Підстави припинення діяльності суб'єктів господарювання

Взагалі усі суб'єкти господарювання, знаходячись у правовому полі України, об'єктивно підпадають під вплив правового господарського порядку, визначеного конституційними принципами, господарським законодавством, юридичною доктриною і правовими звичаями [70; 179]. Повною мірою це стосується і підприємств-порушників господарського законодавства, і суб'єктів господарювання, що припиняють свою діяльність добровільно або через неплатоспроможність шляхом проходження стадій процедури банкрутства.

Загальні принципи відповідальності учасників господарських відносин встановлює розділ 24 ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 216 учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами і договором.

В основі визначення відповідальності в ГК України лежить господарсько-правове трактування відповідальності через зазнання суб'єктом господарювання несприятливих економічних наслідків безпосередньо в результаті застосування до нього передбачених законом або договором санкцій (заходів відповідальності) економічного характеру [50, с. 26-27].

Таким чином, поняття господарсько-правової відповідальності визначається через поняття господарських санкцій. При цьому в найменуванні ст. 217 ГК України господарські санкції названо правовим засобом відповідальності у сфері господарювання.

Проте це не дає, на нашу думку, підстав ототожнювати господарсько-правову відповідальність і господарські санкції, оскільки господарсько-правова відповідальність полягає в реалізації санкцій як заходів відповідальності. Санкція не є власне відповідальністю, оскільки є засобом примусу. До того ж несення відповідальності є наслідком застосування санкцій і проявляється в реалізації обов'язку особи, винної у вчиненні правопорушення, зазнавати обмежень особистого, майнового або організаційного характеру.

Легальне визначення господарських санкцій містить ст. 217 ГК України, згідно з якою господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, у результаті застосування яких для нього наступають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:

а) відшкодування збитків;

б) штрафні санкції;

в) оперативно-господарські санкції;

г) адміністративно-господарські санкції.

Однак в юридичній літературі не склалося єдиного погляду щодо кола санкцій господарсько-правової відповідальності. Їх кількісний склад залежить від характеру і спрямованості впливу, механізму реалізації і підстав застосування. Відповідно до однієї з доктринальних класифікацій виділяють такі форми господарсько-правової відповідальності:

1. Відшкодування збитків.

2. Сплата неустойки.

3. Конфіскація як вид господарсько-правової санкції.

4. Господарсько-адміністративні штрафи.

5. Оперативно-господарські штрафи.

6. Планово-госпрозрахункові (оцінні) санкції.

7. Господарсько-організаційні санкції [13, с. 200].

На наш погляд, достатньо виділяти лише чотири види санкцій за правопорушення у сфері господарювання, а саме:

1. Відшкодування збитків.

2. Штрафні й оперативно-господарські санкції.

3. Адміністративно-господарські санкції.

4. Санкції, застосовувані до правопорушників антимонопольного конкурентного законодавства [4, с. 6].

Загальним для зазначених форм або санкцій господарсько-правової відповідальності є те, що разом із засобами захисту прав вони встановлюють майнову відповідальність суб'єктів господарського обігу, у тому числі і учасників процедури припинення, що також служить підтриманню стабільності господарських відносин.

Слід сказати, що сам початок провадження у справі про банкрутство можна певною мірою вважати початком дії санкцій на суб'єкт господарювання. Так, у справі № 7-Б-209-3/10-Б було прийнято Постанову Вищого господарського суду України від 24.12.2003 року, в якій серед іншого зазначалося, що у зв'язку з уведенням процедури розпорядження майном деякі повноваження органів управління боржника, а отже, і правоздатність та дієздатність боржника обмежуються і він стає неповноцінним суб'єктом господарювання; суд повинен призначити розпорядника майна для того, щоб боржник міг компенсувати свою неповноцінність і укладати угоди при здійсненні своєї господарської діяльності [17]. Можна з цим не погоджуватися, вважаючи, що обмеження стосуються лише компетенції органів управління суб'єктів господарювання, а не діяльності самих суб'єктів, як це робить суддя господарського суду Херсонської області П.Д. Пригуза [18, с. 205], проте саме суб'єкт господарювання втрачає право на укладання певних договорів і можливість утворення нових певних правовідносин, а отже, частину своєї компетенції.

