Забезпечення якості та безпечності сільськогосподарської продукції в Україні

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Забезпечення якості та безпечності сільськогосподарської продукції в Україні

Шнайдер М.Р., студентка Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Сокол М.В. к.ю.н., доцент кафедри цивільно-правових дисциплін, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Shnaider MR., Sokol M.V. Ensuring the quality and safety of agricultural products in Ukraine

The article examines the state of the quality and safety of agricultural products, food products in Ukraine. Defined and elaborated the concept of "quality" and "safety" of foods. The measures of public policy, the implementation of which will improve the state control over the safety and quality of food.

Key words: agricultural law, food quality, food safety, agricultural products, indicator quality products, certification, standards.

Постановка проблеми

На даний час багато українців має бажання харчуватися здоровою їжею, яка відповідатиме вимогам якості та безпечності продуктів харчування. Саме від споживання якісних та безпечних продуктів харчування залежить здоров'я дітей та родин, збільшення тривалості життя та підвищення продуктивності праці. Тому питання забезпечення якості та безпечності сільськогосподарської продукції як основного фактора підвищення стану здоров'я населення України є надзвичайно актуальним питанням на сьогодні.

Важливу роль у вирішенні проблеми якості відіграють стандартизація, сертифікація, які є ефективними засобами управління якістю і забезпечення безпеки сільськогосподарської продукції. Зокрема, безпосередньо стандарти встановлюють визначений набір конкретних показників якості товарів, які спроможні задовольнити потреби та забезпечити надійну безпеку споживачів [1].

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Окремі аспекти проблеми якості та безпечності сільськогосподарської продукції досліджували такі науковці, як С.І. Бугера, В.Я. Гладченко, Т.Ю. Гречко, С.Г. Дзюба, Т. Дудар, Л.А. Жураковська, С.А. Король, Д.Ф. Крисанов, В.В. Латишева, В.М. Прилип- ко, С.М. Романко, , В.С. Солоникова. Однак, не зважаючи на вагомі напрацювання, все ж існують певні проблемні моменти правового регулювання забезпечення якості продукції.

Економічна категорія «якість продукції» є дуже динамічною, як і весь процес, пов'язаний із нею, тому необхідно здійснювати постійний пошук нових, нетрадиційних підходів до виробництва високоякісної сільськогосподарської продукції та її переробки.

Метою статті є дослідження та визначення проблем щодо забезпечення якості та безпечності сільськогосподарської продукції та продуктів харчування в Україні та запропонувати шляхи їх вирішення.

Виклад основного матеріалу

На сьогодні у всьому світі стали суттєво висуватися жорсткі вимоги споживачем до якості продукції сільського господарства. Споживач бажає не тільки якісно харчуватись, а і бути впевненим в тому, що продукти харчування не завдадуть шкоди здоров'ю не тільки зараз, але й в майбутньому. Одним з важливих впливів на процес підвищення рівня якості продукції є відповідна законодавча база.

В Україні питання якості та безпечності харчових продуктів регулюється низкою законодавчих актів: Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини». Крім цього, існує низка інших важливих документів, що стосуються безпечності продуктів харчування в Україні. До них належать нормативні документи стандарти (ГОСТи, прийняті до 1991 року, та державні стандарти України (ДСТУ), прийняті після 1991 року, тех-

нічні умови (ТУ), методичні вказівки та технологічна документація (рецептури, технологічні регламенти та інструкції, технічні описи) [2, с. 2]. Таким чином погоджуємось з твердженням С.І. Бугери, що вирішення проблеми якості сільськогосподарської продукції лише через організаційно-технологічний напрям не забезпечить необхідного результату, оскільки мета виробника і споживача не збігаються. Єдиним чинником впливу при цьому може виступати лише правове регулювання, що формує правове поле діяльності у цьому секторі [3, с. 229].

У відповідності із законодавчими актами, основними засадами державної політики в сфері якості є:

- пріоритетність збереження і зміцнення здоров'я людини та визнання її прав на належну якість і безпеку харчових продуктів;

- створення гарантій безпеки для здоров'я людини під час виготовлення, ввезення, транспортування, зберігання, реалізації, споживання та утилізації або знищення харчових продуктів;

- стимулювання впровадження нових інноваційних технологій виготовлення харчових продуктів;

- підтримка контролю якості харчових продуктів з боку громадських організацій;

- державний контроль і нагляд за виробництвом, транспортуванням, зберіганням, реалізацією, використанням, утилізацією або знищенням, які забезпечують збереження навколишнього природного середовища;

- встановлення відповідальності виробників і продавців харчових продуктів за забезпечення їхньої належної якості та безпечності під час виготовлення, транспортування, зберігання та реалізації, а також за реалізацію продукції у разі її невідповідності стандартам, санітарним, ветеринарним та фітосанітарним нормам [4].

Проводячи аналіз вимог щодо виробництва сільськогосподарської продукції доцільно було б зупинитись на сутності понять «якість» та «безпечність» продуктів харчування. У Законі України від 6 вересня 2005 року «Про безпечність та якість харчових продуктів» якість харчового продукту - це ступінь досконалості властивостей та характерних рис харчового продукту, які здатні задовольнити потреби (вимоги) та побажання тих, хто споживає або використовує цей харчовий продукт. На думку С.Г. Дзюби, якість продукції - це сукупність власних характеристик продукції, що стосуються її здатності задовольнити встановлені та передбачувані відповідно до її призначення потреби й відповідати вимогам законодавства, нормам та правилам на всіх стадіях її життєвого циклу [5, с. 209].

