Переклад усталених сполук

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Дослідження усталених сполук у лінгвістичній літературі

Для найменування реалій часто використовують не тільки слова, але і словосполучення особливого типу - вони завжди функціонують з тим самим набором компонентів і мають цілісне значення, наприклад, розуму палата (про дуже розумну людину), кров з молоком (здоровий, який гарно виглядає), як кіт наплакав (дуже мало). Словосполучення такого типу називають фразеологічними зворотами, або фразеологізмами, фраземами, фразеологічними одиницями (ФО). Вони досліджуються в спеціальному розділі мовознавства - фразеології.

Фразеологія вивчає значення фразеологічних одиниць і особливості функціонування, співвідношення фразеологічних одиниць і слів, фразеологічних одиниць і вільних словосполучень; типи ФО, парадигматичні, синтагматичні і дериваційні особливості ФО. Термін «фразеологія» вживається ще й для найменування сукупності фразеологічних засобів мови. Фразеологія відбиває особливості життя, побуту, традицій, культури нації. Фразеологічний фонд - неповторне явище мови. Навіть у близькоспоріднених мовах фразеологізми часто відрізняються. Наприклад, російський фразеологізм «потерять стыд» має український еквівалент «позичити в Сірка очей», рос. «видно птицу по полету» - укр. «видно пана по халявах». Саме фразеологічні звороти стають каменем спотикання при перекладі з однієї мови на іншу.

Фразеологізми становлять значні труднощі і для дослідження, тому що вони не піддаються чітким класифікаціям і рубрикаціям. У жодному розділі мовознавства немає такої кількості спірних питань і такого різнобою в термінології, як у фразеології. Навіть питання про визначення фразеологічного звороту по-різному розв'язується вченими А.В. Куніним [33], А.И. Молотковим [40], М.М. Копиленко [31], В.В. Виноградовим [12] та іншими вченими.

Фразеологічний зворот - це усталене в складі і структурі, відтворюване предикативне чи непредикативне сполучення слів, що характеризується в більшому чи меншому ступені цілісністю і ідіоматичністю значення [3, с. 345].

У фразеологічного звороту є ознаки, що зближають його зі словом, і ознаки, що зближають його з вільним словосполученням. До ознак, спільних для фразеологічного звороту і вільного словосполучення, належать компонентний склад і типи синтаксичних зв'язків компонентів [15, с. 140]. Фразеологічний зворот складається з двох чи більше слів: ахілесова п'ята, без року тиждень, рос. от корки до корки, до зарезу, до упаду. Як і у вільному сполученні, компоненти ФО зв'язані між собою за законами синтаксичного зв'язку, властивими системі мови. Наприклад, компоненти російської фраземи кисейная барышня зв'язані узгодженням, фраземи засучив рукава, брати в шори - керуванням, фраземи несолоно хлебавши (ні з чим) - примиканням. Є і приклади сурядного зв'язку: гог и магог, альфа и омега, и швец и жнец и на дуде игрец, і координації: бабушка ворожит, бабушка надве сказала, страх берег. Як і у вільному сполученні, кожний з компонентів фразеологічного звороту має свій наголос. Але незважаючи на ознаки формальної подібності, описані вище, фразеологізм значно відрізняється від вільного словосполучення. Крім усталеності в складі і структурі, відтворюваності та ідіоматичності, про які говорилося вище, до відмінних ознак належить специфіка синтаксичних функцій. Кожний з компонентів вільного словосполучення, вживаючись у реченні, виконує певні синтаксичні функції. Фразеологізм виступає як член речення в цілому - його компоненти не виконують окремих функцій. Вільне словосполучення може бути безобразним і образним. Фразеологізм завжди має образність у тій чи іншій мірі [44, с. 38].

До ознак, спільних для фраземи й слова, належать: відтворюваність, цілісність значення, ідіоматичність, номінативність, категоріально-граматична віднесеність, яка властива більшості фразеологічних зворотів [16, с. 21].

Фразеологізм, як і слово, є знаком у системі мови, а тому йому притаманні компоненти семантичного трикутника: звукове оформлення, денотат, сигніфікат. Як і слово, фразеологізм мас значення, яке в лінгвістиці називають фразеологічним значенням.

Огляд літератури за темою дослідження свідчить, що об'єктом аналізу науковців є фразеологічний зворот. У зв'язку з цим виникає потреба зупинитися на питанні про розмежування понять «фразеологічний зворот» і «усталена сполука». З цією метою звернемося до питання про обмеження складу фразеології [39, с. 45].

