Співробітництво України і ЄС у митній сфері

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретичне та нормативно-правове обґрунтування митного регулювання в ЄС

1.1 Поняття міжнародного митного співробітництва та митне право Європейського Союзу

1.2 Правові засади реалізації митної стратегії ЄС

РОЗДІЛ 2. Аналіз правового забезпечення співробітництва України та Європейського Союзу в митній сфері

2.1 Правові основи, напрямки та форми митного співробітництва України та ЄС

2.2 Сучасні пріоритети в межах Рамкової стратегії митного співробітництва між Україною і ЄС

РОЗДІЛ 3. Проблеми та перспективи митної політики України в умовах розвитку відносин з Європейським союзом

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми роботи полягає в тому, що будучи невід'ємною частиною економічного та торговельного діалогу, митне співробітництво Україна - ЄС відіграє важливу роль у забезпеченні сприяння торгівлі і захисту громадян, а також боротьбі з шахрайством. Обравши одним із пріоритетів своєї зовнішньої політики інтеграцію в європейські структури й участь у загальноєвропейських процесах, Україна визначила і магістральний напрямок свого міжнародного митного співробітництва, а саме міжнародне митне співробітництво з Європейським Союзом. Прагнення нашої держави інтегруватися до європейської спільноти стає додатковим потужним стимулом соціально-економічних перетворень, в реалізації яких важлива роль належить митній службі України та здійснюваному нею міжнародному співробітництву в галузі митної справи. Збільшення території ЄС пов'язане з прийняттям до його складу нових країн-членів, призвело до появи спільного кордону між ЄС та Україною. З урахуванням такого тісного сусідства, обумовленого, в першу чергу, питаннями економічної безпеки та забезпеченням надійного захисту громадян, як ЄС, так і України відбулася й активізація українсько-європейського співробітництва в галузі митної справи. І це не дивно, адже Україна у вимірі європейських держав - п'ята за кількістю населення і перша за розмірами території. До того ж, ЄС посів місце найбільшого торгового партнера України, територією нашої держави проходять чотири з десяти міжнародних транспортних коридорів загальноєвропейської мережі та два з п'яти євразійських транспортних коридорів. Угода про партнерство та співробітництво (далі - УПC) з Україною чинна з 1998 року і зосереджена в першу чергу на зближенні митних процедур та взаємній адміністративній допомозі.

Проблемам митної політики присвячено праць багатьох вчених, серед яких можна назвати В.П. Батіга, Б.Н. Габричидзе, А.А. Дубініну, Ф.Л. Жоріна, І.Н. Звягіну, М.М. Каленського, В.Я. Настюка, П.В. Пашка, С.В. Срокіна, С.В. Халіпова та ін. Проте досить актуальним і таким, що відзначається науковою новизною, є питання про розвиток відносин України з Європейським Союзом як взагалі, так і, зокрема, виконання частини Плану дій «Україна-Європейський Союз» щодо митної справи, адже курс на євроінтеграцію є орієнтиром зовнішньої та внутрішньої політики України, важливою складовою політики модернізації політичного та економічного розвитку та основою для стратегічного розвитку нашої держави.

Об'єктом роботи є митне співробітництво України та ЄС.

Предметом роботи є теоретичні та прикладні аспекти співробітництва України та Європейського союзу в митній сфері.

Метою роботи є комплексна характеристика правових засад співробітництва України з Євросоюзом у митній сфері. Відповідно до мети в роботі поставлено наступні завдання:

- поняття та правова характеристика міжнародного митного співробітництва;

- правові засади реалізації митної стратегії ЄС;

- правові основи, напрямки та форми митного співробітництва України та ЄС;

- сучасні пріоритети в межах Рамкової стратегії митного співробітництва між Україною і ЄС;

- проблеми та перспективи митної політики України в умовах розвитку відносин з Європейським союзом.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ МИТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В ЄС

1.1 Поняття міжнародного митного співробітництва та митне право Європейського Союзу

Міжнародне митне співробітництво найчастіше визначають як один із видів спільної діяльності держав, спрямованої на узгодження їх інтересів та досягнення спільних цілей у розв'язанні митних питань на основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права [5, С. 19]. Міжнародне митне співробітництво повинне ґрунтуватися на засадах сучасного партнерського підходу. Партнерські відносини передбачають укладання довгострокових зобов'язань, що забезпечують збереження взаємин у майбутньому, а також наявність спільної інформації, ризику та винагороди. Партнерському підходу у міждержавній митній справі притаманні рівноправність між представниками держав (митними установами) та певною мірою їх інтеграція. Партнерський підхід висуває певні вимоги до відносин, серед яких можна виокремити: взаємовигідність, довгостроковість, привілейованість, тривалість, надійність і конструктивність. Основним елементом, що робить внесок у тривалість зв'язків у сфері міжнародного митного співробітництва є послідовність поведінки та прогнозування очікувань сторін. Вигідність - це основна ознака у співробітництва між митними установами в міжнародному середовищі. Ключовим елементом партнерського підходу, зокрема у міжнародному митному співробітництві, є вибір спільної та узгодженої стратегії між митним установами партнерів. Вибір стратегії розвитку відносин обумовлений, в першу чергу, рівнем партнерських відносин між державами у міжнародному митному середовищі.

Міжнародне співробітництво в галузі митної справи в Україні належить до основних завдань митних органів України (регіональні митниці та митниці), які підпорядковуються спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи - Державній митній службі України (надалі - ДМСУ). Міжнародна діяльність ДМСУ в галузі митної справи спрямовується та координується Президентом України та Кабінетом Міністрів України, та здійснюється за погодженням з Міністерством закордонних справ України. Для здійснення даного виду міжнародного співробітництва в структурі центрального апарату ДМСУ діє Департамент міжнародного митного співробітництва. В його структурі безпосередньо питаннями європейського співробітництва займається відділ європейської інтеграції та багатостороннього співробітництва [13, С.23].

