Главная
База знаний "Allbest"
Иностранные языки и языкознание
Стильові та лексично-стилістичні особливості художньої прози
Стильові та лексично-стилістичні особливості художньої прози
Поняття та головні стильові особливості художньої прози. Різноманітність лексичних засобів за ознакою історичної віднесеності. Вживання формальної та неформальної лексики. Використання системної організації лексики. Лексичні стилістичні засоби в прозі.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.06.2011 |
| Размер файла | 48,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
37
Размещено на http://www.allbest.ru/
1. Стильові та лексично-стилістичні особливості художньої прози
1.1 Стильові особливості художньої прози
Мовний стиль є сукупністю мовленнєвих засобів і прийомів, вибір яких обумовлений змістом, характером і метою висловлювання [3; 292].
Н.Ф. Пєлєвіна називає функціональний стиль варіантом мовної системи, що залежить від форми мовлення, його умов та мети [17; 34].
Існують різні класифікації функціональних стилів мови:
І.Р. Гальперін виділяє такі мовні стилі: художній, публіцистичний, газетний, стилі наукової прози та офіційних документів [4; 33]. І.В. Арнольд подає наступну класифікацію мовних стилів: поетичний, науковий, газетний, розмовний [9; 246]. М.Н. Кожина перелічує наступні соціально важливі сфери спілкування: офіційну, наукову, художню, публіцистичну та розмовну [20; 173]. Р.Д. Пьотровскі говорить про існування, книжного» стилю та його підвидів: стилю літературної оповіді, урочисто-поетичного, науково-професійного та офіційно-ділового [20; 167]. І.Р. Гальперін виділяє такі підстилі художнього стилю: поетичний, прозовий та драматичний [4; 33].
Отож, для художньої прози характерний літературний, або художній стиль. Г.С. Авессаламов стверджує, що цей стиль виступає у якості мовної норми, на його основі проходить навчання іноземної та рідної мови. Основним фактором, завдяки якому літературний стиль вважається нормою, є престиж друкованого слова взагалі і художньої літератури зокрема. Мовлення художніх текстів є нормою також тому, що воно містить у собі все мовне багатство - різноманітний вокабуляр, тонко розроблені синтаксичні конструкції, зберігаючи при цьому загальнонародний характер. Характерною рисою художнього стилю є наявність у ньому лексичних одиниць, що не лише називають поняття, а часто, будучи художніми засобами, є засобами естетичного впливу на читача чи слухача [7; 79].
Особливий функціонально-мовленнєвий статус стилю художньої літератури відмічається багатьма дослідниками. На думку В.В. Виноградова, поняття, стилю» стосовно мови художньої літератури наповнене іншого змісту, у порівнянні, скажімо, із стилем діловим чи канцелярським, чи навіть із публіцистичним чи науковим стилем. Мову художньої літератури не можна повністю ототожнювати з іншими стилями, типами чи різновидами книжно-літературного та народного мовлення. Вона використовує їх, включаючи їх у себе в своєрідних комбінаціях і у функціонально-перетвореному вигляді. Ця мова розвивається на основі доцільного, естетично виправданого використання усіх мовленнєвих розгалужень мови, усіх її мовних засобів» [6; 36].
Р.А. Будагов, говорячи про особливості художнього стилю, відмічає, що, це сфера мовленнєвої діяльності, де поєднуються усі стилі мови…, потрапляючи у систему мови, елементи інших стилів перетворюються і починають виконувати особливу функцію, детерміновану специфікою самого художнього зображення і вираження. Ні в кому іншому стилі взаємодія з усіма ресурсами і усіма засобами мова не досягає такої глибини і не набуває таких різноманітних форм, як у стилі художньої літератури» [6; 36].
Існування особливого стилю художньої літератури неодноразово підлягало сумнівам на основ того, що у літературному творі зустрічаються уривки, що мають властивості інших функціональних стилів. М.С. Чаковская стверджує, що з метою створення достовірності у оповідь вводяться ознаки різних функціональних стилів. Особливо важливу роль у художній прозі відіграють діалоги, що відображають особливості розмовного стилю. Іноді у текст художнього твору включаються елементи канцелярського чи наукового стилів. Проте, усі ці стильові варіанти виступають на загальному фоні літературного мовлення [24; 117].
Отже, художній стиль є самостійним мовним стилем. Його характерними ознаками є образність, велика кількість художніх засобів, вживання слів у їх контекстуальному значенні. Художній стиль притаманний для поезії, драми та прози. Особливістю художньої прози є те, що у ній різні функціональні стилі імітують стильові варіації мовлення у дійсності, тобто служать для посилення вірогідності, реалістичності оповіді. Крім того, варіювання функціональних стилів посилює ефект та емоційне забарвлення тексту.
2. Лексичні особливості художньої прози
Художня проза характеризується великою різноманітністю лексичного складу. Вокабуляр є неоднорідним за різними ознаками: історичною віднесеністю, етимологічною неоднорідністю, його формальністю чи неформальністю. У художній прозі зустрічаються явища полісемії, синонімії, антонімії. Все це пов'язано із художнім ефектом, якого прагне досягти автор, адже саме через вдалий підбір лексичних засобів автор має змогу якомога точніше зобразити ситуацію, а значить і вплинути на читача.
2.1 Різноманітність лексичних засобів за ознакою історичної віднесеності
Стрімкий розвиток науки, техніки, мистецтва, їх застосування у нових сферах життя створили попит на утворення нових для того, щоб виразити нові ідеї, назвати нові поняття і потреби. Миттєво реагуючи на нові потреби суспільства, мова поповнює свій лексичний склад новими одиницями. Н.Н Раєвська стверджує, що саме у періоди бурхливого розвитку суспільства з'являється велика кількість неологізмів. Вони об'єднуються у семантичні групи, пов'язані із різними сферами соціального та політичного життя, культури, науки, технологій [18; 248].
За М.І. Мостовим, неологізмом є мовна одиниця, що утворюється для визначення нового поняття [16; 174].
Н.Н. Раєвська називає неологізмом термін, що відноситься до будь-якої лексичної одиниці, новизна якої досі відчувається [18; 248].
Спочатку неологізми використовуються невеликою кількістю людей, пізніше, якщо вони є достатньо виразними і за своїм звучанням відповідають характеру фонетичної системи мови, то входять у вжиток у все ширших і ширших соціальних і професійних колах. У процесі ознайомлення з новими позначуваними явищами більшості людей, неологізми переходять до розряду загальновживаної лексики. У романі Е. Хемінгуея, Прощавай, зброє» можна знайти багато прикладів неологізмів. Це слова, що спочатку вживались у військових та медичних професійних колах: bullet, hand-grenade, pistol, rifle, machine-gun; appendix, cholera, malaria, pneumonia, tonsils.
