Контрактація як один із договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кабінет міністрів України

Національний університет

з дисципліни "Аграрне право"

"Контрактація як один із договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції"

• Вступ
• 1. Договірні форми реалізації сільськогосподарської продукції
• 2. Характеристика договору контрактації сільськогосподарської продукції
• 2.1 Поняття договору про закупівлю сільськогосподарської продукції
• 2.2 Сторони в договорі контрактації
• 2.3 Предмет договору контрактації
• 3. Виконання договору контрактації сільськогосподарської продукції
• 3.1 Зміст договору контрактації
• 3.2 Відповідальність сторін за невиконання зобов'язань
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

Предметом дослідження виступають норми чинного аграрного, господарського та цивільного законодавства та інші нормативно-правові акти щодо договору контрактації.

Мета курсової роботи полягає в тому, щоб на основі методів аналізу теоретико-методологічних засад, співставлення та компаративістського, дослідити всі властивості договору контрактації сільськогосподарської продукції, його зміст, права, обов'язки та відповідальність сторін за невиконання договору контрактації сільськогосподарської продукції.

Відповідно до поставленої мети, головними завданнями роботи є наступні:

- Дослідження поняття та суті договору контрактації;

- Вивчення змісту, права та обов'язків сторін договору контрактації сільськогосподарської продукції;

- Виявлення проблем у законодавчому регулюванні даного виду договору.

При написанні роботи використовувались праці вітчизняних вчених у галузях аграрного, цивільного та господарського права. Зокрема, Харитонова Є.О., КрупкИ Ю. М., Підопригори О.А., Погрібного О.О., Жушмана В. П., Панченка М.І., Шевченка Я. М., Борисової В. І., Дзера О.В., Несинової С. В., Вінник О. М., а також праці багатьох інших вчених.

Робота складається із вступу, трьох розділів, п'яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

1. Договірні форми реалізації сільськогосподарської продукції

Договір виступає правовою формою регулювання економічних відносин за участю аграрних товаровиробників. Вона застосовується при здійсненні господарської та іншої діяльності виробників аграрної продукції у відносинах з державними, кооперативними і приватними партнерами. Загальне поняття договору передбачено ст. 626 ЦК України, згідно з якою договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір у сільському господарстві можна визначити як правовідношення між двома або більше суб'єктами аграрного господарювання, змістом якого є їхні договірні майнові зобов'язання діяти певним чином: передавати і приймати сільськогосподарську продукцію, виконувати роботу, надавати послуги.

Питання про договори в сільському господарстві є одним зі спірних і проблемних у науці аграрного права, але в будь-якому разі слід мати на увазі, що аграрно-правові договори є предметом саме аграрного права. Проте нормативне-правове регулювання договірних відносин в аграрному секторі економіки в сучасних умовах забезпечено значною мірою ЦК України, норми якого поширюються в рівному ступені на договірні відносини в будь-якій сфері, а також ГК України, тобто всі аграрно-правові договори підпорядковуються загальним правилам цивільного та господарського законодавства. Аграрне право в свою чергу визначає особливості їх правового регулювання. Особливості договірних відносин сільськогосподарських підприємств виявляються в кожному структурному елементі договору (суб'єкти, предмет, зміст та ін.).

Щоб досягти як практичної, так і наукової мети в аграрному праві провадиться класифікація договорів у сільському господарстві за певними ознаками. При цьому треба брати до уваги, що сама галузь аграрного права є самостійною комплексною галуззю, тому з одного боку, загальні положення про правочини та їх різновид - договори, містяться в цивільному законодавстві, а правила про окремі специфічні договори в господарських відносинах зазнали свого правового регулювання в рамках господарського законодавства.

З іншого боку, специфіка відносин аграрного виробництва сама по собі та в поєднанні зі специфікою їх законодавчого регулювання зумовлює особливий підхід до визначення поняття, класифікації, змісту договорів у сільському господарстві.

