Размещено на http://www.allbest.ru/

Список скорочень слів та словосполучень

BrE - британський англійський.

AmE - американський англійський

GAu - Great Australian (English)

CAu - Cultural Australian(English)

BrAu - Broad Australian (English)

SE - Standard English, літературний англійський стандарт.



Вступ

Актуальність теми курсової роботи. Вибір теми курсової роботи зумовлений тією увагою, яка приділяється в даний час проблемі мовної варіативності. На зміну спрощеному уявленню про мову як єдину монолітну освіту прийшло розуміння гетерогенності мовної структури, обумовленої лінгвістичними і екстралінгвістичними чинниками.

Недостатня вивченість як внутрішньоструктурної варіативності (відсутність ізоморфізму між планом змісту і планом виразу), так і варіативності, що пов'язана з дією зовнішніх чинників і виявляється в різноманітті форм існування мови, її соціальної і територіальної диференціації, визнається вітчизняними і зарубіжними лінгвістами.

Англомовний ареал як об'єкт дослідження проблеми варіативності є винятковим явищем. Англійська мова є офіційною мовою багатьох держав, серед яких Великобританія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія. У кожному з національних варіантів є свій вимовний стандарт, який позначається в орфоепічних словниках як правильний варіант вимови. Про виключно широке розповсюдження англійської мови говорять такі цифри: приблизно 1,6 мільярдів людей, тобто майже одна третина населення всієї земної кулі говорить англійській мовою, хоча англійська мова є рідною мовою тільки для 380 мільйонів людей. Саме цією мовою видається велика частина книг, журналів, газет. Американське радіо, телебачення, особливо блокбастери сприяють розповсюдженню не тільки американської культури, але і мови. Згідно із статистичними даними більше 80% змісту Інтернету - англійською мовою, хоча 44% користувачів говорять на іншій мові [28]. Важко судити про позитивні або негативні моменти глобалізації англійської мови, але не можна не погодитися з тим, що в історії людства ще жодна мова не була настільки поширеною і популярною.

Кожен територіальний варіант є не тільки просторовою проекцією мови, а також проекцією соціальною, культурною і історичною. Тому правильна оцінка всіх цих чинників може пролити світло на складність і самобутність лінгвістичної ситуації в Австралії і в Канаді, де відбувається змішення двох різних мовних систем. Змішення мов є найважливішим чинником мовних змін і виявляється в зіткненні двох соціальних груп.

Сучасна англійська мова - продукт мовного контакту. Англія виросла і окріпнула, вийшла на великий ринок під назвою «глобальне село», зрадивши і ринок, і свою мову. Опинившись в нових, незнайомих контекстах - екологічному, культурному, лінгвістичному, - мова почала набувати інших рис. Варіанти англійського, на яких говорять в країнах, де англійська мова має статус офіційної, і де англійською мовою володіють як другою державною, називаються новими варіантами англійської мови.

Розробленість теми:

Курсова робота підготовлена на основі вивчення виявленої літератури, в якій відображено досліджувану тему.

Про особливу актуальність проблеми варіативності мови, викликаної соціальними, функціональними і територіальними чинниками, свідчить цілий ряд робіт у вітчизняному і зарубіжному мовознавстві (В.Г. Гак, Ю.А. Жлуктенко, Л.Л. Нелюбін, Г.А. Орлов, В.В. Ощепкова, Л.Г. Попова, М.А. Соколова, Н.Н. Семенюк, Г.В. Степанов, Г.Д. Томахин, А.І. Чередніченко, А.Д. Швейцер, В.Н. Ярцева). Інтерес до питань варіативності англійської мови пояснюється неоднорідністю і складністю її складу, особливостями її функціонування в різних мовних ситуаціях і територіальних ареалах.

Вітчизняні і зарубіжні лінгвісти, що працюють в області англійської варіантології, займаються такими проблемами, як виникнення схожості і відмінностей між територіальними варіантами на різних мовних рівнях, взаємовплив варіантів, особливості лінгвістичної ситуації в англомовних країнах. Ряд досліджень був присвячений особливостям окремих територіальних варіантів. Так, в роботах А.Д. Швейцера був виконаний глибокий і усесторонній аналіз фонетичних, лексичних і граматичних рис, специфічних для американського англійського, вироблені понятійний апарат і методика дослідження, які надалі були покладені в основу вивчення особливостей англійської мови і в інших ареалах.

Мета курсової роботи полягає у вивченні відмінностей в фонетиці англійської мови США, Канади та Австралії.

Завдання курсової роботи обумовлені її метою:

виявити та опрацювати літературу з теми курсової роботи;

визначити історико-соціальні аспекти поширення англійської мови в країнах;

вказати основні фонетичні особливості американського варіанту англійської мови;

розглянути основні особливості англійської мови в Австралії, враховуючи при цьому фонетичні відмінності;

дослідити основні фонетичні особливості англійської мови в Канаді.

Об'єктом дослідження для даної курсової роботи є фонетика англійської мови.

Предметом є дослідження відмінностей в фонетиці англійської мови США, Канади та Австралії.

Методи дослідження обумовлені об'єктом і предметом курсової роботи. Для реалізації поставлених вище завдань в курсовій роботі використовується комплексний метод дослідження. Він включає описовий, порівняльний і хронологічний методи, а також теоретичний аналіз науково-методичної літератури.

Теоретична та практична цінність курсової роботи полягає в тому, що в дослідженні комплексно проаналізований та узагальнений матеріал про сутність, функції, методи управління персоналом, його роль і місце в системі сучасного менеджменту, розглянуто методичні основи кадрової політики.

Структура роботи обумовлена логікою розгляду теми.

Курсова робота складається з вступу, основної частини, висновків, списку використаної літератури.

Основна частина складається з чотирьох розділів. У першому розділі розглядаються історико-соціальні аспекти поширення англійської мови в країнах світу. У другому розділі характеризуються основні фонетичні особливості американського варіанту англійської мови. У наступному розділі досліджуються основні фонетичні особливості англійської мови в Канаді. У четвертому розділі розглядаються основні особливості англійської мови в Австралії, враховуючи при цьому фонетичні відмінності.