На думку І.В. Арнольд, неологізми виникають на базі того матеріалу, що вже є в мові, згідно із звичайними правилами словотвору. Вони не порушують традицій, що вже склались у мові і не викликають змін у ній [9; 301]. Крім того, вона виділяє особливу групу неологізмів, до яких належать старі за звуковим образом слова, що отримують нові значення. Наприклад, слово caravan, що раніше означало групу в'ючних тварин (верблюдів, ослів, мулів), що перевозять грузи і людей (у степу, пустелі), тепер набуло ще й іншого значення: це група транспортних суден, що виконують спільне завдання; кілька суден, що ідуть чи стоять один за одним, або ж взагалі череда будь-чого [3; 220].
І.В. Арнольд виділяє абсолютні неологізми, тобто слова, що не мають будь-якої мотивації і не співвідносяться з іншими словами мови чи їх елементами, а також авторські неологізми, тобто слова, створені самими письменниками та вченими [9; 302]. У романі, Прощавай, зброє» також знаходимо приклади неологізмів, створених Е. Хемінгуеєм:
I had drank much wine and afterwards coffee and Strega and I explained, winefully, how we did not do the things we wanted to do; we never did such things.
Авторським неологізмом є слово, winefully», яке, ймовірно, означає, що дія відбувається під впливом вжитого алкоголю. Ось ще один приклад авторського неологізму:
Suddenly to care very much and to sleep to wake with it sometimes morning and all that had been there gone and everything sharp and hard and clear and sometimes a dispute about the cost. Sometimes still pleasant and fond and warm and breakfast and lunch. Sometimes all niceness gone and glad to get out on the street but always another day starting and then another night.
Авторським неологізом є слово, niceness», яке можна перекласти як, задоволення», приємність».
М.І. Мостовий вважає, що внаслідок семантичного переносу значення більшості слів у діахронічному плані поділяються на, існуючі» та, застарілі». Застаріле, тобто архаїчне слово при відродженні або ж значення не має, або його значення повністю відмінне від початкового. Більшість застарілих слів зникає з мови назавжди. Це мовне вище пов'язане з наступними чинниками: а) зникнення речей, які означають ці слова б) зміна значень слів або уяви про них в) втора мотивації г) запозичення синоніма д) розвиток омонімії е) витіснення одного із значень при розподілі семантичної одиниці у межах окремих ланок лексики [16; 177].
І.В. Арнольд називає архаїзмами застарілі слова, що збереглися в мові, але вже не використовуються як загальновживані. Ці слова зустрічаються у художній літературі, де вони є стилістичним прийомом для надання урочистості і піднесеності мовленню чи для створення реалістичного колориту при зображенні давнини.
М.І. Мостовий вважає архаїзмами слова або вирази, що вийшли з повсякденного вжитку і сприймаються як застарілі [16; 181].
D. Crystal дає таке визначення архаїзмам:, …a feature of an older state of the language which continues to be used while retaining the aura of the past» [1; 185].
У романі, Прощавай, зброє» Е. Хемінгуей можна зустріти застарілі форми особових займенників. Це відмічає І.В. Арнольд і говорить про те, що займенник другої особи однини thou, його об'єктивний відмінок thee, присвійний займенник thy та його абсолютна форма thine в сучасній англійській мові вже не вживаються, за винятком діалекту, але мають узуальну функціонально-стилістичну конотацію. Thou може передавати історичний чи географічний контекст. Так, наприклад, передаючи мовлення мовою, у який існує займенник другої особи однини (італійська, іспанська), Е. Хемінгуей використовує thou і відповідні дієслівні форми як один із засобів для створення місцевого колориту. Аналогічну стилістичну функцію має займенник другої особи ye, сучасним варіантом якого є you. У сучасній англійській мові він також є архаїчним і зберігся лише в діалектах [10; 150]. Також у романі знаходимо слово chute. Воно є багатозначним. Автор вживає його у значенні пологого настилу, гірки, яке вважається застарілим.
Ще одним видом застарілих слів є історизми. І.В. Арнольд визначає їх як слова, що застаріли тому, що застаріли чи вийшли із вжитку предмети чи поняття, які ними позначались. Ці слова не мають синонімів у сучасній мові і є єдиним вираженням відповідного поняття [9; 308].
На думку М.І. Мостового, історизм - це слово, що вийшло із вжитку, бо співвіднесений предмет невідомий носіям мови як реальна частина їхнього повсякденного досвіду. Історизми можуть позначати країни, осіб, грошові одиниці. Як правило, вони не змінюють своє значення у діахронічних площинах. Вони особливо часто використовуються як стилістичний засіб у художньому творі для відтворення відповідної історичної доби [16; 182].
лексика художній проза історичний
2.2 Вживання формальної та неформальної лексики
Для художньої прози характерне використання як формальної, так і неформальної лексики. Прикладами формальної лексики можуть бути моменти у творі, де відбувається спілкування персонажів на професійному рівні, що є дуже характерним для роману Е. Хемінгуея, Прощавай, зброє», де герої вживають велику кількість термінів, в основному військової та медичної тематики. Щодо неформальної лексики, то у художній прозі вона найчастіше зустрічається у діалогах, які передають спілкування на побутовому рівні.
Г.Б. Антрушина дає наступну характеристику неформальному стилю, та неформальному вокабуляру зокрема:, Informal style is relaxed, free-and-easy, familiar and unpretentious. But it should be pointed out that the informal talk of well-educated people considerably differs from that of the illiterate or the semi educated» [8; 12]. Щодо вживання такої лексики у художній літературі, вона зазначає:, Vast use of informal words is one of the prominent features of the 20th century English and American literature. It is quite natural that informal words appear in dialogues in which they realistically reflect the speech of modern people. In modern fiction informal words are not restricted to conversation in their use, but frequently appear in descriptive passages as well. The author creates an intimate, warm, informal atmosphere, meeting his reader, as it were, on the level of a friendly talk» [8; 13]. Про часте вживання неформальної лексики у художній прозі говорить і Н.Н. Раєвська:, The language of written prose has become nearer to casual speech. It admits slang readily, and is little concerned with precision and correctness» [18; 264].
Г.Б. Антрушина поділяє неформальну лексику на 3 групи: розмовні слова (колоквіалізми), сленг і діалектизми [8; 12].
Ось яке визначення вона дає колоквіалізмам:, These are informal words that are used in everyday conversational speech both by cultivated and uneducated people of all age groups. Among other informal words colloquialisms are least exclusive: they are used by everybody, their sphere of communication is comparatively wide, at least of literary colloquial words» [8; 13]. У Е. Хемінгуея знаходимо значну кількість колоквіалізмів. Серед них - фразові дієслова (break away, cool off, hold up, go on, make out), слова, що вказують на расу чи національність людини (dago, wop, nigger), ряд інших слів: «to hog», «harlot» «a good deal».