Через це наука аграрного права не може не враховувати системи договірних зобов'язань за ЦК, який поділяє їх на договори: ті, що опосередковують перехід права власності; пов'язані з передачею майна у тимчасове користування; про виконання робіт; про надання послуг; про страхування; про кредитно-розрахункові відносини; про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

Враховуючи специфіку аграрних відносин, договори у сільському господарстві поділяють на три основні групи. До першої групи належать такі договори: про спільну діяльність з виробництва певної продукції рослинництва та тваринництва; про спільну діяльність з виробництва, дорощування та відкормлювання молодняку худоби та птиці; на виробництво та переробку кормів для тваринництва; з фермерськими господарствами на виробництво продукції на землях цих господарств; інші договори про виробництво сільськогосподарської продукції. До другої групи належать аграрно-правові договори: про реалізацію сільськогосподарської продукції та товарів; про матеріально-технічне забезпечення; про фінансове забезпечення; інші договори про реалізацію продукції та постачання. До третьої групи означених документів відносять договори: про агрохімічне обслуговування сільськогосподарських підприємств; про виконання меліоративних робіт; про ремонт техніки та її технічне обслуговування; про виконання інших підрядних робіт; про надання наукових послуг аграрним підприємствам; договори з банківськими установами та інші договори про надання різноманітних послуг. Окрему групу складають договори про виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських та технологічних робіт у сфері сільського господарства тощо.

У спеціальній літературі пропонується така система договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції: договір контрактації сільськогосподарської продукції; договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції; договір комісії; договір міни. Але щодо такої системи побудови договірних зобов'язань мають бути зроблені певні застереження: по-перше, контрактація за ЦК України розглядається як різновид купівлі-продажу; по-друге, за власною природою договір комісії безпосередньо не сприяє реалізації сільськогосподарської продукції, а лише опосередковує її в майбутньому, оскільки за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один чи декілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Забезпечення потреб у продукції сільського господарства для бюджетної сфери, формування державного резервного та елітного насіннєвих фондів і генетичного фонду у тваринництві здійснюється через державний контракт. Виробники сільгосппродукції самостійно розпоряджаються своєю продукцією, реалізуючи її за державними контрактами та іншими договорами через біржі, торгові та контрактові будинки, заготівельні та посередницькі організації, товарні ринки тощо. Так, закупівля сільськогосподарської продукції за державні кошти може здійснюватися шляхом таких процедур: відкритих торгів; торгів з обмеженою участю; двоступеневих торгів; запиту цінових пропозицій (котирувань); закупівлі в одного постачальника. Договір про закупівлю набуває чинності з моменту його підписання замовником та виконавцем -- визначеним переможцем закупівлі. Договір укладається тільки в письмовій формі. Зокрема, заставні закупівлі зерна згадуються в Указі Президента України "Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва т а розвитку ринку зерна", яким передбачено подолання негативних наслідків сезонних і кон'юнктурних коливань обсягів продажу і цін на зерно і хлібопродукти шляхом впровадження механізму заставних закупок зерна, який передбачає закупку зерна у сільськогосподарських товаровиробників в сезон збирання за заставними цінами та гарантування їм права наступного продажу цього зерна за ринковими цінами в разі перевищення заставних цін за умови відшкодування вартості зберігання такого зерна, а також кредитування заставних закупок зерна, а починаючи з 2001 р. -- їх бюджетне фінансування.

Особливе місце у системі аграрно-правових договорів належить біржовим контрактам на реалізацію сільськогосподарської продукції. Вони мають стати інструментом кредитування сільського господарства і чинником забезпечення його стабільності та невпинного розвитку. Діяльність товарних бірж в Україні регламентується Законом України від 10 грудня 1991 р. "Про товарну біржу".Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку. Типовими правилами біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією від 3 квітня 1996 р., врегульовано правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією. Створення системи спеціалізованих аграрних бірж започатковано Указом Президента України від 18 січня 1995 р. "Про заходи щодо реформування аграрних відносин".

