Регулирование и охрана гражданских прав

Выполнение договора о предоставлении услуг

Исполнитель должен предоставить услугу лично.

В случаях, установленных договором, исполнитель имеет право возложить выполнение договора о предоставлении услуг на другое лицо, оставаясь ответственным в полном объеме перед заказчиком за нарушение договора.

Если договором предусмотрены предоставления услуг за оплату, заказчик обязан оплатить предоставленную ему услугу в размере, в сроки и в порядке, установленными договором.

По договору о безвозмездном предоставлении услуг заказчик обязан возместить исполнителю все фактические затраты, необходимые для выполнения договора.

Положения части первой этой статьи применяются также в случаях, когда невозможность выполнить договор о безвозмездном предоставлении услуг возникла по вине заказчика или вследствие непреодолимой силы.

Срок договора о предоставлении услуг устанавливается по договоренности сторон, если другое не установлено законом или другими нормативно-правовыми актами.

Убытки, причиненные заказчику невыполнением или ненадлежащим выполнением договора о предоставлении услуг за плату, подлежат возмещению исполнителем, в случае наличия его вины, в полном объеме, если другое не установлено договором. Исполнитель, который нарушил договор о предоставлении услуг за плату при осуществлении им предпринимательской деятельности, отвечает за это нарушение, если не докажет, что надлежащее выполнение оказалось невозможным вследствие непреодолимой силы, если другое не установлено договором или законом.

Договор о предоставлении услуг может быть разорван, в том числе путем одностороннего отказа от договора, в порядке и на основаниях, установленных этим ГК, другим законом или по договоренности сторон.

Порядок и последствия расторжения договора о предоставлении услуг определяются договоренностью сторон или законом.

125. Общие положения о перевозке груза, пассажиров и багажа

Перевозка груза, пассажиров, багажа, почты осуществляется по договору перевозки.

Общие условия перевозки определяются ГКУ, другими законами, транспортными кодексами (уставами), другими нормативно-правовыми актами и правилами, которые издаются согласно им.

Условия перевозки груза, пассажиров и багажа отдельными видами транспорта, а также ответственность сторон относительно этих перевозок устанавливаются договором, если другое не установлено ГКУ, другими законами, транспортными кодексами (уставами), другими нормативно-правовыми актами и правилами, которые выдаются согласно им.

Договор перевозки груза

По договору перевозки груза одна сторона (перевозчик) обязуется доставить доверенный ей второй стороной (отправителем) груз до пункта назначения и выдать его лицу, которое имеет право на получение груза (получателю), а отправитель обязуется уплатить за перевозку груза установленную плату.

Договор перевозки груза составляется в письменной форме.

Заключение договора перевозки груза подтверждается составлением транспортной накладной (коносамента или другого документа, установленного транспортными кодексами (уставами).

Договор перевозки груза является двусторонним договором, поскольку перевозчик, и отправитель имеют соответствующие права и обязанности. Кроме того договор перевозки является возмездным(перевозчик предоставляет услуги по перевозке за плату).

Как правило договор перевозки груза является реальным. Транспортная организация несет обязанности относительно доставки транспортного средства. Однако в ряде случаев договор является консенсуальным. Так, например, договор каботажной морской перевозки является консенсуальным, и он считается заключенным с момента достижения сторонами соглашения по всем существенным условиям договора.

Договор перевозки пассажира и багажа.

По договору перевозки пассажира одна сторона (перевозчик) обязуется перевезти другую сторону (пассажира) к пункту назначения, а в случае сдачи багажа - также доставить багаж к пункту назначения и выдать его лицу, которое имеет право на получение багажа, а пассажир обязуется уплатить установленную плату за проезд, а в случае сдачи багажа - также за его провоз.

Заключение договора перевозки пассажира и багажа подтверждается выдачей соответственно билета и багажной квитанции, формы которых устанавливаются соответственно транспортным кодексам (уставов).

Договор перевозки пассажиров - возмездный. Однако большому кругу лиц действующим законодательством Украины предоставлено право безвозмездного, льготного проезда как транспортом городского или пригородного сообщения, так и транспортом дальнего следования.

Договор чартера (фрахтования)

По договору чартера (фрахтования) одна сторона (фрахтовщик) обязуется предоставить второй стороне (фрахтовщику) за плату всю или часть объема в одном или нескольких транспортных средствах на одном или нескольких рейсах для перевозки груза, пассажиров, багажа, почты или с другой целью, если это не противоречит закону и другим нормативно-правовым актам.

Порядок заключения договора чартера (фрахтования), а также форма настоящего договора устанавливаются транспортными кодексами (уставами).

