Історія створення, розвитку та структура судових органів Миколаївщини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського

Коледж МНУ імені В.О. Сухомлинського

Курсова робота на тему

«Історія створення, розвитку та структура судових органів Миколаївщини»

Виконала:

Петик О.М.

Миколаїв 2014

Зміст

Вступ

1. Структура судових органів Миколаївщини

2. Історія створення та розвитку судових органів Миколаївщини

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Судова система України - це сукупність усіх існуючих та функціонуючих судів в Україні, які мають повноваження здійснювати судову владу.

Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі.

Конституційний суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, головною задачею якого є гарантування верховенства Конституції як Основного закону держави на всій території України.

Систему судів загальної юрисдикції складають:

- місцеві суди;

- апеляційні суди;

- спеціалізовані суди;

- Верховний Суд України.

Судова система Миколаївщини характеризується:

- єдиними принципами організації та діяльності судів;

- єдиним статусом суддів;

- обов`язковими для усіх судів правилами судочинства, визначеними законом;

- однаковим застосуванням законів судами загальної юрисдикції;

- єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів;

- фінансуванням судів виключно з державного бюджету України.

Місцевий суд є основною ланкою в системі судів загальної юрисдикції. Це випливає насамперед з того, що суди саме цього рівня розглядають усі кримінальні, цивільні, господарські та адміністративні справи, за винятком тих, які віднесено законодавством до компетенції інших судів.

Засади організації та діяльності місцевих судів закріплено в Конституції, Законах України “Про судоустрій та статус судів” і деяких інших нормативних актах. Суд цього рівня утворюють у районі, місті та районах міста. В назві місцевого суду використовують назву населеного пункту, в якому він знаходиться.

У системі судів загальної юрисдикції діють апеляційні суди як суди апеляційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення.

Апеляційними судами з розгляду цивільних, кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення є: апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим.

У системі судів загальної юрисдикції діють вищі спеціалізовані суди як суди касаційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ.

Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції.

суд влада арбітражний

1. Структура судових органів Миколаївщини

Судову владу Миколаївщини представляють незалежні суди, які від імені держави, в порядку, встановленому законом, здійснюють правосуддя, наділені владними повноваженнями, завданням яких є забезпечення захисту гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (ст. 2 Закону "Про судоустрій та статус суддів"). Судова система Миколаївщини становить сукупність усіх судів Миколаївської області, заснованих на єдиних засадах організації і діяльності, що здійснюють судову владу.

Судову органи Миколаївщини складають суди загальної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів, яка складається із загальних і спеціальних судів.

Характерними ознаками судової системи є її пристосованість до адміністративно-територіального устрою, різні рівні провадження, стабільність і єдність.

Єдність судової системи зумовлено метою та завданнями організації і діяльності судових органів, єдиними засадами судочинства для всіх ланок судової системи, незалежністю суддів у відправленні судочинства, обов'язковістю для всіх суддів правил судочинства, визначених законом, забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції, обов'язковістю виконання на всій території України судових рішень, фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України та вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування. Отже, до судових органів Миколаївщини належать (додаток 1):

Районні суди Миколаївської області

1. Арбузинський районний суд

2. Баштанський районний суд

3. Березанський районний суд

4. Березнегуватський районний суд

5. Братський районний суд

6. Веселинівський районний суд

7. Врадіївський районний суд

8. Доманівський районний суд

9. Єланецький районний суд

10. Жовтневий районний суд

11. Казанківський районний суд

12. Кривоозерський районний суд

13. Миколаївський районний суд

14. Новобузький районний суд

15. Новоодеський районний суд

16. Снігурівський районний суд

Районні суди м. Миколаєва

1. Заводський районний суд

2. Корабельний районний суд

3. Ленінський районний суд

4. Центральний рвайонний суд

Міськрайонні суди Миколаївської області

1. Вознесенський міськрайонний суд

2. Очаківський міськрайонний суд

3. Первомайський міськрайонний суд

Міські суди Миколаївської області

1. Южноукраїнський міський суд

2. Історія створення та розвитку судових органів Миколаївщини

* Суди Миколаївської області

Господарський суд Миколаївської області

Верховенство закону і права -- одна з необхідних умов успішного функціонування всіх елементів ринкового механізму в Україні. Зважаючи на важливість дотримання та зміцнення законності в господарських правовідносинах, утворення господарських судів стало одним з найважливіших етапів в історії розвитку органів судової системи України. Господарські суди України, зокрема і господарський суд Миколаївської області, пройшли тривалий шлях розвитку від арбітражних комісій при вищих органах влади до однієї з гілок судової влади в державі. Господарський суд Миколаївської області пройшов тривалий шлях розвитку від арбітражних комісій при вищих органах влади до однієї з гілок судової влади в державі.

Питання необхідності заснування в Миколаєві арбітражної комісії при Окружній Економічній раді постало 1923 року, коли виникла нагальна потреба у розв'язанні спорів між підприємствами та оформленні господарських зв'язків на договірних засадах. Проте, незважаючи на численні запити і пропозиції, арбітражної комісії в Миколаєві так і не було утворено. Суб'єкти господарської діяльності, між якими виникали майнові спори, вимушені були звертатися до Одеської Губернської арбітражної комісії. Подальший розвиток арбітражу пов'язаний із прийняттям ЦВК та Раднаркомом УРСР 5 червня 1931 року Постанови «Про державний арбітраж УРСР». На її підставі був утворений Державний арбітраж при Раді Народних Комісарів та міжрайонні органи Державного арбітражу в містах Харкові, Києві, Дніпропетровську, Донецьку та Одесі. Розгляд усіх справ, що виникали на ґрунті господарських відносин між миколаївськими суб'єктами господарювання, відносився до юрисдикції одеського органу Державного арбітражу. З 1934 року до компетенції Державного арбітражу були віднесені не лише майнові спори між установами та підприємствами, а й спори, що виникали під час укладання договорів.

