Основні закономірності розвитку принципів фінансового права в умовах формування правової держави і громадянського суспільства

Одним із найважливіших конституційних положень у фінансово-правовій сфері, яке є надзвичайним історичним здобутком суспільства у протистоянні з державою, є п.1 ч.2. ст.92, який закріплює, що виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.

Зі змісту даної статті випливає, по-перше, що повноваження з приводу зазначених правовідносин відносяться виключно до компетенції представницького органу державної влади - Верховної Ради України, а, по-друге, що усі основні рішення у фінансовій сфері приймаються виключно у встановленій формі закону, що спрямовано на обмеження законодавчого свавілля та нестабільності у зазначеній сфері суспільних відносин. Тут найбільш яскраво проявляється принцип законності і як принцип фінансового права, і як режим правового регулювання фінансових відносин, що конкретизується у положеннях ст. 74, п.4 ч.1 ст. 85, ч.4 ст. 95, ст.96, ст.97, ст.98, п.3, п.8 ст.116. Дані норми містять положення про такий обов'язковий елемент реалізації принципу законності як контроль. У нашому випадку він проявляється у формі парламентського та урядового як найвищих форм контролю за найважливішими державними відносинами.

Дані положення носять більше позитивістських характер, ніж природно-правовий, але це зрозуміло з огляду на важливість об'єкта правового регулювання. Закріплюючи відповідну процедуру та форму бюджетної законотворчої і правозастосування держава виділяє дану групу суспільних відносин з поміж усіх інших, що викликано її надзвичайною пріоритетністю у державному та суспільному житті.

Необхідно також звернути увагу на те, що Конституція щодо законопроектів з питань податків та бюджету забороняє проведення референдумів. Це не можна розглядати як обмеження свободи, рівності чи справедливості у відносинах щодо публічних фінансів. Це пояснюється тим, що кожний окремий громадянин, яким би компетентним він не був, не може детально з'ясувати для себе усі тонкощі механізму публічних фінансів на загальнодержавному рівні, а тому відповідне рішення може бути не прийняте, що викличе неспроможність держави реалізовувати свої завдання через відсутність відповідної матеріальної бази. Цей же принцип застосовується і на рівні територіальних утворень.

Принципи рівності і справедливості на місцевому рівні проявляються через наділення повноваженнями у сфері затвердження бюджетів та контролю за їх виконанням органів місцевого самоврядування.

Не менш важливим питанням загальнодержавного значення, яке безпосередньо пов'язане з бюджетною системою, є податкова система України. Конституція досить стримано регламентує основні засади даного інституту, визначаючи лише, що система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України, також забороняючи проведення референдуму з питань податків та встановлюючи для громадян обов'язок по сплаті податків.

У конституціях більшості держав світу містяться подібні норми. Своєрідною класичною моделлю для основних законів багатьох держав послугувала формула, наведена в Конституції США 1787 року : «Конгрес має право встановлювати і стягувати податки, збори, акцизи, для того, щоб виплачувати борги, забезпечувати спільну оборону і загальне благополуччя Сполучених Штатів; при чому всі збори, акцизи повинні бути однаковими на всій території Сполучених Штатів». Георгица А.З., Шуклина Н.Г. Конституционное регулирование вопросов налогообложения // Финансово-правовая доктрина постсоциалистического государства. Выпуск 2. - Черновцы: «Рута», 2003. - С.188.

Хоч Конституція України не містить таких прямих вимог щодо цілей та принципів оподаткування, вони випливають з її загальних положень та знаходять вираження в галузевому законодавстві.

Також на конституційному рівні визначаються основи грошово-кредитної політики України, встановлюється грошова одиниця тощо.

Усі інші статті Конституції України фінансово-правового змісту є позитивно-правовим приписами, які регламентують компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування щодо публічних фінансів. За їх допомогою встановлюється співвідношення прав та обов'язків різних гілок державної влади, визначаючи основні елементи механізму стримування і противаг, встановлюючи ту чи іншу форму державного правління, залежно від співвідношення таких повноважень. Принципи фінансового права на конституційному рівні потрібно вбачати в конгломераті загальних положень розділів І та ІІ Конституції України і правових норм фінансового змісту, які конкретизують предмет, метод, суб'єктів фінансового права, визначаючи елементи фінансової системи України.

Висновки до розділу

Виходячи із усього вищесказаного можна зробити висновки, що за умов коли формується вітчизняне громадянське суспільство і правова держава, право має піднестися на новий щабель розвитку, що потребує перегляду деяких положень загальнотеоретичної юридичної науки, серед яких особливо актуальною є теорія принципів права.

Принципи права - ідеологічна категорія, а це означає, що вони є формою суспільної свідомості, яка здійснює ідейний, інформаційно-виховний вплив загального характеру, тобто виконують функцію загального закріплення суспільних відносин, що і дає можливість розглянути їх з позиції певних ідей, керівних основ, начал.

Принципи права, явище історичне, а це означає, що історичні умови розвитку суспільства і держави висувають відповідні принципи : вони такі, якою є епоха, люди та їх потреби, спосіб життя, суспільні відносини. Таким чином, слід дійти висновку, що категорія «принципи права» має використовуватись в усіх випадках, коли йдеться про відправні ідеї та положення, тобто начала, що відносяться до юриспруденції. Принципи права - це такі відправні ідеї його існування, які виражають найважливіші закономірності і підвалини даного типу держави і права, є одно порядковим і з сутністю права і становлять його головні риси, відрізняються універсальністю, імперативністю і загально значимістю, відповідають об'єктивній необхідності побудови і зміцнення певного суспільного ладу.

Становлячи головний зміст права, принципи отримують усі його властивості і функції.

