податки в українській, об'єктивна відсутність можливості залучення кредитних ресурсів вітчизняними книговидавцями і неефективна політика бюджетних дотацій окремих видавничих заходів пояснюють гостру необхідність у створенні економічних стимулів для розвитку друкарської справи, забезпечення конкурентоспроможності української книги.

Уведення в дію і послідовне дотримання Закону “Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні” дозволить досягти значного збільшення обсягів вітчизняних видань, дасть можливість технічно переоснастити підприємства галузі та зберегти висококваліфікованих фахівців. Пільга з податку на додану вартість призведе до зменшення на 20 % вартості поліграфічних послуг. Відтак, настане можливість повернути з країн близького зарубіжжя основних замовників, залучити закордонні інвестиції та забезпечити завантаження української поліграфії до 90 %. Збільшиться кількість робочих місць, підвищиться середня заробітна платня працівникам видавничої та поліграфічної сфери і, відповідно, зростуть відрахування до бюджету з прибуткового податку, до пенсійного фонду та фондів соціального страхування.

Звільнення видавничої сфери від податку на прибуток надасть можливість накопичити капітал, а вивільнені кошти спрямувати на розвиток власного виробництва та на поліпшення матеріально-технічної бази. Важливий момент: звільняти від прибуткового податку потрібно лише ті видавництва і поліграфічні підприємства, які випускають не менше 70 % продукції державною мовою. Таким чином, насамперед підтримуватиметься українськомовна книга.

Окрім того, варто прогнозувати, що накопичений капітал багато видавців спрямують на створення великих книготорговельних фірм. Тож, років через п'ять Україна зможе вступити у новітній етап розвитку торгівлі книгами - добу цивілізованої книготорговельної (а не книгорозповсюджувальної) мережі.

Позитивний результат матиме і введення пільг зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість для імпортних матеріалів, технічного устаткування, необхідного для виготовлення друкованої продукції. За рахунок цього з'явиться можливість знизити витрати виробництва і здешевити собівартість книги.

Важливо наголосити, що за умови дії пільгового оподаткування книжкової галузі недоотримання бюджетом деякої суми коштів у подальшому буде компенсоване за рахунок значного зростання обсягів випуску літератури, збільшення кількості робочих місць, та відповідних відрахувань до державних фондів.

Треба спростити документообіг в видавництвах, відкрити «Інтернет-магазини» при видавництвах, мати находити популярних авторів і печатати їх твори.

Досвід розвинутих країн світу свідчить про те, що видавнича галузь може вийти на належний рівень розвитку тільки за умов чіткого і послідовного законодавчого забезпечення та створення цивілізованого режиму постійного сприяння. Державна підтримка національного книговидання має бути справою не одного року і втілюватися у життя одночасно на законодавчому та виконавчому рівнях.

Література

1. Закон України «Про видавничу справу» Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 32, ст.206

2. Закон України «Об авторском праве и смежных правах» Постановление ВР № 3793-XII (3793-12) от 23.12.93, ВВР, 1994, № 13, ст. 65

3. Издательский Договор утвержден приказом Председателя Госиздата СССР от 24 февраля 1975 года - Л., Лениздат, 1978 - 64с.

4. Закон України «Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок» Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 30, ст.397

5. Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки книговидавничої справи в Україні" 18 вересня 2008 року

6. Рішення № 13/57 від 29.11.2007 "Про стан книгорозповсюдження в Україні та проект Концепції відновлення всеукраїнської книготорговельної мережі"

7. ДСТУ 2392-94 Інформація та документація. Базові поняття. Терміни та визначення. Чинний від 1995-07-01. - К.: Держстандарт України, 1994. - 57с.

8. ДСТУ 2395-94 Інформація та документація. Комплектування фонду, бібліотечний опис, аналіз документів. Терміни та визначення. - К.: Держстандарт України. -1994. - 89с.

9. ДСТУ 2734-94 Діловодство і архівна справа. Терміни та визначення. - Чинний від 1995-07-01. -К.: Держстандарт України, 1994. - 53 с.

10. ДСТУ 2737 - 94 Записування і відтворення інформації. Терміни та визначення. - Чинний від 1995-07-01. - К.: Держстандарт України, 1994. -158 с.

11. ДСТУ 3017-95 Видання. Основні види. Терміни та визначення. - К.: Держстандарт України, 1995. - 45с.

12. ДСТУ 3018-95 Видання. Поліграфічне виконання. Терміни та визначення. - Чинний від 1996-01-01. - К.: Держстандарт України, 1995. - 24с.

13. Маркус В.А. «Организация и экономика издательского дела» -М., 1983.

14. Нормативні матеріали по видавничій справі: Довідник. - М., 1987. - С. 96-100.