Можна з впевненістю сказати, що жоден розділ мовознавства не характеризується такою суперечливістю і такою неоднорідністю тлумачення термінів, як фразеологія. Термінологічний різнобій створює значні труднощі при вивченні фразеології у вищому навчальному закладі і стає перешкодою в подальшій розробці теоретичних проблем, тому що часто заводить дослідників у замкнуте коло. Наприклад, є дискусійним питання про специфіку фразеологічного значення. Для його розв'язання необхідне дослідження конкретного матеріалу - фразеологічних одиниць. Але єдині принципи обмеження складу фразеологічних одиниць не вироблені, тому що не цілком зрозуміло, яке значення варто вважати фразеологічним. Досліднику доводиться формувати свою наукову концепцію інтуїтивно: він обирає позицію, яка здається йому привабливішою, часто не намагаючись глибоко осмислити думки опонентів і не помічаючи раціональних зерен інших думок. Природно, що при такому підході розбіжності в термінології не просто залишаються, а збільшуються з кожним новим витком розробки проблеми [38, с. 200].

Обмеження складу фразеології безпосередньо пов'язане з тим, які ознаки фразеологічної одиниці розглядаються як категоріальні, тобто що дозволяють віднести стійке сполучення до категорії фразеологічних зворотів. О.І. Молотков називає три таких ознаки: лексичне значення, компонентний склад і наявність граматичних категорій [40]. Але матеріал, підданий аналізу, змусив автора виділити й особливий клас одиниць, що не вмістився в прокрустове ложе частиномовної класифікації, - дієслівно-пропозиціональні звороти. Крім того, поза полем зору автора залишився факт категоріально-граматичної синкретичності: сьома вода на киселі (далекий родич) - формально субстантивний зворот, семантично - і субстантивний, і ад'єктивний; світла голова - формально субстантивний, семантично-то субстантивний (багато світлих голів намагалися розгадати цю загадку), то ад'єктивний (він - світла голова).

Перелічимо ознаки фразеологічних одиниць, які визнаються всіма вченими як обов'язкові: компонентний склад, стійкість структури, відтворюваність, цілісність значення, ідіоматичність, категоріально-граматична віднесеність для більшості ФО. Ознаки ФО, що визнаються не всіма вченими, обумовили наявність груп зв'язаних сполучень, фразеологічний статус яких не узаконений: одні вважають їх фразеологізмами, інші ні. Спірними є такі питання:

1. Чи мають бути компоненти ФО обов'язково самостійними частинами мов? Чи належать до фразеологічних зворотів сполучення самостійних і службових слів (під мухою, на рідкість, до божевілля, до упаду)?

2. Чи може ФО бути предикативним сполученням (бабуся ворожить, мурашки по спині бігають)? Чи можуть компоненти ФО зв'язуватися сурядним зв'язком?

3. Чи належать до фразеологічних зворотів сполучення, в яких зв'язане значення має лише один компонент (заклятий ворог, кромішня пітьма, карі очі)?

4. Чи є образність значення, експресивна функція обов'язковими для ФО? Від відповіді на це питання залежить включення чи не включення до складу фразеології сполучень типу пральна машина, сухе вино.

5. Який статус прислів'їв і приказок у системі мови?

Відповідаючи по-різному на перераховані питання, вчені наводять досить переконливі аргументи на користь точки зору, що відстоюється, але спростування інших думок виглядає більше категорично, ніж переконливо.

Аналізуючи згадану проблему, багато дослідників незалежно один від одного прийшли до висновку про перехідність ФО за ступенем фразеологічності. Так, В.М. Телія [52] виділяє різні фразеологічні підсистеми в рамках фразеології: Фразеологія 1. Фразеологія 2 та ін., але критеріїв розмежування виділених підсистем не наводить [52, c 270] Подібну думку висловлює й О.В. Кунін, який вважає, що «нижня межа фразеологізму - двослівне утворення. При цьому один з компонентів може бути службовим словом. Верхня межа - складне речення. Фразеологізмами зі структурою складного речення можуть бути тільки прислів'я» [33, с. 303]. Детально різні ступені фразеологічності усталених сполучень (УС) аналізуються в руслі теорії перехідності [46]. У цій роботі подаються ознаки, які є факторами перехідності ФО. До них належать: компонентний склад; ступінь цілісності значення; ступінь відтворюваності; функція; ступінь ідіоматичності, що, у свою чергу, визначається ступенем семантичного поширення компонентів ФО; ступінь образності; особливості деногативно-сигніфікативного макрокомпонента фраземи, яка обумовлює тип співвідносності її семантики.

Цілком очевидно, що не тільки положення ФО в ядерній чи периферійній зоні фразеології, але і специфіка фразеологічного значення залежить від того, як співвідносяться зазначені ознаки в семантиці одиниці. У зв'язку з цим недоцільно шукати специфіку значення одночасно всіх фразеологізмів у цілому - необхідно досліджувати особливості значень ФО, об'єднаних спільністю ознак і, насамперед, головної з них - особливостей денотативно-сигніфікативного (Д-С) макрокомпонента. За цією ознакою можуть бути виділені ФО таких типів:

1. ФО, які співвідносяться за семантикою зі словом: (пліч-о-пліч, виносити сміття з хати).