Срок доставки груза, пассажира, багажа, почты

Перевозчик обязан доставить груз, пассажира, багаж, почту к пункту назначения в срок, установленный договором, если другой срок не установлен транспортными кодексами (уставами), другими нормативно-правовыми актами и правилами, которые выдаются соответственно им, а в случае отсутствия таких сроков - в разумный срок.

Груз, не выданный получателю по его требованию на протяжении тридцати дней после истечения срока его доставки, если более продолжительный срок не установлен договором, транспортными кодексами (уставами), считается утраченным.

Ответственность по обязательствам, вытекающим из договора перевозки

В случае нарушения обязательств, которые вытекают из договора перевозки, стороны несут ответственность, установленную по договоренности сторон, если другое не установлено этим Кодексом, другими законами, транспортными кодексами (уставами).

За задержку в отправлении транспортного средства, которое перевозит пассажира, или опоздание в прибытии такого транспортного средства в пункт назначения перевозчик платит пассажиру штраф в размере, установленном по договоренности сторон, транспортными кодексами (уставами), если перевозчик не докажет, что эти нарушения произошли вследствие непреодолимой силы, устранения неисправности транспортного средства, которое угрожало жизни или здоровью пассажиров, или других обстоятельств, которые не зависели от перевозчика.

В случае отказа пассажира от перевозки по причине задержки отправление транспортного средства перевозчик обязан возвратить пассажиру провозную плату.

В случае просрочки доставки груза перевозчик обязан возместить второй стороне убытки, причиненные нарушением срока перевозки, если другие формы ответственности не установлены договором, транспортными кодексами (уставами).

Перевозчик отвечает за сохранение груза, багажа, почты c момента принятия их к перевозке и до выдачи получателю, если не докажет, что потеря, недостаток, порча или повреждение груза, багажа, почты произошли вследствие обстоятельств, которые перевозчик не мог предотвратить и устранение которых от него не зависело.

126. Договор транспортного экспедирования

В связи с развитием перевозок грузов автомобильному транспорту часто передаются функции, связанные с возникновением или завершением процесса перевозки грузов на других видах транспорта.

Ст. 929. ГК определяет, что по договору транспортного экспедирования одна сторона (экспедитор) обязуется за плату и за счет второй стороны (клиента) выполнить или организовать выполнение определенных договором услуг, связанных с перевозкой груза.

Договором транспортного экспедирования может быть установлена обязанность экспедитора организовать перевозку груза транспортом и по маршруту, выбранному экспедитором или клиентом, обязательство экспедитора заключить от своего имени или от лица клиента договор перевозки груза, обеспечить отправку и получение груза, а также другие обязательства, связанные с перевозкой.

Договором транспортного экспедирования может быть предусмотрено предоставление дополнительных услуг, необходимых для доставки груза (проверка количества и состояния груза, его загрузка и разгрузка, уплата таможенной пошлины, сборов и затрат, возложенных на клиента, сохранение груза до его получения в пункте назначения, получение необходимых для экспорта и импорта документов, выполнение таможенных формальностей и т.п.).

Условия договора транспортного экспедирования определяются по договоренности сторон, если другое не установлено законом, другими нормативно-правовыми актами.

Договор транспортного экспедирования составляется в письменной форме.

Клиент должен выдать экспедитору доверенность, если она необходима для выполнения его обязанностей.

Договор транспортного экспедирования считается возмездным.

Размер платы экспедитору устанавливается договором транспортного экспедирования, если другое не установлено законом. Если размер платы не установлен, клиент должен выплатить экспедитору разумную плату.

Клиент или экспедитор имеет право отказаться от договора транспортного экспедирования, предупредив об этом другую сторону в разумный срок. Сторона, которая заявила о таком отказе, обязана возместить второй стороне убытки, причиненные ей в связи с разрывом договора.

127. Договор хранения

По договору хранения одна сторона хранитель обязуется хранить вещь, переданную ей другой стороной поклажедателем и возвратить эту вещь в сохранности. Договор хранения может быть как реальным, так и консенсуальным (последний заключается только с профессиональными хранителями), возмездным или безвозмездным, но всегда это двустороннеобязывающий договор.

Предметом договора являются услуги, оказываемые хранителем по хранению имущества поклажедателя. Объектом договора хранения являются вещи и ценные бумаги. Договор хранения может заключаться как на определенный срок, так и без указания срока. Сторонами договора хранения - хранителем и поклажедателем могут быть граждане, так и юридические лица, среди хранителей особое место принадлежит профессиональным хранителям, к числу которых относятся коммерческие либо некоммерческие организации, осуществляющие хранение в качестве одной из целей своей профессиональной деятельности. Договор с ними - публичный.

