Правова природа та характерні особливості колективних суб’єктів права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правова природа та характерні особливості колективних суб'єктів права

Соіч О.В.

Статтю присвячено обговоренню сутнісних ознак поняття колективного суб'єкта права, яких воно набу-ває у чинному законодавстві та в науковій літературі. Зокрема, порівняно зміст понять «організація» та «юридична особа». На основі вивчення підходів вчених цивілістів та адміністративістів виділено ознаки трудових колективів та професійних спілок як колективних суб'єктів права. Правову природу поняття розкрито через характеристику правосуб'єктності та компетенції. Запропоновано авторське уточнення дефініції колективного суб'єкта права.

Ключові слова: суб'єкт права, колективний суб'єкт, юридична особа, правосуб'єктність, компетенція.

Статья посвящена обсуждению сущностных признаков понятия коллективного субъекта права, при-обретаемых им в действующем законодательстве и в научной литературе. В частности, проведено сравнение содержания понятий «организация» и «юридическое лицо». На основании изучения под-ходов ученых-цивилистов и административистов выделены признаки трудовых коллективов и про-фсоюзов как коллективных субъектов права. Правовую природу понятия раскрыто посредством характеристики правосубъектности и компетенции. Предложено авторское уточнение дефиниции коллективного субъекта права.

Ключевые слова: субъект права, коллективный субъект, юридическое лицо, правосубъектность, ком-петенция.

The article is devoted to the discussion of the essential features of the notion of the collective subject of law, which it acquires in the current legislation and in the scientific literature. In particular, was made a comparsion of the content of the concepts of «organization» and «legal entity». Based on the study of the approaches of scientists of civilizations and administrators, it defined the signs of labor collectives and trade unions as collective subjects of law. It disclosed the legal nature of the concept of collective subject through the characteristics of legal personality and competence. Also it proposed an author's refinement of the definition of a collective entity.

Keywords: subject of law, collective subject, legal entity, legal personality, competence.

Постановка проблеми. Особливість вивчен-ня категорії колективного суб'єкта права полягає в тому, що дослідження її сутності про-ходить крізь призму різних галузей права та не-можливе в повній мірі без з'ясування теорети- ко-правових аспектів державного будівництва та місцевого самоврядування. Так, у вузькому розумінні вона розкриває себе у категорії «юри-дична особа»; з ширшої точки зору -- як будь-яка організація, що є суб'єктом адміністративних пра-вовідносин, у т. ч. органи державної влади. Окремі дослідники (зокрема, В. Авер'янов) характеризу-ють коло колективних суб'єктів права як органі-заційні утворення, які наділені певними правами й обов'язками; такий погляд дозволяє відносити до їх числа трудові колективи та їх підрозділи (Д. Бахрах). Таким чином, колективні суб'єкти права можуть виступати учасниками різних від-носин, правове регулювання яких, втім, може виявитися неефективним через складність само-го суб'єкта. Відсутність ґрунтовних загальнотео-ретичних досліджень зумовлює потребу аналізу правової природи колективних суб'єктів права. право трудовий колектив адміністративний цивільний

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика тлумачення сутності понять пра-вового статусу, правосуб'єктності та її складо-вих знайшла своє місце в ґрунтовних працях таких науковців як С. Алєксєєв, В. Копєйчиков, А. Малько, О. Мурілова, Т. Фоменко та бага-тьох інших. Всебічна характеристика складу адміністративних правовідносин нада-валась у працях таких вчених як А. Васильєв, Д. Бахрах, Ю. Битяк, С. Гончарук, Т. Коломоєць, В. Колпаков, Т. Мацелишин та багатьох інших.

Потрібно відзначити, що на сьогоднішній день не існує єдиного підходу до бачення сутності та особливостей загальної категорії суб'єктів ко-лективного права, в межах якого були б врахова-ні головні прояви їх багатоманітності.

Мета статті полягає в обговоренні правової при-роди поняття колективний суб'єкт права, зокрема, таких характеристик як правосуб'єктність та ком-петентність, а також уточнення його сутності.

