Перекладацькі надбання в творчості І. Франка

У надії, що львівський театр поставить «Гамлета», Ю. Федькович переклав текст із значними пластами гуцульського діалекту. Можливо, вірив, що глядачеві такий текст буде близький і зрозумілий. Редагував драматичні переклади І. Франко. Оскільки серед рукописів Ю. Федьковича були три версії «Макбета», І. Франко доклав чимало зусиль, щоб якнайповніше представити переклад читачам. У текст «Гамлета» він вніс тільки правописні зміни. Якщо врахувати, що 1899 р. вийшов «Гамлет» у перекладі П. Куліша, і до нього І. Франко вніс надзвичайно багато поправок [1, с. 5-8; 3], то виникає запитання: чому І. Франко не вніс жодних стилістичних виправлень до тексту Ю. Федьковича? Можна висловлювати різні припущення, але одностайну відповідь на це запитання ледь чи можна знайти. І. Франко стверджував, що П. Куліш дав українцям переклад «Гамлета», «з яким можемо без сорому показатися в концерті європейських перекладачів великого британця… Певна річ, усякий, хто відтепер у нас захоче братися до праці над перекладанням Шекспіра, буде мати стежку, протерту Кулішем, масу зворотів, указаних ним, масу слів і фігур, уведених у наш літературний скарб» [56, т. 18, с. 321].

У передмові до Кулішевого «Макбета» І. Франко писав, що текст драми - надзвичайно важкий для перекладу, оскільки В. Шекспір з незрівнянною майстерністю зумів надати своїй мові «понурий, бурливий, дикий колорит» [56, т. 32, с. 192], що відповідає змістові твору. Завершує І. Франко свою передмову такою оцінкою: «Се перша талановита проба перекладу сеї трагедії на нашу мову; та треба признати, що до тої сили і різнорідності тонів, якою визначається англійський оригінал, їй ще дуже і дуже далеко» [56, т. 32, с. 192]. І. Франко слушно стверджував, що в «Королі Лірі» англійський драматург «дав нам не фамілійну трагедію в королівських костюмах, а трагедію самого королівства на фамілійнім тлі» [56, т. 18, с. 387]. Про «Ромео і Джульєтту» перекладач писав: «Головна принада її - той чар молодості і свіжості, те поетичне сяєво, яким обласкані всі фігури, та простота і сила чуття, яка надає тій індивідуальній і припадковими явищами обставленій любовній історії вищу силу і «правдивість тисячів любовних історій» [56, т. 18, с. 362].

М. Ажнюк, яка досліджувала стратегію Франка-редактора, наводить деякі промовисті зразки тих перекладів: у В. Шекспіра: sweaty haste, у П. Куліша потова поспішність, у І. Франка потом скроплена поспішність; в оригіналі: а plentiful lack of wit, у рукописі повна порожнява гострого розуму, у редакції І. Франка плідний брак дотепу; в І. Франка короткомовність - дотепу душа, що відповідає Кулішевому коротка річ - душа ума людського та Шекспіровому brevity is a soul of wit [58, с. 6-7]. Прекрасним посібником для тих, хто вивчає мистецтво перекладу, була б коментована англо-українська білінгва з двома варіантами Кулішевих перекладів драм В. Шекспіра - до і після редакції І. Франка. Опрацювання цієї теми було б значним внеском не лише до Франкознавства та Кулішезнавства, а й до історії української перекладної літератури загалом.

Варто відзначити, що внесок І. Франка в популяризацію в Україні творчості інших англомовних письменників: Дж. Мільтона, Дж. Байрона, Р. Бернса, П. Шеллі, Т. Гуда, Ч. Діккенса та інших, також надзвичайно вагомий. Тому можемо стверджувати, що тема «Іван Франко й англомовні літератури» ще чекає на майбутні дослідження.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження засвідчило, що до 1880-х pp. в українській науці не було дослідника, який обґрунтував би фундаментальні перекладознавчі питання. Саме тому зародження перекладознавства в Україні як наукової дисципліни відбулося в рамках творчості І. Франка. Можемо стверджувати, що надзвичайно важливим аспектом Франкової наукової спадщини є перший цілісний критичний аналіз перекладу в українському перекладознавстві. У своїх працях І. Франко подає зразки лінгвостилістичного перекладознавчого аналізу. У його роботах знаходимо не лише зіставлення текстів зі зверненнями до мовного чуття читачів, а й цілісне бачення відтворення семантичних і стилістичних деталей у рамках всієї системи оригіналу щодо авторового задуму. Зазначимо, що у контексті української перекладознавчої критики початку XX ст. двома найголовнішими критеріями оцінки перекладів для І. Франка були чистота української мови та вірність оригіналові. Найзначнішим здобутком перекладознавчої концепції письменника є те, що він обґрунтував націєтворчу роль перекладу, розвинув перекладознавчий аналіз у руслі інтерпретаційно-стилістичної методики, вивчав окремі питання теорії й історії художнього перекладу.