Відповідно до Закону України від 24 червня 2004 р. "Про державну підтримку сільського господарства", аграрна біржа - це юридична особа, створена згідно із Законом України "Про товарну біржу", яка підпадає під регулювання норм такого Закону і статей 279-282 ГК України та надає послуги суб'єктам господарювання з укладення біржових договорів щодо сільськогосподарської продукції, товарних деривативів, базовим активом яких є сільськогосподарська продукція, іпотечних сертифікатів та іпотечних закладних, а також з проведення розрахунково-клірингової діяльності за ними.

Основні інструменти фондового ринку - форвардний та ф'ючерсний контракти, які є деривативами. Відповідно до п. 1.5 Закону України від 28 грудня 1994 р. "Про оподаткування прибутку підприємств" дериватив - це стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому.

Форвардний контракт - стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) товар у визначений час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін такого продажу під чає укладення форвардного контракту.

Ф'ючерсний контракт на зерно - стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) товар у визначений час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту.

Торгівля за спотовими контрактами проводиться наявним стандартним товаром, який протягом тижня після укладення угоди поставляється до сертифікованого біржового складу за рахунок продавця. Оплата продукції здійснюється протягом двох днів після укладення угоди.

Опціон (від англ. option - вибір) надає можливість одній зі сторін договору обирати спосіб чи обсяг виконання обов'язків за договором або відмовитися від нього. У біржовому праві - це вид угоди, яка передбачає право покупця за таким договором відмовитися від його виконання, як правило, з оплатою премії.

Сільськогосподарський товаровиробник має право за власним бажанням вчинити бартерну угоду, тобто обміняти з другою стороною цього договору сільськогосподарську продукцію на іншу. Відповідно до п. 1 ст. 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна зі сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший. Зазвичай, за такими договорами вони одержують необхідні матеріально-технічні ресурси (обладнання, нафтопродукти, засоби захисту рослин і тварин тощо) або товари широкого вжитку. Застосування цих договорів у сільському господарстві дає змогу аграріям діяти за умов великої інфляції. Водночас вони позбавляють товаровиробників обігових коштів. Тому уряд намагається обмежити застосування бартеру.

Сільськогосподарські підприємства укладають з членами сільгосппідприємств, робітниками держгоспів, пенсіонерами та іншими громадянами на добровільній основі договори на вирощування худоби і птиці та на закупівлю лишків молока. Закуплену у громадян за цими договорами продукцію господарство продає державі і зараховує собі у рахунок виконання зобов'язань з контрактації. Крім того, худобу, птицю, кроликів, вирощених у підсобних господарствах громадян, можуть закуповувати заготівельні організації споживчої кооперації, організації громадського харчування та інші організації за договірними цінами.

Законодавство України регламентує реалізацію сільськогосподарської продукції і за договором комісії. За допомогою комісії сільськогосподарське підприємство доручає відповідній торговельній організації продати на комісійних засадах сільськогосподарську продукцію.

Згідно з ч. 1 ст. 713 ЦК України за договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену ним сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію й оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 272 ГК України за договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції (надалі -- виробник) зобов'язується передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації (надалі -- контрактанту) вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобов'язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти й оплатити її.

Зміст цих визначень має багато спільного і водночас містить неприпустимі для таких актів розбіжності. По-перше, за ЦК продукція переходить у власність контрактанта, а в ГК про це нічого не зазначається; по-друге, за ГК договір контрактації укладається лише для державних закупок продукції, а в ЦК про це нічого не згадується; по-третє, за ГК контрактантами можуть бути лише певні юридичні особи, а за ЦК їх коло не обмежується. Посполітак В. В. та Ханик-Посполітак Р. Ю. вважають, що норми ЦК та ГК щодо регулювання відносин контрактації сільськогосподарської продукції доцільно об'єднати. Фактично йдеться про взяття за основу норм ГК, замінивши визначення договору контрактації сільськогосподарської продукції на більш вдале з ЦК. Якщо буде визнано доцільність існування ч. 1 cт. 272 ГК, то її слід перенести в кінець параграфу. Це дозволить чітко визначити, що договір контрактації є можливим для різних суб'єктів права, а не тільки тих, що займаються державною закупівлею сільськогосподарської продукції.

