Процедура санації містоутворюючого підприємства за клопотанням органу місцевого самоврядування може бути продовжена господарським судом на один рік. За клопотанням органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови укладання ними договору поруки за зобов'язаннями боржника, строк процедури санації містоутворюючого підприємства може бути продовжений господарським судом до десяти років. Боржник і його поручитель у цьому разі зобов'язані розрахуватися з кредиторами протягом трьох років, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання цих вимог є підставою для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Кабінет Міністрів України або органи місцевого самоврядування в особі їх уповноважених органів мають право в будь-який час до закінчення процедури санації містоутворюючого підприємства розрахуватися з усіма кредиторами в порядку, передбаченому законом. У разі задоволення вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) у порядку, передбаченому законом, провадження у справі про банкрутство припиняється.

З метою задоволення вимог кредиторів у процедурі санації може бути здійснено продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу. За наявності клопотання органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої впади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу провадиться шляхом проведення конкурсу.

Обов'язковими умовами конкурсу є:

збереження робочих місць для не менш ніж 70 відсотків працівників, зайнятих на підприємстві на момент його продажу;

зобов'язання покупця щодо забезпечення перепідготовки чи працевлаштування працівників підприємства відповідно до законодавства в разі зміни профілю діяльності підприємства:

інші умови конкурсу можуть установлюватися виключно за згодою комітету кредиторів у порядку, передбаченому законом.

Ознаки банкрутства особливо небезпечних підприємств регулюються законом. Особливо небезпечними підприємствами визнаються підприємства вугільної, гірничодобувної, атомної, хімічної, металургійної, нафтопереробної, інших галузей, визначених відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України, припинення діяльності яких потребує проведення спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу.

При розгляді справи про банкрутство особливо небезпечного підприємства учасниками провадження у справі про банкрутство визнаються відповідний орган місцевого самоврядування, а також центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого відноситься сфера діяльності боржника, а також, за необхідності, державний орган з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, з питань охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, з питань геології та використання надр.

Якщо комітетом кредиторів не прийнято рішення про санацію боржника, господарський суд може винести ухвалу про санацію боржника за клопотанням органу місцевого самоврядування або відповідного центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови укладання ними з кредиторами договору поруки за зобов'язаннями боржника. Договір поруки за зобов'язаннями боржника укладається та підписується уповноваженими особами органів місцевого самоврядування або центральних органів виконавчої впади.

Орган місцевого самоврядування або центральний орган виконавчої влади, які поручилися за зобов'язаннями боржника, мають право запропонувати господарському суду кандидатуру керуючого санацією, інвестора. У разі невиконання зобов'язання боржником поручителі несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями боржника перед його, кредиторами. Процедура санації особливо небезпечного підприємства за клопотанням органу місцевого самоврядування може бути продовжена господарським судом на один рік.

Підставою для продовження процедури санації особливо небезпечного підприємства є план фінансового оздоровлення особливо небезпечного підприємства. План фінансового оздоровлення особливо небезпечного підприємства може передбачати внесення інвестицій, працевлаштування його працівників, створення нових робочих місць та інші способи відновлення платоспроможності боржника - особливо небезпечного підприємства. План фінансового оздоровлення особливо небезпечного підприємства також має містити заходи щодо підтримання безпеки виробничої діяльності, охорони праці та запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю людей, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу.

За клопотанням органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови укладання ними договору поруки за зобов'язаннями боржника, строк процедури санації особливо небезпечного підприємства може бути продовжено господарським судом до десяти років. Боржник і його поручитель у цьому разі зобов'язані розрахуватися з кредиторами протягом трьох років, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання цих вимог є підставою для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Кабінет Міністрів України або органи місцевого самоврядування в особі їх уповноважених органів мають право в будь-який час до закінчення процедури санації особливо небезпечного підприємства розрахуватися з усіма кредиторами в порядку, передбаченому законом. У разі задоволення вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків І зборів (обов'язкових платежів) у порядку, передбаченому законом, провадження у справі про банкрутство припиняється.

