`It's time of war, `he said. `The enemy's ears are everywhere.'

За І.Р. Гальперіним, стилістичним засобом, що грунтується на протилежних поняттях називається іронією [4; 139].

А.Н. Мороховський іронією називає художній засіб, який, маючи форму схвалення, насправді виражає насмішку. Така протилежність конотації полягає у переміні оцінного компонента з позитивного на негативний при вживанні слів з поетичним забарвленням по відношенню до тривіальних предметів [15; 85].

`We would be lying together and I would touch her cheeks and her forehead and under her eyes and her chin and throat with the tips of my fingers and say, `Smooth as piano keys.' And she would stroke my chin with her finger and say, ' Smooth as emery paper and very hard on piano keys.'

`Good night, ' I said.

`Good night, little puppy.'

I knocked over his candle with the pillow and got into bed in the dark.

Прикладами художніх засобів, що ґрунтуються на взаємодії між логічним та номінативним значенням є оксюморон та антономазія.

Оксюморон розкриває протилежні сторони явища або двоякість стану, настрою мовця. Один із компонентів оксюморона виявляє об'єктивну особливість чи якісь референта, інший служить для його суб'єктивної характеристики. Структура оксюморона завжди різноманітна. Компоненти можуть знаходитись в атрибутивних, обставинних та інших синтаксичних відношеннях [15; 193]. Е. Хемінгуей також вживає оксюморон:

`You're awfully damned nice.'

`No. I know who you think is nice.'

`Don't be angry, baby. Laugh. Take a drink. I must go, really.'

`You're a good old boy.'

Антономазією називається різновид метафоричного переносу назви або перейменування (Othello, Don Juan).

На думку А.Н. Мороховського, мовленнєва експресія у всій її багатоманітності притаманна не лише звукам, словам і їх граматичним формам, але і ще більшою мірою синтаксичній організації мовлення. Стиль будь-якого мовленнєвого твору, у тому ж числі і художнього, як і стиль окремого автора, значною мірою визначається синтаксисом. У прозі Е. Хемінгуея, наприклад, синтаксична організація мовлення є основним засобом художнього зображення [15; 137].

Синтаксичні стилістичні засоби, як він стверджує, ґрунтуються на одному з критеріїв:

1. Зміні порядку послідовності компонентів початкової моделі речення (інверсія, відокремлення)

2. Редукції загальноприйнятої моделі речення (еліпсис, замовчування, номінативне речення)

3. Експансії вихідної моделі речення (її розширення або ускладнення)

До першої групи входять виражальні засоби, пов'язані з порушенням порядку послідовності компонентів нейтральної синтаксичної моделі чи ослабленням тісного зв'язку між окремими компонентами висловлювання.

За визначенням А.Н. Мороховського, інверсія - це порушення нормального порядку послідовності мовних одиниць. Стилістична інверсія передбачає навмисне порушення порядку слів, що склався з метою виділення (емоційного чи смислового) якогось компонента. Стилістична інверсія властива усім членам речення і служить для виділення смислового центру повідомлення-реми, оскільки смисловий предикат лежить в самому інвертованому члені речення [15; 151]. У романі Е. Хемінгуея знаходимо такі приклади інверсії:

`I'll love you always.'

Відособлення - структурне та інтонаційно-смислове виділення одного з членів речення для надання йому певного синтаксичного и смислового значення. Стилістичне значення відособлених членів речення значною мірою визначається контекстом. Стилістична функція полягає у підкресленні, виділення змісту, який знаходиться у цьому члені реченні [15; 152].

Еліпсис належить до засобів, що ґрунтуються на редукції речення. За визначенням А.Н. Мороховського, це - упущення одного чи обох головних членів речення, значення яких можна легко встановити у контексті. Характерною ознакою еліптичної конструкції є компактність структури, що виявляється у збільшенні синтаксично-смислового навантаження на кожен експліцитно виражений елемент. Еліптична конструкція використовується автором як засіб реалістичного відображення автором живої, невимушеної розмови, яка характеризує емоційний стан її учасників. Е. Хемінгуей широко використовує цей художній прийом:

`Priest today with girls' the captain said looking at the priest and me.

`That's nothing. Here now we have beautiful girls. New girls never been to the front before.'

`How did you run into this thing anyway? What were you trying to do? Commit suicide?

Замовчуванням називається раптовий обрив висловлювання, викликаний напливом почуттів, нерішучістю або небажанням продовжувати розмову [15; 141]. Напр.:

`You, `I said, `have that pleasant air of a dog who -`

`Stop it', he said, `In a little while we would say insulting things.'