У найбільш загальному вигляді можна стверджувати, що призначення принципів права полягає в тому, що вони : 1) здійснюють універсальне і узагальнене закріплення основ суспільного ладу. 2) забезпечують одноманітне формулювання правових явищ і такий самий їх вплив на суспільні відносини у формі безпосереднього правового регулювання і опосередкованого правового впливу.

На даний час в нашій державі не приділяють належну увагу дослідженню принципів права, їх ролі у формуванні держави,суспільства та права в цілому. А це негативно відображається у формуванні правової системи, тому що не можливо будувати право і його систему без належного дослідження принципів,оскільки вони є базовою категорією для правоутворення, правозастосування і законотворчої діяльності. І доти, доки до принципів права буде спостерігатись таке індиферентне ставлення, доки належним чином не буде вивчатись і застосовуватись практика вдосконалення системи права і законодавства,через вираження в них основних принципів права, до тих пір нашу державу не можливо буде назвати правовою, а суспільство громадянським.

Конституція держави є синтезом різних принципів, категорією, яка характеризує їх в сукупності, визначаючи засади суспільного і державного устрою. Фінансово-правові положення Конституції України намагаються відповідати принципам права, створюючи відповідний правовий режим у сфері суспільних відносин щодо публічних фінансів.Принципи фінансового права у тексті основного закону можна поділити на загально-правові та суто фінансово-правові за сферами їх реалізації. В більшості конституційних норм можна виявити сформульовані принципи фінансового права. Єдина стаття фінансового змісту в Конституції України, яка містить пряме посилання на конкретні засади виникнення і функціонування фінансової системи держави, точніше її елементу, - це ч.1, 2 ст.95 , в якій акцентується увага законодавця на принципах справедливості і задоволення загальносуспільних потреб (інтересів) як основної мети функціонування бюджетної системи держави.

Розділ 2. Поняття і головні характеристики принципів фінансового права

Із самого свого виникнення принципи права існують як модифіковані й пристосовані до правової сфери певні загально - соціальні принципи, що перебувають у діалектичній єдності. Їх головні джерела - політика,економіка,мораль,ідеологія, соціальне життя.

Розглядаючи проблему генезису принципів права, необхідно підкреслити особливу роль моралі у їх формуванні. Загальновідомо, що право виникло значно пізніше моралі - з розвитком нових процесів у сфері суспільного життя, які обумовили необхідність появи нових засобів соціального врегулювання. Однак практично не можна назвати жодної сфери суспільних відносин, де у «чистому» вигляді діяли б ті чи інші види соціальних норм.

Спочатку зміст принципів права спонтанно випливає з самого життя, із суспільних соціальних відносин, що складаються у реальності і пізніше отримують регламентацію і захист з боку держави у комплексах суб'єктивних прав учасників правовідносин. Виникнення принципів права як загально соціальних є необхідною умовою наступного їх закріплення у вигляді юридичних принципів і норм, бо свідчить про актуальність їх для суспільства і необхідність їх юридичного оформлення. При цьому роль у виявленні та конструюванні таких принципів належить не правотворчості, а саме правоутворенню, а більш конкретно - юридичній практиці, яка за своєю природою покликана оперативно реагувати на зміни, що відбуваються у сфері права.

Разом з тим потреби й інтереси суспільства викликають необхідність врегулювання нових суспільних відносин виходячи з єдиного мірила, яке б відбивало притаманні їм закономірності. Тобто системність, комплексність і циклічність соціального життя об'єктивно передбачають таке його правове опосередкування, яке найбільшою мірою відповідало би сутності процесів, які відбуваються в реальності. А це можливо лише у тому разі, якщо таке опосередкування спирається на відповідні принципи.

Фінансове право базується на системі принципів. У принципах права синтезується певною мірою весь досвід розвитку права Государство и право. - 1998. - №11. - С.47.. Принципи відіграють свою особливу роль; фактично - це фундаментальні орієнтири, дотримуючись яких можливо формувати й розвивати право, в тому числі його галузеві різновиди.

Виходячи із суті терміна «принцип», який означає початок, основу, основоположну ідею тощо, можна вважати, що принципи фінансових правовідносин - це сукупність суспільно визнаних правил та установок, завдяки яким стає можливим утвердження цивілізаційних норм щодо поведінки суб'єктів та учасників фінансово - правових відносин.

Принципи охоплюють всю правову матерію - і ідеї, і норми, і відносини - і надають їй логічність, послідовність, збалансованість. Принципи мають бути «працюючими». Однак з цього зовсім не випливає, що вони «набувають значення імперативних вимог, конкретних правил і зобов'язують правозастосовувача до визначеної поведінки або встановлюють певні заборони». Інша справа, коли з принципами, апробованими попереднім цивілізаційним досвідом, узгоджується законотворчий процес. Водночас сказане не означає, що з принципами «мають бути узгоджені, жорстко зв'язані всі приписи, що містяться в законодавчому акті».

У найбільш стислому виразі правовий принцип - це матеріалізована ідея Лившиц Р.З. Теория права. - М., 1994. - С. 195.. Інакше кажучи, еволюція права накладає свій відбиток через базові принципи на законодавчий процес, після цього через реалізацію законів як норм вищої юридичної сили відбувається формування норм іншого порядку, і лише після цього весь розмаїтий спектр законодавчо-правових норм поглинається суспільною практикою. З певною умовністю можна сказати : які принципи - такі і закони Теория права и государства: Учебник для вузов. - Под. ред. Г.Н. Манова. - М., 1995. - С. 170,173. .

Принцип права виконує функцію своєрідної системи координат, у рамках якої розвивається відповідна галузь права Комиссарова Е. Г. Принципы в праве и основные начала гражданского законодательства: Автореф. дисс… д-ра юр. наук: 12.00.03 /Е. Г. Комиссарова. - Екатеринбург, 2002. - 46 с .. Водночас принципи тієї чи іншої галузі права фактично виступають свого роду вектором щодо суспільного руху конкретної сфери, що особливо актуально для фінансового права, яке покликано забезпечувати розвиток фінансової системи і в її рамках врегульовувати фінансову діяльність.

