Запозичення в польській релігійній лексиці
Періодизація, соціально-історичні умови та наслідки проникнення запозичень у польську мову. Фактори, що призвели до змін у релігійній лексиці та інноваційні процеси в мові релігії. Лексико-семантична характеристика запозичень у польському богослужінні.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.11.2010 |
| Размер файла | 84,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
4. Запозичення серед назв книг для богослужбового вжитку:
hagada (hebr. haggadach - opowiesc, podanie) a) czesc Talmudu skladajaca sie z legend, opowiadan, alegorii, przyslow itp.; b) opowiesc o wyjsciu Zydow z Egiptu czytana w swieto Paschy[34,265];
mezuza (hebr. dosl. odrzwia) zwitek pergaminu z wypisanymi wersetami Piecioksiegu wieszany na famudze drzwi, uwazany przez Zydow za talizman chroniacy dom przed nieszczesciami[34,473];
rodal (sr.-g.-niem. rodel, rodal - zwoj papieru) zwoj pergaminowy nawiniety na dwa walki, zawierajacy tekst Tory (Piecioksiegu) napisany w jezyku hebrajskim, przechowywany w synagodze w ozdobnej szafie[34,652];
sura (ar. dosl. stopien, szereg) rozdzial Koranu[34,714];
Talmud (hebr. talmыd - nauka) zbiуr tradycji; zwщaszcza religijno-prawnych przepisуw judaizmu, spisanych w pierwszych wiekach n.e., uzupeщniajаcych Bibliж[34,742];
Tora (hebr. Tфrв - nauka, pouczenie, prawo) piжг pierwszych ksiаg Starego Testamentu, Piжcioksiаg; takэe zwуj z tekstem Piжcioksiжgu[34,765].
5. Запозичення серед назв речей для богослужбового вжитку:
hadzar (ar.) czarny kamien w swiatyni Kaaba czczony przez pielgrzymujacych do Mekki wyznawcow islamu[34,265];
rokieta (wl. rocchetto) rodzaj komzy o waskich rekawach, podbity kolorowa materia, noszonej w Kosciele rzymskokatolickim przez wyzsze duchowienstwo[34,653];
sutanna (fr. soutane, z wl. Sottana - spodnica, szata) stroj duchownych katolickich, dluga suknia z nizkim stojacym kolnierzem, zapinana z przodu na rzad malych guzikow, zwykle czarnego koloru (biskupi nosza fioletowa, kardynalowie - purpurowa, papiez - biala)[34,714];
tales (hebr. tallїth) uroczysta wierzchnia uzywana przez wyznawcow judaizmu podczas modlitw[34,742];
welon (wl. Velo, z lac. velum - zaslona) a) tkanina przykrywajaca kielich mszalny; b) szal zarzucany na ramiona, przez ktory duchowny trzyma monstracje lub puszke z komunikatami[34,802].
6. Запозичення серед назв релігійних cвят:
Chanuka (hebr. Chanukвh - poъwiжcenie) religijne oъmiodniowe ъwiжto эydowskie, obchodzone na czжъг zwyciжstwa Machabeuszуw nad Seleucydami i oczyszczenia sprofanowanej ъwiаtyni jerozolimskiej; ъwiжto ъwieczek[34,109];
holi (hindi) w hinduizmie - marcowe swieto radosci, podczas ktorego jest zwyczaj wzajemnego oblewania sie zabarwiona na czerwono woda lub obsypania sie czerwonym proszkiem[34,283];
pascha (hebr. pesach - przejscie) Pascha a) najwazniejsze swieto chrzescijanskie, bedace pamiatka zmartwychwstania Jezusa, wypadajace w pierwsza niedziele po wiosennej pelni ksiezyca; Wielkanoc; b) najwieksze swieto judaizmu (Pesach), obchodzone (na pamiatke wyjscia Zydow z Egiptu) przez 7 lub 8 dni od 15 dnia pierwszego miesieca wiosennego (wg. Kalendarza ksiezycowego)[34,555].
3.4 Адаптація запозичень
Іншомовні слова, входячи в польську мову, як правило, підпорядковуються її графічній, звуковій та граматичній системам.
