Службові обмеження для військовослужбовців як вид покарання

Чинний Кримінальний кодекс передбачає спеціальне покарання, що застосовується в умовах подальшого проходження служби засудженими військовослужбовцями. У відповідності зі ст. 58 КК України службові обмеження для військовослужбовців призначаються тільки військовослужбовцям, що проходять службу за контрактом, на строк від шести місяців до двох років. Застосування цієї міри можливе лише у випадках, що прямо передбачені статтями Особливої частини КК за скоєння військових злочинів: у Розділі ХІХ «Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини») десять статей у якості альтернативної міри передбачають цей вид покарання (також замість виправних робіт, що передбачені загальнокримінальними нормами КК, але не застосовуються до військовослужбовців).

У системі покарань, що розташовані за зростаючою суворістю, вид покарання «службові обмеження для військовослужбовців» вказаний між виправними роботами і конфіскацією майна та призначається лише у якості основної міри. При обчисленні строків і здійсненні покарання трьом дням службового обмеження для військовослужбовців відповідає один день позбавлення волі.

Зміст режимних службових обмежень для військовослужбовців полягає у тому, що засуджений із закінченням визначеного вироком строку не може бути підвищений у посаді, у військовому званні, а строк покарання не зараховується до вислуги років на присвоєння чергового звання.

Службові обмеження для військовослужбовців призначаються у випадках, якщо це основне покарання:

а) передбачене за військові злочини в санкції статті Особливої частини КК, за якою засуджується винний;

б) не передбачене в санкції статті Особливої частини КК, але суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження або позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службові обмеження на той самий строк;

в) не передбачене в санкції статті Особливої частини КК, але призначається судом до військовослужбовця на підставі ч. 1 ст. 69 КК. Крім того, із грошового утримання засудженого військовослужбовця проводяться відрахування до доходу держави у розмірі, встановленому судом, але не більш двадцяти відсотків.

Згідно із законодавством грошове забезпечення військовослужбовців складається з місячного окладу у відповідності із посадою, яку він займає, і місячного окладу у відповідності з присвоєним військовим званням, що складають оклад грошового утримання, місячних та інших надбавок та інших додаткових грошових виплат.

До числа останніх, зокрема, відносяться одноразова грошова винагорода за підсумками року, матеріальна допомога до основної відпустки, щоквартальні премії за складність служби, щомісячні відсоткові надбавки за вислугу років тощо.

Службові обмеження військовослужбовців не перешкоджають певним переміщенням засудженого, що здійснюються відповідним повноважним командуванням у порядку службової необхідності: відрядженням, переведенням на інші посади та на нові місця служби - постійно або тимчасово. Самий факт засудження не є обов'язковим для звільнення військовослужбовця зі служби або для пониження його у посаді або званні.

Разом з тим час відбуття покарання не призупиняє загальну вислугу років, що дає право на пенсійне забезпечення та інші соціальні пільги й надбавки (зокрема, місячні та інші відсоткові надбавки до окладу грошового утримання військовослужбовця, квартальні та щорічні одноразові грошові винагороди, черговість на квартиру тощо).

Відбуття цього виду покарання також не перешкоджає наданню основної та додаткової відпусток, час яких зараховується до строку служби і покарання, а також матеріальної допомоги і компенсації військовослужбовцю і членам його сім'ї за санаторно-курортне лікування та за проїзд до місця проведення основної відпустки.

Під час відбування засудженим цього виду покарання він не може бути підвищений за посадою, йому не може бути присвоєне чергове військове звання тощо, якщо навіть для цього є фактичні і юридичні підстави. Цю заборону законодавець не поширює на урядові нагороди і кваліфікаційні категорії. Якщо останні передбачені для військовослужбовців, що проходять військову службу, крім військовослужбовців строкової служби.

Таким чином, перелік правообмежень цього виду покарання є вичерпним та розширюваному тлумаченню не підлягає.

Незважаючи на те, що при обмеженні по службі здійснюються вказані відрахування і що це покарання дорівнюється до виправних робіт, ці самостійні види покарань не можна вважати тотожними. Більше того, виправні роботи до військовослужбовців не застосовуються взагалі і замінюються службовими обмеженнями.

Список літератури