Словоскладання, як спосіб творення складних слів

4. числівник + прикметник (шестивимірний, чотиризнакий, чотирьохадресний);

5. символ + іменник (X-модем, PU-екранування, р-код, Р-канальний). [17]

Друга група тематичних композитів включає терміни, які утворені на основі інтерфіксного сполучення взаємозв'язаних основ, тобто методом поєднання в одне словесне ціле кореневих морфем завдяки голосним «о», «е». Серед таких утворень найчастіше зустрічаються такі моделі:

1. іменник + «о» + іменник (частотограма, системотехнік, номеронабирач);

2. іменник + «о» + прикметник (частотновибірний, хрестоподібний, стрибноподібний стрічко-подібний, стрічкопротяжний);

3. займенник + «о» + іменник (самозавантаження, самосинхронізація, самопуск, самописець, самонастроєння, самоконтроль);

4. займенник + «о» + прикметник (складові частини терміноодиниць) (самонавчаний).

Такі композити мотивовані синхронно вживаними словосполуками: вимірювач частот.

Адже значення складних слів у спеціальному тексті зводиться до семантичної компресії, конденсації інформації, спрощення морфолого-синтаксичних засобів у плані вираження та трансформації синтаксичних структур, то названі утворення якнайкраще здатні задовольнити основні вимоги до термінології -- ясності, точності та компактності.

У складі досліджуваної терміносистеми найбільший відсоток серед складних слів мають субстантивні композити з підрядним зв'язком між безпосередньо складовими. Вони містять найбільший обсяг інформації, тому часто мають досить складну семантичну структуру: частотограма, символ-заповнювач, хі-квадрат, скен-код тощо.

Властивим для детермінативних субстантивні композити є утворення рядів з тією самою основою або модифікуючим терміноелементом, що свідчить про релевантність та значну змістову єдність означальної моделі. У лінгвістичній літературі найчастіше досліджують ряди слів з однаковою другою конституентою [9].

Слід приділити значення семантичним відношенням між частинами двоскладних детермінативних субстантивних композитів у терміносистемі програмування, комп'ютерних мереж та захисту інформації. Вітчизняні детермінативні субстантивні композити, ураховуючи тотожні формально-структурні утворення, можуть мати різні семантичні зв'язки між безпосередніми складниками. У наслідку досліджень терміноодиниць аналізованої терміносистеми галузі комп'ютерної техніки шляхом трансформації детермінативних субстантивні композити в еквівалентні синтаксичні групи акцентуємо на ряд семантичних зв'язків між означальним компонентом та різними основними.

Роздивимося ряд слів, перше -- модифікуюче -- компонент, котрих репрезентований різноманітними частинами мови. Другому елементу підкорюється семантика та семантичне значення всієї терміноодиниці. Перша частина як додаткова детермінанта обмежовує діапазон значення другого. Найвідомішою моделлю значаться види семантичних зв'язків, які репрезентовані словосполуками у вигляді побудов давального або родового відмінка іменника (N): N1+N2. Наприклад: частотомір -- вимірювач частот (електронна схема, вбудована в комп'ютер для керування процесами, яка підраховує частоту появи певної події), системотехнік -- технік системи (особа, яка проектує та розробляє системи); сервомотор -- мотор сервомеханізму (частина сервомеханізму формування кінцевого механічного виводу); сервосистема -- система сервомеханізму (система керування механічним рухом, у якій кінцевий вихід являє собою механічний рух певного типу); правдоподібність -- подібність правді (тотожність істині параметрів, позначуваних механізмом).

Згідно наведеним прикладам, семантичні зв'язки проведено завдяки описовим та синтаксичним конструкціям, які включають підрядні речення.

Однозначного витлумачення названої категорії в мовознавстві не існує, іноді вона має різні назви, але всі лінгвісти погоджуються з тим, що це мовне явище є актом відбиття ознаки предмета в його назві засобами мови. Проте, як зазначає О. Суперанська, неправомірно переносити синтаксичні категорії на зв'язки між терміноелементами композита [65]. Зміст терміну не перебуває в сумі значень його складових, що виразно визначають терміни аналізованої галузі: нуль -- відношення, поле -- лічильник, об'єкт -- кореспондент, система -- путівник, оператор -- вираз тощо. Неважко помітити, що не всі синтаксичні компоненти є його термінологічним базисом. Припустимо, що нуль та відношення не утворюють термін нуль -- відношення; диск та джерело у композиції диск -- джерело означають диск, з якого будуть зчитувати дані під час копіювання, а також з якого завантажують програму в пам'ять; дисковод, що складається з елементів диск та вод (від водити) означає електромеханічний пристрій, який читає з дисків і записує на них інформацію.

Традиційний спосіб утворення термінів містить шлях основоскладання завдяки з'єднувального голосного під впливом іншомовних запозичень в українській мові з'являються поняття з нульовою з'єднувальною частиною: шумфактор, піктрансформатор, куль-орган, тест-програма, блок-схема, буфер-текст, вектор-рядок, вектор-стовпець, вектор-функція, крос-асемблер, крос-розроблене, крос-транслятор, мітка-заповнювач, об'єкт-кореспондент, оператор-вираз, оператор-функція, підпрограма-процедура, підпрограма-функція, підцикл, післядрук, програма-диспетчер, програма-консультант.

Особливість конструкції та семантики композитів розвертається в специфіці синтаксичної сполучуваності кожної частини мови, лексичної сполучуваності слів. Вирішальними для будування семантики терміноодиниць-композитів досліджуваної терміносистеми є об'єктні відношення компонентів субстантивних сполук. Юкстапозити репрезентовані серед локативних іменників й утворюють велику групу назв операцій.

1.3 Словоскладання та осново складання в мовних терміносистемах

Складні прикметники першої групи виділяють композити, де другий компонент, котрих зіставляється з назвою певного елементу тіла людини чи тварини (-крилий, -грудий, -бровий).

Крім того, можна виокремити прикметники-композити, друга частина котрого: -зорий, яка включає сему «очі», «погляд». У поета -зорий- є сполученням прикметника, в якому перша частина вказує на враження, емоційне сприймання (гострозорий, чужозорий …).

Друга група містить слова: життєносний, смертоносний (другий компонент «дія» - носити); довгожданий (другий компонент «дія» - ждати).

Досліджуючи семантику складних іменників, неможна не помітити, що тут сконцентрована увага як на функцію першого, так і другого компонентів.

