Студентська преса в УСРР періоду 20-х pp. XX ст.

Лаврут 0.0,

масовий інформація молодіжний газета

Засоби масової інформації відіграють важливу роль у формуванні суспільної думки, вчинків, є «третьою владою» у суспільстві. Сьогодні у студентської молоді з'явились нові можливості отримання інформації, спілкування, проте вона фактично позбавляє себе живого середовища. Tому, вивчення досвіду минулого є корисним під час вирішення важливих питань сучасності. Особливо колоритними у цьому плані стають події, які відбуваються на перехресті різних епох. 20-ті роки минулого століття стали саме такими. Важливу роль у формуванні нового світогляду відіграла періодична преса, діяльність якої, перш за все, спрямовували на молоде покоління, яке отримувало освіту у вищих навчальних закладах. Саме на цих ідеологічно загартованих майбутніх фахівців радянська влада покладала багато сподівань. Недивно, що уряд приділяв значну увагу діяльності студентських періодичних видань. Тому, актуальність обраного дослідження є очевидною. Теоретичне застосування матеріалу можливе під час вивчення курсів з історії У країни, молодіжного руху та спецкурсів. Практичні рекомендації доцільні підчас організації вільного часу студентів у вищих навчальних закладах.

Це питання довгий час вивчали поверхово та однобоко, переважно в контексті радянської періодики. Існує група праць, присвячена висвітленню історії періодичних видань CPCP та УСРР. До таких авторів відносяться М.Агуф, А.Мельников та інші[1]. Дослідники розглядали діяльність видань, які стосувались перетворень у культурно-освітній сфері 20-х pp. XX ст., ролі в них партійних та профспілкових організацій^]. Також автори вивчали діяльність комуністичної та комсомольської преси. Зокрема, В.І.Ганічев зупинився на історичних, теоретичних та методологічних аспектах молодіжної періодики, але основну увагу він приділив діяльності «Комсомольської правди>>[3]. Тобто, дослідники не достатньо висвітлили питання діяльності власне студентів у розвитку преси, що виходила у вищих навчальних закладах. Тому, метою нашого дослідження є вивчення роботи студентських видань 20-х років XX ст. Досягти це можливо шляхом виконання наступних завдань: ознайомлення з історіографічною та джерельною базою дослідження; з'ясування напрямків керівництва, функцій студентської преси та її основних форм;

характеристики тематики видань, роботи редакцій, участь студентського та професорсько-викладацького складу у їх діяльності; вивчення кола проблем студентської преси та можливі шляхи їх подолання; окреслення пропозицій та перспектив дослідження.

Джерелами до написання дослідження стали матеріали з'їздів, конференцій ЦК КП(б)У, BJIКСМ, матеріали студентських переписів, періодика 1920-х років. Вони надали можливість вивчити питання керівництва молодіжними виданнями, їх тематичний зміст, форми молодіжної преси; прослідкувати напрямки діяльності роботи їх редакцій; участь молоді у діяльності видань; тираж та передплату газет і журналів; проблеми, які існували та пропозиції щодо їх подолання[4].

Яскравим відображенням студентського життя 20-х років XX ст. стала вузівська періодична преса. Вона висвітлювала процеси будівництва вищої ніколи, участі молодіжних організацій у пролетаризації інститутів та технікумів, проблеми побуту та настроїв студентів, питання участі студентів у ідеологічній роботі серед населення. Через пресу у навчальних закладах молодь вивчала документи нормативно-правового характеру, які регламентували її життя. «Вишівські газети мусять зосередити свої зусилля на тому, щоб розв'язати проблему підготовки висококваліфікованих фахівців». Через пресу критикували та засуджували «негативні явища суспільного життя», підтримували зв'язок з підприємствами, установами, що мали відношення до профілю закладу. Тобто, періодика виконувала пропагандистську, ознайомлюючу, освітньо-культурну роль[5,48].