Принципи фінансового права необхідно виводити з матерії фінансово-правових відносин, а не з ідеології, як це мало місця в радянській правовій системі. На щастя, ні для кого з науковців, навіть ортодоксального штибу, вже не є проблемою розуміння того, що сьогодні вкрай важливо не допускати найменших рецидивів «старого часу», коли формування принципів базувалося на основі абстрактних цінностей «вищої ідеї». В умовах ототожнення права та закону загальні засади й смисл законодавства та юридичної практики необхідно було виводити з самого законодавства.

Встановлення та вивчення принципів фінансового права важливо, виходячи не стільки з теоретико - пізнавальних потреб, скільки для практичного використання.

Фінансове право для вітчизняної дійсності - це суспільне «замовлення» ринкових відносин, унікальний феномен, юридично потужне нормативне утворення, розгорнене на дозвіл, на суб'єктивні права, націлене на «розмив» монополізму імперативних засад, звичних для радянських часів. У правознавчому сенсі важливо мати на увазі, що фінансове право ринкового типу органічно відстоює правову справедливість, реалізм в оцінці ситуації, прагнення збалансувати економічні інтереси тощо.

Можна стверджувати, що фінансове право в ринкових умовах - це потреба, мистецтво і можливість утверджувати юридичну істину та законодавчо - правову справедливість, якою б жорстокою та неприйнятною для декого іноді вона не була (бо втрачати великі фінанси надмірно гірко і боляче).

Фінансове право, що базується на принципах, апробованих і визнаних цивілізаційним розвитком, не може бути, з одного боку, вузько нормативним, а з іншого - абсолютно імперативним.

Це обумовлено, щонайменше, такими причинами. По-перше фінансове право сучасного типу максимально сприйнятне до викликів та вимог ринкової економіки, яка базується на принципах, які окреслюють не лише те, що вже встановлено чи санкціоновано потребами держави чи відповідних гілок влади, але також і відповідними юридичними нормами, що з об'єктивною необхідністю випливають із потреб, інтересів інших суб'єктів і учасників фінансово - правових відносин.

По-друге . фінансове право базується як на принципах та засадах офіційно інституціоналізованої нормативності, але і завдяки впливу багатьох різновидів «ненормативних» форм (слово честі, гарантія під ім'я, реноме фірми, товарного знаку тощо).

Таким чином, фінансове право базується на принципах, які не базуються лише на статичній, юридично зафіксованій сукупності визначених критеріїв та вимог, але іноді, і нерідко визначальною мірою, на неунормованих чинним законодавством, але усталених у суспільній свідомості (завдяки попередньому досвіду) правил гри, що не визнають цинізму в досягненні поставленої мети, войовничого волюнтаризму, тіньових домовленостей на шкоду партнеру по попередніх домовленостях тощо.

По - третє, фінансове право - це не лише нормативно встановлені та суспільно усталені принципи, але і відповідна законодавчо-правова практика.

Скажімо, законодавча підтримка фінансового експерименту щодо розвитку іпотечного ринку житла, чи особлива акцентуація на зміні валютної (курсової) політики або політики щодо використання фінансових ресурсів держави поза бюджетною сферою тощо.

Так, особливе місце в системі фінансових правовідносин посідають принципи банківського (та інших фінансових інституцій) кредитування. Йдеться, зокрема, про строковість, цільовий характер, забезпеченість та платність фінансового кредиту тощо. Кредитні операції являють собою акт комерційного продажу вільних грошових ресурсів на певний час і потребують, зрозуміло, фінансово-правових гарантій їх повернення із попередньо обумовленим (що вимагає системи юридичних гарантій) фінансовим зиском Ковальчук А.Т. Банківський кредит:правові засоби повернення. - К.: Знання,2001. - 150 с..

По - четверте, ринкові умови, і в цьому їх типовість, не визнають абсолютизацію державної чи владної волі, а в чомусь навіть провокують протиріччя економічних інтересів, які неможливо оптимально врегулювати лише через «залізну статику» раніше встановлених норм Селюков Ф.Т. происхождение действующего права. - М.: Норма,1997. - С.4..

Фактичне існування фінансово-правових відносин в умовах ринку не завжди відповідає окремим законам, чинному законодавству. Функціонування фінансової системи демонструє прецеденти, коли з'являються глибокі суперечності в намірах та діях її суб'єктів та агентів. Прецеденти такого роду виникають тоді, коли має місце «глибоке протиріччя між правом і законодавством» Керимов Д.А. Методология права. - М.: Аванта,2001..

Обслуговування фінансовим правом ринкової економіки великою мірою зумовлює його функціональну місію - бути втіленням визначеної законом свободи, гарантом високої організованості фінансового ринку, виступати своєрідним рушієм щодо запуску до життя (через застосування ефективних і дієвих принципів) підприємницьких талантів, завдяки яким фінансова система постійно нарощуватиме свій потенціал.

Таким чином, фінансове право не обмежується сукупністю прийнятих щодо нормативного врегулювання фінансової системи законів; воно не зводиться до діючого законодавства, тобто визначеної сукупності імперативних правил поведінки.

Позитивна сторона розширювальної трактовки фінансового права, його сприйняття як системного юридичного явища найбільш органічно зв'язую саме розуміння його природи і сутнісних основ з базовими принципами, які зорієнтовані на економічний (фінансовий ) прогрес. Саме за умови такого підходу фінансові правовідносини сьогодні, на відміну від часів радянської доби , не можна трактувати догматично однозначно, зокрема вважати ці останні як виключно державно-владні.

Фінансова діяльність здійснюється в різноманітних формах і все більше являє собою достатньо динамічну та мінливу сферу суспільних (фінансово-правових) відносин, що, безумовно, накладає свій відбиток на практику використання базових принципів фінансового права.

