Соціальні норми, їх ознаки та види

- норми, що містяться у документах комерційних корпорацій, насамперед тих, що створюються для підприємницької діяльності (господарських товариств -- повних, командитних, акціонерних товариств -- відкритих, закритих тощо).

Корпоративні норми -- правила поведінки, які встановлені в корпорації (підприємстві, установі, організації) для регулювання відносин між людьми, спрямовані на досягнення цілей її функціонування і виражені в її статутах, положеннях, рішеннях.

Корпоративні норми комерційних організацій розробляються органами управління цих організацій, регулюють відносини між співробітниками корпорації і кредиторами, робітниками корпорації і клієнтами, адресуються їх членам (фундаторам, акціонерам, робочим, службовцям тощо). Хоча вони діють усередині певної організації, як і норми громадських некомерційних об'єднань, між ними є відмінності.

Спільне у корпоративних норм і норм права полягає у тому, що вони:

* регулюють типові ситуації або вид відносин, а не окремий випадок чи конкретні суспільні відносини;

* мають багаторазове використання, тобто розраховані на багатократне повторення;

* мають однаковий неперсоніфікований характер, тобто застосовуються відразу до багатьох, поіменно не вказаних осіб;

* викладаються у письмових актах, прийнятих в офіційно встановленому порядку уповноваженими органами (державними органами, з'їздами, конференціями, зборами громадських об'єднань та ін.).

Відмінності між корпоративними нормами і нормами права:

Корпоративні норми :

1) встановлюються від імені конкретного об'єднання громадян і виражають волю (інтерес) цього об'єднання;

2) обов'язкові тільки для членів цього об'єднання, тобто мають точну кількісну визначеність;

3) забезпечуються передбаченими внутрішніми організаційними заходами, аж до виключення з членів об'єднання; щодо забезпечення їх державою, то воно може бути тільки опосередкованим;

4) не повинні суперечити нормам права, санкціям, встановленим у нормативно-правових актах;

5) є додатковими стосовно норм права, виданим державою.

Норми права:

1) встановлюються від імені держави і виражають волю всього народу (через поєднання громадських, групових і особистих інтересів);

2) обов'язкові для всіх громадян держави, тобто не мають кількісної визначеності;

3) забезпечуються, крім інших способів, державним примусом;

4) не залежать від змісту корпоративних норм;

5)є основними стосовно корпоративних норм; формулюють загальнообов'язкові (у тому числі для корпорації) санкції [4,с.98].

Нині замість застосування до правопорушників заходів державного примусу можливе застосування заходів громадського впливу (ст. 152 Кодексу законів про працю України). Крім того, до особи, яка вчинила правопорушення, мають застосовуватися заходи громадського впливу -- оголошення догани або виключення з числа членів організації.

Від дотримання статутних норм іноді залежить правильне застосування норм права. Наприклад, при звільненні працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу потрібна попередня згода на це профспілкового органу (статті 40, 41, 43 Кодексу законів про працю України). Кворум на такому засіданні визначається за нормами статуту профспілкової організації. Корпоративні норми слід відрізняти від юридичних які містяться у локальних нормативних актах підприємств, господарських товариств статутах, установчих договорах, положеннях). Порушення локальних нормативних актів підлягає захисту в судовому порядку і з допомогою інших заходів державного впливу [24,с.232-234].

Юридичне значення корпоративних норм полягає насамперед у тому, що вони визначають правосуб'єктність корпорації. У разі 'їх порушення є можливість звернутися до компетентних правоохоронних органів. Так, при порушенні положень установчих документів акціонерного товариства, наприклад, про порядок розподілу прибутку, зацікавлений суб'єкт може оскаржити ухвалене рішення у судовому порядку.

На відміну від корпоративних норми, що містяться у статутах політичних партій, не мають правового характеру. Тому винесення рішення про порушення статуту політичною партією оскарженню в судовому порядку не підлягає [19,с. 273].

3.5 Релігійні норми

Як відомо, церква відокремлена від держави, але вона не відокремлена від суспільства, з яким зв'язана загальним духовним, етичним, культурним життям. Вона здійснює могутній вплив на свідомість і поведінку людей, виступає важливим стабілізуючим чинником [14, c. 86].

Релігійні норми - це такі норми, які регулюють відправлення релігійних культів, відношення людей до Бога і навколишнього світу. Вони викладені в Біблії, Корані та інших священних книгах. їх досить багато, вони різного змісту, в багатьох країнах світу ці норми набули правозастосовного характеру, особливо 10 Божих заповідей, які передані Мойсею (Старий Заповіт), а потім були заново проголошені Ісусом Христом і відображені в Євангелії. Суть цих заповідей (законів) Ісус Христос виклав так: «Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумом твоїм». Це є перша і найбільша заповідь. Друга, подібна їй: «Полюби ближнього свого, як самого себе» (Єванг. від Матфея, гл. 22 ст. 37-39). І далі відповідно третя, четверта, по порядку: «Поважай батьків своїх, не вбий, не кради, не відкуй неправдиво, не чини перелюбу, не гнівайся на свого ближнього, люби ворогів своїх, не суди свого ближнього» [7,с.20].