Розвиток та становлення митного права Європейського Співтовариства прямо пов'язані із створенням Митного союзу на рівні ЄС, що передбачає загальний простір, у якому здійснюється вільний обіг товарів і осіб. При цьому установлюється спільний простір для суб'єктів ЄС для вжиття заходів в області торгової, тарифної і нетарифної політики відносно третіх країн. Правовими актами ЄС визначено межі митної території Союзу, на якій, крім деяких випадків, застосовується єдине митне законодавство. Держави - члени ЄС постійно вдосконалюють acquis як у цілому, так і в окремих його частинах, у тому числі в галузі митного регулювання. Заходи, що стосуються оновлення acquis ЄС, умовно можна поділити на такі, що пов'язані із внесенням змін до актів її первинного та вторинного законодавства, і, як наслідок, до положень національних митних законодавств як держав-членів ЄС, а разом із ними і держав - учасниць Європейського економічного простору, так і держав - кандидатів на вступ. Так, із набуттям чинності Лісабонським договором 2007 р. суттєвих змін зазнала вся структура актів первинного законодавства ЄС. Для забезпечення ефективної та результативної роботи національних митних адміністрацій та їх реагування на будь-які вимоги, що виникають унаслідок змін митного середовища, як це робила б єдина адміністрація, 23 травня 2007 р. Рішенням Європейського Парламенту та Ради було затверджено програму дій для митниці у Співтоваристві (Митниця 2013). Виконання її положень заплановано на період з 1 січня 2008 р. до 31 грудня 2013 р. та повинно координуватися й організовуватися Комісією та державами-членами в межах спільної політики, розробленої Групою Митної Політики. Суттєвих змін зазнали й цілком конкретні акти вторинного законодавства acquis ЄС в галузі митного регулювання, до положень яких, згідно зі ст. 51 УПС, органи державної влади України тривалий час адаптували національне митне законодавство. Так, 23 квітня 2008 р. Регламентом Європейського Парламенту та Ради ЄС № 450/2008 затверджено оновлений модернізований Митний кодекс Європейського співтовариства. Цей регламент офіційно опублікований 4 червня 2008 р. Згідно зі ст. 188 модернізованого Митного кодексу, окремі його положення вже частково застосовуються на практиці з 24 червня 2008 р. та 24 червня 2009 р. Застосування інших його положень повинно розпочатися з 1 січня 2011 р. та 24 червня 2013 р. [12, С.333].

Як за структурою, так і за змістом він суттєво відрізняється від попередньої його редакції. Так, зберігши в структурі Митного кодексу ЄС 9 розділів, кількість статей у них було зменшено з 253 до 188. У змісті останніх, на відміну від попередньої редакції Митного кодексу ЄС 1992 р., значна увага приділяється співпраці між митними адміністраціями та уповноваженими економічними операторами, поданню електронних митних декларацій та обміну електронними даними між митними адміністраціями, при повному дотриманні положень щодо захисту та конфіденційності особистих даних тощо. У зв'язку із набуттям чинності модернізованого Митного кодексу ЄС Комісією ЄС у формі Регламенту від 17 листопада 2008 р. також затверджено зміни до положень про його імплементацію [16]. Відповідні зміни відбуваються і в інших, суміжних з митним правом ЄС, галузях acquis ЄС. У цілому на сучасному етапі оновлення митного права ЄС, яке повною мірою можна охарактеризувати як загальносистемне, вдосконалення не торкнулися, мабуть, лише практики Суду ЄС. Але і в цій частині acquis ЄС, з урахуванням змін, що відбуваються, дуже важко гарантувати її незмінний, сталий стан [14, С.75].

1.2 Правові засади реалізації митної стратегії ЄС

Митне регулювання у праві ЄС ґрунтується на нормах Митного кодексу ЄС 1992 року, а також інших вторинних актів, зокрема, Регламенту Комісії (ЄЕС) №2454/93 від 2 липня 1993 року. На відміну від інших галузей європейського права, митне право ЄС практично повністю заступає норми національного митного законодавства держав-членів. Система митного регулювання ЄС вирішує два основних завдання, що обумовлюють специфіку норм митного права ЄС: забезпечення одноманітного застосування Єдиного митного тарифу та забезпечення свободи переміщення товарів територією Співтовариства. Митний союз як форма економічної інтеграції держав є обов'язковою умовою подальших інтеграційних процесів, для успішного розвитку яких має бути створена самостійна система правового регулювання, бо звичайне поєднання міжнародно-правових та національних засобів правового регулювання не забезпечує ефективної реалізації цілей митного союзу, а відтак, - можливості переходу до наступних ступенів інтеграції.

У Договорі про заснування Європейського Співтовариства зазначено основні положення в сфері митного регулювання та компетенцію ЄС на інституційному рівні, тобто діяльність структурних органів щодо забезпечення реалізації його норм. Наприклад, ст. 14 визначає принципи та цілі внутрішнього ринку: «Внутрішній ринок складатиме територія без внутрішніх кордонів, на якій гарантується вільне пересування осіб, капіталу, товарів і послуг згідно з положенням даного Договору». Діючи на основі рішення, прийнятого кваліфікованою більшістю на пропозицію від комісії, Рада визначає основні напрямки та умови, необхідні для забезпечення збалансованого прогресу у внутрішньому ринку. В статтях 23-25 та 29-31 - заходи забезпечення свободи руху товарів: заборона митних зборів, кількісних обмежень, а також рівнозначних зборів та заходів у внутрішній торгівлі держав-членів. Стаття 23 передбачила прийняття Єдиного митного тарифу (далі - ЄМТ) Співтовариства, а стаття 26 - повноваження Ради ЄС змінювати ставки єдиних митних тарифів. Ставки єдиних митних тарифів затверджуються Радою одноголосним рішенням на пропозицію Комісії. Існують тимчасові вилучення з єдиного митного тарифу: стаття 28 Договору про ЄС дозволяє скасування або відстрочення сплати митних зборів ЄМТ за товари. Ця сума не може перевищувати 20% ставки, що застосовується на строк, що не перевищує шести місяців. Рішення про надання такого вилучення має прийматися Радою кваліфікованою більшістю голосів. Рада може прийняти рішення про застосування такого вилучення за двох умов. Перша - властива преференційним торговим домовленостям, які укладаються з третіми країнами і наслідком яких є зменшення ставок ЄМТ, на відміну від тих, що зазвичай застосовуються. Друга умова полягає в тому, що Рада в деяких випадках вважає: торговці Європейського Союзу матимуть користь від таких зменшень тоді, коли певного товару немає в Європейському Союзі, але його наявність є необхідною для Європейських промисловців для використання у виробничих процесах [8, С.204].