Щодо сленгу, то Г.Б. Антрушина наводить кілька його визначень, наприклад за визначенням Oxford Dictionary, сленг - це,… language of a high colloquial style considered as bellow the level of standard educated speech, and consisting either of new words or of current words employed in some special sense». Наводиться ще одне визначення, автором якого є Henry Bradley:, Slang sets things in their proper place with a smile. So, to call a hat `a lid' and a head `a nut' is amusing because it puts a hat and a potlid in the same class''.
Про особливості вживання сленгу та його відмінності від іншого неформального вокабуляру науковець говорить наступне:, All or most slang words are current words whose meanings have been metaphorically shifted. This is the criterion for distinguishing slang from colloquialisms: most slang words are metaphors and jocular, often with a coarse, mocking, cynical colouring. The circle of users o slang is more narrow than that of colloquialisms. It is mainly used by young and uneducated. Yet, slang's colourful and humorous quality makes it catching, so that a considerable part of slang may become accepted by nearly all the groups of speakers» [8; 16].
У Н.Н. Раєвської знаходимо таку характеристику сленгу:, Slang is much rather a spoken than a literary language. Compact and vivid, it awakens imagination, is often idiomatically expressive and gives new life to old or abstract ideas. There is every reason to say that the emotion, rather than thought, lies behind the currency of slang words in different spheres of their usage» [18; 257].
D. Crystal відзначає велику різноманітність сленгу:, …there is upper-class slang alongside lower-class slang, the slang of doctors and loyers, as well as slang which cuts across social class and occupation, available to anyone as the most colloquial variety of life» [1; 182].
Приклади вживання сленгу знаходимо у романі Е. Хемінгуея: «snooty» (дратівливий), «to cook» (вбити, прикінчити), «sis» замість «sister».
У Р.С. Гінзбурга ми зустрічаємо поділ розмовної лексики на літературно-розмовну, фамільярно-розмовну, просторіччя, професійну лексику та сленг.
До літературно-розмовної лексики він відносить лексичні одиниці, що вживаються у повсякденному мовленні побутового і ділового спілкування, є наближеними до норм книжного мовлення, граматично правильними. До цього шару лексики науковець відносить фразові дієслова, а також утворення, які за структурою є завершеними реченнями, кожен окремий елемент яких ясно усвідомлюється мовцем, але в той же час вони еквівалентні лексичній одиниці, оскільки постійно відтворюються у готовому вигляді, наприклад, це формули ввічливості. На думку Р.С. Гінзбурга, літературно-розмовна лексика характеризується великою емоційною насиченістю [5; 257].
У романі Е. Хемінгуея знаходимо значну кількість літературно-розмовної лексики. По-перше, це фразові дієслова (break away, come up, come in, cool off, hold up, go on, make out), а також формули ввічливості, як от: thank you, it's very kind of you; крім того, до літературно-розмовної лексики належать такі емоційно забарвлені форми згоди, схвалення: I hope so, I'd love to, I suppose so.
Фамільярно-розмовна лексика, як стверджує Р.С. Гінзбург, відрізняться багатством образних висловлювань. Деякі, спочатку сильно емоційно забарвлені прикметники і прислівники майже втрачають своє лексичне значення і зберігають лише загальну емфатичність [5; 262]. Як підтвердження цієї думки, у романі, Прощавай, зброє» знаходимо такі утворення: awfully sweet, awfully glad, dreadful boy. До цього є шару лексики науковець відносить розмовні штампи, які часто мають грубий відтінок, тобто вульгаризми [5; 262]. Приклади такої лексики зустрічаємо і в Хемінгуея: shut up, go to hell.
Професійне мовлення, на думку Р.С. Гінзбурга, має ті ж основні особливості, що й фамільярно-розмовне, але характеризується особливою лексикою і фразеологією у межах кожної професії. Під професійною лексикою, на відміну від термінології, він має на увазі лексику усного спілкування людей тієї чи іншої спеціальності, яка є часто емоційно забарвленою чи жартівливою [5; 262]. У романі Е. Хемінгуея, наприклад, поряд із терміном hand grenade, зустрічаємо його еквівалент-професіоналізм potato masher.
До неформальної лексики відносять також табу і евфемізми. М.І. Мостовий стверджує, що їх виникнення спричинила відмова від певних назв, що пов'язані з окремими людськими діями, речами і суспільна домовленість про таку заборону.
Під табу він розуміє заборону вживати існуючі слова, яким надають лихого чи забобонного змісту і розрізняє табу трьох видів: 1) табу страху 2) табу власності 3) табу делікатності. Перші два види мають історичний характер, тоді як до третього належать слова, що позначають окремі органи людини і тварини та їх біологічні функції (так звані слова з чотирьох букв в англійській мові). Зрештою, цей вид є провідним, якщо не єдиним видом сучасного табу. Як приклад табу у романі Е. Хемінгуея знаходимо: «hell».
Евфемізмом М.І. Мостовий називає слово-заміну, що є поширеним у мові. Евфемізм поєднаний із перенесенням значення, причому таке перенесення - це наслідок спеціалізації значення для певної групи населення [16; 187].
Н.Н. Раєвська вважає, що, Euphemism tries to conceal unpleasantness under a seemingly pleasant exterior, i.e. to use a pleasant or innocuous term to describe a disagreeable fact [18; 178].
Г.Б. Антрушина пояснює необхідність вживання евфемізмів наступним чином:, There are words which people avoid because they are considered indecent, indelicate, rude, too direct or impolite. As the «offensive» referents, for which these words stand, must still be alluded to, they are often described in a round-abound way, by using substitutes called euphemisms» [8; 210].
Е. Хемінгуей також вживає евфемізми:
«I like him.»
«Oh, I knew it. Sometimes I think you and he are a little that way. You know.»
«No, I don't.»
«Yes, I do sometimes. A little that way like the number of the first regiment of the brigata Ancona.»
Натякаючи на нетрадиційну орієнтацію свого друга, герой вживає евфемізм «that way».
На противагу неформальному вокабуляру існує формальна лексика. У художніх творах вона використовується автором при відображенні відповідних формальних сфер спілкування. Формальну лексику, що зустрічається у художній прозі Г.Б. Антрушина поділяє на 2 групи: слова, пов'язані із професійним спілкуванням та більш розповсюджені книжні, або наукові слова.
