Граматичні особливості вираження умовного способу дієслова

Размещено на http://www.allbest.ru/

Граматичні особливості вираження умовного способу дієслова

1. Підрядні речення умови та вживання умовного способу дієслова

Підрядними реченнями умови в англійській мові традиційно називають підрядні речення, що з'єднуються з головним реченням за допомогою сполучника if. Тому такі речення ще називаються if-clauses, хоч крім сполучника if вживаються також інші сполучники: unless, provided (that), on condition (that), in case, even if.

Наприклад:

Unless children have fun, they aren't happy [9, c. 12].

You can take my car provided you ride it carefully [13, c. 448].

Make a note of my telephone number in case you want to ring me [9, c. 12].

Складнопідрядні речення з підрядними реченнями умови підрозділяють на 4 типи: нульовий тип, перший тип, другий тип, третій тип та мішану групу.

Підрядне речення умови може стояти перед або після головного речення. Якщо підрядне речення умови передує головному реченню, на письмі воно відокремлюється комою [13, с. 448].

Наприклад:

I'll go abroad next year if I have money.

If I have money, I would buy a car [13, с. 448].

1.1 Нульовий тип умовних речень

Нульовий тип виражає умову, що є постійною, регулярною і зумовлює реальний результат.

Сполучник if у таких реченнях має значення коли; коли б не. Дієслово-присудок у підрядному реченні умови й дієслово-присудок у головному реченні вживаються в одній часовій формі [13, с. 448].

Наприклад:

If the wind blew from the north last winter, we moved into the other room [13, c. 448].

If children have fun, they are happy [9, c. 12].

Іf yоu heаt wаter tо 100 degrees сelsіus, іt bоіls [5, c. 555].

Іf І drіnk соffee, І get а heаdасhe [5, c. 555].

1.2 Перший тип умовних речень

Перший тип умовних речень виражає реальну умову, що зумовлює можливий результат стосовно теперішнього або майбутнього часу. У підрядному реченні умови дієслово-присудок вживається у теперішньому неозначеному часі, а дієслово-присудок головного речення - у майбутньому неозначеному. Іноді головне речення може бути спонукальним, тоді дієслово в такому реченні вживається у наказовому способі [13, с. 449].

Наприклад:

If I work hard, I will pass the exams.

If the weather is fine, we will play outside [2, c. 382].

If you ring me up, I will tell you something [2, c. 382].

Заперечна форма складнопідрядних речень з умовними реченнями першого типу утворюється таким чином:

а) заперечення у підрядному реченні умови

Наприклад:

If we don't hurry up, we'll be late [13, c. 449].

б) заперечення у головному реченні

Наприклад:

If you are late, I won't wait for you [13, c. 450].

в) заперечення як у головному, так і у підрядному реченні умови

Наприклад:

If she doesn't pass the exams, she won't go to university [13, c. 450].

Питальна форма складнопідрядних речень з умовними реченнями першого типу в основному стосується головних речень.

Наприклад:

Will you go to the country if you pass your exams?

If we look after the planet, will we survive [13, c. 450]?

У підрядному реченні умови першого типу можуть уживатися модальні дієслова can, may, must [13, c. 450].

Наприклад:

Park your car under the tree if you can find the space.

If you may find the space, park your car under the tree.

If you want to park your car under the tree, you must find some space there [13, c. 450].

У підрядному реченні умови першого типу може вживатися дієслово should, що вказує на умови, від яких може залежати та чи інша пропозиція.

Наприклад:

If you should be interested, I'll send you a copy of my book.

If you should be interested, please, let me know [13, c. 451].

Підрядні речення умови першого типу з дієсловом should можуть приєднуватись до головного речення без сполучника if. Тоді ми маємо інверсію [13, c. 451].

Наприклад:

Should you be interested, I'll send you a copy of my book.

Should you be interested, please, let me know [13, c. 451].

Умовні речення першого типу можуть вживатися для вираження семантики:

а) погрози

Наприклад:

If you do it again, I'll beat you.

б) застереження

Наприклад:

Careful! If you touch that, you'll burn yourself.

в) пропозиції

Наприклад:

I'll post the letter if you like.

г) обіцянки

Наприклад:

If you wash up, I'll let you watch TV [13, c. 451].

1.3 Другий тип умовних речень

Другий тип умовних речень виражає нереальну умову, що зумовлює малоймовірний, проблематичний результат стосовно теперішнього або майбутнього часу. У підрядному реченні другого типу дієслово-присудок завжди вживається у формі минулого неозначеного часу, а в головному реченні дієслово-присудок стоїть у формі майбутнього з точки зору минулого [13, с. 451].

Наприклад:

If Ted needed any money, I would lend it to him.

If my mother were alive, she would be very proud of her son [5, c. 557].

If the weather were fine, we should play outside [2, с. 384].

If you rang me up, I should tell you something [2, с. 384].

Заперечна форма складнопідрядних речень з умовним реченням другого типу утворюється наступним чином:

а) заперечення у підрядному умови

Наприклад:

I'd give up my job if I didn't like it.

б) заперечення у головному реченні

Наприклад:

If I saw a ghost, I wouldn't talk to him.

Питальна форма складнопідрядних речень з умовними реченнями другого типу в основному стосується головних речень.

Наприклад:

What would you do if you saw a ghost.

If you needed help, who would you ask?

До умовних речень другого типу відносяться речення, що виражають пораду.

Наприклад:

If I were you, I would keep quiet.