Відповідно до ст. 108 ГК України виробничий кооператив як юридична особа (ч. 3 ст. 95 ГК України) несе відповідальність за своїми зобов'язаннями всім своїм майном (ч. 2 ст. 96 ЦК України).Для вирішення питання про відповідальність ліквідаційної комісії необхідно визначити її правовий статус. Ще на початку 90-х рр. російські учені вважали, що ліквідаційна комісія повинна бути прирівняна до органів управління суб'єкта господарювання, а члени її - до посадовців виконавчого органу. Отже, і відповідальність ліквідаційної комісії перед товариством, його учасниками повинна наступати відповідно до норм трудового законодавства. Причому конкретну матеріальну відповідальність несе не комісія як така, а кожен винний член ліквідаційної комісії [18, с. 146].

Роблячи висновок з викладеного, можна сказати, що з урахуванням сучасної системи українського законодавства виглядає передчасним застосування кримінальної відповідальності до колективних суб'єктів, зокрема до суб'єктів господарювання в термінології господарського законодавства або до юридичних осіб у термінології законодавства цивільно-правового.

За чинним Кримінальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення суб'єктом злочину або суб'єктом адміністративного правопорушення може бути лише фізична винна особа, що досягла певного віку і не обмежена у правоздатності. Суб'єктом цивільної відповідальності є як фізична особа, так і особа юридична. У зв'язку з цим постійно ведуться суперечки з приводу складу цивільного правопорушення. Одні вчені та практики утверджують наявність усіх суб'єктивних та об'єктивних ознак цивільного правопорушення як для фізичних, так і для юридичних осіб; інші відзначають відсутність повного складу правопорушення для юридичних осіб через їх формальний характер у порівнянні з фізичними особами (згадаємо теорію походження терміна “юридична особа” і визначення “persona ficta”) і відсутністю психологічного ставлення до скоєного, а також відсутністю можливості аналізувати свою поведінку.

Логічним та правильним є дотримання меж предметів регулювання кримінального, адміністративного, господарського, трудового та цивільного права і відповідних кодексів.

А ефективну преюдицію протизаконного припинення суб'єктів господарювання необхідно забезпечувати застосуванням комплексу заходів юридичної відповідальності, зокрема застосуванням заходів господарської відповідальності до самого підприємства-порушника вкупі із заходами кримінальної, адміністративної, цивільної або дисциплінарної відповідальності до його посадових осіб. Враховуючи збільшення кількості злочинів та правопорушень, що скоюються при припиненні суб'єктів господарювання в Україні, а також тенденції підвищення захисту публічних інтересів, пропонуємо посилити заходи адміністративної та кримінальної відповідальності до посадових осіб підприємств-банкрутів, підприємств-кредиторів, третіх підприємств, службовців різних державних органів і служб та інших суб'єктів.

Завершуючи розгляд питань відповідальності учасників процедури припинення суб'єктів господарювання, слід зауважити, що законодавець іде шляхом постійного розширення меж і видів відповідальності, а також категорій учасників цієї процедури.

Висновки

1. Ступінь уваги законодавця до процедури припинення суб'єктів господарювання мінявся на різних етапах розвитку радянської та української економіки залежно від рівня економічної свободи суб'єктів підприємницької діяльності і різноманітності їх організаційно-правових форм.

Дослідження теорії і практики господарсько-правового регулювання припинення діяльності суб'єктів господарювання виявило загальносвітові тенденції в Україні у процесах реорганізації і ліквідації підприємств, господарських товариств, виробничих кооперативів і об'єднань підприємств. Проте через історичну своєрідність розвитку вітчизняної економіки у ній зберігається багато рис, притаманних лише українській дійсності.

Оцінюючи законодавство Української РСР на рубежі 80-90-х рр., можна стверджувати, що:

а) закони про підприємства і про приватизацію були безперечним кроком уперед, закріпивши не лише зміни, що відбувалися в економічному і політичному житті країни, але і намітивши шляхи подальших змін;

б) прийняття законів, уведення нових правових інститутів (наприклад, банкрутство) не підкріплювалося подальшим розвитком законодавства, ухваленням підзаконних актів або розвитком практики, що надавало цим законам декларативного характеру;

в) законодавець того часу не регулював окремо реорганізацію і ліквідацію суб'єктів господарювання (юридичних осіб): усі норми сформульовано таким чином, що в них ідеться одночасно і про реорганізацію, і про ліквідацію, не говорячи про різні види реорганізації;

г) норми, що діяли раніше, абсолютно не забезпечували захисту прав кредиторів реорганізовуваного або ліквідовуваного суб'єкта господарювання (юридичної особи).

