Митне право

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

ЛЬВІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ МЕНЕДЖМЕНТУ

Митне право

(короткий конспект лекцій)

Затверджено на засіданні

кафедри гуманітарних дисциплін

Протокол № від « » 2013 р.

ЛЬВІВ 2013

«Митне право» (для бакалаврів)/короткий конспект лекцій. - ЛІМ.- 2013

Укладач: Піхут М.М.

Навчальна дисципліна «Митне право» рекомендована для вивчення студентами освітньо-кваліфікаційного рівня спеціальності 7.03060101 «Менеджмент організацій і адміністрування» та 6.03050701 «Маркетинг»,6.030801»Менеджмент»

Основні завдання курсу - є:

- набуття знань про суб'єктів та об'єкти цієї галузі;

- набуття необхідних навичок щодо застосування отриманих знань для вирішення практичних завдань.

В результаті вивчення навчальної дисципліни «Митне право» студент повинен знати:

основні теоретичні положення, принципи, категорії, інститути, предмет та метод митного права; поняття та основні напрями реалізації державної митної справи, засоби забезпечення законності при переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон України; поняття, структуру державної митної служби; поняття та види відповідальності за порушення митних правил;

порядок заповнення митної декларації; способи визначення митної вартості товару та країни походження товару; порядок проведення митного огляду; способи нарахування та сплати митних платежів; заходи, щодо запобігання вчиненню порушень митних правил, тощо.

Студент повинен вміти:

реалізувати вимоги держави що ставляться до суб'єктів, які переміщують товари та транспортні засоби через митний кордон України або у сфері надання митних послуг;

правильно тлумачити норми митного права і застосовувати їх до конкретних практичних ситуацій.

використовувати набуті з митного права знання у підвищенні ефективності професійної діяльності.

Лекція № 1. Державна політика у сфері державної митної справи

ПЛАН

1. Поняття, принципи та функції державної політики у сфері державної митної справи.

2. Державна митна справа - основа правового регулювання митного права в Україні.

1. Поняття, принципи та функції державної політики у сфері державної митної справи

Державна політика у сфері державної митної справи по суті вирішує два завдання: 1) використовувати зовнішньоекономічні зв'язки для розвитку економіки країни; 2) захист її від несприятливого впливу зовнішньоекономічних чинників - спекулятивних, монопольних, кон'юнктурних (ситуація в даний період в даному місці, умови, обставини, що складаються на ринку та обумовлюють його функціонування). Отже, державна політика у сфері державної митної справи є засобом забезпечення інтересів держави та національної економіки.

Фритредерство - це політика вільної торгівлі, за якої митні органи виконують переважно реєстраційні функції та не стягують імпортні та експортні мита, не встановлюють обмеження на зовнішньоторговельний обіг.

Термін «вільна торгівля» означає такі торгівельні відносини, в умовах яких будь-яка особа, група осіб або держава можуть вільно ввійти в ринкові відносини: купувати товари, продавати або обмінювати товари за вільними цінами, які автономно встановлюються контрагентами не залежно від тарифних і нетарифних бар'єрів окремого національного ринку (митних зборів, адміністративних, санітарних та інших приписів).

Протекціонізм (від англ. «захист»), навпаки спрямований на захист власної промисловості та власного товаровиробника від зарубіжних конкурентів на внутрішньому ринку. Для нього характерна високі митні тарифи та обмеження імпорту. Уперше започатковувався у Англії у 16 столітті для захисту підприємців від голландських та французьких товарів були введені високі ставки мита на товари, які вироблялись в Англії. Разом з тим обмежувалось чи заборонялось ввезення товарів на іноземних суднах. 400 років такої політики дозволило Англії стати могутньою морською державою та вийти на перше місце за економічним розвитком.

Державна політика у сфері державної митної справи (стаття 5 Митного Кодексу) - це система цілей, принципів, функцій, напрямів, засобів і механізмів діяльності держави, спрямованих на:

- забезпечення національних митних інтересів та безпеки України,

- регулювання зовнішньої торгівлі та захист внутрішнього ринку,

- розвиток національної економіки та її інтеграцію до світової економіки,

- наповнення державного бюджету.

До основних функцій митної політики слід віднести такі:

* фіскальна;* регулятивна;* захисна.

2. Державна митна справа - основа правового регулювання митного права

Поняття державної митної справи (стаття 7 МК) об'єднує наступні напрями діяльності органів державної влади:

1) встановлення порядку і умов переміщення товарів через митний кордон України,

2) митний контроль;

3) митне оформлення;

4) застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД);

5) справляння митних платежів;

6) ведення митної статистики та обмін митною інформацією;

7) ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД),

8) здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України;

9) запобігання та протидія контрабанді;

10) боротьба з порушеннями митних правил;

11) організація і забезпечення діяльності митних органів;

інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної

Лекція № 2. Митне право України - комплексна галузь права

ПЛАН

1. Митне право: поняття, предмет та метод.

2.Система та джерела митного права України.

3.Державна митна служба України - правовий статус та структура.

1. Митне право: поняття, предмет та метод

Предметом правового регулювання - суспільні відносини, що виникають з приводу переміщення через митний кордон України товарів, предметів та транспортних засобів, а також методом правового регулювання цих відносин. Головними завданнями адміністративного права є правове регулювання організаційних, управлінських стосунків у суспільстві (адміністративна діяльність) та правоохоронна діяльність держави, що включає встановлення всілякого роду правових заборон, застосування до порушників різноманітних державно-примусових засобів, зокрема адміністративної відповідальності.

Митне право - система норм, які регулюють суспільні відносини у сфері митної справи, відносини митного характеру, що виникають в інших сферах державної діяльності, а також відносини, які встановлюються у зв'язку з виконанням міжнародних договорів з питань митної справи.

До завдань митного права України належить: 1) нормативне забезпечення митної політики та митної справи держави; 2) визначення правового статусу суб'єктів митних правовідносин; 3) встановлення відповідальності за порушення митних правил і митного законодавства та порядку їх застосування; 4) визначення порядку створення, реорганізації та ліквідації митних органів; 5) закріплення правових і організаційних основ переміщення через державний кордон України товарів та інших предметів; 6) регулювання порядку митного контролю; 7) встановлення порядку стягнення мита та інших податків, порядку митного оформлення товарів, в тому числі декларування товарів та інших предметів; 8) здійснення комплексного контролю за валютними операціями; 9) забезпечення здійснення заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку; 10) забезпечення реалізації та розвитку міжнародного співробітництва у митній сфері.

Метод правового регулювання є сукупністю прийомів, способів впливу права на суспільні відносини.

За характером владних повноважень методи можна поділити на імперативний і диспозитивний. Імперативний метод -- це метод владних приписів і заборон, а диспозитивний -- це метод дозволу, характерний для цивільного права..

Митний тариф являє собою звід ставок мита, застосовуваних до товарів, переміщуваних через митний кордон. митно-тарифний метод -- метод, у якому поєднуються правовий і економічний методи одночасно. Вплив цих двох категорій один на одного в цьому методі настільки великий, що визначити межі між ними неможливо. Безперечно, що правова частина методу має адміністративну природу, оскільки жоден метод не містить в собі такого поєднання економіки, права і політики.

2. Система та джерела митного права України

Норми митного права, так само як й інші галузі права, складають дві великі частини: Загальну й Особливу.

Загальна частина митного права включає митні правові норми, у яких виражені загальні положення, що стосуються регулювання всієї сукупності суспільних відносин у сфері митної справи. До складу Загальної частини входять митно-правові норми:

що закріплюють мету, принципи й зміст митної справи;

що регулюють правовий статус митних органів;

що регулюють державну службу в митних органах і визначають правовий статус посадових осіб митних органів;

що упорядковують правовий статус осіб, які переміщають товари і транспортні засоби через митний кордон;

що визначають форми і методи митної діяльності, серед яких важлива роль належить митно-правовим нормам, що регламентують порядок прийняття актів у сфері митної справи й здійснення інших процесуальних і процедурних дій;

що регулюють примус у митній сфері.

Особлива частина митного права містить у собі розташовані у визначеному Митним кодексом України порядку і логічній послідовності інститути митного права, зв'язок між якими об'єктивно зумовлений самою сутністю та змістом митної справи. До складу Особливої частини входять митно-правові інститути, що поєднують такі групи митно-правових норм, що регулюють:

переміщення через митний кордон товарів і предметів;митні режими;митні платежі;митне формлення;

митний контроль;валютний контроль;ведення митної статистики.

Джерела митного права - є Конституція України.\, Митний кодекс України (від 13.03.2012), як кодифіковане зібрання найбільш важливих норм митного права, котрий набув чинності 1 червня 2012 року.

Значна кількість норм митного права міститься в підзаконних нормативних актах, які дістали назву адміністративної нормотворчості.

Значна частка відомчих норм, що приймаються наказами Державної митної служби України. Державна митна служба України як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує проведення її життя державної митної політики, організовує функціонування митної системи та здійснює управління цією сферою відповідно до пункту 9 Положення про Державну митну службу України, Держмитслужба України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства фінансів України та доручень Міністра видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписуються Головою Держмитслужби України.

3. Державна митна служба України: правовий статус та структура

Митними органами є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері митної справи (далі Державна митна служба України), спеціалізовані митні органи, митниці та митні пости.

Митні органи належать до кола органів виконавчої влади. Водночас вони є елементом апарату державного управління. Чинним законодавством митні органи віднесені до воєнізованих органів. Це означає, що співробітники цих органів мають право носити зброю та інші засоби індивідуального захисту. У передбачених законом випадках вони можуть застосувати ці спеціальні засоби (вогнепальна зброя, наручники, упаковки з газом дратівливої дії, засобами примусової зупинки транспортних засобів, тощо).

митні органи виконують функції дізнання у справах про порушення митних правил, мають право застосовувати примус і накладати стягнення відповідно до чинного законодавства, застосовують низку характерних для правоохоронних органів процедур (особистий догляд, передогляд). Діяльність митних органів детально урегульована Митним Кодексом України та іншими нормативними актами і забезпечується спеціально підготовленими державними службовцями.

Митні органи здійснюють діяльність, яка має:

- управлінський (прийняття нормативно-правових актів у сфері державної митної справи),

- організуючий (організація митного оформлення, митного контролю),

- виконавчий (виконавча діяльність митних органів полягає у повсякденній практичній організації та здійсненні митної діяльності й інших засобів реалізації митної політики),

- контрольний,

- розпорядчий (приймати рішення, обов'язкові до виконання підпорядкованими митними органами, суб'єктами господарювання й громадянами, та контролювати їх виконання),

- правоохоронний (було описано вище) характер.

Митниця підпорядковується центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.

Створення, реорганізація та ліквідація митниць здійснюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, в порядку, визначеному законом.

Керівник митниці призначається на посаду та звільняється з посади керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, в порядку, встановленому законодавством. Необхідною умовою для призначення є наявність у кандидата стажу роботи на керівних посадах у митних органах України не менше п'яти років, у тому числі не менше одного року - в центральному органі виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.

Митниці та їх підрозділи (митні пости) створюються, як правило, за територіальним принципом і здійснюють свою діяльність в межах території, що визначається центральним апаратом Держмитслужби України.

Спеціалізовані митні органи виконують свої функції на всій митній території України.

У місцях розташування митниць, митних постів в міру необхідності можуть створюватися відокремлені підрозділи та окремі робочі місця спеціалізованих митних органів.

Спеціалізовані митні органи є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням і діють відповідно до Конституції України, Митного Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі положень, які затверджуються наказами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.

Створення, реорганізація та ліквідація спеціалізованих митних органів здійснюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, в порядку, визначеному законом.

Керівники спеціалізованих митних органів призначаються на посади та звільняються з посад наказами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, в порядку, визначеному законодавством. Необхідною умовою для призначення є наявність у кандидата стажу роботи на керівних посадах в митних органах України не менше п'яти років.

Лекція № 3. Митний режим як різновид адміністративно-правового режиму

ПЛАН

1. Митний режим: правова природа, поняття та класифікація

2. Загальні правила застосування митних режимів

1. Митний режим: правова природа, поняття та класифікація

Митний режим є однією з основних категорій митного законодавства України і визначає:

- конкретний порядок переміщення товарів через митний кордон України залежно від їх призначення;

- правовий статус товарів, що проявляється через межі прав фізичних та юридичних осіб щодо розпорядження товарами, що переміщуються (можливість використовувати, відчужувати, обов'язок повернути через певний строк, тощо);

- обсяг митних та інших платежів, які необхідно сплатити у зв'язку із переміщенням цих товарів;

- умови знаходження товарів та їх припустиме використання на (за межами) митній території;

- додаткові вимоги до даного товару, а також до правового статусу особи, яка переміщує його через митний кордон (у випадках, передбачених митним законодавством).

Визначення митних режимів здійснюється за такими ознаками:

- походження товарів (український чи іноземний);

- вибрана юридичними чи фізичними особами мета переміщення;

- напрямок переміщення;

- строк перебування товарів під митним режимом;

- сплата митних платежів, а також надання митних пільг;

- статус товарів після завершення митного оформлення.

На території України згідно з Законом «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року запроваджуються такі правові режими для іноземних суб'єктів господарської діяльності:

- національний режим, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов'язків не менший, ніж суб'єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб'єктів цієї діяльності, пов'язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб'єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів;

- режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб'єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі;

- спеціальний режим, який застосовується до територій спеціальних економічних зон, а також до територій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю України.

митна процедура - це зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання (пункт 21 статті 4 МК).

Митні ж формальності - це сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

2. Загальні правила застосування митних режимів

На даний час в Україні згідно з ст. 70 Митного кодексу України діють 14 митних режимів:

1) імпорт (випуск для вільного обігу);

2) реімпорт;

3) експорт (остаточне вивезення);

4) реекспорт;

5) транзит;

6) тимчасове ввезення;

7) тимчасове вивезення;

8) митний склад;

9) вільна митна зона;

10) безмитна торгівля;

11) переробка на митній території;

12) переробка за межами митної території;

13) знищення або руйнування;

14) відмова на користь держави.

Імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України (ст. 74 Митного кодексу України).

2. Реімпорт - це митний режим, відповідно до якого товари, що були вивезені або оформлені для вивезення за межі митної території України, випускаються у вільний обіг на митній території України зі звільненням від сплати митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ст. 77 Митного кодексу України).

3. Експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення.

4. Реекспорт - це митний режим, відповідно до якого товари, що були раніше ввезені на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивозяться за межі митної території України без сплати вивізного мита та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

5. Транзит -- це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (стаття90 МК).

З урахуванням джерел правового регулювання, і сфери застосування транзиту вирізняють дві його форми: а) міжнародний транзит, використання якого регламентується положеннями міжнародних конвенцій з питань транзиту або передбачається окремими положеннями інших міжнародних угод (наприклад, Всесвітньою поштовою конвенцією); б) транзит товарів, який здійснюється згідно з національним законодавством.

6. Тимчасове ввезення (вивезення) -- це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання (ст. 103 Митного кодексу України).

7. Митний склад - це митний режим, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем із умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без

8. Вільна митна зона - це митний режим, відповідно до якого:

- іноземні товари ввозяться на територію вільної митної зони та вивозяться з цієї території за межі митної території України із звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності,

-українські товари ввозяться на територію вільної митної зони із оподаткуванням митними платежами та застосуванням заходів нетарифного регулювання.

Товари, поміщені в митний режим вільної митної зони, протягом усього строку перебування у цьому режимі перебувають під митним контролем.

9. Безмитна торгівля - це митний режим, відповідно до якого товари, не призначені для вільного обігу на митній території України, знаходяться та реалізуються для вивезення за межі митної території України під митним контролем у пунктах пропуску через державний кордон України, відкритих для міжнародного сполучення, та на повітряних і водних транспортних засобах комерційного призначення, що виконують міжнародні рейси, з умовним звільненням від оподаткування митними платежами, установленими на імпорт та експорт таких товарів, та без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі видів контролю, зазначених у частині першій статті 319 Митного Кодексу (санітарний, епідеміологічний, екологічний, фіто санітарний, радіологічний, ветеринарний).

Леція № 4. Порядок здійснення митного оформлення

ПЛАН

1. Загальні положення митного оформлення

2. Декларування товарів

1. Загальні положення митного оформлення

митне право законність

Митне оформлення - це виконання посадовими особами митних органів митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Комплекс заходів системи митного оформлення можна класифікувати на три групи:1) митне оформлення -- це засвідчення відомостей, одержаних під час здійснення митного контролю товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України;2) юридичне оформлення результатів митного контролю; 3) ведення статистичного обліку ввезення на митну територію

України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів.

* облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності;

свідоцтво про державну реєстрацію;

свідоцтво Державної служби статистики про надання підприємству статистичних кодів;

статут підприємства та його нотаріально завірену копію;

довідка обслуговуючого банку про відкриття рахунків;

* довідка про декларування валютних цінностей (форма №2), завірена печатками податкової інспекції та уповноваженого відділення Національного банку.

При розгляді питання митного оформлення слід звернути увагу на правила за якими здійснюється митне оформлення. Вони класифікуються наступним чином:

1) часові кордони митного оформлення;

2) місце провадження митного оформлення;

3) документи та відомості, необхідні для митного оформлення;

4) залучення до митного оформлення зацікавлених осіб;

5) черговість митного оформлення.

Стаття 251. Порядок митного оформлення іноземних інвестицій: митне оформлення товарів, що ввозяться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, здійснюється в першочерговому порядку.

2. Декларування товарів

Декларантами мають право виступати:

1) при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного резидентом, - резидент, яким або від імені якого укладено цей договір;

2) в інших випадках - особа, яка відповідно до законодавства України має право вчиняти щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення юридично значущі дії від свого імені.

Декларантами можуть бути тільки резиденти, крім випадків переміщення через митний кордон України:

1) громадянами - особистих речей, транспортних засобів особистого користування та інших товарів для особистих, сімейних чи інших потреб, не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності;

2) особами, які мають пільги згідно із статтями 383-386, 388, 389, 391, 392 цього Кодексу, - товарів, у зв'язку із ввезенням яких на митну територію України та вивезенням їх за межі цієї території такі пільги надаються;

3) представництвами іноземних фірм - товарів, що не підлягають відчуженню та призначені для службового користування цих представництв при декларуванні у митні режими тимчасового ввезення, реекспорту, транзиту, а також імпорту щодо товарів, ввезених для власних потреб таких представництв;

4) іноземними перевізниками - товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються територією України прохідним транзитом;

5) інших випадків, коли відповідно до законодавства України нерезидент має право розпоряджатися товарами на митній території України.

Декларант зобов'язаний:

1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

2) на вимогу митного органу пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;

3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;

4) у випадках, визначених Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х цього Кодексу;

5) у випадках, визначених Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Перед подачею митної декларації декларант має право з дозволу митного органу здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товарів.

У випадках та в порядку, визначених Кодексом, декларант має право вимагати від митного органу випуску товарів, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х Кодексу.

У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації.

Лекція № 5. Контроль та організація здійснення митного контролю в Україні

ПЛАН

1. Поняття, види та організація митного контролю

2. Здійснення митного контролю

1. Поняття та види митного контролю

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм Митного Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку (п. 24, ст.. 4 МК).

Митний контроль є різновидом державного контролю, отже, він має здійснюватися на принципах: законності, системності, систематичності, дієвості, гласності.

Основні функції митного контролю можна звести до таких:

а) забезпечення дотримання митного законодавства;

б) захист економічних інтересів держави на внутрішньому та на зовнішньому ринках;

в) реалізація заходів щодо захисту прав, законних інтересів громадян, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

г) стягнення мита, податків та інших митних платежів;

д) запровадження ефективного механізму здійснення внутрішньо- та зовнішньоекономічної політики;

е) сприяння прискоренню товарообігу через митний кордон держави шляхом встановлення спрощених процедур;

є) виявлення, припинення та запобігання порушенням митних правил.

Товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю, можуть підлягати:- державному санітарно-епідеміологічному;- ветеринарно-санітарному;- фітосанітарному;

- екологічному;- радіологічному контролю.

- у разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

- у разі вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України митний контроль розпочинається з моменту пред'явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного оформлення та їх декларування.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Товари, транспортні засоби комерційного призначення, які перебувають під митним контролем і за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення граничного строку, встановленого цією статтею, набувають статусу таких, що зберігаються на складі митного органу.