У цих реченнях сполучник if може опускатися, і тоді вони набувають такої форми

[13, с. 452].

Наприклад:

Were in your place, I would keep quiet [13, c. 452].

1.4 Третій тип умовних речень

Третій тип умовних речень виражає нереальну дію, що зумовлює нездійсненний результат стосовно минулого часу. У підрядному реченні умови такого типу дієслово-присудок вживається у формі минулого доконаного часу, а дієслово-присудок головного речення виражається сполученням дієслова would для всіх осіб однини і множини з перфектним інфінітивом [13, с. 453].

Наприклад:

If I had known his background then, I would have taken it into consideration [5, c. 559].

If you had rung me up, I would have told you something [2, c. 385].

If I had learned my lesson, I would have got a good mark [2, с. 385].

Заперечна форма складнопідрядних речень з умовними реченнями третього типу утворюється так:

а) заперечення у підрядному реченні умови

Наприклад:

If you hadn't told me I would have made a mistake.

б) заперечення у головному реченні

Наприклад:

If I had seen the man I wouldn't have hit him.

в) заперечення у головному та підрядному реченнях

Наприклад:

If you hadn't told me, I wouldn't have known this story.

Питальна форма складнопідрядних речень з умовними реченнями третього типу в основному стосується головних речень.

Наприклад:

What would you have done if you had won much money?

Which countries would you have visited if you had travelled round the world [13, c. 453]?

У головних реченнях, до яких відносяться підрядні речення умови третього типу, замість дієслова would можуть уживатися модальні дієслова might, could

[13, c. 452].

Наприклад:

If you hadn't told me, I might have made a mistake [5, c. 560].

If I had had a ticket yesterday, I might have gone to the theatre with you.

If you hadn't told me, I could have got lost [2, c. 385].

If I had read this new book, I could told you about it [2, с. 385].

Підрядне речення умови третього типу може приєднуватися до головного речення без будь-яких сполучників, тоді речення починається зі слова had, що ставиться перед підметом, тобто відбувається інверсія [13, с. 454].

Наприклад:

Had you informed us earlier, we would have taken the necessary steps.

Нad they not rushed Jo to hospital, he would have died [18, c. 168].

Had I listened to my mother, I wouldn't have made that mistake [13, c. 454].

1.5 Мішана група умовних речень

До мішаної групи умовних речень належать:

1) складнопідрядні речення з підрядними реченнями умови, в яких після сполучника if вживається дієслово would для всіх осіб однини і множини у сполученні з простим неозначеним часом і які мають такі значення:

а) відносять малоймовірну дію до певного часу у майбутньому, підкреслюючи, що ця дія навряд чи буде реалізована

Наприклад:

If only you would fix the car this week, we would go to the country [13, c. 454].

б) виражають офіційне прохання, частіше у письмовій формі

Наприклад:

If you would send me a copy of your book, I would be most grateful [13, c. 455].

2) складнопідрядні речення, в яких нереальна дія у підрядному реченні умови відноситься до минулого часу, а результат такої дії у головному реченні - до теперішнього часу.

Наприклад:

If we had brought a map with us, we would know, where we are [13, c. 455].

3) складнопідрядні речення, в яких нереальна дія у підрядному реченні відноситься до теперішнього часу, а нездійсненна дія у головному реченні - до минулого.

Наприклад:

If I didn't love her, I wouldn't have married her [13, c. 455].

4) підрядні речення умови, в яких після сполучника if вживається слово were для всіх осіб множини і однини у сполученні з простим неозначеним часом і які виражають припущення стосовно майбутнього [13, с. 454-455].

Наприклад:

If I were to touch this wire, I would be hurt.

If the weather were to change, we would go to the river [9, c. 14].

Отже, складнопідрядні речення з підрядними реченнями умови підрозділяють на чотири типи: нульовий тип, перший тип, другий тип та третій тип. Нульовий тип виражає умову, що є постійною, регулярною і зумовлює реальний результат. Перший тип умовних речень виражає реальну умову, що зумовлює можливий результат стосовно теперішнього або майбутнього часу. Другий тип умовних речень виражає нереальну умову, що зумовлює малоймовірний, проблематичний результат стосовно теперішнього або майбутнього часу. Третій тип умовних речень виражає нереальну дію, що зумовлює нездійсненний результат стосовно минулого часу.

Також існує мішана група умовних речень. До неї ми можемо віднести складнопідрядні речення з підрядними реченнями умови, в яких після сполучника if вживається дієслово would для всіх осіб однини і множини у сполученні з простим неозначеним часом; складнопідрядні речення, в яких нереальна дія у підрядному реченні умови відноситься до минулого часу, а результат такої дії у головному реченні - до теперішнього часу; складнопідрядні речення, в яких нереальна дія у підрядному реченні відноситься до теперішнього часу, а нездійсненна дія у головному реченні - до минулого; підрядні речення умови, в яких після сполучника if вживається слово were для всіх осіб множини і однини у сполученні з простим неозначеним часом і які виражають припущення стосовно майбутнього.

2. Умовний спосіб дієслів у підрядних додаткових реченнях

Умовний спосіб позначає нереальну ситуацію, тобто таку, яка ніколи не мала місця в дійсності. Ця ситуація існує лише в уяві людини і, тим самим, поза реальним часом.

Умовний спосіб вживається, по-перше, у складі умовних речень, причому як у своїй головній частині, так і в залежній. Якщо речення відноситься до плану минулого, то умовний спосіб позначає такий стан справ, про який відомо, що він не існував в дійсності (така умова називається контрфактичною).