Визначальна природа базових принципів фінансового права заключається в тому, щоб втілювати законодавчо визначену нормативність і гарантувати таким чином реальність домінуючих засад ринкової економіки. Базові принципи фінансово-правових відносин націлюють ці останні на те, аби досягати юридичної істини, рівності і справедливості за всяких умов, тобто як в позитивних, так і в конфліктних сценаріях та ситуаціях. Принципи фінансового права уособлюють найбільш загальні типові риси правової матерії, яка в ринкових умовах відстоює раціональність у співвідношенні, скажімо, юридичних дозволянь із юридичними заборонами, органічно поєднує правовий статус суб'єктів фінансово-правових відносин, збалансовує заходи щодо можливостей захисту учасників цих останніх та їх юридичної відповідальності.

Завдяки принципам фінансового права вдається досягати динамічної рівноваги між широким розмаїттям економічних інтересів і суспільною необхідністю. Принципи фінансово-правових відносин являють собою загальноприйняті правила, що окреслюють «зону» свободи для суб'єктів і учасників цих відносин. Неупереджений аналіз показує: суб'єкти фінансових відносин і при старій, і при новій українській владі нерідко однаково недбало ставляться до чинного законодавства і в своїх діях керуються здебільшого економічною кон'юнктурою, тобто зважають не так на принципи фінансового права, як на «імпульси душі».

Суть феномену фінансового права як атрибутивного явища ринкової економіки не вичерпується лише тим, що воно нормативно об'єктивізує широкий спектр принципово важливих процесів, ситуацій і «рукотворних» сценаріїв. Даний різновид права, виражений в законах, підзаконних актах та інших нормативних документах, юридично формалізує надмірно складні, значимі та суперечливі процеси фінансового забезпечення економічної системи.

Принципи фінансового права виступають своєрідним методологічним підґрунтям, своєрідним «регламентом дій» для суб'єктів і учасників фінансово-правових відносин. Вони покликані наперед запрограмувати поведінку агентів фінансової системи, визначати алгоритм суспільно прийнятих і допустимих реакцій, щоб не допустити відкритий антагонізм інтересів, розгортання конфліктів за межами правового поля. Право, що не в змозі реально запобігти безправ'ю та несправедливості, постійним порушенням базових принципів суспільного буття, є «дурне право» Советское государство и право. - 1989. - № 2. - С. 102..

Виключно важливу роль у системі фінансового права, особливо на етапі переходу до ринкової економіки, відіграють принципи фінансового права та фінансової діяльності держави. Юридичною наукою уже встановлено, що фінансова діяльність держави та органів місцевого самоврядування базується на відповідних принципах - галузевих, а також принципах окремих інститутів даної галузі права, міжгалузевих та загально-правових принципах. Галузеві принципи фінансової діяльності держави - це основоположні правила і вимоги, які відображають її найістотніші особливості і цілеспрямованість. Принципи фінансової діяльності держави, як основні начала правового регулювання, виступають своєрідним камертоном всієї наступної нормотворчості у даній сфері суспільних відносин. Вони гарантують безперервність та послідовність нормотворчого процесу, забезпечують взаємозв'язок фінансового законодавства та фінансової політики. Особливо велика роль принципів права у формуванні судової та адміністративної практики, у відміні застарілих та прийнятті нових юридичних норм, тлумаченні правових актів та усуненні прогалин в законодавстві.

Стрижневий принцип фінансової діяльності держави, який пронизує всю її наскрізь та вибудовує в стрункий ряд інші принципи галузі фінан-сового права, зумовлений публічною суттю самих державних фінансів і полягає в публічному характері цієї діяльності. Наступний принцип фінансової діяльності держави полягає в розподілі функцій в цій галузі між представницькими органами влади та виконавчими органами влади на основі конституційного принципу розподілу компетенцій законодавчої та виконавчої влад взагалі. Представницькі органи влади приймають необхідні рішення, а виконавчі органи влади зобов'язані виконувати їх. З принципом розподілу функцій представницької та виконавчої влад у фінансовій діяльності держави надзвичайно тісно повязаний ще один галузевий принцип фінансового права- пріоритет в галузі фінансової діяльності держави представницьких органів влади перед виконавчими органами влади. Він випливає з принципу розподілу функцій законодавчої і виконавчої влад у сфері фінансів, є його зворотною стороною. Обидва ці принципи нерозривні один з одним і завжди проявляються одночасно, лише кожний у своїй специфічній ролі

Серед галузевих принципів фінансової діяльності держави ключова роль належить принципу пріоритетності публічних видатків по відношенню до прибутків казни. Це зумовлено тим, шо об'єктивно здійснення державою її функцій не може ставитисьу прямопропорційну залежність від доходу державного бюджету. Інакше в певні періоди роз-витку це загрожувало б державі різким скороченням її дієздатності чи навіть загибеллю або глибокими катаклізмами в суспільстві. Саме подібну до цієї ситуацію переживає нині Україна. Тому, визначаючи в пріоритетному порядку обсяг публічних видатків, уряд вираховує у відповідності з одержаними результатами господарювання розміри необхідних для фінансової рівноваги державних доходів і подає їх Верховній Раді на узаконення. Процедурні відступи від цього принципу, шо знаходять своє відображення у затвердженій деякими парламентами процедурі схвалення спочатку доходної частини бюджету, а вже після цього - його видаткової частини по суті не порушують логіки існування публічних фінансів і пояснюються головним чином намаганням забезпечити безперервність доходів казни у випадку парламентських зволікань із затвердженням бюджету в цілому, а також до певної міри характерним парламентам популізмом та інтересами міжпартійної та між-фракційної боротьби.