Наукові (книжні) слова вона вважає найпотужнішим джерелом лексики художніх творів. До них належать канцеляризми - слова офіційного спілкування. У романі, Прощавай, зброє» знаходимо такі приклади канцеляризмів: endeavour, proceed, sufficient, inquire. До наукових слів Г.Б. Антрушина також відносить так звані, літературні» слова. Вони мають певне забарвлення, найчастіше походять з романських мов, і, хоча є повністю пристосованими до англійської фонетичної системи, продовжують звучати як іншомовні [8; 27]. Е. Хемінгуей вживає такі літературні слова: solitude, felicitation, felicity, elusive, illusionary, fastidiousness.
Наступною групою слів, що входить до складу формальної лексики є термінологія.
Необхідність існування термінів М.І. Мостовий пояснює тим, що із зростанням людських знань і розвитком ідей, а також їх зміною, зростає кількість слів у мові, які повинні служити найменуванням, або засобом вираження логічної уяви про певне поняття [16; 191].
За І.В. Арнольд, термін - це слово або стійке словосполучення, що служить уточненим найменуванням поняття, специфічного для певної області знань, виробництва чи культури [9; 249].
За визначенням М.І. Мостового, термін - це слово або словосполучення з історично умотивованим умовно закріпленим значенням, що відбиває одне поняття у спеціалізованій галузі знань чи виробництва [16; 191].
Говорячи про особливості вживання термінів та їх характерні ознаки, М.І. Мостовий вказує на те, що технічна лексика переважно вживається у різноманітних галузях науки паралельно із великою кількістю загальновживаних слів. На його думку, науковий вокабуляр - це засіб спілкування учених, фахівців, які намагаються користуватись ним якомога точніше. Не зважаючи на те, що термінологія нараховує велику кількість одиниць, користується нею досить невелика частина населення, а тому термінолексика у своїй більшості до словника не потрапляє. Крім того, він стверджує, що майже 50% лексичних неологізмів у мові - терміни. Загальна кількість термінів в окремих термінологіях складає сотні тисяч [16; 191].
На думку І.В. Арнольд, специфіка терміна як особливого виду слів полягає перш за все в особливостях його семантичної структури, яка для власне терміна містить лише вільне значення, пряме і номінативне, яке завдяки визначенню має чіткі семантичні межі. У межах спеціального використання термін не змінює свого значення, поки завдяки новим відкриттям і винаходам не змінюється те поняття, яке він позначає.
Термін може бути словом чи словосполученням, вживання якого обмежене спеціальною областю і яке неспеціалістам є часто є незрозумілим. Через тісний взаємозв'язок термінології із загальнонародною мовою, термін може і не мати форми окремого слова, а бути лише одним із значень багатозначного слова. Це значення, так як і інші, входить до складної смислової структури загальнонародного слова, але у межах кожної спеціальної галузі кожне окреме термінологічне значення зберігає свою чіткість та однозначність [9; 250].
У романі Е. Хемінгуея ми також знаходимо приклади багатозначних слів, у яких одне або декілька із значень є термінами у певних галузях. Наприклад, слово truss, яке є загальновживаним і багатозначним, автор вживає у значенні медичного терміна (грижевий бандаж), в той час як воно має і інші значення: 1) буд. ферма, стропильна ферма 3) в'язка (соломи) 4) гроно, пучок 5) мор. борг, залізний бейфут. У той же час, у романі, Прощавай, зброє» можна знайти значну кількість термінів, які є однозначними словами, не мають інших значень у інших галузях науки і не вживаються у повсякденному спілкуванні. Напр.: Babbitt - тех. бабіт; buttress - буд. підпора; grummet - мор. кренгельс; gout - мед. подагра.
Серед ознак, що відрізняють терміни від інших слів І.В. Арнольд називає однозначність, точність і строга диференціація понять, що передаються. Тому їх вважають найвищим розрядом найменувань. Якості терміна свідомо підтримуються спеціалістами, що їх вживають. До характерних ознак термінів вона також відносить значно більше усвідомлення словотвору і вживання цих слів. Термін не лише пасивно називає поняття, він бере активну участь у його формуванні і сприяє його закріпленню. Наявність вдалого терміна допомагає поняттю закріпитись і розвиватись [9; 249].
М.І. Мостовий наводить такі вимоги, яким має відповідати термін:
1. Термін має бути по можливості коротким і точним. Вдалий термін повинен чітко і повністю подавати характеристики поняття.
2. Ознака, яка є дуже бажаною для технічного терміна у кожній галузі науки є специфічність. В ідеалі термінологічне найменування повинне бути однозначним у межах окремої галузевої термінології і не мати синонімів.
3. Термін не повинен мати емоційно-експресивне забарвлення, повинен бути спрямований на об'єкт у системі або ряді та відповідати словотворчим закономірностям мови.
Поряд із поняттям, термін» М.І. Мостовий звертається до понять, термінологія», номенклатура» та, професіоналізми». Під термінологією він розуміє сукупність термінів як лексичних засобів найменування [16; 191]. Говорячи про термінологію, І.В. Арнольд стверджує, що оскільки терміни тієї чи іншої сфери відображають поняття, що перебувають у взаємозв'язку і утворюють певну систему, то й між термінами, що їх виражають існує зв'язок, що також об'єднує їх у систему. Таким чином, під термінологією тієї чи іншої галузі слід розуміти не лише сукупність, але систему термінів, що об'єднують поняття, якими вона оперує [9; 249].
На думку М.І. Мостового, термінологію можна поділити на 2 групи: номенклатуру та професіоналізми. Номенклатурою він називає сукупність спеціальних термінів-назв, які живаються в окремій фаховій ділянці, а також наводить визначення Г.О. Винокура, за яким номенклатура - це система повністю абстрактних і умовних символів, єдине призначення яких полягає у тому, щоб дати максимально зручні з практичної точки зору засоби для визначення предметів, речей без прямого відношення до потреб теоретичної думки, яка оперує цими речами. Щодо професіоналізмів, то за М.І. Мостовим, це - дублети науково технічних термінів, які не складають замкнутої системи. Професіоналізм визначає спеціальне поняття, знаряддя або продукти праці, виробничі процеси, народні ремесла. Вони мають чіткий місцевий характер, їм властива деяка емоційність, що викликана особливостями просторіччя. Внаслідок цього їх іноді відносять до окремого підвиду діалекту, особливо якщо вони вживаються поза межами виробничих стосунків [16; 192].
На думку І.В. Арнольд, ще однією ознакою притаманною термінолексиці є те, що вона перебуває у постійній взаємодії із загальновживаною лексикою. Цей взаємний вплив виражається у тому, що остання запозичує у першої більшу частину свого складу, по-новому комбінуючи і переосмислюючи матеріал, але потім в свою чергу віддає назад ряд слів-термінів, які входять у вжиток.