Серед аналізованих лексем зазначені складні іменники з першою складовою «само-» (самоконтроль, самокритика і так далі). Слова з такою частиною вказують на те, що конкретна ознака криється в середені процесу.

В певну категорію можна віднести складні іменники жіночого роду на позначення назв галузей науки (археологія, антропологія, геологія).

Інша категорія складається із складних іменників на позначення назв рослин (сон-зілля, виноград); проміжку часу (століття, сторіччя).

Складні прислівники функціонують для підсилення значення (темно-темно, високо-високо). Теж саме можна сказати і про неоднокореневі синоніми (бентежно-несміло, страшно-моторошно). Існують також складні прислівники, що пояснюють конкретну визначеність, трактують орієнтацію у просторі (праворуч), часи (повсякчас). [63]

1.4 Класифікація композитів

Різні дослідники по-різному підходили до вирішення цієї проблеми. наприклад, Г. Пауль класифікував композити, спираючись на співвідношення семантики їхніх компонентів та приділяючи при цьому особливу увагу значенню першого компонента. На його думку, цей компонент може позначати:

а) матеріал або частина матеріалу, з котрого утворений другий компонент;

б) простір, де знаходиться або для якого призначений другий компонент;

в) час, на який припадає або для якого призначений другий компонент;

г) предмет, для якого призначений другий компонент;

д) предмет, проти якого використовується другий компонент;

е) предмет, з яким порівнюється другий компонент;

ж) предмет, за допомогою якого створюється другий компонент;

з) предмет, який виконується або виготовляється другим компонентом;

і) матеріал, з яким займається другий компонент.

Звичайно ж, дана класифікація враховує притаманне германських мов прагнення реалізувати залежний компонент вихідного словосполучення в препозиції композиту. Цей же принцип намагаються екстраполювати на слов'янські мови [36]. Розглянутий ж нами матеріал показав, що досить часто конструкт, який представляє залежний компонент вихідного словосполучення, знаходиться в постпозиції композиту, наприклад: начштабу - начальник штабу, заступник голови - замголови і так далі.

Інший напрям класифікації пропонує М.М. Перцова, яка відмовляється від опису конкретних онтологічних характеристик референтів і пропонує вважати домінантним ознакою класифікації їх статус у процесі номінації. Дослідником запропоновано схеми статусної семантики складних слів, в якій елементи формалізуються таким чином: ««А» - ліва основа, «В» - права основа, «С» - результуюче складне слово» [35, с. 48-49].

Класифікація здійснюється тут шляхом визначення семантико - синтаксичної структури композиту на фоні реалізації в ньому складових і підрядних відносин. Так, наприклад, для композитів, що реалізують складовий зв'язок конструктів, виділяються ситуації, коли: референт «С» не є референтом ні «А», ні «В» з подальшим підрозділом на наступні підгрупи по відношенню «С» к «А» і «В»: референт «С» являє собою проміжну, прикордонну область між референтами «А» і «В»: лісостеп, лісотундра, північний захід; референт «С» - новий об'єкт, що володіє якостями, загальними для референтів «А» і «В»: лісопарк; референт «С» - щось середнє між однотипними або сумісними референтами «А» і «В», наприклад: «С» має батьками «А» і «В», є гібридом (сплавом, комбінацією) «А» і «В»: зубробізони, лавровишня; референт «С» одночасно можна позначити як «А», так і «В».

Складові різнотипні (характеризують предмет з різних підстав): хата - читальня, автоцистерна; референт «С» - сумарний об'єкт, об'єднання референтів «А» і «В», які входять до нього як елементи. Референти «А» і В однотипні: носоглотка, плодоовочі, сербохорват, Австро-Угорщина, Орєхово-Зуєво. Референти і значення «А» і «В» протилежні. «С» - оксюморон об'єднання «А» і «В»: світлотінь, трагікомедія [35, с. 49-50].

Наведена модель опису досить цікава, однак вона є не ономасіологічної, а структурно - семантичної, оскільки вказує не стільки на те, в межах яких рубрик формується номінативна семантика композиту, скільки на те, який статус мають у семантичній структурі складної номінативної одиниці прототипні референти. Для нас же більш важливий саме момент формування «Чистої», номінативної семантики, тому, визнаючи необхідність і цікавість класифікації М.М. Перцової, ми все ж вважаємо за краще ономасіологічний принцип опису семантичних класів у межах однієї лексико-семантичної групи, яка вимагає атрибуції композиту по моделі формування ономасіологічні структури його значення (читай - внутрішньої форми), що включає головний (ономасіологічний базис) і уточнюючий (ономасіологічна ознака) компоненти найменування [33, с. 10], тобто, власне, за типом його ономасіологічні моделі.

Не можна сказати, що не робилося спроб удосконалити у вказаному напрямку класифікацію Г. Пауля шляхом введення до неї відомостей про другий компоненті композиту.

Так, наприклад, О.Д. Лейзерсон, розглядаючи частинні комплекси в англійській мові, виділив серед них такі, в яких другий компонент представлений словами, що позначають дію (ономасіологічний базис). За типом ономасіологічної ознаки вченим були виділені:

а) агентивне структурно - семантичний тип, коли «в ролі агента дії можуть виступати самі різні за семантикою іменники: особа або група осіб - Negro-edited «відредагований негром», union-condemned «засуджений союзом», технічний засіб - motor-driven «керований двигуном», machine - produced «виготовлений машиною», тварини - dog - drawn «зроблений собакою», ox - powered «посилений волом», animal - driven «керований твариною», сили природи - wind - beaten «випереджаючий вітер», rain - swept «виметена дощем», різні фізичні та хімічні агенти;

б) локативний структурно - семантичний тип, коли «перший елемент представлений іменником з категоріальним значенням місця. Це географічні назви US- made «зроблений у США», London - born «народжений у Лондоні», country - bred «виведений з країни», слова підприємство, завод, університет і тому подібне, що позначають, де виробляється дія, виражене другим словом: factory - packed, college - bred,university - trained»;

в) темпоральний структурно - семантичний тип, «представлений дуже рідкісними прикладами: autumnborn «Народився восени»;

г) структурно - семантичний тип з першим компонентом «матеріал», наприклад, stone - built «Побудований з каменю», paper - made «зроблений з паперу»;

д) інструментальний тип, який «включає слова з першим компонентом, що виражає засіб виконання дії, наприклад, soap - lathered «намилений милом» [17].