У вузькому розумінні цього поняття принцип пріоритетності публічних видатків означає, що до бюджету вході його формування необ-хідно включати лише ті видатки, які необхідні для виконання власне функцій держави, і ніяк не більше. Це досягається дійсним забезпеченням на практиці конкуренції прав суб'єктів фінансових правовідносин на наявні в розпорядженні публічної влади фінансові ресурси, тобто «конкуренцією заявлених потреб» Пацурківський П.С. Принципи фінансового права як його джерело (Науковий вісник Чернівецького університету : Збірник наук. праць. Вип.70: Правознавство. - Чернівці: «Рута», 1999. - 104 с.) - С. 74-82. . У відповідності з принципом пріоритетності державних видатків недоцільне будь-яке ухилення від вимог єдності і повноти бюджету, як і цільова прив'язка конкретних доходів до певних видів видатків, оскільки при цьому неможливо перевірити в достатній мірі видатки на їх більшу необхідність.

Серед інших галузевих принципів фінансової діяльності держави необхідно назвати принцип здорових фінансів, принцип фінансової безпеки держави, принцип єдності фінансової діяльності і грошової системи держави, принцип міжгалузевого характеру фінансової діяльності держави, принцип самостійності у встановлених чинним законодавством держави межах фінансової діяльності органів місцевого самоврядування, принцип соціальної спрямованості фінансової діяльності держави, принцип плановості, принцип гласності та деякі інші.

У фінансовій діяльності держави надзвичайно важливу роль відіграють не тільки загальногалузеві принципи фінансового права, але й принципи його окремих інститутів, насамперед бюджетного права. Так, основоположним принципом бюджетного права більшості країн світу є конституційна вимога обов'язкового оформлення бюджету актом, який приймається представницьким органом влади. Зокрема, стаття 85 Конституції України гласить, що до виключних повноважень Верховної Ради України належить: затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання" Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К.: Україна. - 1996. - 54 с..

Інший інститут фінансового права-податкове право-також поряд із використанням загальногалузевих принципів має і власні специфічні правові принципи, притаманні тільки йому. Правда, серед вчених немає єдності поглядів на проблему, що саме є основними принципами податко-вого права. Одні автори відносять до них соціальну справедливість, економічну ефективність, стабільність та гнучкість. Інші вважають такими однократність оподаткування, пільговість оподаткування,забезпечення рівних умов з боку держави щодо всіх господарюючих суб'єктів, створення однакових умов для використання платниками податків зароблених ними коштів, загальнообов'язковість сплати податків, єдиний підхід до визначення прав і обов'язків платників податків та податкових органів,рівність захисту прав та інтересів платників податків і держави, резидентства Пацурківський П.С. Принципи фінансового права як його джерело (Науковий вісник Чернівецького університету : Збірник наук. праць. Вип.70: Правознавство. - Чернівці: «Рута», 1999. - 104 с.) - С. 74-82. . Існують ще й інші погляди науковців на перелік основних принципів податкового права як інституту фінансового права.

Законодавець України до основних принципів податкового права відніс такі, як принципи законності, загальнообов'язковості, економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів держави, регіонів, підприємств і громадян,пріоритетності у встановленні податків публічної влади над органами виконавчої влади. Зокрема, в статті 92 Конституції України закріплено положення про те, що виключно законами України встановлюються "система оподаткування, податки і збори" Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К.: Україна. - 1996. - 54 с..

В статті 67 Конституції України розкривається суть такого принципу інституту податкового права, як загальнообов'язковість податків: "Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом" Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К.: Україна. - 1996. - 54 с..Субінститут оподаткування громадян як складова частина інституту податкового права в цілому також відзначається іманентними принципами оподаткування, які вчена-правознавець Бакун О.В. поділяє на дві групи: а)принципи, що забезпечують реалізацію і дотримання основ конституційного ладу, інтересів держави; б) принципи, що забезпечують реалізацію і гарантію основних прав і свобод платників податків, їх законних інтересів. До першої групи принципів оподаткування громадян нею віднесені: принцип публічної мети при стягненні податків і зборів; принцип пріоритету фінансової мети при стягненні податків ізборів; принцип обмеження спеціалізації податків і зборів; принцип запровадження, зміни та відміни податків і зборів законами; принцип встановлення податків і зборів в належній процедурі; принцип обмеження форм податкової законотворчості; принцип єдності системи податків та політики оподаткування в цілому; принцип розподілу податкових повноважень; до другої групи: принцип юридичної рівності усіх платників податків і зборів; принцип всезагальності оподаткування; принцип рівного податкового навантаження на платника податку (в науковій та навчально-популярній літературі він інколи ще іменується принципом рівнонапруженості податкового пресу); принцип співрозмірності оподаткування конститу-ційно значимим цілям обмеження прав і свобод платників податків Пацурківський П.С. Принципи фінансового права як його джерело (Науковий вісник Чернівецького університету : Збірник наук. праць. Вип.70: Правознавство. - Чернівці: «Рута», 1999. - 104 с.) - С. 74-82. .

Така складна внутрі галузева ієрархія принципів права залишається ще майже не поміченим науковцями феноменом, особливо юристами-фінансистами. Їх спеціальне вивчення допоможе глибше зрозуміти внутрішні закономірності розвитку фінансового права та ефективніше здійснювати правове регулювання фінансової діяльності держави Пацурківський П.С. Принципи фінансового права як його джерело (Науковий вісник Чернівецького університету : Збірник наук. праць. Вип.70: Правознавство. - Чернівці: «Рута», 1999. - 104 с.) - С. 74-82. .

2.1 Генезис принципів фінансового права

Генезис принципів права-процес дуже складний і суперечливий, його витоки лежать у закономірностях розвитку суспільства і його життя.

Принципи права-історичні, а це означає немає вічних принципів і кожний тип права має свої принципи.