Починаючи з 1935 року, для вирішення господарських спорів до м. Миколаєва постійно приїздить виїзна сесія Одеського обласного державного арбітражу на чолі з державним арбітром Нікітіною (ім'я та по-батькові не встановлено). Про приїзд арбітра заздалегідь повідомлялося в місцевій пресі. Згодом розвиток виробничої інфраструктури Миколаївської області спричинив накопичення досить великої кількості спорів. Таким чином виникла нагальна необхідність у створенні Миколаївського обласного Державного арбітражу, який заснували 1938 року. Штат Миколаївського арбітражу складався з 11 працівників, головним арбітром був призначений Кандель (більш детальних даних про нього не збереглося). Робота обласного державного арбітражу перервалася з початком Великої Вітчизняної війни та відновилася 1947 року. Головним арбітром було призначено Чернишова Олексія Петровича.

Упродовж існування державного арбітражу в УРСР державою постійно робилися спроби вдосконалити його структуру та діяльність, підвищити його роль у народному господарстві. Таким чином, 17 квітня 1953 року у відповідності до Постанови Ради Міністрів УРСР Держарбітраж при Виконкомі Миколаївської облради депутатів трудящих було передано до Управління Міністерства юстиції УРСР по Миколаївській області. У серпні того ж року на посаду Головного державного арбітра був призначений Побірченко Ігор Гаврилович, який, пропрацювавши до грудня 1956 року, був переведений до Москви.

Наступним Головним арбітром було призначено Лебедєва Олександра Леонідовича, який керував Миколаївським державним арбітражем майже 35 років, після чого посаду деякий час обіймала Григор'єва Аліса Андріївна. 1 січня 1964 року діяльність Миколаївського державного арбітражу була припинена відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР від 28 серпня 1963 року «Про утворення міжобласних державних арбітражів». Передача усіх матеріалів до міжобласного Одеського арбітражу не сприяла вчасному вирішенню спорів, часом призводила до втрати важливих документів. Отже, через рік обласні Державні арбітражі продовжили свою діяльність. Штат державного арбітражу Миколаївської області було затверджено в кількості трьох одиниць: головний арбітр (Лебедєв Олександр Леонідович), державний арбітр (Полянська Валентина Миколаївна), друкарка. У цей час на арбітраж було покладено й нові завдання: Миколаївський державний арбітраж повідомляв Миколаївський міський комітет народного контролю про недоліки у діяльності підприємств та організацій міста. Останній етап розвитку держарбітражу пов'язаний із розширенням законодавства про нього після прийняття Конституції СРСР 1977 р., в якій арбітраж було визнано конституційним органом.

Наприкінці 80-х років нові економічні умови переходу до ринкових відносин, поява різних форм власності зумовили зміни у системі арбітражів. Так, Закон України «Про арбітражний суд» від 4 червня 1991 р. уперше започаткував здійснення правосуддя в господарських відносинах спеціалізованими судовими установами. Арбітраж було реорганізовано в арбітражний суд. З прийняттям цього Закону починається новий період діяльності та розвитку Миколаївського обласного арбітражного суду. Постановою Верховної Ради України було призначено голову арбітражного суду -- Фролова Валерія Дмитровича, який у найкоротший термін сформував штат суду із 21 працівника. 19 червня 1992 року вважають днем формування арбітражного суду Миколаївської області як органу судової влади. Цього дня були призначені на посади заступник голови Цвєткова Павліна Василівна, перші судді -- Цвігун Валентина Леонідівна, Дубова Тамара Михайлівна, Волковицька Наталія Олександрівна, Ткаченко Олександр Васильович, Міщенко Володимир Іванович, Моргуленко Тамара Євгенівна. У структурі арбітражного суду було створено президію, відділ по розгляду конкретних категорій господарських спорів, відділ підготовки справ до розгляду та контролю за виконанням рішень, фінансово-економічний та загальний відділи. Щороку штатна чисельність працівників суду зростала. Збільшення кількості звернень до суду, поява нових категорій справ, зміни в структурі господарських спорів зумовили створення колегій та призначення нових суддів -- Васильєвої Людмили Іванівни, Мамонтової Олени Миколаївни, Середи Олександра Федоровича, Ковтонюк Людмили Володимирівни, Василяки Костянтина Леонідовича, Гриньової Тетяни Віталіївни, Семенова Анатолія Костянтиновича. У період з 1998 р. по 1999 р. на базі арбітражного суду створено Колегію по визнанню банкрутами суб'єктів підприємницької діяльності і Колегію з розгляду справ про стягнення податків, зборів (обов'язкових платежів).

У травні 1998 року на базі арбітражного суду Миколаївської області, за присутності Голови Вищого арбітражного суду України Дмитра Микитовича Притики, заступника Голови Вищого арбітражного суду України Анатолія Йосиповича Осетинського, голів обласних і міських арбітражних судів, представників інших держав (наукових експертів США), було проведено Всеукраїнський семінар суддів арбітражних судів України, присвячений найактуальнішим питанням судово-правової реформи.

У зв'язку із значним зростанням кількості спорів у період з 2002 р. по 2009 р. штат господарського суду Миколаївської області поповнився високопрофесійними кадрами. На посади суддів були призначені Смородінова Ольга Григорівна, Філінюк Іван Георгійович, Горобченко Дмитро Миколайович, Семенчук Наталія Олександрівна, Коваль Сергій Миколайович, Коваль Юрій Михайлович, Ржепецький Віктор Олександрович, Давченко Тетяна Миколаївна.

5 квітня 2005 року Указом Президента України на посаду голови господарського суду був призначений Коваль Юрій Михайлович. 22 листопада 2010 року згідно з Рішенням Вищої ради юстиції на посаду голови господарського суду Миколаївської області був призначений Василяка Костянтин Леонідович.

У 2012 році на посади суддів господарського суду Миколаївської області були призначені судді Мавродієва Марина Володимирівна, Бездоля Дмитро Олександрович, Алексєєв Андрій Павлович, Олейняш Еліна Михайлівна, Адаховська Віра Сергіївна, Бритавська Юлія Сергіївна.

Станом на 01 квітня 2013 року структура господарського суду Миколаївської області складалася з голови суду, заступника голови, двадцяти суддів та досить розгалуженого апарату суду, укомплектованого кваліфікованими кадрами.

Високопрофесійні судді, чия трудова діяльність тривалий час була пов'язана з господарським судом Миколаївської області, гідно представляють судову владу у Вищому господарському суді України. Це судді Волковицька Наталія Олександрівна, Цвігун Валентина Леонідівна, Мамонтова Олена Миколаївна, Ковтонюк Людмила Володимирівна.