Адаптація запозичених слів є важким процесом. Фонетична адаптація полягає в усталенні вимови, що відповідає польській фонетичній системі. Так, наприклад, грецько-латинське слово angelus отримало в польській мові форму angiel, а пізніше angiol, що вимовлялося як anjol і, врешті, aniol. Латинське слово castellum, запозичене з чеської мови як kostel, дало польське слово kosciol.
Графічним освоєнням іншомовного слова вважається його написання польськими літерами відповідно до правил польського правопису, наприклад євр. edin передається в польській мові Eden, англ. independent - independenci, чес.(з лат.) capellanus - kaplan .
Більшість іншомовних слів у процесі запозичення набувають польського графічного оформлення, але існують також слова, які зберігають свою оригінальну форму (напр.: rektor, diakonisa, logos, та ін.).
Морфологічна адаптація полягає у зміні роду. Німецький іменник середнього роду das Rathaus дав польський іменник чоловічого роду ratusz. В словах, запозичених з латинської мови відкидається чоловіче закінчення -us і закінчення середнього роду -um, напр.: angelus - aniol, iudaismus - iudaizm. Іноземні суфікси замінюються польськими, напр.: firm-are - bierzm-owac, absolut-us - absolut-ny.
Запозичені слова підпорядковуються польському словотвору і утворюють похідні слова. Так, наприклад, від запозиченого арабського слова imam утворено похідні слова imamaci, imamizm.
Чим давніше було запозиченe слово, тим більше воно уподібнилося до польських слів. Слова, запозичені за часів слов'янської спільноти, сполонізувалися і тільки ґрунтовний етимологічний аналіз дозволяє розпізнати іноземні корені.
Новіші запозичення, які відбувалися в період розвитку писемної польської мови, не зазнали великих фонетичних змін. Переймалася і фонетична, і графічна форма. Тому їх сьогодні легко розпізнати за вимовою або за написанням.
Полонізація запозичень
Полонізація іншомовних слів - це їх пристосування до правил польської вимови, при цьому вони можуть запозичуватись або згідно їх вимови, або на підставі їх написання.
До слів, які перейшли у польську мову згідно їх вимови, можемо віднести: rektor, diakonisa, kantor, kapa, logos, sekta, schizma, teologia.
До слів, які перейшли в польську мову згідно їх написання, відносимо такі слова, як: logos, homilia, profanum, sacrum.
3.5 Зміни в семантиці слів
Семантичне освоєння запозичень - це питання про включення їх в лексико-семантичну систему переймаючої мови, встановлення різноманітних зв'язків з питомими елементами словника, включення їх в різноманітні ряди і ланцюги залежностей, що в різних напрямках пересікають словниковий склад мови. Це питання про віднесення нового слова до синонімічного ряду слів з подібним значенням і розмежування його - смислове або стилістичне - з іншими елементами цього ряду; поява у нього антонімічних опозицій на ґрунті нової мови, зміни в них, викликані його входженням; нарешті, свідченням освоєності слова і одночасно умовою його адаптації є широке вживання іншомовного слова в мові.
Релігійна лексика іншомовного походження потрапила до Польщі у зв'язку із запровадженням католицької віри на її теренах, а отже і відповідних реалій. Найчастіше зустрічаємося із запозиченнями з латинської та грецької мов, рідше з єврейськими, чеськими, російськими, французькими, італійськими та ін. Це такі слова, як: animizm, antychryst, biskup, Biblia, oblat, oracja, patron, politeizm, rekwiem, stygmat, sacrum тощо. Частина запозичених слів не зазнала жодних змін в семантиці: Biblia, budyzm, chrystianizm, igumen, religia, monoteizm, sutanna, sacrum.
У деяких іншомовних запозиченнях спостерігається розширення або звуження семантики в порівнянні з функціонуванням цих слів в мові-джерелі, напр.: celibat, dziekan, lektor, lektorat, doktor, dysydent, superintendent.
Розширення значення слова - це збільшення кількості понять, що позначаються, тобто кількості названих предметів і явищ, в результаті чого виникає нове значення слова. При розширенні значення слово стає більш вживаним.