Було виявлено, що вся перекладацька діяльність І. Франка поділяється на три галузі: 1) художній переклад, 2) науковий переклад, 3) переклад апокрифів та Святого Письма. До кожної галузі були відповідні підходи, але всіх їх об'єднувало одне - метод адаптацій. Провідні типи перекладу - скорочений, письмовий, адаптований. Часто перекладач вдається до експлікативного перекладу. Тогочасний широкий читач не мав потрібного освітнього рівня, а писав І. Франко для народу, саме для такого читача. Тому, насамперед, щоб передати такому читачеві думку автора у найдоступнішому вигляді, перекладач вдавався до тих чи тих відхилень від оригіналу (або ж адаптацій). З'ясовано, що за обсягом перекладених творів народів світу різних епох І. Франко взагалі не мав собі рівного перекладача у жодній літературі. Він перекладав українською мовою близько двохсот творів, починаючи з шедеврів античності, середньовіччя і закінчуючи кращими зразками художнього слова на початку XX сторіччя (з німецької літератури - близько 30 великих творів, незчисленну кількість віршів; з англійської літератури - понад 40 прозових та драматичних творів, а також велику кількість віршів та балад; з французької літератури - близько 20 прозових та 60 поетичних творів; з російської - близько 30 прозових та 30 поетичних творів). Варто також відмітити переклади з української мови на польську двох поезій (Т. Шевченка і С. Руданського) та з української мови на німецьку 25 поетичних творів (23 поезії Т. Шевченка, один вірш М. Некрасова і один - П. Куліша)

Доведено, що завдяки плідній перекладацькій діяльності І. Франка громадськість України змогла пізнати й оцінити здобутки світової літератури, зокрема творів Й. Гете, Ф. Шіллера, Г. Гейне, В. Шекспіра та багатьох інших митців. Перекладам І. Франка з німецької літератури присвячено 10-й, 13-й та 25-й томи «Зібрання творів І. Франка у 50-ти томах».

Аналіз перекладу «Фауста» засвідчив, що І. Франко майже всюди дотримувався того ж розміру, яким написано оригінал, дозволяючи собі лиш подекуди 4-стоповий ямб замінити 5-стоповим, а 5-стоповий - 6-стоповим, та лише там, де в самому оригіналі помішані рядки. Інші розміри (октави в присвяті та в першому прологу, терцини й ін.), перекладач намагався передати їх тою ж формою. Зауважимо, що І. Франко часто вживає повтори, синонімічні групи, ампліфікації, намагаючись якомога ближче передати оригінал. Можемо стверджувати, що перекладач відтворює план змісту й експресивну стилістику оригіналу, намагається зберігати алітерацію Гете, але деколи змушений (через відмінності в просодії української та німецької мов) її компенсувати. Загалом І. Франко популяризував текст стилізацією, що має двоякий вплив на переклад: з одного боку, надмірна кількість діалектизмів сильно локалізує твір, надаючи йому місцевого колориту, і, водночас, знижує його естетичну вартість; з іншого ж боку, за допомогою цих форм перекладач досягнув подекуди надзвичайно високого ступеня адекватності

Окрім Й. Гете, І. Франко переклав два поетичні твори Ф. Шиллера: «Прогулька» та «Помпея й Геркулянум». Вони започаткували новий етап в історії сприйняття творчості німецького поета в Україні. Перекладач повністю зберіг у своєму прочитанні високий дух античності - характерну ознаку названих поем. І. Франко строго дотримувався розміру оригіналу - елегійного дистиха, себто гекзаметра у поєднанні з пентаметром, прискіпливо «копіював» синтаксично-образний лад, не порушуючи законів рідної мови. У намаганні передати стилістичні особливості поем Ф. Шиллера з їхньою проекцією на античність, І. Франко допускав у обох перекладах розгалуження складнопідрядних речень та рясноту інверсій, що нагадує античний лад мови, орієнтувався на всю ідейно-художню структуру твору. Щоправда, у перекладі аналізованих творів Ф. Шиллера, зокрема поеми «Прогулька», має місце зриме спрощення поетичних образів, зміщення їх у часі. У свою чергу при перекладі 16 поезій Г. Гейне І.Франко дбав про те, щоб передати якомога вірно не тільки думку, але також форму, тон, розмір первотвору.

