Комплекс цивільно-правових відносин, що виникає при здійсненні лізингової діяльності в Україні

Однак ані у випадку з фінансовим лізингом, ані у випадку з оперативним лізингом недотримання письмової форми договору не тягне за собою його недійсності - оскільки згідно з п. 1 ст. 218 ЦК України недотримання письмової форми договору тягне за собою його недійсність лише у прямо передбачених законом випадках. Щодо лізингових угод таких випадків законом не встановлено.

Зовсім іншою є ситуація стосовно лізингових угод, для яких чинним законодавством встановлено обов'язкове нотаріальне посвідчення. Такі угоди вважаються укладеними з моменту їх нотаріального посвідчення (п. З ст. 640 ЦК України). У разі ж недотримання сторонами лізингової угоди вимог закону щодо обов'язкового нотаріального посвідчення відповідного договору такий договір буде вважатись нікчемним.

Наразі законодавство містить вимоги щодо нотаріального посвідчення лише щодо двох різновидів лізингових угод. Нотаріальному посвідченню підлягають такі угоди фінансового та оперативного лізингу: капітальної споруди (її окремої частини) на три та більше років; транспортних засобів за участі фізичної особи. При цьому слід мати на увазі, що у разі якщо згідно з вимогами закону угоди підлягають і державній реєстрації, і нотаріальному посвідченню, вони вважаються укладеними з моменту їх державної реєстрації. Це стосується договорів фінансового та оперативного лізингу капітальних споруд (їх частин) на три та більше років Кисіль, С. Документальні аспекти здійснення операцій фінансового та оперативного лізингу в Україні [Текст] / Сергій Кисіль // Правовий тиждень. - 20 травня 2008 р., № 21 (94), стор. 6. - Інформаційно-аналітичний центр НАУ-Експерт..

2.2 Суб'єкти договірних відносин

Суб'єкти угоди. Згідно із ст. 4 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 11.12.2003 р. суб'єктами фінансового лізингу можуть бути:

лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;

лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;

інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

За критерієм ступеня участі у лізинговій операції Ментух Н. пропонує поділити всіх учасників лізингової діяльності на: прямих учасників, до яких необхідно віднести лізингодавця, лізингоодержувача та продавця (постачальника) предмета лізингу та непрямих учасників, до яких необхідно віднести банки, страхові компанії, підприємства-виробники, консалтингові фірми, лізингових брокерів тощо Ментух Н., Види учасників лізингової діяльності та їх особливості [Текст] / Наталія Ментух // Підприємництво, господарство і право. - 2010. - № 1. - С.84..

Лізингодавці. У вітчизняному законодавстві вперше поняття «лізингодавець» визначено в ст. 3 Закону України «Про лізинг» від 16.12.1997 p., згідно з якою «лізингодавець - суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа, що передає в користування об'єкти лізингу за договором лізингу». Відповідно до цієї редакції Закону лізингодавцями могли виступати фізичні й юридичні особи, що є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець - це юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу. Виходячи із змісту цієї статті Закону, на лізингодавця покладено виконання основних функцій при укладанні договору лізингу: придбати предмет лізингу для наступної передачі у володіння та користування; зазвичай на лізингодавця покладається обов'язок обрати продавця (постачальника) предмета лізингу; забезпечити нормальне використання певного обладнання лізингоодержувачем, що передано йому як предмет лізингу.

За новою редакцією Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавцем у відносинах фінансового лізингу можуть бути виключно юридичні особи.

Передача майна у лізинг «звичайною» юридичною особою (нефінансовою установою) можлива відповідно до спеціального підзаконного Положення про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, у редакції розпорядження Держкомісії з регулювання ринків фінансових послуг від 24.06.2005 р. № 4241.

Таким чином, фінансовому лізингу пощастило -- він потрапив до пільгової категорії фінансових послуг, дозволених для здійснення не лише фінансовими установами, а й звичайними - підприємствами Кирилов С., Фінансовий лізинг: хто, як і для кого? [Текст] / Сергій Кирилов // Податки та бухгалтерський облік. - 2006. - №74 (945). - С.7..

Лізингодавцями на вітчизняному ринку лізингових послуг є:

- лізингові компанії. Більшість діючих на вітчизняному ринку лізингових компаній - це дочірні банківські структури та компанії, створені промисловими організаціями для реалізації своєї продукції;

- виробники майна або їх дочірні підприємства, які вступають у лізингові відносини з метою реалізації власної продукції (регламентується вищезгаданим положенням та листом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 09.07.2004 р. № 702/11-3/1).

Створення лізингової компанії банком спільно з виробником обладнання має і доволі потужний фінансовий потенціал, і можливість використання товарних (а не лише банківських) кредитів засновника-виробника Васильчишин О., Лізинг у діяльності банків [Текст] / Олександра Васильчишин // Вісник НБУ. - 2003. - № 8 (90). - С.57..

Залежно від спеціалізації лізингових компаній їх поділяють на вузькоспеціалізовані та універсальні. Вузькоспеціалізовані лізингові компанії здають у лізинг одну групу (один вид) об'єктів (предметів лізингу). Універсальні ж лізингові компанії мають широкий перелік груп об'єктів лізингу Ментух Н. Правовий статус лізингових компаній та їх особливості [Текст] / Наталія Ментух // Юридична Україна. - 2010. - № 3. - С.71..

Лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця. Відповідно до Закону України «Про лізинг» лізингоодержувачами могли бути тільки суб'єкти підприємницької діяльності. Із прийняттям Закону про ФЛ, суб'єктів лізингу, у тому числі лізингоодержувачів, розширено за рахунок юридичних осіб не суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб, що надає можливість набагато ширшому колу осіб отримати необхідний товар у володіння та користування на умовах лізингу.