Преса як основний і найпопулярніший засіб масової інформації відігравала значну роль у формуванні нового типу мислення, нового світогляду. Особливе значення приділялось молоді як творцю майбутнього суспільства. 21 травня 1923р. відбулась нарада при Організаційно-інструкторському відділі ЦК КП(б)У за участю делегатів Народного комісаріату освіти (НКО), Всеукраїнської конференції профспілок, агітаційного комітету, представників інститутів і технікумів, яка була присвячена роботі вищих навчальних закладів. Її представники звернули увагу і на роботу студентської преси[6,63-64].

І Всеукраїнська нарада пролетарського студентства (1924р.) підкреслила значення молодіжних газет у культурній роботі навчальних закладів, навколо яких мали згуртуватись найактивніші студенти. Постанова ЦК ВКП(б) від 3 жовтня 1927р. «Про поліпшення партійного керівництва пресою» підкреслила значення преси в житті радянського суспільства і посилення контролю над нею. Партійні комітети (парткоми) включали питання роботи видань у свої плани, ставили його на обговорення бюро і пленумів партійних комітетів. Парткоми регулярно давали вказівки про проведення найважливіших компаній, порядок та характер висвітлення питань партійного та господарського життя. Відділи преси ЦК ВКП(б), ЦК національних комуністичних партій і місцевих партійних комітетів, крім працівників партійного апарату, залучали до роботи періодичних видань членів партії, які працювали у радянських, професійних, кооперативних та наукових організаціях. Вони мали регулярно запрошувати редакторів газет, журналів і працівників видавництв для інструктування їх про проведення партійних рішень та обговорення окремих питань, що стосувалися роботи преси. Відділи здійснювали керівництво роботою пресбюро і бюро преси центральних установ, організацій, республіканських телеграфних агентств і кореспондентів центральних та місцевих газет; слідкували за ідеологічною витриманістю роботи видавництв, за усуненням паралелізму між ними шляхом перевірки і погодження редакційних планів; здійснювали керівництво відділами бібліографії і критики в газетах та журналах, «перетворивши їх в знаряддя боротьби проти ідеологічно ворожої літератури». Проте у керівництві періодичними виданнями переважали вказівки господарсько-фінансового та ідеологічного характеру[7,71].

Основними формами студентської преси були друковані, писані газети і журнали; газети живі і світлові. На кінець 1920-х pp. відбувався поступовий перехід до друкованих видань, але лише у великих культурних центрах. Періодику можна умовно розподілити за масштабом на загальносоюзну, республіканську, регіональну, що була пов'язана з профілем навчальних закладів, а тому фахову. Обов'язковими екземплярами у кожному вузі мали бути видання загальносоюзного та республіканського характеру, до яких відносилися: «Правда», «Известия ЦИК СССР», «Рабочий», «Красная новь», «Глобус», «Сельскохозяйственный пролетариат», «Коммунистическая революция», «Пролетарская революция», «Коммунистический интернационал», «Красное студенчество», «Безбожник у станка», «Известия НКТ», «Известия физической культуры», «Вестник знания», «Человек и природа», «Искра», «Знания», «Новости радио», «Вісті ВУЦВК», «Економічне життя», «Бюлетень НКО», «Безвірник», «Червоний селянин», «Шлях освіти», «Нова громада», «Червоний шлях», «Новий світ», «Радянський селянин», «Комунарка України». Кожен вищий навчальний заклад передплачував і фахові видання. Загальнореспубліканським офіційним органом HKO став щомісячник «Комуністична освіта», який видався з 1922 по 1941 роки. З 1924р. (з 22 номеру) видавався під назвою «Путь просвещения», 1926р. «Шлях освіти», з 1931р. «Комуністична освіта», 1945р. «Радянська школа» [ 8,арк. 12зв].