Юриспруденція минулих років і сучасності (загальна теорія права, галузеві правові науки) не має єдності поглядів на поняття, ознаки, класифікацію, характерні особливості принципів права, хоча останні досліджуються досить активно і плідно. У вітчизняній юридичній науці існує точка зору, відповідно до якої у «абсолютній більшості випадків кожний принцип права спочатку існує як загально-соціальний, а потім, у зв'язку із його використанням юридичною практикою і усвідомленням юридичною наукою, як принцип правосвідомості, перетворюючись у результаті процесу правотворчості в принцип права Иванов Р.Л. О понятии принципов права// Вестник Омского университета. - 1996. - Вып.2. - С.118. . Така позиція підтверджує тенденції формування національної правової системи на прогресивних началах соціологічної школи права, природній концепції права, відмові від доведених до радикальності і консерватизму начал нормативізму, позитивізму у радянський період.

На мою думку, принцип як категорію загально правову слід розглядати у трьох функціональних якостях: як елемент правової системи і елемент системи права, як елемент системи законодавства. На думку багатьох вчених, зокрема В. Афанасьєва, в соціальній системі існують складові речового, процесуального, духовного і людського порядку, які у вигляді, відповідно, організації суспільства, цілісної правової дійсності і системи ідеологічних засобів, за допомогою яких офіційна влада здійснює правовий вплив на поведінку людей, утворюють правову систему. Правові системи сучасності. Глобалізація. Демократизм. Розвиток / В.С. Журавський, О.В. Зайчук, О.Л. Копиленко, Н.М. Оніщенко; За заг. ред.. В.С. Журавського. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - С. 49. - один із компонентів вказаної соціальної системи. Більшість дослідників визначають правові норми і принципи як основні складові системи, відмовляючись від вичерпного переліку елементів правової системи. На під системному рівні правову систему утворюють інституційна, нормативна( регулятивна), ідеологічна, функціональна, комунікативна системи. Правові принципи вказують на характер стійких основних зв'язків правової системи, тобто на особливості структури і закони її функціонування , і тому належать до її нормативної (регулятивної) підсистеми. Разом з тим слід розмежовувати правові принципи як елемент правової системи як її онтологічні функціональні фактори ( цілісність, системність, комплексність, функціональність, конституціоналізм, субординація, нормативність); принципи права і правові принципи, де останні представляють собою якісні виміри перших. В цілому, на рівні правової системи принципи права визначаються як широко сформульовані нормативні вираження, відправні начала права, найвища оцінка правомірності вчинків людей. Правовая система социализма. Понятие, структура, социальные святи / Под. ред.. А.М. Васильева. - М., 1986. - Т.1. - С. - 35-40.

Розглядаючи правові принципи як елемент системи права, слід зазначити, що система права є внутрішньою структурою права, складовою правої системи. Система законодавства - диференційована система зовнішньої форми існування права. Правовою наукою виділення норми права, інститути права і галузі права як класичні структурні елементи системи права ( горизонтальна структура, системі законодавства також характерна горизонтальна (галузева) структура, тим не менш характерною також є і її вертикальна (ієрархічна) структура). Принципи права матеріалізуються у правовій матерії індуктивно, шляхом текстуального закріплення - безпосереднього формулювання в нормах права ( рівень принципів інститутів), і дедуктивно, змістовним закріпленням - виведенням принципів права із змісту нормативно-правових актів, і разом з тим об'єктивним впливом принципів права як принципів правової системи в цілому на зміст нормативно-правових актів (рівень галузевих принципів, принципів системи права, принципів права).

На теоретичному рівні принципи права підпадали під різні спроби класифікації, типологізації і видові характеристики, і все ж таки єдиного, погодженого і поясненого визначення ця правова категорія не отримала і отримає, напевно, ніколи у зв'язку із політичними, економічними, соціальними процесами, динамікою всієї правової системи, багатоманітністю факторів, які впливають на зміст цієї правової категорії, якістю, безпосередньо, принципів права здійснювати вплив на правові явища і разом з тим знаходитись у залежності від процесів їх формування і функціонування. Можна говорити вданому випадку лише про класифікацію, типологізацію і видову характеристику принципів права на визначеному, конкретному етапі функціонування певної правової системи, ні в якому разі не нехтуючи досягненнями вчених-правознавців, роботи яких умовно можна асоціювати із певними попередніми етапами функціонування не вітчизняної правової системи. Денисов А.И. XXIV съезд и вопросы государства и права. - М.: Юрид. лит., 1972. - С.95; Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в 2-х т. - Свердловск: Сердл. юрид. ин-т, 1972. - Т. 1. - С.105.

Визначення принципів фінансового права деякі автори пропонують здійснювати відповідно до критеріїв, визначених пострадянською доктриною, яка знаходиться на етапі встановлення і затвердження. Тим не менш, не дивлячись на новітні тенденції, процеси становлення сучасної доктрини фінансового права відносно визначення об'єкта, предмета, методу фінансового права, категоріально-понятійного апарата, в науці фінансового права не відбулося поки що належних змін у розміні. Перегляд принципів фінансового права здійснить і зворотній вплив на фінансово-правову доктрину, але яким буде такий вплив - залежить від пізнавальних процесів.

Вузький юридичний аспект вирішення питання, що розглядається, втратить об'єктивність, якщо не врахувати особливості фінансів як економічної категорії. Не варто недооцінювати і статус держави як важливого суб'єкта і носія публічної влади. Актуальним є повернення до наук , значення яких до недавнього часу не враховувалось або ж пристосовувалось до потреб радянської системи права. Сучасна теорія управління, наука управління в цілому, підкреслюють управлінські властивості права, а не правові виміри управління, властивості права, а не держави (державне управління). Особливою актуальністю для норми права є посилення її гносеологічності як необхідної потреби істинності права.