Продавець (постачальник) предмета лізингу - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу. Виробником або продавцем об'єктів лізингу в Україні може виступати будь-яка юридична особа, яка здійснює свою діяльність на законних підставах і є резидентом України або іноземною фірмою, діяльність якої не суперечить вимогам міжнародних і національних норм та організована на підставі Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг.

Фінансові посередники - фінансово-кредитні установи (банки, кредитні спілки), що надають кошти на придбання предмета лізингу.

Банк в лізингових операціях може брати участь у двох формах: як лізингодавець безпосередньо придбаваючи предмет лізингу для передачі лізингоодержувачу або як фінансово-кредитна установа, що надає лізинговій компанії фінансові ресурси для придбання предмета лізингу.

Згідно із ч. 1 ст. 351 ГК України банки мають право придбавати за власні кошти засоби виробництва для передачі їх у лізинг з дотриманням вимог, встановлених ст. 292 цього Кодексу.

У п. 2 ст. 351 ГК зазначено, що загальні умови та порядок здійснення лізингових операцій визначаються Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами НБУ. Право на здійснення лізингових операцій передбачено ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Пункт 2.2 Положення про порядок видачі банками банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою НБУ від 17.07.2001 р. за № 275 встановлює, що за наявності загальної ліцензії на здійснення банківських операцій банки мають право без отримання письмового дозволу здійснювати, зокрема, лізингові операції.

Непочатенко О. стверджує, що комерційним банкам не властиво бути прямими лізингодавцями, особливо займатися оперативним лізингом, тобто комерційним кредитуванням, тому що виникає протиріччя теорії кредиту. І все тому, що банківські позики надаються комерційними банками лізинговим компаніям, які в свою чергу здійснюють комерційне кредитування, а погашення наданих кредитів проводять або в грошовій, або в товарній формах (див. додаток №1). Це твердження правомірне в тому випадку, якщо теорія кредиту первинна по відношенню до практики кредиту. Іншими словами, коли комерційний банк кредитує тільки коштами, а не товаром у вигляді обладнання Непочатенко О.О., Роль банків у лізингових угодах [Текст] / О.О.Непочатенко // Економіка АПК. - 2007. - № 1. - С.90..

Інфраструктура ринку лізингових послуг охоплює учасників, що надають послуги суб'єктам лізингової діяльності. До інфраструктури ринку лізингових послуг можна віднести:

страхові компанії, які забезпечують захист майнових і фінансових інтересів лізингодавців та лізингоотримувачів, виробників шляхом укладання договорів страхування ризиків, що виникають з договору лізингу: страхування майна лізингодавця, кредитів, наданих лізингодавцю кредитною установою, від можливих ризиків неплатежів тощо. Згідно з чинним законодавством України у сфері страхової діяльності функціонують різні суб'єкти:

- страховики/перестраховики (страхові компанії/перестрахові компанії), товариства взаємного страхування;

- страхові посередники (страхові агенти, страхові та перестрахові брокери);

- об'єднання страховиків тощо Ментух Н., Види учасників лізингової діяльності та їх особливості [Текст] / Наталія Ментух // Підприємництво, господарство і право. - 2010. - № 1. - С.86..

Основними спеціалізованими суб'єктами страхової діяльності є страховики/перестраховики, оскільки саме їх основним призначенням є надання страхових послуг при прийнятті на страхування ризиків тощо. Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про фінансовий лізинг» предмет лізингу та/або пов'язані із виконанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню у разі, якщо їх обов'язковість встановлена законом або договором. Оскільки в даних умовах ступінь ризику виконання лізингових операцій є доволі високим, то в разі потреби, при укладенні договору, сторонам необхідно передбачити страхування не лише предмета лізингу, а й фінансових ризиків, що виникають у процесі здійснення лізингової операції. У свою чергу, це дозволить зменшити збитки, пов'язані з невиконанням учасниками лізингової операції своїх зобов'язань за договором лізингу;

інвестиційні компанії й інвестиційні фонди, які акумулюють грошові кошти з метою інвестування їх у перспективні лізингові проекти;

консалтингові фірми, що допомагають лізингоотримувачу отримувати якісні консультаційні послуги, тобто бути обізнаним у сфері лізингового бізнесу. У лізинговій операції консалтингові фірми можуть надавати консультації всім учасникам лізингового ринку, перш за все, лізингоодержувачам при виборі предмета лізингу;

брокерські фірми, які безпосередньо не займаються наданням лізингового майна, а виконують роль посередників між постачальником, лізингоотримувачем і лізингодавцем, сприяючи укладенню договору лізингу між лізингодавцем і лізингоодержувачем, інформують про укладання договору лізингу інших учасників лізингової діяльності Там же само, С.86..

2.3 Істотні умови договору лізингу

Як відомо, договір вважають укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди за усіма істотними умовами.

Правове регулювання істотних умов договору лізингу базується на нормах Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року, законах України Про фінансовий лізинг" і "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року. Необхідно звернути увагу, що Цивільним кодексом визначено лиш одну істотну умову договору лізингу -- предмет договору лізингу. На противагу йому Законом України "Про фінансовий лізинг" (п.2 ст. 6) закріплено три істотних умови договору лізингу: предмет лізингу, строк лізингу, розмір лізингових платежів. Решта, зокрема обов'язки сторін, обумовлюються у договорі на розсуд сторін.