З метою задоволення вимог кредиторів у процедурі санації може бути здійснено продаж майна боржника лише як цілісного майнового комплексу шляхом проведення конкурсу.

Обов'язковими умовами конкурсу є:

збереження умов щодо підтримання безпеки виробничої діяльності, охорони праці та запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу;

збереження робочих місць не менш як для сімдесяти відсотків працівників, зайнятих на підприємстві на момент його продажу;

зобов'язання покупця щодо забезпечення перепідготовки чи працевлаштування зазначених працівників та запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу у разі зміни профілю діяльності підприємства.

Особливо небезпечні підприємства не підлягають продажу на аукціоні.

Розділ 3. Практична частина

Задача 1.

Визначити виробничу потужність пекарні та її виробничу програму, якщо середня тривалість випікання хлібобулочних виробів вагою 1 кг становить 40 хв., тривалість зміни 8 год., режим роботи двозмінний. Номінальний фонд робочого часу 300 днів/рік, а втрати робочого часу 10%.

Виробнича потужність пекарні визначається потужністю печей, яких встановлено 3 одиниці. Коефіцієнт використання потужності 0,85.

Виробнича потужність однієї печі може бути обчислена:

Дійсний фонд робочого часу печі становить:

Ф_д = 300 х 2 х 8 х 0,9 = 4320 год. /рік

Впот = (4320*60) /40 = 648000 кг

Виробнича потужність пекарні буде:

648 000 х 3 = 1 944 000 кг = 1944 т/рік.

Виробнича програма визначається як добуток потужності пекарні на коефіцієнт її використання:

1944 т/рік х 0,85 = 1652,4 т/рік.

Задача 2.

У попередньому році обсяг товарної продукції становив 338 млн. грн. Фондовіддача 5,2 грн. У звітному році обсяг товарної продукції збільшився на 10%, вартість основних виробничих фондів склала 60,6 млн. грн. Визначити додатковий обсяг товарної продукції отриманої у звітному році порівняно з попереднім за рахунок кращого використання основних виробничих фондів.

Обсяг товарної продукції у звітному році становить:

338 + 10% = 371,8 млн. грн.

Фондовіддача обчислюється за формулою:

Фв = Q/ОФ,

де

Q - обсяг продукції підприємства;

ОФ - середньорічна вартість основних фондів.

Тоді фондовіддача у звітному році буде:

Фв зв. = 371,8/60,6 = 6,14 грн.

Отже, фондовіддача у звітному році порівняно з попереднім збільшилася на 6,14 - 5,2 = 0,94 грн.

А додатковий обсяг товарної продукції отриманої у звітному році порівняно з попереднім за рахунок кращого використання основних виробничих фондів становить:

371,8 - 338 = 33,8 млн. грн.

Задача 3.

Визначити норму запасу оборотних фондів у незавершеному виробництві, якщо протягом року буде виготовлено 340 виробів із собівартістю 620 грн. /шт. На початку циклу виготовлення, тривалість якого 45 днів, витрачається 100 грн. Норма запасу оборотних фондів у незавершеному будівництві визначається за формулою:

Ннзв = ,

де Ср - собівартість річного випуску продукції; Тц - тривалість циклу виготовлення продукції; Кнз - коефіцієнт наростання затрат.

Коефіцієнт наростання затрат можна визначити за формулою:

Кнз = = = 0,57

Тоді

Нзв = = 15019,5 грн.

Отже, норма запасу оборотних фондів у незавершеному виробництві становить 15019,5 грн.

Задача 4.

На основі даних, наведених в таблиці, визначити величину економічного ефекту від освоєння машинобудівним заводом виробництва нових видів автонавантажувачів, які він планує випускати протягом п'яти найближчих років.

Показники
Річний обсяг випуску автонавантажувачів, шт.	1120
Собівартість автонавантажувача, грн.	9240
Гуртова ціна машини, грн.	10120
Ставка оподаткування прибутку, %	30

Величина прибутку, що залишається у підприємства буде:

П = 1120*10120 - 1120*9240 - (11334,4 - 10348,8) *0,3 = 689,92 тис. грн.