Ще одним прикладом такої взаємодії є випадок, коли термін отримує переносне значення. Це трапляється лише тоді, коли він вживається у жанрі, що є для нього незвичайним (побутове мовлення чи художня література), але при цьому має місце не нове значення, а нове вживання. Якщо ж таке перенесення зафіксується у мові або якщо позначуване терміном поняття стане загальновідомим, то слово буде вже не терміном, а загальновживаним словом. Такими загальновживаними, наприклад, стали побудовані на матеріалі грецької та латинської мов терміни [9; 250]. Е. Хемінгуей вживає ряд таких термінів: anaesthesia, appendix, cholera, gonorrhea, hemorrhage, hernia, pneumonia, syphilis, thermometer. У романі, Прощавай, зброє» знаходимо значну кількість термінів, в основному військової та медичної тематики, що зумовлено тим, що дія роману розгортається під час війни.
Саме завдяки тому, що терміни часто вживаються поза основною сферою їх використання (наприклад у художній літературі чи побутовому мовленні), з'являється можливість про їх стилістичне забарвлення. І.В. Арнольд говорить про те, що стилістична віднесеність терміна базується на тих супутніх уявленнях і на тому, технічному» чи, науковому» забарвленні, якого слово набуває у зв'язку із частим вживанням у спеціальних контекстах, з якими воно асоціюється. Це забарвлення може бути не помітне у технічному чи науковому контексті, але воно стає значно яскравішим при перенесенні терміна у незвичне оточення [9; 250]. У романі, Прощавай, зброє» знаходимо значну кількість термінів, в основному військової та медичної тематики, що зумовлено тим, що дія роману розгортається під час війни. Герої їх вживають не лише у вузьких професійних колах, а у повсякденному спілкуванні. В той же час, сам факт використання Е. Хемінгуеєм цих термінів у художньому творі у такій значній кількості вже говорить про те, що вони стають загальновживаними.
Терміни і професійна лексика, таки чином, знаходяться у нерозривному зв'язку із загальновживаною лексикою і з термінологічною лексикою в інших областях науки і техніки. В міру того, як поширюються знання і популяризується техніка, упроваджуються в життя ті чи інші винаходи, входять в побут і літературну мову, і тоді семантична структура цих термінів розвивається за тим же шляхом, що й у інших загальновживаних слів.
2.3 Етимологічна неоднорідність лексики художньої прози
Словниковий склад художньої прози характеризується великою етимологічною неоднорідністю та різноманітністю. Це є природним явищем, адже лексичний склад будь-якої мови є наслідком тривалого історичного розвитку, тобто він містить велику кількість власномовної лексики, але запозичення також є багаточисельними.
Щодо вокабуляру англійської мови, то на думку М.І. Мостового, значну частину її вокабуляру справді складає власномовна лексика. Власне англійськими він вважає слова, англосаксонські за походженням. Основна їх частина досі збереглася. Значну їх кількість знаходимо у романі Е. Хемінгуея. Це, наприклад, дієслова, що означають повсякденні дії, роботу, рух: build, wander, fly, hide, learn, fall. До власномовної лексики належать також іменники, що позначають повсякденні поняття і предмети:
· терміни спорідненості: boy, bride, bother, child, man, sister, wife, woman
· речі побуту, посуд, інструменти, тканини: bench, boat, nail, knife, stool, spoon, wallet
· назви частин і органів людського організму: back, body, chin, eye, hair, finger, neck
· назви птахів, риб, комах, тварин: cock, hen, horse, ox, sparrow, raven
· назви рослин, плодів, збіжжя: berry, birch, daisy, grass, walnut
· назви господарських приміщень, будівель: barn, roof, room, shelter, yard
· топонімічні назви: cliff, hill, land
До власного лексичного складу належить значна частина прикметників, що відбивають ознаки реальних речей: black, broad, cool, even, law, new, sweet, young [16; 151].
М.І. Мостовий вважає, що запозичення також складають значну частину вокабуляру. Під терміном, запозичення» він розуміє процес надходження і засвоєння іншомовних слів внаслідок різних соціальних причин - війни, торгівлі, подорожей, технічного співробітництва, культурних зв'язків тощо. Запозичення, що входять до складу вокабуляру науковець класифікує: за джерелом запозичення, за тим, який аспект слова запозичений, за ступенем асиміляції:
За джерелом запозичення у лексичному складі англійської мови розрізняють:
1. Кельтські запозичення
2. Латинські запозичення перших століть нашої ери
3. Латинські запозичення VI-VII ст., тобто епохи введення християнства в Англії
4. Скандинавські запозичення епохи скандинавських набігів VIII-IX ст. і особливо скандинавського завоювання X ст.
5. Старі французькі запозичення (XII-XV ст.), обумовлені норманським завоюванням
6. Латинські запозичення XV-XVI ст., тобто пов'язані з епохою Відродження
7. Нові французькі запозичення після XVI ст.
8. Запозичення з грецької, італійської, іспанської, російської, німецької та ін. мов, зумовлені економічними, політичними, культурними та іншими зв'язками [16; 156].
У романі, Прощавай, зброє» знаходимо значну кількість запозичень. До скандинавських належать: fellow, law, leg, window, wing. Серед слів, що належать до старих французьких запозичень, зустрічаємо: army, battle, cousin, guard, king, lady, madam, money, navy, people, state, troop, victory, war, є також такі нові французькі запозичення: armoire, brioche, сhamois, choucroute, coiffeur, coup de main, margaux, rendezvous, silhouette, valour. Знаходио приклади всіх трьох шарів латинських запозичень. До найдавніших належать такі слова, як mile, port, street, wall, wine. До другого відносимо: candle, devil, mill, school, temple. Зустрічаємо також приклади слів, що надійшли в епоху Відродження: demonstrate, idea, junior, locate, operate, senior, separate. У романі Е. Хемінгуея можна зустріти значну кількість запозичень з німецької мови: pretzel, sauerkraut, yodel), проте найбільша кількість слів походить з італійської мови: capri, cinzano, dolce, grappa, martini, spaghetti.
І.В. Арнольд наводить класифікацію запозичень за тим, який аспект слова виявився новим для мови, що його приймає. За таким принципом запозичення діляться на фонетичні, кальки, семантичні та запозичення словотворчих елементів.
Фонетичні запозичення складають основну і найбагаточисельнішу групу. Вони характеризуються тим, що їх загальний звуковий комплекс виявляється для мови, що запозичує новим, хоча кожен звук замінюється звуком мови, в яку вони потрапляють [9; 214]. У романі, Прощавай, зброє» зустрічаємо приклади фонетичних запозичень: castle, labour, people, sport, travel.