Номінативними є одноядерні речення, основою яких виступає єдиний ядерний компонент, виражений іменником, іноді із включенням другорядних членів речення [15; 141].

Безсполучниковий зв'язок або асиндетон - це поєднання елементів речення без службових слів. Безсполучниковий зв'язок між частинами речення чи складносурядними реченнями ґрунтується на семантичному змісті його частин, об'єднаних у реченні і які утворюють смислову та інтонаційну єдність. Упущення сполучника перед кожним з однорідних членів надає певного смислового чи емоційного відтінку всьому висловлюванню [15; 143]. Е. Хемінгуея також використовує цей прийом:

The train had stopped during the forenoon and three times we had heared planes coming, seen them pass overhead, watched them go far to the left.

Щодо синтаксичних засобів, що ґрунтуються на розширенні моделі речення, то А.Н. Мороховський розрізняє два види такої експансії: розширення і ускладнення. Розширення відбувається за рахунок повторення існуючих компонентів чи перечислення однорідних членів речення. Ускладнення пов'язане із включенням у структуру речення додаткових елементів. До розширення він відносить повтори, перечислення, синтаксичну тавтологію, полісиндетон.

Повтор - повторення будь-якого члена речення, словосполучення, яке розташоване у безпосередній близькості. А.Н. Мороховський виділє кілька видів повторів:

1. простий контактний повтор - повторення мовної одиниці, що контактно розташована. Напр.:

Oh Jesus shoot me Christ shoot me mama mia mama mia oh purest lovely Mary shoot me. Stop it. Stop it. Stop it.

2) розширений повтор - повторення мовної одиниці з додатковими

компонентами, що уточнюють чи розширюють її зміст. Напр.:

`I felt the engine start, felt him climb up into the front seat, felt the break come off and the clutch go in, then we started.'

3) обрамлення чи кільцевий повтор - повторення мовної одиниці на

початку чи в кінці висловлювання. Напр.:

Yes, father. That is true, father. Perhaps, father. No, father. Well, maybe yes, father. You know more about it than I do, father.

4) повторення-підхват - повторення кінцевого елемента одного

висловлювання на початку іншого висловлювання

5. ланцюговий повтор - поєднання кількох підхватів

Перечислення утворюється повторенням однорідних синтаксичних одиниць - як окремих членів речення, так і словосполучень. Перечислення ґрунтується на синтаксичному процесі розширення, під яким мається на увазі додавання до певної синтаксичної одиниці інших одиниць того ж синтаксичного статусу і спільного з нею синтаксичного зв'язку в структурі речення. Е. Хемінгуей також застосовує цей стилістичний прийом:

I had gone to no place where the roads were frozen and hard as iron, where it was clear and dry and the snow was dry and powdery and hare-tracks in the snow and the peasants took off their hats and called you Lord and there was hunting.

Синтаксична тавтологія - повторення тотожних за змістом і граматично синонімічних одиниць у складі речення. Цей художній прийом використовується автором для підсилення емоційного впливу мовлення [15; 146].

Suddenly to care very much and to sleep to wake with it sometimes morning and all that had been there gone and everything sharp and hard and clear and sometimes a dispute about the coast. Sometimes still pleasant and fond and warm and breakfast and lunch. Sometimes all niceness had gone and glad to get out on the street but always another day starting and then another night.

У даному випадку маємо такі групи однорідних синтакичних одиниць: sharp-hard-clear; pleasant-fond; breakfast-lunch. Крім того, це приклад обрамлення, адже відбувається повтор мовної одиниці (sometimes) на початку речення.

Багато сполучниковий зв'язок, або полісиндетон - специфічний вид зв'язку між компонентами речень, який ґрунтується на багато сполучниковому з'єднанні. Полісиндетон передбачає однотипність, багатофункціональність, синтаксичну самостійність компонентів, поєднаних на одному рівні структурної ієрархії. Основною стилістичною функцією цього виражального засобу є створення певного ритму тексту [15; 147]. У Е. Хемінгуея знаходимо такий приклад полісиндетону:

I had gone to no such place but to the smoke of cafe's and nights when the room whirled and you needed to look at the wall to make it stop, nights in bed, drunk, when you knew that that was all there was, and the strange excitement of walking and not knowing who it was with you, and the world all unreal in the dark and so exciting that you must resume again unknowing and not caring in the night, sure that this was all and all and all and not caring.