Стаття 27 зазначає, що при виконанні завдань в сфері митного союзу Комісія повинна керуватися:

а) необхідністю розвивати торгівлю між державами-членами та третіми країнами;

б) розвитком умов конкуренції в межах Співтовариства для підвищення конкурентоспроможності підприємств;

в) потребами Співтовариства щодо постачання сировини та напівфабрикатів (у цьому зв'язку Комісія турбується про уникнення порушення конкурентних умов між державами-членами стосовно торгової продукції);

г) необхідністю уникнення суттєвих порушень у функціонуванні економічних систем держав-членів та забезпечення раціонального розвитку виробництва і розширення споживання в межах Співтовариства.

У ст. 37 вказані заходи митного регулювання стосовно спільної сільськогосподарської політики ЄС [7]. З метою сприяння розвиткові основних напрямків спільної сільськогосподарської політики Комісія зобов'язується скликати конференцію держав-членів для порівняння засад, джерел та потреб здійснювання ними сільськогосподарської політики. Після проведення консультації з Економічним та Соціальним комітетом Комісія подає пропозиції для вироблення та здійснення спільної сільськогосподарської політики та для здійснення заходів, передбачених Договором про ЄС. Діючи на основі кваліфікованої більшості за пропозицією Комісії та після консультації з Європейським Парламентом Рада зобов'язується видавати директиви і приймати регламенти без порушення будь-яких, раніше наданих нею, рекомендацій.

Стаття 133 передбачає засади спільної торгової політики [7]. Комісія надає Раді пропозиції щодо здійснення спільної торговельної політики. Якщо виникає необхідність у переговорах про укладання угод з однією чи більше державами або міжнародними організаціями Комісія робить рекомендації Раді, яка доручає Комісії розпочати необхідні переговори. Комісія проводить такі переговори, консультуючись зі спеціальним комітетом, який призначається Радою з метою допомогти Комісії у цій справі й діє в рамках тих директив, які Рада може визначити для нього. На підставі одноголосно прийнятих рішень, за пропозицією Комісії і після консультацій з Європейським Парламентом, Рада може розширити вищезазначені заходи до міжнародних переговорів і угод щодо послуг та інтелектуальної власності.

Стаття 187 закладає правові основи тарифних преференцій стосовно заморських територій, які є залежними від держав-членів [7]. Діючи на підставі одноголосно прийнятого рішення й на базі досвіду, здобутого в рамках асоціації країн і територій зі Співтовариством, Рада приймає і встановлює правила й процедури асоціації країн та територій зі Співтовариством. В статті 310 містяться базисні для тарифних преференцій положення, що випливають із угод про асоціацію. Рада може укладати з однією чи більше державами або міжнародними організаціями угоди про створення асоціацій, які передбачають взаємні права та обов'язки, спільні дії та особливі процедури. Взагалі в статтях 133, 300, 310 передбачено застосування спільних автономних та конвенціональних нетарифних засобів регулювання торгівлі ЄС із третіми країнами.

Стаття 95 передбачає зближення законодавства держав-членів з усіх питань, пов'язаних із створенням спільного ринку [7]. Діючи за процедурою, викладеною в ст. 251 та після консультацій з Економічним та Соціальним комітетом, Рада вживає заходів щодо зближення положень, викладених у законах, нормативних постановах чи адміністративних актах держав-членів, які мають за мету створення та функціонування внутрішнього ринку. Комісія подає пропозиції, а Рада та Парламент їх розглядають та затверджують. Якщо, після затвердження Радою чи Комісією заходів по гармонізації, держава-член вважає за потрібне збереження національних положень, вона повинна сповістити про це Комісію, яка протягом шести місяців схвалює або відхиляє ті пропозиції, які перешкоджають функціонуванню внутрішнього ринку. У порядку відступу від процедури Комісія або будь-яка держава-член, у разі виявлення неправильного використання іншою державою-членом повноважень у межах даного положення, можуть передати справу безпосередньо до Суду ЄС.

Стаття 135 є правовою основою митного співробітництва між державами-членами [7]. Рада, діючи відповідно до процедури спільного прийняття рішень, здійснює заходи, спрямовані на розвиток митного співробітництва між державами-членами, і між останніми та Комісією. Але такі заходи не стосуються сфери застосування національного кримінального права чи національної судової системи. Питання спільної боротьби з правопорушеннями, що завдають шкоди фінансовим інтересам Співтовариства, регламентується ст. 280. Співтовариство й держави-члени протистоять шахрайству та будь-якій іншій нелегальній діяльності, що впливає на фінансові інтереси Співтовариства, шляхом здійснення попереджувальних заходів, здатних забезпечити ефективний захист в державах-членах. Останні координують свої дії, організовуючи разом з Комісією тісну та постійну співпрацю між компетентними органами. Діючи відповідно до процедури за ст.251 Договору про ЄС (процедура спільного прийняття рішень) та після консультацій з Рахунковою палатою Рада вживає необхідних заходів у сферах відвернення та боротьби проти фінансового шахрайства, маючи на меті забезпечити ефективний та еквівалентний захист у державах членах. Спільно з державами-членами Комісія кожного року розробляє й надає Європарламенту та Раді звіт про заходи, спрямовані на виконання цих положень .