Всі представники релігійних організацій, об'єднань, конфесій, які існують на території України, керуються при здійсненні ними конституційного права на свободу совісті як своїми внутрішньорелігійними правилами і переконаннями, так і чинним законодавством України.

Церква поважає право, закони, встановлений в державі порядок, а держава гарантує можливість вільної релігійної діяльності, що не суперечить принципам суспільної моралі і гуманізму. Свобода віросповідання -- сама найважливіша риса цивілізованого демократичного суспільства. Відродження релігійного життя, пошана віруючих, відновлення храмів, що свого часу були зруйновані -- безперечне духовне досягнення України. Про тісний взаємозв'язок права і релігії говорить той факт, що багато християнських заповідей, такі, наприклад, як не вбий”, не вкради”, не лжесвідчи” і інші закріплені в законі і розглядаються ним як злочини. В мусульманських країнах право взагалі ґрунтується значною мірою на релігійних догматах (нормах адату, шаріату), за порушення яких передбачені досить суворі покарання. Шаріат -- це ісламське (мусульманське) право, а адат -- система звичаїв і традицій [16, c. 207-209].

Релігійні норми як обов'язкові правила поведінки віруючих містяться в таких відомих історичних пам'ятниках, як Старий Заповіт, Новий Заповіт, Коран, Талмуд, Сунна, Священні книги буддизму, а також в поточних рішеннях різних зборів, колегій, зібрань духівництва, керівних структур церковної ієрархії [10, c. 142].

В Конституції України зазначається, що держава відокремлена від релігії. Ніяка релігія не може встановлюватися в якості державної або обов'язкової. Кожному гарантується свобода совісті, свобода віросповідання, включаючи право сповідати індивідуально або спільно з іншими будь-яку релігію або не сповідати ніяку, вільно вибирати, мати і поширювати релігійні і інші переконання і діяти відповідно до них [1].

Слід зазначити, що останнім часом свобода віросповідання все частіше стала вступати в суперечність з ідеями прав людини, гуманізму, моральності і інших загальновизнаних цінностей. Сьогодні в Україні діє багато так званих нетрадиційних релігійних об'єднань. Не всі з них виконують справді суспільно корисні або принаймні нешкідливі функції.

Таким чином, у сфері реалізації права на свободу совісті зародилися і активно розповсюджуються негативні тенденції, яким право, влада, закони повинні ефективно протистояти, не припускати руйнування багатообразного духовного світу особи, благотворного впливу на життя суспільства традиційного для нашої країни православ'я, інших цивілізованих релігій [20, c. 17-19].

ВИСНОВКИ

В результаті проведення дослідження ми дійшли наступних висновків.

Соціальні норми -це загальні правила поведінки людей у суспільстві,що зумовлені об'єктивними закономірностями і є результатом свідомо-вольвої діяльності певної частини чи всього суспільства,що забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу.

Різноманітність та складність суспільних відносин зумовлюють існування різних соціальних норм. За регулятивними особливостями виділяють такі види соціальних норм: моральні норми; звичаєві норми; правові норми; корпоративні норми. Ці норми вирізняються за структурою, формами дії, способами забезпечення, сферами застосування пріоритетності, кожний вид соціальних норм має власну специфіку. Спільне в них те, що вони встановлюють конкретні, чіткі рамки для поводження учасників суспільних відносин, містять однаковий масштаб (міру) поведінки, тобто власне нормативність. Усі соціальні норми взаємодіють та чинять вплив на формування одна одної.

В процесі регулювання суспільних відносин вся сукупність соціальних норм перебуває у взаємодії. Ця взаємодія може виявлятися по різному, причому процеси взаємодії норм права та моралі, норм права та корпоративних норм тощо досить складні.

В процесі правотворчості норми права взаємодіють з нормами моралі, до того ж норми моралі вчиняють вплив на правореалізаційну діяльність, а норми права впливають на норми моралі в суспільстві. Звичаєві норми після санкціонування державою набувають правового характеру, це можна спостерігати на прикладі формування звичаєвого права на ранніх шаблях розвитку суспільства. Корпоративні носять правовий характер та також знаходяться у щільному зв`язку із нормами права.