Було визначено, що І. Франко - засновник шекспірознавства в Україні. Він автор дванадцяти шекспірознавчих розвідок: десяти передмов до Кулішевих перекладів з Шекспіра, однієї до власного перекладу «Венецького купця» та статті «Шекспір в українців» У своїх шекспірознавчих статтях І. Франко досліджував творчість британського драматурга у світовому літературному контексті, а її українські переклади - як складову української перекладної літератури. Він повністю переклав трагікомедію В. Шекспіра «Венецький купець», уривки з драм «Король Лір» і «Буря». Також, І. Франко першим в Україні зацікавився лірикою В. Шекспіра, переклавши низку сонетів. Характерна риса перекладів сонетів у виконанні І. Франка - мислення художніми цілісностями, логічність і ясність думки. Так, наприклад, сонет 14 написаний у формі італійського, що І. Франко зберіг при перекладі, прекрасно передавши інтенції поета і висновок. І. Франкові належить дуже вдалий переклад знаменитого 66 сонету - «сонету втоми», що поєднує опис особистої драми та бідувань народних. Він використовує шестистопний ямб, тоді як в оригіналі наявний традиційний сонетний ямбовий п'ятистопник. Але цезура після третьої стопи, що з'являється в перекладі, уповільнює темп і надає сонетові ще розпачливішої інтонації. Перекладач не зміг передати усіх засобів емфази сонета, але зміст і експресію цієї пристрасної філіппіки український перекладач відтворив блискуче. Він переніс систему цілісних соціально-моральних орієнтацій в іншу епоху, на інший мовний ґрунт, не переступаючи тієї межі, де переклад переходить у переспів. Тим не менш, у сонетах 96 і 130 І. Франко цілковито відступив від сонетної форми. переклав ці сонети звичним хореєм, чотирирядковою строфою з римуванням тільки парних рядків. Варто зазначити, що перекладач не завжди адекватний у передачі деталей та й у В Шекспіра ліричні стани часто передано більш драматичною лірикою ніж у І. Франка.

У будь-якому разі результати дослідження засвідчили, що внесок І. Франка в популяризацію в Україні творчості В. Шекспіра та інших англомовних письменників: Дж. Мільтона, Дж. Байрона, Р. Бернса, П. Шеллі, Т. Гуда, Ч. Діккенса тощо, також надзвичайно вагомий. Тому можемо стверджувати, що тема «Іван Франко й англомовна література» заслуговує подальших досліджень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ажнюк М. Т. Стиль «Гамлета» В. Шекспира как проблема перевода: автореф. дис. канд. филол. наук : 10.02.04 / Ажнюк Мария Теодоровна. - К., 1989. - 23 с.

2. Ануфрієва Н. В. Сонети Вільяма Шекспіра у перекладах Івана Франка / Н. Ануфрієва // Мандрівець : Журнал гуманітарних студій. - К., 2007. - № 4. - С. 42-47.

3. Арват Ф. С. Іван Франко - теоретик перекладу : (лекції із спецкурсу «З історії українського перекладу») / Ф. С. Арват. - Чернівці : Чернівец. держ. ун-т., 1989. - 38 с.

4. Аристотель. Поетика / Аристотель : з старогрец. пер. Борис Тен ; вступ, ст і комент. Й. У. Кобова. - К. : Мистецтво, 1987. - 82 с

5. Баб'як П. Л. Наукова творчість І. Франка, базована на старожидівському письменстві та біблійних мотивах / Баб'як П. // Визвольний шлях. - К., 1987. - № 2. - С. 24-29.

6. Багмут Й. М. Українські переклади «Капіталу» К. Маркса / Й. М. Багмут // Мовознавство: Орган відділу літератури, мови і мистецтвознавства АН УРСР. - № 3. - К., 1987. - С. 34-39.

7. Бендзар Б. П. Вклад Івана Франка в справу популяризації надбань української літератури серед австрійців та німців / Б. П. Бендзар // Іван Франко. Статті і матеріали. Українське літературознавство: Міжвідомчий республіканський збірник. - Вип. 3. - Львів : Вид-во Львів. ун-ту, 1988. - С. 83-88.