Робота О.Д. Лейзерсон значуща в тому сенсі, що вона розглядає композити як номінативні одиниці і визначає «спосіб номінації» як домінантна ознака опису. На жаль, її предмет обмежений - це тільки частинні одиниці. Є необхідність поширити зазначений метод на всі композити, звичайно ж, з урахуванням їх номінативного статусу. По цьому шляху йде Е.А. Селіванова, правда, що класифікує складні слова не з метою побудови повного реєстру семантичних моделей, а для опису подібностей - відмінностей внутрішньої форми семантично еквівалентних одиниць різних мов [66].

Ономасіологічна модель складного слова у дослідника «визначається на підставі:

1) загального сенсу ономасіологічного базису (формантної структури);

2) конкретного змісту двох або більше ономасіологічних ознак (відсильною частини);

3) їх валентного потенціалу та смислового зв'язку;

4) типу відносин між базисом і ознакою» [66].

Наприклад, для композиту наглий Є.А. Селіванова пропонує таку модель внутрішньої форми: «Якась ознака (1), пов'язана (4) з тимчасовою обмеженістю (3) «скоро» процесу «осягнути» (2), лексичне значення - про смерть: «Раптовий» [66]. Цілком очевидно, що пункти 3 і 4 цієї моделі визначають лексико-семантичної групи, до якої належить дане слово - «статус по тимчасової обмеженості». З таким трактуванням семантичної моделі можна погодитися. Викликає сумнів тільки те, що масив композитів у зазначеній роботі недиференційований - до його складу включаються і універбалізаційні композити, які є дублетами/варіантами повного словосполучення в межах тотожності номіна теми, і дериваційні композити, що формують нову номінатив [48].

Ці одиниці принципово розрізняються на рівні ономасіологічних моделей. Якщо в універбалізаційних композитах базисну функцію виконує головне слово вихідного словосполучення, а признакова - залежне, то в дериваційних, афіксальних утвореннях базисну функцію виконує вже афікс, а признакова - вихідне словосполучення, перетворене в виробляє основу. Наприклад, для композиту електросвітло (В результаті техногенної катастрофи, яка спіткала Москву, багато жителів столиці <... > відчули відсутність електросвітла, газу та водопостачання (Нові вісті. - 27.05.05)), що є універбалізаційним дублетом колокації електричне світло (І ми весь вечір сиділи на кухні, сиділи з включеними ліхтарями, і нас зовсім не бентежив яскраве електричне світло (Нова газета. - 05.10.07)), ономасіологічним базисом є семантика слова світло («явище»), а ономасіологічною ознакою - семантика слова електричний («спосіб виникнення») (ономасіологічна модель «явище + спосіб виникнення»). У той же час, для слова порожнисті, для якого неможливо виявити еквівалент «порожня теплість», ономасіологічним базисом буде семантика форманта - ость («Стан»), а ономасіологічною ознакою семантика словосполучення пусте тіло («тип предмета») (ономасіологічна модель «стан + тип предмета»). У цьому разі коригування вимагає уявлення про запропонованої Є.С. Кубряковой особливої мети мовної одиниці - предиката [24], що пов'язує ономасіологічний базис з ономасіологічною ознакою (у Є.А. Селіванової - «тип відносин між базисом і ознакою»).

Не викликає жодного сумніву наявність цього елемента в ономасіологічних моделях дериваційних композитів. У силу відсутності ономасіологічного базису таких одиниць у вихідному словосполученні, функція предиката і полягає у формуванні пов'язаності компонентів кінцевого найменування. Наприклад, при формуванні номінатеми - білогвардієць - потрібне уточнення співвідношення базисного значення форманта («Суб'єкт») і ознакового значення словосполучення («організація»). Таке співвідношення реалізується в предикаті «є учасником». Таким чином, ономасіологічна модель тут повністю збігається з семасіологічним виведеним словотворчим перифразом («суб'єкт, який є учасником організації»).

У універбалізаційних ж композитів ономасіологічна модель, по суті, показує відносини між компонентами вихідного словосполучення. Наприклад, коли ми говоримо про внутрішню форму - ономасіологічної моделі «захід + галузь» універбалізаційних композитів: авіавиставці, політзаняття, порношоу, ми маємо на увазі те, що в них реалізується внутрішня форма - ономасіологічна модель словосполучень авіаційна виставка, політичне заняття, порнографічне шоу. Значення носія ономасіологічної ознаки (залежного компонента вихідного словосполучення) тут є актуалізацією семантичного множника носія ономасіологічного базису (головного компонента вихідного словосполучення). Використання поняття «предикат» у цьому випадку буде зайвим.

Формування семантики вихідного словосполучення і, як наслідок, виник на його базі композиту - не явище предикації, а явище актуалізації. Тому структура ономасіологічні моделі тут двочленного - вона включає ономасіологічний базис, еквівалентний архісеми головного компонента вихідної конструкції, і ономасіологічна ознака (ознаки), еквівалентний семантичному множнику головного компонента вихідної конструкції, актуалізували в її залежному компоненті.

Зазначене можна застосувати при описі ономасіологічних моделей складних слів, що входять до ономасіологічний клас «об'єднання людей» (427 Номінатив). Вони розподілені за такими лексико-семантичними групами.

Лексико-семантичної групи з ономасіологічним базисом «установа» (147 Номінатив), який визначається як «організація, створена власниками для здійснення управлінських, соціально - культурних чи інших функцій некомерційного характеру». Зазначений концепт є фреймовий. Відзначаються наступні ономасіологічні моделі: «Установа + галузь» (71 номінатеми), наприклад, авіаційна школа - авіашкола, політуправління - політичне управління; в багатокомпонентних конструкціях реалізуються додаткові ознаки «місце діяльності», наприклад, районний відділ народної освіти - РВНО; «Мобільність», наприклад, рухливий міліцейський пост - ПМП; «статус»: спеціальне конструкторське бюро - СКБ; «засновник»: спортивний клуб армії - СКА; «Установа + призначення» (49 Номінатив), наприклад, агітаційний центр - агітцентр, евакуаційний госпіталь - евакогоспіталь; в багатокомпонентних конструкціях можуть реалізуватися додаткові ознаки «місце діяльності»: наземний вимірювальний пункт - НІП; «галузь»: науково - дослідний обчислювальний центр - НИВЦ; «Установа + статус» (16 Номінатив), [48] наприклад, спеціальна школа - спецшкола, державний департамент - держдеп; в багатокомпонентних конструкціях можуть реалізуватися ознаки «призначення», наприклад, центральний диспетчерський пункт - ЦДП; «об'єкт», наприклад, головне управління таборів - Гулаг; «Спосіб роботи», наприклад, універсальний магазин самообслуговування - універсам; «Установа + місце діяльності» (7 Номінатив), наприклад, лісовий розплідник - лісорозплідник, сільський магазин - сільмаг; в якості додаткової ознаки може реалізовуватися «спосіб роботи»: механізоване лісове господарство - мехлісгосп; «Установа + спосіб роботи» (4 номінатеми), наприклад, плавучий магазин - плавмагазин, пересувна механізована колона -- ПМК. [48]

Лексико-семантична група з ономасіологічним базисом «організація» (66 Номінатив), який визначається як «Громадське об'єднання, союз».