Звуження значення - це обмеження кількості понять, що позначаються, тобто кількості названих предметів і явищ, в результаті чого виникає нове значення слова. При звуженні значення слово спеціалізується, стає менш вживаним.
При розширенні та звуженні значення слова відбувається утворення переносного значення, яке в момент його появи мотивується прямим значенням і контекстом [3,219].
Розглянемо наведені вище зауваження на прикладах.
Латинське dziekan (dziesietnik) раніше мало такі значення:
`osoba stojaca na czele wydzialu w wyzszym zakladzie naukowym';
`osoba stojaca na czele korpusu dyplomatycznego';
`przewodniczacy Rady Adwokackiej';
` w Kosciele katolickim a) duchowny sprawiajacy nadzor nad okregiem zlozonym z kilku parafii; b) duchowny stojacy na czele kapituly; c) kardynal stojacy na czele kolegium kardynalskiego' [34, 169].
Тоді як у сучасній польській мові це слово отримало розширення семантики у першому значенні: 1. `profesor lub docent kerujacy wydzialem szkoly wyzszej przy wspoldziale rady wydzialu' та звуження семантики у четвертому значенні: 4. `duchowny katolicki sprawiajacy nadzor nad okregiem zlozonym z kilku parafii [32, t.1, 467].
У слові celibat (lac.caelibatus - bezzenstwo) відбулося розширення значення: `celibat - bezzennosc duchownych w niektorych religiach' [34,103]. Пізніше у цього слова з'явилося й інше значення: `celibat - wstrzemiezliwosc plciowa' [32, t.1, 221].
У слова dysydent (lac. dissidens - nie zgadzajacy sie) - `odstepca od dogmatow Kosciola panujacego na danym terenie; w Polsce to czlowiek wyznajacy inna religie chrzescijanska niz katolicka, zwlaszcza protestant, kalwin, arianin, innowierca, roznowierca' [34,168-169] відбулося розширення значення. Після розділів Польщі слово `dysydent` отримало ще одне значення - `osoba otwarcie wystepujaca przeciwko panujacemu systemowi politycznemu i narazona z tego powodu na represje' [32, t.1, 460]
У таких словах як lektor, lektorat відбулося звуження значення. Якщо при запозиченні слово `lektor' мало такі значення:
`osoba czytajaca komus glosno';
`nauczyciel obcego jezyka na wyzszej uczelni';
`specjalista wyglaszajacy wyklady lub odczyty z jakiejs okreslonej dziedziny';
` osoba czytajaca rekopisy, utwory i oceniajaca ich przydatnosc do druku; pomocnik korektora odczytujacy z nim teksty oddawane do skladu lub druku';
`aparat powiekszajacy mikroreprodukcje do czytelnej wielkosci, czytnik';
`dawny stopien naukowy; osoba majaca ten stopien';
`kleryk, ktory otrzymal swiecenia lektoratu' [34,424], то в сучасній польській мові воно вже не вживається у релігійній лексиці та має дещо вужче значення:
lektor 1. `osoba czytajaca komus glosno'; 2. `nauczyciel jezyka obcego, zwlaszcza na uczelni wyzszej'; 3. `specjalista wyglaszajacy odczyty; prelegent'; 4. `czytnik' [32, t.2, 21].
Те ж саме відбулося і зі словом lektorat: lektorat (srdw.-lac. lektoratus) 1. `stanowisko, zajecie lektora'; 2. `kurs, nauka obcego jezyka prowadzone na wyzszej uczelni'; 3. `nizsze swiecenie uprawniajace do czytania lekcji w czasie nabozensw' [34,424]. В даному випадку слово втратило своє останнє, третє значення, у якому тепер не вживається.
Зникло з ужитку в польській релігійній лексиці таке слово як superior (lac. wyzszy) `przelozony w klasztorze; w niektorych zakonach: przelozony generalny' [34,413].