8. Бендзар Б. П. Творчество Ивана Франко на немецком языка : автореф. дисс. канд. филол. наук. : 10.02.04. / Б. П. Бендзар. - К. : Ин-т л-ры им. Т. Г. Шевченко АН УССР, 1989. - 20 с.

9. Бендзар Б. П. Поетична спадщина І. Франка німецькою мовою / Б. П. Бендзар // Українське літературознавство: Республіканський міжвідомчий збірник. Іван Франко. Статті і матеріали. - Львів : Вид-во Львів. ун-ту, 1981. - Вип. 14. - С. 46-51.

10. Березинська З. Л. Німецька народна епічна поезія в перекладах Івана Франка / Березинська З. // Іван Франко. Статті і матеріали. - Львів : Вид-во Львів. ун-ту, 1980. - Збірник восьмий. - С. 130-140.

11. Білецький О. І. Зібр. Праць. У 5 т. Т. 2 / О. І. Білецький. - К. : Наук. думка, 1985. - С. 317-367.

12. Бондаренко H. H. Поезия И. В. Гете в украинских переводах : автореф. дис. канд.филол. наук : 10.02.04 / H. H. Бондаренко. - К., 1986. - 21 с.

13. Весна М. П. Роль чинника часу у перекладі (на матеріалі першого монологу Фауста з однойменної драми Й. В. Гете) / Весна М. П. // ДУ «Львівська політехніка». - № 55. - Львів, 2000. - с. 90-96.

14. Возняк М. Н. Поезії Шевченка в німецьких перекладах Франка / Возняк М. // З життя і творчості Івана Франка. - К. : Вид-во Академії наук УРСР, 1985. - С. 266-303.

15. Григор'єва Л. М. Погляди І. Франка на переклад та його перекладацька діяльність в аспекті ксенології / Григор'єва Л. // Вісник Харківського держ. ун-ту. - № 390. - Х., 1997. - С. 43-46.

16. Гуць М. І. Франко - перекладач південнослов'янського гайдуцького епосу / М. І.ы Гуць // Іван Франко. Статті і матеріали. - Львів, 1984. - Зб. 11. - С. 142-150.

17. Домбровський О. А. Іван Франко-теоретик перекладу / О. А. Домбровський // Іван Франко. Статті і матеріали. - Львів, 1988. - Зб. 6. - С. 306-330.

18. Домбровский О. А. Иван Франко - переводчик и популяризатор творчества Данте : автореф. ... канд. филол. наук / О. А. Домбровский ; Львов, гос. ун-т им. И. Франко. - Львов, 1984. - 16 с.

19. Журавська І. А. Іван Франко і зарубіжні літератури / Журавська І. : відп. ред. акад. О. Білецький. - К. : Вид-во АН УРСР, 1981. - 383 с.

20. Загайська Г. М. Твори Горація у перекладах І. Франка / Г. М. Загайська // Іноземна філологія: Республіканський міжвід. наук. зб-к. - К., 1988. - Вип. 91 - С. 72-77.

21. Записки Наукового товариства імені Шевченка. Т. 250 : Праці Філол. секції / ред. тому О. Купчинський. - Львів, 2005. -- 844 с.

22. Зеров М. К. Твори : у 2 т. / М. К. Зеров ; упорядкув. Г. П. Кочур,Д. В. Павличко. - К. : Дніпро, 1990. - Т. 1-2.

23. Зеров М. К. Українське письменство / М. К. Зеров; упоряд. М. Сулима, післямова М. Москаленка. - К. : Основи, 2003. - 1301 с.

24. Зимомря М. І. Німецька література в оцінках та інтерпретаціях Івана Франка: дискурс рецепції / М. І. Зимомря // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. - № 61. - К., 2008. - с. 63-71.

25. Зорівчак P. Внесок Івана Франка в розвиток перекладознавчоїдумки в Україні / Р. Зорівчак // Іван Франко - письменник, мислитель, громадянин : матеріали Міжнар. наук. конф./ Редкол. : Л. Бондар, М. Гнатюк, І. Денисюк та ін. - Львів : Світ, 1998. - С. 41-46.

26. Зорівчак Р. П. Іван Франко як перекладознавець : до 125-річчя віддня народження / Р. Зорівчак // Теорія і практика перекладу. - К.,98. - Вип. 5. - С. 3-16.

27. Зорівчак Р. П. Місце Івана Франка в історії українського перекладознавства / Р. Зорівчак // Наша культура. - К., 1997. - № 5. - С. 3-5.