Кальками називають запозичення у вигляді прямого перекладу іншомовного слова чи виразу, тобто точного його відтворення засобами мови, що його приймає із збереженням морфологічної структури чи мотивації, напр.: pale-face, pipe of peace [9; 214].
Семантичним називають запозичення нового значення, часто переносного, в додаток до того, що вже є у мові. Наприклад, слово pioneer, що означало перший, першопроходець, за часів Радянського Союзу набуло нового значення, яке пізніше було запозичене іншими мовами з російської.
Знаходимо також поділ запозичень за ступенем асимільованості.
Повністю асимільованими називають запозичення, що відповідають усім морфологічним, фонетичним і орфографічним нормам мови, що запозичує і сприймаються мовцями як іншомовні. Деякі з них відносяться до основного словникового фонду [9; 214]. Е. Хемінгуея також вживає значну кількість таких слів, напр.: street, travel, operate.
Частково асимільованими є слова, що залишились іншомовними за своєю вимовою, написанням чи граматичною формою [9; 214]. У романі, Прощавай, зброє» знаходимо такі приклади частково асимільованих слів: сanal, chamois, corps, restaurant, silhouette.
Нарешті, існують частково асимільовані слова, що позначають поняття, пов'язані з іншими країнами і не мають англійських еквівалентів [9; 214]. У романі Е. Хемінгуея знаходимо приклади таких лексичних одиниць: grappa, martini, spaghetti,
Ще одним шаром лексики, часто вживаної у художній прозі, є іншомовні слова та вислови. На думку А.Н. Мороховського, це одиниці іншої мови, які вживаються оказіонально, переважно у сфері літературно обробленого мовлення. Він не вважає їх виражальними мовними засобами, оскільки вони не входять у систему стилістичної опозиції мови-реципієнта, проте можуть вживатися для створення різноманітних стилістичних прийомів у певних мовленнєвих чи ситуативних контекстах [15; 132].
У романі Е. Хемінгуея, Прощавай, зброє» зустрічаємо досить велику кількість іншомовних слів та виразів, переважно італійською та французькою мовами. Щодо їх ролі у творі, А.Б. Мурза зазначає, що іншомовні слова і фрази служать своєрідним прийомом замовчування, одним із способів непрямого повідомлення різних даних. Вони привертають увагу читача, роблять активнішим процес сприйняття та усвідомлення художнього тексту. На думку науковця, вживання іншомовних слів у романі має цілеспрямований характер. Крім того, можна прослідкувати поступове ускладнення італійських виразів.
У другому розділі зустрічаємо військові звання італійською мовою, які читачу досить легко перекласти: capitano, magiorre, tenete, soto-tenete. У цьому ж розділі після перелічення героєм міст, в яких він побував, він повторює їх назви італійською мовою (Amalfi, Milano, Napoli, Roma). Також без перекладу вживаються повсякденні вирази італійською мовою:, abbastana bene», arividerci», ciaou», signor tenete», zona di Guerra». Це постійно нагадує читачеві про місце дії і національність більшості героїв. Цілу низку фраз італійською мовою зустрічаємо у найбільш напруженому моменті роману, коли біля лейтенанта Генрі і його підлеглих розривається артилерійський снаряд. Крики поранених і стогін солдат, які помирають передаються саме італійською мовою. Багаторазове, Mama mia», передсмертна молитва, Dio te salve Maria» не мають ні прямого перекладу, ні достатнього пояснення. Залишаючись певною мірою незрозумілими читачам, вони підсилюють загальне враження жаху, розгубленості і метушні [21; 39].
Іноді автор вживає іншомовне слово поряд із його англійським відповідником, наприклад «stazione» та «station», «dolce» та «sweet», «Brigada di Pace» і «Peace Brigade»
У романі, Прощавай, зброє» Е. Хемінгуея зустрічаються також фрази повсякденного вжитку французькою мовою:, ca va», ca va bien», pas encore». Крім того, знаходимо назви італійських військових підрозділів:, bersaglieri», «carabinieri», «granatieri», «grenadieri». Серед іншомовних слів знаходимо назви страв та напоїв італійською, німецькою, французькою мовами: «barbera», «chianti», «fresa», «gluhwein», «kummel», «puree», «souffle», «strega». Вживання цих іншомовних слів допомогло автору реалістично зобразити події, обстановку, персонажів.
2.4 Використання системної організації лексики
Як стверджує І.В. Арнольд, слова в мові з'єднані різноманітними смисловими зв'язками. Найпростіші з них - це, з одного боку, подібність значень, яка утворює синонімічні пари і ряди, з іншого боку - протилежні значення, що утворюють антоніми. Як синоніми, так і антоніми можуть використовуватись із стилістично-експресивною метою у художньому тексті.
Синоніми, як відомо, відносяться до одного і того ж предмета чи явища, але зазвичай відрізняються за якимось додатковим компонентом (відтінком образного чи емотивного характеру) [10; 207]. У романі Е. Хемінгуея, наприклад, знаходимо цілий синонімічний ряд прикметників, що вживаються для позитивної характеристики об'єкта: «fine - nice - lovely - great - grand - wonderful - splendid - excellent». Ці слова мають подібне значення, але відрізняються за емоційним навантаженням. На думку науковця, абсолютних синонімів, тобто слів, що мають одне і те ж значення, дуже мало, і вони, як правило, не зустрічаються у мовленні одного і того ж персонажа [10; 27]. Приклади таких синонімів знаходимо у романі, Прощавай, зброє»: «mufti» та «civilian clothes», «delivery» та «childbirth»; досить близькими за емоційним забарвленням є прикметники «terrific» та «dreadful». Використання синонімів дозволяє варіювати зміст висловлювання. Один і той же денотат описується по-різному [10; 207]. Наприклад, синонімами є слова «drunk» та «dizzy», проте друге відрізняється від першого тим, що вживається лише у розмовній мові. У романі також знаходимо цілий ряд синонімів до слова «mad»: «crazy», «cranky», «gone off», «nut»; для позначення слова, вантажівка» - англійські відповідники «camion», «freight car», «truck». Зустрічаємо кілька синонімів, які вживаються при звертанні до коханої чи дорогої людини: «dear», «darling», «sweetheart». Для передачі почуттів автор використовує такі синоніми-фрази, які можна до того ж віднести до сленгу: «I'm crazy about you», «I'm crazy in love with you». Варто відзначити, що Е. Хемінгуей вживає лексику як британського, так і американського варіанту англійської мови, тому синонімічні ряди, які можна зустріти у романі складаються із слів обох варіантів англійської мови: «trousers - breeches - pants»; «autumn - fall»; «ignorant - stupid - silly - dump». Іноді, поряд із англійськими словами-синонімами автор використовує їх італійський відповідник: «dessert», «sweet», «dolce».