2. ФО, які співвідносяться за семантикою зі словосполученням (стріляний горобець).

3. ФО, які співвідносяться за семантикою з реченням (бабуся надвоє ворожила, бабуся ворожить).

4. ФО, які співвідносяться за семантикою з текстом (у чужий монастир зі своїм статутом не ходять, у тихому омуті чорти водяться).

Як бачимо, наведена класифікація базується на широкому підході до фразеології. Приймаючи такий підхід, ми фактично розуміємо фразеологію як науку про усталені відтворювані сполучення слів. Але вилучення будь-яких типів усталених сполучень із складу фразеології зумовлює необхідність пошуку інших термінів для їхньої номінації, що не знімає поставлену проблему, а лише її ускладнює.

Отже, термін «усталена сполука» (фразеологічна одиниця - ФО) називає всі можливі види сполучень слів, які характеризуються відтворюваністю, усталеністю складу і структури, ідіоматичністю та цілісністю значення. Серед усталених сполук виділяються фразеологічні звороти - усталені сполуки з образним значенням - і мовні штампи, або мовні кліше - усталені сполуки, позбавлені образності.

2. Класифікація фразеологічних одиниць у сучасному мовознавстві

Вивчаючи явища, ми намагаємося їх систематизувати, виділити підгрупи, що поєднуються за окремими рисами, а потім виявити їхні диференційні ознаки. Неодноразово робилися спроби класифікації фразеологічних одиниць. Вони ґрунтувалися на різних критеріях: на можливості співвідносності ФО і вільного словосполучення, на ступені умотивованості значень фразем, на спільності структурних ознак, на спільності семантики та ін. Розглянемо окремі класифікації, насамперед, структурно-семантичну, яка є важливою для теоретичного осмислення специфіки фразеологічного значення.

Першим у мовознавстві структурно-семантичну класифікацію фразем запропонував Ш. Баллі, який виділив звичайні сполучення, фразеологічні серії і фразеологічні єдності. Розвиваючи ідеї Ш. Баллі і досліджуючи проблему на матеріалі російської мови [10], В.В. Виноградов розробив класифікацію, побудовану відразу на двох критеріях: ступені спаяності компонентів фразеологічного звороту і ступені вмотивованості значення фраземи значеннями компонентів. За вказаними ознаками вчений виділив три типи фразеологічних одиниць: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення [12, c. 34].

Фразеологічні зрощення - звороти з максимальною спаяністю компонентів і мінімальною вмотивованістю значення фраземи значеннями компонентів. Значення зрощень ніяк не залежить від лексичних значень слів, що є компонентами ФО. Часто в складі зрощень ужиті слова, які не функціонують у сучасній мові: укр. собак ганяти, притча во язицех, туруси на колесах, канути в лету, ахілесова п'ята, сизифів труд. Зрозуміло, етимологічний аналіз допоміг би встановити значення ФО. Але структурно-семантична класифікація ґрунтується не на етимології, а на сучасній семантиці звороту і його компонентів. У складі фразем цього типу можуть уживатися слова і активного лексичного складу, але їхні значення ніяк не пояснюють значення звороту в цілому. Наприклад, незрозуміло, чому значення «дуже швидко» виражається російським ФО сломя голову, а значення «безрозсудно, не думаючи про наслідки» - ФО очертя голову; значення «сильно лаяти за щось» - зворотом разделывать под орех, а значення «трохи попоїсти, щоб не відчувати голод» - заморить червячка.

Максимальна спаяність виявляється в тому, що в зворотах цього типу неможлива заміна компонентів.

Фразеологічні єдності - зв'язані сполучення, зміст яких у більшому чи меншому ступені мотивований значеннями компонентів. Внутрішня форма звороту стає зрозумілою завдяки образу первинного денотата (образу, що створюється прямими значеннями компонентів): грати першу скрипку, тримати камінь за пазухою, сісти в калюжу, дістати з дна моря, ворона в павиному пір'ї [12, с. 52]. Фразеологічні єдності іноді називають фразеологічними метафорами, підкреслюючи їхню яскраву образність і експресивність. Часто словосполучення, що становить фразеологічну єдність, функціонує в мові і як вільне (вимітати сміття з хати, затикати рота, з'являтися на сцену). ФО цієї групи можуть мати варіанти, що свідчить про їхню меншу спаяність у порівнянні зі зрощеннями: з'являтися на сцену - виступати на сцену, вимітати сміття з хати - виносити сміття з хати, затикати рота - закривати (затискати) рота.

Фразеологічні сполучення визначаються як звороти, в яких зв'язане значення має тільки один із компонентів [12, с. 53]. - інший вживається у вільному значенні: плакуча укр. плакуча верба, золоті руки, гострий розум.

