Словотвірна парадигма іменників назв овочів, фруктів і злакових культур

Найадекватнішим є визначення І.І. Ковалика, який стверджує, що під лінгвістичним поняттям “способи словотвору” розуміються структурно різні шляхи й прийоми творення нових слів у результаті використання всіх наявних у данній мові словотвірних ресурсів.

Типологія семантичних значень передбачає встановлення не тільки типів словотвірних значень, а й способів і засобів реалізації. Простежити особливості реалізації семантичних значень тими чи іншими засобами та їх продуктивність дасть змогу така одиниця як словотвірний тип.

2.1 Способи і засоби реалізації словотвірних значень похідних утворень від іменників назв овочів, фруктів та злакових (субстантивна зона)

У субстантивній зоні засобом реалізації словотвірного значення демінутивності виступає виключно суфіксація. Найчисленнішу групу складають іменники з суфіксом -к-. До них належать : абрикоска, апельсинка, кисличка, капустка, цибулька, пшеничка та інші. Суфікси -еньк-/-оньк- наявні в таких десубстантивах: грушенька, калинонька, сливонька, кедринонька. Суфікс -чик представлений в іменниках: апельсинчик, лимончик, мандаринчик, кавунчик, помідорчик, перчик та інші. Незначну кількість дериватів репрезентують такі суфікси :

-ок-: горішок, бурячок, горошок, часничок, огірочок;

-ець: кавунець, гарбузець, овесець;

-ик-: перчик, щавлик, гарбузик;

-очк-: сливочка;

-ен-: гарбузеня.

Продуктивним серед підгрупи зі значенням “напій” є суфікс -івк-, який зафіксований у дванадцяти похідних цієї семантичної групи: абрикосівка, вишнівка, агрусівка, калинівка, айвівка, горобинівка, грушівка, лимонівка, малинівка та інші.

Незначну кількість дериватів репрезентують такі суфікси:

-ник: полуничник, порічник;

-янк-/-анк-: слив'янка, бурячанка;

-тин: абрикотин;

-ад: лимонад.

У субстантивній зоні засобом реалізації семантичного значення локативність” виступають суфіксація й основоскладання. Найчисленішу групу похідних іменників із цим значенням становлять утворення з суфіксом -ник: виноградник, малинник, полуничник, смородинник, чорничник. Суфікс -ищ- зафіксований у чотирьох десубстантивах: бурячище, капустище, помідорище, горохвище.

Інші суфікси зафіксовані лише в окремих дериватах:

-ик: вишник;

-як: вишняк;

-а-: лимонарій;

-няк: капусняк.

Іменник з локативним значенням “цибулесховище” утворений за допомогою основоскладання. Формальна структура цього композита виглядає так: І (іменникова твірна основа) + е (сполучний голосний) + Д (дієслівна основа).

Десубстантиви із значенням сингулятивності утворені властивим цьому значенні суфіксом -ин-: абрикосина, виноградина, пасльонина, капустина, морквина, перчина та інші. Виняток складають похідні черемшинка, шафранка, перчиця які утворені за допомогою формантів -инк-, -к-, -иц-.

Словотвірне значення “особа за родом діяльності” реалізується основоскладанням та суфіксацією. Розглядаючи суфіксальний спосіб творення необхідно звернутися до проблеми інтерфіксації. В деяких роботах набуває розвитку поняття “інтерфікса” як асемантичної “прокладки” між морфами. Це підтверджується розумінням морфеми, при якому морфема - це значуща частина слова, необхідна та достатня для вираження значення, через що частини слова, які не служать для вираження значення, не є морфемами.

Отже, у словах типу буряківник, порівняно з кавунник, компонент -ів- необхідно віднести до асемантичної прокладки. Але ж чи існують методологічні чи загальні принципи, на основі яких слід відвертати можливості лінійних різновидів між семантично тотожніми? На думку дериватологів, їх немає, а це значить, що немає й необхідності відокремлювати “зайві” сегменти від сусідніх морфем, вважаючи ці сегменти неморфемними відрізками. Через це найбільш зумовленим є розгляд сегментів словоформ, як частин морфів. При цьому підході до так званих інтерфіксів виникає проблема локалізації морфемного шва, віднесення відокремленого відрізка до лівого чи правого морфа. Оскільки суперечливий відрізок у словах буряківник, кукурудзівник не міняє словотвірного значення суфікса, однак регулярно використовується, у цьому випадку він формує особливий морф. Отже, віднесення “суперечливого” відрізка направо до суфікса в цьому випадку є мотивованим.

У поодинокому прикладі цієї групи зафіксований суфікс -яр: картопляр.