Відзначаються наступні ономасіологічні моделі: «Організація + галузь» (19 Номінатив), наприклад, авіаційний гурток - авіагурток, педагогічна рада-педрада; в багатокомпонентних номінатеми реалізуються додаткові семантичні ознаки «місце діяльності», наприклад, сільське споживче товариство - сільпо; «Статус», наприклад, лікарське - трудова експертна комісія - ЛТЕК; «учасники»: студентське наукове суспільство - СНТ; «Організація + статус» (16 Номінатив), наприклад, державний комітет - держкомітет, національна рада - нацрада; в багатокомпонентних конструкціях дані номінатеми реалізують ознаки «Місце діяльності»: всеросійська надзвичайна комісія - ВЧК; «призначення» : надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією і саботажем - ЧК; «учасники»: закрите акціонерне товариство - ЗАТ; «Організація + призначення» (14 Номінатив), наприклад, редакційна колегія - редколегія, організаційний комітет - оргкомітет; в додаткових компонентах реалізується ознака «місце діяльності»: міський виконавчий комітет - міськвиконком; «статус», наприклад, вища атестаційна комісія - ВАК; «Організація + місце діяльності» (9 Номінатив), наприклад, обласний комітет - обком, сільрада - сільська рада; «Організація + учасники» (8 Номінатив), наприклад, жіноча рада - жінрада, кабінет міністрів - Кабмін. [37]

Лексико-семантична група з ономасіологічним базисом «підприємство» (63 номінатеми), який визначається як «Виробнича або торгова господарська одиниця».

Відзначаються наступні ономасіологічні моделі: «Підприємство + призначення» (37 Номінатив), наприклад, автозаправна станція - АЗС, ремонтний завод - ремзавод; в багатокомпонентної конструкції до вказаною ознакою додаються «галузь + мобільність»: рухома автомобільна ремонтна майстерня - ПАРМ; «підприємство + галузь» (14 Номінатив), наприклад, металокомбінат - металургійний комбінат, велосипедний завод - велозавод; «підприємство + статус» (5 Номінатив), наприклад, головний поштамт - головпоштамт, спеціалізоване господарство - спецгосподарство; в багатокомпонентних конструкціях додається ознака «місце діяльності»: державна районна електростанція - ГРЕС; «підприємство + спосіб роботи» (6 Номінатив), наприклад, атомна електростанція - АЕС, плавзавод - плавучий завод в багатокомпонентних конструкціях додаються ознаки «мобільність»: рухлива автоматизована електростанція - ПАЕС; «об'єкт»: автоматична телефонна станція - АТС; «Підприємство + учасники» (1 номінатеми): Дитячий комбінат - Диткомбінат.

Лексико-семантична група з ономасіологічним базисом «підрозділ» (65 Номінатив), який визначається як «частка, частина, розділ, що входить до складу більш великого об'єднання людей». Даний концепт є фреймовий. [37]

Відзначаються наступні ономасіологічні моделі: «Підрозділ + галузь» (33 номінатеми), наприклад, авіаційна дивізія - авіадивізія, геологічний факультет - геофак; в багатокомпонентних номінатеми може реалізуватися додаткова ознака «статус»: окремий медика - санітарний батальйон - ОМСБ; «підрозділ + призначення» (18 Номінатив), наприклад, розвідувальний взвод - розвідвзвод, ремонтна бригада - рембригада; в багатокомпонентних конструкціях можуть бути реалізовані додаткові ознаки «статус»: слідче - оперативна група - СОГ; «учасники», наприклад, студентський будівельний загін - студзагін; «Підрозділ + статус» (11 Номінатив), наприклад, спеціальна група - спецгрупа, штрафний батальйон - штрафбат; в багатокомпонентних конструкціях реалізуються додаткові ознаки «призначення»: оперативна виїзна бригада - ОВБ; «приналежність», наприклад, операційне управління банку - ОПЕРУ; «підрозділ + спосіб діяльності» (3 номінатеми), наприклад, моторизована піхота - мотопіхота.

Лексико-семантична група з ономасіологічним базисом «галузь» (62 номінатеми), який визначається як «окрема, самостійна частина якого-небудь роду діяльності». Відзначаються наступні ономасіологічні моделі: «Галузь + різновид» (32 номінатеми), наприклад, автомобільний транспорт - автотранспорт, мистецтво кіно - кіномистецтво; «галузь + статус» (4 номінатеми), наприклад, масова культура - маскульт, цивільна оборона - ЦО.

До цієї підгрупи відноситься і лексико-семантична група «наука» (26 Номінатив). Для неї виділяється чотири ономасіологічних базису: «наука», «статус», «об'єкт», «процес»: «наука + галузь застосування» (22 номінатеми), наприклад, космічна біологія - космобіологія, біологічна акустика - біоакустика; «статус + об'єкт» (2 номінатеми): основи безпеки життєдіяльності - ОБЖД; «процес + галузь + статус» (1 номінатеми): початкова військова підготовка - ПВП; «об'єкт + статус об'єкта» (1 номінатеми): українська мова як іноземна - УМІ. [48]

Лексико-семантична група з ономасіологічним базисом «комплекс» (17 Номінатив), який визначається як «об'єднання об'єднань людей».

Відзначаються наступні ономасіологічні моделі: «комплекс + галузь» (8 Номінатив), наприклад, науково - виробниче об'єднання - НВО, аграрний сектор - агросектор; в багатокомпонентних конструкціях може бути реалізована ознака «місце діяльності»: європейський економічне співтовариство - ЄЕС; «Комплекс + статус» (4 номінатеми), наприклад, міжнародна асоціація - МА, соцкраїни - соціалістичні країни; в багатокомпонентної конструкції додається ознака «призначення»: організоване злочинне угруповання - ОЗГ; «комплекс + місце діяльності» (3 номінатеми), наприклад, європейська група - єврогрупа, ЄС - європейський союз; «комплекс + об'єкт діяльності» (1 номінатеми) : нафтові промисли - нафтопромисли; «Комплекс + учасники» (1 номінатеми): юнацький рух -- юнрух [37].