Галузі права утворенні історично, обумовлені об'єктивно, диференційовані згідно із специфікою характеру відносин, які ними регулюються,засобів юридичного впливу,які ними використовуються, правового режиму як комплексу регуляторного впливу. Розглядати принципи фінансового права виключно як внутрішні, галузеві принципи, означає, на мою думку, грубо звужувати їх змістовну загрузку, спрощувати розуміння правової системи в цілому, правових принципів зокрема. Я вважаю, що розуміння принципів фінансового права слід розкривати як системну категорію. В окремих випадках, коли зміст принципу фінансового права визначається через розкриття зв'язків між предметом, методом і механізмом правового регулювання, мова йде про такі принципи фінансового права, які утворюють структурну категорію, у зв'язку із чим пояснюється існування галузі фінансового права.

Вказані аргументи спростовують, зокрема, точку зору Д.В. Винницького стосовно «відсутності загальних фінансово-правових положень фундаментального характеру, закріплених у позитивному праві (загальній частині)» і «відсутності дієвої системи закріплених в законі галузевих принципів, категорій і юридичних конструкцій, які в однаковій мірі використовувались би в правових утвореннях, які традиційно включаються у фінансове право» Винницкий Д.В. Российское налоговое право: проблемы теории и практики. - СПб.: Изд-во «юридический центр Пресс», 2003. - С. 85. , оскільки його висновки будуються на спрощенні і ототожнені фінансового права і фінансового законодавства (тобто змісту і форми, що є грубим порушенням розуміння поняття першого і останнього), не враховуючі природи принципу не тільки як правової, а і як філософської категорії, категорії правового розуміння зокрема.

У такому контексті розгляд принципів фінансового права не можна здійснювати у межах області фінансового законодавства, відкидаючи не тільки вищий рівень їх функціонування - галузь фінансового права, але й досягнення науки фінансового права, фінансово-правової доктрини в цілому. Інакше такий радикальний позитивізм може відкинути нашу державу за межі виміру правової держави і громадянського суспільства.

Вітчизняна юридична наука в цілому, наука фінансового права переважно розглядають категорію принципів фінансового права у якості системної категорії (горизонтальний зріз системи права). Запропонований А.Н. Колодієм розгляд принципів як структурної категорії Колодій А.М. Принципи права України. - Київ: Юрінком Інтер, 1998. -208 с. в цілому ускладнює розгляд принципів фінансового права новизною такого підходу Алексеев С.С. Структура советского права. - М.: Юрид. лит.,1975- 264 с., протиріччям аргументів відносно такої позиції. Разом з тим, розгляд принципів фінансового права як категорії системної та структурної слід об'єднати із характеристикою їх взаємозв'язку із категорією загально - соціальних принципів та категорій принципів правового регулювання.

Принципи фінансового права відображають характер фінансових правовідносин, здійснюють регулятивний вплив і разом з тим визначають зміст регулювання і його засоби. Як і кожна галузь права, фінансове право характеризується власними, тільки йому властивими принципами, які обумовлені сутністю предмета правового регулювання публічних фінансів, здійснюють вплив на методи, які використовуються юридичною регламентацією. Внутрішня єдність і стабільність галузі фінансового права обумовлені також принципами фінансово - правових інститутів Алексеев С.С. Структура советского права. - М.: Юрид. лит., 1975. - 264 с. - С.52., тим не менше, функціонування як останніх, так і вищезгаданих являється оптимально повноцінним при умові впливу основних принципів права, дії міжгалузевих принципів.

Ототожнення галузевих принципів фінансового права із принципами фінансової діяльності держави відповідає етатистській концепцій. Ще одним доказом нерозумності такого ототожнення принципів фінансового права і фінансової діяльності держави (правового регулювання публічних фінансів), так як право і правове регулювання( фінансова діяльність держави як вид її управлінської діяльності) - різнопланові поняття. Правове регулювання - це право в юридично значимих діях, вчинках, актах, це безпосередньо дії, направлені на створення, реалізацію та охорону права, які мають власну сутність, власні принципи. «Якщо загальноправові принципи права, із врахуванням їх властивостей як публічному так і приватному, матеріальному і процесуальному праву, як одній так і іншим галузям (групам галузей) права, ще можна назвати принципами правового регулювання, то відносно конкретного галузевого принципу цього зробити не можна, так як діяльність суб'єкта права ґрунтується на різних галузях права, регулюються принципами як одної, так і інших галузей права Колодій А.М. Принципи права України. - Київ: Юрінком Інтер, 1988. - С. 38.. Принципи фінансової діяльності держави , як основні начала правового регулювання державою публічних фінансів, виступають своєрідним камертоном всього подальшого нормоутворення у даній сфері суспільних відносин. Вони гарантують безперервність і послідовність нормоутворюючого процесу, забезпечують взаємозв'язок фінансового законодавства і фінансової політики. Особливо велика роль принципів права у формуванні судової і адміністративної практики, у відміні застарілих і прийняті нових юридичних норм, тлумаченні правових актів і заповнення прогалин у законодавстві Пацурківський П.С. Принципи фінансового права як його джерело (Науковий вісник Чернівецього університету : Збірник наук. праць. Вип.70: Правознавство. - Чернівці: «Рута», 1999. - 104 с.) - С. 74-82. .

С.С. Алєксєєв розглядає галузеві принципи як один із об'єктивних показників, які виділяють галузь у правовій системі. Галузеві принципи - керуючі начала, які виражають зміст галузі. Але його твердження, що «принципи тієї чи іншої галузі належать до різних видів» і «зміст області виражають : а) загальні принципи; б) міжгалузеві принципи; в) специфічні принципи» Алексеев С.С. Структура советского права. - М.: Юрид. лит., 1975. - С. 110-112. дозволяє зробити висновок, що галузеві принципи і принципи галузі - нетотожні категорії, так як остання має вузький, спеціальний, порівняно з першою,зміст. Не кожний принцип галузі є галузевим принципом. Отже, можна провести паралель відносно галузі фінансового права і відмежувати поняття принципу фінансового права від фінансово-правового принципу.