Неухильно дотримуючись принципу верховенства закону і права, працівники суду активно впливають на зміцнення законності та правопорядку в господарській діяльності України. Завдяки високій професійній майстерності суддів більшість підприємств області продовжують працювати на користь держави. За неупереджене та ефективне правосуддя багатьох працівників господарського суду Миколаївської області неодноразово нагороджено почесними званнями та відзнаками.

· Районний суд

ь Новоодеський районний суд Миколаївської області

Новоодеський район в теперішніх межах утворився 7 березня 1923 року, в складі Миколаївської області він з 22 вересня 1937 року. Розташований центральній частині області, в нижній течії річки Південний Буг. Площа району 1,4 тис. кв. метрів, що становить 5,7 % території області.

Історія заснування селища Нова Одеса (Алєксєєвське до 1739р., Федорівка до 1832р.) сягає початку XVIII ст. Першими поселенцями в цих краях були старообрядці, що тікали на малозаселені землі під час сильних гонінь в центральних областях Росії. Основним заняттям жителів цього краю було землеробство та скотарство (особливо розведення коней, великої рогатої худоби та овець). Часто в ці краї заїжджали запорізькі козаки на звірині гони та рибні лови. В 1768-74 рр. запорожці брали активну участь у російсько-турецькій війні, за що царський уряд виділив по річках їм землі для поселення. Тут же селились вихідці із Туреччини, молдовани, волохи, болгари та інші придунайські християни, що перейшли на бік Руських військ під час війни.

Новоодеський районний суд розташований в центрі міста за адресою: м. Нова Одеса, вул. Леніна, 190. Нова будівля суду була побудована в 1981 році.

З 1952 року по 1965 рік головою суду працював Шевченко (ім'я та по-батькові в книгах наказів відсутнє).

З 1965 року по 1987р. головою суду працював Гураєвський Григорій Михайлович, за ініціативи якого було розпочато будівництво сучасної будівлі Новоодеського районного суду. Під його керівництвом почала працювати суддею Беленська Варвара Григорівна, яка зараз працює адвокатом Новоодеської юридичної консультації.

З 1987 року по 1 липня 2009 року головою суду працював Задунайський В'ячеслав Васильович, який народився 1 липня 1945 року в с. Нечаяному Миколаївської області в сім'ї робітників. Після закінчення середньої школи з 1963 року працював столяром в радгоспі «Нечаянський», потім з 1964р. по 1965 рік - лаборантом Нечаянської середньої школи. З 1965 по 1973 р. навчався Одеському державному університеті ім. І.І.Мечникова, після закінчення якого з 1973 по 1978р. працював старшим юристом, начальником юридичної групи Доманівського районного управляння сільського господарства.

З 1978р. працював народним суддею Доманівського районного народного суду. Трудящими Новоодеського району було висунуто Задунайського В.В. кандидатом в народні судді. Виборча комісія Новоодеського району Миколаївської області з виборів народних суддів зареєструвала Задунайського В.В. кандидатом в народні судді Новоодеського районного народного суду.

В 2008 році голові суду Задунайському В.В., було присвоєне звання Заслуженого юриста України.

З 2009 року Задунайський В.В. у відставці.

Під керівництвом голови суду Задунайського В.В. почала працювати з 1987 року по 2004р. суддя Панкратова Валентина Григорівна, на цей час - у відставці

Зараз в суді відповідно до штатного розпису працює 22 працівника. Три судді: Гажа Олег Петрович, який виконує обов'язки голови суду, та судді Ітрін Микола Петрович, Баранкевич Валерія Олегівна (додаток 2).

ь Кривоозерський районний суд Миколаївської області

В «Хронологічному огляді історії Новоросійського краю в 1731 --1829 роках», за 1836 рік значиться, що поселення засновано українцями, росіянами, молдованами, на схрещенні важливих торгових чумацьких шляхів з Польщі в Крим, з Молдови й пониззя Дунаю -- у Київ і Чигирин.

Існує кілька усних переказів-легенд про походження самої назви Криве Озеро. З них найбільш часто згадуваними є дві. Перша -- селище назване так через звивисті криві берега озера, утвореного в давнину старорічищем Кодими. Друга версія є. Наш край не раз бував у жорстоких битвах. Настільки кривавих, що після однієї з них сніг, що почав танути, і вода в озерах стали червоними (кривавими) від крові. Відтоді це місце начебто одержало назву Криваве Озеро, з часом трансформувавшись у Криве Озеро.

Ці землі були захвачені Польщею у XVI столітті належали магнату Любомирському, який дозволив селитися тут мілкій шляхті, молдованам, а також кріпосним втікачам, надавши їм деякі тимчасові послаблення.

Правий берег річки Кодима засвоювали вихідці із Північної України і запорожці.

Старшини, послані Запорозьким кішем в цей район в 1764-1967 рр. повідомляли про наявність ханської слободи, що «…заведена населенням у 1762 році». В 1764 р. у ній налічувалось 40 хат.

Слобода рахувалась власністю ханського каймакана Якуб-аги.

Після русько-турецької війни 1787-1791 рр. землі продовж правого берегу Кодима відійшли до Росії, 1793 році коли Правобережна Україна з'єдналася з Лівобережною у складі Російської держави, в результаті нового адміністративного розподілу Криве Озеро увійшло до складу Подільського намісництва, а в 1797 р. - в Балтський уїзд Подільської губернії.

В лівобережній частині села в основному жили кріпосні селяни, яка в кінці XVIII сторіччя стала значним торговим пунктом де поселялися мілкі торговці, лавочники, ремісники, міщани, обіднілі дворяни. З 1804 року ця частина села згадується як містечко, в якому проживало 3472 чоловіка. За даними 1859 року у сільському південному поселенні Криве Озеро Ананьївського повіту Херсонської губернії мешкало 2185 осіб. Налічувалось 319 дворових господарств, існувала православна церква, відвідувались базари.

Напередодні першої світової війни в Кривому Озері проживало 10263 чол., в 1919р.-14462 чол., та Криве Озеро входило до Балтського уїзду Одеської губернії. В 1923 році, при проведенні адміністративно-територіального поділу УРСР відповідно до Постанови №310 ВУЦВК від 7 березня 1923 року, Криве Озеро стало центром одноіменного району Первомайського округу Одеської губернії. А в 1954 році Кривоозерський район виділився із Одеської області та увійшов до складу Миколаївської області.

Кривоозерський район займає площу 81443 га 3,2% загальної території області.

Протягом 1947-1948 pp. сесіями обласних Рад депутатів трудящих терміном на 5 років було обрано нові склади обласних судів. 30 січня 1949 р. уперше відповідно до Конституції УРСР (ст. 108) і Закону СРСР "Про судоустрій" 1938 р. відбувалися вибори народних суддів громадянами району на основі загального, прямого та рівного права при таємному голосуванні. Порядок виборів детально визначався у Положенні про вибори народних суддів від 10 жовтня 1948 р. Народні судді та народні засідателі обиралися на три роки. Для кандидатів установлювався віковий ценз -- 23 роки.

На підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 30 серпня 1956 року обласне управління Міністерства юстиції було ліквідовано і функції судового управління народними судами були передані обласному суду. Мін'юст УРСР, а також інших республік отримав статус союзно-республіканського міністерства. На обласні суди покладалися не властиві для судових органів функції керівництва нотаріальними конторами, виконанням судових рішень і вироків у частині майнових стягнень, контролю за усією діяльністю народних судів, проведення в них ревізій. Народні суди отримали право призначати судових виконавців.

Завдання правосуддя та нові засади реформування судової системи визначили прийняті наприкінці 1958р. Основи законодавства Про судоустрій Союзу РСР, союзних і автономних республік, а також Закон "Про судоустрій" УРСР від 30 червня 1960 р. Зміни торкалися передусім організації та діяльності низової ланки судової системи. Замість дільничної системи народних суддів встановлювалися єдині народні суди району чи міста, які тепер обиралися не на три, а на п'ять років. Народні засідателі обиралися на два роки зборами трудових колективів. Судові справи між суддями розподілялися за територіальним принципом, тобто за кожним суддею закріплювалася певна територія району (міста). Народні суди мали звітувати про свою діяльність перед відповідними Радами, а народні судді -- перед виборцями.

Підвищити роль громадськості у здійсненні правосуддя давали змогу керовані судами самодіяльні органи -- Ради народних засідателів. Відновили діяльність товариські суди, що виникли в 20-х роках для боротьби з порушниками дисципліни праці. Згідно з Положенням про товариські суди Української РСР від 15 серпня 1961 р. їх підсудності підлягали справи про антигромадські вчинки й злочини, за скоєння яких не передбачалося кримінальне покарання. Товариські суди застосовували переважно заходи громадського впливу, а в разі необхідності могли порушувати клопотання перед народними судами про застосування кримінального покарання. Справи розглядалися колегіально -- трьома членами товариського суду.

Проте, спроба децентралізувати управління судовою системою виявилася невдалою, і в 1962 р. поновився попередній порядок загального керівництва судами з боку Мін'юсту та його органів.

Указом Президії Ради УРСР від 6 жовтня 1970 року було створено Міністерство Юстиції УРСР та відділи юстиції облвиконкому. В зв'язку з створенням відділів юстиції структура і функції обласного суду змінились. 30 грудня 1970 року обласним судом були передані відділу юстиції функції управління і організації народними судами.

Після придбання Україною суверенітету у грудні 1991 року в країні в органах влади всіх рівнів відбувається реформування. Здійснюється удосконалення судової системи, діяльності судів.

Згідно Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону Української PCP «Про судоустрій Української PCP», Кримінально-процесуального та Цивільно-процесуального кодексів Української PCP» від 17 червня 1992 року № 2464-12 судовий процес проводиться суддею одноособово за участю прокурора, адвокатів, секретаря. Народні засідателі участі в судовому процесі не приймають. Це знайшло відображення у назві суду: з 1993 року він діє як Кривоозерський районний суд Миколаївської області (додаток 3).

З початку 2002 року згідно Закону України «Про судоустрій», прийнятому 7 лютого 2002 року, суд має назву - місцевий Кривоозерський районний суд Миколаївської області.

З 03.08.2010 року набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів", з прийняттям якого в Україні утворені Вищі спеціалізовані суди в тому числі Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальнх справ, в судах введена автоматизована система документообігу, технічний запис судових процесів по кримінальним, цивільним, адміністративним справам.

Діяльність суду при здійсненні правосуддя спрямована на зміцнення законності та правопорядку, запобігання злочинам та іншим правопорушенням.

В серпні 2003 року вперше для потреб Кривоозерського районного суду Миколаївської області територіальним управлінням ДСА України в Миколаївській області був придбаний комп'ютер, кількість яких щорічно зростає.

В зв'язку з технічним прогресом, який досяг і судової системи, забезпечення судів оргтехнікою, впровадження в судах комп'ютерних програм, до штатного розпису Кривоозерського районного суду в 2008 році була включена посада головного спеціаліста з інформаційних технологій.

Відповідно до вимог ч.4 п.п. 1,3,4,9,10 ст.234 ЦПК України 2004 року розгляд цивільних справ окремого провадження проводиться судом у складі одного судді і двох народних засідателів:

· обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності;

· визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

· усиновлення;

· надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

· примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.

Протягом березня-квітня 2011 року рішеннями селищної та сільських рад затверджено 20 народних засідателів Кривоозерського районного суду:

Бездітна Ольга Володимирівна,

Бермас Олександр Іванович.

Біденко Рима Михайлівна,

Кибик Анатолій Петрович,

Зайченко Юрій Олександрович,

Кір'єв Володимир Валерійович,

Крижанівська Валентина Дмитрівна,

Тута Тетяна Іванівна,

Чередніченко Валентина Василівна,

Шуміловська Тетяна Павлівна

20 листопада 2012 року в зв'язку з набранням чинності Кримінального процесуаьного кодексу України, за поданням територіального управління Державної судової адміністрації Кривоозерської районною радою 17 серпня 2012 року на ХІV сесії шостого скликання рішенням №14 затверджено список присяжних Кривоозерського районного суду Миколаївської області в кількості 9 чоловік: Бардичевська Валентина Володимирівна, Волошанівський Василь Дмитрович, Гордійчук Володимир Андрійович та ін.

Відповідно до вимог ст.31 КПК Укрїни кримінальні провадження в суді першої інстанції щодо злочинів за вчинення яких передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі здійснюється колегіальносудом у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних.

Першими суддями, які здійснювали правосуддя були:

· До війни - суддя Величко;

· З 1944 року - суддя Кобець;

· З 1947 року по грудень 1951 року Ротар Микола Петрович та ін..

Згідно даних архіву, в період роботи суддею Погрібного О.Я. в склад суду входили секретар судових засідань Піщуліна Антоніна Василівна, потім Гулько Григорій Пилипович, судовий виконавець Голобродський Антон Олексійович, конюх Грушецький Іван Іванович, потім Душенківський Володимир Володимирович, технічний працівник Мар'янова Анастасія.

Суд займав Ѕ частину приміщення бувшої бібліотеки по вулиці Шевченка,5, іншу частину займав відділ КДБ. Мав біля одного гектара землі, сінокіс, конюшню, бричку, санки, віз, пару коней, щоквартально державою виділявся наряд на фураж, в період збирання врожаю конюх відряджався на збирання врожаю, отримував солому, в лісі орендували земельну ділянку, на корм сіяли кукурудзу, буряки.

По категоріям розгляду справ до 50% складали справи УПОВМІНЗАГУ (утримання сільгоспподатку уповноваженого Міністерства заготівель), утримання недоїмки на доходи від виробництва сільгосппродуктів (молока, м'яса, шерсті) до 20% та справи про розірвання шлюбу, утримання аліментів, встановлення юридичних фактів.

Значну кількість кримінальних справ складали справи щодо крадіжок за ст.ст. 1,2,3,4 Указів Президії Верховної Ради СРСР від 04.06.1947 р. «Про кримінальну відповідальність за крадіжку державного та громадського майна» та «Про посилення охорони особистої власності громадян», які діяли до 1961 року - частина четверта відповідних Указів передбачала кримінальну відповідальність (за крадіжку зерна нового врожаю) до 25 років позбавлення волі та за крадіжку особистого майна до 20 років позбавлення волі.

А також, згідно Указу Президії Верховної Ради СРСР від 1942 року справи про кримінальну відповідальність за невиробіток мінімуму трудоднів.

Велику кількість складали адміністративні справи за самовільне залишення навчання в школах фабрично-заводського навчання та справи про самовільне залишення робіт по відбудові шахт та заводів.

В проваджені суду знаходились сотні таких справ, тому склад суду в понеділок здійснював виїзд для розгляду справ, у виїзних засіданнях суд підбирав справи по категоріям та населеним пунктам, протягом неділі почергово слухав справи, переїжджаючи із села в село справи слухались після роботи, а також ввечері, склад суду ночував у хаті визначеній колгоспом, повертаючись в суботу.

З травня 2009 року Кривоозерський районний суд розміщений на другому поверсі за адресою вулиця Шевченко, 1а, в приміщенні бувшого агробанку «Україна», яке орендовано в управлінні Державного казначейства. Суд має сім кабінетів, архів, гараж та два зали судових засідань.

Працівники, які віддали більшу частину свого життя служінню Феміді.

Піщуліна Антоніна Василівна - до 1947-1950 рр. та з 1970 по 1973 рік секретар судових засідань;

Гулько Григорій Пилипович з 01.01.1951 р. по 1968 рік секретар судових засідань, з 1980 року будучи народним засідателем, щорічно виконував обов'язки судді під час його відсутності (відпустки та хвороби) та протягом трьох місяців в 1981 році і в період з травня 1986 р. по вересень 1986р. А з 1992 року по 15.11.1999 рік працював помічником судді;

Кривошеєва Валентина Антонівна - секретар суду з 14.03.1972 по 10.08.1981 р.;

Мовчан Тетяна Григорівна - секретар судового засідання та судовий виконавець з 14.04.1977 року по 1995 рік;

Загодіренко Феодосія Михайлівна - секретар суду з 19.12.1994 року по 14.01.2011р.

Тривалий час у суді працюють:

керівник апарату суду Ковальчук Л.В. з 08.08.1988 року;

консультантом з кадрової роботи Волошанівська Н.В. з 01.03.1993 року;

секретар суду Канчура Л.М. з 01.12.1994 року;

заступник керівника апарату суду Протасевич Д.М. з 03.03.2003 року.

· Міськрайонні суди

ь Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

За однією з існуючих в науковому світі версій на місці сучасного Очакова ще у І-ІІІ ст. перебувало сарматське місто Алектор, історія існування й занепаду якого до сьогодні залишилася загадкою. Дата заснування Очакова (1492) викликає багато суперечок серед учених.

Тут знайдено сліди слов"янських поселень в гирлі Дніпра і на о. Березань, які датуються ще IX-XII ст. У цих місцях стояв південний форпост Київської Русі, навколишні поселення якого були зруйновані численними ордами кочівників, а у XIII ст. ці землі були захоплені монголо-татарами і приєднані до Золотої Орди, яка досягла на той час найвищого підйому військової могутності, будучи однією з найсильніших держав Середньовіччя.В кінці XIV - на початку XV ст. литовським князям Гедемінасу, Ольгерду, а пізніше Вітовту вдалося, користуючись династичною боротьбою в Золотій Орді, розширити межі Литовського князівства до Чорноморського узбережжя і поставити татарських феодалів Криму у васальну залежність від Литви. Тоді ж, за існуючої версії, на місці сучасного Очакова литовський князь Вітовт заснував фортецю Дашів.

Незалежне Кримське ханство було створене у 1443 р. З 1475 р. Кримське ханство попадає у залежність від Туреччини. З часом всі приморські міста Кримського ханства були підпорядковані туркам, а Очаків став центром усіх турецьких володінь на просторі між пониззям річок Дніпра та Дністра, що складали так званий Очаківський степ. У Кримських посольських книгах місто Менглі-Гірея в гирлі Дніпра називається Очаковом. Таким чином, документально підтверджено, що у 1492 р. в гирлі Дніпра покладено початок місту Очаків. Менглі-Гірей назвав укріплення Кара-Кермен (Чорна фортеця). У XVІ-XVІІ ст. наступні правителі Кримського ханства остаточно зіпсували відносини з Росією грабіжницькими нападами на її територію. Не уникли такої долі й Польща, й Україна. Мужню боротьбу з Кримським ханством вели донські і запорізькі козаки. У 1523 р. Очаків був спалений отаманом Євстафієм Дашкевичем.