На цей момент варто звернути особливу увагу, оскільки за правилами ЦКУ договір вважається укладеним лише в тому випадку, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Інакше все передане в межах такого «псевдодоговору» підлягає поверненню, бо розглядатиметься як таке, що перебуває у володінні без необхідних правових підстав Кирилов С., Фінансовий лізинг: хто, як і для кого? [Текст] / Сергій Кирилов // Податки та бухгалтерський облік. - 2006. - №74 (945). - С.9..

Кисіль С. стверджує, що законодавство України передбачає два різновиди істотних умов лізингових угод: істотні умови, які є обов'язковими відповідно до вимог закону, та істотні умови, які мають бути внесені у договір за заявою хоча б однієї із сторін. При цьому за будь-яких умов сторони мають погодити предмет, ціну та строк дії договору Кисіль С. Істотні умови договору лізингу в Україні [Тест] / Сергій Кисіль // Правовий тиждень. - 2008. - № 23 (96). - С.4..

У статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено реквізити, яким мають відповідати договори про надання фінансових послуг. Тобто йдеться про договір лізингу як юридичний документ.

За чинності Закону України «Про лізинг» серед правознавців мали місце справедливі нарікання на невиправдано широке коло істотних умов договору лізингу (їх було 14). Як свідчить судова практика, позов про визнання договору лізингу неукладеним зазвичай подає та сторона, яка прагне ухилитися від виконання своїх обов'язків за до говором лізингу. Тому від надмірного розширення переліку істотних умов може потерпати сторона, яка добросовісно виконує свої зобов'язання. Інша сторона мала змогу уникнути застосування до неї заходів впливу, передбачених договором. Отже, чим більше умов лізингового договору законодавством віднесено до істотних, тим менше стабільності у відносинах між сторонами договору лізингу Різник В. Істотні умови договору лізингу: законодавство, доктрина та правозастосовна практика [Текст] / Віталій Різник // Вісник НБУ. - 2003. - №12 (94). - С.42-43..

Стосовно доктрини, то в авторських дослідженнях по різному визначаються істотні умови договору лізингу. Розглянемо деякі варіанти.

І. Решетнік до істотних умов договору лізингу відносить умови про предмет договору, строк та ціну, вважаючи за доцільне закріпити їх у визначенні договору лізингу. У подальших дослідженнях вона додає до цього переліку ще й умову про найменування продавця та/або вказівку на те, хто здійснював його вибір.

В. Вітрянський визнає лише одну істотну умову договору лізингу -- умову про предмет договору лізингу.

С. Мегрян та М. Шимкович до істотних умов зазначеного договору відносять умови про предмет, строк і ціну договору лізингу. В. Єм вважає, що істотними умовами договору лізингу є умови про предмет лізингу, продавця предмета лізингу, а також умова про виключно підприємницьку ціль використання предмета лізинг. На думку І.Коняєва, істотними умовами договору лізингу є предмет, ціна, строк, порядок користування об'єктом лізингу, розмір, спосіб і періодичність лізингових платежів, санкції за їх несплату або несвоєчасну сплату.

На підставі аналізу теоретичних міркувань і положень зарубіжного законодавства Різник В. доходить до висновку, що попри розбіжності в поглядах на коло істотних умов договору лізингу в них є одна спільна риса. Вона полягає в тому, що істотною умовою договору лізингу є умова про предмет договору лізингу Там же само, С.43..

За ступенем важливості на другому місці після умови про предмет договору лізингу йде умова про строк. Видається необґрунтованою з практичної точки зору позицію законодавця, виражена в Цивільному кодексі України: істотною умовою договору лізингу є умова про строк користування предметом договору лізингу. Адже на практиці при укладенні договору лізингу, як правило, неможливо чітко визначити строк його дії.

Ще одна практична проблема пов'язана із пропозицією застосовувати до договору лізингу положення статті 763 Цивільного кодексу України, що дозволило б укладати договір лізингу на невизначений строк.

Це суперечитиме сутності лізингових відносин, які не можуть бути безстроковими чи з невизначеним строком, і призводитиме до зловживань. Зокрема, стане можливим укладення під виглядом договору лізингу договорів купівлі-продажу та використання на цій підставі податкових стимулів. Натомість надання лізинговим відносинам визначеності в часі неодмінно сприятиме їх економічній стійкості, чого не можна досягнути, коли строк користування майном, переданим у лізинг, не обумовлено.

Наступною істотною умовою договору лізингу має бути умова про ціну договору лізингу (лізингові платежі). Така умова передбачена в Цивільному кодексі України та Законі України "Про фінансовий лізинг". На істотності умови про розмір, склад і графік лізингових платежів наголошує у своїх роз'ясненнях Вищий арбітражний суд України в Листі Вищого арбітражного суду України від 23 березня 1998 року № 01-8/104.

Між лізингодавцем і лізингоодержувачем обов'язково мають бути погоджені питання стосовно вибору продавця (постачальника) предмета договору лізингу та особи, яка б визначала параметри речі (речей), що становлять цей предмет. Ю.Серкова, І.Решетнік та А.Малініна вважають умову про обрання договору лізингу та його продавця (постачальника) істотною, тому що від вирішення цього питання залежить зміст договору: розподіл прав, обов'язків і відповідальність сторін.

Істотні умови договору лізингу згідно із законом мають бути погоджені між лізингодавцем та лізингоодержувачем. Продавець (постачальник) може заявити умови як істотні лише в тій частині, що стосується безпосередньо його прав та обов'язків. Мовиться про ситуації, коли договір лізингу є тристороннім.

Підсумовуючи викладене, доходимо висновку, що істотними умовами договору лізингу є:

1) умова про предмет договору лізингу;

2) умова про строк користування предметом договору лізингу;

3) умова про лізингові платежі;

4) умова про особу продавця (постачальника) предмета договору лізингу та особу, яка визначила предмет договору лізингу.