Наприклад:

If we had got up early (yesterday), we would have gone fishing.

Якщо умовне речення відноситься до майбутнього, то умовний спосіб позначає умову, яка, з точки зору мовця, навряд чи буде реалізована (хоча в принципі її реалізація можлива, тобто вона не є контрфактичною) [7, с. 183].

Наприклад:

If we got up early (tomorrow), we would go fishing.

Слід зазначити, що в англійській мові для позначення таких ситуацій застосовується не тільки умовний спосіб, але і широкий спектр різноманітних конструкцій, який має загальну назву - форми, що виражають нереальність.

Коріння цього розмаїття лежить в історії англійської мови. Дійсно, англосакс був синтетичною мовою, - форми слова в ньому утворювалися шляхом додавання до його основ флексій (як в українській або латинській). Для вираження нереальної дії в давній англійській використовувався умовний спосіб, який утворювався завдяки інфлексіям. Згодом, у мові відбувались трансформації, інфлексії зникли і відмінності між формами дійсного та умовного способу в більшості випадків зникли. Місце старого умовного способу в великій кількості форм, що виражають нереальність зайняли аналітичні форми і модальні фрази - комбінації модального дієслова і інфінітива [8, с. 176].

2.1 Форми, що виражають нереальність

Існує 11 форм, що виражають нереальність:

1) чиста основа дієслова для всіх осіб (залишок старого умовного способу).

Наприклад:

They proposed that he borrow the money from the bank [3, c. 234].

2) were для всіх осіб (також залишок старого умовного способу).

Наприклад:

I wish I were ten years younger [3, c. 236].

I approached it in a careless fashion as though I were strolling aimlessly round the grounds [16, c. 22].

3) форма простого минулого часу.

Наприклад:

He looked as if he knew about it [3, c. 235].

His back was curved as though he carried a heavy burden [16, c. 128].

4) форма минулого доконаного часу.

Наприклад:

He looked as if he had seen a ghost [10, c. 143].

I guess he had not heard us coming, so he looked over his shoulder with a face as if he had seen the devil coming out of hell [16, c. 119].

I am as sure that he killed his wife when the so-called 'accident' happened in the Splugen Pass as if I had seen him do it [16, c. 5].

I am as sure that he killed his wife when the so-called 'accident' happened in the Splugen Pass as if I had seen him do it [16, c. 5].

5) should (для 1-ї особи, однини і множини) або would (для всіх осіб) + простий інфінітив.

Наприклад:

If I had a garden I should grow tulips in it.

If I had a garden I would grow tulips in it [10, c. 145].

«I wonder if you would bear it,» she said [16, c. 113].

6) should (для 1-ї особи, однини і множини) або would (для всіх осіб) + перфектний інфінітив.

Наприклад:

If it hadn't rained I should have gone for a walk.

If it hadn't rained I would have gone for a walk [10, c. 145].

It would have been a bad job if he had seen us [16, c. 118].

7) should (для всіх осіб) + простий інфінітив.

Наприклад:

I insist that he should meet us at the station.

It was better that I should wait and that it should come from some other lips than mine [16, c. 58].

8) would (для всіх осіб) + простий інфінітив.

Наприклад:

I wish he wouldn't interrupt me.

I would go with you If you wished [16, c. 64].

9) may (might) + простий інфінітив.

Наприклад:

I'm telling you this so that you may write to your parents about it.

I told you that so that you might write to your parents about it [10, c. 146].

Apart from these unfathomed cases, there are some which involve the secrets of private families to an extent which would mean consternation in many exalted quarters if it were thought possible that they might ?nd their way into print [16, c. 71].

10) can (could) + простий інфінітив.

Наприклад:

I'm telling you this so that you can write to your parents about it.

I told you that so that you could write to your parents about it [10, c. 147].

I knew that if I could kill her love, or if it turned to hate, it would be easier for both of us [16, c. 75].

11) were to (Для всіх осіб) + простий інфінітив.

Наприклад:

If he were to discover the truth he would never speak to us again.

Perhaps if you were to meet me here at midday [16, c. 103].

За значенням усі ці форми, що виражають нереальність можна розділити на дві групи.

Частина з них представляють дію як проблематичне, тобто мовець не знає, відбудеться воно чи ні насправді.

Наприклад:

Most of them insisted that the proposal be discussed without delay.

They suggested that Meg should stay with them for another week.

Інші форми виражають дію, що суперечить реальності, тобто дії, які не можуть бути виконані [4, c. 225].

Наприклад:

I wish I had seen the procession.

If I were a writer I should write detective stories.

2.2 Випадки вживання форм нереальності

Нереальність виражається в наступних випадках:

1) У додаткових реченнях, якщо присудок головного речення виражено дієсловом спонукального значення, тобто після таких дієслів та виразів, як to suggest, to propose, to demand, to urge, to order, to give instructions, to require, to request, to insist, to recommend і деяких інших.

У цьому випадку дія підрядного речення представляється проблематичною (тобто невідомо, чи буде вона здійснена) і виражається або чистою незмінною основою дієслова, або поєднанням модального дієслова should (у всіх особах) з інфінітивом [7, c. 209].

Наприклад:

I suggested that he go round the house and see everything.

I suggested that he should go round the house and see everything.

He odered that everybody should clear the ground [7, c. 209].