Ще Ш. Баллі відзначав, що між виділеними групами є багато перехідних випадків, які не можуть бути розмежовані за виділеними класами. При аналізі конкретного матеріалу - фразеологічних зворотів - виявляється, що визначити приналежність ФО до тієї чи іншої групи часто буває дуже важко. Труднощі викликають і розмежування зрощень і єдностей, і відмежування фразеологічних сполучень від вільних сполучень, у яких одне із слів вжито в образному значенні [10, c. 17].

М.М. Шанський звернув увагу на функціонування зворотів, які не можна віднести до жодної з груп [54, с. 23 - 15], виділених академіком В.В. Виноградовим: прислів'я, приказки, афоризми, складені найменування. М.М. Шанський назвав їх фразеологічними виразами, підкресливши, що сполучення такого типу часто складаються зі слів з вільними значеннями, але, як і фразеологічні звороти, не створюються в процесі спілкування, а відтворюються в готовому вигляді: рос. любви все возрасты покорны, волков бояться - в лес не ходить, трудовые успехи, высшее учебное заведение. Автор розмежував фразеологічні вирази за функціональним призначенням і виділив фразеологічні вирази комунікативного характеру (прислів'я, приказки, афоризми) і фразеологічні вирази номінативного характеру: на даному етапі, трудові успіхи, палії війни [54, c 156].

Питання про статус прислів'їв, приказок, афоризмів, складених найменувань, газетних штампів і кліше все ще залишається дискусійним.

Для розв'язання практичних задач при викладанні іноземної мови, а також для вдосконалення посібників з перекладу часто виявляється необхідною ідеографічна класифікація фразеологічних зворотів. У мовознавстві останніх десятиліть ця проблема активно розробляється.

Структурна класифікація ФО ґрунтується на особливостях граматичних конструкцій, за якими побудовані фраземи. Найбільш поширеними типами конструкцій є такі:

- «прикметник + іменник» (абсолютний нуль, авгієві стайні, біла ворона, мокра курка, стріляний горобець, каїнова печать, black sheep of the family, the curse of Scotland);

- «дієслово + іменник у знахідному відмінку» (бити тривогу, камінь кинути, намилити шию. каламутити воду);

- «дієслово + іменник із прийменником» (казитися з жиру, впадати в дитинство, говорити крізь зуби, збитися з пантелику, moving accidents);

- «ні…+ ні…» (ні пава ні ворона, ні те ні се, ні богу свічка ні чорту кочерга, ні пан ні пропав, neither fish nor flesh);

- «дієприслівник + іменник» (сломя голову, очертя голову, засучив рукава, не переводи духа, не моргнув глазом, cry with one eye and laugh with the other, to be fly on the wall).

У цілому ж для фразеологічних зворотів характерні різні типи конструкцій. У деяких випадках роль конструкції настільки сильна, що значення фразеологізму стає зрозумілим завдяки значенню конструкції. Компонентний склад таких сполучень може змінюватися, але їхнє значення залишається незмінним [54, с. 25]. Конструкції такого типу називаються фразеосхемами. Наприклад, почуття подиву, а часто і радості чи обурення, роздратування у український мові виражаються фразеосхемою Оце так! Нічого собі!, Ну і халепа!. Інтенсивність ознаки в часто виражається конструкцією Хоч…: хоч коти гармати (дуже міцно), хоч в око стрель (дуже темно), хоч греблю гати (дуже багато), хоч з мосту та у воду (дуже погано). Ця ж фразеосхема слугує для вираження стану безвихідності, крайнього розпачу: Хоч вішайся!, Хоч криком кричи! To be between Scylla and Charybdis!

Існує і класифікація ФО за соціолінгвістичними ознаками: походженням, сферою поширення; функціонально-стилістичним розшаруванням, приналежністю до активного чи пасивного складу [33, с. 298].

За походженням виділяються ФО, які з'явилися в процесі розвитку мови, і запозичені. Ось приклади споконвічних фразем української, російської та англійської мов: укр. ні риба ні м'ясо, ні Богу свічка ні чорту кочерга, брати за живе, городити нісенітницю, лізти в душу, собак ганяти. З професійної мови прийшли ФО тріскотіти по швах, грати першу скрипку, ускочити в халепу, зняти стружку, звести дебет із кредитом. Джерелом походження ФО буйна головонька, ясне сонечко є фольклор, а російських ФО медвежья услуга, демьянова уха, а ларчик просто открывался, видит око, да зуб неймет.

До запозичених належать фраземи, що прийшли з біблійної літератури: каїнова печать, у поті чола, наріжний камінь, умивати руки, з античної літератури: анібалова клятва, дамоклів меч, between Scylla and Charybdis, sword of Damocles, а також фраземи, що прийшли з інших мов у результаті контактів між народами. Але зазначимо, що фразеологічні звороти запозичуються з інших мов не так активно, як слова.