К договору хранения применяются общие правила, регулирующие форму сделок, однако есть и специфические особенности, так, консенсуальные договоры хранения независимо от состава их участников и стоимости вещей, передаваемых на хранение, должны быть заключены в письменной форме. При этом простая письменная форма считается соблюденной, если принятие вещи на хранение удостоверено хранителем выдачей поклажедателю: сохранной расписки, квитанции, свидетельства или иного документа, подписанного хранителем; номерного жетона (номера), иного знака, удостоверяющего прием вещей на

хранение, если такая форма подтверждения приема вещей на хранение предусмотрена законом или иным правовым актом либо обычно для данного вида хранения.

Последствие несоблюдения письменной формы состоит в том, что стороны лишаются права ссылаться на свидетельские показания (за исключением случаев,когда передача вещей на хранение происходила при чрезвычайных обстоятельствах или когда спор идет о тождестве вещей, принятых на хранение и

возвращенных хранителем).

Основная обязанность хранителя по договору состоит в том, чтобы обеспечить сохранность принятой на хранение вещи. В договоре могут быть предусмотрены конкретные меры, направленные на достижение этой цели. При отсутствии в договоре соответствующих условий хранитель должен принять меры, соответствующие обычаям делового оборота или существу обязательства. Основная обязанность поклажедателя заключается в том, чтобы выплатить предусмотренное договором вознаграждение. Кроме того, по истечении обусловленного срока хранения или срока, предоставленного хранителем для

обратного получения вещи, сданной на хранение, срок которого определен моментом востребования, поклажедатель обязан незамедлительно забрать сданную на хранение вещь

128. Специальные виды договора хранения

1) зберігання речі у ломбарді. По договору хранения в ломбарде поклажедателем выступает только гражданин, хранителем - ломбард. Это публичный договор, то есть должен заключаться с любым и каждым на одинаковых условиях Заключение договора хранения в ломбарде удостоверяетсявыдачей ломбардом поклажедателю именной сохранной квитанции. Вещь, сдаваемая на хранение в ломбард, подлежит оценке по соглашению сторон в соответствии с ценами на вещи такого рода и качества, обычно устанавливаемыми в торговле в момент и в месте их принятия на хранение.

Ломбард обязан страховать в пользу поклажедателя за свой счет принятые на хранение вещи в полной сумме их оценки. Ломбард обязан хранить невостребованную поклажедателем в обусловленный срок вещь в течение 3месяцев с взиманием за это платы, предусмотренной договором хранения. По истечении этого срока невостребованная вещь может быть продана ломбардом в порядке, установленном для реализации заложенного имущества. Из суммы, вырученной от продажи невостребованной вещи, погашаются плата за ее хранение и иные причитающиеся ломбарду платежи. Остаток суммы возвращается ломбардом поклажедателю.

2) зберігання цінностей у банку -- банк може прийняти на зберігання документи, цінні папери, дорогоцінні метали, каміння, інші коштовності та цінності. Банк може бути уповноважений поклажодавцем на вчинення правочинів з цінними паперами, прийнятими на зберігання. Укладення договору зберігання цінностей у банку засвідчується видачею банком поклажодавцеві іменного документа, пред'явлення якого є підставою для повернення цінностей поклажодавцеві. Банк може передати поклажодавцеві індивідуальний банківський сейф (його частину або спеціальне приміщення) для зберігання у ньому цінностей та роботи з ними;

3) зберігання речей у камерах схову організацій, підприємств транспорту -- камери схову загального користування, що перебувають у віданні цих організацій та підприємств, зобов'язані приймати на зберігання речі пасажирів та інших осіб незалежно від наявності у них проїзних документів. Збитки, завдані поклажодавцеві внаслідок втрати, нестачі або пошкодження речі, зданої до камери схову, відшкодовуються протягом доби з моменту пред'явлення вимоги про їх відшкодування у розмірі суми оцінки речі, здійсненої при переданні її на зберігання;

4) зберігання речей у гардеробі організації -- якщо річ здана у гардероб організації, зберігачем є остання. Вона незалежно від того: здійснюється зберігання за плату чи безоплатно, зобов'язана вжити усіх необхідних заходів до забезпечення схоронності речі. Ці положення застосовуються у разі зберігання верхнього одягу, головних уборів у місцях, спеціально відведених для цього, у закладах охорони здоров'я та інших закладах;

5) зберігання речей у готелі -- готель відповідає за схоронність речей, внесених до готелю особою, яка проживає у ньому. Річ вважається такою, що внесена до готелю, якщо вона передана працівникам останнього або знаходиться у відведеному для особи приміщенні. Готель відповідає за втрату грошей, інших цінностей (цінних паперів, коштовностей) лише за умови, що вони були окремо передані готелю на зберігання. Ці положення застосовуються до зберігання речей фізичних осіб у гуртожитках, мотелях, будинках відпочинку, пансіонатах, санаторіях та інших організаціях, у приміщеннях яких особа тимчасово проживає;