Вступ до курсової роботи формує її сприйняття. У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається мета, завдання, предмет та об'єкт дослідження, окреслюється методологічна та теоретична база дослідження, методи дослідження. Висновки узагальнюють досягнуті результати дослідження.



Розділ 1. Історико-соціальні аспекти поширення англійської мови в країнах світу

Усього на нашій планеті існує понад 6000 живих мов, з яких найбільш поширені: китайська (нею говорять 1.212.000.000 чол.); англійська (341.000.000 чол.); іспанська (332.000.000 чол.); російська (280.000.000 чол.); арабська (171.000.000 чол.); японська (125.000.000 чол.); німецька (118.000.000 чол.); французька (112.000.000 чол.); українська (42.000.000 чол.) та ін. [9].

Отже, найбільше людей у світі говорять китайською, але найрозповсюдженішою є англійська мова. Англійською мовою користуються 508.000.000 чол., з яких для 341.000.000 чол. вона є рідною, а для решти -- другою мовою (коли населення Великобританії становить лише 55.000.000 чол.) [5].

Англійською мовою здійснюється управління державою, викладання в школах, університетах та інших навчальних закладах не тільки в Англії, але і в багатьох інших країнах.

Питання, чому і за яких обставин англійська мова стала державною у ряді країн світу вивчене недостатньо.

Таке поширення англійської мови можна пояснити історичними та економічними причинами. У Британії наприкінці ХV -- початку XVI ст. почався процес первинного накопичення капіталу. Інтенсивний економічний розвиток сприяв зростанню могутності британської армії і, особливо, військового та торгівельного морського флоту, що для острівної країни мало особливе значення. Англія однією з перших країн Європи стала на шлях колоніальних загарбань, у ході яких вона насаджувала англійську мову у сфері свого політичного та економічного панування, пригнічуючи національну культуру і мови скорених народів [8].

Англійська мова, перенесена на нову територію і відірвана від мови метрополії, набуває різних змін. Спочатку виникають нові риси і закріплюються в усному мовленні, потім під впливом вимови народу, що населяє певну територію, у першу чергу змінюється вимова у цілому.

Оскільки англійська мова сприймається народом, який має інший спосіб життя, інші звичаї, а також живе в інших кліматичних умовах, виникає необхідність у створенні слів для визначення явищ і предметів, пов'язаних із новими умовами життя. Ці слова запозичуються з мови (чи мов) корінних народів, створюються на основі англійської мови або калькуються.

Таким чином, англійська мова на кожній конкретній території набуває своїх специфічних рис. Вони настільки яскраві, що у кожному окремому випадку можна говорити про певний варіант англійської мови на тій чи іншій території.

Мова-варіант у своїй основі є англійською мовою і має таку саму граматичну будову та основну лексику, але відрізняється від літературної англійської мови особливостями у вимові, лексиці, а у деяких випадках -- у морфології та синтаксисі. Кожний варіант носить назву тієї країни, в якій він виник.

Так, розрізняють American English, Irish English, Scottish English, Canadian English, Australian English, New Zealand English, South African English, Indian English та ін.

У Європі англійська мова є державною на Британських островах, а також на островах Середземного моря -- Мальті та Гібралтарі.

У IV ст. більша частина Англії та Південна частина Шотландії почали заселятись племенами англів та саксів, які проживали на територіях сучасної Північної Німеччини, Голландії та Данії. Вони спілкувались германськими мовами, які лягли в основу сучасної англійської мови. Значний вплив на формування сучасної англійської мови мали також мова скандинавів -- переселенців з Норвегії та Данії (VII-XI ст.), яка називалась Old Norse і була попередником сучасної датської мови; французька мова норманів-завойовників (XI ст.) та латинська мова, яка у середні віки була мовою церкви та університетів [6].

У VII ст. до Шотландії увірвалися англійці із Британії, яка в той час вже була завойована англосаксами. Крім того, туди переселяються бритти, а в IX ст. -- скандинави. З кінця ХIII ст. шотландський народ безперервно бореться за свою незалежність. У 1707 р. Шотландія була насильно приєднана до Англії. Шотландська мова витісняється англійською із шкіл, університетів, церкви та інших закладів.

Коли кажуть про англійську мову в Америці, то мають на увазі перш за все Сполучені Штати Америки, хоча на території американського континенту є багато країн, де англійська мова також є державною. Це Канада, де дві офіційні мови: французька та англійська; колишні колонії Великобританії -- Багамські острови та Барбадос; Віргінські острови, що належать Великобританії та США; Пуерто-Ріко, яке підпорядковане Конгресу США; Тринідад і Тобаго (колишні володіння Великобританії); Ямайка (колишня колонія Великобританії); Беліз (раніше називався Гондурас Британський, був колонією Великобританії); колонії Великобританії -- Бермудські та Фолклендські острови.

Перші англійські колоністи прибули на територію Америки на кораблі Mayflower у 1620 році [8]. Вони висадились на узбережжі Macaчyсeтc і заселили територію, що прилягала до Атлантичного океану, яку потім назвали Нова Англія. Англійська мова, якою говорили перші поселенці, була мовою XVII ст. Сформувавшись протягом XVII -- XVIII ст., американська нація залишилася англомовною і після того, як наприкінці XVIII ст. домоглася своєї незалежності. Діалектні розбіжності в Америці спостерігаються, головним чином, у вимові і настільки незначні, що жителі різних районів США без особливих труднощів розуміють один одного.

Мова перших англійських поселенців була неоднорідною -- усі вони прибули з різних районів Англії і тому розмовляли різними діалектами. Крім того, на мову колоністів не могли не вплинути і мови негрів, що у великій кількості завозилися до країни, а також мови корінних жителів -- індійців та іммігрантів із багатьох інших країн (Мексики, Китаю, Італії, Франції та ін.).

У 1776 р. була створена незалежна держава США. У 1819 р. США змусили Іспанію передати їм Флориду. У 1867 р. Сполучені Штати купили у царської Росії Аляску та Алеутські острови, де жили ескімоси та алеути [8]. У країні був створений власний державний устрій, економіка, культура. Поступово створилась своя лексика, визначились особливості у вимові, граматиці, з'явились діалекти.

