Управління сферою житлово-комунального господарства

Принципи державного управління житлово-комунальним господарством. Аналіз роботи органів державного управління щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства на регіональному рівні. Механізми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Рубрика Государство и право
Вид магистерская работа
Язык украинский
Дата добавления 08.09.2015
Размер файла 414,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Обнародування інформації на сайті про платежі споживачів дасть можливість підприємствам житлово-комунального господарства, у свою чергу, впливати на злісних неплатників в рамках санкцій, передбачених в договорі відповідно до чинного законодавства.

Такий механізм дозволить врахувати інтереси кінцевих споживачів і підвищити відповідальність всіх його учасників. Як наслідок, це збільшить надходження платежів, послужить чинником підвищення інвестиційної привабливості, забезпечить скорочення дебіторської і кредиторської заборгованостей підприємств житлово-комунального господарства [18, c. 126].

Таким чином, створення регіонального фонду функціонування і розвитку житлово-комунального господарства району дозволить ефективніше розпоряджатися засобами, уникати негативних наслідків, пов'язаних з недосконалістю міжбюджетних відносин, надасть можливість фінансового маневру.

3.2 Шляхи покрашення організаційно-правової структури житлово-комунального господарства на національному рівні

Як я визначила, у житлово-комунальному господарстві накопичено багато проблем, що ставлять під загрозу можливість його сталого функціонування. Відсутність системних перетворень у цій сфері, недосконалість нормативно-правової бази та непослідовність у прийнятті рішень перешкоджає ефективному функціонуванню житлово-комунального господарства України.

Враховуючи важливість нормального функціонування житлово-комунального господарства, його вплив на соціальну сферу України, галузь потребує кардинального реформування, що має передбачати насамперед формування її нової структурної побудови.

Реформа житлово-комунального господарства має бути законодавчо, організаційно та економічно забезпечена на чотирьох рівнях: на рівні державних органів виконавчої влади; місцевих адміністрацій та органів місцевого самоврядування; житлово-комунальних підприємств різних форм власності; споживачів послуг.

Оскільки система управління житлово-комунальним господарством формує відповідну якість життя населення, культуру побуту і спосіб життя, багато в чому визначає соціально-економічний потенціал територій, їх інвестиційну привабливість, то вдосконалення системи управління житлово-комунального господарства доцільно проводити за чотирма основними напрямками: підвищення економіко-правової ефективності функціонування системи житлово-комунального господарства, формування ринкових відносин у сфері управління, розвиток конкурентного середовища у житлово-комунальному комплексі; вдосконалення кадрового забезпечення [24, c. 75] (рис 3.3).

Рис.3.3 Напрямки удосконалення організаційно-правової структури управління житлово-комунальним господарством.

Підвищення економіко-правової ефективності функціонування системи житлово-комунального господарства необхідно проводити комплексно, з врахуванням специфіки галузі та регіональних особливостей.

Удосконалення системи управління майновими комплексами, які перебувають у спільній власності територіальних громад повинні містити такі заходи:

- проведення інвентаризації майна у сфері житлово-комунального господарства;

- створення реєстрів майнових комплексів, що перебувають у власності територіальних громад сіл, смт., міст, а також у спільній власності територіальних громад районів та областей;

- завершення роботи з передачі та юридичного закріплення об'єктів права комунальної власності за територіальними громадами;

- формування системи ефективних договірних відносин між усіма суб'єктами надання житлово-комунальних послуг (власник - виробник постачальник - виконавець - споживач), запровадження комунального замовлення на ці послуги;

- завершення передачі у власність територіальних громад відомчого житлового фонду [28, c. 134].

Необхідно передбачати запровадження делегованого управління у житлово-комунальній сфері, яке базується на розподілі відповідальності згідно з договорами (контрактами) на управління, оренду цілісного майнового комплексу або концесію.

Підвищення ефективності управління у сфері благоустрою може досягатись за рахунок:

– проведення закупівель робіт з поточного та капітального ремонту дорожнього покриття вулично-дорожньої мережі, санітарного прибирання проїжджої частини вулиць та тротуарів, озеленення, вивезення сміття на. основі тендерних процедур;

- розроблення довгострокового плану озеленення та благоустрою населеного пункту;

- створення системи поводження з побутовими відходами, сортування та утилізації вторинних ресурсів.