Лексико-семантичної група з ономасіологічним базисом «статусне об'єднання людей» (7 Номінатив).

Відзначаються наступні ономасіологічні моделі: «об'єднання + галузь» (3 номінатеми), наприклад, педагогічний колектив - педколектив, партійна номенклатура - партноменклатура; «об'єднання + призначення» (2 номінатеми), наприклад, робоча сила - робсила; «об'єднання + статус» (2 номінатеми), наприклад, начальницький склад - начсклад.

Пропонована структура опису ономасіологічних моделей універбалізаційних реалізацій. Номінатив розповсюджені і на всі інші лексико-семантичної групи одиниць даного структурного типу. Перспективним є складання словника універбалізаційних композитів української мови, у словникових статтях якого цілком доречним буде саме ономасіологічними описами. [37]

На протязі виконання першою частини нашої роботи ми аналізували роботи видатних лінгвістів, які вивчали словоскладання. Тут ми розглянули:

- Основні положення та ключові поняття генеративної граматики. Більшість існуючих нині підходів до мови можна розділити на два великі теоретичного табору - функціоналізм і формалізм. Погляди функціоналістів і формалістів розрізняються головним чином тим, у чому вони вбачають пояснювальну силу лінгвістичної теорії. Вихідне припущення функціоналізму полягає в тому, що будова мови визначається його використанням. Вихідне припущення формалізму прямо протилежне. Формалісти припускають, що найбільш фундаментальні властивості мови не залежать від способів і умов його використання.

- Генеративна граматика, що досліджує синтаксис, припускає, що в будь-який людській мові існують універсальні принципи організації природи людської здатності, які визначають структуру мови, принципи, які керують різними граматичними операціями, можливими в природних мовах.

- Глибинна структура складного слова містить базисні структури складових: предикат і суб'єкт. Решта структури безпосередньо складових генерується в результаті синтаксичних переміщень «movements» на шляху до поверхневій структурі, тобто складного слову. Під синтаксичними переміщеннями розуміються перетворення, пов'язані із зміною синтаксичної позиції якого елемента в глибинній структурі складного слова. Такі переміщення мають силу перетворювати існуючу структуру ядерної пропозиції на шляху до поверхневій структурі (тобто складного слову) різними шляхами: вони можуть, у відповідності з розробленими в генеративної граматиці принципами, переводити один показник структури безпосередніх складових в іншій, видаляти певний становить з структури, піднімати чи опускати показник безпосередніх складових.

- Складні й складноскорочені лексеми можуть володіти двома наголосами - основним і побічним. Цілеспрямовано висуваються з такими двома наголосами слова, в котрих одна з частин чітко визначається своїм змістом і переважно може бути самостійною лексемою.

– Роль композитів та юкстапозитів. Класифікацію композитів. Словоскладання в мовних терміносистемах.

Також, слід підкреслити, що вимоги, яке диктує сучасне мовознавство по відношенні до принципів утворення словоскладання так їхнього правопису (особливо правило перенесення слів) різниться від попередніх принципів (наприклад, реформація української граматики після 50-х років минулого століття, включно правила переносу слів).

Сучасне мовознавство (що ми брали за основу в процесі нашого дослідження) трактує аналіз словоскладання з різних боків, котрі ми аналізували в першому пункті цього розділу.

Ознака, яку теж слід зафіксувати у висновку, це значення складних слів іншомовного походження в українській мові та, як вони набули українского значення в граматичному розумінні, тобто, наприклад, інтерактивність або ультрафіолет. Важливий момент цього зауваження на кількох засадах:

– правила переносу слів,

– правила наголосу,

– правила написання (злитне або дефісне) і тому подібне.

Також важливим етапом при виконанні цього розділу необхідно визначити саме правопис складних слів (наприклад, дефіс або злитне написання).

Тут же ми аналізували складні слова, утворені за власним та невласним типом складанням.

І, наприкінці, хотілося б додати, що словоскладання має величезне значення не тільки в українському мовознавстві, але і в інших тому, що кожний елемент - має певне значення, а єдність кількох елементів - це подвоєне (потроєне) значення. Крім того, важливо знати не тільки складову, а і сам правопис складних слів.

2. Словотвірна структура складних слів у творах Ліни Костенко

2.1 Класифікація складних слів за характером твірної основи

Класифікація складних слів представляє чималі труднощі, зумовлені багатогранністю самого явища, в якому тісно переплітаються морфологічні, синтаксичні, семасіологічні і фонетичні особливості. Навіть така, здавалося б, зовнішня ознака, як написання, має для складних слів відоме значення.

Кожна з особливостей складних слів може бути покладена в основу їх класифікації. Однак справа ускладнюється тим, що між найрізноманітнішими типами складних слів протягуються нитки подібності. Сплітаючись один з одним, вони пов'язують між собою різні в структурному відношенні види складань. Часто виявляється при цьому, що ознаки найбільш істотні для одних класів складних слів представляються неспіввіднесенності з особливостями інших класів.

Все це сильно ускладнює розробку такої класифікації, яка була б послідовною, відбивала б істота явища і одночасно робила зручним його опис. Нижче дається короткий огляд принципів класифікації складних слів, які використовувала Ліна Костенко у своїй поетичній творчості. Розглянуті в загальному вигляді, ці принципи відповідають матеріалу кожного з них і справді широко застосовуються. Так, можна говорити про поділ складних слів на основі їх морфологічного складу, оскільки у всіх слов'янських мовах слово має певної морфологічної структури, про класифікацію за співвідношенням компонентів, за способом освіти і подібне.

Наприклад, дуже часто Ліна Костенко використовує засіб префіксації у створенні складних слів за допомогою префіксів «перед-», «пере-», «при-», наприклад, такі вірші «В маєтку гетьмана Івана Сулими»:

«...До кінських грив припадені грудьми,

Промчали хлопці -- загула бруківка --...

І ми…і степ…і жовтий падолист…

І цих дворів передвечірній клопіт…», [61]

або вірш «Ван-Гог»:

«...Чорним струсом палеозою

переламано горам хребти» [62]

або вірш «Вечірнє сонце, дякую за день!»