Національно-визвольна війна Північної Америки з Англією стала причиною відособлення англійської мови американців від мови англійців.

Розбіжності між англійською мовою Англії та Америки почали відчуватись у ХVIII ст. Ці розбіжності відмічалися багатьма авторами. Дж. Вітерспун (Witherspoon) запропонував навіть створити академію з метою вдосконалення англійської мови в Америці, спостереження за її розвитком та публікації нових даних. Наприкінці ХVIII ст. ним був вперше створений і запроваджений термін Americanism (американізми -- слова та вирази, вимова та правопис слів, а також граматичні конструкції, що виникали і вживалися в англійській мові на американському ґрунті).

Процес розвитку англійської мови в Америці спостерігається і нині.

До Канади англійська мова потрапила у XVII ст. разом з англійськими колоністами. Тут вони зустрілися не тільки з місцевими жителями -- індійцями та ескімосами, а й з французькими колоністами [1]. З другої половини ХVIII ст. почалася інтенсивна імміграція до Канади жителів Англії та США. Нині її населення складається з англійців, французів, італійців, німців, індійців та ін. Національних офіційних мов дві -- французька й англійська.

Незважаючи на всі зусилля уряду зробити Канаду двомовною країною, французькою мовою користуються переважно у провінції Квебек, у той час як англійська, тобто її канадський варіант, стає все поширенішою національною мовою на решті території Канади.

Лексика канадської англійської має спільні риси як із американською, так і з англійською. Деякі предмети та явища мають у Канаді такі самі назви, як і в Англії (tin -- консерви; sweets -- десерт; summer holidays -- літні канікули; meat-pie -- пиріг з м'ясом; tram -- трамвай), деякі -- як в Америці (to locate; car, sidewalk, store, rooster).

Австралія (Australia), Австралійський Союз (Commonwealth of Australia) -- держава у Південній півкулі, на материку Австралія, острові Тасманія та дрібних островах [8].

Першим англійським мореплавцем, який відвідав Австралію, був Дамньєр (1699 р.) [8]. Через 70 років Лондонське Королівське Географічне Товариство спорядило нову експедицію до Австралії на чолі з Д. Куком. Австралію визнали придатною до заселення.

У 1788 р. до нового континенту прибули перші кораблі з переселенцями, основна маса яких була злочинцями, відправленими на заслання, та чиновниками -- на місці їх першого поселення нині місто Сідней. До середини ХIХ ст. Австралія залишалась місцем заслання політичних та кримінальних злочинців. Заселення Австралії супроводжувалось безжалісним і масовим знищенням аборигенів [7].

У другій половині XIX ст. зароджується австралійська література. Засновником і класиком її був Г. Лоусон [7]. Друкуються словники, книги та інші видання. У мові австралійців є значні відмінності від нормованої англійської мови (тобто тієї, якою говорять диктори радіо та телебачення). В орфографії: такі слова як labor, favor thru пишуться за американським зразком; у граматиці: майбутній час вживається для всіх осіб з допоміжним дієсловом will, а у лексиці використовуються дієслова -- embus, debus, entrain, detrain, яких взагалі немає в англійських словниках. В австралійській англійській мові є багато запозичень з мови аборигенів: lava-lava -- пов'язка на стегнах, gina-gina -- жіночий одяг, деякі з них стали інтернаціональними словами: kanguroo, dingo, boomerang, koala та ін. [4]. Оскільки основою економіки Австралії є сільське господарство, то сільськогосподарська лексика в мові австралійців представлена більш широко, ніж у мові англійців: cockies -- фермери-орендарі (wheat cocky, cow-cocky); mob -- отара, табун, стадо; herd -- поголів'я худоби; cabbage tree -- захисний від сонця капелюх з великими крисами; stockwhip -- батіг; поряд зі словом food вживається слово tucker (їжа) та його похідні: to tucker -- годувати, tuckerdo -- частування, пригощення, tucker time -- час їсти та ін.

Отже, в результаті вивчення історичних та економічних причин, що лежать в основі значного поширення англійської мови в усьому світі, можна зробити такі висновки:

1. Завдяки тому, що Британія однією з перших країн Європи починає відкривати та досліджувати нові території, підкоряючи їх населення своєму політичному, економічному та культурному впливу, англійська мова поширюється в багатьох країнах світу, спочатку в усному мовленні, а потім на письмі.

2. На кожній конкретній території англійська мова набуває своїх специфічних рис, перетворюючись на мову-варіант, яка відрізняється від літературної англійської мови своїми особливостями у вимові, лексиці, а також у морфології та синтаксисі, наприклад, American English, Canadian English, Irish English та ін.

3. У результаті змішування англійської мови з мовами туземного населення, мовна різноманітність яких надзвичайно велика, утворюються також так звані гібридні мови Pidgin English, які, як правило, служать основним засобом спілкування у торгівельно-виробничій сфері людської діяльності.

4. Нині англійська мова набула величезної популярності, оскільки вона є спільною мовою для населення різних країн, нею користуються діячі науки і культури, бізнесмени, журналісти, туристи в усіх куточках світу. Майже у 100 країнах світу англійська є офіційною мовою. Це одна з робочих мов Організації Об'єднаних Націй, Олімпійських ігор. Англійська мова -- світова мова, тобто один із основних засобів міжнародного спілкування.



Розділ 2. Сучасний стан американського варіанту англійської мови

2.1 Основні фонетичні особливості американського варіанту англійської мови

Американський англійський (AmE) виник в 17-18 століттях, коли почалася активна колонізація Північноамериканського континенту. Як відомо, займалися цим англійці. Важливим є той факт, що до початку цього процесу в Англії вже сформувався загальнонаціональний літературний стандарт мови, так званий Standard English (надалі SE), що виконував наддіалектну комунікативну функцію. Природно, він мав вплив на ту мову, на якій говорили переселенці. До речі, і соціальний склад колоністів був вельми строкатим: дрібномаєтні і не потомствені дворяни (knights & country gentry), йомени (yeomen), ремісники, батраки, бідняки і так звані indentured servants - люди, у яких не було грошей навіть на те, щоб заплатити за проїзд на кораблі і які повинні були відпрацювати на господаря 4-5 років після прибуття до Америки. Серед перших колоністів не було або майже не було представників вищої знаті. Природно, не всі поселенці говорили на Standard English [21, с. 102].