Виклад основного матеріалу дослідження. Особливістю вживання в юридичній літературі поняття колективного суб'єкта права є його розу-міння як суміжного із поняттями «юридичної осо-би» [10, с. 37-38; 14, с. 43] та «організації» [17, с. 67].

У довідково-енциклопедичних джерелах на-водяться такі тлумачення поняття «організація»: у широкому значенні -- як «об'єднання осіб, які є суб'єктами права» [5, с. 399]; та у вузькому зна-ченні -- як «окремої установи, що покликана вико-нувати задані функції, розв'язувати певне коло за-вдань у рамках відповідної структури» [19, с. 287].

Наведені визначення закріплюють такі ха-рактеристики цього поняття: а) «суб'єкт», яким є об'єднання людей; б) «середовище функціо-нування організації», яким є відповідна сфера суспільних відносин; в) «структура», яка забезпечує планування матеріальних та трудових ре-сурсів, управління досягненням цілей організації. Безумовно, всі ці ознаки важливі для розумін-ня сутності поняття колективного суб'єкта пра-ва, проте з юридичної точки зору, їх недоліком є відсутність конкретизації ознак, за якими вста-новлюється правовий статус та правова основа функціонування новоствореного суб'єкта права; відсутність конкретизації відповідності між пра-вами цього об'єднання, та сферою суспільних відносин, в якій воно бажає досягнути своєї мети. Втім, саме такий погляд на проблематику дозво-ляє розглядати будь-яке об'єднання осіб як ко-лективний суб'єкт права.

На відміну від наведеного, поняття «юридич-на особа» знайшло своє законодавче закріплення. Ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі -- ЦКУ) визначає її як «організацію, створену і зареє-стровану у встановленому законом порядку; яка наділяється цивільною правоздатністю і дієз-датністю, може бути позивачем та відповідачем у суді» [186]. Наведений зміст доповнює дефініція Великого юридичного словника за рахунок таких характеристик: а) наявність майна; б) здатність відповідати за зобов'язаннями, у т. ч. всім належ-ним майном, тощо [5].

На перший погляд, поняття юридичної осо-би є дуже близьким за змістом до організації, оскільки у дефініції міститься чітко сформульо-вана формула «юридична особа -- це організація». Проте подальший аналіз норм ЦКУ дозволяє ар-гументовано заперечити можливість їх ототож-нення: по-перше, у ч. 1 ст. 80 ЦКУ визначено, що юридична особа може бути створена шляхом об'єднання майна; по-друге, у ч. 4 ст. 81 перед-бачено, що юридична особа може бути створена шляхом примусового поділу (виділу); по-третє, у ст. 83 зазначено, що товариства та установи (як організаційно-правові форми юридичної осо-би) можуть створюватися лише однією особою.

Наведені положення розходяться з ознакою створення «організації», яке може відбутися без появи «нового об'єднання суб'єктів права» як та-кого, оскільки:

• відбувається лише «об'єднання майна суб'єктів права» на основі укладеної між ними угоди (абз. 2 ст. 1 Закону України «Про господар-ські товариства» [6]);

• підставою створення юридичної особи може бути акт розпорядження правовласника своїм майном, або особи яка має відповідні ад-міністративно-управлінські повноваження щодо розпорядження майном юридичної особи (в обох випадках -- одного суб'єкта права), наприклад, в порядку санації, реструктуризації, банкрут-ства суб'єкта господарювання;

• створення юридичної особи може відбу-ватися одноособово у передбаченому законом порядку, і тому її діяльність переслідуватиме підприємницькі цілі лише одного суб'єкта пра-ва -- засновника.

Разом з тим, положення цивільного законо-давства збагачують зміст поняття організації. По-перше, її засновниками та учасниками мо-жуть виступати не лише фізичні, але й юридич-ні особи. Так, у Законі України «Про громадські об'єднання» визначено таку організаційно-пра-вову форму як «громадська спілка», створити яку можуть юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути як юри-дичні особи приватного права, так і фізичні осо-би. По-друге, необхідно звернути увагу на нор-му ч. 5 ст. 1 Закону, яка передбачає можливість здійснення громадським об'єднанням діяльності без здобуття статусу юридичної особи [7]. Отже, з точки зору цивільного законодавства ці понят-тя не є ідентичними.