Митний союз є етапом багатонаціональної інтеграції, протягом якого держави-члени такого утворення домовляються, укладаючи відповідний договір, скасувати будь-які митні збори, інші збори, які справлятимуть рівноцінний ефект, чи кількісні обмеження, що поширюються на членів договору. Вони також погоджуються узгодити спільний зовнішній тариф стосовно третіх країн. Митному союзові притаманне існування єдиного зовнішнього тарифу, який застосовують усі держави-члени такого союзу до імпорту з третіх країн. Товари, імпортовані таким чином, підлягають разовому розмитнюванню і після цього можуть переміщуватися на спільній митній території. В Митному кодексі Спільноти (МКС) зібрано всі норми та положення митного законодавства у сфері торгівлі між державами Спільноти та третіми країнами в світлі зобов'язань ЄС у Світовій організації торгівлі. Створення митного союзу (1968 р.) було реалізоване всередині Спільноти скасуванням ввізного мита, кількісних обмежень та заходів еквівалентної дії у торгівлі між державами-членами, а зовні - запровадженням спільного митного тарифу та спільної торговельної політики. Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) набрала чинності в 1947 році. У 1995 році замість ГАТТ було створено Світову організацію торгівлі (COT), яка покликана забезпечити виконання всіх угод, укладених під егідою ГАТТ, і врегульовувати торговельні суперечки на багатосторонній основі. COT функціонує в режимі конференції міністрів. Перші десять років існування Європейської економічної спільноти стали роками слави митного союзу. Скасування митних зборів і кількісних обмежень на імпорт-експорт та введення спільних митних тарифів - це лише деякі з головних досягнень Європейської Спільноти.

В Митному кодексі ЄС закріплено права та обов'язки осіб по відношенню до митних органів ЄС, тобто вимогу та надання можливостей з боку ЄС таким особам; встановлення обсягу прав та обов'язків митних органів, які безпосередньо регулюють, наглядають, сприяють правильному застосуванню митних правил, положень митного законодавства. В Главі 2 Розділу 1 МК ЄС «Загальні положення щодо прав та обов'язків осіб відповідно до митних правил» розглянуто питання представництва. Згідно зі ст. 5 будь-яка особа може призначити представника у відносинах із митними органами для виконання дій і формальностей, передбачених митними правилами. Таке представництво може бути прямим або непрямим, і має підтверджуватися документально (ч. 5 ст. 5 МК ЄС). Відповідно до ч. 2 ст. 5 держава-учасниця може обмежити право на пряме декларування визначивши, що представником може бути лише митний агент, діяльність якого поширюється на територію даної країни. Особа, яка не зможе підтвердити, що вона діє від імені іншої особи, вважається такою, що діє від власного імені й у власних інтересах (ч. 4 ст. 5 МК ЄС) [11].

Митні органи можуть виносити рішення стосовно застосування митних правил. Якщо особа звертається до митних органів, щоб ті прийняли рішення стосовно застосування митних правил, ця особа повинна надавати всю інформацію та документацію, які будуть витребувані митними органами, з метою прийняття рішення (ст. 6). Останнє, при чому, повинно бути повідомлене особі в письмовому вигляді. Рішення може бути скасоване, якщо особою було подано невірну або неповну інформацію (ст. 8). Стаття 12 встановлює, що митні органи повинні видавати юридично обов'язкову інформацію відповідно до тарифної класифікації товарів. Вона є дійсною протягом шести років. У будь-якому випадку митні органи можуть застосовувати певні заходи контролю, якщо вони вважатимуть це за потрібне для правильного застосування митного законодавства (ст. 13). Будь-яка особа, яка прямо чи непрямо бере участь у торгових операціях, повинна забезпечити митні органи усіма потрібними документами та інформацією (ст. 14). Конфіденційна інформація або інформація, надана на конфіденційній основі, забезпечується особливим режимом поводження з нею відповідно до обов'язку посадовця митної служби зберігати й не поширювати професійну таємницю. Така інформація не може розкриватися митними органами без спеціального дозволу особи, яка її надає. Винятком з цього правила є випадки (а) захисту конфіденційної інформації або (б) проведення процесуальних дій у справі про митне правопорушення (ст. 15 МК ЄС) [11].

Важливим є те, що нормами митного права ЄС врегульовано основні митно-правові інститути: митний тариф ЄС, митна вартість, митні процедури (режими), декларант і декларування, митний борг, право на оскарження дій чи бездіяльності посадовців митних служб. Рішення Всесвітної митної організації побічно впливають на узгодження й уніфікацію митної діяльності суб'єктів ЄС з визначеними організацією міжнародними нормами і стандартами. Певним чином визначене коло повноважень у сфері митного регулювання в ЄС має спеціально утворений Комітет з дотримання Митного кодексу ЄС. Цей колегіальний орган управління складається з представників держав-членів, яких очолює представник Європейської Комісії. Комітет може розглядати будь-які питання стосовно митного законодавства, які порушує головуючий або за власною ініціативою, або за пропозицією представника країни-члена. Представник Комісії подає на розгляд Комітету план заходів, на що Комітет дає відповідь протягом часу, визначеного головуючим у залежності від терміновості справи. Таке рішення приймається більшістю голосів (ст. ст. 247-249 МК ЄС) [11]. Отже, розвиток та становлення митного права Європейського Співтовариства прямо пов'язані із створенням Митного союзу на рівні ЄС, що передбачає загальний простір, у якому здійснюється вільний обіг товарів і осіб.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ В МИТНІЙ СФЕРІ

2.1 Правові основи, напрямки та форми митного співробітництва України та ЄС

Українсько-європейські відносини співробітництва в галузі митної справи значною мірою спираються на положення укладеної 14 червня 1994 р. в Люксембурзі Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами [2]. У світлі вимог Європейського Союзу щодо стратегії митної політики визначаються система й організація діяльності органів митної служби. Чітко регулюються принципи взаємовідносин митних органів та їх посадових осіб з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування,а також підприємствами та громадянами. Основними напрямками розвитку митного законодавства, реалізація яких дозволить йому стати категорією правової держави відповідно до вимог Євро інтеграції, є: забезпечення соціальної справедливості у сфері управління митною справою; забезпечення стабільності митного законодавства; вироблення загальновизнаних стандартів митної діяльності держави; надання вибору варіантів поведінки учасникам митних процесів; забезпечення належного митного контролю.

Відповідно до ст. 563 Митного кодексу України участь України у міжнародному співробітництві з питань державної митної справи є складовою частиною її зовнішньополітичної діяльності [3]. Митне співробітництво між Україною та ЄС здійснюється у наступних напрямках:

- згідно зі ст. 51 УПС - зближення чинного і майбутнього митного законодавства України із законодавством Співтовариства;

- надання технічної допомоги, якої може потребувати Україна при здійсненні заходів, пов'язаних із зближенням законодавства. Допомога може включати, зокрема: обмін експертами; завчасне надання інформації, особливо стосовно відповідного законодавства; організацію семінарів; професійну підготовку; допомогу у здійсненні перекладу законодавства Співтовариства у відповідних секторах;

- надання взаємної допомоги у вирішенні митних питань - у відповідності до положень Протоколу про надання адміністративними органами взаємної допомоги у вирішенні митних питань [6, С. 108].