Тим не менше, він продовжував мати певний вплив на мову американців аж до кінця XIX століття. У дев'ятнадцятому столітті суперечки між пуристами (Дж. Пікерінг) - прихильниками збереження чистоти англійської мови і американістами (видавець першого словника американського англійського “American dictionary of the English Language” Вебстер) - тими, хто ратував за незалежність американського варіанту англійської мови від тієї мови, на якій говорили в колишній метрополії - доходили мало не до бійки. Як відомо, останні взяли верх.

Основні фонетичні особливості американського варіанту англійської мови:

1.При вимові [r] язик злегка заломлюється, тобто [r] в американському варіанті ретрофлексивний.

2.[t] вокалізуєтся, знаходячись між двома голосними, один з яких ненаголошений, як наприклад в “pity”, “better” “city”, або знаходячись між голосним і сонантом, як в “battle”,”twenty”,”getting”.

3. Фонема [l] представлена тільки «темним» алофоном, «світлий» варіант фонеми не виявляється навіть перед голосними (“film”, ”look” звучать як [film] [lu:k]).

4. [sh] вокалізуєтся в таких виразах, як “Asia”, ”version”, ”excursion”, ”Persia” - [dз] замість [sh] в британському варіанті.

5. [h] часто випадає в тих випадках, коли знаходиться в ненаголошеному складі, але вимовляється в наголошених складах (e.g. “an historical novel” [эn is'torical nouvl], ”I saw him” [ai `so: im], але “history” [`histri], ”him” [him].

6. Глайд [j] перед [u] в словах “duty”, ”student” пропадає, і виходить [du:ty], [stu:dent].

[d] не вимовляється, якщо стоїть після сонант [l] і [n], e.g. “cold”, ”individual”, ”old”.

[k] випадає у вимові слів, де цей звук стоїть після [t], e.g. “asked” [а:st].

Американські голосні не диференціюються і не протиставляються по довготі. Д. Джонс стверджує, що всі американські голосні - довгі.

Голосний номер 4 використовується замість [а:] в словах, що не містять [r] в своєму написанні, e.g. “can't”, “laugh”, “glass”, “path” etc. Виключення: “palm”, “father”, “balm”, “aims”.

[ou] набагато коротший, ніж в британському варіанті, і більше нагадує довгий [о:]

Голосний номер 4 в американському варіанті набагато ширший і довший за часом звучання.

[w] і [hw] в американському англійському протиставляються і виконують смислорозрізняючу функцію, наприклад [wer] - “wear” і [hwer] - “where”. Є тенденція вважати їх навіть різними фонемами, тоді як в британському англійському, це алофони однієї фонеми.

“don”, “log”, “dot” в американському варіанті вимовляються з голосним номер 10, в британському - з номером 6.

Нейтральний голосний в дифтонгах в словах ”dear”, “fairy” etc. пропадає і переходить в монофтонг.

З'являється африката [tsh] в поєднаннях типу “don't you” [10].



Розділ 3. Основні особливості канадського варіанту англійської мови

Англійська мова, що є, разом з французькою, офіційною мовою Канади, із самого початку була достатньо складним явищем. На відміну від франкоканадців, англомовне суспільство складалося в постійному усесторонньому контакті і імміграції з боку історичної батьківщини - Великобританії і англомовних США. Тим часом, основою англоканадської нації в кінці 19 століття стали «роялісти», що іммігрували із США, які під час війни за незалежність Північної Америки залишилися вірними британській армії, а після її поразки заселили вільні території в Канаді, що залишилася за Британською імперією. Їх вплив на функціонування англійської мови в Канаді, на думку деяких учених, виявилося першорядним. У цей же період збільшувалося число іммігрантів з Англії, Ірландії, Шотландії, які говорили на різних британських діалектах, що залишило відбиток на канадському англійському [20, с. 75]. Таким чином, через змішення двох потоків імміграції в мову жителів Канади проникає немало розрізняльних елементів різних діалектів англійської мови, на яких говорили, з одного боку - роялісти - в основному, жителі північних районів США, прилеглих до канадської межі, а з іншого боку, іммігранти з Великобританії. Подальша історія розвитку Канади показує, що, не дивлячись на те, що Канада залишалася з 1867 р. домініоном Великобританії, вона знаходилася, перш за все, під політичним і економічним впливом США. Зважаючи на особливості територіального розселення, а також чинники політичного, економічного, соціально-культурного характеру, практично всі учені - дослідники Канади - дотримуються думки, що по своїй фонетиці, лексиці і орфографії канадський варіант англійської мови займає проміжне положення між британським («оксфордським») і американським. Але в основному переважає тип вимови, названий General American. Територія розповсюдження канадського англійського оголошується «зоною, в якій немає чіткої диференціації, де схрещуються особливості варіантів» [14, с. 17]. Логічнішою і переконливішою представляється точка зору шведського германіста C.Г. Андерсена. Кажучи про те, що далеко не завжди специфічні риси національно-негомогенних мов виявляються достатньо рельєфно, автор підкреслює, що «имеется целая шкала таких возможностей, один конец которой равен почти нулю, т. е. между отдельными разновидностями одного языка почти нет никаких различий, а другой конец этой шкалы обозначает наличие вполне сформировавшихся национально специфических вариантов литературного языка» [20, с. 36]. В цьому випадку, канадський англійський можна помістити в початок такої «шкали», тоді як британський і американський різновиди опиняться на протилежному кінці «шкали» по ступеню інтенсивності розвитку в них специфічних рис. В світлі вищевикладеного, англійський, яким користується населення Канади, можна вважати варіантом англійської мови. Це означає, що канадському варіанту англійської мови властиві свої норми за Л.Г. Поповою, «варіанти англійської літературної мови є нормою для країн, де вони вживаються» [20, с. 56]. Услід за Л.Г. Поповою, необхідно визнати, що рішення питання про статус сучасного канадського варіанту англійської мови можливе лише на основі вивчення його вирізняючих ознак на всіх рівнях -- фонологічному, морфологічному і лексико-семантичному [20, с. 67].