Отже, соціальні норми -- загальновизнані або достатньо поширені еталони, зразки, правила поведінки людей, засіб регуляції їх взаємодії. Вони “страхують”, оберігають суспільне життя від хаосу і самопливу. Зрозуміло, в число соціальних норм входять і правові. Соціальні норми -- це об'єктивно необхідні правила сумісного людського буття, показники меж належного і можливого.

Соціальні норми різною мірою відображають закономірності суспільного розвитку, але самі такими не є. Об'єктивні закони, згідно яких розвивається історія, не є норми. Останні впроваджуються в життя суспільства людьми, соціальною практикою. Одні з них з часом відпадають, інші -- виникають, видозмінюються, треті -- нав'язуються певними класами, групами або владою. Інакше кажучи, процес становлення, формування соціальних норм -- чинник суб'єктивний. Виробляються вони людьми. Інша справа, що потреба в них диктується об'єктивною необхідністю.

Право склалося набагато пізніше інших нормативних систем і головним чином на їхній основі. Воно стало більш жорстко і цілеспрямовано регулювати економічні і інші відносини. Рівно як і замість колишньої суспільної влади з'явилася публічна влада, вже не співпадаюча з інтересами всього суспільства і спирається на особливий апарат, готовий за порушення офіційно встановлених і строго обов'язкових норм застосувати примушення.

Поява соціальних норм і свідомого нормативного регулювання пов'язана з переходом від тваринної стадності людей до людського суспільства, з процесом соціалізації відносин, з поведінкою людини як особливої природно-біологічної і суспільної істоти. Цей перехід був тривалим і поступовим, еволюція зайняла декілька мільйонів років.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. // База даних НАУ-ЕКСПЕРТ.

2. Волинка К.Г. Теорія держави і права: Навч. посіб. -- К.: МАУП, 2003. -- 240 с. -- Бібліогр.:- 232с.

3. Венгеров А.Б. Теория государства и права. - М. - 2004: -320с.

4. Губа А.В., Письменицький А.А., Слинько Д.В. Теорія держави і права. Посібник для студентів - Харків, 2000: -381с.

5. Кельман М.С.,Мурашин О.Г.Загальна теорія держави і права:Підручник-К:»Кондор»,2008: -477с.

6. Керецман В.Ю., Семерак О. С.К-36 Правознавство. Навчальний посібник - К.: Атіка, 2002:-400 с.

7. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2005: -590с.

8. Копейчиков В.В.,Колодій А.М. та ін..Теорія держави і права: Навч.посіб. видання 2-ге. Перероблене і доповнене. /. - К.: Юрінком Інтер, 2002:-438 с.

9. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих нав. заклад. / За ред. Ю.М. Годики, В.С. Журавського. - К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2002: -380с.

10. Комаров С.А. Общая теория государства и права. - М., 1997: - 141-145с.

11. Корельский В.М.і Перевалов В.Д. теорія держави та права видавнича група Норма-Инфра. - К.: 1999. - 643 с.

12. Кравчук М. В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник. - 3-тє вид., змін, й доп.- Тернопіль: Карт-бланш, 2002.:- 228 с.

13. Коренюк О.М. Місце корпоративних норм у системі соціального регулювання. // Держава і право - 2007. - Випуск 16 - С.17-21.

14. Лукашева Е.А. Право, мораль, личность. М., 1986:- 86с.

15. Лисенков С.Л., Колодій А.М.,Теорія держави і права.Навч.посіб.: Юрінком Інтер: 2005р.:-448с.

16. Марчук В.М., Ніколаєва Л.В. Нариси з теорії права.,2004:-240с.

17. Мохонько А.В. Соціальні норми: сутнісні характеристики // Держава і право. - 2009. - Випуск 46. - С. 35-40.

18. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навч.посіб.К:»Атака»,2001:-176с.

19. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. -- Харків: Консум,2001-655с.

20. Сюкняйкеи Л. Р. Шариат: религия, нравственность, право // Государство и право. 1996. № 8: - С. 17-21

21. Томашевська М.О. Корпоративні норми в системі джерел права України // Держава і право - Випуск 18 - С. 47

22. Трофименко І.В. Співвідношення правових та моральних норм в романо-германській та мусульманській правових системах // Вісник Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут". Політологія. Соціологія. Право. - 2009. - №2.

23. Федоренко Г.О. Теорія держави і права: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана -- К. : КНЕУ, 2006:-- 232с.

24. Цвік М.В., Ткаченко В.Д., Богачова Л.Л. та ін. Загальна теорія держави і права К.: «Право»2009:-432с.

25. Ядранський Д.М. Соціальна норма, її сутність, різновиди норм // Грані. - 2009. - №6. - С. 121-126.

Размещено на Allbest.ru