Зміна значення наведених прикладів могла відбуватися безпосередньо при запозиченні з інших мов або вже під час функціонування в польській мові. При семантичному освоєнні часто фіксуються зміни в значенні слів: розширення або звуження семантики, набуття нового значення або втрата його. Це відбувалося та відбувається у зв'язку із процесами, які мають місце в мові.
Висновки
Аналіз сукупності питань, пов'язаних з виявленням лексичних запозичень з інших мов в польській мові, встановленням особливостей їх проникнення та функціонування в польській мові, визначенням особливостей їх адаптації дозволяє зробити ряд висновків про місце цих запозичень в польській мові та про доцільність чи недоцільність їх вживання.
Ми знаємо, що польська мова, як і всяка інша, крім історично-успадкованих шарів корінної лексики, засвоїла значну кількість іншомовних слів, які становлять невід'ємну і дуже важливу частину її лексичного фонду.
Запозичена лексика з інших мов в польській мові становить приблизно 20% усього її словникового складу. Ці слова почали проникати у систему польської лексики здавна у зв'язку з розвитком економічних, політичних та культурних контактів між польським та іншими народами. Вони проникали у мову не лише за допомогою усного спілкування, а й через літературні джерела. Запозичення слів з інших мов є одним з істотних шляхів збагачення лексичного складу мови.
Польська релігійна мова, як і будь-яка інша, має свою історію. У Х столітті Польщею було прийнято західний тип християнства і в країні починає функціонувати «нова мова» - мова релігії. Вона протягом досить довгого часу панувала в Церкві. Суть віри, що подавалася в традиційних формулюваннях такою мовою ставала дедалі менш зрозумілою. Люди ніби знали, що означають релігійні тексти, але це „розуміння” було дуже поверхневе або взагалі фальшиве.
ІІ Ватиканський Собор (1962-1965) мав визнати, що застаріла, малозрозуміла мова релігії дійсно погано виконує одну із своїх функцій - донесення Слова божого до людини, а, отже мову вирішили осучаснити. Позбавилися від слів малозрозумілих, непольського походження, слів, розуміння яких вимагало глибоких теологічних знань, залишивши ті лексичні одиниці, які вже полонізувалися настільки, що не вирізнялися серед інших ані звучанням, які якимись іншими ознаками. Використання в літургії народних мов та відмова від латинської мови стала найбільшою зі змін, що мали місце в історії Церкви. А, отже, відповідно, в мові різко зменшилася кількість іншомовної, запозиченої лексики.
Кількість запозичених релігійних лексичних одиниць, що на даний момент ще функціонують в мові невелика - близько 350. Усе це свідчить про те, що мова є живою системою, чутливою до змін та подій, та є дзеркальним відображенням усього, що трапляється в житті країни.
Найчисельнішу групу запозичень становлять слова латинського та грецького походження. Вони були пов'язані з релігійними обрядами, літургією, біблійною тематикою тощо. Найбільшу групу запозичень з класичних мов становить лексика на позначення різних осіб, напр.: akolita, biskup, diakon, rektor, apostol, konfirmant, mag, aniol, demon, patron; назв, пов`язаних з проведенням богослужінь та літургії, напр.: ablucja, epistola, lekcja, msza, oracja, wotywa; назв релігійних течій та вірувань, напр.: animizm, episkopalizm, katechetyka, religia, teologia; речей для богослужбового вжитку, напр.: antyfona, Biblia, katechizm, psalm, regula, testament, Wulgata; назв речей для богослужбового вжитку: ampulka, hostia, ikona, kapa, mensa, ornat, pektoral, relikwie; назв релігійних понять: adoracja, celibat, charyzmat, credo, profanum, stygmat ; назв установ та інституцій: diakonat, dziekanat, inkwizycja, kalwaria, synagoga.
Кількість запозичень зі слов`янських мов невелика. Це свідчить про глибоку своєрідність та взаємну непроникність двох великих християнських віросповідань. Але в польську мову потрапили наступні слова: bat'ko, czerniec, humion, krylos, maslnica, metropolit, monastyr, popowicz, praznik, proskura, wladyke, archimandryta, bieliec, bies, cerkiew, chula, czarnoresza, episkop, jestestwo, kumer, mironosiciel, obiednia, sobor, Stretenne, zaczalo та інші.