У сфері міського електротранспорту можуть передбачатись:

- оптимізація та розвиток транспортних схем населених пунктів;

- забезпечення рівних умов конкуренції на ринку транспортних послуг, створення акціонерних компаній на базі тролейбусних управлінь, їх служб і дільниць із залученням приватних структур;

- впровадження договірних відносин між виконавцями послуг з пасажироперевезень та замовниками цих послуг [48, c. 26].

Однією з складових комплексного підходу до розв'язування проблеми переходу до стійкого функціонування і розвитку житлово-комунальної сфери, яка забезпечує доступність житла для громадян, підвищення стійкості та надійності функціонування житлово-комунального господарства, поліпшення якості житлово-комунальних послуг, вдосконалення механізму соціального захисту малозабезпечених верств населення, є відповідна нормативно-правова база, її вдосконалення відноситься до першочергових заходів.

Правовими засобами необхідно створити основи:

– реформування економічних відносин в житлово-комунальному господарстві, направлених на зміну системи поточного фінансування, бюджетного фінансування, фінансування заходів з модернізації житлово-комунального господарства;

– ліквідації дотаційності житлово-комунального господарства і забезпечення стабільності і достатності фінансування витрат на надання житлово-комунальних послуг;

- вдосконалення механізму соціального захисту, надання пільг, дотацій, введення диференційованих підходів до оплати житла, комунальних послуг;

– формування договірних відносин між власниками житлового фонду і управляючими компаніями (їх правовий статус, функції, основні показники їхньої діяльності);

- формування договірних відносин між службами замовника і підрядними організаціями.

Окрім розробки нормативно-правових актів, робота з правового забезпечення ефективного функціонування житлово-комунального господарства повинна йти в таких напрямах:

- розробка пропозицій з ухвалення нормативно-правових актів центрального рівня влади в сфері реформування і модернізації житлово-комунального господарства;

– ревізія чинних нормативно-правових актів регіонів України з метою приведення їх у відповідність з вітчизняним законодавством, сучасними економічними і соціальними умовами [54, c. 6].

В процесі розвитку житлово-комунального комплексу однією з головних цілей перетворень повинна стати демонополізація обслуговування житлового фонду і формування ринку послуг, тобто розвиток ринкових відносин. Розв'язання цих завдань практично цілком знаходиться в компетенції регіональних і місцевих органів влади.

Практика реформування житлово-комунального господарства протягом останніх років достатньо переконливо показує, що створення ефективних механізмів управління житлово-комунальним господарством і його інфраструктурним забезпеченням досягається шляхом чіткого визначення функцій власника житлового фонду і делегування ним на конкурсній основі не тільки підряду на обслуговування нерухомості спеціалізованим організаціям, але і функцій управління.

При такому підході система управління житлово-комунальним господарством розглядається як система трьох рівнів:

– власник житлового фонду й інших об'єктів нерухомості;

– замовники житлово-комунальних послуг;

– підрядні організації, які забезпечують надання житлово-комунальних послуг.

Трирівнева структура здатна, забезпечити заміну адміністративної системи господарювання економічною, з максимальним розвитком ринкових відносин. Тому, першим кроком на шляху до вдосконалення системи управління ЖКГ повинне стати розділення функцій замовника послуг ЖКТ і підрядчиків з їх надання.

Уявляється доцільним здійснити розділення згаданих функцій в муніципальних утвореннях регіонів шляхом визначення галузевих виконавських органів (служб замовника) представником власника муніципального житлового фонду, об'єктів впорядкування і технологічної частини основних фондів муніципальної інженерної інфраструктури. Служби замовника покликані виконувати функції управління цією власністю. При цьому функція управління розглядається як така, що приносить власнику майна і управляючої компанії прибуток, діяльність, до забезпечує збереження і поліпшення не тільки комунальної, але і інших видів власності.

Тому однією з цілей діяльності служб замовника буде формування конкурентного середовища у сфері надання житлово-комунальних послуг для зниження реальних витрат і підвищення їхньої якості. При формуванні або виборі служби замовника (управляючої компанії) власник (муніципалітет) повинен керуватися такими міркуваннями: служба замовника повинна бути в максимальній мірі орієнтована на задоволення потреб наймачів і власників житла в частині надання їм житлово-комунальних послуг; така орієнтація може бути досягнута вибором відповідних організаційних і фінансових механізмів.