He suggested that we should meet at the bus stop [7, c. 209].

2) У додаткових реченнях, якщо присудок головного речення містить прикметник спонукального характеру, наприклад: necessary, important, essential, urgent, advisable, desirable і деякі інші.

У цьому випадку дія підрядного речення представляється проблематичною і виражається або чистою незмінною основою дієслова, або поєднанням модального дієслова should (для всіх осіб) з інфінітивом [7, c. 200].

Наприклад:

It is necessary that he report to us on the progress of his work.

It is necessary that he should report to us on the progress of his work.

It is necessary that he should know everything [7, c. 201].

It is necessary that everybody should be very attentive [7, c. 201].

3) У додаткових реченнях після дієслова wish, коли дія підрядного речення видається нереальною, і залежно від того, як вона співвідноситься з дією головного речення, вона виражається такими формами:

а) якщо дія підрядного речення одночасно з дією головного речення, то вживається форма were або минулий неозначений час

Наприклад:

I enjoy my job enourmously, but I wish it were closer to home [18, c. 170].

I wish you wore a warm coat [7, c. 211].

I wish it were summer now [7, c. 211].

б) якщо дія підрядного речення передує дії головного речення, то вживається минулий доконаний час

Наприклад:

I wish you had brought your camera.

I wish she had never sent that unfortunate letter [7, c. 212].

I wish they had met twenty years ago [7, c. 212].

в) якщо дія підрядного речення слід за дією головного речення, то вживаються модальні дієслова would і could з інфінітивом

Наприклад:

I wish he would tell me everything.

I wish he could come to the party [7, c. 213].

I wish you cpuld do it for them [7, c. 213].

Як бачимо з вищенаведених прикладів, речення з дієсловом wish часто відповідають українським реченням, що виражають співчуття, наприклад: Як шкода, що… або Мені шкода, що… і т.д. При цьому в українському реченні вживається дієслово з запереченням там, де в англійському реченні дієслово було в стверджувальній формі, і навпаки [7, c. 212].

4) У додатковому підрядному реченні після висловлення it is time.

У цьому випадку вживається форма - were або минулий неозначений час [7, c. 228].

Наприклад:

It is time the child were in bed.

It is (high) time we had dinner [7, c. 228].

It is time you stopped smoking [9, c. 11].

5) У додаткових реченнях після виразів які виражають страх, таких як to fear, to be afraid (frightened, terrified) і деяких інших.

Якщо підрядне речення вводиться сполучником that, то в ньому часто вживається модальне дієслово may з інфінітивом.

Наприклад:

She is afraid that he may leave without seeing her [7, c. 227].

У додаткових реченнях такого типу узгодження часів обов'язково.

Наприклад:

Ann was afraid that she might be misunderstood.

Якщо підрядне речення вводиться сполучником lest, то в ньому вживається модальне дієслово should з інфінітивом [7, c. 227].

Наприклад:

He feared lest he should miss the train.

Слід мати на увазі, що сполучник lest в сучасній англійській мові зустрічається рідко і характерний для офіційного стилю мовлення [8, c. 199].

6) У додаткових реченнях, що вводяться сполучниками if або whether, після вираження сумніву.

У цьому випадку в додаткових пропозиціях іноді зустрічається форма were (яка являє собою залишковий вживання колишніх форм умовного способу). У сучасній англійській мові звичайним є вживання форми was [12, c. 186].

Наприклад:

He wondered if it were (was) true.

He did not ask himself whether his wife were (was) pretty [12, c. 186].

7) У підрядних реченнях, які розкривають значення таких абстрактних іменників, як suggestion, proposal, demand, order, decision, agreement, request і деяких інших.

У цьому випадку звичайно вживається дієслово should (для всіх осіб) з інфінітивом.

Наприклад:

I accepted his suggestion that we should look after the old man in turn.

The order was we should be ready to start within an hour [7, c. 220].

У додаткових реченнях цього типу також часто зустрічається чиста незмінна основа дієслова, що характерна, головним чином, для американського варіанту англійської мови і для мови офіційних документів в британському варіанті

[7, c. 220].

Наприклад:

The publisher sent me a letter with the request that I write a review of a book.

8) У підрядних предикативних, коли підмет головного речення виражено такими іменниками, як suggestion, proposal, decision, aim, idea, arrangement і деякими іншими.

У цьому випадку в додаткових пропозиціях зазвичай вживається дієслово should (для всіх осіб) з інфінітивом [7, c. 221].

Наприклад:

His idea was that the theatre should serve as a means of education for the mass of the public [1, c. 478].

9) У додаткових реченнях мети, які звичайно вводяться сполучником so that (рідше спілками that або in order).

У цьому випадку в підрядному реченні використається модальні дієслова can або may, які підпорядковуються правилам узгодження часів.

Наприклад:

Please, leave the door open so that Mary can (may) see the children playing in the garden.

He left the door open so that Mary could (might) see children playing in the garden [1, c. 488].

Іноді в підрядних мети зустрічається дієслово в майбутньому неозначеному часі (або майбутньому з точки зору минулого) [1, c. 488].

Наприклад:

I want to live in London so that the boy will have someone to play with.

She gave him the key so that he would lock the car [1, c. 488].

У заперечних реченнях мети зазвичай вживається модальне дієслово should з інфінітивом, поєднання, яке не підкоряється правилам узгодження часів [1, c. 489].

Наприклад:

Send him out of the room so that he should not hear what we talk about.