Види митного контролю.

Залежно від предмета прийнято розрізняти загальний і спеціальні види митного контролю. Загальний митний контроль залежно від конкретного предмета можна поділити на митний контроль товарів і митний контроль транспортних засобів.

Залежно від напрямку переміщення товарів прийнято розрізняти митний контроль імпортних, експортних і транзитних товарів.

Залежно від характеристик товарів, які зумовлюють особливості митного контролю, виділяють підвиди митного контролю товарів: митний контроль ручної поклажі та контроль багажу як такого, що супроводжується, так і такого, що не супроводжується.

Митний контроль транспортних засобів визначається їх видом. Відповідно розрізняють:

митний контроль автотранспортних засобів;митний контроль повітряних суден;митний контроль залізничних засобів;митний контроль річкових суден;митний контроль морських суден;

Зона митного контролю - місце, визначене митними органами в пунктах пропуску через митний кордон україни, або в інших місцях митної території України, в межах якого митні органи здійснюють митні формальності.

Місцями створення зон митного контролю є:пункти пропуску через державний кордон України,

території морських і річкових портів, аеропортів,залізничні станції,території підприємств, вільних митних зон, митних складів, складів тимчасового зберігання,інші місця, визначені відповідно до Митного Кодексу.

2. Здійснення митного контролю

Особи, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи провадять діяльність, яку контролюють митні органи, зобов'язані надавати митним органам тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю в усній, письмовій та/або електронній формі.

Документи та відомості, у тому числі в електронній формі, що надавалися митним органам декларантами або уповноваженими ними особами для здійснення митного контролю, зберігаються митними органами не менш як протягом 1095 днів з дня завершення митних процедур.

Форми митного контролю. Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом:

1) перевірки документів та відомостей, які надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України;

2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян);

3) обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України;

4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;

5) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на митні органи;

6) перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем;

7) проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

8) направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу.

Лекція № 6. Правові основи митно-тарифного та нетарифного регулювання

ПЛАН

1. Державне регулювання, тарифне та нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

2. Поняття та структура митного тарифу. Види мита

3. Нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності: поняття, призначення

1. Державне регулювання, тарифне та нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Митна політика по суті вирішує два завдання: 1) використовувати зовнішньоекономічні зв'язки для розвитку економіки країни; 2) захист її від несприятливого впливу зовнішньоекономічних чинників - спекулятивних, монопольних, кон'юнктурних.

На Митно-тарифну раду покладається:

- розроблення пропозицій про основні напрями і засоби реалізації митно-тарифної політики України;розроблення проектів актів законодавства України та міжнародних договорів України щодо митно-тарифного регулювання;

- підготовка пропозицій про встановлення, скасування або зміну ставок ввізного та вивізного мита;підготовка і розгляд пропозицій про внесення змін до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності; розроблення правил визначення митної вартості товарів та країн їх походження;розроблення та розгляд пропозицій про надання тарифних пільг і преференцій, а також заходів, спрямованих на захист внутрішнього ринку.

2. Поняття, структура митного тарифу. Види мита

Митний тариф України - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. Товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Експортне (вивізне) мито(ст..273 МК) встановлюється законом на українські товари, що вивозяться за межі митної території України.

При застосуванні вивізного мита в основному виконуються такі завдання:

- поповнення прибуткової частини бюджету;обмеження вивезення з країни товарів, необхідних для національної економіки, захисту економічної безпеки країни;стимулювання експорту високотехнологічних товарів, обмеження вивезення сировини та продуктів первинної обробки.

Транзитне мито стягується з товарів, що провозяться через територію держави в інші країни (транзитом). Транзитне мито може встановлюватись для поповнення державного бюджету; регулювання (обмеження) потоків певних груп товарів через територію країни. В Україні такий вид мита як транзитне мито не застосовується.

Спеціальне мито встановлюється:

1) як засіб захисту національного товаровиробника, у разі якщо товари ввозяться на митну територію України в обсягах та/або за таких умов, що їх ввезення заподіює або створює загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику;

2) як заходи у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угруповань, які обмежують реалізацію законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України.