«...За тих лісів просвітлений Едем

і за волошку в житі золотому» [63]

Засіб префіксації, який використовує Ліна Костенко не лише міняє або посилює значення складних слів, але і міняє звучність мовлення віршів, тобто з'являється, так би мовити, костенівський стиль. Роздивимося більш детально, в першому прикладі ми побачили слово «припадйнні», де наголос стоїть не предостанньому складі, що посилює звучання та яскравість самого слова. Стосовно побічного наголосу, то тут воно значиться на префіксі «при-».

Розглянуті приклади показують нам сучасність авторських заходів, навіть здається, що Ліна Костенко пише в наші часи, а не на при кінці минулого століття. Вжиток готичних елементів, які втілені в побудову складних слів при утворенні префіксації. Деякі моменти криють саркастичні епізоди, наповненні жахом певних подій, як у другому прикладі.

Далі на прикладі цього ж вірша ми виявили ще одне складне слово, яке утворене завдяки префіксацію, але в цьому випадку префіксом виступив «перед» - «передвічМрній», тобто те, що відбувається перед вечором або до вечора. Як би префікса «перед-» в даному випадку не було б, то це в корені змінило би сенс вірша, і він втратив свою актуальність, припустимо: і цих дворів вечірній клопіт. Ми усунули префікс «перед-», і побачили, що зміст суті змінився у часовому напрямку.

Наступним прикладом для розгляду у нас є вірш «Ван-Гог», де ми помітили префіксальне скловоскладання за допомогою префікса «пере-» - «перелбмано». Тут основний наголос падає на перший склад після префікса. Чому Ліна Костенко обрала саме префікс «пере-», а не, припустимо, «з-», тоді б створилося б слово «злбмано»? По-перше, змінився сенс речення, по-друге, при написанні віршів існують певні правило щодо рими та ритму. У разі змінення префікса «пере-» на «з-» вірш втратив би поетичний ритм, і сам процес його прочитання отримав більш важкий характер.

У вірші «Вечірнє сонце, дякую за день!», поетеса використовує при створенні складних слів префікс «про-» - «просвітлений». Тут, як ми бачимо, складне слово утворено префіксом «про-» та прикметника «світленний». Стосовно перфіксів, то можна було б «про-» замінити на «о-», або «за-», або «най-» та багато іншими, але, виникає питання: що в такому разі трапилося? Відбулася б зміна сенсу самого речення, бо, якщо розтлумачити значення слова «просвітленний» - той, що володіє ясністю в розумовому сенсі. Якби замінити префікс «про-», наприклад, на «о-», то значення слова мало б інший характер, а саме: предмет, який було освітлено, тобто, зроблено більш світлим, ніж його природний колір.

Насправді, віршів, де Ліна Костенко використовує складання слів за допомогою вищезгаданих префіксів набагато більше, наприклад, «Вже почалось, мабуть, майбутнє», де є таке речення: «Не проміняйте неповторне на сто ерзаців у собі!..», або вірш «Віяло мадам Полетики» - «Ідалія Полетика, прославилася бабонька, цькувала собі генія, знічев'я, просто так...» [64] і так далі.

Оскільки у ряду авторів проблема класифікації органічно пов'язана з усією системою їх поглядів на словоскладання, ми торкнемося в цьому розділі і деяких більш загальних питань теорії словоскладання.

Розглянемо ділення складних слів у поетичній творчості Ліни Костенко за способом утворення. Переходячи до конкретного розбору принципів поділу складних слів, необхідно, насамперед, виділити префіксальні засоби словоскладання, бо саме їх в поезії Ліни Костенко дуже багато, наприклад, «во», «об-», «з-», «на-», «по-», «над-», «за-», «без-», «ні-» та багато інших - що містяться в одному вірші «Давидові псалми». Крім того, в цьому вірші застосовані інші за способом утворення складні слова: «півметра» - що означає лише половину метра, тобто пґятдесят сантиметрів,«напівмертва» - тут ми бачимо «на-», «пів-», «-метра», тобто слово складено з трьох частин, які в сукупності пояснюють, що людина на половину мертва. Розглянемо використання цих складних слів в самому вірші:

«Блажен той муж, воістину блажен,

котрий не був ні блазнем, ні вужем.

Котрий вовік ні в празники, ні в будні

не піде на збіговиська облудні.

І не схибнеться на дорогу зради,

і у лукавих не спита поради.

І не зміняє совість на харчі, -

душа його у Бога на плечі.

І хоч про нього скажуть: навіжений,

то не біда - він все одно блаженний.

І між людей не буде одиноким,

стоятиме, як древо над потоком.

Крилаті з нього вродяться плоди,

і з тих плодів посіються сади.

І вже йому ні слава, ні хула

не зможе вік надборкати крила.

А хто від правди ступить

на півметра, -

душа у нього сіра й напівмертва.

Не буде в ній ні сили, ні мети,

лиш без'язикі корчі німоти.

І хто всіляким ідолам і владам

ладен кадити херувимський ладан,

той хоч умре з набитим гаманцем, -

душа у нього буде горобцем.

Куди б не йшов він, на землі і далі,

дощі розмиють слід його сандалій.

Бо так воно у Господа ведеться -

дорога ницих в землю западеться!» [64]

Крім того, варто зупинитися на питанні про так зване «власне» і «невласне» словоскладання.

В теоретичній частини нашої роботи ми аналізували ці два види словоскладання, а саме: «власне» складання це такий метод, де додавання вчиняється за допомогою голосної «о» або «е»; наприклад: водовоз або землетрус. «Невласне» складання слів відбувається без додавання цих голосних, наприклад, божевільний. Крім того, «невласному» додаванню властиві префіксальні та прислівникові способи утворення слів, наприклад «не-», «ні-» та інші.

При розгляді префіксальних засобів складання слів в поезії Ліни Костенко ми розглядали саме «невласний» вид додавання. Тепер проаналізуємо «невласне» складання слів без додавання прислівника та префіксу. Наприклад, вірш «Ван-Гог»:

«...Він божевільний, кажуть.

Божевільний!

Що ж, може бути. Він - це значить я.

Боже -- вільний...» [62]

В цьому уривку ми бачимо, що Ліна Костенко поєднанням двох слів, а саме іменника «боже» та прикметника «вільний», отримала одне слово «божевільний», що означає психічний стан людини.

В цьому ж самому вірші Ліна Костенко використовує і той самий вид утворення слів, розглянемо:

«...Холод холоду. Тиша тиш.