Системи митних режимів ЄС та України відрізняються в частині положень, які поширюються на випадки (а) пільгового переміщення або зберігання товарів і предметів (вільна митна зона й вільний митний склад в ЄС, режим спеціальної митної зони для територій пріоритетного розвитку в Україні), (б) проведення операцій з давальницькою сировиною (внутрішня переробка (переробка товарів під митним контролем) в ЄС та відсутність подібного митного режиму в Україні). Зважаючи на те, що митна процедура (ЄС) або митний режим (України) безпосередньо обумовлює послідовність і обсяг митних операцій щодо переміщуваних товарів, предметів і транспортних засобів, доцільно внести відповідні корективи у митне законодавство України.

З метою досягнення зближення української митної системи з митною системою Співтовариства стаття 76 УПС перелічує безпосередні форми митного співробітництва між договірними сторонами, а саме: обмін інформацією; удосконалення методів роботи; запровадження об'єднаної номенклатури та єдиного адміністративного документа; взаємозв'язок між транзитними системами Співтовариства і України; спрощення перевірок та формальностей, які стосуються перевезення товарів; підтримку впровадження сучасних митних інформаційних систем; організацію семінарів і навчальних циклів.

Відповідно до положень УПС важливою формою митного співробітництва стали проекти технічної допомоги для митної служби України за програмою ТАСІС. Задля забезпечення ефективного співробітництва в рамках УПС було запроваджено ряд двосторонніх органів, а саме: Раду з питань співробітництва між Україною та ЄС, Комітет з парламентського співробітництва та Комітет з питань співробітництва між Україною та ЄС, а також систему галузевих підкомітетів, що діють в рамках останнього [6, С. 109]. ДМСУ бере активну участь у роботі цих органів, а саме: Ради з питань співробітництва, де вона представлена Головою Служби; Комітету з питань співробітництва, де її представляє перший заступник Голови Служби. З метою поглиблення та вдосконалення взаємовідносин між нашою державою та ЄС, значний обсяг роботи виконується Радником з митних питань при Представництві Украйни при Європейських Співтовариствах (Європейському Союзі).

Таким чином, зв'язки, які встановлено між Україною та ЄС з метою забезпечення ефективного вирішення питань взаємного співробітництва в галузі митної справи, свідчать, що взаємовідносини здійснюються як прямо між ДМСУ та Європейською Комісією з питань, що регулюються УПС. так і опосередковано через Євромитницю, коли йдеться про реалізацію проектів ТАСІС для Державної митної служби України; а також, завдяки тому, що питання боротьби з порушеннями митних правил все ще залишаються у віданні держав-учасниць ЄС, у формі двосторонніх відносин на основі положень Протоколу про надання адміністративними органами взаємної допомоги у вирішенні митних питань та двосторонніх угод про співробітництво та взаємодопомогу в митних справах укладених у розвиток положень зазначеного Протоколу.

СВС (Cross-Border Cooperation Programme) - Програма прикордонного Співробітництва (ППС) була розпочата у 1996 році. Вона має за мету зміцнення управління та інфраструктури східних кордонів країн-кандидатів на членство у Євросоюзі та налагодження регіонального партнерства між країнами-кандидатами Центральної Європи та Молдовою, Росією, Україною і Білоруссю. Програма ТАСІС прикордонного співробітництва націлена на:

- сприяння прикордонним регіонам в подоланні перешкод до розвитку;

- заохочення до поєднання мереж з обох сторін кордону (наприклад, обладнання на кордонних переходах);

- прискорення процесу трансформації в країнах-партнерах шляхом їхньої співпраці з прикордонними регіонами Євросоюзу та Центральної та Східної Європи;

- зменшення транскордонного екологічного ризику та забруднення [6, С. 109]. європейський україна митний правовий

Крім того, для підсилення результату, допомогу слід обмежити трьома сферами співпраці у відповідності до Стратегічної Доповіді щодо ППС ТАСІС: розвиток мереж інфраструктури; активізація захисту довкілля та управління природними ресурсами; підтримка приватного сектора та сприяння економічному розвитку.

З 1 січня 2009 року на території Європейського Співтовариства всі операції транзиту на умовах Конвенції Міжнародної дорожньої перевозки (надалі - МДП) (TIR) в обов'язковому порядку здійснюватимуться з використанням європейської митної інформаційної системи NCTS (New Customs Transit System). У зв'язку з цим, перевізники-держателі книжок МДП як з ЄС, так і з інших країн, будуть зобов'язані здійснювати завчасне передавання даних з книжки МДП (декларації МДП) в електронному вигляді до системи NCTS митних органів Європейського Співтовариства. Ці дії є обов'язковими, коли:

а) операція МДП починається у митниці відправлення у країні ЄС;

б) операція МДП починається у прикордонній митниці в'їзду на територію ЄС. Разом з тим, як і раніше, буде необхідно надавати митним органам книжку МДП в якості митного документу.

У випадку, якщо електронна декларація МДП не відправлена до NCTS, митні органи країн ЄС відмовлятимуть у прийнятті книжки МДП до оформлення (єдине виключення - аварійний режим, коли система NCTS не працює). Нова система має значні переваги:

- прискорення обробки книжки МДП під час відкриття операції МДП у митниці відправлення і прикордонній митниці в'їзду на територію ЄС;

- прискорення завершення операції МДП на території ЄС, оскільки дані передаватимуться між митницями електронним зв'язком;

- забезпечення ефективного контролю і безпеки перевезень [12, С. 335].