Слід зазначити, що положення ГК України (статті 272-274) є спеціальними стосовно положень ст. 713 ЦК України, тому вони мають переважне значення в регулюванні відносин із закупівлі сільськогосподарської продукції за договором контрактації. З іншого боку, якщо спеціальним законом окремі питання не врегульовано, мають застосовуватися положення ЦК України.

За ЦК, договір контрактації є різновидом купівлі-продажу. Положення про цей вид договірного зобов'язання міститься в гл. 54 ЦК. На ці відносини, відповідно, поширюється дія параграфу 1 гл. 54 ЦК -- "Загальні положення про купівлю-продаж". До відносин за договором контрактації застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу і правила про договори поставки, якщо інше не передбачено договором, законом або іншими нормативно-правовими актами (ч. 2 ст. 713 ЦК України). Він також належить до різновиду договорів на реалізацію майна, але поєднує в собі деякі елементи організаційного договору (щодо надання контрактантом сприяння іншій стороні договору, яка виробляє та реалізує сільськогосподарську продукцію, порядку координації дій сторін щодо виконання ними договірних зобов'язань). У визначенні підкреслюється, що за відповідним договором виробник повинен, насамперед, виробити продукцію та передати її заготівельнику (контрактанту). У цьому разі договір контрактації буде поєднувати в собі ознаки договорів підряду, купівлі-продажу та поставки. Якщо продукція вже вироблена, договір контрактації укладається за правилами щодо договорів купівлі-продажу та поставки.

Договір контрактації сільськогосподарської продукції є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір, він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо істотних умов. Оплатний характер його полягає в тому, що одержану від виробника сільськогосподарську продукцію покупець оплачує за встановленими цінами. Характер розподілу прав і обов'язків у договорі контрактації дає підставу віднести його до двостороннього. Це означає, що обидві сторони взаємно беруть на себе обов'язки та у кожної з них відповідно виникає право вимоги до іншої сторони.

Договір контрактації має плановий характер. Він укладається на основі та на виконання державних замовлень, розпорядження якого обов'язкові для обох сторін. Державне замовлення може визначати правовідносини сторін щодо закупівлі, структуру договірних зв'язків, основні умови договору. Відносини, пов'язані з державним замовленням, регулюються законом "Про поставки продукції для державних потреб" та Порядком формування та розміщення державних замовлень на поставки продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. №266.

Договір контрактації опосередковує відносини щодо заготовлення сільськогосподарської продукції та сировини, що становить основу добробуту будь-якого суспільства. Специфіка сільськогосподарського виробництва робить виробника економічно більш слабкою стороною договору, тому правове регулювання відносин контрактації має на меті підвищення рівня правового захисту виробника-продавця з метою зрівняння його економічних можливостей з можливостями покупця.

Сторони договору: продавець (виробник продукції) та заготівельник (контрактант). Ними, як правило, є підприємці, тому даний договір відносять традиційно до господарських договорів. У зв'язку з цим для закупівлі сільськогосподарської продукції для державних потреб інтереси держави представляють спеціальні особи - державні замовники. Зокрема, замовниками можуть виступати міністерства, установи та організації, яким виділяються кошти з державного бюджету.