She turned away so that we should not see her tears [1, c. 489].

10) У підрядних порівняння, що вводяться сполучниками as if або as though.

У цьому випадку в підрядному реченні міститься нереальне порівняння, і залежно від того, як дія підрядного речення співвідноситься з дією головного речення, в підрядному реченні вживаються такі форми:

а) якщо дія підрядного пропозиції одночасна з дією головного речення, то воно виражається формою минулого неозначеного часу (або минулого тривалого часу; або формою were, яка часто замінюється формою was в сучасній англійській мові)

Наприклад:

The house is so quiet as if there were nobody in it.

I feel as if I'm getting cold [9, c. 11].

Her eyes are sparkling as though she were laughing at us [7, c. 232].

б) якщо дія підрядного речення передує дії головного речення, то воно виражається формою минулого доконаного або минулого доконаного-тривалого часу

Наприклад:

Our life goes on as if nothing had happened.

She is breathing deep as though she had been running.

She speaks as if she had seen everything herself [7, c. 332].

в) якщо дія підрядного речення слід за дією головного речення, то воно виражається поєднанням would з інфінітивом

Наприклад:

He moved towards me as though he would strike me [7, c. 233].

11) В обох частинах складнопідрядні речення з підрядним нереального умови.

У граматиці розрізняють два типи складнопідрядних речень з підрядним умови. У першому випадку в підрядному реченні міститься вказівка ??на реальну умову, тобто умову, яка цілком може здійснитися. Такі речення найчастіше відносяться до майбутнього часу, і в них вживаються форми дійсного способу: теперішній неозначений час у підрядному реченні і майбутній неозначений час у головному [4, c. 249].

Наприклад:

If he sends me a telegram I'll have to go to the station to meet him [4, c. 248].

У другому випадку підрядне речення виражає нереальну умову, через яку не може здійснитись дія головного речення, а тому воно теж здається нереальним. У таких реченнях вживаються такі форми вираження нереальності:

а) якщо обидві дії відносяться до теперішнього часу, а в підрядному реченні вживається форма минулого неозначеного часу (або форма were), а в головному - поєднання should / would + простий інфінітив

Наприклад:

If I were not so tired I should go with you.

If he were not so tired he would go with you [10, c. 176].

У сучасній англійській мові поєднання would + простий інфінітив вживається і з 1-ю особою однини і множини, ніби би то витісняючи дієслово should. Різниця між ними зникає зовсім, коли в розмовній мові should і would скорочуються до 'd.

Наприклад:

If we had a car, we'd (would, should) go to the country [10, c. 177].

б) якщо обидві дії відносяться до минулого, то в підрядному реченні вживається минулий доконаний час, a в головному (should) would+ перфектний інфінітив

Наприклад:

Nothing would have happened if he had kept silent.

If he hadn't phoned me I'd not (wouldn't, shouldn't) have come [10, c. 178].

в) дії головного та підрядного реченнь можуть відноситись до різних часів, що виражаються відповідними формами

Наприклад:

If he were not so lazy he would have done it yesterday.

If I hadn't missed the plane yesterday I'd be bathing in the sea now [10, c. 178].

г) якщо присудок головного або підрядного речення містить дієслово can або may, то в складнопідрядному реченні з підрядним нереального умови в будь-якій його частині вживаються could / might + простий інфінітив для дій, що відносяться до теперішнього часу, і could / might + перфектний інфінітив для дій, що відносяться до минулого часу

Наприклад:

If I could write poems I would dedicate them to you.

If he could paint he might find a job with us [1, c. 477].

If we could have talked with him that night, he wouldn't have gone away.

If his father hadn't been there something serious might have happened [10, c. 179].

д) якщо дії головного і підрядного речень відносяться до майбутнього, то можливі наступні варіанти:

· (should) would + простий інфінітив в головному реченні і минулий неозначений час у підрядному реченні, якщо обидві дії представляються нереальними

Наприклад:

If we allowed him to go on with his experiment we would have to stop work m the other laboratories [10, c. 180].

· should / would + простий інфінітив в головному реченні і форма were to + інфінітив в підрядному реченні, якщо підкреслюється можливий характер дії в підрядному реченні (порівняйте з українським Припустимо, що…)

Наприклад:

If she were to refuse our offer it would be very awkward.

What would he do if he were to meet them [10, c. 180]?

· майбутній неозначений час або дієслово в наказовому способі в головному реченні і should (для всіх осіб) + простий інфінітив в підрядному реченні, якщо дія підрядного речення позначає передбачуваний розвиток подій (порівняйте з українським якщо раптом…, якби, що., у разі, якщо… і т. п.)

Наприклад:

I'll let you know if he should change his mind.

If anyone should call, tell them I'll be back by 5 o'clo k [10, c. 180].

Такого роду підрядні речення часто вводяться сполучником in case [10, c. 181].

Наприклад:

I'll be at the flat all day in case there should be some delay [1, c. 480].

е) нереальна умова, крім підрядного речення умови, може бути виражена ще двома конструкціями:

- If it were not (had not been) for…

- but for….

Наприклад:

If it were not for his friend (But for his friend) he would feel very lonely in the big city.

If it had not been for the rain (But for the rain) he would have gone to the country on Saturday [10, c. 182].

є) з метою емфази у складнопідрядних реченнях з підрядним умови іноді вживається зворотний порядок слів

Наприклад:

Were mother present, my brother wouldn't dare to talk like that.

Had the driver gone straight on, the accident wouldn't have happened [10, c. 182].