Основними завданнями служби замовника повинні бути:

– вибір якнайкращого підрядчика для надання житлово-комунальних послуг на довіреному йому в управління житловому фонді;

- створення договірних відносин з вибраними підрядчиками на надання житлових і комунальних послуг заданої кількості, якості і вартості;

- забезпечення системи контролю за наданням цих послуг і оплати їх за фактом надання.

Принциповим моментом в підході до організації служби замовника повинно бути розуміння служби замовника як суб'єкта ринкових відносин. Дня забезпечення ефективності своєї діяльності це підприємство повинно бути зацікавлене в:

- розширенні обсягу обслуговування житлового фонду;

– отриманні замовлень на обслуговування інших об'єктів муніципальної нерухомості (шкіл, дитячих садків);

– підписанні договорів на обслуговування кондомініумів з товариствами власників житла;

- мінімізації заборгованості населення по оплаті житлово-комунальних послуг;

- виборі найефективнішого підрядчика для надання послуг;

- системі ефективного контролю за діяльністю підрядних організацій [59, c. 94].

Проведення конкурсного відбору підрядчиків для поточного обслуговування житла і проведення капітальних ремонтів дозволить різко підвищити ефективність використання фінансових ресурсів.

Також доцільно розробити й широко впровадити формалізовані процедури контролю за якістю послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також за діяльністю підрядних організацій, що забезпечить процедуру оплати тільки реально виконаних робіт або наданих послуг.

З метою розвитку конкурентного сектора на ринку житлово-комунальних послуг необхідно здійснити низку заходів.

Першим заходом є забезпечення підтримки процесу формування незалежних виробників та постачальників теплової енергії та води. Заходами такої підтримки мають стати впровадження ефективного порядку і процедур державного ліцензування суб'єктів ринку послуг водо -, теплопостачання та водовідведення відповідно до функцій, що ними виконуються.

Для забезпечення умов формування ринку теплової енергії, на якому здійснюватимуть діяльність суб'єкти господарювання за нерегульованими цінами /тарифами, необхідним є розроблення умов і правил діяльності суб'єктів господарювання з постачання теплової енергії за нерегульованими тарифами:

- правил роботи та відповідальності регулюючих органів за встановлення цих правил та контроль за їх виконанням учасниками ринку послуг теплопостачання;

– правил постачання теплової енергії, які регламентують взаємодію виробників теплової енергії, тарифи на продукцію яких є нерегульованими, з покупцями теплової енергії у регульованому секторі ринку послуг теплопостачання - транспортування та розподілу тентової енергії;

- правил експлуатації транспортних систем теплопостачання, які повинні визначити порядок та склад послуг з транспортування, необхідних для підтримки роботи ринку послуг теплопостачання, що реалізуються за схемою виробник - транспортувальник - постачальник [17, c. 22].

Також важливим є створення механізмів контролю з боку держави за формуванням конкурентних відносин на суміжних ринках.

Визначення цих механізмів має стати предметом обговорення міжвідомчої робочої групи. Це забезпечить рівні можливості участі у конкуренції всіх суб'єктів ринку; економічну ефективність процесу ринкового ціноутворення, включаючи формування цін на теплову енергію, що продається на конкурентних умовах; стабільність та прозорість правил функціонування ринку послуг теплопостачання.

За умови формування конкурентних відносин на суміжних ринках, зокрема, потенційно конкурентному ринку теплової енергії, тарифи для окремих учасників процесу виробництва теплової енергії можуть бути як регульованими, так і нерегульованими, а з надання послуг централізованого теплопостачання регульованими.

Розвиток форм та підвищення якості державного контролю за господарською діяльністю суб'єктів ринку комунальних послуг водо -, теплопостачання та водовідведення також відіграє велике значення. Створення конкурентних сегментів у межах ринку зазначених комунальних послуг потребує жорсткого контролю поведінки домінуючих суб'єктів цього ринку.

Необхідним також є налагодження правового та організаційного забезпечення процесу переходу споживачів на системи індивідуального та автономного опалення. Це може бути реалізовано через розроблення правил встановлення і експлуатації систем індивідуального та автономного опалення в багатоквартирному житловому фонді та об'єктах соціальної інфраструктури, а також закріплення відповідальності органів виконавчої влади за встановлення цих правил на місцях та контроль за їх виконанням учасниками ринку послуг теплопостачання.

Ефективність функціонування вітчизняного житлово-комунального господарства у великій мірі залежить від забезпечення галузі висококваліфікованими кадрами, здатними вирішувати проблеми й знаходити шляхи поліпшення ситуації, яка склалася на даний момент в житлово-комунальному комплексі.