На думку І.В. Арнольд, Е. Хемінгуей часто свідомо уникає вживання синонімів. Повторення одного і того ж слова він робить особливим прийомом письма, завдяки якому зростає динамізм оповіді. Справа в тому, що позначення одного і того ж предмета (явища) різними словами з різними відтінками значень змушує читача зупиняти думку на вже згаданому предметі, ніби розглядаючи його із різних боків [10; 207]. Іноді автор повторює одне і те ж слово, щоб якомога детальніше передати ситуацію, змусити читача відчути те, що відчувають герої. Одним із таких слів, що постійно повторюються у тексті є слово «rain». Воно викликає у читача негативні асоціації, адже автор використовує його, коли йдеться про війну, смерть, страх, людські переживання:
«It's raining hard!»
«And you'll always love me, won't you?»
«Yes.»
«And the rain won't make any difference?»
«No.»
«That's good. Because I'm afraid of the rain.»
«Why?» I was sleepy. Outside the rain was falling steadily.
There was fighting for that mountain too, but it was not successful, and in the fall when the rains came the leaves all fell from the chestnut trees and the branches were bare and the trunks black with rain.
Як стверджує В.Я. Задорнова, синонімічні стійкі фрази, як і взагалі емфатичне вживання синонімів характерні для розмовного мовлення, отже у художньому тексті це можна найчастіше зустріти у діалогах [13; 78]:
«Don't I make you a good wife?»
«You're a lovely wife.»
На її думку, функція антонімів у тексті - висловлення контрасту. Поряд із мовними антонімами у художньому тексті зустрічаються антоніми оказіональні - слова, що вступають у антонімічні протиставлення у рамках даного тексту [13; 79]. У романі Е. Хемінгуей можна знайти приклад цього явища:
Suddenly to care very much and to sleep to wake with it sometimes morning and all that had been there gone and everything sharp and hard and clear and sometimes a dispute about the cost. Sometimes still pleasant and fond and warm and breakfast and lunch. Sometimes all niceness gone and glad to get out on the street but always another day starting and then another night.
В даному уривку зустрічаємо такі пари антонімів: «day-night», «to start-to be gone», «sometimes-always», а також приклад оказіональних антонімів: «sharp and hard and clear-pleasant and fond an warm».
Як стверджує І.В. Арнольд, крім смислового зв'язку між словами у мові, що виявляється у наявності синонімів і антонімів існує також зв'язок у зовнішній оболонці слова - його вимові і написанні. Маються на увазі такі явища як багатозначність та омонімія, тобто відмінність значень при однаковій зовнішній оболонці [10; 210]. У романі Е. Хемінгуея знаходимо безліч прикладів таких слів. Наприклад, «ring», яке є і омонімом і багатозначним словом, у творі означає деталь автомобіля. Багатозначним є термін «truss», який у романі вживається із значенням «грижевий бандаж», так як і слово «orderly» (у Е. Хемінгуея - «санітар»).
Отже, можна стверджувати, що лексичний склад художньої прози є надзвичайно різноманітним. Ця багатоманітність проявляється у вживанні як формальної, так і неформальної лексики, слів, що відрізняються одне від одного за ознакою історичної віднесеності, за їх походженням, а також лексичних одиниць, відмінних у плані їх системної організації.
У романі Е. Хемінгуея знаходимо підтвердження цієї думки. Лексичний склад твору, як і інших творів художньої прози, відрізняється багатством і різноманітністю. В той же, час нам вдалось знайти особливості лексичного складу, що притаманні лише цьому твору. По-перше, це значна кількість запозичень та іншомовних слів та виразів (переважно італійською та французькою мовами), по-друге, це часте вживання термінів, в основному військових та медичних, що зумовлено обставинами, в яких перебувають герої, а також, місцем і часом дії. Нарешті, це особливий авторський прийом автора, який проявляється в униканні вживання синонімів, тобто повторенні одного і того ж слова.
3. Cтилістичні особливості художньої прози
Для того, щоб створити бажаний художній ефект, якомога яскравіше зобразити події, персонажів, у художній прозі автори використовують широкий спектр стилістичних засобів різних рівнів.
3.1 Лексичні стилістичні засоби
За визначенням А.Н. Мороховського, слова, які окрім основного предметно-логічного значення мають ще й конототивне значення є виражальними засобами мови на лексичному рівні [15; 102].
До лексичних виражальних засобів можна віднести антономазію, гіперболу, епітет, зевгму, іронію, каламбур, літоту, метафору, метонімію, синебдоху оксюморон, уособлення
Епітет є художнім засобом, який характеризується не обов'язковим вживанням слова, що виражає його у переносному значенні, проте обов'язковою наявністю в ньому емотивних, експресивних чи інших конотацій, завдяки яким виражається ставлення автора до предмета. Здатність бути епітетом виникає у слові лише у поєднанні із назвою предмета чи явища, яке він визначає. У романі Е. Хемінгуея, Прощавай, зброє» знаходимо такі приклади епітетів:
`I'd rather wait, ' I said. `There are much worse wounded then me. I'm all right.'
`Come, come, ' he said. `Don't be a bloody hero.'
`He was going to marry me and he was killed in the Somme.'
`It was a ghastly show.'
Гіперболою І.В. Арнольд називає свідоме перебільшення, що підвищує експресивність висловлювання і надає йому емфатичності. Напр.: «He was so tall that I was not sure he had a face [10; 84].
Літоту він називає стилістичним прийом, який виражається запереченням протилежного [10; 84]. Напр.:
`I'm sorry. I hope she's not ill.'
`She's not awfully well'.
`I'm not unfaithful, darling. I've plenty of faults but I'm very faithful.'
На думку І.Р. Гальперін, стилістичними засобами, що грунтуються на полісемантичному ефекті є зевгма і каламбур. Деякі значення слів характеризуються постійністю, в той час як інші можуть виникати лише у певному контексті [4; 148].
За А.Н. Мороховським, зевгматична конструкція являє собою такий спосіб структурної організації висловлювання, при якому опорний компонент конструкції одночасно виступає і як елемент фразеологічного словосполучення і як елемент вільного поєднання слів. У зевгматичній конструкції поєднуються лексичні і синтаксичні характеристики. На фоні паралельних конструкцій конкретно відкривається лексична непоєднуваність семантично різнорідних компонентів. Напр.:
«Dora, plunging at once into previliged intimacy and into the middle of the room…» [15; 98].