Оцінюючи застосування понять «організація» та «юридична особа» у значенні колективного суб'єкта права, відзначимо, що перше відповідає, переважно, його сутнісним ознакам, а друге до-повнює його зміст необхідними дефініціями щодо визнання державою прав такого суб'єкта. Проте, з огляду на такі ознаки -- чи зумовлене створен-ня юридичної особи появою «нового об'єднання суб'єктів права»; чи представляє юридична особа інтереси одного суб'єкта права -- можемо конста-тувати, що «юридичні особи» не завжди є колек-тивними суб'єктами права по суті.

Поняття колективних суб'єктів не має норма-тивно-правового визначення, та знаходить своє тлумачення виключно в працях вчених, насампе-ред адміністративістів. Так, Ю.М. Фролов вважає обґрунтованим виділення поряд із індивідуаль-ними суб'єктами, загальної групи колективних суб'єктів права, які слід розглядати як відносно усталені об'єднання людей, що характеризують-ся певним ступенем єдності волі та цілей, а та-кож внутрішньою організацією [17, с. 70].

В. Авер'янов пропонував виділяти групу ко-лективних суб'єктів поряд із фізичними та юри-дичними особами, беручи за критерій відповід-ності відсутність ознак юридичної особи, але, водночас, наявності у таких суб'єктів певних прав та обов'язків, так чи інакше передбачених нормами адміністративного права [1, с. 191].

Д. Бахрах визначає колективних суб'єктів як організовані, відособлені групи людей, наді-лені правом виступати у відносинах з інши-ми суб'єктами як єдине ціле, персоніфіковано [2, с. 66].

Узагальнюючи думки представників науки ад-міністративного права відзначимо, що, в цілому, вони наводять ті ж сутнісні ознаки, що й вчені-ци- вілісти. Разом із тим, необхідно звернути уваги на ряд ознак, які доповнюють вже отримані резуль-тати. Так, на нашу думку, слід розрізняти право-вий статус, цілі організації господарського това-риства та його трудового колективу. Так, метою господарської діяльності (а це стосується пере-важної більшості юридичних осіб) -- є отримання прибутку, в той час як члени трудового колекти-ву, де факто, переслідують різні цілі приймаючи участь у діяльності того чи іншого підприємства. Саме тому розглядати унітарне підприємство, засноване та кероване одноосібним власником в якості колективного суб'єкта права, немає під-став. Але разом з тим, його трудовий колектив, профспілкова організація можуть розглядатися у цьому статусі за сукупністю ознак (табл. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Огляд чинного законодавства дозволяє ви-окремити інші види колективних суб'єктів пра-ва, правовий статус яких відповідає наведеним ознакам, зокрема: політичні партії; громадські організації та громадські спілки; релігійні органі-зації; територіальні громади, представницькі органи місцевого самоврядування, органи самоорга-нізації населення та ін.; об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Див. Закони України «Про політичні партії в Україні», «Про громадські об'єднання», «Про свободу совісті та релі-гійні організації», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»..

Наведений перелік не є вичерпним, проте його склад характеризує багатоманітність сутнісних та організаційно-правових форм функціонування колективних суб'єктів права.

Наступним етапом є вивчення проблематики правосуб'єктності та компетенції колективного суб'єкта права як його основних характеристик.

На думку О.А. Паращевіної, поняття колек-тивного суб'єкта права є похідним від категорії «суб'єкт права» та виступає його підвидом по-ряд із поняттям індивідуальний суб'єкт права. Розвиваючи цю думку дослідниця припускає, що оскільки народження людини є безумовною під-ставою визнання її як суб'єкта права, настільки й виникненням колективного суб'єкта права має вважатися юридична фіксація у порядку перед-баченому законом [13, с. 653-654].