3.1 Основні фонетичні особливості англійської мови в Канаді

Канадський варіант англійської мови розвивався в умовах впливу американського англійського з одного боку і британського варіанту -- з іншого. Тому канадський англійський несе на собі відбитки обох норм вимови, в якихось випадках - британської, в якихось - американської. Але в основному переважає тип вимови, названий General American.

Типовою канадською межею, на думку Ю.А. Жлуктенко, є відсутність розрізнення довготи і стислості голосного: у канадському варіанті «немає постійної залежності між якістю і довготою голосного, такого, що знаходиться під відносно сильним наголосом; традиційно короткі голосні часто подовжуються, особливо у зв'язку із зміною висоти тону, наприклад, падінням і підйомом висоти в кінці вислову» [14, с. 34]. Довгі голосні в мові можуть скорочуватися, від чого втрачається відмінність у вимові таких слів, як cot - caught, sod - sawed і ін. При подовженні голосного існує тенденція вставляти додатковий голосний, тому створюється враження додаткового складу.

Дифтонг [au] перед глухим приголосним в словах типу house, out вимовляється в Канаді як [лu], тобто з першим елементом вищого підйому. Перед дзвінким приголосним і в кінці слова цей дифтонг вимовляється, як і в США, тобто [au]: down [daun], cow [kau] [14].

У словах типу news, dew, tune, student, де після альвеолярного приголосного британському [ju] відповідає американське [u:], британська норма користується в Канаді великим престижем, за винятком слова suit, в якому 83% інформантів вимовляли [u]. Л.В. Бондарко [6] відзначив, що вимова цих слів з монофтонгом спостерігалася частіше у тих, хто має нижчий культурний рівень спілкування, тоді як престижність [ju] була наслідком розповсюдження його на вимову навіть таких слів, як moon, noon, too [6]. У Онтаріо вимова duke [duk], news [nuz] багатьма носіями розцінювалося як «непривабливе» (inelegant).

В односкладових словах типу tooth, food, root, roof, hoof, в яких в середньоанглійській період коренева голосна звучала [э:], канадці переважно вимовляють її як [u:]; у словах soot, foot, look коренева голосна звучить стисло: [u].

У словах типу class, dance, bath, де в американському мовному варіанті уживається голосний [аз], а в британському - [а:], для канадської вимови характернішою є американська тенденція. Саме це, на думку Л.В. Бондаркова [6], разом із специфікою вимови [r], і додає мови канадців типово «американського» забарвлення. Тільки в іменниках aunt і drama вищого освітнього рівня вони звичайно вимовляються з [а:].

Слово zebra більше половини канадців вимовляє з [е] в першому складі, тоді як в США тут вимовляється [i:]. Форма been в канадській вимові має голосний [i:], в американському [I]; у прислівнику again подібно до британської норми вимовляється під наголосом дифтонг [el], тоді як в США звичайно [е]. У першому наголошеному складі іменників типу process, progress більшість канадців віддають перевагу дифтонгу [оu], а не [э], як в США. У аналогічній позиції в іменнику produce більшість канадців теж дотримуються британської вимови з [э], тоді як в США вимовляють [оu]. Слово vase - американське [velz] - в Канаді звучить переважно [va:z ].

Також британський тип вимови переважає у канадців в словах типу docile, senile, virile, missile, projectile, futile, де в кінці вимовляється [а1], тоді як в США тут звичайно звучить [I] або [э]. Винятком є слово fertile, яке інформанти з Онтаріо частіше вимовляли з [I] або [э] в ненаголошеному кінцевому складі.

Префікси anti-, semi-, multi-, які в американському варіанті вимовляються з [al], більшість канадців вимовляють по-британськи з [I]. Тому підлітки в прикордонних місцевостях Канади називають своїх американських однолітків «semis» ['semalz].

Дієслівна форма минулого часу shone вимовляється більшістю канадців з [э:] у протилежність американському [оu]. Буква z в Канаді називається по-брітанські [zed], а не по-американськи [zi:].

Подвійна вимова слів: leisure як ['1езэ'] або ['Н:зэ'] і neither з голосним [i:] або [al] практикується і серед канадців, хоча в першому випадку більшість віддає перевагу британській формі з [е], а в другому - американській [i:]. Іменник tomato уживається з американським наголошеним [el], британське [а:] зустрічається лише зрідка [23].

Значно менше розбіжностей в області приголосних. Типовою межею канадської вимови є так зване «інтрузивне» [г], що вноситься аналогічно. Наприклад, слово khaki вимовляється ['ka:rkl], амер. ['ka:ki], брит. ['hsekl]. Це [r] звичайно з'являється після довгого голосного перед приголосним в словах, де історично його не повинно бути; poach ['pourtj], яке перетворюється на омофон іменника porch, і wash [warj]. Канадці, як і американці, вимовляють [r] в кінці слів і перед приголосними в словах типу car, cart. Зустрічається також в Канаді американська фонетична риса - поява [h] перед ініціальним [w] в словах типу whether, whine, whale, але більше третини тих, що говорять не дотримується цього правила послідовно, а ще біля третини взагалі в подібних випадках [h] не вживає. Л.В. Бондарко не заперечує факту відсутності послідовності у вживанні [h] жителями Онтаріо, проте рахує варіанти з [hw] домінуючими [6]. А.М. Антипова, навпаки, знаходив у всіх канадських інформантів в цій позиції відсутність аспірації. Він також називав як типову канадську рису асиміляцію початкового глайда дифтонгів [w] або [ju] з передуванням альвеолярною змичкою, внаслідок чого утворюється африката, наприклад: Tuesday - брит. [tju:zdi], амер. ['tjuwzdij], пн. амер. ['tuwzdij], кан. ['tjuzdij]; tube - брит. [tjub], амер. [tjub, tuwb], кан. [tjuwb] [1].

Американська дзвінка вимова глухого [t] в міжвокальній позиції поширена в Канаді, тому пари bleating - bleeding, butter - budder можуть бути майже омофонними. Але близько половини канадців вимовляє в таких парах різні звуки.

