Отже, можна підсумувати:

1. На сьогодні ще не встановлено чітких правил перекладу власних назв з української мови на англійську та навпаки.

2. В більшості випадків переклад здійснюється способами транслітерації.

3. Досі залишається не врегульованим відтворення деяких українських голосних звуків англійською мовою.

Звук [u] передається через [і] та [у]; афікси - ий, - ій змінюється графемою у та афіксом - іі; афікси - иів, - іїв змінюються на - yiv, - iiv; [йа] передається буквосполученням уи чи графемою и; [йі] може передаватися буквосполученням уі та її; звукосполучення [ай] відповідає дифтонгові [aj];

4. Існують проблеми і з передачею деяких українських приголосних англійською мовою.

Глотковий звук [г] змінюється на [h]; [ґ] змінюється на [g]; тверді африкати [дж] та [дз] можуть передаватися тільки через відчутно палаталізований [dz] та твердий [dz]; звукові [в] може відповідати як [w] так і [v]; звукові [х] [ц] [щ] передається звукосполученнями kh, ts, shch.

Більшість інших приголосних звуків української мови мають прямі відповідники в тих самих класах (африкати, щілинні тощо) приголосних англійської мови.

5. Слідуючі голосні звуки англійської мови можуть передаватися такими звуками та звукосполученнями: [ж] як [а] і [е]; [/] як [а], [у], [о]; [?] як [а], [у], [о]; [о] як [о]; [а:] як [а]; [о:] як [о]; [u:], інколи [ju:] як [y]; [і:] як [і]; [?:] як [е]; [аі] як [ай]; [аu] як [ау]; [ei] як [ей]; [oi] як [ой]; [?u] як [оу]; [е?] як [е]; [і?] як [і, ей, ійа]; [u?], [jue] як [у, йу].

6. Переклад приголосних з англійської мови, як правило, здійснюється за встановленими традиціями: [р] змінюється на [т], [д] [з]; [и] - на [т] [с] [ф]; [?] - на [нк]; [r] - на [р]; [l] - на [л] чи [л']; [w] - на [в], [у];

7. Англійські власні імена транскрибуються чи транслітеруються на українську мову і навпаки.

Транскрибуються лише ті власні імена, прізвища чи географічні назви, до складу яких входять специфічні фонеми даної мови.

8. В деяких англійських назвах зі специфічними орфографічними формами на українську мову упускаються або добавляються літери.

9. Фактори, які спричиняють власні назви перекладаються на українську мову частково способом транслітерації, а частково - транскрибування.

10. Фактори, які спричиняють розбіжності при перекладі:

а) позиція фонеми в слові, яке виражає певну власну назву;

б) оточення фонеми в слові;

в) походження власної назви;

г) традиція перекладу назви.

11. Передача деяких власних назв українською та англійською мовами має встановлюватись при співпраці лінгвістів з істориками та географами.

12. Більшість імен королів і королев, принців і принцес, царів і цариць перекладаються на українську мову за російською (через німецьку) традицією; але деякі слід перекладати способом транслітерація.

13. Прізвиська людей, як правило, перекладаються безвідносно до мови з якої вони походять.

14. Деякі власні імена та географічні назви, які раніше перекладались тепер транскрибуються чи транслітеруються і навпаки, ті які транскрибувались тепер транскрибуються.

15. Іноді при перекладі власних назв може одночасно використовуватись і транскрипція і транслітерація.

16. Назви морів, океанів, заток, проток, архіпелагів, островів, каналів тощо завжди перекладаються.

17. Географічні назви, які утворилися за допомогою загальновживаних іменників мають звичайний переклад з однією мови на іншу.

18. Деякі національні географічні назви мають історично встановлені варіанти.

Таким чином, ми побачимо,що чітких і точних правил перекладу власних назв з української мови на англійську і навпаки немає. Аналіз українського перекладу книги Дж.К. Роулінґ "Гаррі Поттер і таємна кімната" у порівняні з текстом оригіналу на лексичному та стилістичному рівням дозволяє зробити наступні висновки.

Щодо практичної частини. Книга Дж.К. Роулінґ "Гаррі Поттер і таємна кімната" зображує світ чарівників, тому текст насичений лексемами на позначення магічних та фантастичних реалій. Ці лексеми передаються або за допомогою дослівного перекладу (wizard - чарівник), або замінюються контекстуальними відповідниками (Banshee - Баба-Яга). Досить часто спостерігається розбіжність між семантичним та стилістичним навантаженням окремих лексем оригіналу та перекладу, що пов'язане з відмінностями семантичного обсягу цих лексем в різних мовах (witch - відьма) або відсутністю адекватних відповідників через неосвоєність українською мовою певних реалій англомовної картини світу (змішування pixy, elf - в одній лексемі ельф).

Додатковою складністю цього тексту для перекладу є наявність великої кількості власних назв на позначення реалій магічного світу (назви вулиць, різних закладів та предметів), які залежно від прозорості етимології, семантичної навантаженості та суб'єктивного підходу перекладача або перекладаються, або транскрибуються. Причому вибір способу передачі є досить непослідовним, що є недоліком перекладу. Так, назви з досить прозорою етимологією, які можна було б передати за допомогою еквівалентів або авторських новотворів з вже існуючих у мові елементів, передаються В. Морозовим за допомогою транскрипції (Flourish and Blotts - Флоріш і блотс). Для україномовного читача ця назва постає лише як набір звуків, що має англійське забарвлення, але не несе ніякого змісту, тому образність твору звичайно втрачає багато від такого способу передачі назв.

Треба відзначити вдалу передачу перекладачем співзвучностей та гри слів, на якій побудовано чимало висловів та образів книги, переважно назв магічних книг та об'єктів: Whomping Willow - Войовнича Верба, Charm Your Own Cheese - "Як приворожити власні вареники". У ряді випадків це призводить до докорінної зміни змісту, проте перекладач вважає цю заміну необхідною заради збереження стилістики оригіналу. До того ж він вводить в мовну картину світу книги реалії, властиві українській дійсності (наприклад, вареники, дід мороз, баба-яга), очевидно, з метою адаптації та полегшення сприйняття магічного світу дитячою аудиторією. На наш погляд таке введення українських реалій не є виправданим, оскільки в книзі змальовується яскраво виражена англійська дійсність (яка проявляється зокрема в шкільній системі, зображенні магазинів та побуту), тому включення в цю картину чужорідних елементів спотворює авторський задум та порушує цілісність зображення.

Яскравість образної системи твору досягається за рахунок використання стилістичних засобів, зокрема епітетів, порівнянь, метафор, фразеологічних зворотів. Як правило, В. Морозов передає їх за допомогою еквівалентних або близьких за формою стилістичних засобів українською мовою. Проте на стилістичному рівні перекладач вдається до замін частіше, аніж на рівні власне лексики. Причина цього - намагання надати текстові яскравості, стилістичної забарвленості, хоча це іноді і не відповідає авторському задуму.

Важливе значення у творі має мовлення персонажів як засіб творення образу. Слід відзначити досить вільну трактову перекладачем специфіки мовлення окремих героїв, надання їхньому мовленні рис окремих шарів сучасної української мови (діалектні говірки, суржик і т. ін.)

Твір має досить простий синтаксис, що викликано передусім орієнтацією на дитячу аудиторію. Найпоширенішими синтаксичними стилістичними засобами тут виступають повтори, анафори, нагромадження запитань, заперечних або окличних речень. Ці засоби не зазнали відчутної трансформації при перекладі, було в основному збережено авторське синтаксичне членування мови твору та його інтонаційно-стилістичне забарвлення.

Summary