Основоскладання ж виявило себе в похідному буряковод. Формальну структуру такого десубстантива можна представити так: І (іменникова твірна основа) + о (сполучний голосний) + Д (дієслівна основа).

Аналізуючи підгрупу зі значенням “страва” необхідно зауважити, що окрім суфіксації в цій підгрупі наявний також лексико-семантичний спосіб творення, за допомогою якого утворено похідний шпинат. Суфіксальним способом утворено десубстантиви з суфіксами :

-ник: горохвяник, картопляник, морквяник, огірочник, ячник;

-янк-: картоплянка, кукурудзянка;

-няк: капусняк.

Продукивним суфіксом серед іменників зі значенням аугментативності є ищ- : бурячище, помідорище, картоплище, морквище, кавунище. Лише гарбузяка утворено за допомогою суфікса -к-.

Суфікси -івк-, -ник, -иц-, -янк- зафіксовані в похідних зі значенням представники фауни, з яких лише суфікс -івк- зафіксований двічі: горіхівка, кедрівка, капусник, капусниця, капустянка.

Суфіксальним способом творення за допомогою -ниц- виникли десубстантиви, які означають “посуд”: хрінниця, гірчичниця

Іменники зі словотвірним значенням процесуальності утворюються основоскладанням: бурякозбирання, бурякосіяння. У наведених прикладах іменниковий твірний компонент стоїть на першому місці і поєднаний сполучним компонентом з іменною основою.

За допомогою суфікса -ц- утворено єдиний іменник із словотвірним значенням насіння: гарбузці. Що ж до іменника соняшниці, який має також невластиве іншим похідним значення хвороби, то суфікс в цьому слові -иц-.

Таблиця 4 Продуктивність словотвірних засобів похідних утворень від іменників назв фруктів, овочів та злакових культур

2.2 Способи і засоби реалізації словотвірних значень похідних утворень від іменників назв овочів, фруктів та злакових (ад'єктивна зона)

Способами словотворення похідних ад'єктивної зони від фруктів, овочів та злакових культур серед опрацьованих словоформ є суфіксація й основоскладання. Наші спостереження дають підстави стверджувати, що в моносемних прикметниках найактивнішим формантом, який взаємодіє з твірною основою, є суфікс -ов-: агрусовий, айвовий, виковий, черемховий, пасльновий, кабачковий, кроповий, рисовий.

Суфікс -н- зафіксований в похідних: мандаринний, виноградний, брусничний, шафранний, пшеничний, ячмінний. Як показує досліджуваний матеріал, деякі суфікси наявні лише в декількох прикладах:

-ев-: аличевий, щавлевий;

-ян-: кукурудзяний, овсяний, картопляний;

-енн-/-инн-: тиквенний, цибулиний.

Характаризуючи двосемні прикметники необхідно підкреслити, що найбільша активність спостерігається у суфікса -ов-: бруслиновий, гранатовий, кокосовий, порічковий, обліпиховий.

За допомогою суфікса -н- та -ев- творяться такі похідні: горобинний, помаранчевий.

Трисемну структуру похідних реалізує невелика кількість прикметників, які утворені за допомогою таких суфіксів:

-ов-: горіховий;

-ев-: грушевий;

-н-: яблучний, шовковичний, смородинний, полуничний.

Чотирисемним є лише два похідні ад'єктивної зони “вишневий” із суфіксом -ев- , абрикосовий (абрикосний) з суфіксом -ов-(-н-).

Отже, способами словотворення похідних від іменників назв фруктів, овочів і злакових культур виступають суфіксація, основоскладання й лексико-семантичний способи творення. Серед них домінуючим є суфіксація, бо основоскладання й лексико-семантичний способи творення поступаються продуктивністю. Суфіксація має універсальний характер, оскільки за допомогою словотвірних суфіксальних формантів від назв овочів, фруктів і злакових культур утворюються похідні обох зон (субстантивної й ад'єктивної).

Таблиця 5 Продуктивність словотвірних засобів похідних утворень від іменників назв фруктів, овочів і злакових культур (ад'єктивна зона)

Отже, способами словотворення похідних від іменників назв фруктів, овочів і злакових культур виступають суфіксація, основоскладання й лексико-семантичний способи творення. Серед них домінуючим є суфіксація, бо основоскладання й лексико-семантичний способи творення поступаються продуктивністю. Суфіксація має універсальний характер, оскільки за допомогою словотвірних суфіксальних формантів від назв овочів, фруктів і злакових культур утворюються похідні обох зон (субстантивної й ад'єктивної).