Результати від виробництва машин за рік дорівнюють:

1120*10120 = 11334,4 тис. грн.

Тоді за весь термін експлуатації:

Рт = 11334,4 + 11334,4*0,9 + 11334,4*0,83 + 11334,4*0,75 + 11334,4*0,66 = 21535,36 + 9407,6 + 8500,8 + 7480,7 = 46924,5 тис. грн.

Річні витрати становитимуть: 1120*9240 = 10348,8 тис. грн.

Тоді комерційний ефект за весь термін становитиме:

Вт = 10348,8 + 10348,8/ (1+0,1) + 10348,8 / (1+0,1) + 10348,8 / (1+0,1)

+ 10348,8 / (1+0,1) = 19756,8 + 8552,7 + 7775,2 + 7088,2 = 43172,9 тис. грн.

Економічний ефект від освоєння машинобудівним заводом виробництва нових видів автонавантажувачів буде:

Ет = Рт - Вт = 46924,5 - 43172,9 = 3751,6 тис. грн.

Задача 5.

У звітному році середньоспискова чисельність працівників підприємства становила 1056 чол., а чисельність звільнених за власним бажанням протягом року - 42 чол.

Сукупні витрати часу на заміщення звільнених робітників - 35 днів. Виробіток на одного працюючого планується на наступний рік в розмірі 450 тис. грн. /рік, а кількість відпрацьованих людино-днів - 175,3 тис. Визначити коефіцієнт плинності по підприємству та можливий додатковий випуск продукції у зв'язку з усуненням плинності.

Коефіцієнт плинності визначається:

Кпл. = Чзв. /Чсс., де

Чзв. - чисельність звільгегих зва власним бажанням;

Чсс. - середньоспискова чисельність працівників.

Тоді Кпл. = 42/1056 = 0,04

Для того, щоб визначити можливий додатковий випуск продукції, необхідно розрахувати економію робочого часу.

Е часу = Чзв. * t, днів, де

t - втрати часу у зв'язку із плинністю, тобто час на заміщення необхідною робочою силою одного звільненого.

Е часу = 42*35 = 1470 днів.

Тоді додатковий випуск продукції буде:

Вдод. = Е часу * В план = 1470 * 450/175,3 = 3773,5 грн.

Отже, коефіцієнт плинності по підприємству становить 0,04, а можливий додатковий випуск продукції у зв'язку з усуненням плинності - 3773,5 грн.

Задача 6.

Механічний цех виготовляє 100 виробів А і 200 - Б. Складність і трудомісткість продукції наведені в таблиці.

Розряд робіт	Трудомісткість продукції, н-год.
	А	Б
II	5	2
III	8	3
IV	10	9
V	9	8
VI	4	1
Всього	36	23

Відрядникам передбачена премія в розмірі 20% від тарифного заробітку. В механічному цеху зайнято 20 погодинників, середній розряд яких - IV. Річний фонд часу робітника - 1800 год. Премія погодинникам планується в розмірі 15% тарифного заробітку. Встановити річний фонд заробітної плати цеху.

Фонд тарифної заробітної плати погодинників обчислюється за формулою:

Фт. пог. = Чі*Фді*С1і*Ксері = 20*1800*1*1,33 = 47880 грн.

Тоді фонд тарифної заробітної плати погодинників разом з премією буде:

47880 + 15% = 55062 грн.

Розряд робіт	Ставка	Трудомісткість на ставку по виробу А	Трудомісткість на ставку по виробу Б
ІІ	1,31	6,55	2,62
ІІІ	1,44	11,52	4,32
IV	1,60	16	14,4
V	1,80	16,2	14,4
VI	2,06	8,24	2,06
Всього		58,51	37,8

Середня тарифна ставка буде:

1,2*1,6 = 1,92 грн/год.