Слід, однак, мати на увазі, що використання зворотного порядку слів є властивістю книжного стилю і зустрічається рідко [4, c. 253].

12) В обох частинах складнопідрядні речення з підрядним нереальним дії, які вводяться сполучниками even if або even though.

У цьому випадку вживається минулий неозначений час або форма were в підрядному реченні і (should) would + простий інфінітив в головному реченні, якщо обидві дії відносяться до теперішнього або майбутнього часу.

Наприклад:

Even if you were right I would not defend you.

Even if he were here now, it would not change anything [7, c. 234].

Якщо дії відносяться до минулого, то в підрядному реченні вживається минулий доконаний час, а в головному - (should) would + перфектний інфінітив [7, c. 234].

Наприклад:

Even though I had been a stranger he would have invited me to see his flowers.

Even though the had implored him to stop for the night he would not have changed his mind [7, c. 235].

13) У окличних реченнях, що починаються з oh, if only… і виражають нездійсненне бажання.

У цьому випадку вживається минулий неозначений час або форма were, якщо дія відноситься до теперішнього часу, минулий доконаний час, якщо дія відноситься до минулого, і could / would + інфінітив, якщо дія відноситься до майбутнього [7, c. 179].

Наприклад:

Oh, if only Father were at home!

Oh, if only I knew what to do!

Oh, if only he had listened to me!

Oh, if only it would stop raining!

If only their life could always be like that [7, c. 179].

14) У простих реченнях при наявній нереальній умові, яка може бути виражена в контексті різними способами.

Якщо така дія відноситься до теперішнього або майбутнього часу, вона виражається за допомогою (should) would + простий інфінітив.

Наприклад:

Do you want to marry Meg? You would be very unhappy with her.

It would be foolish to sell such a picture.

The house would be too expensive for them [7, c. 236].

Якщо дія відноситься до минулого часу, то вживається (should) would + перфектний інфінітив [7, c. 236].

Наприклад:

He would have said a great deal but he was tired [7, c. 236].

Twenty years ago I wouldn't have thought it possible [4, c. 288].

У реченнях з імовірною умовою також можливе вживання модальних дієслів could / might + простий інфінітив, якщо дія відноситься до теперішнього або майбутнього часу, і could / might + перфектний інфінітив, якщо дія відноситься до минулого.

Наприклад:

He knows I could never tell him a lie.

I didn't know about the concert. I might have got tickets for it [4, c. 289].

Слід мати на увазі, що поєднання (should) would + (перфектний) інфінітив і could / might + (перфектний) інфінітив іноді вживається у простих реченнях, навіть якщо немає ніякої умови, а просто для більшої ввічливості

[4, c. 290].

Наприклад:

Do you know Walter Grey? Could you write to him?

Did you wait long? - I would say five minutes.

Why, I should have thought there could be no two answers to such an offer [4, c. 290].

15) У деяких словосполученнях, наприклад: had ('d) better, would ('d) rather і would ('d) sooner.

У цьому випадку had і would є залишковими формами колишнього умовного способу. Ці поєднання в даний час часто не висловлюють жодних нереальних дій, а тільки додають висловлюванню великої ввічливості [7, c. 180].

Наприклад:

I think we had better stay in town for another week.

He would sooner die than give up his habit [7, c. 180].

She would better stop smoking [9, c. 11].

I feel embarrassed about what happened and would rather the event were forgotten [18, c. 170].

Якщо за цими словосполученнями йде додаткове підрядне речення, то дієслово-присудок у ньому вживається в тих же формах, що і після дієслова wish (див. с. 19) [7, c. 179].

Наприклад:

- Will you do it? - I 'd rather you did it [7, c. 179].

16) В окремих виразах, що стали ідіоматичними поєднаннями [7, c. 176].

Наприклад:

Success attend you!

Be yours a happy life!

So be it!

Come what will.

Manners be hanged!

Her portrait had been, as it were, stamped on his heart.

As luck would have it.

As ill luck would have it [7, c. 176].

Отже, ми бачимо, що у англійській мові присутня велика кількість різних, часом взаємозамінних засобів вираження нереальності, що широко вживаються для позначення неможливості або проблематичності дії у різних мовних ситуаціях.

Умовний спосіб дієслова вживається, по-перше, у складі умовних речень, причому як у своїй головній частині, так і в залежній. Якщо речення відноситься до плану минулого, то умовний спосіб позначає такий стан справ, про який відомо, що він не існував в дійсності. Якщо умовне речення відноситься до майбутнього, то умовний спосіб позначає умову, яка, з точки зору мовця, навряд чи буде реалізована.

Слід зазначити, що в англійській мові для позначення таких ситуацій застосовується не тільки умовний спосіб, але і широкий спектр різноманітних конструкцій, який має загальну назву - форми, що виражають нереальність.

У цьому розділі ми розглянули, що таких форм існує одинадцять. За значенням ці форми можуть бути поділеними на дві групи. Одна з них представляє дії як проблематичні, тобто не відомо чи відбудуться вони насправді чи ні. Інша група представляє дії, які суперечать реальності, тобто, які не можуть бути виконаними.

Всі форми вираження нереальності зустрічаються головним чином у додаткових реченнях. Їх вживання зазвичай буває обумовлено або структурно (коли вибір форми залежить від типу підрядного речення), або лексично (коли вибір форми залежить від якихось слів у головному реченні, якому підпорядковано підрядне), або обидві ці умови діють одночасно.