Принципи фінансового права є специфічним нормативним утворенням, характеризуються високим ступенем узагальнення, концентрації та стабільності, є квінтесенцією, фактором цілісності фінансового права. Не завжди принципи фінансового права закріплені у певній, конкретній нормі права, але така ознака не спростовує правову природу фінансового права, і в цілому принципів права. На думку С.С. Алєксєєва, як юридичне явище , принципи права здатні проявити свої якості керівних начал в умовах діючої доволі розвиненої системи норм - приписів Алексеев С.С. Общая теория права. В двух томах. Т.П. - М.: Юрид. лит., 1982. - С.51., але , на думку автора, формальна визначеність і довершеність норм права (норм законодавства) не являється фактором дієвості принципів, навпаки - саме тоді, коли право не відповідає вимогам і рівню суспільних відносин, принципи права стають тією точкою відліку, від якої необхідно відштовхуватись у регулюванні суспільних відносин до сформованості права (законодавства), на яких треба будувати адекватну систему права (систему законодавства). І ще в одному моменті - у не позитивності принципів права, не враховано, хоча це можна пояснити (але не виправдати) особливостями доктрини права радянського періоду, що неможливо абсолютно розмежувати принципи права і право, а саме у сфері циклічності їх функціонування, взаємозумовленості. Принципи фінансового права є також його основоположним джерелом (але не у вузькопозитивному розумінні), органічною складовою, ядром фінансово-правової доктрини Гаврилюк Р.О. Предмет фінансового права постсоціалістичної держави: Навчально-методичний посібник. - Чернівці: Рута, 2003. - С. 31..

Таким чином, принципи фінансового права - це основоположні, керівні основи, ідеї, які визначають (хоча у деякій мірі і самі обумовлені) об'єктивні закономірності розподільних і перерозподільних відносин у сфері публічних фінансів, визначають зміст і напрямок правового регулювання. У сучасних умовах, коли йде активний процес децентралізації правового регулювання, роль принципів права у забезпеченні правильного, науково - обґрунтованого співвідношення централізованого і децентралізованого регулювання набуває особливої актуальності. Централізацію і децентралізацію в праві не можна розуміти, як існування двох незалежних сфер функціонування. Якщо визнати як доведене положення, відповідно до якого кожний принцип права реалізується у окремих правових нормах (через норми), то можна вважати, що необхідна для системи права єдність норм і правильне співвідношення централізованого і децентралізованого регулювання забезпечуються саме відповідними правовими принципами Кондратьєв Р., Гернего О. Принципи права та їх роль у регулюванні суспільних відносин // Право України. - 2000. - №2. - С. 43-45. .

2.2 Класифікація принципів фінансового права

Якщо говорити про класифікацію принципів саме фінансового права, то виходячи з того, що на даний час це є проблемним питанням, яке постійно досліджується і не є константою, то я б хотіла описати і принципи фінансових правовідносин, і принципи фінансової діяльності держави, і принципи фінансової політики держави. Певна річ,що ототожнювати їх ні в якому разі не можна, але й без опису цих принципів дати точну відповідь щодо класифікації принципів фінансового права, на мою думку, не можливо.

Принципи, на яких базується, так би мовити, «ринкова» модель фінансових правовідносин у найбільш загальному вигляді, є такими:

- принцип об'єктивності (заборона монополістських імперативів, необхідність добросовісної конкуренції тощо);

- принцип свободи (в тому числі вибору сфер та напрямів фінансово-економічної діяльності); принцип доступності та достовірності економічної інформації;

- принцип адресності (зокрема, регулюючого впливу);

- принцип адекватності фінансово-економічних умов (недопустимість вибіркових пільг, спеціальних економічних зон, особливого режиму фінансування так званих територій пріоритетного розвитку);

- принцип балансу противаг (наприклад, економічної еквівалентності); принцип неухильної відповідальності за правове порушення (покарання = проступку) чи злочин;

- принцип рівності в правах (усіх без виключення перед законом), тобто принцип справедливості та ін.

Взагалі, хотіла б зазначити, що один із основних принципів фінансового права - пріоритетність публічних фінансових інтересів у фінансовій діяльності України, тому все фінансове право спрямоване на задоволення інтересів суспільства, держави, оскільки Україна є суверенною, незалежною, демократичною, соціальною і правовою державою Конституція України (з офіційним тлумаченням Конституційного Суду України). - К.: Ліра-К, 2005. - Ст.5.. Конституція і вимагає, щоб одним із принципів фінансового права була соціальна скерованість фінансово-правового регулювання, участь народу у фінансовій діяльності держави, оскільки згідно із Конституцією України єдиним джерелом влади в Україні є народ Конституція України (з офіційним тлумаченням Конституційного Суду України). - К.: Ліра-К, 2005. - Ст.1.. Народ здійснює владу безпосередньо й через органи державної влади та місцевого самоврядування, а всі фінансові відносини регулюються саме ними.

Сфера фінансової діяльності відноситься як до відання державних органів, так і до органів місцевого самоврядування ,але також існують питання спільного відання держави та її місцевих утворень. Фінансова діяльність базується на відповідних принципах, серед яких виділяють загальні, галузеві та міжгалузеві, а також принципи окремих інститутів фінансової діяльності.

Принципи фінансової діяльності держави, як основні засади здійснення фінансової діяльності, є основоположними чинниками наступної нормотворчої діяльності у цій сфері суспільних відносин. Вони гарантують послідовність та безперервність фінансового процесу, забезпечують взаємозв'язок фінансового законодавства та фінансової політики. Важливу роль відіграють принципи права у прийнятті нових правових норм, тлумаченні правових актів//, усуненні прогалин у фінансовому законодавстві, а також у формуванні адміністративної та судової практики. В юридичній літературі існують різні підходи до встановлення принципів фінансової діяльності. На мою думку, до кола цих принципів можна віднести такі: