Право на достатній життєвий рівень. Це є одне із найважливiших соціальних прав людини, яке в iсторiї України вперше закріплено у ст. 48 Конституції України 1996 р., в якiй встановлено, що кожен має право на достатнiй життєвий рівень для себе i своєї сiм'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Ця стаття вiдповiдає положенням ст. 11 Міжнародного пакту про економiчнi, соцiальнi і культурнi права щодо визнання державою права кожного на достатнiй життєвий рівень для нього самого та його родини. Але сучасний економічний стан у нашiй державi не дає можливості повною мiрою гарантувати і забезпечити реалiзацiю цього конституцiйного права кожнiй людинi.

Право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування встановлене ст. 49 Конституцiї України. Визначено, що охорона здоров'я забезпечується державним фiнансуванням вiдповiдних соціально-економiчних, медико-санiтарних i оздоровчо-профiлактичних програм. Держава повинна створювати умови для ефективного i доступного для всiх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога повинна на даватися безоплатно. Обов'язок держави сприяти розвитку лікувальних закладiв усiх форм власностi.

Право на безпечне для життя i здоров'я довкілля в Україні вперше на конституційному рiвнi закрiплено в ст. 50 Конституції і означає, що кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. При цьому кожному гарантується право вiльного доступу до iнформацiї про стан довкiлля, про якiсть харчових продуктiв i предметів побуту, а також право на її поширення. У ст. 16 Конституції встановлено, що обов'язком держави є забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на територiї України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, збереження генофонду українського народу.

Показовим є рішення по справі № 2-а-809 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова про перерахунок пенсії та стягнення недоотриманої пенсії, суд встановив у судовому засіданні було достовірно встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонеркою за віком. ( а.с. 10)

Як пояснила в судовому засіданні позивач, і це не було спростовано представником відповідача, ОСОБА_2 у 2009 році було здійснено перерахунок пенсії позивачу з урахуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік у розмірі 1197,91 грн., а не за 2008 рік у розмірі 1573,99 грн., як то вимагає позивач.

Відповідно до ч.4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV для перерахунку пенсії застосовується показник середньої заробітної плати за рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача зробити перерахунок пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2008 рік відповідає вимогам Закону, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що позивач ОСОБА_1 віднесена до 4 категорії осіб, які постійно проживали на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986 році. (а.с. 13-14)

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії.

Частиною 2 ст. 28 даного Закону встановлено, що за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, оскільки відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Частина 2 ст. 56 вказаного Закону передбачає, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1,2,3,4, за умови стажу роботи не менш, як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75% заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85% заробітку.

Таким чином, зменшення страхового стажу, визначене спеціальним Законом, яким встановлені пільги для певної категорії осіб, а саме громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи.

У зв'язку з тим, зо позивач ОСОБА_1 віднесена до 4 категорії осіб, які постійно проживали на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986 році, то вона має право на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 15 років стажу.

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При розгляді справи представник відповідача не надав суду належних доказів стосовно того, що зроблений ним перерахунок пенсії позивача зі збільшенням пенсії на один процент за кожен рік роботи понад 15 років є правомірним.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача провести нарахування збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 15 років ґрунтуються на вимогах Закону, а тому підлягають задоволенню.

Право на освiту передбачене ст. 53 Конституцiї Украiни. Важливою гарантiєю цього права є обов'язок держави забезпечувати доступність, безоплатнiсть і розвиток дошкільної, повно загальної середньої, професійно-технiчної, вищої освiти в державних i комунальних навчальних закладах; надання державних стипендій та пільг учням i студентам.

У ст. 54 Конституцiї України встановлено, що громадянам України гарантується свобода лiтературної, художньої, наукової і технічної творчостi, захист iнтелектуальної власностi, їх авторських прав, моральних і матеріальних iнтересiв, що виникають у зв'язку з iншими видами iнтелектуальної дiяльностi. Йдеться про культурні права.

Сучасні вчені дискутують також щодо природи соціально-економічних прав. Так, окремі західні вчені не визнають за соціально-економічними правами статусу конституційних, оскільки, за їх точкою зору, вони не можуть бути захищені в судовому порядку і залежать, у першу чергу, від економічного потенціалу держави. У західній доктрині конституційного права до останнього часу пануючою була теорія про другорядність соціально-економічних прав у порівнянні з особистими, про їхнє виключення з загального правила Государственное право Германии. - Т. II. - М. : ИГП РАН, 1994 - С. 179. . Аналогічну позицію підтримують і деякі вітчизняні та російські вчені. Так, за точкою зору В.Д. Бабкіна, на відміну від абсолютних прав соціально-економічні права не можна захистити безпосередньо державно-правовими засобами Бабкін В. Д. Соціальна держава та захист прав людини / В. Д. Бабкін // Правова держава. - 1998. - Вип. 9. - С. 3.. Л. Гордон вказує, що соціально-економічні права на відміну від інших мають свої особливості: поширюваність на певну (соціально-економічну) сферу життя людини; допустимість рекомендаційних, «не суворих» формулювань базових положень (наприклад, «гідне життя», «справедливі і сприятливі умови праці», «задовільне існування» тощо); залежність реалізації соціально-економічних прав від стану економіки і ресурсів Права человека : учеб. [для вузов] / отв. ред. Е. А. Лукашева. - М. : НОРМА-ИНФРА- М, 2001. - С. 159.. На думку М.В. Баглая економічні, соціальні і культурні права є не стільки юридичними нормами, скільки стандартами, до яких повинна прагнути держава у своїй політиці. Обґрунтовуючи дану позицію, вчений посилається на американську доктрину основних прав, а також на розходження в механізмах дії міжнародних пактів і стверджує: «..якщо положення пакту про громадянські і політичні права підлягають застосуванню негайно і без застережень, то Пакт про економічні, соціальні і культурні права ставить за обов'язок державі прийняти в максимальних межах наявних ресурсів заходи до того, щоб забезпечити постійне повне здійснення прийнятих у Пакті прав» Баглай M.B. Конституционное право Российской Федерации: учебник [для вузов] / M.B. Баглай. - 3-е изд., изм. и доп. - М. : Норма, 2001. - С. 225. .

З огляду на предмет дослідження, категорично не погоджуюсь з вищезазначеними вченими, які вказують про неможливість захисту соціально-економічних прав безпосередньо державно-правовими засобами. Так, ст.8 Конституції України вказує, що норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Тому, у разі порушення соціально-економічних прав у сфері праці (право на свободу праці, право на оплату праці, право на відпочинок тощо) людина (працівник) може одразу звернутися до суду для їх захисту без дотримання встановлених трудовим законодавством процедур досудового розгляду трудового спору. Всі права закріплені в Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права, Конституції України є рівними, нероздільними та взаємопов'язаними. Реалізація та захист соціально-економічних прав у сфері праці, закріплених у вищезазначених актах повинні бути забезпечені державою не залежно від рівня економічного розвитку. Це безперечно, що реалізувати соціально-економічні права взагалі та у сфері праці в повному обсязі значно складніше, ніж громадянські та політичні права, оскільки для цього потрібні високорозвинена соціально-орієнтована економіка, багатство ресурсів, а також спеціальна цілеспрямована правотворча та організаційна діяльність держави по їх забезпеченню та захисту.

Таким чином, процес забезпечення соціальних та економічних прав людини в Україні передбачає не лише розробку відповідних законодавчих та інших нормативно-правових актів, які б регулювали складну множину трудових, економічних, соціальних відносин, але й безпосередню роботу, спрямовану на законодавчий захист та сприяння окремим категоріям населення. В цьому сенсі, особливої ваги набуває прийняття та реалізація загальнодержавних і регіональних програм, що мають на меті підтримку молоді, соціальну допомогу для осіб похилого віку, соціальний та економічний захист матері і дитини, адаптацію та працевлаштування інвалідів, людей з фізичними вадами, підтримку освітнього і наукового процесу тощо. Зазначений напрям роботи органів державної влади та недержавних організацій виявляє свою значущість з огляду на те, що він дозволяє сконцентрувати зусилля на вирішенні конкретних питань окремих категорій населення, і тим самим забезпечити по відношенню до них найбільш сприятливий режим користування конституційними соціальними, економічними і культурними правами людини та громадянина.

Висновки до розділу ІІ

На сьогоднішній день відповідь на питання підвищення ефективності судового захисту прав і свобод людини і громадянина прямо залежить від того, наскільки забезпеченими виявлятимуться основні принципи відправлення правосуддя, і насамперед - принцип незалежності суду. При цьому, мається на увазі не стільки створення дієвої системи запобігання у втручання діяльності суддів, але насамперед вирішення нагальних організаційних та фінансово-матеріальних проблем, оскільки принципово неможливо вимагати від судів загальної юрисдикції швидкого, професійного, неупередженого захисту прав людини, якщо не будуть забезпечені належні умови для самого процесу відправлення правосуддя.

По суті функція захисту прав і свобод людини і громадянина є конститутивним принципом по відношенню до всієї судової влади. У цьому сенсі специфіка виокремлення судової влади в конституційному механізмі забезпечення прав людини полягає у тому, що захист прав і свобод людини і громадянина є одночасно її основною функцією, її метою і способом її існування. З цієї точки зору, доктринальне визначення поняття правосуддя включає в себе процес захисту прав людини і громадянина і може бути експлікованим через звернення до аналізу тих форм і способів, у які в судовій практиці реалізується захист прав людини.

На особливу увагу заслуговує захист соціально-економічних та культурних прав. Оскільки реалізації зазначених прав пов'язана із економічним потенціалом країни, їх судовий захист є досить ускладненим у порівнянні із громадянськими та політичними правами. В той же час, У своїй сукупності дана група прав забезпечує свободу людини в економічній і соціальній сфері та дає їй можливість захистити свої життєві потреби. Так, у питаннях життєзабезпечення більшість людей не може покластися тільки на свої сили. Зберігаючи свободу, вони в той же час залежать від інших людей, інтереси яких часто зовсім інші. Тому в інтересах суспільства виникає необхідність захисту життєво важливих прав людини від економічного свавілля і соціальної несправедливості, а також - дати їй сили для прояву своїх здібностей.

Висновки

Права і свободи людини представляють собою систему природних невідчужуваних від особи можливостей, які потрібні їй як для задоволення своїх життєво необхідних потреб та інтересів, так і для духовного зростання. У свою чергу, поняття прав і свобод громадянина необхідно визначити як систему закріплених в національному законодавстві природних невідчужуваних від особи можливостей, необхідних їй для нормальної життєдіяльності і розвитку.

Існування ефективної системи захисту прав людини є не лише однією з ознак правової держави, але й способом її існування, коли правова державність забезпечується шляхом ряду фундаментальних правових принципів, що закріплюються на найвищому конституційному рівні, і які групуються навколо центральної ідеї пріоритету та безумовної цінності прав і свобод людини. Тому, проголошення України правовою державою, яка визнає пріоритет та цінність прав і свобод людини і громадянина, гарантує їх надійну охорону та захист від будь-яких посягань, що прямо випливає зі змісту статті 3 Конституції України, має своїм наслідком необхідні трансформації в системі органів державної влади.

На сьогоднішній день судовий захист прав та свобод людини і громадянами має суттєві недоліки. Глибоке занепокоєння викликає оцінка незалежності суддів за критерієм рівня оплати праці. Рівень заробітної плати суддів та працівників апаратів судів залишається низьким, кошти на реалізацію більшості соціальних гарантій суддів не надаються, фінансування видатків на навчання суддів є вкрай недостатнім. Відтак напрошується висновок, що незалежність суддів, у зв'язку із низьким рівнем оплати їх праці, є вразливою. Також не повною мірою виконуються вимоги Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо забезпечення державою фінансування та належних умов судів. У багатьох судах наявні приміщення не відповідають вимогам здійснення правосуддя, а деякі з цих судів, взагалі розміщені в аварійних приміщеннях. Багато судів ще не забезпечені належним матеріально-технічним оснащенням. Все це негативно позначається на авторитеті судової влади, реалізації гарантій незалежності судів та суддів та порушує права й інтереси тих осіб, які звертаються за судовим захистом. Потребує удосконалення інститут дисциплінарної відповідальності суддів, аби унеможливити безпідставне звільнення від відповідальності тих суддів, які допустили порушення присяги. Також потрібні правові механізми, що б унеможливили безпідставне переслідування суддів та непроцесуальний тиск на них.

Важливе значення для реального поновлення прав і свобод громадян має своєчасне й повне виконання судових рішень. На жаль, за сучасних часів у судовій практиці України трапляються досить часті випадки відмови посадових осіб від виконання судових рішень, що набули чинності. Це свідчить про те, що судова влада держави ще не набула належної сили й авторитету. Про недоліки в роботі органів державної виконавчої служби свідчать численні скарги громадян на рішення, дії або бездіяльність державних виконавців, які зазвичай визнаються судами обґрунтованими. Невиконання чи виконання зі значною затримкою судових рішень, які вступили в законну силу, залишається однією з головних причин недовіри громадян як до суду, так і до держави взагалі.

Вже кілька років продовжуються намагання створити нову систему судів, яка відповідала б положенням Конституції України і вимогам часу. Однак заходи щодо реформування судової системи не поліпшили стану захисту прав та свобод людини. Навпаки, в умовах політико-правової кризи проблеми судового захисту прав людини ще більше загострилися.

Віддзеркаленням стану судового захисту прав людини в Україні є також стрімке зростання звернень українців до Європейського суду з прав людини та прийнятих ним рішень щодо України, в яких констатується системне порушення права на справедливий суд.

Об'єктивною потребою сучасного конституційного розвитку України є вдосконалення як юридичного забезпечення тих чи інших груп загальної системи прав людини, так і реформування системи органів державної влади та становлення інститутів громадянського суспільства, які покликані здійснювати захист прав людини. В цьому плані, одним з найбільш актуальних завдань, що постали перед Україною з погляду практичного забезпечення конституційних прав людини є процес вдосконалення законодавства, розробки і прийняття цілого ряду нормативно-правових актів, які повинні чітко закріпити конституційні здобутки і завершити процес формування юридичних основ системного забезпечення прав людини в Україні.

право свобода конституційний

Використані джерела

Нормативні акти

1. Конституція України (Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року) // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - Ст. 141.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України. // Відомості Верховної Ради України. - 1961. - № 2. - Ст. 15.

3. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. № 2747-IV // Урядовий кур'єр. - 2005. - № 153, (№ 153-154)

4. Закон України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 20, ст.99.

5. Закон України „Про державний кордон України” від 4 листопада 1991 року N 1777-XII / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 2, ст. 5.

6. Закон України „Про екологічну експертизу” від 9 лютого 1995 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, N 8, ст.54

7. Закон України „Про звернення громадян” / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 47, ст.256.

8. Закон України „Про Конституційний Суд України” // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №49. - Ст. 15.

9. Закон України „Про об'єднання громадян” / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 34, ст.504.

10. Закон України „Про політичні партії в Україні” / Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 23, ст.118.

11. Закон України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 1. - Ст. 1.

12. Закон України „Про порядок розгляду колективних трудових спорiв (конфлiктiв)” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 34, ст.227.

13. Закон України „Про природні монополії” від 20 квітня 2000р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 30, ст.238.

14. Закон України „Про свободу совісті та релігійних організацій” / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 25, ст.283.

15. Постанова Верховної Ради України від 17 червня 1999 року „Про засади державної політики України в галузі прав людини” // Офіційний вісник України. - 1999. - № 25. - Ст. 28.

16. Постанова Кабінету Міністрів України № 2164 від 29 листопада 1999 року „Про забезпечення діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та його секретаріату” // Урядовий кур'єр. - 1999. - 30 листопада. - Ст. 30.

17. Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закону України від 17 липня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - №40. - Ст. 24.

18. Регламент Конституційного Суду України // Офіційний вісник України. - 1997. - №20. - Ст. 10.

СПЕЦІАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА

19. Адміністративне судочинство України: Підручник: За заг.ред. проф.Коломоєць Т.О.- Київ: „Істина”, 2008. - 671 с.

20. Александров О.А. Цивільне право України на захисті прав людини. // Збірник наукових праць Донецького інституту внутрішніх справ МВС України. - Донецьк, 1998. - С. 10-12.

21. Антонюк З. Права людини у відкритому суспільстві. // Вітчизна. -1996.-№ 9.-С.13-16.

22. Аракелян М. Забезпечення конституційного права людини на захист прав і свобод судом // Право України. - 2006. - № 3. - С. 19-21.

23. Баранов В.М., Толстик В.А. Теория права и государства в схемах и определениях: Учебное пособие. М., 2003. - 365 с.

24. Білоскурська О.В. Форми реалізації конституційного обов'язку додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей // Адвокат. - № 1 (100). - 2009. - С. 20-23.

25. Бородін І. Права та свободи громадян, їх класифікація, гарантії реалізації. // Право України. - 2001. - № 12. - С. 5-9.

26. Бояринцева М.А. Зміст адміністративно-правового статусу громадян України: В кн. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер'янова. - К.: Видавничий Дім „Ін-Юре”, 2002. - 668 с.

27. Буткевич В. Права людини в Україні. - К., 1993р. - 351 с.

28. Варич О.Г. Економічні функції сучасної держави: природа, сутність, зміст, тенденції розвитку в Україні: Дис. канд. юрид. наук. - Київ, 2006. - 206 с.

29. Воеводин Л.Д. Конституционные права и обязанности советских граждан. - М.: Изд - во МГУ, 1972. - 298 с.

30. Волинка К. Г. Правовий статус особи та гарантії реалізації прав та свобод за Конституцією України. - К.: РННЦ, 1998. - 36 с.

31. Гладких В.И. Социальные права граждан Украины в системе конституционных прав // Проблеми законності. - Вип. 80. - 2006. - С. 15 - 21.

32. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская Конвенция по правам человека и Европейская социальная Хартия. - М., 1999. - 378 с.

33. Гуренко М.М. Теоретико-правові проблеми гарантій прав і свобод людини і громадянина: Монографія. - К., 2001. - 218 с.

34. Давидова М. Соціально-економічні права як критерій аналізу і класифікації сучасних демократичних держав // Право України. - 2001. - №8. - С. 32 - 35.

35. Загальна декларація прав людини (ООН, 1948 р.). - К., 1996. - 24 с.

36. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Богачова та ін.; За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. - Харків: Право, 2002. - 657 с.

37. Защита прав личности в социалистическом гражданском процессе. / Под ред. А.А. Мельникова. - М., 1986. - 154 с.

38. Історія держави і права України: Підручник. - У 2-х т. / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина, В.Д. Гончаренка. - Том 2. - К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. - 709 с.

39. Карпачова Н.І. Забезпечення прав людини в процесі державно-правової реформи в Україні. // Державно-правова реформа в Україні (матеріали науково-практичної конференції). - Київ: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1997. - С. 60-64.

40. Кельман М. С., Мурашин О. Г. Загальна теорія держави і права: Підручник. -- К.: Кондор, 2006. -- 477 с.

41. Князєв В. Конституційні гарантії прав, свобод та обов`язків людини і громадянина в Україні. // Право України. - 1998. - №11. - 29-31.

42. Князєв В. Поняття та елементи конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні // Право України. - 1998. - № 12. - С. 4-8.

43. Коваль М.В., Липачова Л.М. Щодо проблеми звернення громадян України до міжнародних формувань за захистом своїх прав. // Збірник наукових статей «Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності», Донецький інститут внутрішніх справ при Донецькому державному університеті. - Донецьк, 1998. - С. 46 - 49.

44. Козюбра М.І. Права і свободи людини і громадянина у новій Конституції України. // Адвокат. - 1996. - №2. - С. 3-5.

45. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні. Навчальний посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 336 с.

46. Комзюк А.Т. Адміністративний процес України: Навчальний посібник / А.Т. Комзюк, В.М. Бевзенко, Р.С. Мельник. - Київ: Прецедент, 2007. - 613 с.

47. Кононенко О. Судовий захист прав людини під час здійснення провадження у кримінальних справах і при виконанні вироку. // Право України. - 2002. - № 9 - С. 74-76.

48. Конституційне право України: Підручник / За ред. Ю.М. Тодики, В.С. Журавського. - К.: Ін Юре, 2002. - 544с.

49. Конституційне право України: Підручник. / За ред. В.Ф.Погорілка. - К.: Наукова думка, 2002. - 645 с.

50. Кравченко Ю.Ф. Свобода як принцип демократичної правової держави: Монографія. -Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2003. - 406 с.

51. Летнянчин Л.І. До питання про механізм реалізації конституційних обов'язків людини і громадянина в Україні // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я.Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. - Вип. 46. - С. 44-48.

52. Летнянчин Л.І. Еволюція конституційних обов'язків людини і громадянина в Україні // Державне будівництво та місцеве самоврядування. Вип. 11: Зб. наук. пр. - Х.: Право, 2006. - С. 194 - 207.

53. Летнянчин Л.І. Конституційні обов'язки громадян щодо власності в аспекті розбудови в Україні правової держави // Право власності: проблеми забезпечення, реалізації та захисту: Тези доп. та наук. повідомлень наук. семінару молодих вчених (м. Харків, 14-15 вересня 2001 р.) / За ред. М.І.Панова. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. - С. 5-7.

54. Летнянчин Л.І. Основні обов'язки людини і громадянина як самостійний конституційно-правовий інститут // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я.Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. - Вип. 44. - С. 45-49.

55. Летнянчин Л.І. Поняття конституційних обов'язків людини і громадянина та їх юридична природа // Проблеми активізації конституційно-правових досліджень і вдосконалення викладання конституційного права: Зб. наук. статей / Голова редколегії В.Я.Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999. - С. 193-202.

56. Летнянчин Л.І. Становлення конституційно-правового статусу громадян України в дорадянський період // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. - Вип. 41. - С. 62-66.

57. Лучин В.О. Конституция Российской Федерации. Проблемы реализации / Лучин В.О. - М.: ЮНИТИ- ДАНА, 2002. - 687 с.

58. Магновський І.Й. Сутність гарантій прав і свобод людини та громадянина у процесі державотворення // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції (13-14 лютого 2003 р.). - Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2003.- С. 156-157.

59. Магновський І.Й. Юридичні гарантії - правові засоби максимального здійснення прав і свобод особистості // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб. наук. праць. - № 3. -Донецьк: ДІВС, 2002. - С. 45-53.

60. Малинникова Л. Проблеми забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина в процесі здійснення державно-правової реформи в Україні // Вісник Конституційного Суду України. - 2000. - №6. - С. 14-18.

61. Манов Б.,. Манов А., Москаленко К. Обращение в международно-правовые органы как средство защиты прав и свобод человека. // Законность. - 1998. - №6. - С. 12-18.

62. Масленников В.А. Конституционные обязанности граждан СССР: сущность и проблемы реализации // Сов. государство и право. - 1983. - № 6. - с. 3-6.

63. Матузов Н.И. Правовая система и личность / Матузов Н.И. - Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1987. - 293 с.

64. Матузов Н.И., Семенеко Б.М. Исследование проблемы юридических обязанностей граждан СССР // Сов. государство и право. - 1980. - № 12. - с. 28 - 37; - 463 с.

65. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права // Права людини: Міжнародні договори України, декларації, документи: Зб. Міжнар. док. - К.: Наук. думка, 1992. - 217 с. .

66. Мінюков А. Забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина органами досудового слідства МВС України. // Право України. - 2002 .- № 7. - С. 22-26.

67. Общая теория прав человека. - М., 1996. - 145 с.

68. Оверчук С. Судовий захист прав людини: проблеми підсудності. // Проблеми державотворення і захист прав людини в Україні: Матеріали 7 регіональної наук.-практ. конференції / Львівський націон. Університет, юрид. факультет. - Львів, 2002. - С. 278-280.

69. Омельяненко Г.М. Питання захисту конституційних прав людини у кримінальному судочинстві України. // Право України. - 1997. - №11. - С. 15-19.

70. Опришко В.В. Основи конституційного права України. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 467 с.

71. Основи адміністративного судочинства в Україні: Навчальний посібник / [Рябченко О.П., Бутенко В.І., Ясинок М.М. та ін.]. - Суми: Видавництво „МакДен”, 2008. - 200 с.

72. Основи конституційного права України. / За ред. В.В. Копейчикова. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 328 с.

73. Петришин А.В. К вопросу об общетеоретическом понятии прав человека // Пробл. Законності. - 1997. -Вип. 32. - С. 3-5.

74. Погорілко В.Ф. Конституція України: проблеми теорії і практики / В.Ф. Погорілко // Правова дер- жава: Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2001. - Вип. 12. - С. 141-158.

75. Погоріло В.Ф., Федоренко В.Л. Конституційне право України (зі змінами та доповненнями на березень 2011р). Підручник. - К.: Ліра-К, 2011. -532 с.

76. Права человека: Учебник для вузов. - М., 1999. - 180 с.

77. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика: монографія / [відп. ред. В.Ф. Погорілко]. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; А.С.К., 2003. - 652 с.

78. Пушкина Е.В. Сравнительно-правовой анализ конституций Российской Федерации и Украины. - М.: РАГС, 2001. - 61с.

79. Пушкіна О.В. Актуальні проблеми забезпечення соціально-економічних і культурних прав людини в процесі постання України як соціальної держави // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2005. - №3(41). - С.5-15.

80. Пушкіна О.В. Гарантування соціальних та економічних прав людини в процесі демократичного транзиту в Україні // Трансформація політики в право: різні традиції та досвід. Матеріали міжнародної наукової конференції / За ред. В.Я. Тація. - Х.: Право, 2006. - С.261-263.

81. Пушкіна О.В. Екологічні права громадян та їх забезпечення у чинному законодавстві України // Науковий вісник юридичної академії МВС України. - Дніпропетровськ. - 2005. - №4. - С.135-146.

82. Пушкіна О.В. Економічні права людини в Україні та проблеми становлення громадянського суспільства // Науковий вісник юридичної академії МВС України. - Дніпропетровськ. - 2005. - №3. - С.169-180.

83. Пушкіна О.В. Конституційні права та конституційні обов'язки: діалектика взаємозв'язку // Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні: Матеріали VІІI Всеукраїнської науково-практичної конференції (26-27 квітня,2007р.). - Острог: правничий факультет Національного університету «Острозька академія», 2007. - С.38-39.

84. Пушкіна О.В. Невід'ємні права людини у контексті розвитку доктрини природного права // Юридична Україна. - 2005. - №6. - С.12-18.

85. Пушкіна О.В. Органи державної влади в Україні і захист прав людини: прокуратура // Науковий вісник. - Дніпропетровськ: Юридична академія. - 2004. - №3. - С.161-170.

86. Пушкіна О. В. Органи державної влади в Україні і захист прав людини: Суди загальної юрисдикції // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2005. - №10(47). - С.12-22.

87. Пушкіна О.В. Органи державної влади в Україні і захист прав людини: Конституційний Суд України // Держава і право: Зб. Наук. праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. - 2005. - Вип.28. - С.213-221.

88. Пушкіна О.В. Основні особисті права та свободи людини і громадянина з точки зору їх забезпечення чинним законодавством України // Науковий вісник. - Дніпропетровськ: Юридична академія. - 2005. - №1. - С.126-136.

89. Пушкіна О.В. Питання класифікації прав людини та способів її закріплення у сучасній конституційній практиці // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2004. - №11(37). - С.8-20.

90. Пушкіна О.В. Право на освіту в системі культурних прав людини і громадянина в Україні // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2007. - №12. - С.16-26.

91. Пушкіна О.В. Проблеми систематизації та структурування соціальних прав людини і громадянина // Вісник прокуратури. - 2006. - №1(55). - С.109-117.

92. Пушкіна О.В. Розвиток соціального законодавства та юридичні проблеми забезпечення соціальних прав людини і громадянина в Україні // Держава та регіони. Науково-виробничий журнал. Серія: Право. - 2004. - №2. - С.16-21.

93. Пушкіна О.В. Система прав і свобод людини та громадянина в Україні: теоретичні і практичні аспекти забезпечення. - К.: Логос, 2006. - 416с.

94. Пушкіна О.В. Теоретичні аспекти взаємозв'язку інституту конституційних прав та конституційних обов'язків людини і громадянина // Науковий вісник. - Дніпропетровськ: Юридична академія. - 2006. - №1. - С.72-81.

95. Рабинович П.М. Основні права людини: загальнотеоретична характеристика // Вісник Академії правових наук України. - 1994. - №2. - С. 4-9.

96. Рабінович П. Права людини і громадянина у Конституції України. - Х., 1997. - 149 с.

97. Рабінович П.М. Межі здійснення прав людини (загальнотеоретичний аспект) // Вісн. Акад. правових наук України. - 1996. - №6 - С. 16-18.

98. Скакун О.Ф. Теорія держави та права. - 2003р. - 657 с.

99. Тацій В.Я. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головний конституційний обов'язок демократичної, правової, соціальної держави. // Вісник Академії правових наук України. - 200. - № 4 (23). - С. 3-6.

100. Тодыка Ю.Н. Конституция Украины - Основной Закон государства и общества: учеб. пособие / Тодыка Ю. Н. - Х.: Факт, 2001. - 382 с.

101. Тодыка Ю.Н. Конституционное право Украины: отрасль права, наука, учебная дисциплина. - Харьков: Фолио - Райдер, 1998. - 291 с.

102. Фахутшин В.Д. Основи конституційного права України. - Севастополь, 2006. - 337 с.

103. Француз-Яковець Т. А. Гарантії забезпечення конституцій-

104. но-правового статусу особи: Україна на шляху реалізації ідеалу правової, демократичної держави // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2004. - № 4. - С. 97-107.

105. Француз-Яковець Т. А. Діалектичний взаємозв'язок прав, свобод та обов'язків людини і громадянина // Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав і основних свобод людини і громадянина в Україні: Матер. регіон. міжвуз. наук. конфер. молодих вчених та аспірантів. - 2005. - 22 квіт. - С. 57-58.

106. Француз-Яковець Т. А. Особисті права як основа конституційного статусу людини і громадянина // Проблеми захисту особистих майнових прав фізичної особи: Матер. Всеукр. наук.-практ. конфер. Прикарпат. юрид. ін. Львів. держав. ун-ту внутрішніх справ. - 2006. - 6 жовт. - С. 123-125.

107. Француз-Яковець Т. А. Політичні права людини в структурі конституційно-правового статусу людини і громадянина // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. - Вип. 22. - С.168-175.

108. Француз-Яковець Т. А. Поняття конституційно-правового статусу людини і громадянина (теоретико-методологічний аналіз) // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Зб. наук. статей. - Івано-Франківськ, 2004. - Вип. 12. - С. 41-49.

109. Француз-Яковець Т. А. Принципи конституційно-правового статусу особи та специфіка їх взаємодії // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2004. - № 7. - С. 118-129.

110. Хальота А. Класифікація конституційних особистих прав і свобод людини і громадянина // Вісн. Акад. правових наук України. - 2001. - №8. - С. 14-17.

111. Цицерон. О старости, о дружбе, об обязанностях. - М.: Наука, 1974. - 245 с.

112. Шаповал В. Теоретичні проблеми реалізації норм Конституції України / В. Шаповал // Право України. - 1997. - № 6. - С. 3-7.

113. Эбзее Б.С. Советское государство и права человека. Конституционные вопросы / Эбзее Б.С.; [под ред. И.Е. Фарбера]. - Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1986. - 182 с.

114. Яковенко С.Г. Конституційне право України. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 789 с.

Размещено на Allbest.ru