15. Книговедение. Энциклопедический словарь. -- М.,1982. -- С.193

16. Бибик С.П., Сюта Г.М. Ділові документи та правові папери - Х., Фоліо, 2005 - 493 с.

17. Кулешов С.Г. Новий погляд на структуру документознавства// Вісник Книжкової палати. - 2003. - № 10. - С.24-27.

18. Соколов А.В. Информационный подход к документальной коммуникации: Учеб. пособие. - Л., 1988 -85 с.

19. Плешкевич Е.А. Основы общей теории документа. - Саратов: Науч. книга, 2005. - 242 с.

20. Кулешов С.Г. Документознавство: Історія. Теоретичні основи / УДНДІ АСД, ДАКККіМ. - К., 2000. - 160 с.

21. Бездрабко В.В. Управлінське документознавство: Навч. посіб. - К., 2006. - 208 с.

22. Слободяник М.С. Галузеве документознавство: перспективні напрями досліджень // Документознавство.Бібілотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики. Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 17-18 трав. 2005 р.). - К., 2005. - С. 5-8.

23. Беляков З.С. Документальная фотография в информационном обществе // Документация в информационном обществе: законодательство и стандарты: Доклады и сообщения на ХІІ Междунар. науч.-практ. конф. 22-23 нояб. 2005

24. Тупчієнко-Кадирова Л.Г. Музичне документознавство: проблеми формування нової дисципліни //Документознавство. Бібілотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики. Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 17-18 трав. 2005 р.). - К., 2005. - С. 10-12.

25. Документология: Программы для студентов, обучающихся по специальности «Документоведение и документационное обеспечение управления» / Сост.: Ю.Н. Столяров; Моск. гос. ун-т культуры и искусств. - М., 2004. -19 с.

26. Кулешов С.Г. Документальні джерела наукової інформації: поняття, типологія, історія типологічної схеми. - К.: УкрІНТЕІ, 1995. - С. 5.

27. Дубровіна Л. Кодикологія та кодикографія української рукописної книги. - К., 1992. - 262 с.

28. Боряк Г. Національна архівна спадщина України та державний реєстр «Археографічна Україніка»: Архівні документальні ресурси та науково-інформаційні системи. - К., 1995. - 347 с.

29. Кушнаренко Н.Н. Новый этап институционализации науки о документе // Научные и технические библиотеки. - 2005. - № 11. - С. 39.

30. Низовой Н.А. Борьба за научную истину или место под солнцем? Научные и нравственные аспекты дискуссии между книговедами и документоведами // Библиография. - 2006. - № 5. - С. 39-5 1.

31. Швецова-Водка Г.М. Загальна теорія документології - методологічна основа дисциплін документально-комунікаційного циклу // Документознавство.Бібілотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики. Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 17-18 трав. 2005 р.). - К., 2005. - С. 9-10.

32. Швецова-Водка Г.М. Структура документознавства і його місце серед суміжних наукових дисциплін // Студії з архівної справи та документознавства. - 2004. - Т.12. - С. 120-125;

33. Слободяник М.С. Документологія: Зміст. Перспективи // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. - 2004. - № 4. - С. 4-9.

34. Швецова-Водка Г.М. Документ і книга в системі соціальних комунікацій / Рівнен. держ. ун-т. - Рівне, 2001. - 438с.

35. Плешкевич Е.А. Традиционная и нетрадиционная версии в документоведении о соотношении двух направлений // Документация в информационном обществе: законодательство и стандарты: Доклады и сообщения на ХІІ Междунар. науч.-практ. конф. 22-23 нояб. 2005 г. / Федеральное архивное агенатво; ВНИИДАД. - М., 2006. - С. 94-100

36. Гельман-Виноградов К.Б. О сложностях трактовки понятия «документ» и способах их преодоления //Делопроизводство. - 2005. - № 2. - С. 16-24; Столяров Ю.Н. Документ - понятие конвенциональное (в порядке дискуссии) // Делопроизводство. - 2005. - № 4. - С. 11-18

37. Столяров Ю.Н. О месте документоведения в системе наук // Документация в информационном обществе: парадигмы ХХІ века: Докл. и сообщ. на Х Междунар. науч.-практ. конф. / ВНИИДАД. - М., 2004. - С. 284-288

38. Методика грошової оцінки документів Національного архівного фонду // Офіційний вісник України. - 2005. -№ 26. - Ст. 1508.

39. Кулешов С.Г. Документ как исторический источник: границы понятия с точки зрения информационного подхода // Доклады и тезисы науч. сообщений междунар. науч. конф. «Историки и архивисты: сотрудничоство в сохранении и познании прошлого в интересах настоящего и будущего». - М., 1997. - С. 142-145

40. Акопов А.И. Методика типологического исследования периодических изданий (на примере специальных журналов). - Иркутск: Издательство Иркутского ун-та, 1985. - 96 с.

41. Арбузов М.Ф. Пропаганда и реклама в книжной торговле. - М.: Книга, 1966. - 136 с.

42. Афонін О. Національна книга: нинішній стан, його причини, наслідки і перспективи. - К., 2000. - 16 с.

43. Баран Є. До розмови про “ранні” дев'яності // Іменник: Антологія дев'яностих / Упоряд. А. Кокотюха, М. Розумний. - К.: Смолоскип, 1998. - 272 с.

44. Барановська І. Без української книжки не буде української культури // Українське слово. - 2002. - 21-27 лют. - С. 12.

45. Баркер Р., Эскарпи Р. Жажда чтения. - М.: Книга, 1979. - 208 с.

46. Бельдій А. Творець книги - автор, вершитель її долі - видавець // Друк & книга. - 2003. - № 1. - С. 20-21.

47. Бриних М. Книжка у халепі, або сценарій урочистого святкування ювілею видавничого колапсу // День. - 1998. - № 112. - 17 черв. - С. 7.

48. Бутко В. Наукова і спеціальна література на видавничому ринку України // Книжковий кур'єр. - 1997. - № 8. - С. 6.

49. Верховна Рада послабила податковий тиск на видавців // Хрещатик. - 2001. - 5 квітня. - С. 14.

50. Видавнича справа в Україні 1991-1996: Держ. Бібліографічний покажчик./ О.О. Федотова (уклад.): Книжкова палата України - К., 1996. - 32 с.

51. Гнатюк Д. Книговидавнича справа на Україні в післявоєнні роки. - К.: Політвидав України, 1965. - 192 с.

52. Гряде експансія української книги в Росію // Книжковий огляд. - 2001. - № 4. - С. 1.

53. Демська-Будзуляк Л. Справжнє обличчя літературного покоління дев'яностих - спроба ідентифікації // Кур'єр Кривбасу. - 2001. - Ч. 149. - С. 87-88.

54. Державна програма розвитку національного книговидання і преси на період до 2000 року від 28 лютого 1995 р. № 158/95 / http://www.rada.kiev.ua/cgi-bin/putfile.cgi.

55. Добкин С.Ф. Основы издательского дела и книгопечатания. - М.: Книга, 1972. - 256 с.

56. Доклад о наиболее важных отечественных и зарубежных достижениях в области науки, техники и производства издательского дела, полиграфической промышленности и книжной торговли за 1989 г. - Издательское дело. - М.: НИЦ “Информпечать”, 1990. - Ч. 1. - 189 с.

57. Законодавство в світі книги: шляхи реалізації в Україні рекомендацій Ради Європи. (Мат. Міжнар. конф., м. Київ, 21-22 квіт. 1997 р.). - К., 1998. - 120 с.

58. Законодавчі та нормативні документи України у сфері інформаційної, видавничої та бібліотечної справи. Тематична добірка. У 2-х ч. - Ч. ІІ. Правове регулювання у сфері видавничої та бібліотечної справи. - К., 2002. - 234 с.

59. Закон України від 20. 11. 2003 № 1300-IV “Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні” / www.kmu.gov.ua/z1/portal.

60. Звертаємося за допомогою. Відкритий лист Голові Верховної Ради Л. Кравчуку і Голові Ради Міністрів В. Фокіну // Друг читача. - 1990. - 13 грудня. - С. 3.

61. Здоровега В.Й. Українська періодика у сучасному національно-інформаційному просторі // Українська періодика: Історія і сучасність. - Львів, 1995. - С. 11-18.

62. Зелінська Н. Наукове книговидання в Україні: історія та сучасний стан. - Львів: Світ, 2002. - 268 с.

63. Іванов. В.Ф. Законодавство про засоби масової інформації: український та зарубіжний досвід / За ред. А.З. Москаленка. - К., 1999. - 188 с.

64. Інкеї П. Книжкове законодавство в країнах Східної Європи // Друкарство. - 2001. - № 2. - С. 13-16.

65. Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. - Львів: І-т українознавства, 2002. - 520 с.

66. Книжковий ринок України 2003-2004. - К.: “Агенція “Стандарт”, 2003. - 296 с.

67. Ленський Б. Книжный мир сегодня. // Десятая международная конференция по проблемам книговедения, 21 мая 2002 г: Тезисы докладов. - М.: Наука, 2002. - С. 12-13.

68. Малыхин Н.Г. Очерки по истории книгоиздательского дела в СССР. - М.: Книга, 1965. - 448 с.

69. Назаров Б.А. Основы издательского дела. - М.: Книга, 1963. - 144 с.

70. Немошкаленко В.В. Видавнича діяльність // Національна академія наук України: Короткий річний звіт. - 1999. - С. 24.

71. Низовий М. Українська статистика друку: основні етапи становлення та розвитку. - К.: Кн. палата України, 2002. - 96 с.

72. Подолюк Ю. Деякі аспекти переходу видавничо-поліграфічного комплексу до ринкової економіки // Друкарство. - 1994. - № 1. - С. 42.

73. Поцілуйко Ю. Ганжа Л. Влучити у яблучко держзамовлення // Книжковий клуб плюс, - 2002. - № 7-8 - С. 6-8.

74. Прибєга Н. Творити книги - мистецтво // Друк & книга. - 2002. - № 2. - С. 16 - 17.

75. Про захист національного ринку книговидання. Матеріали слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань культури і духовності. - К., 2000. - 115 с.

76. Реалії та перспективи українського книжкового ринку (Про інформаційний маркетинг. І не лише про нього…): Зб. ст. і м-лів круглого столу “Розвиток інформаційного маркетингу на книжковому ринку України” / Упоряд. Є.І. Огар. - Львів: Аз-Арт, 1997. - 144 с.

77. Сенченко М. Депутати “підвісили” видавців // Украинская книга в ІІІ тысячелетии (Материалы научно-практической конференции). - Харків, 2001. - С. 58-67.

78. Сенченко М. ПДВ у видавничій справі русифікує Україну // Друкарство. - 2000. - № 3. - С. 12-15.

79. Сенченко М. Маємо те, що маємо // Друкарство. - 2004. - № 3. - С. 5-11.

80. Сенченко М. Світове книговидання і випуск творів друку в Україні // Друкарство. - 2003. - № 3 - С. 12-19.

81. Судин А. Про ринок, державу і друкарську справу // Палітра друку. - 1995. - № 2-3. - С. 4-5.

82. Тимошик М.С. Видавнича справа та редагування: Курс лекцій. У 2-х частинах. - Ч. 1. - Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2002. - 98 с.

83. Тимошик М.С. Видавнича справа та редагування: Навч. посібн. / За ред. В.В. Різуна. У 2-х частинах. - Ч. 2. - К., 2004. -130 с.

84. Тимошик М. Відносини видавництва і реалізаторів друкованого продукту // Друкарство. - 2003. - № 1. - С. 28-31.

85. Тимошик М.С. Історія видавничої справи: Підручник. - К.: Наша культура і наука, 2003. - 496 с.

86. Тимошик М. Краху національного книговидання можна уникнути, якщо в цей процес терміново втрутиться держава // Літературна Україна. - 2003. - № 2. - 23 січ. - С. 3.

87. Тимошик М. Організація і структура сучасного видавництва // Друкарство. - 2001. - № 3. - С. 14-16.

88. Тимошик М. Ситуація у видавничій справі вийшла з-під контролю держави: післямова до Всеукраїнських загальних зборів видавців, поліграфістів і книгорозповсюджувачів // Друкарство. - 2000. - № 4. - С. 4-7.

89. Тимошик М. Ситуація у видавничо-поліграфічній справі вселяє стриманий оптимізм: післямова до Всеукраїнських зборів видавців, поліграфістів і книгорозповсюджувачів // Друкарство. - 2001. - № 4. - С. 6-8.

90. Тимошик М. Тенденції сучасного українського книговидання // Вісник Книжкової палати. - 2001. - № 7. - С. 3-7.

91. Тимошик М. Українські видавничі стандарти: До питання про концепцію розробки і впровадження у практику вітчизняного книговидання // Друкарство. - 2001. - № 6. - С. 18-21.

92. Черниш Н. На шляху до культури сучасної української книги // Друкарство. - 2004. - № 2. - С. 29-32.

93. Що необхідно знати про видавничу діяльність / Підготували Н. Петренко, О. Громаздова // Вісник Книжкової палати - 2001. - № 2. - С. 8-10.

94. Appelbaum J. How to Get Happily Published. - Penguin Books Canada Limited, Markham, Ontario - Third edition, 1989. - 306 p.

95. Le livre dans la Communate Francaise. Dossiers du CRISP. - № 32. - P. 3-4

96. www.aup.iatp.org.ua.

97. www.bambook.com.

98. www.book-courier.com.ua.

99. www.elit-profi.com/gazeta.

100. www.ped-pressa.kiev.ua/pedpressa/gazeta/22.08.2000.html.

101. www.web-standart.net.

Додатки

Додаток А



Додаток Б

Размещено на Allbest.ru