Циклопічною одноокістю...» [62]

В наведеному прикладі слово «одноокість» створено за допомогою числівника «один» середнього роду в називному відмінку тобто «одно» там іменника «око» середнього роду зі зміненим закінченням «-ість». Як і вимагають правила невласного складання, голосного «о» або «е» не було застосовано для поєднання цих двох слів.

Теж саме можна сказати, аналізуючи і далі вірш «Ван-Гог»:

«...Я - надгріб'я на цьому цвинтарі.

Кипариси горять в небозвід...»,[62]

де складне слово «небозвід» «невласного» типу, складено із двох лексем без додавання «о»: «небо» та «звід».

Закінчується цей вірш так:

«...Боже, я - вільний!

На добраніч, Свободо моя!» [62]

В завершальному уривку Ліна Костенко використала складне слово, яке поєднує в собі значення доброї ночі, де не відбулося додавання голосних, теж воно належить до «невласного» типу складання.

Тепер ми перейдемо до дослідження складних слів «власного» за видом походження, тобто з додаванням голосних «о» або «е», наприклад, вірш «Готичні смереки над банями буків»:

«Готичні смереки над банями буків,

гаркаві громи над країною крон.

Ночей чорнокнижжя читаю по буквах...» [64]

Ми підкреслили складну лексему «чорнокнижжя», яка створена із прикметника, що описує колір «чорний» та іменника «книга» при поєднанні голосного «о». Авторка використала саме це слово для створення містичного настрою свого віршу, тим саме впливає на емоційний стан читача лякаючим методом.

Унікальний спосіб використання лінгвістичних особливостей, які при цьому мають гарну та неповторну форму, а також володіють певним психологічним впливом та відображають конкретну філософію (в даному випадку релігійну) -- це все метод написання віршів Ліни Костенко, який можна назвати саме її почерком, котрий не зустрічається у жодного письменника або поета.

Перейдемо до наступного прикладу, де Ліна Костенко використовує складні слова із «власним» додаванням:

«...Свободу духу і правду слова,

Не промінявши на речі тлінні -

На славолюбство і на вигоду..» [64]

Цей уривок із віршу «Естафета», де ми бачимо складне слово «славолюбство», яке було утворено за такою схемою: іменник «слава» + голосна «о» дієслово «любити». Таким чином, ми отримали одне складне слово.

Кваліфікація складних слів вищезгаданими методами не обмежується.

Я. Грімм, що поклав початок вченню про повносладні і неповноскладні слова, вважав, що воно є центральним моментом в теорії словоскладання. [53].

Юкстапозіція вдається до аналізу, висловлюючи всі супутні значення точно так само, як в синтаксисі мови. Істинні і неістинні словоскладання в інтерпретації Дармстетера, різняться тим, що перше еліптичності, а друге ні. Зміст еліпсиса Дармстетер розкриває шляхом порівняння будови складного слова з відповідною йому за змістом синтаксичної конструкцією. У визначенні еліпсиса він, отже, виходить з перифрази. При цьому автор підкреслює, що невираженими залишаються по суті не граматичні відносини, а логічні процеси мислення. Словоскладання тому, скорочуючи синтаксичну конструкцію, вдається до синтезу. Для нього потрібне особливе синтезуюче зусилля розуму. Підхід до явищ мови Дармстетер близький популярним зараз когнітивним методам аналізу.

Теорія еліпсиса Дармстетер неодноразово піддавалася критиці з різних позицій. [68] Не будемо повторювати закиди, вже висловлені на адресу Дармстетер. Зауважимо лише, що головний з них полягає в розгляді складного слова як скороченої пропозиції. Та теоретична платформа, яку Дармстетер підводив під виділення двох способів утворення складних слів - композиції і юкстапозіціі, - не могла не відбитися і на його підході до конкретного мовного матеріалу.

Цікавлячись виявленням певних розумових процесів, які ховаються за різними прийомами словоскладання, він часто відволікається від суто мовних особливостей окремих способів утворення складних слів. Так, під рубрикою «юкстапозиція з підпорядкуванням» [59].

Розглянемо композитиви та юкстапозитиви, які було використано у віршах Ліни Костенко. Уривок із вірша «Ван-Гог», який ми вже аналізували:

«...Боже, я - вільний!

На добраніч, Свободо моя!» [62]

«Добраніч» являє собою композит, бо не потребує поєдальної голосної літери «а», бо прикметник «добра», який є складовою цього слова закінчується на «-а».

Підіб'ємо підсумок вищесказаному. Виділення такого способу утворення складних слів, що веде свою історію від Грімма, ґрунтується на реально існуючому розходженні словотворчих процесів.

Сюди відноситься ряд різновидів складних слів:

а) складні слова, в яких один елемент визначає інший, будучи від нього в падежной залежності, наприклад, «добраніч», що ми вже розглянули в минулому зразку;

б) складні слова, в яких один елемент коштує до іншого у відношенні аппозиції, наприклад: «несамовитий», «антисвіти», «антизірки», «антинароди», «антивіки»:

«...я кулаки до смерті донесу.

Самовитий -- несамовитий...»

(вірш «Ван-гог»), [62]

«...Що в антисвіті є антизірки,

Що у народах є антинароди

Що у століттях є антивіки...»

(вірш «Не знав, не знав звіздар гостробородий») [64]

в) складні слова, в яких визначником є числівник, наприклад, «одноокість»:

«...Холод холоду. Тиша тиш.

Циклопічною одноокістю...»

(вірш «Ван-Гог») [62]

г) складні слова з дієслівним керуванням і деякі інші менш істотні види композитів, наприклад, «славолюбство» - «-любство» - дієслівне керування, :

«...Не промінявши на речі тлінні -

На славолюбство і на вигоду...»

(вірш «Естафети»). [64]

Слова цього розряду представляють обличчя, що позначається або визначається всім словом, як носія ознаки, вираженою його внутрішньою формою. Такі складні слова можуть бути як прикметниками, так і іменниками. Між їх компонентами існують визначальні відносини. Однак між бахувріхамі і означальними композитами є відмінності, які А. Потебня сформулював таким чином: «Поставлені атрибутивне або передбачають таку постановку слова цього роду, судячи з російським, двозначні». [26] Це висловлювання було направлено на російське мовознавство, але, не зважаючи на це, воно підходить і до української лінгвістики.