З іншого боку в договорі контрактації виступають підприємства та організації будь-яких форм власності, що виробляють сільськогосподарську продукцію. Визначення поняття "сільськогосподарський виробник" законодавство не дає, але Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію" визначає поняття "сільськогосподарський товаровиробник", куди відносить: фізичних або юридичних осіб незалежно від форми власності та господарювання, в яких валовий доход, отриманий від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень тощо) та (або) поголів'я сільськогосподарських тварин у власності, користуванні, в тому числі й на умовах оренди за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50 відсотків загальної суми валового доходу. Це обмеження не поширюється на осіб, які мають особисті підсобні господарства. Згідно зі ст. 1 Закону України від 18 січня 2001 р. "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001--2004 років" сільськогосподарським товаровиробником може бути фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. Наявність статусу суб'єкта підприємницької діяльності в цьому разі не є обов'язковою.

В окремих випадках особа, що має статус контрактанта, визначається нормативним шляхом. Наприклад, згідно із Законом України від 4 липня 2002 р. "Про зерно та ринок зерна в Україні" заставні закупки зерна, тобто гарантовані державою закупки зерна у сільськогосподарських товаровиробників на певний термін за заставними цінами при зберіганні за ними на встановлений у договорі заставних закупок зерна строк права витребувати це зерно, здійснює Державний агент із забезпечення заставних закупок зерна. Ним може бути державне підприємство або господарське товариство, частка держави в статутному фонді якого становить не менше 75%, ікс визначене на конкурсних засадах Кабінетом Міністрів України.

2.3 Предмет договору контрактації

Предмет договору контрактації - будь-яка продукція сільськогосподарського виробництва (рослинництва, тваринництва тощо) як в необробленому вигляді (зернові, картопля, овочі), так і та, що пройшла первинну обробку (масло, вершки). В більшості випадків контрактується майбутній врожай, якого ще не існує на момент укладання договору.

ЦК України не дає визначення поняття "сільськогосподарська продукція". Таке поняття встановлює ст. 1 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України".

Сільськогосподарська продукція -- це будь-яка продукція тваринного і рослинного походження, що підпадає під визначення першої-двадцять четвертої груп Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 р. № 1354 "Про Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності"

Також поняття сільськогосподарської продукції міститься у Законі України від 24 червня 2004 р. "Про державну підтримку сільського господарства України", згідно з п. 2.15 ст. 2 якого нею вважаються товари, які підпадають під визначення 1--24 груп УКТ ЗЕД. За Законом України від 5 квітня 2001 р. "Про Митний тариф України" до цих груп товарів належать живі тварини; продукти тваринного походження; продукти рослинного походження; жири та олії тваринного або рослинного походження; продукти їх розщеплення; готові харчові жири; віск тваринного або рослинного походження, а також готові харчові продукти; алкогольні та безалкогольні напої і оцет; тютюн та його замінники.

При укладенні договору сторони можуть передбачити, що в рахунок виконання зобов'язання щодо здавання продукції у свіжому (натуральному) вигляді товаровиробник частину продукції продає у переробленому вигляді.

- види продукції (асортимент), номер державного стандарту або технічних умов, гранично допустимий вміст у продукції шкідливих речовин;

- кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника;

- ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-приймання продукції;

- обов'язки контрактанта щодо надання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства;

- взаємна відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору.

Виробництво сільськогосподарської продукції значною мірою залежить від кліматичних умов, тому конкретні строки здачі продукції сторони можуть погоджувати додатково. При цьому, за загальним правилом, реалізація сільськогосподарськими виробниками отриманої ними продукції здійснюється на принципах вільного вибору форм, способів, видів і місця реалізації, за цінами, встановлюваними угодою сторін, а реалізація продукції в рахунок державного контракту чи замовлення - за цінами, встановленими умовами договорів з урахуванням показників нормативних актів.

Особливості виконання договорів контрактації встановлюються Положенням про контрактацію сільськогосподарської продукції, яке затверджується Кабінетом Міністрів України (ст. 273 ГК).

3. Виконання договору контрактації сільськогосподарської продукції

3.1 Зміст договору контрактації

Зміст договору -- це сукупність встановлених нормативно-правовими актами, плановими завданнями і сторонами умов про предмет, строки і порядок доставки продукції, що закуповується, місця здачі, ціна, характер допомоги виробнику і взаємної відповідальності сторін у разі невиконання або неналежного виконання договору.

Істотними умовами цього договору, відповідно до ч. З ст. 272 ГК є:

- види продукції (асортимент), номер державного стандарту або технічних умов, гранично допустимий вміст у продукції похідних речовин;

- кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника;

- ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-приймання продукції;

- обов'язки контрактанта щодо подання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства;

- взаємна відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору;

- інші умови, що мають передбачатися Типовим договором контрактації сільськогосподарської продукції, затвердженим у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Якість (сортність) сільськогосподарської продукції, що передається виробником, має відповідати стандартам, технічним умовам, правилам ветеринарного й санітарного нагляду. Недоброякісність (невідповідність її обумовленій сортності) переданої продукції є підставою для відмови контрактанта цілком або частково від такої продукції, або для вимоги щодо відповідного зменшення ціни продукції відповідно до ст. 708 ЦК, тобто для прийняття її за дійсною ціною, котра відповідає якості цієї продукції.

Кількість і асортимент сільськогосподарської продукції, що підлягає закупівлі, визначається в договорах відповідно до державного контракту, а у разі його відсутності - за домовленістю сторін.

У договорі контрактації зазначаються ціна за одиницю виміру продукції, загальна сума договору. Відповідно до змісту ст. 632 ЦК, зміна ціни після укладення договору дозволяється лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Ціна на сільськогосподарську продукцію, що поставляється, не може змінюватися угодою сторін, якщо договір укладено на підставі державного контракту, яким передбачена ціна. Вступаючи в такі договірні відносини виробник погоджується з умовами держконтракту. На продукцію, що закуповується не в рахунок держконтракту чи понад нього, сторони можуть установити інші ціни своєю угодою. Орієнтовні стартові закупівельні ціни індексуються у зв'язку з інфляційними процесами, що обов'язково обумовлюється у договорі.

Важливою умовою в договорі контрактації є строки здачі продукції заготівельникові, їх зазначають у договорах з урахуванням пори дозрівання культур, умов виробництва, переробки та зберігання. За погодженням із заготівельником господарство може достроково здати продукцію у рахунок наступних здавальних періодів. Невід'ємною частиною договору є погоджені між сторонами графіки доставки, які конкретизують строки здачі продукції. Господарство телеграфом повідомляє заготівельника про час відвантаження продукції. Днем виконання господарством зобов'язань за договором вважається дата складання приймально-здавального документа під час здачі продукції у господарстві або на приймально-здавальному пункті заготівельника, а в разі відвантаження її одержувачеві -- день здачі продукції транспортній організації.

Для договорів контрактації встановлено обов'язковий авансовий порядок оплати отриманої продукції. Сторони зобов'язані визначити в договорі розмір такого авансу і терміни його виплати. Так, для закупівель сільськогосподарської продукції за держконтрактом встановлено обов'язковий порядок авансового платежу в розмірі 50% вартості законтрактованої продукції. Заготівник зобов'язаний оплатити сільськогосподарську продукцію не пізніше наступного дня після приймання продукції, а у випадку, коли заготівник знаходиться поза місцем розташування обслуговуючої його установи банку, - не пізніше п'яти днів після приймання продукції, якщо інше не передбачено в інструкціях з питань закупівель сільськогосподарської продукції. Одночасно з оплатою продукції (або після одержання рахунків господарства) заготівник оплачує вартість доставки продукції транспортом господарства.