28. Зорівчак Р. П. Патрон Львівського університету Іван Франко як засновник перекладознавства в Україні / Роксолана Зорівчак. - Львів : ЛНУ ім.. І. Франка. - 67 с.

29. Зорівчак Р. П. Шекспіріана Івана Франка [Електронний ресурс] / Р. Зорівчак. - 2012. - Режим доступу : http://kameniar.franko.lviv.ua

30. Іван Франко. Шевченкознавчі студії / Упоряд. М. Гнатюк. - Львів : Світ, 2005. - 472 с.

31. Комиссаров В. Н. Современное переводоведение / Комиссаров В. Н. - М. : ЭТС, 2002. - 424 с.

32. Кусько К. П. Франко і Гете: дискурс поетичних стратегій і культур / Кусько Катерина // Вісник ЛНУ ім. І. Франка. - № 67. - Львів, 2007. - 123-131.

33. Лозинський І. М. Твори Карла Гавлічка-Боровського в інтерпретації та перекладах Івана Франка / Лозинський І. // З історії чехословацько-українських зв'язків. - вип. 32. - Братіслава, 1989. - С. 81-98.

34. Лукаш М. О. Від Бокаччо до Аполлінера: Переклади / М. Лукаш. - К. : Дніпро, 1990. - 510 с.

35. Маркс Карл. Початок і історичний розвиток капіталістичної продукції в Англії. І. Первісне нагромадження капіталу / Карл Маркс : з нім. перекл. І. Франко // Культура: журнал культурного, суспільного й політичного життя. - Львів, 1976. - С. 173-202.

36. Мельник Я. Л. Іван Франко й biblia apocrypha / Я. Л. Мельник. - Львів : Світ, 2006. - 324 с.

37. Миллер Т. А. К истории литературной критики в классическойГреции V-IV вв. до н.э. / Т. А. Миллер // Древнегреческая литературная критика / АН СССР, Ин-т мир. л-ры им. А. М. Горького. - М. : Наука, 1975. - С. 25-156.

38. Мороз О. Л. Маловивчені та недосліджені питання франкознавства / Мороз О. // Іван Франко. Статті і матеріали. - Зб. 12. - Львів, 1985. - С. 5-16.

39. Москаленко М. Н. Нариси з історії українського перекладу / М. Москаленко // Всесвіт. - № 5/6. - К., 2006. - С. 174-194.

40. Наняк Ю. П. Вербалізований образ Ґретхен з трагедії й. В. Ґете «Фауст» у перекладах І. Франка та М. Лукаша / Наняк Юлія // Наукові записки КНУ ім. Т. Шевченка. - № 69. - К., 2009. - с. 252-257.

41. Німецько-українські мовні паралелі / За ред. проф. Ю. Жлуктенка. - К. : Вид. КНУ ім. Т. Шевченка, 1997. - 451 с.

42. Новосядла Е. М. Иван Франко и англоязычнье литературы. К истории культурных связей Украины и англоязычных стран конца ХІХ - начала XX столетий : дис. канд. филол. наук : 10.01.03 / Е. М. Новосядла. - Львов : ЛГУ им. Ивана Франко, 1979. - 241 c.

43. Острянин Д. Р. Франко Іван Якович. Філософські погляди (у співавт. з Колесником П. Й.) / Д. Р. Острянин // УРЕ. - Т. 12. - К. : Наука, 1985. - 351 c.

44. Паляниця X. К. Иван Франко - критик, поуляризатор и переводчик французской литературы ХІХ века на Украине: автореферат дисс. канд. филол. наук : 10.02.04 / X. К. Паляниця. - Львов : ЛГУ им. И.Франко, 1987. - 24 с.

45. Погребенник Я. Л. Шевченко німецькою мовою / Я. Л. Погребенник. - К. : Вид-во «Наукова думка», 1983. - 300 с.

46. Потебня А. А. Мысль и язык / А. А. Потебня. - К. : СИНТО,1993. - С.158-185.

47. Рагойша В. Р. Іван Франко і актуальный пьітанні беларуска-украінскага узаема перакладу / Рагойша В. // Іван Франко і світова культура: Матеріали міжнародного симпозіуму ЮНЕСКО (Львів, 11-15 вересня 1986): У 3 кн. / Упоряд. Б. Якимович. - К., 1989 - Кн. 2. - С. 245-248.

48. Ривкіс Я. А. Іван Франко - дослідник російської та зарубіжної літератур / Ривкіс Я. // Наукові записки Житомирського держ. пед. ін-ту ім. Івана Франка. - вип. 21 - Житомир, 1989. - С. 3-196.