Як і слова, ФО можуть розрізнятися за стилістичною маркованістю. Певна кількість ФО є міжстильовими: по свіжих слідах, від усього серця, час від часу, медовий місяць, cut and run, chop and change. Більшість фразем стилістично марковані як розмовні (розбити вщент, брати на приціл, наступати на п'яти), просторічні (рос. по пьяной лавочке, укр. вилупити баньки, їсти облизні), книжні - газетно-публіцистичні (рос. голос вопиющего в пустине, танталовы муки, зарыть талант в землю), термінологічні (черная дыра, газо-воздушньй тракт двигателя, pitch black, steam engine. Є приклади фразеологічного професійного жаргону: пустить черный шар (проголосувати проти при таємному голосуванні про можливість присудження шуканого ученого ступеня - (із професійного жаргону вчених), столкнуть вышку (скласти екзамен з вищої математики) - (зі студентського жаргону). Функціонально-стилістичне розшарування ФО має свої особливості. Якщо серед слів значну частину становлять міжстильові, то серед фразеологічних одиниць міжстильових дуже мало. Більшість із них є розмовними чи газетно-публіцистичними. Інші типи стилістичної маркованості поширені серед ФО мало.

У системі фразем, як і в лексичній, є одиниці, що належать до активного складу, і одиниці пасивного вживання. Історизмами є російські фраземи столбовой дворянин, заголить лоб, мировой судья, титулярный советник, статский советник. До архаїзмів належать ФО плести словеса, яко тать у нощи (як злодій уночі), не на живот, а на смерть, to serve God and Mammon, to sit under one's vine and fig-tree та ін.

Як відзначається у лінгвістичній літературі, фразеологічні звороти є ефективним виразним засобом мови. Уживання ФО робить мову багатою, яскравою, такою, яка запам'ятовується. За допомогою фразеологізмів можна дати образний опис, виразити ставлення до того, що описується, зробивши натяк на підтекст, створити гумористичний ефект, привернути увагу читачів.

Отже, неодноразово робилися спроби класифікації фразеологічних одиниць. В.В. Виноградов розробив класифікацію, побудовану відразу на двох критеріях: ступені спаяності компонентів фразеологічного звороту і ступені вмотивованості значення фраземи значеннями компонентів. За вказаними ознаками вчений виділив три типи фразеологічних одиниць: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення.

М.М. Шанський звернув увагу на функціонування зворотів, які не можна віднести до жодної з груп: прислів'я, приказки, афоризми. Існує також структурна класифікація ФО, яка ґрунтується на особливостях граматичних конструкцій, за якими побудовані фраземи та класифікація ФО за соціолінгвістичними ознаками: походженням, сферою поширення; функціонально-стилістичним розшаруванням, приналежністю до активного чи пасивного складу.

3. Труднощі перекладу усталених сполук

Фразеологічні звороти різних мов можуть у тому чи іншому ступені збігатися. За ступенем збігу виділяється три основних типи відповідників: фразеологічні еквіваленти (повні і часткові), фразеологічні аналоги і безеквівалентні ФО. Фразеологічні еквіваленти збігаються і за компонентним складом, і за значенням: рос. властитель дум - укр. володар дум, рос. мокрая курица - укр. мокра курка. Часткові еквіваленти мають деякі відмінності в компонентому складі: рос. коломенская верста - укр. чугуївська верста (дуже висока людина), рос. живот надрывать (працювати фізично дуже багато, перевтомлюватися фізично) - укр. пупа надривати. Фразеологічні аналоги збігаються тільки за значенням, причому збіг не завжди може бути повним: рос. собак ганяти (нічого не робити, не працювати, ледарювати) - укр. гав ловити, рос. вовки ситі, вівці цілі (щось досягнуте без утрат) - укр. і кози ситі [37, с. 118].

Безеквівалентні ФО не мають відповідників у мові, з якою зіставляється обраний фразеологізм. Наприклад, в українській мові немає ФО літати в хмарах («віддаватися марним мріянням»), тобто цей фразеологізм є безеквівалентним у порівнянні з російськими фраземами. Безеквівалентні ФО становлять найбільші труднощі при перекладі з однієї мови на іншу, оскільки важко знайти такі засоби, які зберегли б образність фраземи. Обережно слід використовувати і аналоги - тут перекладача спіткає небезпека втратити зміст при перекладі.

Усталені сполучення, як правило, мають або повністю, або частково переносне значення. Головною особливістю фразеологізмів, на думку багатьох дослідників, є невідповідність плану змісту плану вираження, що визначає специфіку фразеологічної одиниці, надає глибини і гнучкості її значенню [2, с. 139]. Ці можливості, мабуть, в самій природі фразеологізму - замкнутому мікроконтексті, в якому реалізуються не тільки формальні зв'язки між планом вираження і планом змісту такого знаку, але й асоціативно-семантичні, до того ж не обов'язково логічно випливають із самого мікроконтексту.