6) зберігання речей, що є предметом спору -- дві або більше осіб, між якими виник спір про право на річ, можуть її передати третій особі, яка бере на себе обов'язок після вирішення спору повернути річ особі, визначеній за рішенням суду або за погодженням усіх осіб, між якими є спір;

7) зберігання автотранспортних засобів -- за договором зберігання автотранспортних засобів у боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов'язується не допускати проникнення у них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця. Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном);

8) договір охорони -- за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

129. Договір страхування

Законодавство визначає страхування - як вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України "Про страхування"). Відносини страхування виникають на підставі укладення учасниками таких відносин договору страхування, визначення якого надається у ЦК. Договір страхування є реальним, оплатним та двостороннім.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з:

1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Договір страхування укладається в письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхувальником може бути фізична або юридична особа.

Страховик зобов'язаний:

1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові;

3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором;

5) за заявою страхувальника, у разі здійснення страховиком заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна, переукласти з ним договір страхування;

6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом.

Страхувальник зобов'язаний:

1) своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором;

2) при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику;

3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.

4) вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення;

5) повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

130. Договір доручення.

1 сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені і за рахунок іншої сторони (довірителя) певні юридично значимі дії. Сторони можуть бути як фізичними так і юридичними особами. Предметом є юридичні дії повіреного. Права та обов'язки, що виникають внаслідок юридичних дій повіреного - це права і обов'язки довірителя.

Консенсуальний, двосторонній, безоплатний або оплатний (якщо передбачено договором або встановлено правилами).

Форма договору не обумовлена, значить загальні правила.

Повірений зобов'язаний виконати дане йому доручення у відповідності з вказівками довірителя. Повірений має право відхилитись від вказівок довірителя, якщо по обставинам справи це необхідно в інтересах довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не отримав своєчасно відповіді. В цьому випадку повірений зобов'язаний повідомити довірителя про хід виконання доручення. Повірений зобов'язаний виконати дане йому доручення особисто. Він має право передати виконання доручення іншій особі тільки у випадках коли він уповноважений на те договором або примушений в силу обставин з метою охорони інтересів довірителя. В цьому випадку повірений відповідає лише за вибір заступника. Довіритель має право в будь-який час відмовитись від заступника, обраного повіреним.

Повірений зобов'язаний: 1) повідомити довірителя за його вимогою про хід виконання доручення; 2) після виконання доручення надати довірителю звіт з додаванням відповідних документів, якщо це потребує характер доручення; 3) передати довірителю усе отримане за дорученням.

Довіритель зобов'язаний усе це прийняти. Крім цього, якщо інше не передбачене договором) довіритель зобов'язаний: 1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2) відшкодувати повіреному фактичні витрати, які були необхідні для виконання доручення; 3)після виконання доручення сплатити повіреному винагороду, якщо така передбачена договором.

Крім загальних випадків, договір доручення переривається: 1) відмовою довірителя; 2) відмовою повіреного; 3) смерть, визнання безвісно відсутнім, обмежено дієздатним або недієздатним повіреного або довірителя; 4) припинення юридичної особи, яка бере участь у договорі. Довіритель має право скасувати доручення, а повірений відмовитись від нього у будь-який час. Це право не можна обмежити.

Доручення зберігає силу, доки повірений не дізнався або не повинен був дізнатись про скасування доручення.

131. Договір управління майном

Відповідно до ч. 1 ст. 1029 ЦК за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Договір управління майном є реальним або консенсуальним (у визначених законом випадках), двостороннім, оплатним, строковим правочином.

Істотними умовами договору управління майном є:

1) перелік майна, що передається в управління;

2) розмір і форма плати за управління майном.

Предметом договору є послуги юридичного та фактичного характеру, які як правило, полягають у володінні, користуванні та розпоряджанні майном власника в його інтересах та від імені управителя.

Договір управління майном є особливим правочином, якому притаманні: висока ступінь довіри та особливе значення особистості його учасників.

Управління майном є специфічним способом здійснення права власності у чужому інтересі, що полягає в зобов'язанні управителя діяти в інтересах вигодонабувача та (або) установника. Під діями в інтересах вигодонабувача або установника необхідно розуміти вчинені з належною дбайливістю дії, що не суперечать закону і мають своєю метою зберігання та примноження вартості переданого в управління майна, вчинені без невиправданого ризику можливих втрат так, як вчинив би на місці управителя сам установник за аналогічних обставин.