словотвірний іменник семантичний деривація український

ВИСНОВКИ

Дослідження теоретичних питань словотвору, пов'язаних з основоцентричним аспектом вивчення лексичної деривації і створенням типології дериватів, яка грунтується на тотожності твірної основи, дає підстави зробититакі основні узагальнення і висновки.

1. Дотеперішні мовознавчі дослідження не вичерпують проблематики словотвору. Беручи до уваги ту обставину, що основна одиниця словотвору - похідне слово - структура двочленна, що поєднує формантну й базову частини, формантоцентричний аспект аналізу словотвору потребує доповнення даними, які грунтуються на з'ясуванні ролі твірної основи у формуванні деривата. Тільки врахування результатів обох підходів до словотвору забезпечує адекватну характеристику дериваційної системи у всій її складності й багатогранності.

2. Українські десубстантиви становлять помітний пласт дериватів, які утворюють своєрідну, специфічну підсистему в словотвірній системі сучасної української мови. Твірною базою для 264 похідних стали 75 іменників. Сформовано і вивчено в семантико-дериваційному аспекті назви фруктів, які стали твірною базою для іменників зі значенням демінутивності, іменників на позначення напоїв, іменників з локативним значенням, іменників, що називають осіб за родом діяльності, іменників зі значенням сингулятивності, іменників на позначення порості, іменників, які називають представників фауни, іменників, що вказують на технічні засоби, іменників на позначення страви, іменників із значенням аугментативності, прикметників з семантичними значеннями- ”зроблений з...”, “виготовлений з.., зі...”, “який має колір”, “настояний на”; назви овочів, що стали твірною базою для іменників зі значенням: “демінутивність”, “сингулятивність”, пристрій, “порість”, “аугментативність”, “страва”, “локативність”, представники фауни, “особа за родом діяльності”, “напій”, “посуд”, процесуальність - субстантивної зони, “загальна відносність”, “виготовлений з.., зі.., із…”, “який має колір”, “за подібністю” -ад'єктивної зони; назви злакових, які утворили іменники зі значенням демінутивності, іменники з інструментальним значенням, іменники, які мають локативне значення, іменники на позначення страви та прикмнтники зі значеннями: “загальна відносність”, “виготовлений з...”. Отже, частиномовна будова словотвірної парадигми має двозонну субстантивно-ад'єктивну структуру в трьох розглянутих групах. Спостерігається неоднакова кількісна наповнюваність як зон так і семантичних похідних. Найчисленнішою зоною похідних є субстантивна, а найчисленнішу групу складають іменники зі значенням демінутивності в усіх розглянутих групах

3. Аналіз словотвірних парадигм показує, що це група твірних словотвірно досить активна, хоча реалізація дериваційного потенціалу конкретними похідними неоднорідна. Реалізація певних семантичних позицій пов'язана з семантикою слова й особливістю використання. Повна протяжність не властива жодній із конкретних словотвірних парадигм аналізованих іменників. Різним є число семантичних значень на базі кожної групи, у типовій словотвірній парадигміназв фруктів - 10, іменників назв овочів - 16, назв злакових - 6. Спецефічним є ряд семантичних значень, характерних тільки для однієї семантичної групи: “пристрій”, аугментативність”, “страва”, “представники фауни”, “посуд”, процесуальність” - субстантивна зона, “за подібністю” - ад'єктивна зона (типова словотвірна парадигма назв овочів), “настояний на” - ад'єктивна зона (типова словотвірна парадигма назв фруктів).

4. Основними способами словотворення дериватів виступають суфіксація, основоскладання й лексико-семантичний способи. Універсальним словотвірним способом у десубстантивній деривації виступає суфіксація. Поєднуючись із основами іменників, суфікси утворюють іменники та прикметники з усіма словотвірними значеннями, характерними для десубстантивів, крім “процесуальність”, “хвороба” в субстантивній зоні іменників похідних від назв овочів.

5. Члени словотвірної парадигми характеризуються семантичною незалежністю один від одного. Вони пов'язані між собою за змістом лише опосередковано, через семантику твірного слова.

6. Із 86 проаналізованих твірних слів 64 мають двозонну структуру похідних. Найбільша кількість похідних належать словам “кукрудза” й буряк. Серед опрацьованих іменників 16 не мають жодного похідного :апорт, антонівка, авокадо, дюшес, жерделя, інжир, кабарне, кавіль, кармазинка, качанка, кипариска, ківі, кінкан, кінза (кіндза), каротель, бут, батат. Укладені типові словотвірні парадигми іменників назв фруктів, овочів та злакових здатні продемонструвати основні напрями дериваційних процесів на базі розглянутих іменників, спільне та різне у словотворі цих підсистем в сучасній українській мові, загальну направленість твірних на створення десубстантивів.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Авдєєва С.Л. Основна термінологія морфологічної парадигми Українська термінологія і сучасність: Збірник наукових праць. - Вип.IV. - К.: КНЄУ, 2001. - С. 230-233.