РОЗДІЛ 3. ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ ЛІЗИНГУ В УКРАЇНІ

3.1 Види договору лізингу

Передусім слід наголосити, що на відміну від попередньої редакції, чинний Закон України «Про фінансовий лізинг» не містить норм, що закріплювали б певні види і форми лізингу.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 806 ЦК України законодавець виділяє «прямий» та «непрямий» лізинг. При цьому, як зазначається в ч. 3 ст. 806 ЦК України, особливості окремих видів та форм лізингу встановлюються законом.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 292 ГК України, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. Серед форм фінансового виділяють зворотний лізинг, лівередж лізинг, компенсаційний лізинг, чистий лізинг, лізинг з обслуговуванням Головачук Т., Гут Л., Види лізингу та особливості їх застосування [Текст] / Т.І. Головачук, Л.В. Гут // Регіональні перспективи. - 2000. - № 2-3 (9-10). - С.51. (див. додаток № 2). За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Також поділ лізингу на фінансовий, оперативний та зворотний збережено у нормах ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Рішення головних органів Міжнародного інституту уніфікації приватного права (УНІДРУА) про надання лізингу пріоритетного напряму в розвитку уніфікації було поштовхом для створення робочої групи для вивчення різних видів лізингу і правових проблем, що породжуються особливим видом операцій, які називаються фінансовим лізингом Свєрдлов І., Правове регулювання договору лізингу [Текст] / Ілля Свєрдлов // Юридичний журнал. - 2004. - № 3 (21). - С.69.. Робота щодо розробки проекту уніфікованих норм стосовно лізингу тривала впродовж 1975-1988 pp. Дипломатична конференція щодо прийняття Конвенції про міждержавний лізинг відбувалась в Оттаві у травні 1988 p.

Цей документ є єдиним на сьогодні міжнародно-правовим актом, у якому має місце поділ лізингу на види у ст. 3, згідно якої основними видами міждержавного лізингу є: фінансовий, оперативний, зворотний, компенсаційний та бартерний, а також інші види лізингу, залежно від поєднання ознак зазначених видів лізингу.

Клейменова С. виділяє групу договорів лізингу за принципом "поділу на два": "чистий" та "мокрий" лізинг. Критерієм виділення цієї групи є розподіл обов'язків з утримання майна, яке передають.

При укладанні договору "чистого" лізингу сторони можуть визначити, що лізингоотримувач бере на себе обов'язок з утримання отриманого за договором лізингу майна. У такому випадку лізингоотримувач ризикує у разі втрати чи пошкодження переданого майна. Слід зазначити, що зі змісту норм ЦК (ч. 1 ст. 809) та Закону України від 16 грудня 1997 р. "Про фінансовий лізинг" (в редакції Закону від 11 грудня 2003 р.) (ст. ст. 13, 14) можна зробити висновок про презумпцію "чистого" лізингу Клейменова С., До питання про систему договорів лізингу [Текст] / Світлана Клейменова // Вісник прокуратури. - 2006. - №8 (62). - С.64..

Укладаючи договір "мокрого" лізингу сторони встановлюють, що обов'язок щодо обслуговування предмета лізингу лежать на лізингодавцеві.

Також можна виділити види лізингових договорів за критерієм їх дії в просторі за територіальною ознакою, зазначає Клейменова С. В літературі розрізняють, виходячи з такої ознаки, внутрішній, міжнародний, змішаний, експортний, імпортний та транзитний лізинг.

Відповідно внутрішній лізинг -- це коли суб'єкти лізингу перебувають на території однієї держави.

Міжнародний лізинг -- це договір лізингу щодо міжнародних цінностей та майна між суб'єктами лізингу, які перебувають в різних державах. Також може бути розглянутий і такий варіант міжнародного лізингу, коли сторони договору є резидентами, але використовують майно, тобто предмет лізингу, з іншої держави.

Експортний лізинг -- це придбання лізинговою компанією майна у національної компанії-виробника з подальшою передачею його за кордон іноземному користувачу.

Імпортний лізинг -- це лізинг, під час якого виробник перебуває на території іншої держави, а лізингодавець -- в даній державі і бере майно для лізингу чи з правом сублізингу.

Міжнародний транзитний лізинг -- це фінансова операція, за якої суб'єкти лізингу перебувають на території різних держав.

Тут варто зауважити про особливості міжнародного характеру того чи іншого договору фінансового лізингу, яких може набувати за наявності однієї або поєднання декількох ознак:

• наявність іноземного суб'єкта у складі сторін;

• перетинання кордонів предметом договору фінансового лізингу;

• здійснення фінансового лізингу одним із способів зовнішньої торгівлі послугами Тараба Н., Поняття договору міжнародного фінансового лізингу [Текст] / Наталія Тараба // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - №2. - С.14..

Якщо перші дві з наведених ознак на сьогоднішній день мають відповідне правове регулювання в Господарському кодексі України та Законі України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 p. № 2709-1V, то законодавче вирішення ознаки «здійснення фінансового лізингу одним із способів зовнішньої торгівлі послугами» можливе лише за умови імплементації в українське законодавство положень Генеральної угоди про торгівлю послугами, прийнятої в рамках COT.

Плаксін О. пропонує класифікаційні ознаки лізингу, яку виділяє в організаційно-економічну групу, сформовану з видів, які диференціюються залежно від форми організації угоди, сфери ринку, обсягу обслуговування та способу використання предметів лізингу Плаксін О.А. Систематизація видів лізингу [Текст] / О.А. Плаксін // Економіка АПК. - 2005. - № 9. - С.74. (див. додаток № 3).