Протягом 1538-1541 рр. козаки двічі руйнували Очаків, знищили частину замку і порту. У 1629 р. турецькі правителі зайнялися оновленням старої цитаделі фортеці, яка була доповнена кам'яними укріпленнями, що становили єдину оборонну систему у вигляді чотирикутника з масивними зубчастими стінами довжиною близько 3 км. Розширена фортеця стала називатися Ачи-кале (від турецького «ачіл», що означає «вихід у відкрите море», в російській вимові - Очаків). У 1669 р. козацьке військо під проводом кошового отамана Запорізької Січі Івана Сірка майже повністю зруйнувало турецький Очаків, звільнивши 7 тис. невільників. Знаменита в історії облога Очакова (1788).

2. Історія створення та розвитку судових органів Миколаївщини

На початку XIX сторіччя на території сучасної України існувало 9 губерній: Київська, Полтавська, Чернігівська, Харківська, Катеринославська, Херсонська, Таврійська, Подільська і Волинська. Очаків знаходився на території Херсонської губернії. Суди на українських землях протягом першої половини XIX ст. будувалися за становим принципом, їх діяльність сприяла зміцненню політичного й економічного становища дворянства. У Катеринославській, Таврійській, Харківській (до 1835 р.- Слобідсько-Українській), Херсонській (до 1812 р.- Миколаївській) губерніях судочинство було приведено у повну відповідність із судовою системою центральної Росії. 1859 року у заштатному місті Очакові Одеського повіту Херсонської губернії, мешкало 4823 особи (2427 осіб чоловічої статі та 2396 -- жіночої), налічувалось 676 дворових господарств, існувала православна церква, єврейська синагога и молитовна школа, приходське училище, лікарня, поштова станція, купецька гавань, 32 млини. Згідно даних Миколаївського обласного державного архіву в місті з 1865 по 1869 роки розташовувався Очаківський сирітський суд Одеського повіту Херсонської губернії. Юридичним оформленням початку радянського судового будівництва в Україні була постанова Народного Секретаріату України "Про введення народного суду" від 4 січня 1918 року.

Народний суд був основною ланкою судової системи. Як суд першої інстанції він розглядав більшість цивільних і кримінальних справ. Дойого складу входили народний суддя і двоє народних засідателів. Народні суди обиралися районними з'їздами Рад, а в містах і селищах -- пленумами міських і селищних Рад. Термін обрання - один рік. В організаційно-адміністративному відношенні народні суди підпорядковувалися обласним судам. В Очакові був створений Очаківський народний суд, який діяв і під час Великої Вітчизняної війни.

Указом Президента України від 15 березня 2004 р. N 328/2004 «Про внесення змін до Мережі та кількісного складу суддів місцевих судів», ліквідовано ряд місцевих загальних судів, серед яких Очаківський міський і Очаківський районний суди, та утворено Очаківський міськрайонний суд у складі 8 суддів.

На сьогоднішній день Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області в порядку першої інстанції розглядає цивільні, кримінальні, адміністративні справи та справи про адміністративні правопорушення.

Штат суду складається з 39 осіб, з них: 8 суддів; 28 державних службовців, з них: керівник апарату - 1, заступник керівника апарату - 1, помічників суддів - 8, секретарів судового засідання - 8, консультантів - 2, головний спеціаліст з інформаційних технологій - 1, старший секретар - 1, секретарі суду - 4, судові розпорядники - 2; інших працівників та службовців- 3, з них: архіваріус - 1, робітник - 1, прибиральниця - 1.

На даний час в суді правосуддя здійснюють наступні судді:

Степанова Валентина Миколаївна (обрана суддею безстроково відповідно до Постанови ВРУ від 02.10.2003 р. № 1224-ІV)

Головко Людмила Іванівна (обрана суддею безстроково відповідно до Постанови ВРУ від 09.07.2003 р. № 1072-ІV)

Чаус Людмила Володимирівна (обрана суддею безстроково відповідно до Постанови ВРУ від 14.12.2006 р. № 470-V)

Рак Лариса Миколаївна (призначена на посаду судді вперше згідно Указу Президента України від 15.02.2010 р. № 162/2010)

Медюк Сергій Олександрович (призначений на посаду судді вперше згідно Указу Президента України від 11.03.2011 р. № 282/2011)

Мармилова Тетяна Дмитрівна ((призначена на посаду судді вперше згідно Указу Президента від 10.02.2012 р. № 83/2012)

Салій Ольга Володимирівна ((призначена на посаду судді вперше згідно Указу Президента від 24.04.2012 р. № 286/2012).

· Міські суди

ь Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

На півдні України, на мальовничих та скелястих берегах річки Південний Буг знаходиться місто Южноукраїнськ.

Днем народження міста Южноукраїнськ можна вважати кінець квітня 1975 року, коли розпочалося будівництво Южно-Української АЕС, яку було названо за місцем розташування. У тому ж році почалося будівництво поселення - супутника АЕС під назвою Костянтинівка-2, який спочатку входив до складу Арбузинського району.

2 квітня 1987 року Указом Президії Верховної Ради Української РСР №3791-XI новозбудованому населеному пункту Южно-Української атомної електростанції Миколаївської області присвоєно найменування - місто Южноукраїнськ віднесено до категорії міст обласного підпорядкування. Після цього тут були сформовані органи міського управління.

Створення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області нерозривно пов'язане з історією становлення міста Южноукраїнська.

3 квітня 1987 року виконком Миколаївської обласної ради народних депутатів ухвалив рішення №97, яким утворив виборчі округи по виборах депутатів Южноукраїнської міської ради і народних суддів Южноукраїнського міського народного суду. У місті було утворено два округи по виборах народних суддів.

13 травня 1987 року рішенням Міністерства юстиції Української РСР №83/6 було зареєстровано Южноукраїнський міський суд Миколаївської області, у кількості двох суддів та 10 працівників суду.