Бакина М.А. Имена прилагательные как производные основы современного русского словообразования // Развитие словообразования современного русского языка. - М.: Наука, 1966. - С. 18-29.

Барчук Р. Структура словотвірних парадигм іменників на позначення свійських тварин // Актуальні проблеми українського словотвору. - Івано-Франківськ: Плай, 2002. - С. 254-365.

Безпояско О.К., Городенська К.Т. Морфеміка української мови. - К.: Наукова думка, 1987. - 389 с.

Белошапкова В.А., Шмелева Т.В. Деривационная парадигма предложения Вестник Московского университета. Сер. 2. Филология. - 1982. - № 2. - С. 43-51.

Беляева Т.М. Словообразовательная валентность глагольных основ в английском языке. - М.: Наука, 1978. - 184 с.

Бузашиова К. Возможности и границы моделирования на уровне словообразовательных парадигм // Сопоставительное изучение словообразования славянских языков. - М.: Наука, 1987. - С. 7-41.

Валюх З. Дериваційна парадигма як комплексна одиниця українського словотвору Вісник Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка: Збірник наукових праць. - Вип. 4-5. - Серія “Філологічні науки”. - Полтава, 2000. - С. 109-114.

Валюх З. Проблема системно-парадигматичних відношень на морфологічному і словотворному рівнях Актуальні проблеми українського словотвору. - Івано-Франківськ: Плай, 2002. - С. 151-162.

Волоцкая З.М. Опыт описания системы словообразовательных значений (на материале русского и польского языков): Автореф. дис. канд. филол. наук. - М., 1968. - 24 с.

Гаврюшенко В.Г. Деривационная структура имен действия в современном русском литературном языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. Ташкент, 1975. - 25 с.

Горпинич В.О. Відтопонімні прикметники в українській мові. - К.: Вища школа, 1976. - 206 с.

Грещук В. Основоцентрична дериватологя: історія, стан, перспективи // Актуальні проблеми українського словотвору. - Івано-Франківськ: Плай, 2002. - С. 7-10.

Грещук В. Український відприкметниковий словотвір. - Івано-Франківськ: Плай, 1995. - 206 с.

Грещук В. Реалізація словотвірного потенціалу прикметниками на позначення смаку Актуальні проблеми словотвору української мови: Матеріали наукових питань, присвячених пам'яті професора Івана Ковалика. Тернопіль, 1993. - С. 7-10.

Грищенко А.П. Морфемна структура прикметника української мови // Морфологічна будова сучасної української мови. - К.: Наук. думка, 1975. - C. 96-140.

Давыдова Н.В. Структура словообразовательных парадигм вещественных существительных в современном русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. - М.: Наука, 1989. - 16 с.

Даниленко В.П. Имена собственные как производящие основы современного словообразования Развитие граматики и лексики современного русского языка. - М.: Наука, 1964. - С. 77-92.

Денисюк Л.К. Словообразовательный потенциал вещественных существительных в современном русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. - К., 1986. - 16 с.

Джючка І.Ф. Дериваційний потенціал дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення об'єкта: Автореф. дис. канд. філол. наук. - Івано-Франківськ, 2003. - 20 с.

Джочка І.Ф. Реалізація словотвірного потенціалу дієсловами конкретної фізичної дії з семантикою створення об'єкта // Актуальні проблеми українського словотвору. - Івано-Франківськ: Плай, 2002. - С. 341-354.

Джочка І.Ф. Словотворча спроможність дієслів із семою “приготування їжі” Вісник Прикарпатського університету. Філологія. Випуск 5. - Івано-Франківськ, 2000. - С. 102-110.

Дияк О.В. Словотвірна парадигма кореня золот- у сучасній українській мові Система і структура східнослов'янських мов. - К.: Наук. думка, 1998. - С. 178-182.

Земская Е.А., Калниязов М.У. Соотношение типовых и конкретных словообразовательных парадигм // Актуальные проблемы русского словообразования: Тезисы V респ. научн.-теорет. конф. - Ч.1. - Самарканд: Изд-во Самарканд. ун-та, 1987. - C. 17-25.

Земская Е.А. О парадигматических отношениях в словообразовании // Русский язык. Вопросы его истории и современного состояния: Виноградовские чтения. - I - VIII. - М.: Наука, 1978. - С. 63-77.