У свою чергу, безпечність харчового продукту - це стан харчового продукту, що є результатом діяльності з виробництва та обігу, яка здійснюється з дотриманням вимог, встановлених санітарними заходами та/ або технічними регламентами, та забезпечує впевненість у тому, що харчовий продукт не завдає шкоди здоров'ю людини (споживача), якщо він спожитий за призначенням [6]. Окремі науковці не розмежовують поняття «безпеки» та «безпечності» сільськогосподарської продукції. Вважаємо, що використовувати то одне, то інше поняття в єдиному контексті не зовсім доцільно, оскільки екологічна безпека сільськогосподарської продукції включає такі показники, як безпечність, екологічна чистота і якість продукції. У свою чергу, безпечність продукції є одним із показників якості сільськогосподарської продукції. контроль якість безпечність продукт

Нині науково-технічний прогрес охоплює всі головні елементи виробничого процесу і безпосередньо впливає на основні чинники, які формують якість продукції. До таких чинників належать: стан селекції, насінництва і племінної справи; кількість і якість засобів виробництва; технологія й організація виробництва; рівень стандартизації та сертифікації; система економічного стимулювання, заготівель і транспортування продукції [7, с. 39]. Тому, на нашу думку, перш за все суттєво впливає на показники якості продукції рослинництва, а надалі через якісний стан корму і на продукцію тваринництва - якість ґрунту.

Щорічно втрачається 100 тис. га родючих земель. Причому головним чинником ерозійних процесів є використання недосконалих технологій у землеробстві, зменшення внесення органічних та мінеральних добрив. Та ще однією проблемою є значне забруднення ґрунтів пестицидами. За даними Міністерства аграрної політики і продовольства України, не зважаючи на те, що використання високотоксичних хлорорганічних пестицидів було заборонено майже півстоліття тому, їх залишки ще до цього часу виявляються у пробах ґрунту [8, с. 230]. А це в свою чергу сприяє забрудненню залишками пестицидів рослинної продукції.

У багатьох країнах світу існує система управління безпекою харчових продуктів НАССР або АРККТ - аналіз ризиків і критичних контрольних точок. Ця система є основною в харчовій промисловості для контролю безпечності харчових продуктів. Система НАССР забезпечує контроль харчових продуктів на всіх етапах їх виробництва, виявляє специфічні ризики. Ця система містить всю інформацію про продукти та сировину, про допоміжні матеріали, про весь технологічний процес виробництва, в тому числі про обладнання. Однак, система НАССР не враховує екологічну безпеку харчових продуктів, а шкідливих факторів стає все більше.

У зв'язку із тим, щоб запобігти негативним наслідкам, в багатьох розвинутих країнах світу набуває поширення система екологічно чистого сільського господарства та виробництва харчових продуктів, яка набула назву IFOAM. Система IFOAM - це міжнародна сертифікаційна система, яка охоплює всі етапи виробництва харчових продуктів, починаючи від сировини до готового продукту, включаючи пакування. Система IFOAM базується на трьох основних принципах: охорона навколишнього середовища, охорона здоров'я людей, справедлива конкуренція [1]. Таким чином, на нашу думку, можна вважати, що основою управління якістю сільськогосподарської і харчової продукції є стандартизація, завдяки якій споживач має можливість споживати якісну і безпечну продукцію.

Висновки та пропозиції

Отже, у результаті проведеного дослідження ми встановили, що якість та безпечність сільськогосподарської продукції та харчових продуктів - це сукупність споживних властивостей, створених за встановленими стандартами на етапах підготовки виробництва, безпосереднього виробництва, зберігання, транспортування і реалізації, здатних задовольнити суспільну потребу. Проте, на жаль, у нашій державі не діє принцип «від лану до столу», що передбачає контроль за якістю та безпечністю сільськогосподарської продукції від самого виробництва та надалі її реалізації для споживачів. Таким чином, для покращення забезпечення якості та безпечності сільськогосподарської продукції необхідно:

- впровадити контроль за якістю і безпечністю продукції на основі сучасних систем НАССР та IFOAM, міжнародних стандартів систем якості ISO;

- споживачу надавати повну та правдиву інформацію про склад, який містить продукція;

- посилити відповідальність виробників за виробництво і збут фальсифікованої, неякісної та небезпечної продукції;

- удосконалити національне законодавство відповідно до європейських стандартів та норм.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Гладченко В.Я. Якість і безпека сільськогосподарської продукції / В.Я. Гладченко, Т.Ю. Гречко. [Електронний ресурс]

2. Жураковська Л.А. Забезпечення якості та безпечності сільськогосподарської продукції та продуктів харчування в Україні / Л.А. Жураковська // Вісник Сумського національного аграрного університету Серія «Фінанси і кредит». - 2013. - №1. - С. 1-7.

3. Бугера С.І. Якість сільськогосподарської продукції: правові проблеми раціонального використання природно-ресурсного потенціалу / С.І. Бугера // Часопис Київського університету права. - 2011. - №3. - С. 229-232.

4. Сіднєва Ж.К. Забезпечення якості та екологічної безпечності продуктів харчування / Ж.К. Сіднєва. [Електронний ресурс]

5. Дзюба С.Г. Показники якості продукції як предмет аналітичного огляду в законодавстві України / С.Г. Дзюба // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. - 2014. - №1(72). - С. 205-214.

6. Про внесення змін до Закону України «Про якість і безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини» : Закон України від 06.09.2005 року №2809-ГУ // Офіційний вісник України. - 2005. - №42. - С. 11.

Дудар Т. Проблеми забезпечення якості сільськогосподарської продукції та продовольства у агробізнесі / Т Дудар // Вісник ТНЕУ - 2014. - №3. - С. 37-48.

Размещено на Allbest.ru