Гостра потреба у навчальних посібниках, неможливість придбання їх на ринку через високу вартість висунули питання про організацію власне студентського видання. Загальнополітичним, науково-методичним, літературним журналом пролетарського студентства став «Студент революції», який виходив щомісяця протягом 12 років (з 1922 по 1933рр.). Часопис складався з кількох відділів: загального, наукового, академічного, літературного, побутового, життя навчальних закладів, бібліографічного. Часопис водночас виконував і керівні функції іншими молодіжними виданнями: «журнал мав обслуговувати вузівські партійні та комсомольські кадри, широкі кола спілкового і неспілкового студентства, викладачів». Становлення і розвиток його відбувався за сприяння центральних, губернських, окружних місцевих органи влади. За всі роки існування «Студента революції» відбувалися деякі зміни у його структурі, висвітленні матеріалу, що пояснювалося змінами у суспільно-політичному житті. З середини 1920-х років зменшився обсяг фактичного матеріалу, натомість збільшився літературно-побутовий жанр. А на межі 1920-1930-х pp. політика уряду ще більш відчутно відбилася на характері матеріалу, де поряд із гаслами про побудову нового суспільства закликали на боротьбу із «внутрішніми ворогами» та «контрреволюцією». На сторінках видання висвітлювався хід показових судів, масштабна агітаційна робота, переслідування ні в чому не винних студентів. Тобто, з часом дух часопису змінився він став більш заполітизованим. Значний внесок у розвиток видання здійснили й самі студенти: вели підписку, обирали зі свого середовища кореспондентів, які висвітлювали плин їхнього життя, вносили пропозиції та обговорювали зміни. Тільки протягом 1923р. питома вага студентів в авторському колективі журналу підвищилася з 40% до 85%, що свідчило про зацікавленість їх у висвітленні життєвих для молоді питань і притягнення їх до кореспондентської роботи[9,с.13-15].

Однією з проблем, які доводилося розв'язувати, фінансове забезпечення видання. Редакція часопису, профспілкові та студентські організації прохали ЦК та Головний відділ професійної освіти (Головпрофос) систематично субсидувати журнал «Студент революції». Студентські організації мали передплачувати видання, проводити періодично компанії у навчальних закладах, направлену на допомогу журналу, створюючи таким чином фонд часопису. Організації зобов'язані були частково фінансувати видання, проводити серед студентства агітацію щодо матеріальної підтримки журналу[ 10,с.63]. На пленумі всіх комітетів допомоги студентству (копопучів), який відбувся 22 травня 1923 року, було обране тимчасове правління часопису. Видавництво фінансувалося завдяки діяльності студентських організацій: комітетів допомоги студентству (копопучів), які виділяли 5% власних коштів; деяких Народних комісаріатів, членськими внесками від кооперативів[11,арк.112зв]. Субсидії наркомату освіти задовольняли потреби лише на 15%. З метою покращення фінансування видання зі студентами проводили бесіди, зібрання під лозунгом «Кожні 10 студентів передплачуйте часопис!». Центральне Бюро Пролетарського Студентства зобов'язало губернські бюро пролетарського студентства, виконавчі бюро вищих навчальних закладів і студентські організації провести компанію щодо передплати журналу[ 12,с.64]. Загальноміські збори студентського комітету м. Києва вважали за доцільне окружним бюро пролетарського студентства через профспілкові організації та періодичні видання популяризувати серед молоді «Студент революції», налагодити зв'язок редакції з вищими навчальними закладам. Молодь ухвалила рішення колективно передплачувати видання, здійснивши таким чином крок йому на допомогу. Після цих зборів лише студенти КПІ передплатили 500 примірників. Передплата журналу на рік складала 2,7, на півроку 1,35 крб. відповідно, на 1 місяць 0,30 крб.[ 13,с.83]. З метою заохочення передплати, редакція журналу влаштовувала для читачів різні лотереї. Проте популярним журнал став лише у великих вузівських центрах[ 14,с.71].

З часом кількість передплатників збільшувалась, що пояснювалось дещо ліпшою матеріальною підтримкою видання, ідеологічною роботою серед студентства. Термін передплати часопису у всіх навчальних закладах складав переважно 1 місяць. На 3 місяці здійснили передплату Політехнічний, Сільськогосподарський інститути, інші вищі навчальні заклади придбали не всі номери: від 2 до 9, що пояснювалось їх скрутним матеріальним становищем, також випуском власних стінних газет. Незважаючи на труднощі, наклад журналу уростав: якщо в 1924р. один примірник читали 100-150 студентів, то в 1927р. цей показник знизився до 28 осіб. Інша картина спостерігалась у віддалених регіонах республіки: у середньому один примірник часопису читали 100-150 студентів[15,с.19].