Визнання державою легітимності колективно-го суб'єкта є передумовою набуття ним можли-вості приймати участь у певних правовідносинах. Якщо внутрішній зміст існування колективного суб'єкта полягає у реалізації інтересів групи осіб в певних суспільних відносинах, то з право-вої точки зору його діяльність опосередковуєть-ся у володінні певними правами та обов'язками. Таким чином, «поняття суб'єкта права зумовлює правосуб'єктність адресата права як юридично значущої особи, яка володіє абстрактною можли-вістю бути суб'єктом прав і обов'язків» [12, с. 96].

Як відомо, структуру поняття правосуб'єктності складають категорії правоздатності та дієздат-ності. Відповідно до сучасної концепції розви-тку вітчизняного цивільного законодавства ко-лективний суб'єкт права (як юридична особа, організація) здатна мати такий обсяг цивільної правоздатності, що й фізична особа (окрім тих, які за своїм змістом можуть належать лише лю-дині). Такий підхід до визначення обсягу право-здатності закріплює як майнові, так і особисті немайнові права (зокрема, право на інформацію, таємницю кореспонденції та ін.). Окремо слід розглядати право колективних суб'єктів зверта-тися до державних органів, установ, підприємств та організацій відповідно до їх компетенції (га-лузевої належності) в рамках досягнення цілей функціонування суб'єкта, яке характеризує про-цесуальний обсяг їх правосуб'єктності. В цілому ж, правоздатність колективних суб'єктів пра-ва є спеціальною, тобто визначається цілями їх функціонування, засобами досягнення, які вста-новлюються законодавством, та (або) установчи-ми документами організації.

Дієздатність колективного суб'єкта характе-ризується тим, що набуття, припинення та здій-снення прав і обов'язків може відбуватися через його учасників, або через його органи, які створю-ються та діють в установленому законодавством порядку. Цивільним законодавством також перед-бачено, що суб'єкт бере участь у правовідноси-нах через своїх учасників (посадових осіб, органи управління, керівників, працівників, тощо). Отже, діяльність цих осіб у межах їх представницьких повноважень, або посадових обов'язків з правової точки зору є діяльністю самого суб'єкта.

Відносно деліктоздатності колективних суб'єктів потрібно відзначити, що відповідаль-ність колективного суб'єкта права відбувається відносно: держави та суспільства, третіх осіб, права яких могли бути порушені діями колек-тивного суб'єкта права (у межах інститутів кри-мінальної чи адміністративної відповідальності); його учасників (за повноту представництва, за-хисту, реалізації їх інтересів), або його працівни-ків (за забезпечення належних умов праці та ви-конання пов'язаних із використанням найманої праці зобов'язань).

Узагальнення вищенаведеного дозволяє роз-глядати правосуб'єктність як правову катего-рію, котра набувається колективними суб'єктами права з моменту їх визнання, або державної ре-єстрації, та реалізовується через діяльність за-сновників, учасників, працівників, уповноваже-них представників.

У широкому розумінні поняття компетенції, інколи деякими авторами, розглядається як су-купність встановлених нормативно-правовими актами завдань, функцій, прав і обов'язків (по-вноважень) державних органів, посадових осіб [15, с. 126].

Визначену сферу мають усі розглянуті колек-тивні суб'єкти права. Так, до компетенції трудо-вих колективів відноситься участь в управлінні підприємством, яку вони приймають через скликання загальних зборів, рад трудових колективів; органи місцевого самоврядування користуються повноваженнями та владною компетенцією, які делеговано державою; господарські товариства здійснюють фінансово-господарську діяльність через органи управління, посадових осіб, тощо.

Однак, як справедливо зазначає Т.О. Санжа- рук, «не завжди законодавчі вимоги до посади чітко конкретизуються в положеннях і посадо-вих інструкціях. Компетенція визнається і вста-новлюється передусім нормами конституційного, адміністративного, фінансового, кримінального та міжнародного публічного права. Вона визнача-ється статутними і тематичними законами та ін-шими актами, положеннями та ін. Реалізується компетенція за допомогою норм всіх галузей права, що є важливим моментом для правозасто- совної діяльності» [15, с. 127].