Саме неможливість вивести значення фразеологізму із значення його складових і дозволяє фразеологізму позначати складні явища і відношення в лаконічній і виразній формі [27, с. 15].

Найбільш вагомим доказом багатих можливостей фразеологічних одиниць - і особливою складністю для їх перекладу - є те, що їх охоче не тільки застосовують, але і творчо перетворюють багато письменників, журналістів і інші творчі мовні особистості [33, с. 25].

Soames doggedly let the spring come - no easy task for one conscious that time was flying, his birds in the bush no nearer the hand, no issue from the web anywhere visible.

У цьому прикладі Голсуорі використовує англійське прислів'я A bird in the hand is worth two in the bush в перетвореному вигляді, надаючи образу Сомса неначе додаткової людяності, роблячи його більш зрозумілим, менш вдалим, здатним робити нерозумні вчинки, які не приносять прибутки, і тим самим викликає у читача співчуття, почуття того, що цей упевнений у собі бізнесмен - така ж людина, як і всі. Дослівний переклад цієї фраземи неможливий, оскільки вираз, «птахи в кущах не даються в руки» не є осмисленою одиницею для російської мови, так само як і «один птах в руках вартий двох в кущах». Як наслідок, перекладач може лише скористатись українським прислів'ям з аналогічним змістом і близькою, але не ідентичною образністю: синиця в руках краще журавля в небі.

Такі одиниці часто являють собою подвійну пастку для перекладачів, оскільки їх існування, зрозуміле для носіїв мови, може бути не зафіксоване словниками, або вони можуть поєднувати в собі можливості подвійного вживання: як зв'язаної, так і вільної одиниці.

Фразеологізми відіграють важливу роль у спілкуванні і додають різних відтінків способу вираження: вони можуть зробити вираз (текст) більш емоційним, надати йому виразності, певним чином спрямувати естетичне сприйняття, забезпечити ті або інші культурні асоціації і т. ін. Дуже часто фразеологізми служать свого роду впізнанням статусу тексту (співбесідник, теми вислову, відношення між особами, що беруть участь у комунікації і т. ін.) [36, с. 43].

Складнощі перекладу фразеологізмів починаються з їх розпізнання в тексті. Подвійне, а то і потрійне «дно» фразеологічної одиниці пояснюється багатоступінчастістю семіотичного процесу означування стосовно фразеологізмів. Наприклад, англійський вираз to come through with flying colors має значення «пройти весь шлях під прапором, який майоріє»; в той же час ця одиниця має стійке переосмислене значення («друге дно» фразеологізму) «вдало завершити справу», а в деяких ситуаціях може виражати також і ще більш емоційно забарвлений зміст «показати характер, діяти з відкритим забралом».

Як відзначають науковці, у будь-якій мові існує декілька типів фразеологізмів: зафіксовані словником і відомі всім; які виходять з уживання, але подані в словниках; відомі всім, але з якихось причин не зафіксовані словниками; відомі окремим суспільним групам. Загалом таких груп може бути і більше, але перша і найголовніша умова в будь-якому разі - вміти розпізнати в тексті фразеологізми, на відміну від вільних мовних одиниць [42, с. 41]. Найбільш продуктивний шлях - це навичка виділення в тексті одиниць, які суперечать загальному смислу і свідчать про наявність переносного значення:

By that time he had reached the condition to see pink elephants.

Якщо перекласти цю фразу дослівно, то рожеві слони будуть складати безглуздий контекст, наприклад: До того часу він був готовий помилуватися рожевими слонами. Можна сформувати порівняно нескладне правило для перекладача: як тільки в тексті з'явиться вираз, що логічно суперечить контексту, слід розглядати його як можливий фразеологізм. Однак, не дивлячись на простоту, цього правила не так легко дотримуватись, про що свідчать численні казуси при перекладі.

Друга важлива умова в процесі розпізнання фразеологізмів полягає в умінні аналізувати їх мовні функції. Наприклад, конфлікт між переносним і буквальним значенням нерідко використовується автором тексту для обігравання певних образних, естетичних, емоційно-оцінних і інших асоціацій або для створення гумористичного ефекту. Крім того, фразеологізми доволі міцно закріплені за певними соціально-культурними шарами суспільства і служить ознакою опосередкованої присутності того або іншого шару в тексті. Крім того, фразеологізми мають певне стилістичне забарвлення: це можуть бути елементи стилю, професійні або інші жаргонізми. Наприклад, поява в українському тексті фразеологізму гину серединка на половинку свідчать про порівняно низький соціальний статус зв'язаного з ним персонажу або явища, частіше всього з діалектно-провінціальним відтінком [55, с. 260].