49. Рудницький Л. М. Іван Франко і німецька література: Наукове видання. Друге уточнене і розширене видання / Рудницький Л. М. - Львів : Наукове товариство ім. Шевченка, 2002. - 239 с.

50. Соссюр Ф. Курс общей лингвистики / Ф. Соссюр. - Екатеринбург : Издательство Уральского университета, 1999. - 432 с.

51. Сукенников П. У Ивана Франко (Письмо из Берлина) / П. Сукенников // Иван Франко в воспоминаниях современников / Под общ. ред. В. Григоренко, Н. Гудзия, С. Макашина. - М. : Изд-во «Худ. л-ра», 1986. - С. 214-224.

52. Теплий І. П. Перекладознавча концепція Івана Франка / Теплий Іван // Вісник Львів. ун-ту. - вип.. 51 - Львів, 2010. - с. 53-83.

53. Теплий І. П. Творчий метод Івана Франка-перекладача у контексті його суспільно-політичної діяльності / Теплий Іван // Теорія і практика перекладу. Наук. зап. ф-ту романо-германської філології. - Вип. IV. - Філологічні науки. - К. : Дрогобич, 2008. - С. 223-243.

54. Тетеріна О. Б. Переклад як наукова проблема в українській літратурно-критичній думці XIX - початку XX ст.: (компаративнийnдискурс): автореф. дис.... канд. філол. наук : 10.01.05 / О. Б. Тетеріна. - К., 2004. - 20 с.

55. Франко І. Я. Додаткові томи до Зібрання творів у п'ятдесяти томах / І. Я. Франко. - К. : Наук. думка, 2008. - Т. 51-53.

56. Франко І. Я. Зібр. творів : У 50 т. / І. Франко. - К. : Наук, думка, 1976-1986. - Т. 1-50.

57. Цимбалюк Д. О. Гете по-українському / Цимбалюк Д. // Жовтень. - № 12. - К., 1980. - С. 126 - 129.

58. Шаповалова М. С. Шекспір в українській літературі / М. С. Шаповалова. - Львів : Вища шк., 1986. - 212 с.

59. Шелковенко І. Н. Літературна спадщина І. Франка німецькою мовою / І. Н. Шелковенко // Вічний революціонер: Матеріали наукової студентської конференції, присвяченої 150-річчю І. Я. Франка. - Одеса : ПДПУ, 2007. - С. 25-28.

60. Шекспір В. Гамлет / В. Шекспір // Писаня Осипа Юрія Федьковича. - Перше повне і критичне виданє. - Львів : З друкарні НТШ, 1992. - Т. 3, ч. 2: Драматичні переклади. - С. 1-173.

61. Шмігер Т. В. Історія українського перекладознавства ХХ сторіччя / Тарас Шмігер. - К. : Смолоскип, 2009. - 342 с.

62. Ярошовець В. С. Виміри філософії П. Рікера: феноменологічна герменевтика (мотив і «проект» дії) / В. С. Ярошовець // Філософські проблеми гуманітарних наук. - № 3. - К., 2004. - С. 21-29.

63. Duden Deutsches Universalworterbuch / Uberarbeitete Auflage, herausgegeben von der Dudenredaktion, Mannheim - Leipzig : Dudenverlag, 2003. - 1892 S.

64. Franko I. Beitrage zur Geschichte und Kultur der Ukraine: Ausgewahlte deutsche Schriften des revolutionaren Demokraten 1882-1915. / I. Franko. - Berlin : Akademie-Verlag, 1983. - 578 S.

65. Goethe J. W. Ein Lesebuch fur unsere Zeit / Goethe J. W. - Berlin : Akademie-Verlag, 1995. - 561 S.

66. Mommsen T. Die Kunst des deutschen Uebersetzers aus neuerenSprachen / T. Mommsen. - Leipzig : Dudenverlag, 1998. - 128 S.

67. Schiller F. Gesammelte Werke in 8 Banden / F. Schiller. - Berlin : Akademie-Verlag, 1985. - B. I. - 227 S.

68. Shakespeare W. Sonnets / W. Shakespeare : ed. with an introd. and crit. comment. by B. H. Smith. - New York : New York Univ. Press, 1999. - 290 p.

69. Zyla W. T. Johann Wolfgang von Goethe in der ukrainischen Literatur / Zyla Wolodymyr T. - Munchen : Akademie-Verlag, 1989. - 96 S.

Размещено на Allbest.ru