Крім загальноукраїнських видань, студенти передплачували і працювали над фаховими, вузівськими. До фахового відносився «Молодий дослідник» науковий журнал молодих дослідників сільського господарства України, який став виданням сільськогосподарського наукового комітету У країни (м. Харків). У часописі публікувались матеріали у таких розділах (відділах): економічні проблеми на дослідних станціях України, дрібні замітки, критики, хроніки. Основними вимогами до публікацій статей були їх дослідницький характер, оригінальність, творчість; заміток з дискусійних питань критичність доречність. Напрямок (тематику), підбір статей здійснювала редакційна колегія, а фахові виправлення термінологічне бюро сільськогосподарського наукового комітету. З метою матеріального та методичного забезпечення, видання заключило угоди з профспілковими, партійними організаціями, науковими комітетами.

Прикладом цього стала угода «Молодого дослідника» з сільськогосподарським науковим комітетом, згідно з якою редакційна колегія зобов'язалась за технічної та матеріальної допомоги наукового комітету організовувати й редагувати науковий журнал, який об'єднував творчі наукові інтереси молодої генерації працівників сільськогосподарської науки; дбати про поширення і розвиток видання шляхом заснування філій, що існували при курсах та вищих навчальних закладах[ 16,с.5-22].

Всі великі навчальні заклади мали власний періодичний орган. Часто вони встановлювали зв'язок між собою. Прикладом «правильної роботи» періодичних видань стали харківські. На їх сторінках обов'язково були статті, які знайомили читачів із розвитком народного господарства, процесами, що відбувались у вищій школі, з обов язковим протиставленням дореволюційним та національним урядам[ 17,с.48]. Студенти Харківського технологічного інституту видавали часопис «Червоний технолог», який спочатку був стінним щотижневим органом комсомольського осередку та профкому студентів, а з часом став друкованим. Його структуру склали такі відділи: шефська робота, життя комсомольського осередку, діяльність студентських організацій (або економічний відділ), науково-технічний (де висвітлювалось переважно життя хімічної секції робота гуртків цукровиків, коксобензольщіків, кераміків, загальної хімії), дискусійний відділ, фельетон на робітничому факультеті, хроніка, бібліографія, поштова скринька, «кажуть». Тут читачів знайомили із навчальними планами, програмами, методами викладання, системами заліків, життям партійного осередку, проблемами матеріального забезпечення тощо. Писали переважно студенти. З кінця 1926 р. тираж щомісячно складав 1.200-1.500 екземплярів, на кожен випуск якої необхідно було виділяти 120-150 крб., а прибуток складав лише 50-60 крб. або 1/3 необхідної суми[18,с.63].

Молодь Харківського інституту народного господарства мали власну газету «Студент Жовтня», яка почала свою діяльність у 1927/28 навчальному році. Видання мало декілька відділів: навчальний, побутовий, літературний («Література, критика, мистецтво»), науково-дискусійний листок, «Нам відповідають»[19,с.27-28].

Студенти Київського медичного інституту працювали над «Живою газетою», яка мала відділи: політичний, науковий, літературний, гумористичний, музичний, ілюстративний. Видання висвітлювало життя різних курсів, фахів, діяльність студентських та профспілкових організацій. До співпраці залучали адміністрацію, „викладачів навчального закладу, представників місцевих органів влади. Її тираж 300 екземплярів. Газета відзначала ювілейні випуски, публікуючи кращі статті, замітки, тому була популярна не лише серед студентів та викладачів медичного інституту, але й інших навчальних закладів[20,с.55].

Кременчуцький педагогічний технікум мав періодичне видання «Червона зміна», яке висвітлювало не лише навчально-виховну діяльність студентів, але й громадську: в Червоній Армії шляхом влаштування вечірок, концертів, недільників у казармах, надання матеріальної допомоги засобами гігієни; ліквідації неписьменності, роботи з селянами[21 ,с.3-21 ].