2. Законодавство, яке регулює припинення діяльності суб'єктів господарювання, характеризується багаторівневою структурою і різноманіттям джерел (форм) права (кодекс, закони, укази Президента, постанови Уряду), наявністю актів як загальної, так і вузькогалузевої дії. Необхідно також зазначити, що різні відомства, безпосередньо причетні до реорганізації і ліквідації підприємств - Фонд держмайна, Антимонопольний комітет, Держкомісія з цінних паперів і фондового ринку, міністерства і держкомітети, - використовують у своїй діяльності абсолютно різні правові концепції і підходи, що породжує суперечливі, а деколи і взаємовиключні акти. Усе це не полегшує як теоретичне осмислення, так і практичну реалізацію відповідних норм права.

Помітний крок у регулюванні процесів припинення суб'єктів господарювання було зроблено з прийняттям Господарського кодексу, який відобразив уже існуючі реалії і викликав необхідність наукової розробки цілого ряду актуальних і складних питань.

Юридична наука, правозастосовна практика за останні 5-7 років пройшли шлях, на який в інших країнах пішли десятиліття. Приватизовано значний масив державних підприємств, набирають силу процедури банкрутства неспроможних організацій і примусового поділу підприємств-монополістів.

3. З урахуванням законодавства, що змінилося, і суспільних відносин можна запропонувати таку класифікацію підстав припинення суб'єкта господарювання за різними критеріями:

І. Відносно волевиявлення власника суб'єкта господарювання:

а) добровільні припинення;

б) вимушені припинення;

в) примусові припинення.

ІІ. Відносно законності підстави припинення:

а) законні припинення;

б) протизаконні припинення:

- застосовані з перевищенням державним органом своєї компетенції;

- застосовані неналежним органом;

- застосовані з порушенням порядку, встановленого законодавством.

ІІІ. Припинення за органами, що приймають рішення про це:

а) припинення власником або органом, уповноваженим створювати такі суб'єкти;

б) припинення учасниками (засновниками);

в) припинення судовими органами й іншими владними органами.

ІV. Залежно від цілі припинення:

а) внутрішньоцільові припинення (на користь суб'єкта господарювання);

б) зовнішньоцільові припинення (на користь третіх осіб):

- такі, що знімають порушення закону;

- направлені на захист порушених або таких, що можуть бути порушеними, прав третіх осіб.

V. Залежно від наявності вольового моменту:

а) припинення, пов'язані з волевиявленням власника або іншого органу;

б) припинення, пов'язані з настанням певних юридичних фактів.

4. В Україні поки що немає єдиного нормативного акта, який би визначив підстави для реорганізації та ліквідації суб'єктів господарювання, а нормативні акті, що регулюють такі підстави, суперечать один одному. Це негативно впливає на діяльність господарюючих суб'єктів. У той же час така підстава для ліквідації, як визнання судом недійсною реєстрації суб'єкта господарювання у зв'язку з тим, що під час створення цього суб'єкта було порушено закони чи інші правові акти, якщо ці порушення неусувні чи такі, яких не можна позбутися, не є достатньо чітко визначеною:

- по-перше, не всі порушення закону під час створення суб'єкта господарювання можна усунути. Зокрема, неможливо переукласти установчий договір про створення акціонерного товариства, якщо його засновники вже не є акціонерами, наприклад у зв'язку зі смертю;

- по-друге, поняття “неусувні” або такі, “яких не можна позбутися”, має відносний і оцінний характер. Це знову може призвести на практиці до прийняття рішень про ліквідацію суб'єкта господарювання, коли це не відповідає бажанню власників цього суб'єкта, а також його працівників, які позбавляються робочих місць. Тому більш правильним є визнання підставою для ліквідації відмову суб'єкта господарювання внести зміни до установчих документів або вчинити дії, які необхідно було зробити до її реєстрації, наприклад сплатити вартість акцій.

Список використаних джерел

1. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права / С.Н. Братусь. - М.: Госюриздат, 1950. - 321 с.

2. Грибанов В.П. Юридические лица / В.П. Грибанов. - М.: Юрид. лит., 1961. - 163 с.

3. Черепахин Б.Б. Правопреемство по советскому гражданскому праву / Б.Б. Черепахин. - М.: Юрид. лит., 1962. - 198 с.