Спочатку Южноукраїнський міський суд знаходився в квартирі на першому поверсі будинку №3-а по бульвару Курчатова в м. Южноукраїнськ, а судові засідання проходили в актових залах гуртожитків №3 та №4, що по вулиці Миру. Згодом, в грудні 1987 року Южноукраїнський міський суд переїздить до іншого приміщення, а саме на другий поверх блоку-обслуговування за адресою вулиця Дружби Народів, 3-А м. Южноукраїнськ, де знаходиться і до цього дня.

З перших днів заснування Южноукраїнського міського суду та до січня 2006 року його очолював Литвин Василь Прокопович.

З травня 1987 року по листопад 1989 року суддею Южноукраїнського міського суду працював Карпій Володимир Миколайович, який в листопаді 1989 року перейшов до Апеляційного суду Миколаївської області.

З 11 листопада 1989 року та до сьогоднішнього дня суддею Южноукраїнського міського суду працює Бобровський Ігор Миколайович. З 19 червня 2013 року Бобровський Ігор Миколайович займає посаду - заступник голови Южноукраїського суду.

Постановою Президії Верховної Ради України «Про мережу районних (міських) народних судів України та число народних суддів» № 2799-XII від 19 листопада 1992 року збільшено чисельність суддів до 3 чоловік.

З 12 березня 1993 року суддею працює Савін Олександр Іванович, який з 20 квітня 2007 року по червень 2013 року займав адміністративну посаду - заступник голови Южноукраїнського міського суду.

Указом Президента України «Про затвердження мережі та кількісного складу суддів районних (міських) судів України» №76/96 від 22 січня 1996 року збільшено кількісний штат Южноукраїнського міського суду Миколаївської області до 4 суддів.

З 1 липня 1999 року по 10 грудня 2001 року та з 3 квітня 2003 року по теперішній час суддею Южноукраїнського міського суду працює Франчук Олена Дмитрівна.

Указом президента України від 20 серпня 2001 року «Про мережу та кількісний склад суддів місцевих судів» було затверджено функціонування Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, до складу якого входять 6 суддів.

З 11 серпня 2003 року суддею Южноукраїнського міського суду працює Далматова Галина Анатоліївна.

Та з 20 листопада 2003 року працює суддя Волкова Олена Іванівна.

З 1 квітня 2006 року суддею Южноукраїнського міського суду працює Падалка Володимир Олексійович, який з першу тимчасово виконував обов'язки, а з 1 серпня 2006 року є головою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області.

Маючи значний досвід організаційної та юридичної роботи Падалка В.О. зміг уміло організувати роботу суду, що в свою чергу дало позитивні результати і значно покращило загальні результати праці вже у 2006 році. Зокрема за його сприянням Южноукраїнському міському суду було надано додаткове приміщення, в якому було проведено косметичний ремонт та створені належні умови для роботи суддів та працівників апарату суду, відвідувачів суду.

З перших днів заснування Южноукраїнського міського суду Миколаївської області та найдовше крім суддів в ньому пропрацювала секретар судових засідань Прокопенко Людмила Юріївна, а саме з 22 червня 1987 до 28 лютого 2011 року.

З 11 жовтня 1988 по 28 лютого 2011 працювала на посаді секретаря суду Берінська Валентина Іванівна.

З 01 січня 2003 по 06 жовтня 2011 на посаді завідуючої секретаріатом та керівника апарату суду працювала Крохмальна Тетяна Миколаївна, яка до 2003 року, а саме з 22 січня 1991 працювала секретарем судових засідань.

Тривалий період - з 23 грудня 1992 року по 07 листопада 2003 року на посадах секретаря суду, завідуючої канцелярією, помічником голови суду, помічником судді працювала Нагорна Наталя Миколаївна.

На даний час Южноукраїнський міський суд Миколаївської області згідно штатного розпису має 6 посад суддів, з яких 2 адміністративні посади - посада голови суду та посада заступника голови суду, та 26 посад працівників апарату суду.

З 07 жовтня 2011 року керівником апарату суду працює Віник Алла Валеріївна, яка з 01 грудня 2006 року працювала помічником судді.

Серед працівників апарату суду переважна більшість молодих спеціалістів та працівників які пропрацювали в суді не більше 8-10 років.

Проте помічник судді Андрієвич Лариса Андріївна працює в суді понад 20 років, а саме з 1991 року.

Заступник керівника апарату суду Ковальчук Людмила Миколаївна працює в суді понад 16 років, а саме з 1996 року.

Колектив суду сумлінно виконуючи свої обов'язки в ім'я законності, справедливості, ставить за мету надійний захист громадян від беззаконня, негараздів та труднощів сьогодення.

· Районів у місті

ь Центральний районний суд

Становлення Центрального районного суду міста Миколаєва, як такого, невід'ємно пов'язано з історією створення Центрального району міста Миколаєва, з історією розвитку міста, та судової системи в Україні.

Історія Центрального району починається з моменту виникнення та розбудови міста.

21 липня 1787 року був підписаний ордер князя Григорія Потьомкіна про початок будівництва верфі на річці Інгул (інша стародавня назва Божа Річка), а вже через рік, 27 серпня 1789 року тут виникло місто, яке зрештою нарекли Миколаєвом на честь Святого Миколая - заступника моряків.

Історична довідка. В цей період територія на якій розташоване м. Миколаїв входила до складу Російської імперії. Після указу Катерини 11 від 07 листопада 1775 року, згідно з яким вся імперія мала бути поділена на 50 губерній, полкові округи були знищені, а натомість з'явились три намісництва: Київське, Чернігівське і Новгород-Сіверське. Відповідні гілки імперської адміністрації замінили усі попередні українські адміністративні, судові й фінансові органи.

До судової реформи 1864 року, здебільшого продовжувала існувати система судових органів затверджених реформою 1775 року.

За реформою 1864 року судова система поділялась на дві гілки: місцева юстиція у вигляді мирових судів і загальні судові місця. Останні утворювали три ланкову судову систему, нижній щабель якої складали окружні суди, другий - судові палати, третій - сенат. Територіальна юрисдикція окружних судів не співпадала з адміністративно територіальним устроєм Російської імперії, оскільки критерієм розподілу були не губернія чи повіт, а судовий округ. Незабаром, після відкриття у 1866 році касаційних департаментів Сенату та Санкт-Петербурзької і Московської судових палат на теренах України були відкриті 3 округи.