Ніякої формальної вказівки на відмінність в предметній віднесеності складних слів може, однак, не бути. Нарешті, останній клас композитів, згідно діленню Патанджал, складають адвербіальні, тобто незмінні складні слова, умовно звані avyayibhava. Зазвичай це прислівники, утворені шляхом з'єднання прийменника з іменником у знахідному відмінку, які індійські граматики також вважали складними словами. Така в загальних рисах схема класифікації, запропонована індійськими граматиками для санскриту. Вона в основному виходить з зв'язку компонентів складання. Цей принцип не дотримується двічі: при виділенні так званих бахувріхов і при виділенні четвертого типу композитів.

Класифікація за співвідношенням компонентів складного слова стала найбільш популярною в лінгвістиці. Залежно від системи поглядів авторів на співвідношення між компонентами складного слова класифікація, побудована за цим принципом, набувала той чи інший варіант. При повному ототожненні відносин між елементами складного слова і синтаксичних зв'язків між членами речення класифікація складних слів збіглася з класифікацією їх синтаксичних перифраз. Тим самим не бралися до уваги відмінності між цими категоріями.

Необхідно обмовитися, в тім, що такий розподіл припустимо для складних слів синтаксичного способу утворення -- зрощень, наприклад «антисвіти», «антизірки», «антинароди», «антивіки», «одноокість», «славолюбство» (усі наведені приклади, взяті із поетичної творчості Ліни Костенко). При цьому, однак, правильніше ставити питання про класифікацію складних слів згідно типам словосполучень, шляхом зрощення яких вони утворилися.

Деякі автори, класифікуючи складні слова з відносин між їх компонентами, розглядають їх як вузько - семантичні, зайво приватні. Це заважає їм іноді побачити більш загальні категорії у взаємовідносини між частинами складного слова. Так, у своїй граматиці Суіт зауважує, кажучи про зв'язок між компонентами складного слова: «у багатьох випадках ці логічні відносини не визначені». [22]

Класифікація, побудована на виділенні подібного роду приватних зв'язків між компонентами складного слова, по суті спирається на позамовні категорії, тобто на відносини між відповідними предметами в житті, і не враховує то узагальнення, яке характеризує окремі типи словоскладання.

У підсумку, класифікація складних слів по відношенню між їх компонентами відображає досить істотний для характеристики типів словосложення фактор, багато в чому визначальне їхнє життя та функціонування в мові.

Так, при однаковому морфологічному складі складних слів може бути виділено кілька типів словоскладання за умови різних видів зв'язків між їхніми компонентами. Не слід, однак, прямо ототожнювати відносини між компонентами складного слова з синтаксичними відносинами між членами повідне словосполучення. Ці відносини коливаються між синтаксисом і логікою.

Розглянемо ділення складних слів за типом предметної віднесеності. Проблема, яку поставив Патанджалі, виділяючи в окремий клас складні слова, так звані, бахувріхі, використана при класифікації складних слів поруч авторів. Так, Бругманом розрізняє за цією ознакою мутують і немутуючі складні слова. [67] ділять складні слова залежно від їхньої предметної віднесеності на два основних типи:

1) прямі (direct) композити, які означають поняття, безпосередньо пов'язується з синтезом значень їх компонентів (на добраніч -- побажання доброї ночі, що використовувала Ліна Костенко у своїх віршах. В даному випадку складне слово пряме, бо може виступати самостійним, адже характеризує само себе):

2)

«...Боже, я - вільний!

На добраніч, Свободо моя!»

(«Ван-Гог»); [62]

3) непрямі або присвійні (indirecte, possessive) складні слова, у яких виражається ними поняття, витікаючи з синтезу значень їх компонентів, відноситься до іншого предмета, даючи йому якісну характеристику (лат. Magnanimus) (чорнокнижжя -- де друга частина слова характеризується першою складовою цього ж слова -- цей приклад із творчості Ліни Костенко ми розглядали трохи вище. Але чорнокнижжя має непрямий характер, бо є другорядним за змістом словом тому, що пояснює попереднє -- «ніч»):

«...Ночей чорнокнижжя читаю по буквах...»

(«Готичні смереки над банями буків») [64]

Те специфічне співвідношення між внутрішньою формою складного слова і його предметної віднесеності, на яке звернули увагу індійські граматики, відокремивши так звані бахувріхі від інших визначальних композитів, отримало надалі самі різні термінологічні позначення: посессівні складні слова у Пауля, непрямі складання у Мейе і Вандруса, мутата у Шредера і в деяких роботах Бругманом, який іноді називає їх також вторинними складними словами, і подібне.

У подальшому для позначення складних слів, основна лексична і граматична характеристика яких не пов'язана безпосередньо ні з одним із їхніх компонентів, на перевагу став термін екзоцентричні складні слова (на відміну від ендоцентричних). Це найменування було запропоновано А. Александровим в його роботі про складних словах в литовській мові, яке використовуються і в українському мовознавстві. [6] Бругманом, який розробляв теорію походження складних слів цього типу, також взяв термін А. Александрова. Далі ці терміни закріпилися в полеміці, що розгорнулася в лінгвістичній літературі у зв'язку з роботою Бругманом. [28]

Не раз підкреслювалося, однак, що поняття екзоцентричних складних слів, безсумнівно, набагато ширше, ніж поняття бахувріхов. Останні є лише одним з різновидів складних слів, чия предметна віднесеність не співпадає з референцією жодного з компонентів.

Ч. Карр, характеризуючи екзоцентричні складні слова, писав, що підставою їх денотації є «вказівка на третю ідею, що стоїть поза двох компонентів складного слова (the reference to a third idea which stands outside the two parts of the compound)». [28] він, між іншим, підкреслював, що особливості екзоцентріческіх слів лежать переважно в галузі семантики і що, отже, вони можуть включати в себе кілька структурних типів. Тому він відносив до екзоцентричним складним словам як бахувріхі, так і «імперативні» складні слова. Вислів Ч. Карра стосовно третьої ідеї застосувати, аналізуючи існування складних слів у творчості Ліни Костенко, наприклад:

«...Він божевільний, кажуть.

Божевільний!

Що ж, може бути. Він - це значить я.

Боже - вільний...

Боже, я - вільний!

На добраніч, Свободо моя!»

(«Ван-Гог») [62]

А тепер роздивимося всі три ідеї, які мають відношення до створення складних слів:

1. згідно першого рядку, авторка показує, що хтось когось чоловічого роду називає божевільним,

2. потім людина розуміє, що божевілля має пряме відношення до нього самого,

3. і далі авторка демонструє, що «божевільний» - це не в розумінні з'їхати з розуму, а «боже, вільний», тобто людина радіє тому, що вона вільна, та завдячує при цьому богові. Хоча, в кінці бажає своєї свободі -- надобраніч.