Суди в Україні вже використовують у своїй діяльності такі поняття, як фінансовий, оперативний, зворотній лізинг. Так у одній з постанов Вищого господарського суду зазначається: «Статтею 4 Закону України “Про лізинг” ( 723/97-ВР ) від 16.12.1997 року № 723/97-ВР (зі змінами та доповненнями) передбачено два види лізингу, а саме фінансовий та оперативний» Про визнання договору оперативного лізингу недійсним та стягнення 56 414,62 грн. (N 2-11/8579-2004, 03.11.2005) [Електронний ресурс] / Постанова. - Вищий господарський суд України. - Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «Ліга Закон», 2010..

Зокрема, єдине на сьогодні законодавче визначення оперативного лізингу збереглося в підпункті 1.18.1 п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого це «господарська діяльність фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання майна, що підпадає під визначення основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою)».

Слід зазначити, що значна кількість дослідників категорично не підтримують поділ лізингу на фінансовий та оперативний.

На думку професора В. Вітрянського, оперативний лізинг не може бути визнаний договором лізингу, оскільки у випадку з оперативним лізингом відсутня обов'язкова ознака договору лізингу - обов'язок лізингодавця придбати майно у визначеного продавця відповідно до вказівок лізингоодержувача.

Не підтримує поділ лізингу на фінансовий і оперативний О. Іванов, обґрунтовуючи це тим, що оперативний лізинг не має нічого спільного з фінансовим лізингом. У оперативного лізингу відсутня така кваліфікуюча ознака лізингу, як участь в лізингових операціях продавця (постачальника) предмета лізингу. Щодо оперативного лізингу прямо зазначається, що лізингодавець на власний страх та ризик закупає майно, що передається в лізинг. Отже, лізингоодержувач у частині взаємовідносин з продавцем жодних прав і обов'язків не має. Він не може обирати продавця та, відповідно, укладати договір лізингу на основі здійсненого вибору. І як висновок, оперативний лізинг ні з теоретичного, ні з практичного погляду відносити до лізингу не можна Різник В.С., Правові аспекти класифікаційної характеристики лізингових відносин [Текст] / В.С. Різник // Вісник господарського судочинства. - 2005. - №5. - С.175..

У зарубіжній, зокрема німецькій доктрині цивільного права, превалює негативне ставлення до оперативного лізингу". Зокрема, як зазначає В. Флюм: «Якщо йдеться про лізинг, то розуміють лише так званий фінансовий лізинг».

Слід зазначити, що існує і поміркований підхід щодо сутності оперативного лізингу. Так, на думку Р. Томковіча, оперативний лізинг можливий як лізинг зі сплатою неповної вартості, але майно, що повертається лізингоодержувачем лізингодавцю зі спливом строку дії договору, не може більше передаватися цим лізингодавцем у лізинг (хоча може передаватися у володіння і користування на інших правових підставах, наприклад на підставі договору оренди).

У практиці судів Російської Федерації неодноразово в судових рішеннях вказувалося на те, що оперативний лізинг не володіє ні економічними, ні юридичними ознаками лізингу.

Схожі позиції має Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, яка у своєму листі від от 09.07.2004 р. № 703/11-3/1 «Щодо здійснення діяльності з надання послуг фінансового та оперативного лізингу» зазначає, що за своїм економічним змістом оперативний лізинг фактично є орендою, яка за своїм визначенням не може бути класифікована як фінансова послуга.

Порівняння ознак цих двох видів договору лізингу приводе Щетініна І. в таблиці (див. додаток № 4) Щетинина И., Финансовая аренда (лизинг) в российском гражданском законодательстве: проблемы правового регулирования [Текст] / дис., кан. юрид. наук. - Ростов-на-Дону: 2003. - С.82-83..

Водночас, досі у фаховій юридичній літературі точаться дискусії навколо того, чи має право на існування як специфічний різновид лізингових відносин, зворотній лізинг.

Так, на думку професора В. Вітрянського, «у такому випадку відсутній один з основних елементів лізингу, а саме: придбання лізингодавцем обладнання у визначеного продавця відповідно до вказівок орендаря, -- який якраз і є кваліфікуючою ознакою будь-якого договору лізингу, що дає змогу віднести його до окремого виду оренди» Різник В.С., Правові аспекти класифікаційної характеристики лізингових відносин [Текст] / В.С. Різник // Вісник господарського судочинства. - 2005. - №5. - С.176..

Заперечуючи існування зворотного лізингу як особливого різновиду лізингу, С. Корольов аргументує це тим, що у випадку зі зворотним лізингом має місце сукупність двох договорів: купівлі-продажу і безпосередньо договору лізингу.

З огляду на чинне законодавство України, укладення договорів на умовах зворотного лізингу згідно з принципом свободи договору, а також існування в податковому законодавстві України визначення зворотного лізингу, є цілком правомірним.

Практика Вищого господарського суду у справі про визнання недійсними податкових повідомлень рішень у питанні доцільності застосування штрафу ДПІ наголошувала, що обов'язковою умовою для цього є факт відчуження активів, в тому числі в межах договорів купівлі-продажу та інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого майна, які передбачають перехід права власності на майно у встановленому законом порядку, тобто перехід права володіння, користування та розпорядження майном. «Зокрема, до таких орендних (лізингових) операцій належить фінансовий, та зворотний лізинг (оренда), що передбачають обов'язковий перехід права власності на майно», - йдеться у постанові. Про визнання недійсними податкових повідомлень рішень (N 2-15/2297-03, 25.03.2004) [Електронний ресурс] / Постанова. - Вищий господарський суд України. - Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «Ліга Закон», 2010. Тут, як бачимо, вітчизняне судочинство окрім визнання зворотнього лізингу, на відміну від згадуваного вище С. Корольова, виокремлює його від договору купівлі-продажу і розглядає як самодостатнім.