Об'єктом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно. Не можуть бути об'єктом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом. Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя. Майно, набуте управителем у результаті управління майном, включається до складу отриманого в управління майна.

Договір управління майном укладається в письмовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Сторонами у договорі є установник управління та управитель. Установником управління є власник майна.

Управителем може бути суб'єкт підприємницької діяльності. Управителем не може бути орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, якщо інше не встановлено законом. Вигодонабувач не може бути управителем.

Обов'язки установника управління:

1) передати в управління об'єкт управління, якщо договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації;

2) попередити управителя про те, що майно, яке передається в управління, є предметом договору застави;

3) оплатити вартість управління майном та відшкодувати витрати, зроблені у зв'язку з управлінням.

Обов'язки управителя:

1) прийняти об'єкт управління в управління;

2) здійснювати управління майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача);

3) виявляти належну турботливість про інтереси установника управління або вигодонабувача;

4) отримувати згоду установника управління на відчуження майна, переданого в управління, або передання його в заставу;

5) здійснювати управління майном особисто, крім випадків, якщо можливість передання прав управління майном іншій особі передбачена договором, або цього вимагали інтереси установника управління;

6) повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна.

Управитель діє без довіреності. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

132. Договір позики

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Істотними умовами договору позики є:

· предмет договору позики;

· об'єкт, що передається у позику;

· проценти за користування позикою;

· строк договору позики.

Предметом договору є послуга фактичного характеру, яка полягає у переданні у власність позичальника грошових коштів або інших речей визначених родовими ознаками.

Незважаючи на те, що за договором позики майно передається у власність він не належить до групи договорів про передання майна у власність, оскільки за цим договором інша сторона (позичальник) зобов'язується повернути відповідне майно.

Cуб'єктний склад - позикодавцем та позичальником можуть бути будь-які учасники цивільних відносин.

Об'єки, які передаються за договором позики - грошові кошти та інші речі, визначені родовими ознаками. Не можуть передаватися за договором позики індивідуально-визначені речі.

Права позикодавця.

1) на повернення предмету позики у такій самій сумі, а щодо речей визначених родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем;

2) на отримання розписки від позичальника про отримання предмету позики;

3) на одержання від позичальника процентів.

Права позичальника:

1) не надавати позикодавцеві винагороди за отриману позику, якщо вона є безпроцентною;

2) на пільговий 30 денний строк на повернення позики;

3) дострокове повернення позики, якщо вона була безпроцентною;

4) оспорювання договору позики.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

133. Кредитний договір

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім.

К отношениям по кредитному договору применяются нормы, регулирующие договор займа, если иное не предусмотрено правилами ГК и не вытекает из существа кредитного договора.

Цивільний кодекс України не містить переліку істотних умов кредитного договору.

Предметом договору є послуга фактичного характеру, яка полягає у переданні у власність позичальника грошових коштів В качестве займодавца могут выступать только банки или иные кредитные организации. Заемщиком может быть любой субъект гражданского права. В отличие от договора займа кредитный договор - это консенсуальный договор. Для него установлена обязательная письменная форма и в случае ее несоблюдения договор будет недействительным. Кредитный договор - всегда возмездный. Если даже размер процентов не предусмотрен в договоре, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. В отличие от договора займа предметом договора могут быть только денежные средства.

Кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.

Позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі порушення позичальником встановленого кредитним договором обов'язку цільового використання кредиту кредитодавець має право також відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором.

Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

№134. Договор банковского вклада

Д.банковского вклада является разновидностью Д.займа, т.к. денежные средства передаются вкладчиком, который выступает кредитором, банку - должнику. По Д.банковосго вклада (депозита) одна сторона (банк), принявшая от другой стороны (вкладчика) или для нее посткпившую денежную сумму (вклад), обязуется выплатить вкладчику такую сумму и проценты на нее или доход в другой форме на условиях и в порядке, установленных договором.

Д.банковского вклада явл. оплатным и реальным.Реальным в связи с тем, что оюязательственные правоотношения по нему возникают только после внесения вкладчиком внесения вкладчиком денежных средств на депозитный счет, открытый на его имя в банке или другой или другой кредитной организации. Оплатным Д.считают ссылаясь на положение, согласно которому банк, не смотря на любые обстоятельства, обязан выплатить вкладчику проценты (вознаграждение по договору). Поэтому даже при досрочном расторжении Д. банк.вклада по инициативе вкладчика, банк не имеет права отказать ему ему в выплате процентов и применить определенные неблагоприятные санкции, например взымать неустойку за досрочное расторжение Д. Однако при этом банк наделен правом уменьшить размер начисленных процентов в порядке, предусмотренном законом или Д. банк.вклада.