Місто Миколаїв, яке входило до складу Миколаївської губернії до 1802 року, а з 1803 року, у зв'язку з ліквідацією Миколаївської губернії був підпорядкований Херсонській

губернії,увійшло до Одеської судової палати (початок 1868 року). На території цього судового округу діяло 6 окружних судів.

З кожним роком місто продовжувало розвиватись та розбудовуватись.

Перша спроба назвати вулиці міста Миколаєва відноситься до 1822 року, але з невідомих причин військовим губернатором цю пропозицію було відхилено, лише в 1835 році адміралом М.П. Лазарєвим були затверджені назви вулиць, деякі з них у первозданному найменуванні збереглись до цього часу, наприклад: вулиця Адміральська, Артилерійська, Велика та Мала Морські, Московська, Набережна, Наваринська (названа на честь перемоги у морській битві під м. Наварин 8(20) жовтня 1827 року, під час Грецької національно-визвольної революції (1821-29 р.р.). В цьому бою відзначився флагманський корабель « Азов» під командуванням капітана 1-го рангу М.П. Лазарєва).

Всі ці вулиці нині входять до Центрального району міста Миколаєва і знаходяться в сфері обслуговування Центрального районного суду м. Миколаєва.

В 1835 році було офіційно зафіксовано назви вулиць та поділ міста на слідуючі частини: Городова, Адміралтейська та Херсонська Слобода.

Зміна урядів кожен раз тягла за собою зміни у судовій системі. Жовтневий переворот (Велика Жовтнева революція) зламала буржуазно-поміщицький судовий апарат.

Законодавче утворення радянської судової системи пов'язане з Декретом № 1, прийнятим Радою Народних Комісарів РРФСР 22 листопада (5 грудня) 1917 року. 23 листопада 1917 року він був опублікований у газеті «Правда», а 24 листопада обговорений і схвалений на засіданні Петроградської Ради робітничих і солдатських депутатів, яка намітила заходи по втіленню його в життя. На цьому ж засіданні районною Радою було запропоновано негайно приступити до виборів народних суддів. До літа 1918 року повсюдно було обрано народні суди.

У 1920 році (04.02) у Миколаєві був створений відділ юстиції Миколаївського губвиконкому, у відповідності до Декрету СНК УРСР « Про юридичні відділи губернських, уїздних та міських виконкомів для контролю за діяльністю судових, слідчих органів. Цей орган проіснував до 1922 року.

9 липня 1920 року було прийнято рішення про розподіл міста на два райони: Слобідський (завод Тємвод) і Кузнєчний (завод Наваль).

01 листопада того ж 1920 року місто було поділено вже на три райони: Міський, Слобідський та Кузнєчний.

22 вересня 1930 року місто Миколаїв згідно постанови ВУЦИК і СНК УРСР був виділений у окрему адміністративно-господарську одиницю.

В 1932 році 09 лютого замість Миколаївської губернії був створений Миколаївський район, який підпорядковувався обласному центру в м. Одеса.

22 вересня 1937 року постановою ЦИК СРСР з 38 сільських районів та трьох міст обласного підпорядкування - Миколаїв, Кіровоград та Херсон.

Після утворення в 1939 році Кіровоградської області в межах Миколаївської області залишилось 25 районів та міста обласного значення Миколаїв та Херсон.

В 1938 році місто знов було поділено на три райони: Заводський, Сталінський (нині перейменований в Ленінський) та Центральний. В ті роки приналежність вулиць міста до конкретного району була інша, ніж у сучасному місті Миколаїв, але як би не було поділено місто в різні роки його основа, його центр, по суті серце міста залишалось незмінним.

В грудні 1938 року при виконкомі Миколаївської міської ради депутатів трудящих було утворено Управління Міністерства юстиції України в Миколаївській області - орган до якого відносились суди.

В серпні 1941 року управління зупинило свою діяльність у зв'язку з окупацією Миколаївської області німецько-фашистськими загарбниками. Після звільнення Миколаївської області в березні 1944 року управління відновило свою діяльність та знаходилось у відомстві Наркомату юстиції УРСР.

В вересні 1946 року наркомати були реорганізовані в Міністерства. Управління юстиції контролювало діяльність народних судів. Нотаріату та адвокатуру області.

Постановою Ради Міністерства УРСР від 08.09.1956 року № 1114 управління було ліквідовано і його функції були покладені на обласний суд. (Обласний суд Миколаївської області було утворено в 1938 році).

В 1938 році був утворений Центральний район міста: в його склад увійшли центральна частина міста, Соляні(історична довідка хутір за Інгульським мостом північніє Стрілки, який виник на місці соляних амба рів (1851 р), сьогодні мікрорайон міста:, Тернівка (історична довідка: заснована 1791-92 роках, болгарське село, теперішню назву має з 1801-1802 року, В 1802 році 186 болгарських сімей втікли від турецьких переслідувань із Андріанопольського вілайєту, заснували поблизу Миколаєва селище Тернівку, для цього з казни було виділено близько 10 тисяц гектарів землі, свою назву село дістало від степової річки Мокрої Тернівки, включена до складу міста в 1971 році),

Матвіївка (історична довідка: заснована переселенцем Матвієм з Чигиринщини, тепер Черкаська область)Ракетне Урочище(історична довідка:в кінці 60-х років 19 століття було прийнято рішення про будівництво в Росії другого ракетного заводу - перший був у Санкт-Петербурзі). вибір пав на м. Миколаїв, завод був побудований в червні 1871 року, він складався з 33 окремих будівль. На початку 19 століття, у зв'язку з тим, що бойові ракети вже були не потрібні, завод був закритий та на його території побудовано мощну радіостанцію. Ця станція обслуговувала Черноморський флот та багато десятиріч після війни використовувалась для блокування раділголосів « Бі-БІ-СІ», «Неміцька хвиля», «Голос Америки». В пам'ять про ракетний завод цю місцевість назвали - Ракетне Урочище).Сухий Фонтан (почав будуватись з 03 липня 1928 року). Лагерне поле (назву пов'язують з розміщенням літніх таборів військових частин, його будівництво почалось з 30-х років 19 століття).