Аналізуючи запропоновані класифікації лізингових відносин, можна відзначити безперспективність деяких із них.

Наприклад, поділ лізингу на такі види: короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий - визначає строк дії договору лізингу; грошовий, компенсаційний або змішаний - визначає форму лізингових платежів; з повним набором послуг або частковим набором послуг - визначає обсяг обслуговування лізингодавцем предмета лізингу; прямий чи непрямий визначає того, хто передає предмет лізингу (лізингодавець або продавець); з повною амортизацією або неповною амортизацією - визначає умови амортизації тощо Груздева А., Лизинг в гражданском праве России [Текст] / дис., кан. юрид. наук. - Саратовская государственная академия права. - Саратов: 2000. - С.29..

Наведені вище критерії та види лізингових відносин мають досить корисне та прикладне значення для прийняття певними особами економічних рішень. Проте такий поділ жодним чином не дає нам можливості чітко визначитися з особливостями цивільно-правового регулювання лізингових відносин. Тому вищезазначений поділ лізингу навряд чи має які-небудь перспективи у правовому аспекті. Звідси видається цілком послідовною та логічною відмова розробників Закону України «Про фінансовий лізинг», які відмовилися від виділення будь-яких видів, форм чи типів лізингу.

З іншого боку, деякі пропоновані в літературі види лізингу вказують на деякі їх правові особливості та безперечно мають прикладне значення.

Передусім, йдеться про поділ лізингових відносин на лізинг рухомого майна або нерухомого майна, оскільки для лізингу нерухомості притаманні певні особливості щодо форми та визначення моменту укладення договору лізингу.

Можна також відзначити «банківський лізинг», коли лізингодавцем є банк. Особливості такого різновиду лізингу лежать не в цивільно-правовій площині, а в особливостях банківського регулювання діяльності банків. Зокрема, це проявляється у встановленні на рівні правових норм певних вимог щодо економічних нормативів, формування резервів, здійснення нагляду за діяльністю банку тощо.

3.2 Відповідальність сторін договору

Будь-який юридичний обов'язок на випадок його порушення завжди супроводжується відповідальністю. Без цього неможливо домогтися належної поведінки суб'єктів будь-якого договору, в тому числі лізингового.

Для суб'єктів договору цивільно-правова відповідальність має перш за все попереджувально-виховне значення в цілях зміцнення договірної дисципліни. Сторони договору повинні знати, що невиконання або неналежне виконання ними своїх договірних зобов'язань може спричинити за собою порушення суспільних відносин, викликати майнові втрати та інші несприятливі наслідки для потерпілої сторони, і не допускати порушення своїх обов'язків. Якщо ж порушення договірних відносин все ж допущено, то цивільно-правова відповідальність разом з виховною функцією здійснює відновну. У цьому сенсі цивільно-правова відповідальність суб'єктів лізингового договору нічим не відрізняється від відповідальності суб'єктів інших договірних зобов'язань, що використовуються в Україні.

В параграфі 6 глави 58 ЦКУ визначені деякі правила, що регулюють особливості відповідальності сторін за договором лізингу за порушення його умов або інші особливі наслідки невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань, що випливають з договору лізингу. Так, ст. 808 містить положення про відповідальність постачальника предмета договору лізингу. Відповідно до п.1 цієї статті, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу. Ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу, відповідно до п.2 цієї статті, здійснюються продавцем (постачальником) на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником).

А взагалі, п.2 ст. 806 зазначає, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Тож і при порушенні договору лізингу сторони повинні керуватися загальними положеннями про зазначені зобов'язання.

Одним з можливих і частих порушень договору лізингу є непередача лізингового майна лізингоодержувачу. Прострочення поставки або непоставки лізингового майна може статися з вини як лізингодавця, так і продавця Шимкович М., Ответственность сторон по договору лизинга [Електронні данні] / М. Н. Шимкович // Проблемы управления. - 2007. - № 3 (24). - С.170. - Електронні данні (1 файл). - Режим доступу: www.pu.by/iss/n24/SHIMKOVICH_24.pdf. - Заголовок з екрану..

Мав місце випадок, коли лізингоодержувач вимагав простроченої поставки предмету лізингу і штрафних санкцій за договором, що згодом був змінений додатками, але не зважаючи на новацію вимагав поставки за втратившими силу графіками. ДП "Донецька залізниця" у касаційній скарзі просила Вищий господарський суд скасувати рішення та постанову попередніх інстанцій, як такі, що не відповідають нормам чинного законодавства, посилаючись на те, що укладення додаткових угод до договору фінансового лізингу наслідком порушення зобов'язання з боку ВАТ Лізингова компанія “Укртранслізинг” і відповідно до статті 653 Цивільного кодексу України зобов'язання змінюється відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо з моменту досягнення домовленості про зміну договору. Позивачем пред'явлено до стягнення штрафні санкції за непоставку напіввагонів за договором лізингу в кількості, що передбачалася умовами договору до внесення змін до цього договору.

Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що згідно додатку до додаткової угоди відповідач вчасно передав позивачеві на умовах лізингу зазначену в ньому кількість напіввагонів, інші зобов'язання за договором лізингу припинені відповідно до додаткових угод.

Керуючись п.2 ст.604, Вищий господарський суд встановив, що суди правомірно зазначили, що у позивача відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій за непоставку продукції за договором лізингу.