Сторонами выступают банк и вкладчик. Банком выступает юридическое лицо, имеющее исключительное право на основании лицензии Нацбанка украины осуществлять такие операции как привлесение денежных вкладов и размещение их от своего имени и на собственный риск, открытие и ведение банк.счетов физ. и юр.лиц.

Банк имеет право осуществлять банковскую деятельность только после получения банковской лицензии.

Вкладчиком может выступать любое физ. или юр.лицо, а такжк другие образования, выступавшие участниками гражданских правоотношений в соответствии с объемом их правосубъектности.

Д.банк.вклада, в котором вкладчик - физ.лицо явл.публичным. Это заключается в том, что банк или другая кредитная организация не вправе отказать в заключении такого договора с любым физ.лицом, обратившимся к этой организации на одинаковых условиях со всеми другими равнозначными лицами, предусмотренных относительно данного вклада.

Заключается данный Д. в письменной форме, которая считается соблюденной, если внесение ден.суммы подтверждено Д. банковского вклада с выдачей сберегательной книжки или сертификата или иного документа, отвечающего требованиям,установленым заоном. В случае несоблюдения данной формы Д.является ничтожным.

№135 Договор банковского счета

Наличие счета в банке является одним из признаков юридического лица. Для физ.лиц счет в банке позволяет производить безналичные расчеты, в том числе с помощью пластиковой карточки, получать заработную плату, стипендию, пенсию или другие социальные платежи. Отношения, возникающие по поводу открытия, использования и закрытия счета в банке, определяются Д. банковского счета.

Банковскими счетами являются счета, на которых учитываются собственные средства, требования, обязательства банка относительно его клиентов и контрагентов и дающие возможность осуществлять перечисление средств с помощью банковских платежных инструментво.

По Д. банковского счета банк обязуется принимать и зачислять на счет, открытый клиенту (владельцу счета), поступающие ему денежные средства, выполнять распоряжения клиента о перечмслении и выдаче соответствующих сумм со счета и проводить другие операции по счету.

Основными видами счетов в зависимости от их назначения являются текущие и депозитные (вкладные) счета. Д. является двесторонним и реальным.

Предметом Д. является предоставление услуг по поводу расчетно - кассового обслуживания, под которым понимаются услуги, предоставляемые банком клиенту на основании соответствующего Д., заключенного между ними.

По Д. банковского счета банк имеет право использовать денежные средства на счете клиента, гарантируя его право беспрепятственно распоряжаться этими средствами. Не имеет права определять, контролировать направления использования денежных средств клиента и устанавливать другие, не предусмотренные Д. или З., ограничения его права распоряжаться денежными средствами по своему усмотрению. Банк гарантирует тайну банковского счета, операций по счету и сведений о клиенте.

Данный договор заключаетмся для открытия клиенту или определенному им лицу счета в банке на условиях, согласованных сторонами.

Банк обязан заключить Д. с клиентом, обратившимся с предложением открыть счет на объявленных банком условиях, отвечающих закону и банковским правилам. Расторгается Д. по заявлению клиента в любое время. Банк также имеет право требовать расторжения Д. банковсокого счета.

№136. Договор факторинга

Факторинг (от англ. Финансовый агент, посредник) представляет собой операцию по приобретению (получению) специальным субъектом права на взыскание долга. Тем самым лицо, которое осуществляет продажу (уступку) требования кдолжнику освобождается от кредитного риска.

По Д.факторинга одна сторона (фактор) передает или обязуется предать денежные средства в распоряжение другой стороны (клиента) за плату, а клиент уступает или обязуется уступить фактору свое право денежного требования к третьему лицу (должнику).

Клиент может уступить фактору свое денежное требование к должнику с целью обеспечения исполнения обязательства клиента перед фактором. Обязательсво фактора по Д. факторинга может предусматривать предоставление клиенту услуг, связанных с денежным требованием, право на которое не уступает.

Целью данного Д. является получение клиентом средств в счет уступки им права требования к третьему лицу. Предметом же выступает право денежного требования, срок платежа по которому наступил, а также право требования, которое возникает в будущем (будущее требование). Переданным оно считается со дня возникновения права требования к должнику. Если передача права ден.требования обусловлена определенным событием, оно считается переданным с момента наступления этого события. В этих случаях дополнительное оформление уступки права ден.требования не производится.

Сторонами являются фактор и клиент. Клиентом может быть физическое или юридическое лицо, являющееся субъектом предпринимательской деятельности. Фактором может быть банк или финансоввое учреждение, а также физическое лицо - субъект предпринимательской деятельности, в соответствии с законом имеющий право осуществлять факторинговые операции.