Найменшою за чисельністю є група слів, запозичених з інших мов (арабські, італійські, єврейські, німецькі, перські, французькі, турецькі, з санскриту, хінді), напр.: cherubin, guru, amen, ramadan, buddyzm, totemizm, rodal, Talmud, sutanna, welon, Chanuka, pascha. Це пояснюється тим, що ці країни є досить віддаленими від Польщі, а в минулому контакти між ними були нечисленними.
Іншомовні слова, входячи в польську мову, як правило, підпорядковуються її графічній, звуковій та граматичній системам.
Чим давніше було запозичене слово, тим більше воно уподібнилося до польських слів. Новіші запозичення, які відбувалися в період розвитку писемної польської мови, не зазнали великих фонетичних змін. Переймалася і фонетична, і графічна форма. Тому їх сьогодні легко розпізнати за вимовою або за написанням.
Частина запозичених слів не зазнала жодних змін в семантиці. У деяких іншомовних запозиченнях спостерігається розширення або звуження семантики в порівнянні з функціонуванням цих слів в мові-джерелі. Зміна значення у цих словах могла відбуватися безпосередньо при запозиченні з інших мов або вже під час функціонування в польській мові. При семантичному освоєнні часто фіксуються зміни в значенні слів: розширення або звуження семантики, набуття нового значення або втрата його. Це відбувалося та відбувається у зв'язку із процесами, які мають місце в мові.
Сьогодні досить часто постає питання про доцільність чи недоцільність вживання іншомовних запозичень у польській мові. Деякі мовознавці рішуче виступають проти вживання іншомовної лексики. Однак безоглядний мовний пуризм, намагання очистити мову від іншомовних слів не залежно від їх значення та ступеня засвоєння не тільки не приносить користі мові, а, навпаки, збіднює її лексичний склад, зменшує її якість як засобу спілкування, засобу вираження людської думки.
Отже, вживання іншомовного слова само по собі не є негативним явищем. Воно шкідливе лише тоді, коли таке слово вживається без потреби і неправильно, коли воно запозичується для назв таких понять, які вже мають назву у польській мові.
БІБЛІОГРАФІЯ
1. Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов / За ред. Мельничука А. - К., 1966.
2. Историческая типология славянских языков. Фонетика и словообразование, лексика и фразеология/Под ред. Мельничука А. - К., 1986.
3. Кодухов В.И. Введение в языкознание.- М.: Просвещение,1979.
4. Коломієць В. Розвиток лексики слов'янських мов у післявоєнний період. - К.: Наукова думка, 1973.
5. Кочерган М. Загальне мовознавство. - К.: Академія, 1999.
6. Русанівський В. Структура лексичної та граматичної семантики. - К.: Наукова думка, 1988.
7. Семчинський С. Загальне мовознавство. - К.: Вища школа, 1988.
8. Семчинський С. Семантична інтерференція мов. - К.: Вища школа, 1974.
9. Т. Лер-Сплавинский. Польский язык.- М., 1954.
10. Тихомирова Т. Курс польского языка. - М.: Высшая школа, 1988.
11. Bagrowicz I. Posoborowe przemiany w polskiej katechezie// Przeglad Pastoralno-Homiletyczny.- Kielce, 2000.- № 4. - S.87-110.
12. Bajerowa I. Kilka problemow stylistyczno-leksykalnych wspolczesnego polskiego jezyka religijnego // O jezyku religijnym.-Lublin, 1998.- S. 21-44.
13. Bajerowa I. Swoistosc jezyka religijnego i niektore problemy jego skutecznosci // Lodzkie Studia Teologiczne.- Lublin, 1994.- № 3.- S.11-17.
14. Bajerowa I. Od Trydentu do Vaticanum Secundum // Od Biblii Wujka do wspolczesnego jezyka religijnego. Z okazji 400-lecia wydania Biblii ks. Jakuba Wujka / pod red. Z. Adamka, S. Koziary.- Tarnow, 1999.- S. 79-85.