TIR-EPD вже впроваджено спільно з митними органами Чеської Республіки, Словацької Республіки, Угорської Республіки, Республіки Польща та Естонії. Пріоритетом є поширення TIR-EPD у країнах, розташованих на кордонах ЄС. Для доступу до програми TIR-EPD через прийнятний інтерфейс користувач книжки МДП, завчасно одержавши регламентований доступ, вносить до програми свій індивідуальний ідентифікаційний номер, номер книжки МДП, яка знаходиться в його розпорядженні, а також строк дії, зазначений в книжці МДП. Дана інформація перевіряється системою Cute-Wise, після чого надається доступ до вводу даних по книжці МДП. В електронній формі декларації МДП необхідно буде вказувати наступні дані: країна відправлення; країна призначення; реєстраційний номер транспортного засобу; свідоцтво про допущення; номер контейнера; номер книжки МДП; її користувач; додаткові документи; маркування; тип та нумерація упаковок; вага вантажу; дата і місце декларування; відправник вантажу та одержувач. Ці дані можна отримати з книжки МДП та міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR). Копія електронної попередньої декларації за бажанням користувача направляється йому на електронну пошту. Переваги, які надає нова система:

- прискорення обробки книжки МДП під час відкриття операції МДП у митниці відправлення і прикордонній митниці в'їзду на територію ЄС;

- прискорення завершення операції МДП на території ЄС, оскільки дані передаватимуться між митницями електронним зв'язком;

- забезпечення ефективного контролю і безпеки перевезень [6, 109].

Актуальним є імплементація міжнародних стандартів та стандартів ЄС в національне законодавство України, що вимагає:

1. Завершити впровадження нормативно-правової бази, необхідної для імплементації Митного кодексу, у відповідності до міжнародно-визнаних стандартів, особливо угод СОТ, зокрема що стосується митної вартості, а також у відповідності до митного законодавства ЄС.

2. Подальший перегляд Митного Кодексу, враховуючи положення законодавства ЄС і раніше надані рекомендації.

3. Україна має прийняти та поновлювати чинну Гармонізовану систему з метою подальшого прийняття Комбінованої номенклатури, як це передбачено УПС.

4. Впровадити митний контроль, заснований на аналізі ризиків, та визначити необхідне організаційне забезпечення.

5. Підготовка та введення в дію законодавства у митній сфері: щодо митного контролю прекурсорів, контрафактної та піратської продукції, товарів подвійного призначення, предметів культури.

6. Удосконалити функціонування митниці (Customs service); спростити та модернізувати митні процедури на кордонах і всередині держави.

7. Розробити підхід "одне вікно" для всієї документації, пов'язаної з зовнішньоторговельними операціями та контролем, у першу чергу, шляхом активізації співробітництва між усіма службами, що працюють на кордоні.

8. Започаткувати механізм постійного інформування та надання консультацій суб'єктам ЗЕД щодо законодавства та процедур здійснення експортних та імпортних операцій.

9. Прийняти та впровадити Політику митної етики на основі визнаних в світі стандартів (Арушська Декларація).

10. Забезпечити підвищення кваліфікації працівників митної служби, посилити комп'ютеризацію митної адміністрації, модернізувати митні лабораторії [6, С. 110].

2.2 Сучасні пріоритети в межах Рамкової стратегії митного співробітництва між Україною і ЄС

Рамкова стратегія митного співробітництва між Україною і ЄС складається з 3 основних пріоритетів, які також знаходяться у відповідності зі стратегічними пріоритетами Концепції реформування діяльності митної служби України «Обличчям до людей», зокрема у сфері реформування митних процедур, підготовки поширення транзитної системи; інституційного розвитку та обміну попередньою митною інформацією. Питання щодо стратегічних сфер розширення митного співробітництва в контексті політики Східного партнерства (яка з травня 2009 року, забезпечує ширший політичний контекст у митній сфері) були вперше обговорені у ході засідання Підкомітету Україна - ЄС з митного і транскордонного співробітництва, в Києві 14 вересня 2010 року. Було вирішено, що, з метою розвитку подальшого митного співробітництва Україна - ЄС, стратегічний підхід слід розглядати на основі пріоритетних дій в рамках Східного партнерства, з метою сприяння торгівлі та спрощенню митного контролю [15]. Пріоритети співпраці:

а) Безпечні торгівельні потоки. Мета - забезпечити максимальне спрощення торговельних процедур на основі надійності і відповідальності оператора як центральної ланки в ланцюгу поставок при митних процедурах. Акцент робиться на впровадженні сучасних, більш швидких процедур і відповідних ІТ-технологій та інших інфраструктур при торговельних потоках (відповідно до Рамкових стандартів безпеки Всесвітньої митної організації) для дотримання безпеки та сприяння торгівлі, яка включає в себе зниження адміністративного тиску і витрат, пов'язаних з митними процедурами для трейдерів, і зміцнення співробітництва серед прикордонних адміністрацій.

б) управління ризиками та боротьба з шахрайством. Мета - розвиток управління ризиками для ефективного виявлення та усунення основних видів нелегальної торгівлі, у тому числі фінансових махінацій. Співпраця в галузі управління ризиками, в тому числі обмін інформацією, може сприяти вдосконаленню управлінню ризиками і, тим самим,мати додаткову цінність з точки зору охорони та безпеки, дотримання прав інтелектуальної власності, боротьби з шахрайством і сприяння торгівлі.

в) інвестиції в модернізацію митниці. Мета - досягнення зближення законодавства та процедур відповідно до стратегічних цілей Угоди про глибоку та всеохоплюючу зону вільної торгівлі, а також з метою зміцнення діалогу у питанні нормотворчості та імплементації. Це повинно сприяти поліпшенню і оптимізації митних процедур, розвитку повноцінної системи управління ризиками, координації дій прикордонних служб, декорумпованості системи. Це також включає інституційний розвиток для підтримки реформ прикордонної інфраструктури, яка скоординована по обидва боки кордону. Підготовка України до вступу до Конвенцій ЄС-ЄАВТ про спільну транзитну процедуру та про спрощення формальностей торгівлі товарами може відігравати роль каталізатора в цьому напрямку [15].