Факультативні (необов'язкові умови) договору (частини 3-4 ст. 273 ГК України):

- визначення обсягів сільськогосподарської продукції, приймання якої контрактант здійснює безпосередньо у виробника, та продукції, яка доставляється безпосередньо виробником торговельним підприємствам; решта продукції приймається контрактантом на визначених договором приймальних пунктах, розташованих у межах адміністративного району за місцезнаходженням виробника;

- порядок забезпечення виробників тарою та необхідними матеріалами для пакування продукції із зазначенням їх кількості та строків надання виробникові.

Порядок виконання цього різновиду договору на реалізацію майна має свої особливості, що фіксуються не лише в договорі, а й закріплюються в законі. Так, відповідно до частин 1 та 2 ст. 273 ГК України передбачаються обов'язки та порядок дій сторін, спрямовані на досягнення мети договору. Зокрема, виробник повинен не пізніше як за п'ятнадцять днів до початку заготівлі продукції повідомити контрактанта про кількість і строки здачі сільськогосподарської продукції, що пропонується до продажу, та погодити календарний графік її здачі. Контрактант зобов'язаний прийняти від виробника всю пред'явлену ним продукцію на умовах, передбачених у договорі. Нестандартну продукцію, яка швидко псується, придатну для використання у свіжому або переробленому вигляді, та стандартну продукцію, яка швидко псується, що здається понад обсяги, передбачені договором, контрактант приймає за цінами і на умовах, що погоджені сторонами.

За договором контрактації товаровиробник і контрактант (заготівельник) пов'язані взаємними правами і обов'язками. Основний обов'язок виробника полягає в тому, щоб спочатку виростити сільськогосподарську продукцію, а потім передати її заготівникові або визначеному ним одержувачеві у власність в строки, якості, кількості, що передбачені в договорі, а також в погодженому асортименті. В свою чергу, основний обов'язок заготівника полягає в тому, щоб прийняти товар і його оплатити.

Специфіка договору контрактації полягає в тому, що 1) він є замовленням держави сільськогосподарському виробнику на відповідну продукцію; 2) його предметом може бути лише сільгосппродукція, що, як правило, на момент укладання договору ще не існує в натурі; 3) однією зі сторін договору є безпосередньо виробник продукції; 4) на контрактанта покладаються певні обов'язки щодо сприяння виробнику (так договір контрактації певною мірою опосередковує відносини щодо виробництва продукції).

Ще одна особливість цього договору полягає в тому, що виконання договірних зобов'язань виробником сільськогосподарської продукції значною мірою залежить від погодних умов, тому на заготівельника покладаються додаткові обов'язки: не лише прийняти продукцію у заготівельника, а й забезпечити її вивезення, надати пакувальні матеріали, тару.

Заготівельник не має права відмовитися від прийняття продукції, яка відповідає умовам договору і знаходиться у визначеному місці здачі.

Специфіка предмету договору полягає в тому, що ним є лише продукція сільськогосподарського виробництва, яка володіє двома критеріями: а) отримана в сільському господарстві; б) шляхом вирощування (зерно, овочі, фрукти та ін.) або збору з використанням природи (землі, флори, фауни), а також виробництва (жива худоба, птиця, молоко, шерсть вівці та ін.).

3.2 Відповідальність сторін за невиконання зобов'язань

Для договору контрактації є обов'язковими положення про відповідальність сторін, а також вимога реального виконання зобов'язань. За невиконання або неналежне виконання сторонами своїх зобов'язань за договором настає відповідальність у вигляді неустойки і/чи відшкодування збитків. Зокрема, у разі невиконання договору за кількістю, асортиментом і строками здачі сільгосппродукції господарства сплачують заготівельним організаціям і переробним підприємствам неустойку, розмір якої встановлюється у договорі у відсотковому відношенні до вартості недопоставленої продукції за цінами, обумовленими в договорі, з урахуванням їх індексації у зв'язку з інфляційними процесами, крім випадків недобору продукції внаслідок стихійного лиха.

Відповідальність сторін за порушення договору контрактації нині будується на принципі вини (умислу або необережності), яка презюмується (ст. 614--617 ЦК України).