Земская Е.А. Словообразование как деятельность. - М.: Просвещение, 1992. - 221 с.

Клименко Н.Ф. Словотвірна парадигма Українська мова: Енциклопедія. - К.: Вид-во “Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 2000. - С. 572.

Клименко Н.Ф. Словотвірна структура і семантика складних слів у сучасній український мові. - К.: Наук. думка. 1984. - 251 с.

Клобукова Л.П. Структура словообразовательных парадигм русских имен прилагательных: Автореф. дис. канд. филол. наук. - М., 1982. - 16 с.

Ковалик І. Дериватологія (словотвір) як самостійна лінгвістична дисципліна та її місце у системі науки про мову // Словотвір сучасної української літературної мови. - К.: Наук. думка, 1979. - С. 5-56.

Кочерган М. Парадигма // Українська мова: Енциклопедія. - К.: Вид-во “Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 2000. - С. 422-423.

Кубрякова Е.С. Об основной единице словообразовательной системы языка Актуальные проблемы русского словообразования. - Ташкент, 1978. - С. 36-39.

Кубрякова Е.С., Соболева П.А. О понятии парадигмы в формообразовании и словообразовании // Лингвистика и поэтика. - М.: Наука, 1979. - С. 5-23.

Кубрякова Е.С. Типы языковых значений: Семантика производного слова. - М.: Наука, 1981. - С. 200.

Лопатин В.В. Русская словообразовательная морфемика: проблемы и принципы описания. - М.: Наука, 1974. - 286 с.

Лопатин В.В. Словообразование как объект грамматического описания славянских языков: концепции и методы. - М.: Наука, 1974. - С. 47-60.

Манучярян Р.С. Некоторые вопросы сопоставления словообразовательных категорый // Проблемы семантики. - М., 1974. - С. 286-293.

Мартынова Л.Б. Словотворчий потенціал одиничних іменників у сучасній українській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук. - Одеса, 2003. - 18 с.

Микитин О.Д. Структурно-семантична типологія словотвірних парадигм іменників у сучасній українській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук. - Івано-Франківськ, 1998. - 20 с.

Моргун А.В. О сотаве типовой словообразовательной парадигмы русских названий растений // Актуальные вопросы словообразовательного аналыза и словообразовательного синтеза. - К.: УМК ВО, 1991. - С. 124-135.

Морозова Т.С. Структура словообразовательных парадигм русского глагола: Автореф. дис. канд. филол. наук. - М., 1980. - 20 с.

Мурясов Р.З. К теории парадигматики в лингвистике // Вопросы языкознания. - 1980. - № 6. - С. 60-67.

Пугачев И.А. Структура словообразовательных парадигм названий лиц в современном русском языке: Автореф. канд. филол. наук. - М., 1987. -
14 с.

Ряснянская Р.А. Словообразовательная парадигма непроизводных существительных со значением лица // Актуальные проблемы русского словообразования: Тезисы V республ. научно-теоретич. конф. - Ч.1. - Самарканд: Изд-во Самарканд. ун-та, 1987. - С. 14-19.

Сахарный Л.В. Словообразование как синтаксический процесс // Проблемы структуры слова и предложения. - Пермь, 1974. - С. 34-42.

Сегін Л.В. Структурно-семантична типологія словотвірних парадигм дієслів динамічної просторової локалізованостів українській і польській мовах: Автореф. дис. канд. філол. наук. - Донецьк, 2003. - 20 с.

Сікорська З. Термінологія словотвірної парадигматики // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. - Вип. II. - Ч.1. - Донецьк: ДонНУ, 2003. - С. 434-438.

Скварок О. Структура словотвірних парадигм іменників-назв одиниць виміру часу // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. - Вип. IV. - Івано-Франківськ: Плай, 1999. - 203 с.

Соколова С.О. Формально-семантичне варіювання префіксів і проблема єдності слова // Дивослово. - 2002. - № 1. - С. 32-38.

Супрун А.Е. Числительное как база для образования новых слов // Вопросы словообразования и фразиологии. - Фрунзе, 1962. - С. 38-39.

Тараненко А.А. Языковая семантика в ее динамических аспектах. - К.: Наукова думка, 1989, - С. 57-67.

Циганенко Г.П. Словотвірне значення як категорія дериватології // Словотвірна семантика східнослов'янських мов. - К.: Наукова думка, 1983. - С. 15-22.

Чиканцева Т.В. Словообразовательные парадигмы непроизводных глаголов современного русского языка: Автореф. дис. канд. филол. наук. - Л., 1984. - 22 с.

Размещено на Allbest.ru