У слові drought кінцевий приголосний в Канаді [-t], а не [0], як в США. Але в слові greasy вимовляється глухою [s], як в США, а не британське [z]. Початковий приголосний в слові schedule в Канаді вимовлявся [J], як в США, але в 50-і роки розповсюдилася британська вимова [sk], що пояснюють впливом радіо.

У багатоскладових словах типу dictionary, ordinary, obligatory, reformatory в канадському варіанті звичайно спостерігається секундарний наголос на суфіксі, тоді як в британській вимові ці слова мають тільки один наголос на корені і склади зливаються, значно спрощуючи структуру слова.

Отже, канадський варіант англійської мови, що входить в північноамериканський ареал розповсюдження англійської мови, розвинувся на основі англійської мови Великобританії XVIII століття, перенесеного до Канади англійцями, шотландцями і ірландцями в період первинного масового переселення XIX ст.

В ході дослідження ми можемо зробити наступні висновки:

1) на фонетичному рівні ми бачимо значні розбіжності:

- у відсутності довготи і стислості голосного;

- вимова певних дифтонгів перед деякими приголосними;

- деякі розбіжності канадського англійського в області приголосних.

Все це свідчить про життєвість цього варіанту англійської мови, з одного боку, і подальшої дивергенції його як від британського так і від американського англійського.

Отже, основними фонетичними особливостями англійської мови в Канаді є:

Дифтонг [au] перед глухими приголосними частіше вимовляється з голосним номер 10 замість номера 5, проте перед дзвінкими приголосними і в кінці слова звучить відповідно британській нормі.

У таких словах, як “tune”, ”news” etc., де британська норма вимагає дифтонг [ju:], велика частина населення слідує британським орфоепічним стандартам. Виняток становить слово “suit”, яке в основному вимовляється канадцями як [su:t], підкоряючись тут правилам американської вимовної норми. англійський мова фонетичний варіант

“Class”, “bath”, ”dance” - вимовляється в американському варіанті - з голосним номер 4.

“tooth”, “food”, “roof”, “hoof” - з [u:], тобто в даному випадку в наявності відповідність з британською вимовною нормою.

Початковий глайд дифтонга асимілюється в позиції перед альвеолярною змичкою - і виходить африката [tsh], наприклад, в слові “Tuesday” [tshjuzdij], “tube” [tshub].

Слова типу “leisure” вимовляються в двох варіантах - [leз)r] або [li:з)r].

Дифтонг [ou] вимовляється в британському варіанті, тобто повністю, не редукуючись.

З'являється інтрузивний [r], як в американському англійському.

Приставки anti-, semi-, multi-, які в американському варіанті вимовляються з [ai], канадці в основному вимовляють по-британські, з [i].

[h] перед [w] зустрічається рідко і ніякої системи в цьому немає.

Немає відмінності голосних по довготі та стислості.

У словах типу “process”, “progress” більшість канадців віддають перевагу британському варіанту - дифтонг [ou], а не американський - нейтральний.



Розділ 4. Основні особливості англійської мови в Австралії

4.1 Історія формування австралійського варіанту англійської мови

Розвиток австралійського варіанту англійської мови має свою, порівняно коротку історію, яка налічує більше двох сторіч.

Швейцер [30, с. 13-19] вважає, що між початковою точкою процесу (одна мова) і кінцевою (дві різні, хоч і споріднені мови) пролягає досить довгий історичний шлях. На першому етапі мова частини колективу носіїв, що відокремилася, практично тотожна мові початкового колективу (з поправкою на соціальний склад тих, що відокремилися). На другому етапі - мова частини, що відокремилася, вже відрізняється від результатного і є його територіальним діалектом, використовуваним в усному спілкуванні, тоді як, в якості літературного стандарту виступає літературна мова метрополії, загальна для обох колективів. Коли мова колективу, що відокремився, починає використовуватися у сфері письмово-літературної мови і у нього складається своя літературна норма, свої соціальні і територіальні різновиди, своє просторіччя і сленг, її статус можна вже визначити як варіант літературної мови метрополії. Нарешті, як національний варіант мови, мова частини населення, що відокремилася, повністю ж обслуговує свій мовний колектив у всіх сферах життя і поступово перетворюється на самостійну мову з своєю літературною нормою, просторіччям, складною ієрархією соціальних і територіальних мовних форм. Процес дивергентного розвитку мов закінчується - з однієї мови виходить дві самостійні споріднені мови.

Своєрідністю соціально-лінгвістичної ситуації, в умовах якої розвивався австралійський варіант англійської мови, було те, що першими білими поселенцями Австралії були каторжники, засланців, що привозилися до Австралії з Великобританії починаючи з 1788 року. Це були представники соціальних низів, носії міського просторіччя і жаргонів, значну частину (близько 30%) складали ірландці, які висилалися до Австралії в кінці XVIII століття у зв'язку з хвилюваннями і безладами у Великобританії. До середини ЧЙЧ століття поповнення білого населення Австралії йшло в основному за рахунок нових партій ув'язнених, мова яких відображала міське просторіччя, діалекти і жаргони Великобританії ЧЙЧ століття.

Після 1840 року ввезення ув'язнених до Австралії припинилося, але в 1850 році в Австралії почалася «золота лихоманка», і на континент хлинув потік вільних іммігрантів - золотошукачів, бідняків, що прагнули швидко розбагатіти на золотих копальнях. У період з 1851 по 1861 рік біле населення Австралії майже потроїлося. І з того часу збільшення населення Австралії відбувалося за рахунок природного приросту і вільної імміграції, в основному з європейських країн.

Поповнення населення Австралії, постійний процес міграції, переміщення великих мас населення з одних місць в інші, пов'язаний з освоєнням нових земель, виснаженням родовищ золота і відкриттям нових копалень, приводили до нівеляції мовних особливостей різних груп тих, що говорять, до тієї мовної уніфікації, яка є необхідною умовою утворення єдиної мови. Саме тому деякі дослідники вважають 50-і роки XIX століття початком самостійного розвитку австралійського варіанту англійської мови [6, с. 96].

Після другої світової війни в Австралії спостерігалася нова значна хвиля імміграції з Великобританії і інших європейських країн, що привела до того, що за даними на 1961 рік один з десяти австралійців виявився народженим не в Австралії [23, с. 3].

Таким чином, австралійський варіант веде своє походження від англійської мови нижчих шарів суспільства XVIII століття, а також специфічних особливостей мови моряків і солдат, і найближче до південно-західного діалекту британського варіанту англійської мови з великою домішкою ірландського. Деяку дію мали мови австралійських аборигенів, що позначилися переважно в області найменувань тварин і рослин, а так само в географічних назвах. Все це привело до того, що англійська мова сучасної Австралії відрізняється від англійської мови Великобританії.

4.2 Основні фонетичні особливості австралійського варіанту англійської мови

Австралійський англійський з'являється з початком колонізації Австралійського континенту англійцями в XVIII столітті. З поступовим знищенням корінного населення англійська мова зайняла головну позицію на материку. Проте у зв'язку з віддаленістю від метрополії в ній почали з'являтися відмінності від SE.

Відмінності з'явилися в системі іменних форм, пов'язаних з категорією числа. Наприклад, в британському варіанті слово “data” - «дані, інформація» має як множину, так і однину (“datum”). В Австралії “data” вживається тільки в множині, але з дієсловом в однині: ”Data is ready for processing.”

З'явилися також відмінності у вживанні дієслів shall - will, should - would, а саме: “shall” залишається у вживанні лише в спонукальних і питальні формах: Shall we go? You shall do that!

“Would” замінив “should” практично скрізь:

”I wouldn't be so sure of that,”- Susan replied. (замість “ I shouldn't be so sure of that”)

“What for would I do that, Susie?” - George demanded. (замість ”What for should I do that, Susie?”).

Форми, що вийшли з вживання в Англії whilst - amongst дотепер в ході в Австралії разом з аналогічними їм, але сучаснішими while - among.

Around = round в значенні «в одному напрямі, приблизно, на всіх напрямках».

Можливі обидві форми: disinterested/uninterested.

Flammable/inflammable вживаються в одному значенні.

Як і в Британії, different уживається з to/from. Farther/further - також можливі обидві форми [19].

Основні зауваження, що стосуються походження австралійської вимови, були зроблені австралійськими лінгвістами Мітчеллом і Делбріджем, які зробили значні дослідження в області австралійської вимови. Вони визначили наступне: 1) австралійський варіант англійської мови по своєму походженню є так званою «міською» мовою, оскільки перші переселенці-носії мови були в основному з міст; 2) це, перш за все, мова робочого класу, мова в більшості своїй неосвічених і бідних людей; 3) австралійський варіант англійської мови включає особливості мови багатьох частин Англії, Шотландії, Уельсу та Ірландії [30, с. 36].

Автори роблять висновок, що всі ці форми мови були привезені до Австралії, і австралійський варіант це ні що інше, як узагальнення і нівеляція всіх мовних особливостей привезених діалектів.

Зіставляючи австралійський і британський варіанти англійської мови, дослідники одностайно відзначають, що найбільші розбіжності виявляються в некодифікуючій невимушеній усній мові повсякденного побутового спілкування і в області фонетичного ладу і словесного складу двох варіантів англійської мови.

Згідно з даними досліджень в області вимови, австралійський варіант англійської мови відрізняється порівняльною однорідністю. Багато дослідників вважають, що в Австралії немає місцевих діалектів. У своїй роботі Г.В. Степанов пише: «Примечательна однородность австралийского английского языка. Практически невозможно найти географический регион, где языковые различия были бы столь малы.» [22, с. 106]. Відмінності у вимові швидше залежать від статі, віку і соціального статусу носіїв мови, ніж від географічного регіону Австралії.

В австралійському варіанті англійської мови на сьогодні можна виділити три варіації вимови: загальний (General), культивований (Cultivated) і простомовний (Broad). Ці варіації вимови не мають певної географічної локалізації, у них немає чітко виділених культурних обмежень між верствами населення, ці варіації у вимові можна спостерігати в межах одного міста або навіть однієї сім'ї. Найбільш характерною варіацією для Австралії є загальна (General), на ній говорить більше половини населення, зокрема члени парламенту, і викладачі шкіл та інших учбових закладів, існує три вимовні різновиди GAu, BrAu і CAu. Нижче приведені характерні особливості найбільш поширеного діалекту BrAu, що є нормативним.

1. У дифтонгу [ei] перший звук врізається майже до нейтрального голосного.

Глайд [а] в [ai] дещо ширший, ніж в британському варіанті.

Існує фонема [ае], яка відсутня в британському варіанті. Вона замінює іноді голосний в наголошеній позиції.

[ai] і [ei] майже не розрізняються.

[а] також ширший і декілька більш висунутий вперед.

Голосний №10 і [а] - майже не розрізняються у всіх діалектах.

7. Нейтральний голосний замінює [i] в кінці слів "arches", "horses" etc. [i] майже не зустрічається в чистому вигляді ні в одному з діалектів [19].

Австралійський варіант англійського вельми багатообразний, і несе в собі риси і американського, і британського варіантів. Крім того, проблема ускладнюється наявністю трьох різних рівноправних типів вимови. Хоча в більшості випадків ця диференціація не приводить до ускладнення комунікативного процесу, а є лише критерієм для визначення соціального статусу.

Багато дослідників вважають, що три типи австралійської вимови обумовлені функціонально-стилістичними причинами, і що принаймні 30% носіїв мови володіють всіма трьома типами і можуть, залежно від ситуації спілкування, міняти тип вимови.

Не дивлячись на відмінності, що існують між трьома варіаціями австралійської мови, вони утворюють єдину систему, що відрізняється в цілому від британського вимовного стандарту. Найрізкіше відрізняється Broad, найближче до нього - Cultivated. На підставі цього і враховуючи особливості розвитку англійської мови в Австралії, деякі дослідники висунули гіпотезу про те, що первинною для Австралії формою вимови є саме просторічна форма - результат злиття та еволюції просторіччя, діалектів і жаргонів, на яких говорили перші білі поселенці Австралії. Broad і особливо Cultivated виникли як «престижніші» форми шляхом згладжування особливостей просторіччя і зближення з RP [13].

Порівняльний аналіз голосних GAus і RP показує, що загальне число голосних фонем в обох варіантах англійської мови однакове.

У фонемній системі австралійської англійської мови 12 простих голосних, 8 дифтонгів і 24 приголосних, що в цілому співпадає з британським варіантом англійської мови. Відносно австралійських приголосних істотних особливостей не відмічено. Проте розбіжності в системі голосних значні і носять характер системного зрушення. Відмінності виявляються у позиції голосних і їх якості.

Загальну тенденцію зрушення можна визначити як рух у бік більш закритих і більш попередніх звуків. У дифтонгах спостерігається тенденція до монофтонгізації, до ослаблення глайда і подовження ядра. Крім того, існують відмінності в дистрибуції і частотності окремих звуків. Складається цікава фонологічна ситуація, коли фонемні системи двох мов співпадають, але «фонетичний субстрат», в якому фонемні одиниці реалізуються, має акустико-артикуляційні відмінності. При цьому не відбувається змішення фонемних одиниць.

Ритм австралійської мови справляє враження рівнішого із-за виразнішого, ніж в британському варіанті, вимова ненаголошених голосних і дифтонгів, і через зменшення контрасту між наголошеними і ненаголошеними складами.

Інтонація австралійського англійського також характеризується менш різкими підвищеннями і пониженнями тону в межах вислову, завдяки чому інтонація британського варіанту представляється у висловах одного типу в цілому більш живою і емоційною, в порівнянні з рівнішою і монотонною австралійською. Існують відмінності інтонації і в певних типах питань, в деяких традиційних формулах, але ці явища ще тільки починають серйозно вивчатися. В інтонації стандартних фраз типу Good-bye now. Is that so? і тому подібних фраз, інтонаційний контур яких співпадає з американською англійською мовою, дослідники бачать результат впливу американського варіанту англійської мови [12].

Для того, щоб пояснити, чому носії GAus говорять поволі і менш емоційно, чим носії RP було запропоновано безліч теорій. Прихильники однієї з таких теорій висувають припущення, що на інтонацію і темп мови носіїв GAus зробили вплив мови австралійських аборигенів. На противагу цій теорії висувається той факт, що культурний рівень австралійських аборигенів був дуже низьким, щоб значно вплинути на культуру і мову білих поселенців. Крім того, внаслідок порівняно короткої історії відносин між поселенцями і аборигенами, мова останніх не могла зробити помітного впливу на мову поселенців. Свою роль в розділенні мов аборигенів і поселенців також зіграла політика сегрегації, що проводилася білими поселенцями з моменту колонізації.

Наступна теорія піднімає питання впливу кліматичних умов на темп мови і інтонацію тих, що говорять. Існує припущення, що кліматичні умови можуть робити вплив на артикуляцію носія мови. Наприклад, люди, що живуть в холодному кліматі схильні до інтенсивнішої артикуляції на відміну від людей, що живуть в теплому або жаркому кліматі. Ця теорія пояснює відмінності в темпі і інтонації мови між носіями GAus і носіями RP теплим кліматом Австралії. Опоненти цієї теорії стверджують, що такий вплив не має місця, оскільки, наприклад, канадці, що живуть на півночі, говорять помітно повільніше, ніж ті, що живуть на півдні [11].

У розстановці наголосів в реченні теж є відмінності. Носії GAus уникають великої кількості ненаголошених складів в проміжку між двома наголошеними. Виникає вторинний наголос або ненаголошене в RP слово стає наголошеним в GAus. В результаті кількість наголошених складів в в GAus як правило більша, ніж в RP.

В якості особливої артикуляційної бази австралійської англійської мови називають відносно слабку роботу губ, що приводить до слабкішої лабіалізації австралійських звуків в порівнянні з відповідними британськими, а також частіше використання носового резонатора при вимові голосних (twang).

Всі своєрідні риси австралійського англійського найбільш послідовно виявляються в простомовній формі вимови, поєднуючись з численними скороченнями.

Інтонація є найменш вивченим компонентом фонетичної системи австралійського варіанту англійської мови. Проте, на основі аналізованого матеріалу можна зробити однозначний висновок - мова носія GAus монотонніша, темп мови сповільнений. Інтонаційні контури фраз в основному співпадають, але діапазон підвищення і пониження тону в межах вислову у носія GAus вужчий, ніж у носія RP. Проте, структурні відмінності в інтонації вислову не приводять до порушення розуміння суті вислову.



Висновок

У даному дослідженні були розглянуті відмінності між варіантами англійської мови в США, Канаді та Австралії. Аналіз вивченої літератури дозволяє прослідкувати розвиток всіх цих варіантів англійської мови.

В цілому, для цих варіантів англійської мови є характерним спрощене написання. Але в той же час, всі дані процеси здійснюються на матеріалі саме англійської мови.

Таким чином, можна зробити наступні висновки:

Американський варіант англійської мови є лише місцевим варіантом, а не самостійною мовою. Як було показано в роботі, американський варіант англійської мови не має ні свого особливого словарного складу, ні своєї особливої граматичної будови.

Розглянувши особливості австралійського варіанту англійської мови, можна зробити висновок, що базова англійська мова зазнала значні зміни в результаті формування нових етносів в процесі колоніальної експансії Великобританії. На формування національних варіантів англійської мови зробили Найбільш значущий вплив наступний чинники етногенезу: етнокультурний склад популяції (в основному носії діалектів і жаргонів англійської мови), що розселяється, взаємопроникнення культур і мов, природні умови.

На підставі вивченого матеріалу можна зробити висновок, що велика частина австралійського словарного складу співпадає із словарним складом британського варіанту.

Отже, в результаті вивчення історичних та економічних причин, що лежать в основі значного поширення англійської мови в усьому світі, можна зробити такі висновки:

1. Завдяки тому, що Британія однією з перших країн Європи починає відкривати та досліджувати нові території, підкоряючи їх населення своєму політичному, економічному та культурному впливу, англійська мова поширюється в багатьох країнах світу, спочатку в усному мовленні, а потім на письмі.

2. На кожній конкретній території англійська мова набуває своїх специфічних рис, перетворюючись на мову-варіант, яка відрізняється від літературної англійської мови своїми особливостями у вимові, лексиці, а також у морфології та синтаксисі, наприклад, American English, Canadian English, Irish English та ін.