Антидемпінгове мито встановлюється відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" від 22.12.1998р. №330-ХІV у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, що заподіює шкоду або створює загрозу заподіяння шкоди національному товаровиробнику. Згідно із зазначеним законом демпінг - ввезення на митну територію країни імпорту товару за цінами, нижчими від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, що заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару.

Компенсаційне мито встановлюється на підставі встановлюється відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" від 22.12.1998р. № 331-XIV у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом субсидованого імпорту, що заподіює шкоду або створює загрозу заподіяння шкоди національному товаровиробнику.

Акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції), а також особливий податок на операції з відчуження.

Плата не справляється:

- При митному оформленні гуманітарної допомоги, яка ввозиться на митну територію України (вивозиться) відповідно до Закону України «Про гуманітарну допомогу».

- При митному оформленні вантажів, які переміщуються через митну територію України відповідно до Закону України «Про транзит вантажів».

- При оформленні попередньої митної декларації, що складається до моменту ввезення товарів на митну територію України.

- Суми помилково та/або надмірно сплаченої до державного бюджету плати повертаються платнику в порядку, встановленому законодавством.

3. Нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності: поняття, призначення

Згідно ст..4.п.13. МК заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності - не пов'язані із застосуванням мита до товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлені відповідно до закону заборони та/або обмеження, спрямовані на захист внутрішнього ринку, громадського порядку та безпеки, суспільної моралі, на охорону здоров'я та життя людей і тварин, охорону навколишнього природного середовища, захист прав споживачів товарів, що ввозяться в Україну, а також на охорону національної культурної та історичної спадщини;

Заходи нетарифного регулювання:

1 - ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій;

2 - застосування спеціальних заходів щодо імпорту товарів в Україну;

3 - процедура реєстрації зовнішньоекономічних контрактів;

4 - процедура видачі ліцензій на право імпорту, експорту - спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

5 - дозвільна система служби експортного контролю;

6 - сертифікація товарів, що ввозяться в Україну;

7 - дозвільна система органів державної влади, що здійснюють санітарно-епідеміологічний, ветеринарний, фітосанітарний, екологічний та інші види контролю;

8 - реєстрація лікарських засобів, виробів медичного призначення, імунобіологічних препаратів, харчових добавок;

9 - застосування державного пробірного контролю;

Нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності -- це комплекс заходів заборонного та обмежувального характеру, які не допускають проникнення іноземних товарів на внутрішній ринок, таких товарів, що зможуть нанести шкоду національній економіці різким зростанням імпорту. Основним завданням є не лише протистояння посиленню конкурентних позицій країни-імпортера, але й захист національного виробництва, охорона життя та здоров'я населення країни, навколишнього середовища, моралі, релігії та національної безпеки. Крім того, нетарифне регулювання застосовують і щодо експортних операцій з метою захисту національного ринку.

Лекція № 7. Правове регулювання переміщення та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також товарів і транспортних засобів громадян

ПЛАН

1. Загальна характеристика переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України

2.Переміщення товарів та транспортних засобів громадян

1. Загальна характеристика переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України

Митним законодавством України усі предмети, які переміщуються через митний кордон України поділяють на особисті речі, товари і транспортні засоби.

Особисті речі - товари, нові і такі, що були у вжитку, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб фізичної особи, які відповідають меті перебування зазначеної особи відповідно в Україні або за кордоном, переміщуються через митний кордон України у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі, міжнародних поштових та експрес-відправленнях і не призначені для підприємницької діяльності, відчуження або передачі іншим особам.

Товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення)(судно повітряне, космічний корабель), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.

За митним статусом товари поділяють на українські та іноземні.

Іноземні товари - товари, що не є українськими, а також товари, що втратили митний статус українських товарів відповідно до цього Кодексу;

Українські товари - товари:

а) які повністю отримані (вироблені) на митній території України та які не містять товарів, ввезених із-за меж митної території України. Товари, повністю отримані (вироблені) на митній території України, не мають митного статусу українських товарів, якщо вони отримані (вироблені) з товарів, які не перебувають у вільному обігу на митній території України;

б) ввезені на митну територію України та випущені для вільного обігу на цій території (імпортні);

в) отримані (вироблені) на митній території України виключно з товарів, зазначених у підпункті "б", або з товарів, зазначених у підпунктах "а" і "б" цього пункту;

Транспортні засоби комерційного призначення - будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення;

Транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування (може бути один автомобіль, гелікоптер, човен одночасно.

Транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для переміщення товарів та/або пасажирів через митний кордон України, можуть тимчасово ввозитися на митну територію України без справляння митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання ЗЕД.

Тимчасово ввезені на митну територію України транспортні засоби комерційного призначення підлягають вивезенню без внесення в їх конструкцію будь-яких змін (без урахування природного зношення, витрати пально-мастильних матеріалів та необхідного ремонту).

Тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України допускається за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній території України.

Права та обов'язки перевізника

Перевізники мають право:

1) не приймати для перевезення між митними органами товари у разі оформлення митних та/або транспортних документів з порушенням порядку, встановленого законодавством України;

2) замінювати моторний транспортний засіб, попередньо повідомивши митний орган призначення про причини такої заміни (технічний стан, екологічні вимоги, економічна доцільність);

3) замінювати уповноважену перевізником особу (водія), відповідальну за доставку товарів до митного органу призначення, попередньо повідомивши цей орган про причини такої заміни (стан здоров'я, візові питання, вимоги Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення);

4) з дозволу митного органу призначення вивантажувати товар на склад цього органу, якщо доставлені перевізником товари, що перебувають під митним контролем, протягом трьох діб не будуть заявлені відповідальною за це особою до жодного митного режиму. У такому разі витрати на вивантаження та зберігання товару відшкодовуються його власником;

5) отримувати роз'яснення причин відмови у митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України та перелік заходів, яких необхідно вжити для їх усунення.

Перевізники зобов'язані:

1) під час прийняття товарів до перевезення перевіряти точність відомостей щодо кількості вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування. У разі неможливості такої перевірки вносити відповідний запис до міжнародної автомобільної накладної (CMR);

2) у строк, встановлений статтею 95 Митного Кодексу (строки транзитних перевезень), доставляти товари до митного органу призначення, а також подавати передбачені законодавством документи на них;

3) не розпочинати вивантаження чи перевантаження товарів без дозволу митного органу;

4) у разі прибуття до митного органу призначення у неробочий час забезпечувати схоронність товарів і вживати визначених митним органом заходів для недопущення їх несанкціонованого вилучення з-під митного контролю.

Переміщення товарів через митний кордон України

У разі ввезення товарів на митну територію України декларант або уповноважена ним особа попередньо повідомляють митний орган, у зоні діяльності якого товари будуть пред'явлені для митного оформлення, про намір ввезти ці товари.

Попереднє повідомлення про намір ввезти товари на митну територію України здійснюється шляхом надання митному органу, в зоні діяльності якого товари будуть пред'явлені для митного оформлення, попередньої митної декларації або іншого документа, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 Митного Кодексу (документи, що використовуються для транзиту).

2. Загальні положення щодо пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами

1. Громадяни мають право пересилати товари через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях у порядку, встановленому главою 36 Митного Кодексу, крім товарів, заборонених до такого пересилання.

2. Обмеження щодо вартості та обсягів товарів, а також перелік товарів, заборонених до пересилання у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.

1. Не допускається вивезення (пересилання) громадянами за межі митної території України товарів, незалежно від їх загальної фактурної вартості, згідно з переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

2. Порядок вивезення (пересилання) громадянами за межі митної території України дорогоцінних металів (за винятком банківських металів, пам'ятних та ювілейних монет України із дорогоцінних металів), дорогоцінного каміння та виробів із них, а також культурних цінностей з метою їх відчуження визначається Кабінетом Міністрів України.

3. Порядок вивезення (пересилання) за межі митної території України банківських металів, пам'ятних та ювілейних монет України із дорогоцінних металів визначається Національним банком України.

4. Не допускається вивезення за межі митної території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів громадянами, які не досягли 18-річного віку.

Умови ввезення (пересилання) громадянами товарів на митну територію України

1. Товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 Митного Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об'єктами оподаткування митними платежами.