«Посилання касатора на те, що додаткові угоди до договору лізингу набрали чинності з моменту їх підписання не приймаються до уваги, - йдеться у постанові, - оскільки в цих додаткових угодах вказується, що попередні домовленості сторін щодо кількості обладнання, яке підлягало поставці за договором лізингу, втратили чинність, а тому суди обґрунтовано зазначили, що позовні вимоги на час пред'явлення позову ґрунтуються на нечинних графіках поставки продукції» Про стягнення штрафних санкцій за непоставку напіввагонів за договором лізингу Постанова Вищого господарського суду України (29 січня 2009 № 16/205) [Електронний ресурс] / Постанова. - Вищий господарський суд України. - Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «Ліга Закон», 2010..

У випадку недопоставки, непостачання, порушення строків поставки або інших умов договору поставки об'єкта лізингу лізингоодержувач має право відмовитися від об'єкта лізингу, зажадавши заміну неналежного об'єкта на належний, або у разі неможливості заміни розірвати договір з лізингодавцем.

Що стосується лізингоотримувача, то з його боку найчастіше можливий такий вид порушень, як невиконання обов'язку сплати лізингових платежів. У певних випадках несплата лізингових платежів свідчить про Незадовільне фінансове становищі користувача обладнання, тому при укладенні договору сторони намагаються найбільш детально обговорити варіанти можливої поведінки, врегулювати їх безпосередньо договором.

Найчастіше в договорі передбачається неустойка за прострочення сплати лізингових платежів (як правило, у відсотковому співвідношенні від простроченої суми за кожний день прострочення). Саме спори про стягнення заборгованості за лізинговими платежами і неустойки є найбільш поширеними на практиці.

Стаття 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» містить вимоги щодо внесення лізингових платежів і встановлює обов'язок лізингоодержувача щодо їх своєчасної сплати. «Необхідно враховувати, - йдеться у листі Вищого арбітражного суду України (N 01-8/104, 23.03.1998), Про Закон України "Про лiзинг" (N 01-8/104, 23.03.1998) [Електронний ресурс] / Лист. - Вищий господарський суд України. - Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «Ліга Закон», 2010. що передбачається право лізингодавця вимагати повернення у безспірному порядку майна, переданого в лізинг, якщо лізингоодержувач не сплатив лізингові платежі протягом двох чергових строків. Цьому праву лізингодавця відповідає обов'язок лізингоодержувача повернути лізингодавцю на його вимогу об'єкт лізингу у разі несплати лізингових платежів протягом двох чергових строків. Таке повернення відповідно здійснюється у безспірному порядку згідно з виконавчим написом, учиненим у державній нотаріальній конторі».

У білоруській судовій практиці, в тому числі по спорах, що виникають з договору лізингу, застосовується одночасне стягнення неустойки і відсотків за користування чужими коштами. Так, згідно з рішенням Господарського суду м. Мінська по справі № 145-2 від 21 грудня 2001 р., з відповідача були стягнуті: сума боргу за лізинговими платежами з липня 1999 по липень 2000 р., сума відсотків за користування чужими грошовими коштами на підставі ст. 366 ГК Республіки Білорусь і сума пені за прострочення у виплаті лізингових платежів за той же період Шимкович М., Ответственность сторон по договору лизинга [Електронні данні] / М. Н. Шимкович // Проблемы управления. - 2007. - № 3 (24). - С.171.. Стосовно прострочення платежів, то у постанові Вищого господарського суду України «Про стягнення боргу за невиконання договору фінансового лізингу» зазначається, що «відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом» Про стягнення боргу за невиконання договору фінансового лізингу (N 2-17/1521-2008, 30.10.2008) [Електронний ресурс] / Постанова. - Вищий господарський суд України. - Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «Ліга Закон», 2010.. «Штрафні санкції, - йдеться ще в одній постанові Про стягнення заборгованості, пені та збитків у зв'язку з порушенням умов договору фінансового лізингу [Електронний ресурс] / Постанова. - Вищий господарський суд України. - Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «Ліга Закон», 2010., - відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визначені як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання».

Крім того, невиконання обов'язків по сплаті лізингових платежів протягом певного терміну зазвичай передбачається договором у якості підстави розірвання договору лізингу.

ПФ ВАТ НАК "Украгролізинг" звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до ПСП "Моноліт". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення укладеного між сторонами договору фінансового лізингу у визначені графіками строки сплати лізингових платежів, відповідач оплату здійснював лише частково, у зв'язку з чим утворився борг.

Виходячи з приписів пункту 4 частини 1 статті 10 , пункту 7 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" та пункту 2 статті 651 Цивільного кодексу України, суд встановив, що ПФ ВАТ НАК "Украгролізинг" набула права на розірвання договору фінансового лізингу, оскільки не сплачував лізингові платежі в строки, визначені договором, не застрахувало предмет лізингу, не надало застави на забезпечення виконання зобов'язань за договором Про стягнення та розірвання договору (11 грудня 2007 №8/16)  [Електронний ресурс] / Постанова. - Вищий господарський суд України. - Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «Ліга Закон», 2010..

Пунктом 4 частини 1 статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета об'єкта лізингу у передбачених законом та договором випадках. Лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором (пункт 7 частини 2 статті 11 Закону).

Згідно частинами 2 - 4 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що Полтавською філією НАК "Украгролізинг" на адресу ПСП "Моноліт" було направлено пропозицію про розірвання договору фінансового лізингу року з пропозицією розірвати Договір та передати трактор ЮМЗ 8071.3, державний номерний знак 10393 ПО у комплектному стані, а також проектом угоди про розірвання цього договору, яка була отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, ПСП "Моноліт" на пропозицію про розірвання договору відповіді в установлений договором термін не надав.