4. Советское хозяйственное право: учебник / под ред. И.Г. Побирченко - К.: Вища школа, 1985. - 335 с.

5. Хозяйственное право: учебник / под ред. В.В. Лаптева. - М.: Юрид. лит., 1983. - 528 с.

6. Комметарий к Положению о социалистическом государственном производственном предприятии / под ред. В.В. Лаптева. - М.: Юрид. лит., 1971. - 359 с.

7. Комментарий к Положению о производственном объединении (комбинате) / под ред. В.В. Лаптева. - М.: Юрид. лит., 1979. - 280 с.

8. Мамутов В.К. Компетенция государственных органов в решении хозяйственных вопросов промышленности / В.К. Мамутов. - М.: Юрид. лит., 1964. - 266 с.

9. Лаптев В.В. Правовое положение государственных промышленных предприятий в СССР / В.В. Лаптев. - М.: Изд-во АН СССР, 1963. - 288 с.

10. Предприятие. Закон. Управление / под ред. М.К. Юкова. - М.: Юрид. лит., 1989. - 240 с.

11. Юридические лица: учеб.-практ. пособие / под ред. М.Ю. Тихомирова. - М.: Изд. г-на Тихомирова, 2003. - 520 с.

12. Замойский И.Е. Проблемы реорганизации юридических лиц / И.Е. Замойский, В.М. Поляков // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1997. - № 5. - С. 3-6.

13. Афанасьєв Р.Г. Проблеми правового регулювання банкрутства за законодавством України: дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: 12.00.04 «Господарське право; господарсько-процесуальне право» / Р.Г. Афанасьєв. - К., 2001. - 189 с.

14. Вінник О.М. Акціонерне право: навч. посібник / О.М. Вінник, В.С. Щербина / за ред. проф. В.С. Щербини. - К.: Атіка, 2000. - С. 141.

15. Джунь В.В. Інститут неспроможності: світовий досвід розвитку і особливості становления в Україні / В.В. Джунь. - Львів: Ін-т технологій бізнесу і права, 2000. - 177 с.

16. Дорошенко Л.М. Правовое регулирование прекращения деятельности хозяйствующих субъектов / Л.М. Дорошенко // Субъекты хозяйствования и экономическая преступность: вопросы предупреждения: сб. матер. «круглого стола» (Донецк, 1 нояб. 2001 г.). - Донецк: ИЭПИ НАН Украины, ООО «Юго-Восток, Лтд», 2002. - С. 35-38.

17. Хозяйственное право: учебник / В.К. Мамутов, Г.Л. Знаменский, В.В. Хахулин и др.; под ред. В.К. Мамутова. - К.: Юринком Интер, 2002. - 912 с.

18. Кибенко Е.Р. Научно-практический комментарий Закона Украины «О хозяйственных обществах» / Е.Р. Кибенко. - Х.: Эспада, 2000. - 440 с.

19. Кібенко О.Р. Європейське корпоративне право на етапі фундаментальної реформи: перспективи використання європейського законодавчого досвіду у правовому полі України / О.Р. Кібенко. - Х.: Страйд, 2005. - 432 с. - (Сер.: Юридичний радник).

20. Кузнецов А.В. Правовое регулирование банкротства в Украине: проблемы гармонизации с законодательством Европы и США / А.В. Кузнецов // Проблемы гармонизации законодательства Украины и стран Европы; под общ. ред. Е.Б. Кубко, В.В. Цветкова. - К.: Юринком Интер, 2003. - С. 509.

21. Кучеренко І. Підстави для ліквідації юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності / І. Кучеренко // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 2. - С. 3-6.

22. Мамутов В.К. Развитие хозяйственного законодательства и хозяйственно-правовой мысли в суверенной Украине: науч. доклад / В.К. Мамутов / Ин-т экономико-правовых исследований НАН Украины. - Донецк, 2004. - 40 с.

23. Марков В.І. Створення та реєстрація суб'єктів підприємництва недержавного сектору економіки: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.04 «Господарське право; господарсько-процесуальне право»; Ін-т економіко-правових досліджень НАН України / В.І. Марков. - Донецьк, 2004. - 20 с.

24. Поляков Б.М. Правовая природа отношений несостоятельности / Б.М. Поляков // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 12. - С. 6-10.

25. Поляков Б.М. Право несостоятельности (банкротства) в Украине / Б.М. Поляков. - К.: Ін Юре, 2003. - 440 с.