Фонд тарифної заробітної плати відрядників обчислюється за формулою:

Фт. пог. = Ті*С1і*Ксері = 58,51*100*1,92 + 37,8*200*1,92 = 11233,9 + 14515,2 = 25749,1 грн.

Тоді фонд тарифної заробітної плати відрядників разом з премією буде:

25749,1 + 20% = 30898,92 грн.

А річний фонд заробітної плати цеху буде:

55062 + 30898,92 = 85960,6 грн.

Задача 7.

Підприємство зазнало витрат на куповані матеріальні ресурси в розрахунку на одиницю продукції в сумі 480 грн., в тому числі ПДВ - 80 грн. (20% від їхньої ціни без ПДВ).

Витрати на виробництво за економічними елементами на одиницю продукції становлять:

матеріальні витрати....................................400 грн. (без ПДВ);

витрати на оплату праці..............................163 грн.;

відрахування на соціальні заходи..............87 грн.;

амортизація основних фондів.....................32 грн.;

інші витрати..................................................39 грн.

Всього повна собівартість...........................721 грн.

Рівень рентабельності заданий в розмірі....25%.

Встановити вільну відпускну ціну на продукцію з врахуванням ПДВ.

При запланованому рівні рентабельності по відношенню до собівартості виробу можемо визначити гуртову ціну підприємства (Цгурт), яка відповідає вільній відпускній ціні:

Цгурт = Цвв = 721 х 1.25 = 901,25 грн.

При ставці ПДВ = 20% сума цього податку становитиме:

ПДВ = 901,25*0,2 = 180,25 грн.

Тоді вільна відпускна ціна з ПДВ (Цвв пдв) дорівнюватиме:

ЦввПДВ = 901,25 + 180,25 = 1081,5 грн.

Отже, вільна відпускна ціна на продукцію з врахуванням ПДВ становить 1081,5 грн.

Задача 8.

Проаналізуйте рівень прибутковості фірми, якщо загальний обсяг інвестицій у фірму склав 1,2 млн. грн.; сума одержаного за рік прибутку 320 тис. грн., у тому числі нараховано податку в сумі 90 тис. грн. Сума активів фірми 1,65 млн. грн., процент за державними облігаціями - 10%., а процентна ставка за довгостроковими кредитами - 20%.

За даними задачі можемо обчислити прибутковість інвестицій у фірму та прибутковість активів:

Пі = Пр/І = (0,32 - 0,09) /1,2 * 100 = 19,2%

Рівень прибутковості інвестицій є досить високим. Порівняння прибутковості даних інвестицій з їх доходністю при альтернативному використанні капіталу (наприклад, купівля державних облігацій, які дають 10% прибутковості) свідчить на користь інвестування у фірму.

Пакт = Прчист/Азаг = (0,32 - 0,09) /1,65* 100 = 14%

Розрахований коефіцієнт прибутковості активів фірми є на 6% (14 - 20) нижчим, ніж процентна ставка по довгострокових кредитах.

Отже, фінансовий стан фірми є незадовільним.

Висновки

Банкрутство підприємств є відносно новим явищем для економіки України. Практика показує, що в умовах нестабільності економіки, грошового дефіциту, часто змінюваного законодавства, багато підприємств стають неплатоспроможними, що може призвести до їх банкрутства.

Поняття "банкрутство" органічно властиве сучасним ринковим відносинам. Воно характеризує неспроможність підприємства задовольняти вимоги кредиторів щодо оплати товарів, робіт, послуг, а також забезпечити обов'язкові платежі в бюджет і позабюджетні фонди.

Банкрутство - це визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідної процедури.

Ознаками банкрутства як у світовій практиці, так і у вітчизняних умовах вважаються такі кількісні чинники: низька величина показника відношення руху грошових коштів до загальних зобов'язань, висока величина показника відношення боргових зобов'язань до акціонерного капіталу й показника відношення боргових зобов'язань до загальної суми активів, низький дохід на інвестиції, низька рентабельність, низька величина відношення оборотного капіталу до загальної суми активів і низька величина відношення оборотного капіталу до продажів, нестабільний прибуток, значне збільшення коефіцієнта Бета (коефіцієнт Бета відображає зміни ціни акції компанії щодо ринкового індексу), велика різниця між ринковою ціною акції і балансовою вартістю акції, зменшення дивідендних платежів, високий показник відношення постійних витрат до загальних витрат (так званий операційний леверидж) тощо.