Студенти Звягельського педагогічного технікуму випускали газету «Червоний вчитель», Катеринославського педагогічного технікуму «Червоний педкурсант», Кам'янець-Подільського інституту народної освіти «Товариш», Київського інституту народного господарства «Кінговець», літературний журнал «Гризун», Київського медичного інституту «Червоний медик», інституту народної освіти «Кузня освіти», «Польський журнал Київського польського педтехнікуму», Харківського IHO «Робітник освіти», Харківського медичного інституту «Рефлекс», інституту народного господарства »Рупор прийдешнього», Миколаївського IHO«Червоний ковапь», «Молодий робітник», «Молода гвардія», Полтавського IHO «Іновець». У навчальних закладах, що знаходились на периферії виходило 207 найменувань газет. ЦБПС зобов'язало профспілкові організації студентів надсилати до культурної секції ЦБ 2 примірники кожного видання[22,с.36-37].

Крім друкованих видань популярною була і «жива» періодика (стінна газета), яка існувала у кожному навчальному закладі. Вона користувалась значною популярністю серед молоді. Це пояснювалось, по-перше, тим, що на видання стінної газети треба було менше коштів, по-друге менше кореспондентів, часу для написання. Її видавали «по гарячим слідам», що привертало увагу студентів. Зокрема, на 1925/26 навчальний рік існувало 275 стінгазет. У Харківських ВНЗ виходило 23 стінгазет, які видавались 2 рази в місяць. В окрузі працювало 700 постійних студентівкореспондентів. Виборчі редакційні колегії були лише в 12 періодичних виданнях, в інших робота колегій сконцентрована на паритетних началах із представників профспілкового комітету, бюро осередку КП(б)У, КСМУ[23,с.19]. Більшість студентських періодичних видань друкували українською мовою, проте виключенням стали Харківська, Одеська, Дніпропетровська, Луганська округи великі індустріальні центри, промислові регіони[24,с.43].

Студенти не обмежувались участю у передплаті, читанні фахових видань, вони цікавились і журналами творчого спрямування як фактору здорового відпочинку, цікавого дозвілля та виховання. Життя студентства вимагало нового відображення будення та суспільної діяльності. Одним із таких журналів став «Студенческая зрелищная работа», що видавався Союзним Центральним Бюро пролетарського студентства. Він характеризував види творчої роботи студентів, театральних дійств: п'єсу, інсценування, скетч, буфонаду, клоунаду, водевілі, балагани, китайські тіні, раєшник, комічні виставки, пісні-побажання; надавав практичні рекомендації щодо організації та проведення театральної діяльності[25,с.4-16].

З метою вирішення проблем діяльності редакційних колегій, студентських кореспондентів проводились конференції, зустрічі з представниками місцевих органів влади, студентами. Так, Одеська міжвузівська конференція редакційних колегій і студентів-кореспондентів вузівських стінгазет(І926р.) підтримала право газет на існування, підкресливши необхідність регулярного їх видання. Редакційні колегії були виборними, вони встановили зв'язок з широкою громадськістю. Наголошувалось на ліквідації опіки студентських організацій у роботі видань, які окреслювали теми та характер публікацій [26,60]. На початку 1928р. у Луганську відбулась міжвузівська нарада студентів-кореспондентів за участю газети «Луганська правда», де зазначались завдання діяльності кореспондентів; також наполягали на тому, що гурток молодих кореспондентів мав випускати власну газету, а самописчики Луганського IHO мали вдосконалити характер змісту матеріалів, що надходили до друку; звернути увагу на необхідність вивчення проблем студентського життя[27,с.21-22].

IV Всесоюзна нарада робітничо-селянських кореспондентів визнала студкорівський рух як складову власного[28,с.36-37]. Напередодні III пленуму ЦБПС (березень 1928р.) відбувалися слухання щодо роботи студентських видань за останній рік. На початку 1927р. працювало 2010 студентських кореспондентів (із них 1201 членів профспілок, 212 членів партії, 807 комсомолу та 960 позапартійних), які об'єднались у 80 гуртків, учасники яких вивчили 554 теми. Участь студентів і викладачів у роботі газет демонструє наступна таблиця[29,с.25].

V Таблиця 1.

VI Участь студентів і викладачів у роботі газет у 1926/27 навчальному році