26. Законодавство України про банкрутство та судова практика / упоряд. Б.М. Поляков. - К.: Ін Юре, 2003. - 664 с.

27. Поляков Б.М. Закон Украины «О восстановлении платежеспособности должника или признании его банкротом»: науч.-практ. комментарий / Б.М. Поляков / под общ. ред. Д.Н. Притыки. - К.: Ін Юре, 2003. - 272 с.

28. Пушко И.О. О принудительном прекращении деятельности субъектов предпринимательства / И.О. Пушко // Бизнес. - 1998. - 14 мая. - С. 22-25.

29. Саниахметова Н.О. Охранительные средства правового воздействия при осуществлении субъектами предпринимательской деятельности права на государственную регистрацию / Н.О. Саниахметова // Бизнес. - 1996. - № 32. - С. 21-23.

30. Саніахметова Н.О. Правовий захист підприємництва в Україні: навч. посібник / Н.О. Саниахметова. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 336 с.

31. Радзивилюк В. Состояние законодательства о банкротстве в Украине и перспективы его гармонизации / В. Радзивилюк // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 5. - С. 31-33.

32. Спасибо-Фатєєва І. Проблеми відповідальності юридичних осіб / І. Спасибо-Фатєєва // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 9. - С. 3-6.

33. Теньков С. Ликвидация предприятий: некоторые юридические и налоговые аспекты / С. Теньков // Вестник налоговой службы Украины. - 1999. - № 47-48. - С. 66-68.

34. Тітов М.I. Банкрутство: матеріально-правові та процесуальні аспекти / М.I. Тітов. - X.: Консум, 1997. - 189 с.

35. Цивільний кодекс України: наук.-практ. коментар. - Х.: Одіссей, 2007. - 1198 с.

36. Щербина В.С. Господарське право: підручник / В.С. Щербина. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 592 с.

37. Янкова О.С. Сроки прекращения и особенности окончания реорганизационных процедур / О.С. Янкова // Проблеми вдосконалення господарського законодавства України: тези виступів учасників Круглого столу (Київ, 17-18 квіт. 2001 р.). - К.: ВАТ «Книжкова друкарня наукової книги», 2001. - С. 42-44.

38. Ефимов А. Прекращение предприятий / А. Ефимов // Сборник систематизированного законодательства: Ликвидация предприятий, процедура и учет. - К.: Блиц-Информ, 2006. - Вып. 4. - С. 152-155.

39. Загнитко О. Вопросы нормативного обеспечения детенизации экономики / О. Загнитко // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 3. - С. 3-6.

40. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців: Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31-32. - Ст. 263.

41. Щербина В.С. Господарське право: підручник / В.С. Щербина. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 213 с.

42. Підприємницьке право: підручник / за ред. О.В. Старцева. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Істина, 2005. - 300 с.

43. Хозяйственное право Украины: учебник / под ред. А.С. Васильева, О.П. Подцерковного. - X.: ООО «Одиссей», 2005. - 150 с.

44. Посполитак В.В. Аналіз наявних суперечностей та неузгодженостей між Цивільним та Господарським кодексами України / В.В. Посполитак, Р.Ю. Ханик-Посполитак. - К.: Реферат, 2005. - 264 с.

45. Бірюков О.М. Порівняльно-правовий аналіз інституту неспроможності у законодавстві України та деяких іноземних країн: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право»; Київ. ун-т ім. Т.Г. Шевченка / О.М. Бірюков. - К., 1999. - 20 с.

46. Справа № 9/207 «Про визнання банкрутом ВАТ «Знам'янський завод продтоварів», м. Знам'янка за 2006 р. // Архів господарського суду Кіровоградської області.

47. Бірюков О.М. Акціонери у справах про банкрутство: теорія і сучасна практика / О.М. Бірюков // Вісник господарського судочинства. - 2006. - № 5. - С. 127-131.

48. Справа № 11/690 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 313 589 грн. 79 коп. боргу, інфляційних втрат, річних та пені, м. Запоріжжя за 2006 р. // Архів господарського суду Запорізької області.

49. Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди): Закон України від 15 березня 2001 року № 2299-III // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 16. - Ст. 690.

50. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 49. - Ст. 682.

51. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 5-6. - Ст. 30.

52. Про страхування: Закон України від 7 березня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 18. - Ст. 78.

53. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23 лютого 2006 р. № 3480-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 31. - Ст. 268.

54. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств: роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12 вересня 1996 р. № 02-5/334 [Електроний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nau.kiev.ua

55. Про деякі питання практики вирішення господарських спорів: лист Вищого арбітражного суду України від 6 червня 1994 року № 01-8/368 [Електроний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nau.kiev.ua

56. Трофимов К.Т. Реорганизация и ликвидация коммерческих организаций: автореф. дис. на соискание научного звания канд. юрид. наук: спец. 12.00.04 «Предпринимательское право; арбитражный процес»; Ин-т законодательства и сравнит. правоведения при Правительстве РФ / К.Т. Трофимов. - М., 1995. - 24 с.

57. Ленин В.И. Полн. собр. соч. - 5-е изд. - М.: Политиздат, 1962. - Т. 35. - 599 с.

58. О конфискации и объявлении собственностью Российской республики всего имущества акционерного Симского общества горных заводов: декрет Совета народных комиссаров от 09.12.1917 г. // СУ РСФСР. - 1917. - № 4. - Ст. 69.

59. О национализации предприятий сахарной промышленности: декрет Совета народных комиссаров от 02.05.1918 г. // СУ РСФСР. - 1918. - № 34. - Ст. 457.

60. О ликвидации обязательств государственных предприятий: декрет Совета народных комиссаров от 04.03.1919 г. // СУ РСФСР. - 1919. - № 10-11. - Ст. 108.

61. Андрес Э. Хозрасчетные отношения государственных предприятий в период строительства коммунизма / Э. Андрес, Л. Галкин. - М.: Мысль, 1968. - 277 с.

62. Осинский Н. Строительство социализма. Общие задачи. Организация производства / Н. Осинский. - М., 1918.

63. Венедиктов А.В. Гражданское законодательство в период иностранной военной интервенции и гражданской войны (1918-1920) / А.В. Венедиктов // Ученые записки (Ленингр. гос. ун-т). Сер. юрид. наук. Вып. 7. Вопросы советского государства и права. - Л.: ЛГУ, 1955. - № 201. - С. 70-119.

64. Братусь С.Н. Юридические лица в советском гражданском праве (понятие, виды, государственные юридические лица): дис. ... докт. юрид. наук. - Чкалов, 1942. - 536 с.

65. Ленин В.И. Полн. собр. соч. - 5-е изд. - М.: Политиздат, 1964. - Т. 44. - 398 с.

66. Об основных частных имущественных правах: постановление Высшего центрального исполнительного комитета 9-го созыва от 22 мая 1922 года // СУ РСФСР. - 1922. - № 36. - Ст. 423.

67. О государственных промышленных предприятиях, действующих на основах коммерческого расчета (трестах): положение Высшего центрального исполнительного комитета и Совета народных комиссаров УССР от 10 апреля 1923 г. // СУ УССР. - 1923. - № 29. - Ст. 338.

68. Ландкоф С.Н. Товарищества и акционерные общества: Теория и практика / С.Н. Ландкоф. - Харьков, 1926. - 234 с.

69. Вавин Н.Г. Товарищества простое, полное и на вере / Н.Г. Вавин, А.Э. Ворс. - М.: Право и жизнь, 1928. - 34 с.

70. Экономическая самостоятельность и ответственность предприятия. Политэкон. аспект / под ред. В.Д. Камаева, Д.Е. Сорокина. - М.: Экономика, 1990. - 284 с.

71. Об акционерных обществах: положение Совета Министров СССР от 17 августа 1927 года // СЗ СССР. - 1927. - № 49. - Ст. 499.

72. Исаев И.А. Становление хозяйственно-правовой мысли в СССР / И.А. Исаев. - М.: Юрид. лит., 1986. - 173 с.

73. О синдикатах: положение Совета Министров СССР от 16 февраля 1928 г. // СЗ СССР. - 1928. - № 18. - Ст. 129.

74. Братусь С.Н. К вопросу о развитии юридической личности советского предприятия / С.Н. Братусь // Вопросы советского гражданского права / под ред. М.М. Агаркова. - М.; Л., 1946. - С. 5-30.

75. Кашанина Т.В. Корпоративное право (право хозяйственных товариществ и обществ): учебник для вузов / Т.В. Кашанина. - М.: Норма-ИНФРА-М, 1999. - 315 с.

76. Собрание действующего законодательства СССР. - Разд. IV. Кн. первая. - М.: Известия, 1976. - 195 с.

Размещено на Allbest.ru