15. Bienkowska D. O przeobrazeniach polskiego stylu biblijnego // Stylistyka.- 1993.-II.-S. 101-109.
16. Bruckner A. Slownik etymologiczny jezyka polskiego.- Warszawa, 1970.
17. Cienkowski W. Wplywy i zapozyczenia obce w powojennej polszczyznie pisanej. Z zasadnien slownictwa wspolczesnego jezyka polskiego / Red. Dejna K. - Warszawa, 1978.
18. Dabrowska A. Jezyk polski.- Wroclaw, 1999.
19. Encyklopedia jezyka polskiego. - Warszawa, 1992.
20. Jodlowski S., Taszycki W. Zasady pisowni polskiej i interpunkcji ze slownikiem ortograficznym. - Wroclaw, 1972.
21. Karpluk M. Z prawoslawnego slownictwa ruskiego w polszczyznie XVI wieku // SLAVIA ORIENTALIS.-Warszawa,1990.- № 1-2.- S. 65-71.
22. Kloczowski J. Dzieje chrzescijanstwa polskiego.- Warszawa, 2000.
23. Kochanski W., Klebanowska B., Markowski A. O dobrzej i zlej polsczyznie. - Warszawa, 1989.
24. Koziara S. Rodzime brzmienie Dawidowej muzy. Z dziejow obecnosci psalterza w jezyku polskim // Znak.- Rzeszow, 1995.- № 487.- S. 93-108.
25. Makuchowska M. Jezyk religijny // Najnowsze dzieje jezykow slowianskich. Jezyk polski / pod red. S. Gajdy.- Opole,2001.- S. 369-402.
26. Manczak-Wohlfeld E. Tendencje rozwojowe wspolczesnych zapozyczen angielskich w jezyku polskim.- Krakow, 1995.
27. Minikowska T. Wyrazy ukrainskie w polszczyznie literackiej XVI wieku.- Torun,1980.
28. Mrowiec K. Prezentacja nowego repertuaru ze „Spiewnika Liturgicznego” // Spiew wiernych w odnowionej liturgii / pod red. R. Pospiecha, P. Tarlinskiego.- Opole, 1993.- S.55-76.
29. Nauka o jezyku dla polonistow / pod red.Dubisza S. - Warszawa, 1998.
30. Skorupka S. Jezyk polski. - Warszawa, 1970.
31. Skubalanka T. O kilku problemach gramatyczno-leksykalnych literatury staropolskiej // Acta Universitatis Lodziensis, Folia Linguistica 23.- Lodz,1980.- S. 145-158.
32. Slownik jezyka polskiego / pod red. Szymczaka M.- Warszawa, 1996.- T. 1-3.
33. Slownik staropolski / pod red. S. Urbanczyka.- Warszawa,1953.
34. Slownik wyrazow obcych / pod red. Tokarskiego J. - Warszawa, 1987.
35. Sobczykowa J. O zrozumialosci jezyka liturgicznego // Czterechsetlecie Unii Brzeskiej. Zagadnienia jezyka religijnego / pod red. Z. Leszczynskiego.- Lublin,1998.- S. 187-201.
36. Szkolny slownik nauki o jezyku / pod red. Podrackiego J. - Warszawa, 1998.
37. Swierzawski W. Tlumaczenie liturgii rzymskiej na jezyki ojczyste // Ruch Biblijny i Liturgiczny.- Krakow,1978.- S. 63-73.
38. Turnau J. Rady dla kaznodziejow // Znak.- Warszawa,1995.- S. 119-120.
39. Uminska-Tyton E. Tekst sakralny a potocznosc. Na podstawie przekladow Nowego testamentu // Lodzkie Studia Teologiczne.- Lublin,1994.- № 3.- S. 73-82.
40. Walczak B. W sprawie jezyka wspolczesnych przekladow Biblii // Od Biblii Wujka do wspolczesnego jezyka religijnego. Z okazji 400-lecia wydania Biblii ks. Jakuba Wujka / pod red. Z. Adamka, S. Koziary.- Tarnow, 1999.- S. 79-85.