Висновки. Таким чином, категорія колек-тивних суб'єктів права є багатоманітною за суб'єктним складом, організаційно-правовими формами діяльності, галузевою належністю джерел права, якими регулюється їх діяльність. Втім, здійснена спроба теоретико-правового до-слідження дозволила виявити чимало спільних ознак. Зокрема: ними є сутнісні характеристики окремих суб'єктів, узагальненні характеристики правосуб'єктності та компетенції.

Узагальнення всього вищенаведеного, та вра-хування виявлених сутнісних ознак колектив-них суб'єктів права дозволяє сформулювати їх визначення як об'єднання осіб-суб'єктів права, створеного ними навколо досягнення спільної мети, захисту спільних інтересів та прав, котре на підставі передбачених законом умов визнання державою, або на підставі державної реєстрації набуває необхідних прав та обов'язків для ви-конання свого безпосереднього призначення. Перспективи подальших досліджень вбачаємо в обговоренні критеріїв класифікації колектив-них суб'єктів права на основі ознак цивільного та адміністративного права.

Список літератури

1. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник: у 2-х т. / Ред. Колегія: В.Б. Авер'янов (голо-ва). - К.: Видавництво «Юридична думка», 2004. - Т. 1: Загальна частина. - 584 с.

2. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. - 3-е изд., пересмотр. и доп. / Д.Н. Бахрах, Б.В. Россинский, Ю.Н. Старилов. - М.: Норма, 2007. - 816 с.

3. Бахрах Д.Н. Административное право России / Д.И. Бахрах. - М.: БЕК, 2000. - 640 с.

4. Бачило И.Л. Функции органов управления / И.Л. Бачило. - М.: Юрид. лит, 1976. - 198 с.

5. Большой юридический словарь / под ред. А.Я. Сухарева, В.Е. Крутских. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 704 с.

6. Закон України «Про господарські товариства» [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: [сайт] / За-конодавство України. - 2016. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1576-12/ (24.05.2016). - Назва з екрану.

7. Закон України «Про громадські об'єднання» [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: [сайт] / За-конодавство України. - 2016. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 (24.05.2016). - Назва з екрану.

8. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 р. № 1045-ХІУ: із змінами, внесеними згідно із Законом № 901-УІІІ від 23.12.2015 р. [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: [сайт] / Законодавство України. - 2016. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/1045-14 (24.05.2016). - Назва з екрану.

9. Кодекс законів про працю: станом на 10 травня 2016 р.: відповідає офіц. тексту. - Харків: Право, 2016. - 124 с.

10. Коломоєць Т.О. Юридичні особи як суб'єкти адміністративного права: питання генезису дослідження у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині / Т.О. Коломоєць, П.С. Лютіков / / Вісник Запорізького національного університету. - 2010. - № 3. - С. 73-76.

11. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления / Б.М. Лазарев. - М.: Юрид. лит., 1972. - 280 с.

12. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства / В.С. Нерсесянц. - М.: Изд-во Ифра-М, Норма-М., 2010. - 816 с.

13. Паращевіна О.А. Деякі проблеми класифікації колективних суб'єктів права // Актуальні проблеми держави і права. - 2011. - № 62. - С. 651-658.

14. Российское административное право. Учебник / Ю.С. Адушкин, З.А. Багишаев, В.М. Манохин. - М.: Юристъ, 1996. - 472 с.

15. Санжарук Т.О. Правовий статус як властивість індивідуального суб'єкта права та компетенція як властивість колективного суб'єкта права // Актуальні проблеми держави і права. - 2005. - № 25. - С. 122-128.

16. Тихомиров Ю.А. Компетенция, усмотрения, процедуры: административно-правовое регулирование в сфере экономических отношений / Ю.А. Тихомиров. - М., 2001. - С. 19.

17. Фролов Ю.М. Проблеми визначення та класифікації колективних субєктів адміністративного права // Європейські перспективи. - 2012. - № 4, ч. 2. - С. 67-72.

18. Цивільний кодекс України: станом на 15 січ. 2016 р.: відповідає офіц. тексту. - Харків: Право, 2016. - 437 с.

19. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. - К.: «Укр. енцикл.», 2002. - Т. 4: Н-П. - 720 с.: іл.

Размещено на Allbest.ru