У сфері контрактації діє вимога реального виконання зобов'язань: кількість продукції, не зданої господарством у встановлені договором періоди (строки), підлягає здачі в інші строки, погоджені сторонами, і зарахуванню в період її фактичної здачі, за винятком тих видів продукції, виробництво яких має сезонний характер і поповнити нездану кількість їх неможливо. Штраф за нездачу господарством продукції обчислюється виходячи лише з вартості продукції, не зданої у попередньому періоді. Господарство відповідає також за неповернення тари, наданої йому заготівельником, відшкодовує заготівельникові збитки, яких він зазнав у зв'язку з тим, що господарство не підготувало продукцію до здачі на місці і не попередило про це заготівельника, тощо.

З виробника не може бути стягнуто штраф за неналежну якість продукції, якщо інше не передбачено інструкціями, правилами про порядок проведення закупівель або за домовленістю сторін у договорі встановлені санкції за таке порушення. Заготівельник відповідає за неналежну якість продукції перед одержувачем (споживачем), як сторона у договорі поставки, але він може бути звільнений від відповідальності у випадку, коли виробник не пред'явивши продукцію заготівельникові для приймання, відвантажив її одержувачеві.

За невиконання договірних зобов'язань з приймання продукції у виробника та за відмову від приймання продукції, належно пред'явленої виробником, контрактант сплачує виробнику штраф у розмірі 5 відсотків вартості неприйнятої продукції та відшкодовує йому завдані збитки, а щодо продукції, яка швидко псується, -- повну її вартість. Зокрема відшкодовує виробникові продукції фактичні витрати, пов'язані з доставкою її в обидва кінці (якщо ця продукція завозилася до місця приймання транспортними засобами господарства). У договорі може бути передбачено відповідальність контрактанта за невиконання в обумовлені строки договірних зобов'язань із зустрічного продажу цукру, олії, меляси тощо.

Відповідальність за порушення зобов'язань за державним контрактом або у разі фінансування виконання договірних зобов'язань за рахунок Державного бюджету чи за рахунок державного кредиту передбачаються ч. 2 ст. 231 ГК України у формі штрафних санкцій таких розмірів (якщо інше не передбачено законом або договором):

- за порушення зобов'язань щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) - штраф у розмірі двадцяти відсотків неякісних(некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання - пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов'язання, а за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів - штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У договорі контрактації можуть бути передбачені також інші санкції за невиконання або неналежне виконання зобов'язань відповідно до вимог ГК України.

Сторона у договорі контрактації, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, до котрої відносять стихійні лиха чи інші несприятливі умови виробництва сільгосппродукції.Питання про те, чи є певна обставина стихійним лихом, вирішується згідно з правилами, що їх застосовують при страхуванні майна сільськогосподарських товаровиробників. До інших несприятливих умов відносять природні та інші об'єктивні фактори, які свідчать про відсутність вини господарства (наприклад, заборона здавати худобу у зв'язку з її масовим захворюванням). Доказами на підтвердження цих обставин можуть бути висновки державної інспекції із заготівель та якості продукції, довідки ветеринарного нагляду, довідки метеослужби, акти, складені за участю представника страхової організації, тощо. Порушення договору заготівельником полягає у ненаданні допомоги в організації виробництва і транспортуванні продукції на приймальний пункт, непогодженні графіка здачі, незабезпеченні тарою і пакувальними матеріалами тощо. При виникненні спорів господарські суди оцінюють подані господарством документи, з'ясовують, на яких площах загинули посіви, чи була можливість здати хоч би частину продукції за рахунок знятого врожаю з інших площ, чи вживало господарство заходів, щоб запобігти негативним наслідкам стихійного лиха або іншим несприятливим умовам. З урахуванням усіх цих обставин і вирішується питання про звільнення господарства від відповідальності за невиконання зобов'язання за договором контрактації.