Не менш тяжкі економічні наслідки спричиняє для лізингодавця неповернення лізингового майна лізингоодержувачем.

Якщо лізингоодержувач не повернув лізингове майно або повернув його несвоєчасно, лізингодавець має право зажадати внесення лізингових платежів за весь час прострочення. У разі, коли зазначена плата не покриває завданих збитків лізингодавцю, він може вимагати їх відшкодування.

Поняття власності відіграє визначальну роль при підготовці й укладенні договору лізингу. Здебільшого лізингоотримувачі можуть наражатися практично на всі ризики власника. У зв'язку з цим особливо важливо у договорі лізингу вирішити питання відповідальності і переходу ризиків.

В основному на лізингоотримувача переходять усі ризики, пов'язані з втратою, крадіжкою, пошкодженням, знищенням чи іншою зупинкою використання об'єкта лізингу із-за будь-яких причин протягом усього строку оренди до моменту повернення об'єкта володільцю (чи набуття права власності на нього). Ніяке подібне зупинення обладнання або відмова від нього не звільняє орендатора від обов'язку з оплати лізингових платежів, зумовлених договором Логвинчук, Р. Ризики при укладенні договорів лізингу [Текст] / Р.П. Логвинчук // Держава і право. - 2008. - № 3 (41). - С.393..

договор лізинг україна

ДОДАТКИ

Додаток. №1

Схема

Додаток № 2

Форми фінансового лізингу

Додаток № 3

Класифікаційні ознаки лізингу (організаційно-економічна група)

Додаток № 4

Порівняння ознак фінансового та оперативного лізингу

Параметри порівняння	Оперативний лізинг	Фінансовий лізинг
Строк договору	Коротший періоду фізичного зносу об'єкта лізингу	Співмірний за продовжуваністю зі строком повної окупності об'єкта лізингу або перевищує його
Компенсація вартості об'єкта лізинговими платежами	Не компенсуються	Платежі повністю або майже повністю відшкодовують вартість об'єкта лізингу за період використання
Сервісне обслуговування	Бере на себе лізингодавець	Бере на себе лізингоодержувач
Дострокове розірвання договору	Допустиме	Недопустиме
Ризик випадкової гибелі, пошкодження або втрати об'єкта лізингу	Несе лізингодавець	Несе лізингоодержувач з моменту передачі йому майна
Права лізингоодержувача по закінченню договору	Продовжити строк договору. Повернути майно лізингодавцю. Купити майно у лізингодавця при наявності опціону	Укласти новий договір. Повернути майно лізингодавцю. Купити майно у лізингодавця
Викуп об'єкту договору	Здійснюється за ринковою вартістю	Здійснюється за залишковою вартістю

ВИСНОВКИ

У роботі наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що проявляється у дослідженні правової природи договору лізингу в Україні, а також надані рекомендації щодо вдосконалення лізингової практики та законодавства про лізинг. Проведення дозволило зробити ряд послідовних висновків теоретичного і науково-практичного характеру:

- з урахуванням Закону України “Про фінансовий лізинг” від 11.12.2003 р. під лізингом, як новим правовим інститутом в українській теорії та практиці потрібно розуміти лише фінансовий лізинг, який регулюється спеціальним законодавством та має тільки йому властиві особливості. Відповідно ст. 806 ЦК України підлягає доопрацюванню у визначенні договору фінансового лізингу, в якому потрібно відмовитися від такого виду лізингу, як прямий, і відповідно сам параграф 6 глави 58 ЦК має називатися Фінансовий лізинг;

- інститут лізингу є складною правовою конструкцією з двох основних договорів: договору купівлі-продажу і договору фінансового лізингу. Причому договір купівлі-продажу укладається на виконання договору фінансового лізингу. Інші договори, а саме: договір страхування, договір кредиту, договір поставки тощо, є допоміжними та укладаються залежно від конкретних обставин угоди. З урахуванням вищезазначеного необхідно розмежовувати лізинг - як комплекс цивільно-правових відносин з реалізації договору лізингу, у якому беруть участь три основні суб'єкти (продавець майна, лізингодавець і лізингоодержувач), і договір лізингу - як договірне зобов'язання, в якому беруть участь дві сторони (лізингодавець і лізингоодержувач);

- зроблено висновок про наявність певних протиріч у положеннях Закону України “Про фінансовий лізинг” і Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України;

- специфічність відповідальності продавця предмета лізингу перед лізингоодержувачем можна пояснити, якщо визнати лізингоодержувача третьою особою в зобов'язанні з договору купівлі-продажу;

- предметом договору лізингу може бути майно, призначене не для використання в сімейних чи домашніх цілях, а таке що буде задіяне саме у виробництві та реалізації продукції, виконанні робіт чи наданні послуг, тобто призначене для використання в професійних цілях;

- з урахуванням вимог законодавства лізингодавцем має бути юридична особа, яка не є фінансовою установою, або юридична особа, яка не є фінансовою установою, але взята на відповідний облік Держфінпослуг;

- пропонується процедуру безспірного вилучення предмета лізингу, як найбільш ефективного засобу захисту прав лізингодавця, поширити на інші випадки порушення зобов'язання з боку лізингоодержувача.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Цивільний кодекс України [Текст]. - Х.: ТОВ «Одіссей», 2009. - 424 с.

2. Господарський кодекс України [Електронний ресурс]. - Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «Ліга Закон», 2010.

3. Закон України "Про фінансовий лізинг" [Текст] // Офіційний вісник України. - 1998. - № 1. - С.8.