Конкретні цілі на 2012-2014 роки включають за напрямами:

а) Безпечні торговельні потоки: створення швидких потоків: швидкі потоки можуть передбачати швидке переміщення попередньо задекларованих товарів через кордон, і перевірку відповідності товарів не в безпосередній близькості від кордону. Поставки для перевірених компаній, які перевозять надійним транспортом зареєстровані водії, можуть бути пропущені з більшою швидкістю і впевненістю, що забезпечить зниження витрат при додержанні визначених правил. Визнання уповноважених економічних операторів (далі - УЕО) може бути частиною цього процесу. Координація діяльності прикордонних органів: імплементація ініціативи «Східного партнерства» у цій сфері, включаючи вдосконалення оперативної взаємодії між митними органами та іншими прикордонними адміністраціями України і сусідніх держав-членів, а також можливого здійснення спільного контролю в пунктах пропуску на кордоні у відповідності до законодавства ЄС. Покращення прикордонної інфраструктури. Можливі дії повинні бути скоординовані з вже існуючим проектами або з тими, що знаходяться на стадії підготовки (в рамках прикордонного співробітництва або ENPI/2010/22369 програми «Підтримка сектору управління кордонами в Україні»).

б) управління ризиками та боротьба з шахрайством

Розвиток управління ризиками: аналіз ризиків на основі електронної обробки даних є необхідною умовою для досягнення більш високого рівня захисту та сприяння торгівлі, оскільки це дозволить раціоналізувати систему контролю та зробити її предметною. Обмін передовим досвідом є особливо важливим. Також може розглядатися обмін попередньою митною інформацією, оскільки він сприяє поліпшенню управлінню ризиками і роботі митних органів, з точки зору забезпечення спрощення процедур торгівлі та підвищення дієвості та ефективності митного контролю. Конфіденційність і захист персональних даних будуть забезпечені. Боротьба з шахрайством: діалог у сфері боротьби з шахрайством буде створено з метою забезпечення кращого розуміння проблем, які можуть включати в себе засоби реалізації митної вартості та запобігання/ виявлення незаконної торгівлі, в тому числі у сфері підакцизної продукції, а також з метою розробки відповідних дій, які можуть включати обмін досвідом та інформацією, а також спільні дії. Розвиток ролі митних адміністрацій у сфері захисту прав інтелектуальної власності: співробітництво в цій сфері може включати в себе підвищення рівня поінформованості та обмін досвідом, а також надання допомоги в підвищенні ефективності дій митних органів. Захист прав інтелектуальної власності повинен бути невід'ємною частиною управління ризиками.

в) Інвестиції в модернізацію митних служб

Підтримка розвитку спрощення митних процедур та сучасні митні стандарти, включаючи електронну митницю та систему управління ризиками, як це передбачено цілями переговорів про зону вільної торгівлі. Доопрацювання та здійснення плану дій з Концепції реформування діяльності, в тому числі нарощування моделей бізнес-процесів. Удосконалення транзиту: це пов'язано з підготовкою приєднання України до Конвенції про спільну транзитну процедуру, що дозволить збільшити сприяння розвитку торгівлі між Україною і ЄС. Обмін передовим досвідом та тестування процедур, технологій, інфраструктури, підготовки кадрів та інституційного розвитку. Участь у конкретних заходах програми «Митниця 2013», базуючись на принципі ad hoc (управління ризиками, захист прав інтелектуальної власності, координація дій з прикордонними службами, співпраця з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, митна вартість, пост-аудит). Підкомітет Україна - ЄС з митного і транскордонного співробітництва несе відповідальність за контроль і оцінку реалізації стратегічних напрямків. Під керівництвом Підкомітету Робоча група, яка складається з представників України та Європейського Союзу стежить за реалізацією конкретних завдань і заходів відповідно до Рамкової стратегії, встановлює відповідні робочі програми або дорожні карти та здійснюватиме моніторинг оцінки [15].

Отже, документ про стратегічні рамки митного співробітництва є важливим для визначення та реалізації подальших дій у сфері співпраці ЄС з Україною нахилом у митній сфері. Подальша робота з адаптації митного законодавства України в контексті європейської інтеграції обов'язково повинна проводитися з урахуванням вищезазначених змін у митному праві ЄС. Інтеграція нашої держави до ЄС не виключає необхідності адаптації митного законодавства України до вимог національного законодавства як держав - членів ЄС, так і держав - учасниць Європейської асоціації вільної торгівлі, що є учасниками Європейського економічного простору. Безумовно, слід продовжувати діяльність щодо взаємного узгодження митного законодавства України із законодавством інших європейських держав, які розвивають та вдосконалюють національне митне законодавство на основі як конвенцій Ради митного співробітництва та регіональних митних угод Комітету з внутрішнього транспорту Європейської економічної комісії ООН, так і угод, що укладаються в рамках окремих міждержавних об'єднань субрегіонального характеру, як це має місце в рамках СНД, ГУАМ, ЄврАзЕС тощо.

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ МИТНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ РОЗВИТКУ ВІДНОСИН З ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ

Сучасний етап реалізації митної політики України характеризується постійним зростанням обсягів та розширенням масштабів міжнародної торгівлі, ускладненням та посиленням динамізму торговельних процесів, посиленням вимог міжнародних організацій щодо забезпечення вільного доступу іноземних товарів на внутрішні ринки та зниженням національних торговельних бар'єрів. Відбувається поглиблення інтеграції міжнародних вимог в національну практику митного регулювання України. Принципово новими напрямами роботи європейських митних служб у зв'язку із вступом в ЄС нових членів є боротьба з міжнародним тероризмом та екстремізмом на нових кордонах ЄС, консолідація зусиль митних служб суміжних держав у боротьбі з транскордонною злочинністю, торгівлею небезпечними матеріалами. Митні установи, з одного боку, покликані підвищувати ефективність міжнародної торгівлі, але з іншого, мати можливість вживати необхідних заходів для забезпечення безпеки. Митній службі в цьому належить провідна роль, бо це єдина структура, що володіє всією повнотою відомостей про поставку товару та сторони зовнішньоекономічного договору (контракту). Окрім того, митна служба виконує контрольну функцію й використовуючи систему аналізу ризиків вчинення митних правопорушень, а також метод пост-аудиту здатна виступати ключовим інститутом у інтегрованому управлінні на зовнішніх кордонах як структура, що захищає економічні інтереси країни. В даний час до основних аспектів удосконалювання митної системи Європейського Союзу в області митного регулювання слід віднести:

- однакове застосування митного законодавства ЄС на всій території Співтовариства з метою активного проведення в життя єдиної митної політики Європейського Союзу;

- усунення надмірних адміністративних бар'єрів у сфері митної справи ЄС, що можуть завдати шкоди економіці Співтовариства;

- консолідація митних органів ЄС по забезпеченню єдиної економічної політики і захисту інтересів внутрішнього ринку суб'єктів ЄС;

- взаємний обмін професійним досвідом між митними органами держав-учасників ЄС по застосуванню сучасних форм митного оформлення і митного контролю з метою стимулювання митно-тарифної політики і захисту національної економіки ЄС;

- удосконалювання й уніфікація митних процедур із застосуванням сучасних інформаційних технологій з метою контролю митної вартості і виявлення фактів недостовірного декларування товарів;

- впровадження оптимальних методів діяльності митних адміністрацій суб'єктів Європейського Союзу з метою спрощення і гармонізації митних операцій;

- створення єдиного інформаційного простору на всій митній території Європейського Співтовариства;

- налагодження співпраці з діловими колами та реалізація концепції «авторизованих» операторів зовнішньої торгівлі [12, С. 334].

Окрім того, одним із головних принципів роботи сучасної митниці більшою мірою стає попереднє інформування й електронне декларування.

Участь країни в Митному союзі ЄС вимагає доповнення системи принципів митного регулювання принципами пріоритетності й субсидіарності норм митного законодавства ЄС. Система митно-правових актів є формою митного регулювання, а тому напряму залежить від її вихідних засад та ідей. Засадничі положення формування митної політики України на сучасному етапі євроінтеграційного процесу мають бути такими:

- перегляд форми участі в угоді про ЄЕП з урахуванням пріоритетності європейського вибору України;

- відмова від ідеї зміни статусу спостерігача в ЄврАзЕС, однією з цілей якого є утворення митного союзу;

- готовність переходу на систему попереднього електронного декларування з країнами Євросоюзу через узгодження структури Єдиного адміністративного документу ЄС і ВМД, що дозволить приєднатися до єдиного комп'ютеризованої системі транзиту ЄС (NCTS);

- гармонізація УКТ ЗЕД з Комбінованою номенклатурою ЄС;

- гармонізація Митного тарифу України з Єдиним митним тарифом ЄС тощо;

- застосування, на основі розширення правоохоронних функцій митних органів, методу аналізу ризиків;

- розвиток співробітництва з діловими колами, продовження роботи зі створення «білого» списку операторів зовнішньої торгівлі в Україні з використанням принципів ЄС щодо надання операторам зовнішньої торгівлі статусу «авторизованих» [17, С. 41].

На думку європейських експертів системи контролю за визначенням країни походження, класифікації товарів, методологія визначення митної вартості переміщуваних через митний кордон предметів, у своїй переважній більшості, відповідають положенням європейського законодавства та нормам ГАТТ/СОТ.

В разі підписання Об'єднавчої угоди України з Євросоюзом українська митна політика буде формулюватися згідно з цією угодою. Після приєднання українська (у значенні національна) митна політика перестане існувати. Це буде пов'язано з відмовою України від права до незалежного встановлення митних ставок в оборотах з іншими країнами, а також приєднання до спільної митної зони. Після приєднання України до спільної митної зони відбудуться зміни у митній політиці України. Їх напрямок визначатиметься пристосуванням до принципу вільного та необмеженого товарообміну в Євросоюзі, що є однією з підстав існування Європейського союзу. Основою вільного товарообміну є три найголовніші елементи: елімінація фіскального обмеження, елімінація позатарифного обмеження (кількісного та якісного), елімінація тарифного бар'єру - утворення митного союзу між країнами-членами.

Зважаючи на відзначені тенденції та умови функціонування митної політики в Україні, пріоритетами підвищення дієздатності політики держави у цій сфері мають стати:

- підвищення рівня захисту національних інтересів держави за допомогою інструментів митної політики з одночасним збалансованим впровадженням міжнародних вимог та стандартів;

- спрощення митних процедур за рахунок покращення системи управління ризиками, що дозволить зосередитися на ідентифікації та інспектуванні високоризикованих вантажів;

- створення максимально сприятливого середовища для учасників зовнішньоекономічної діяльності з метою активізації здійснення ними експортно-імпортних операцій;

- підвищення ефективності оперативного виявлення та протидії негативним явищам в середовищі зовнішньої торгівлі, які є потенційними загрозами безпеці та інтересам держави [9, С. 50].

Реалізація цих пріоритетів вимагатиме здійснення у найближчій перспективі низки заходів, які дозволять посилити рівень захисту національних інтересів держави, створити сприятливі умови для збільшення обсягів зовнішньої торгівлі, позитивно вплинути на соціальний та економічний розвиток України.

Таким чином можна констатувати, що положення розділу «Митні справи» (цілі 28 та 29) Плану дій Україна - ЄС виконані майже у повному обсязі. У той же час деякі положення ПД мають довготривалий та постійний характер (зокрема, перегляд Митного Кодексу, враховуючи положення законодавства ЄС; підвищення кваліфікації працівників митної служби, посилення комп'ютеризації митної адміністрації, модернізація митних лабораторій; надання консультацій суб'єктам ЗЕД щодо законодавства та процедур здійснення експортних та імпортних операцій) і потребують подальшого впровадження. Розширення масштабів зовнішньоекономічної діяльності України та горизонтів зовнішньоекономічних зв'язків зумовлюють поглиблення інтеграції міжнародних вимог в національну практику митного регулювання України. Водночас при реалізації цих вимог мають бути враховані загрози забезпеченню національних інтересів України, зокрема: збільшення економічних збитків для держави у вигляді недонадходжень до бюджету внаслідок викривлення митної вартості товарів, завдання шкоди здоров'ю і безпеці споживачів, зростання контрабандних потоків тощо. На даний час існує необхідність підвищення ефективності національної митної політики в сфері невідкладного реагування на зовнішні загрози та оперативної протидії можливим негативним наслідкам таких загроз, в напрямку посилення забезпечення економічних інтересів держави й максимального врахування в національній системі регулювання міжнародних правил та вимог.