Каламбуром А.Н. Мороховський називає стилістичний зворот, гру слів, що ґрунтується на комічному обігруванні співзвучних слів чи словосполучень з несумісними значеннями. Каламбур ґрунтується також на омонімії, омографії, жартівливій етимологізації слів. Напр.:
«Bow the board,» said Bumble. Oliver brushed away two or three tears that were lingering in his eyes; and seing no board, but the table, fortunately bowed to that.
Гумористичний ефект створюється не завдяки взаємодії двох значень одного слова, азавдякі грі двох слів. «Board» - група працівників установи і «board» - як предмет меблів стали двома різними словами. [15; 197].
На думку І.Р. Гальперіна, слова у контексті набувають додаткових лексичних значень, не зафіксованих у словнику, тобто контекстуальних значень. Переносне значення є насправді взаємодією між цими двома типами лексичних значень.
Взаємодія між початковим словниковим значенням і значенням, якого слово набуло у мікро контексті може відбуватись різними шляхами. За одним з них автор зіставляє два об'єкта, які не мають нічого спільного, але в яких він бачить якусь спільну функцію, рису чи якість, яка може змусити читача сприймати ці об'єкти як ідентичні. Іншим способом взаємодії є ситуація, коли автор заміняє один об'єкт іншим на тому підґрунті, що між ними є взаємозалежність чи взаємозв'язок. Ще одним способом взаємодії між лексичними значеннями є використання певної якості чи властивості об'єкта у протилежному значенні [4; 138].
Cтилістичний засіб, який ґрунтується на принципі ідентифікації двох предметів, І.Р. Гальперін називає метафорою. Цей термін означає перенесення якоїсь якості з одного предмета на інший. Метафора стає стилістичним прийомом коли два різних явища (речі, події, ідеї) одночасно згадуються, коли одне явище передає свої якості тому, яке їх позбавлене [4; 139].
І.В. Арнольд називає метафорою приховане порівняння, що здійснюється шляхом використання назви одного предмета для іншого, таким шляхом виявляючи якусь важливу рису іншого [10; 84]. У романі Е. Хемінгуея знаходимо такі приклади цього виражального засобу:
`The pain had gone on and on with the legs bent and I could feel it going in and out of the bone.'
`The rest of the time I was glad to kill.'
Метонімією І.Р. Гальперін називає стилістичний прийом, що ґрунтується на принципі заміни одного предмета іншим [4; 139].
За визначенням І.В. Арнольд, це троп, що ґрунтується на асоціації за схожістю. Вона полягає у тому, що замість назви одного предмета використовується назва іншого, що пов'язаний із першим постійним внутрішнім чи зовнішнім зв'язком. Це може бути зв'язок між предметом і матеріалом, з якого він зроблений, місцем і людьми, що в ньому перебувають, процесом і його результатом. Е. Хемінгуей також використовує цей художній прийом:
`The Italians were sure America would declare war on Austria too and they were very excited about any Americans coming down, even the Red Cross.'
У даному прикладі автор заміняє назвою країни її народ або його представників, назвою організації - її членів.
`She was unclasping something from her neck. She put it in my head. `It's a Saint Antony, ' she said. `And come tomorrow night.'
`You're not a Catholic, are you?'
`No. But they say a Saint Anthony's very useful.'
Автор називає кулон, на якому зображений св. Антоній іменем самого святого.
Різновидом метонімії, коли відбувається заміна одної назви іншою за ознакою партитивної кількості відношення між ними називають синекдохою Наприклад коли назва цілого заміняється назвою його частини [10; 84]. У романі, Прощавай, зброє» можна знайти такий приклад синекдохи:
Подобные документы
Характерні ознаки детективної прози як типу тексту. Жанрово-стилістичні особливості детективу як жанру сучасної масової літератури. Лінгвостилістичні специфічні засоби англомовної прози та особливості їх перекладу (на матеріалі творчості Д. Брауна).
дипломная работа [148,2 K], добавлен 22.06.2013Публіцистичний стиль мовлення та місце у ньому запозичень. Основні функціональні та стильові характеристики стилю. Специфіка функціонування запозичень у німецькій мові, стилістичні особливості їх вживання. Загальне поняття про асиміляцію, метафоризація.
курсовая работа [44,7 K], добавлен 30.11.2015Поняття, зміст поняття, основні види перекладу. Важливість, форми, головні лексичні та жанрово-стилістичні проблеми науково-технічного перекладу, лексичні та жанрово-стилістичні труднощі. Приклади перекладу листів-запитів та листів негативного змісту.
дипломная работа [135,2 K], добавлен 25.08.2010Особливості дослідження понять і класифікація термінів в англійській мові. Вживання термінологічної лексики в художніх текстах. Особливості стилістичного функціонування термінів в текстах художнього стилю на прикладі циклу оповідань А. Азімова "I, Robot".
курсовая работа [44,3 K], добавлен 03.10.2013Загальна характеристика, лексичні та стилістичні особливості публіцистичного (газетного і журнального) стилів. Дослідження і аналіз лексико-стилістичних особливостей англомовних текстів. Аналіз газетних статей на прикладі англомовних газет та журналів.
курсовая работа [62,5 K], добавлен 01.02.2014Функції та класифікація експресивних засобів української мови. Групи лексичних експресивів. Емоційна та стилістична забарвленість лексики мови. Суфікси та префікси як засоби відображення емоційності словотворчими засобами. Класифікація фразеологізмів.
реферат [25,2 K], добавлен 07.04.2014Стилістичне розшарування словникового складу німецької мови; розмовна лексика. Поняття "сленг", "жаргон". Причини вживання розмовної лексики серед молоді. Стилістичні кластери, лексикографічний відбиток та джерела поповнення регістру розмовної лексики.
курсовая работа [42,6 K], добавлен 10.01.2014Виникнення і розвиток жанру романів жахів, як особливого напрямку в літературі. Різноманітність стилістичних прийомів і засобів у оповіданні Ненсі Хольдер "Кривава готика". Синтаксичні стилістичні засоби, як домінуючі у розповіді Ніла Геймана "Немовлята".
курсовая работа [39,2 K], добавлен 03.12.2011Лінгвістична сутність поняття "сленг", його відмінність від діалектів та жаргону. Розгляд використання скорочених форм сленгової лексики в німецьких молодіжних журналах. Мовні та стилістичні особливості використання англіцизмів, виявлення їх значення.
курсовая работа [70,0 K], добавлен 19.05.2014Проблема адекватності перекладу в перекладознавстві. Функціонально-стилістичні особливості вірша Йоганна Гете "Нічна пісня мандрівника" та концепція гетівської мініатюри. Збереження лексичних особливостей твору в українських та російських перекладах.
курсовая работа [51,8 K], добавлен 03.10.2012