По договору факторинга выделяют две группы правоотношений: внешний и внутренние. Внутренние - правоотношения между фактором и клиентлм, предметом которюх являются финансирование под уступку денежного требования, а внешние - между клиентом и третьим лицом, в которых клиент выступает в качестве кредитора, а третье лицо - должником.

№137. Общие положения о расчетах

Расчетные обязательства опосредуют осуществление платежей за переданное имущество или по иным основаниям. Цель - надлежащее оформление передачи денежных средств должником кредитору. Расчеты с участием физ.лиц, не связанные с осуществлением ими предпринимательской деятельности в украине, могут производиться в наличной и безналичной форме с помощью расчетных документов в электронном или бумажном виде. Между юридическими лицами, а также расчеты с участием физ.лиц, связанные с осуществлением имми предпринимательской деятельности, производятся в безналичной форме. Данные расчеты могут также производиться наличными средствами, если иное не установлено законом.

Наличные расчеты - платежи налиными средствами предприятий, предпринимателей и физ.лиц за реализованную продукцию (товары, выпорлненные работы, предоставленные услуги) и по операциям, которые непосредственно не связаны с реализацией продукции и другого имущества.

Безналичные расчеты - перечисление определенной суммы средств со счетов плательщиков на счета получателей средств, а также перечисление банками по доверенности предприятий и физических лиц средств, внесенных ими наличными в кассау банка, на счета получателей средств. Эти расчеты проводятся банком на основании расчетных документов на бумажных носителях или в электронном виде.

При осуществлении безналичных расчкетов допускаются расчеты с применением платежных поручений, аккредитивов, роасчетных чеков, расчеты по икассо, а также иные расчеты, предусмотренные законам, банковскими правилами и обычаями делового оборота. Стороны имеют право избрать любой вид безналичных расчетов по своему усмотрению. Безналичные расчеты ведутся через банки, иные финансовые учреждения, в которых открыты соответствующие счета, если иное не следует из закона и не обусловлено видом безналичных расчетов. Порядок осуществления безналичных расчетов регулируется ГК, законом и банковскими правилами.

№138. Виды договоров по поводу распоряжения имущественными правами интеллектуальной собственности

Распоряжение имущественнымп правами интеллектуальной собственности осуществляется на основании таких договоров:

1. лицензия на использование объекта права интеллектуальной собственности;

2. лицензионный долговор;

3. договор о создании на заказ и использование объекта права интеллектуальной собственности;

4. договор о передаче исключительных имущественных прав интеллектуальной собственности;

5. иной договор о распоряжении имущественными правами интеллектуальной собственности.

Лицензия - предоставленное собственником запатентованного изобретения другому физическому или юридическому лицу разрешение на осуществление одной или более копий, на которые имеет исключительные права собственник изобретения.

Лицензионный договор - документ, на основании которого собственник (владелец) запатентованного или незапатентованного изобретения (лицензиар) предоставляет физическому или юридическому лицу (лицензиату) разрешение на осуществление в определенном месте и на протяжении определенного времени одного или нескольких действий, на которые имеет исклюсительные права лицензиар, а лицензиат обязуется уплатить вознаграждение за предоставление права на использование изобретения.

Договор о передаче исключительных имущественных прав - юридический акт, с помощью которого собственник запатентованного изобретения передает свои исклюсительные права иному субъекту. Удостоверяется это действие письменным документом - «актом передачи патентных прав» или «передачей прав»

Заключается договор в письменной форме, в п ротивном случае - договор признается ничтожным. Законом могут быть установлены случаи, в которых договор о распоряжении имущественными правами интеллектуальной собственности может заключаться в устной форме.

№ 139. Договор о совместной деятельности

По дгоговору о совместной деятельности стороны (участники) обязуются совмсетно действовать без создания юридического лица для достижения определенной цели, не противоречащей закону. Предметом является совместная деятельность сторон для достижения общей хозяйственной цели без создания юридического лица. Такие договоры могут быть как двусторонние, так и многосторонние. Договор о совместной деятельности является консенсуальным, взаимообязывающим, безвозмездным, а таже двусторонним и ли многосторонним. Участниками могут быть как физические, так и юридические лица, в том числе иностранные инвесторы.

Выделяют два основания для объединения лиц для ведения общей деятельности: объединение вкладов участников или без объединения вкладов участников. Таким образом, для достижения цели своей совместной деятельности участники договора осуществляют вклады или деньгами, другим имуществом, трудовым участием.

Заключается в письменной форме. Услови ядоговора, в том числе координация общих действий участников или ведение их общих дел, правовой статус выделенного для совместной деятельности имущества, покрытие затрат и убытков участников, их участие в результатах общих действий и прочие условия определяются по договоренности сторон, если иное не установлено законом об отдельных видах совместной деятельности.