3. Приклади використання форм, для вираження нереальності (на матеріалі творів Артура Конан Дойла)

Щоб проілюструвати використання форм, що виражають нереальність в англійській мові в цій роботі розглянуто цикл оповідань про Шерлока Холмса англійського письменника Артура Конан Дойла - «The case book of Sherlock Holmes», який включає в себе наступні оповідання:

«The Adventure of the Mazarin Stone», «The Problem of Thor Bridge», «The Adventure of the Creeping Man», «The Adventure of the Sussex Vampire», «The Adventure of the Three Garridebs», «The Adventure of the Illustrious Client», «The Adventure of the Three Gables», «The Adventure of the Blanched Soldier», «The Adventure of the Lion's Mane», «The Adventure of the Retired Colourman», «The Adventure of the Veiled Lodger», «The Adventure of Shoscombe Old Place» [16, c. 4].

Приклади вживання 11-і форм виражають нереальність (див. с. 15):

1) чиста основа дієслова для всіх осіб.

Наприклад:

Ivory insisted that he be present, in the most friendly fashion imaginable [16, c. 53].

2) were для всіх осіб.

Наприклад:

You speak as if he were dead [16, c. 21].

I came here to do you a favor, and not to be examined as if I were a schoolboy [16, c. 14].

If I were a sculptor and desired to idealize the successful man of affairs, iron of nerve and leathery of conscience, I should choose Mr. Neil Gibson as my model [16, c. 73].

Why else would he give away her pet spaniel that she loved as if he were her child [16, c. 118]?

3) форма простого минулого часу.

Наприклад:

I think he would double-cross his employer if he knew who he was [16, c. 44].

Pangs shot through the chest, causing me to fall as if struck by a bullet [16, c. 104].

4) форма минулого доконаного часу.

Наприклад:

He had a trick, too, of suddenly sinking his voice to a whisper as if he had come upon something of vital importance, though the information was usually commonplace enough [16, c. 76].

We will therefore call upon him as if he had given us an appointment upon such a date [16, c. 88].

His face was as set as if it had been carved out of old ivory [16, c. 56].

I felt a sudden hot sear as if a red-hot iron had been pressed to my thigh [16, c. 67].

It was as if the air of Italy had got into his blood and brought with it the old cruel Italian spirit [16, c. 48].

Holmes led us along the passage with as much certainty as if he had lived in the house and halted at the open door of the strong-room [16, c. 132].

5) should (для 1-ї особи од. та множини) або would (для інших осіб) + інфінітив.

Наприклад:

I should hardly be what I am if I did not [16, c. 102].

If I may put it in a nutshell, Mr. Merton, I should say it was all up [16, c. 35].

Well, if his skull was smashed in you would hardly expect to hear from him again [16, c. 111].

6) should (для 1-ї особи од. та множині) або would (для інших осіб) + перфектний інфінітив.

Наприклад:

If that window had opened, I think I should have gone mad [16, c. 88].

I am convinced that we should have had to fight our way out of the room if Mr. Bennett had not intervened [16, c. 89].

He would not have telegraphed to you if he did not know something [16, c. 130].

7) should (для всіх осіб) + інфінітив.

Наприклад:

It was very natural that he should apply to me [16, c. 62].

We planned that he should die [16, c. 112].

8) would (для всіх осіб) + інфінітив.

Наприклад:

Oh if I had the money I would go round the world [16, c. 20].

If this man's heart had been weak as McPherson's was, he would not be here now

[16, c. 103].

The pulsation would cease, and then the heart would give six or seven leaps as if it would force its way through the chest [16, c. 104].

9) may (might) + інфінітив.

Наприклад:

«We put it at different angles, so that it may seem more lifelike», said he [16, c. 31].

He clung to my hands as if I might have the power even yet to clear those dead-fish eyes which gazed up at me [16, c. 15].

10) can (could) + інфінітив.

Наприклад:

I was in luck, for the curtain had not been quite closed, and there was a crack in the shutter, so that I could see the inside of the room [16, c. 22].

«I wish I could see what was in your mind, Mr. Holmes. Perhaps it's those fishing-boats [16, c. 103].»

«I wish I could look over your collection, Mr. Garrideb [16, c. 65].»

11) were to (для всіх осіб) + інфінітив.

Наприклад:

If one were to use such a poison, would one not try it first in order to see that it had not lost its power [16, c. 57]?

«Now, Inspector, we each have our own work to do. Perhaps if you were to meet me here at midday [16, c. 103].

Отже, після аналізу оповідань можна з повною впевненістю зробити висновок, що форми, які виражають нереальність, представлені в художніх текстах досить широко. Більш того, можна зробити висновок, що деякі з цих форм набули найбільшого поширення в порівнянні з іншими.

Отримані під час аналізу тексту результати дозволяють сказати, що до числа форм, які найбільш часто зустрічаються (в даних текстах) слід віднести: форму минулого досконалого; were для всіх осіб; модальний дієслово can (could); should / would + простий або перфектний інфінітив.

Чиста основа дієслова майже не використовується в даних текстах для вираження нереальності.

У художніх текстах Артура Конан Дойла значення нереальності представлене широким спектром мовних засобів, серед яких присутні всі розглянуті у другому розділі. Із цього випливає висновок, що їх вживання є характеристикою, як усного мовлення, так і белетристики, де з їхньою допомогою досягається ефект життєподібності і емфаза.