Перекладачу слід враховувати, що діалектний варіант емоційного забарвлення українського тексту не передається звичайним відповідником betwixt and between, оскільки в англійському відповіднику міститься елемент архаїчного словника betwixt, доречний в мові більш освіченого шару людей. Щоб передати своєрідний колорит українського речення, в даному випадку краще або пропустити фразеологізм, або використати антонімічний переклад:

In the Ural things do not easy, there you have a hard row to hoe about everything and everybody.

Для такого роду випадків, можна сформулювати правило функціональної відповідності: перекладається не стільки сама фразеологічна одиниця або навіть її значення, скільки та роль, яку вона виконує у вихідному тексті. Наприклад, в даному випадку необхідно надати тексту більш розмовний, навіть простонародний характер [28, с. 90].

Окрім проблеми розпізнання фразеологізму перекладач зустрічається з національно-культурними відмінностями між схожими за змістом фразеологізмами в двох різних мовах. Збігаючись за смислом, фразеологізми можуть мати різне стилістичне забарвлення, різну образну основу, нарешті, різну емотивну функцію. У деяких випадках форма, що використовується у вихідному тексті, будується на використанні можливостей національно-культурного колориту, наприклад, для створення художнього або публіцистичного образу, і тоді навіть наявність словникового відповідника не допомагає перекладачу в рішенні проблеми [3, с. 141]. Наприклад, сам по собі вираз when Queen Anne was alive (дослівно: коли була жива королева Анна) в принципі можна перекласти аналогічними українськими фразеологізмами, але з іншим словниково-образним складом: в ті давні часи, за царя Гороха. Однак англійський вираз будується на основі реального історичного образу, який може бути використаним у вихідному тексті.

All those countries, belles, balls and intrigues came as if from the times when Queen Anne was alive.

Цілком очевидно, що в цьому тексті поняття «Queen Anne» одночасно є фразеологічним «в незапамятные времена» і зберігає свій прямий смисл «при дворе королевы Анны».

При перекладі українською мовою не можна використовувати відповідність «за царя Гороха», оскільки цей український образ не може бути зв'язаний з переліком ознак того часу у вихідному тексті: «дами, кавалери, бали й інтриги». Можливо, найбільш прийнятним рішенням буде або вибір на користь якого-небудь більш відомого для українського читача королівського імені наприклад, як при дворі короля Артура, або на користь тимчасової віддаленості як у середні віки.

Отже, фразеологічні звороти різних мов можуть у тому чи іншому ступені збігатися. За ступенем збігу виділяється три основних типи відповідників: фразеологічні еквіваленти (повні і часткові), фразеологічні аналоги і безеквівалентні ФО.

Складнощі перекладу фразеологізмів починаються з їх розпізнавання в тексті. Це пояснюється багатоступінчастістю семіотичного процесу означування стосовно фразеологізмів. Найбільш продуктивний шлях - це навичка виділення в тексті одиниць, які суперечать загальному смислу і свідчать про наявність переносного значення. Друга важлива умова в процесі розпізнання фразеологізмів полягає в умінні аналізувати їхні мовні функції.

Перекладачу слід враховувати, що діалектний варіант емоційного забарвлення українського тексту не передається звичайним відповідником. Перекладається не стільки сама фразеологічна одиниця або навіть її значення, скільки та роль, яку вона виконує у вихідному тексті.

Висновки

Для досягнення поставленої мети в межах цієї курсової роботи було встановлено визначення терміну «усталена сполука», виявлено принципи класифікації фразеологічних одиниць у сучасному мовознавстві та окреслено специфіку перекладу усталених сполук.

Термін «усталена сполука» (фразеологічна одиниця - ФО) називає всі можливі види сполучень слів, які характеризуються відтворюваністю, усталеністю складу і структури, ідіоматичністю та цілісністю значення. Серед усталених сполук виділяються фразеологічні звороти - усталені сполуки з образним значенням - і мовні штампи, або мовні кліше - усталені сполуки, позбавлені образності.

Неодноразово робилися спроби класифікації фразеологічних одиниць. В.В. Виноградов розробив класифікацію, побудовану відразу на двох критеріях: ступені спаяності компонентів фразеологічного звороту і ступені вмотивованості значення фраземи значеннями компонентів. За вказаними ознаками вчений виділив три типи фразеологічних одиниць: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення. М.М. Шанський звернув увагу на функціонування зворотів, які не можна віднести до жодної з груп: прислів'я, приказки, афоризми. Існує також структурна класифікація ФО, яка ґрунтується на особливостях граматичних конструкцій, за якими побудовані фраземи та класифікація ФО за соціолінгвістичними ознаками: походженням, сферою поширення; функціонально-стилістичним розшаруванням, приналежністю до активного чи пасивного складу.

Усталені сполуки класифікуються за структурними та структурно-семантичними ознаками, що надає змогу перекладачеві ефективно підбирати еквіваленти з рідної мови, роблячи переклад доступним для читача.