№ 140. Понятие и объекты права интеллектуальной собственности

Право интеллектуальной собственности - право лица на результат интеллектуальной, творческой деятельности или другой объект права интеллектуальной собственности, определенный ГК и законом. Право интеллектуальной собственности состоит из личных неимущественных и (или) имущественных прав. К личны неимущественным правам относятся право авторства, право на присвоение творческому результату своего имени или специального названия, право на издание произведения под своим собственным именем, под псевдонимом или анонимно, право на неприкосновенность произведения и прочие. Имущественные права составляют основу права интеллектуальной собственности. Ради них создаются объекты творческой деятельности, они являются движещей силой развития интеллектуального потенциала страны. Автор имеет право владеть, пользовааться ираспоряжаться своими имущественными правами на свое усмотрение.

Объектом права интеллектуальной собственности может быть лишь нематериальный объект - результат интеллектуальной, творческой деятельности, а также другие объекты, определенные ГК и другими законами.

К объектам интеллектуальной собственности относятся:

1. литературные и художественные произведения

2. компьютерные программы

3. компиляции данных (базы данных)

4. исполнение

5. фонограммы, видеограммы, передачи (программы) организаций вещания

6. научные открытия

7. изобретения, полезные модели, промышленные образцы

8. компоновка (топограммы) интегральных микросхем

9. рационализаторские преджложения

10. сорта растений, породы животных

11. коммерческие (фирменные) наименования, торговые марки (знаки для товаров и услуг), географические обозначения

12. коммерческие тайны

Не входит в данный перечень научное открытие. На него исключительного права не возникает, так как оно признается достоянием всего человечства, поэтому право интеллектуальной собственности на него признается лишь условно.

141. Особистими немайновими правами інтелектуальної власності є

1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;

2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;

3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

2. Особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об'єкта права інтелектуальної власності. У випадках, передбачених законом, особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам.

3. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності.

4. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися) за винятками, встановленими законом.

Аналізуя дану норму права можна зробити висновок, що вона розрізняє два види особистих немайнових прав, що входять до змісту інтелектуальної власності: а) особисті немайнові права, пов'язані з майновими правами; б) особисті немайнові права, не пов'язані з майновими правами. Зокрема, особистим немайновим правом, пов'язаним з правами майновими, є право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому випадку визнання автором породжує для людини всю сукупність майнових прав інтелектуальної власності. Особистими немайновими правами, пов'язаними з майновими правами, є право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності, та деякі інші особисті немайнові права. Хоча завдання шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності тягне виникнення у нього права на відшкодування моральної шкоди, однак це є наслідком правопорушення, а не результатом творчої діяльності.

Характерною рисою особистих немайнових прав інтелектуальної власності є те, що вони належать конкретній особі -- саме творцеві об'єкта права інтелектуальної власності. Проте у випадках, передбачених законом, особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам (наприклад, спадкоємці та інші заінтересовані особи мають право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності)Особисте немайнове право на визнання творця об'єкта інтелектуальної власності автором породжує для нього всю сукупність майнових прав інтелектуальної власності. Разом із тим, навіть якщо він не реалізує жодне з майнових прав інтелектуальної власності, це не вплине на його право бути автором твору, захищати недоторканність цього твору тощо.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть відчужуватися (переходити від автора до іншої особи), лише у виняткових випадках, котрі спеціально встановлені законом. Таке рішення пов'язане з тим, що ці особисті немайнові права належать саме певній особі -- автору, творцю об'єкта права інтелектуальної власності. Поміж винятків із загального правила можна назвати перехід у разі смерті автора його права на охорону недоторканності твору до особи, уповноваженої на це автором.

Майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права -- це суб'єктивні права учасників правовідносин, які пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також з тими матеріальними вимогами, які виникають з приводу розподілу цього майна і обміну. Майнові права у правовідносинах інтелектуальної власності можуть бути як абсолютним (виключним) правом творця або інших осіб на об'єкт права інтелектуальної власності, так і мати зобов'язальний характер у правовідносинах, пов'язаних з переданням цих прав від автора до іншої особи.

Загалом майнові права інтелектуальної власності належать до абсолютних прав речового характеру, мають виключний характер. Разом із тим, у процесі їх використання можуть виникати і права зобов'язального характеру (наприклад, при укладенні договору про передання твору автором для використання іншою особою). Хоча майнові права інтелектуальної власності належать до абсолютних прав і підлягають абсолютному захисту, законом можуть бути встановлені винятки та обмеження в майнових правах інтелектуальної власності. Однак такі обмеження та винятки можливі за умови, що вони не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних інтересів суб'єктів цих прав.