Висновки

Отже, ми бачимо, що у англійській мові присутня велика кількість різних, часом взаємозамінних засобів вираження нереальності, що широко вживаються для позначення неможливості або проблематичності дії у різних мовних ситуаціях.

Підбиваючи підсумки, можна констатувати таке: умовний спосіб дієслова висловлює бажання, пропозиції, припущення, сумніви або нереальність.

Він має дві форми: синтетичну та аналітичну.

Відмежування вищевказаних виражень дуже важливо, тому що без них представляється неможливою будь-яка комунікація між людьми. Важливо зрозуміти співвіднесеність дії з реальністю при розгляді текстів будь-якою іноземною мовою, тому що внаслідок відмінностей у граматиці і синтаксисі виникають труднощі при сприйнятті і перекладі текстів. Але ще більш важливо вміти ідентифікувати нереальність в процесі реального спілкування, так як без цього неможливе адекватне розуміння мови співрозмовника.

В ході дослідження нами була досягнута поставлена на початку мета - визначення ролі та місця умовного способу дієслова.

Були досягнуті основні завдання нашої курсової роботи:

1. Ми вивчили літературу з даної теми.

2. Розглянули форми умовного способу дієслова та визначили, що таких форм існує одинадцять. За значенням ці форми можуть бути поділеними на дві групи.

3. Дослідили їх утворення і вживання у граматичних конструкціях, а саме у підрядних реченнях додаткового типу.

Отже, звідси випливає, що форми вираження нереальності зустрічаються головним чином у додаткових реченнях.

Ми дійшли висновку, що в українській мові умовний спосіб виражається поєднанням дієслова у формі минулого часу з часткою б, а в англійській мові, єдиним дієсловом, що має в умовному способі форми, які відрізняються від форм дійсного способу, це дієслово to be.

Підводячи підсумок вищесказаного, можна стверджувати, що умовний спосіб дієслова та умовні речення відіграють велику роль в оволодінні граматичною стороною англійської мови і є невід'ємною її частиною.

дієслово підрядний нереальність дойл

Список джерел

1. Бонк Н.А. Учебник английского языка. В 2-х ч. Часть 2 / Н.А. Бонк. - М.: ГИС, 2001. - 511 с.

2. Голіцинський Ю.Б. Граматика: Збірник вправ / Перекл. з рос. 5-го вид. / Ю.Б. Голіцинський. - К.: Арій, 2010. - 544 с. - (Англійська мова для школярів).

3. Грамматика английского языка. Пособие для студентов педагогических институтов / [В.Л. Каушанская, Р.Л. Ковнер, О.Н. Кожевникова, Е.В. Прокофьева и др.]. - [5-е изд., испр. и доп.] - М.: Айрис-пресс, 2008. - 384 с.

4. Грузинская Е.А. Грамматика английского языка / И.А. Грузинская, Е.Б. Черкасская, А.Ю. Романович. - М.: Юнвес, 2001. - 361 с.

5. Качалова К.Н. Практичесая граматика английского языка / Издание репринт. / К.Н. Качалова, Е.Е. Изралиевич. - М.: Дело Лтд, 1994. - 720 с.

6. Коганов А.Б. Грамматика английского язика с упражнениями и ключами к ним. / А.Б. Коганов - К.: Издательство А.С.К., 2003. - 488 с. - Рус., англ.

7. Корнеева Е.А. Грамматика английского глагола в теории и практике: Время, вид, временная отнесенность, залог, наклонение. Серия: изучаем иностранные языки / Е.А. Корнеева. - СПб, Издательство Союз, 2000. - 448 с.

8. Новицкая Т.М. Практическая грамматика английского языка / Т.М. Новицкая, Н.Д. Кучин. - М.: Высшая школа, 1985. - 355 с.

9. Практична граматика англійської мови з вправами. Том 2: посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти / 2-е видання / [Л.М. Черноватий, В. І. Карабан, І. Ю. Набокова, В.О. Дмитренко та ін.]. - Вінниця: Нова книга, 2006. - 284 с.

10. Практическая грамматика английского языка / [Е.К. Старшинова, М.А. Васильева, Т.П. Розендерн, А.И. Шилюгина]. - М.:Московский университет, 1986 - 242 с.

11. Беляева М.А. Грамматика английского языка / М.А. Беляева. - М.: Высшая школа, 1979. - 333 с.

12. Рязанова Н.К. Наклонение английского глагола / Н.К. Рязанова, М.В. Смолина. - М.: Просвещение, 1987. - 248 с.

13. Хоменко Е.Г. Граматика англійської мови: навчальний посібник / Е.Г. Хоменко. - К.: Знання-прес, 2003. - 606 с.

14. Шубин Э.П. Грамматика английского языка для средней школы. / Э.П. Шубин, В.В. Сытель. - М.: Просвещение, 1986 - 476 с.

15. Curme G.O. English grammar / G.O. Curme. - N.Y.: Barnes & Noble, 1953. - 308 p.

16. Doyle A.K. The case book of Sherlock Holmes / A.K. Doyle. -133 p.

17. Jespersen O. Essentials of English grammar / O. Jespersen. - London: George Allen & Unwin Ltd. -327 p.

18. Martin H. Advanced grammar in use. Second edition / H. Martin. - Cambridge: Cambridge University Press, 2005. - 294 р.

19. Sweet H. The practical study of languages / H. Sweet. - London: Oxford University Press, 1964. -276 p.

Размещено на Allbest.ru