41. Weclawski T. Wspolny swiat religii.- Krakow,1995.
42. Wierusz Kowalski J. Jezyk a kult. Funkcja i struktura jezyka sakralnego // Studia Religioznawcze PAN.- Warszawa, 1973.- VI.
43. Wozniak E. Od Psalterza pulawskiego do Ksiegi psalmow Milosza // Od Biblii Wujka do wspolczesnego jezyka religijnego. Z okazji 400-lecia wydania Biblii ks. Jakuba Wujka / pod red. Z. Adamka, S. Koziary.- Tarnow, 1999.- S. 86-90.
44. Wspolczesny jezyk polski/ pod red. J. Bartminskiego.- Lublin, 2001.
45. Zachwieja M. Leksyka listow pasterskich Episkopatu Polski z lat 1945-1966 // Od Biblii Wujka do wspolczesnego jezyka religijnego. Z okazji 400-lecia wydania Biblii ks. Jakuba Wujka / pod red. Z. Adamka, S. Koziary.- Tarnow, 1999.- S. 230-237.
Подобные документы
Формування словникового складу японської мови. Види іншомовних запозичень, "васейейго" як феномен лексики. Відсоток запозичених слів в лексиці японської мови, популярність в її лексичному складі англійських слів на сучасному етапі, обґрунтування.
курсовая работа [48,6 K], добавлен 02.10.2014Феномен запозичення, його роль у збагаченні словникового складу англійської мови. Класифікація запозичень, їх джерела. Причини появи українських запозичень в англійській мові на прикладі книги Марини Левицької "A Short History of Tractors in Ukrainian".
курсовая работа [91,0 K], добавлен 19.03.2015Причини появи запозиченої лексики, шляхи історичного розвитку німецьких запозичень. Розподіл запозичень на мікрогрупи. Розгляд та аналіз проблеми німецькомовних лексичних запозичень в українській мові у суспільно-політичній та економічній сферах.
дипломная работа [60,0 K], добавлен 03.04.2011Вплив запозичень на історичний розвиток мови. "Хибні друзі перекладача" як одна з найпоширеніших перекладацьких проблем в міжмовному та внутрішньомовному контексті. Загальна характеристика перекладу запозичень та інтернаціоналізмів в німецькій мові.
курсовая работа [55,9 K], добавлен 21.06.2013Причини виникнення іншомовних запозичень у китайській мові. Поняття "запозичення", його видив. Особливості функціонування зон попередньої адаптації іншомовної лексики в сучасній китайській мові. Класифікація інтернаціоналізмів з точки зору перекладача.
магистерская работа [183,9 K], добавлен 23.11.2010Перша фіксація полонізму в українській мові і його слова-відповідника в польській мові. Можливості полонізму та його частотність в українській мові ХVІ – першої половини ХVII ст., значимість слова-відповідника і ступінь розповсюдження в польській мові.
автореферат [62,4 K], добавлен 10.04.2009Характеристика запозиченої лексики, її місце у складі сучасної української мови. Особливості вивчення пристосування німецькомовних лексичних запозичень до системи мови-рецептора. Характеристика іншомовних запозичень з соціально-політичної сфери.
курсовая работа [139,6 K], добавлен 08.04.2011Публіцистичний стиль мовлення та місце у ньому запозичень. Основні функціональні та стильові характеристики стилю. Специфіка функціонування запозичень у німецькій мові, стилістичні особливості їх вживання. Загальне поняття про асиміляцію, метафоризація.
курсовая работа [44,7 K], добавлен 30.11.2015Чинники запозичень в сучасній українській мові. Процес адаптації та функціонування англійських запозичень в українській мові. Проблеми перекладу англізмів з англійської українською та російською мовами на матеріалі роману Стівена Кінга "Зона покриття".
курсовая работа [86,1 K], добавлен 14.05.2014Місце іншомовних запозичень в словниковому складі англійської мови. Асиміляція запозичень та фонетична адаптація. Вплив запозичень на обсяг словника англійської мови. Орфографічний вплив французької мови. Характеристика основних джерел запозичень.
дипломная работа [474,0 K], добавлен 12.06.2011