Фразеологічні звороти різних мов можуть у тому чи іншому ступені збігатися. За ступенем збігу виділяється три основних типи відповідників: фразеологічні еквіваленти (повні і часткові), фразеологічні аналоги і безеквівалентні ФО.

Складнощі перекладу фразеологізмів починаються з їх розпізнавання в тексті. Це пояснюється багатоступінчастістю семіотичного процесу означування стосовно фразеологізмів. Найбільш продуктивний шлях - це навичка виділення в тексті одиниць, які суперечать загальному смислу і свідчать про наявність переносного значення. Друга важлива умова в процесі розпізнання фразеологізмів полягає в умінні аналізувати їхні мовні функції.

Отже, перекладачу слід враховувати, що діалектний варіант емоційного забарвлення українського тексту не передається звичайним відповідником. Перекладається не стільки сама фразеологічна одиниця або навіть її значення, скільки та роль, яку вона виконує у вихідному тексті.

Перспектива подальшого дослідження вбачається у виявленні особливостей перекладу усталених сполук англійських військово-політичних текстів українською мовою.

Список джерел

усталений сполука військовий переклад

1. Авалиани Ю.Ю. К взаимодействию лексики и фразеологии // Уровни языка и их взаимодействие. - М.: Издательство «Наука», 1967. - С. 7 - 9.

2. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. - Харків: Вид-во при ХНУ «Вища школа», 1987. - 143 с.

3. Амосова Н.Н. Основы английской фразеологии. - Л.: ЛГУ. 1963 - 345 с.

4. Арбатский Д.И. Основные способы толкования значений слов // РЯШ. -1970. - №3. - С. 26 - 31.

5. Арутюнова Н.Д. К проблеме функциональных типов лексического значения // Аспекты сементических исследований. - Москва: Наука, 1980. - 125 с.

6. Архангельский В.Л. Устойчивые фразы в современном русском языке. - Ростов-на-Дону: Изд-во Рост. ун-та, 1964. - 320 с.

7. Ахманова О.С. Некоторые вопросы семантического анализа слова // Вестник МГУ М.: Серия филологии, 1955. - 234 с.

8. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. - М.: 1974. - 103 с.

9. Бабкин А.М. Идиоматика (фразеология) в языке и в словаре // Современная русская лексикография - Л.: Наука, 1979. - 259 с.

10. Балли Ш. Французская стилистистика. - М.: Изд-во иностр. лит., 1961. - 156 с.

11. Біленький А.О. Про мову і мовознавство. - Київ: 1997. - 95 с.

12. Виноградов В.В. Избранные труды: Лексикология и лексикография. - М: Наука, 1977. - 167 с.

13. Виноградов В.В. Русский язык (грамматическое учение о слове). - М.: Высшая школа, 1986. - 184 с.

14. Винокур Г.О. О некоторых явлениях словообразования в русской терминологии // Труды МИИФЛИ: Сб. статей по языкознанию, 1939. - Т.5. - С. 3 - 54.

15. Волкова И.Н. Моделирование определений в терминологических стандартах // Современные проблемы русской терминологии. - М.: «Наука» 1986. - С. 140 - 161.

16. Гаврин С.Г. Фразеология современного русского языка. - Пермь: «Наука» 1974. - 175 с.

17. Гак В.Г. О путях расширения энциклопедической и культурной информации в словаре // Актуальные проблемы разработки нового академического словаря русского языка. - Л.: 1990. - 146 с.

18. Герд А.С. Основы научно-технической лексикографии. Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. - 153 с.

19. Головин Б.Н., Кобрин Р.Ю. Лингвистические основы учения о терминах. - М.: Высшая школа, 1987. - 216 с.

20. Дрезден Э.К. Научно-технические термины и обозначения и их стандартизация. - М.: Стандартгиз, 1936. - 147 с.

21. Ефимов Р.В., Бойко Б.Л., Латышев Л.К. Военный перевод. Немецкий язык. Кн. 1: Общий курс. - М.: Воениздат, 1985, - 400 с.

22. Жуков В.П. Русская фразеология. - М.: Высшая школа, 1986. - 169 с.

23. Карабан В.І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. - Вінниця: «Нова книга», 2002. - 345 с.

24. Караулов Ю.Н. Общая и русская идеография. - Москва: Наука, 1976. -184 с.

25. Комиссаров В.Н. - Лингвистика перевода, М.: 1980. - 251 с.

26. Кириллова Н.Н. К вопросу о разграничении лексического и фразеологического значения // Лексическая, категориальная и функциональная семантика. - Л.: ЛГПИ им. Герцена, 1990. - 231 с.

27. Комарова З.И. Семантика термина и проблема его определения в словарях //Problemy semantyki leksykalnej. - Т.1-Katowice, 1986. - С. 17 - 25.

Размещено на Allbest.ru