До синтаксичних виражальних засобів також належать паралельні конструкції, хіазм, відтягування і риторичні запитання.

Паралельна конструкція - це художній засіб, який грунтується на ідентичнійб або схожій структурі у двох чи більше реченнях чи частинах речення. Напр.:

«And so, from hour to hour, we ripe,

And then, from hour to hour, we rot.» [4; 208]

Хіазм - це один із видів паралелізму, при якому друга половина фрази. Е. Хемінгуей також вдається до цього прийому:

She didn't like me and I didn't like her.

Риторичне питання - це ствердження у формі запитання. У романі, Прощавай, зброє» знаходимо приклади цього прийому:

`You sweet, ' I said.' Weren't you wonderful to come here?'

Існують виражальні художні засоби, які поєднують у собі властивості лексичних та синтаксичних. До них відносять порівняння, антитезу, градацію, розрядку, перифраз та евфемізми.

На думку І.Р. Гальперін, засобами, що служать для інтенсифікації певної риси об'єкта чи вища, є порівняння, перифраз, та його різновид, евфемізм.

Порівняння - це інтенсифікація якоїсь однієї риси об'єкта. При використанні порівняння об'єкт характеризується шляхом його зіставлення з іншим об'єктом, що належить до зовсім іншого класу [4; 166]. У романі Е. Хемінгуею знаходимо такий приклад використання цього стилістичного засобу:

There were mists over the river and clouds on the mountain and the trucks splashed mud on the roads and the troops were muddy and wet in their capes, their riffles were wet, the two leather cartridge-boxes on the front of the belts, gray leather boxes heavy with the packs of clips of thin, long 6.5 mm cartridges, bulged forward under the capes so that the men, passing on the road, marched as though they were six months gone with child.

А.Н. Мороховський стверджує, що образне порівняння зазвичай виключає всі якості об'єкта крім одного того, яке є спільним для двох об'єктів [15; 188].

Перифразом він називає стилістичну фігуру заміщення, що полягає у заміні назви предмета описом його найбільш істотних ознак чи вказуванням на його найхарактерніші риси. На думку науковця, перифраз посилює образотворчість мовлення, оскільки не лише називає предмет, а й описує його [15; 170]. У романі, Прощавай, зброє» можна знайти такі приклади перифразу:

`Rome is a beautiful city, said the major. The mother and father of nations, I said.'

You are really an Italian. All fire and smoke and nothing inside.

Наростання А.Н. Мороховський визначає як стилістичний прийом, що полягає у певному взаєморозміщенні декількох компонентів висловлювання до одного референта в порядку наростання експресивності та емоційного напруження. Е. Хемінгуей так використовує цей прийом:

There were three other patients in the hospital now, a thin boy in the Red Cross from Georgia with malaria, a nice boy, also thin from New York with malaria and jaundice, and a fine boy who had tried to unscrew the fuse-cap from a combination shrapnel and high explosive shell for a souvenir.

Наростання тут вбачаємо у такому поступовому збільшенні емоційного навантаження при характеристиці персонажів: thin boy - nice boy, also thin - fine boy; а також при згадці про хвороби чи травми, коли кожна наступна стає серйознішою: malaria - malaria and jaundice - had tried to unscrew the fuse-cap from a combination shrapnel and high explosive shell for a souvenir. Ось ще один приклад наростання:

I haven't been happy for a long time and when I met you perhaps I was nearly crazy. Perhaps I was crazy.

Розрядка - це стилістичний прийом, при якому елементи висловлювання розташовані так, що кожен наступний відрізняється спаданням експресивності. Розрядка є стилістичним прийомом, що протилежний до наростання [15; 98].

Антитеза, або протиставлення - це комбінація двох протилежних понять. У художньому творі цей художній засіб виконує поєднувальну, контрастуючи, роз'єднувальну функції, а також формує ритм. Е. Хемінгуей так застосовує цей художній засіб:

The priest was good but dull. The officers were not good but dull. The King was good but dull. The wine was bad but not dull.

Автор протиставляє поняття: good - bad; dull - not dull.

Отже, для художньої прози характерна значна кількість стилістичних художніх засобів різного рівня (лексичних, синтаксичних та лексично-синтаксичних), завдяки яким автору вдяється досягти бажаного художнього ефекти. Всі види художніх засобів знаходимо і в романі Е. Хемінгуея, Прощавай зброє».

Список використаних джерел та літератури