Економічний зміст банкрутства полягає в тому, що із господарського обороту вилучаються неплатоспроможні підприємства. Оскільки економічна неспроможність одного підприємства відображується на фінансовому стані інших суб'єктів господарювання, які є його контрагентами, то банкрутство дає можливість іншим підприємствам покращити свої справи та досягнути фінансової стабільності.

Без процесу банкрутства економіка не може бути еластичною. Економічна відповідальність, формою реалізації якої виступає банкрутство, дає можливість господарюючим суб'єктам працювати ефективно. В протилежних випадках фінансові, трудові, матеріальні ресурси через ринкову інфраструктуру переходять від неефективно до успішно працюючих підприємств. Таким чином, банкрутство підприємств перетворюється на плату за результативність виробничо-господарської діяльності.

Правову базу для визнання суб'єктів підприємництва банкрутами становить Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Крім того, норми, що регулюють порядок визнання юридичних осіб банкрутами, містяться також у Господарському кодексі України, Законах України від 19 березня 1996р. № 93/96-ВР "Про режим іноземного інвестування", від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ "Про господарські товариства", в указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України, рекомендаціях Національного банку України. Поряд з цим практика застосування законодавства про банкрутство узагальнювалась президією Вищого Господарського суду України.

Список використаної літератури

1. Бойчик І.М., Харів П. С, Хопчан МЛ., Піча Ю.В. Економіка підприємства: Навч. посібник. - 2-ге вид. - К.: "Каравела"; Львів: "Новий світ - 2000", 2001.

2. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посібник. - К.: Видавництво А.С.К., 2004. - 400 с.

3. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навч. посібник / М.Г. Грещак, О.М. Гребешкова, О.С. Коцюба; За ред. М.Г. Грещака. - К.: КНЕУ, 2001.

4. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань. - К.: Вища шк., 1999.

5. Державне регулювання економіки: Навч. посібник / С.М. Чистов, А. Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. - К.: КНЕУ, 2000. - 316 с.

6. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. - К.: Основи, 1994.

7. Економіка виробничого підприємництва: Навч. посібник / За ред. Й.М. Петровича. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2001.

8. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. - Вид.2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001.

9. Економічна теорія: Політекономія: Підручник /За ред.В.Д. Базилевича. - К.: Знання-Прес, 2001.

10. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000.

11. Кругляк А.М. Суть банкрутства, проблеми його діагностики // Держава та регіони. - 2007. - № 3. - С.131-136.

12. Круш П.В., Подвігіна B.I., Сердюк Б.М. та ін. Економіка підприємства: Навчальний посібник / За заг. ред. П.В. Круша, В.І. Подвігіної, Б.М. Сердюка. - К.: Ельга-Н, 2007. - 780 с.

13. Литвиненко Я.В. Сучасна політика ціноутворення: Навч. посібник. - К.: МАУП, 2001.

14. Мержа Н.В. Аналіз ймовірності банкрутства // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - № 9. - С.65-68.

15. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручний.2-ге вид., перероб. і допов / За ред. Г, Н. Климка, В.П. Нестеренка. - К.: Вища школа, 1997.

16. Основи економічної теорії: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / Рибалкін В.О., Хмелеаський М.О., Біленко Ті., Прохоренко А.Г. - К.; ВЦ "Академія", 2002. - 352 с.

17. Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1999.

18. Примак Т.О. Економіка підприємств: Навч. посібник. - К.: МАУП, 1999.

19. Чухно А.А. Постіндустріальна економіка: теорія, практика та їх значення для України. - К.: Логос, 2003.

Размещено на Allbest.ru