Для того, щоб відбулися не тільки кількісні, але і якісні зміни у сфері забезпечення і використання кадрових ресурсів, необхідні:

- розробка концепції кадрової політики;

- проведення моніторингу кадрових процесів;

- автоматизація системи обліку і аналізу кадрового потенціалу;

– підвищення рівня професійної підготовки фахівців галузі;

– забезпечення взаємодії управлінь житлово-комунальних господарств регіонів з вищими і середніми спеціальними навчальними закладами, установами професійної освіти щодо підготовки фахівців і кваліфікованих кадрів для потреб галузі;

- оформлення на конкурсній основі державного замовлення щодо навчання кадрів у сфері житлово-комунального господарства [10, c. 105].

Отже, запропоновані такі основні напрямки удосконалення системи управління житлово-комунальним господарством:

- підвищення економіко-правової ефективності функціонування системи житлово-комунального господарства;

- формування ринкових відносин у сфері управління житлово-комунальним господарством;

- розвиток конкурентного середовища та вдосконалення кадрового забезпечення житлово-комунального господарства;

Дані напрямки дозволять перевести житлово-комунальний комплекс в режим беззбиткового функціонування при забезпеченні стандартів якості надання житлово-комунальних послуг і умов проживання громадян. Тільки чітка вертикаль системи управління галуззю з розвиненим ринком послуг дозволить ефективно розвивати житлово-комунальне господарство на рівні кожного регіону у взаємодії з організаціями центрального, регіонального і муніципального рівнів.

3.3 Формування об'єднань співвласників багатоквартирних будинків як метод удосконалення управління сферою житлово-комунального господарства

Одним із заходів „Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки" є проведення реформування житлово-комунального господарства, шляхом створення конкурентного середовища на ринку послуг з утримання житлового фонду, формування нової системи управління житловим фондом, запровадження ефективного власника житла [36].

Єдина можливість реалізувати своє право власності не тільки на окрему квартиру, а й на будинок загалом, дає об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, або, як його називають у Європі, кондомініум. На жаль, поширенню об'єднань стає на заваді недосконала законодавча база, а подекуди й спротив на місцях.

Прикметною рисою житлово-комунальних послуг є те, що це послуги "колективного" споживання. У багатоквартирному будинку просто неможливо індивідуально спожити воду, газ, електрику. Тому для забезпечення якості надаваних послуг та беззбиткової діяльності житлово-комунальних підприємств потрібні ефективні механізми, які узгоджували б інтереси споживачів житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку.

Хоч створення ОСББ розв'язує не всі проблеми, а лише деякі з них, проте закладає передумови для усунення багатьох інших. Ось переваги, які дає власникові житла об'єднання співвласників:

– у разі створення ОСББ істотно підвищується зацікавленість, відповідальність і, як наслідок, ефективність управління спільною власністю, поліпшується житлово-комунальне обслуговування;

– створення в будинку юридичної особи сприяє вдосконаленню договірних відносин та розвиткові конкуренції на ринку житлово-комунальних послуг (укладаючи угоди, більшість голів ОСББ дуже уважно відстежують у документах інтереси споживачів, готують і обстоюють протоколи розбіжностей);

– завдяки фінансовому контролю та прозорості використання коштів (а також з огляду на статус неприбуткової організації) з'являються гарантії надійної діяльності об'єднання, зростає кількість сумлінних платників;

– учасники об'єднання можуть наперед запланувати заходи для поліпшення стану свого будинку, тобто для модернізації та ремонту обладнання всієї будівлі, а також встановлення систем енергозбереження;

ОСББ має можливість отримати у власність або довгострокове користування прибудинкову територію (це захищає прилеглу земельну ділянку від зведення на ній додаткових споруд - так званого ущільнення забудови, яке сьогодні створює проблеми багатьом мешканцям [55, c. 175].

Створення ОСББ має ряд наступних переваг. Першою перевагою є зокрема зменшення квартплати за рахунок:

– відсутності податку на прибуток (до 30% від прибутку) та податку на додану вартість (20%);

– відсутності прибутку, який передбачений для ЖЕКу;

– надходження додаткових коштів від здачі в оренду об'єктів, що перебувають у спільній власності (господарських та нежитлових приміщень, прибудинкових територій, тощо);

– надходження додаткових коштів від розміщення реклами в ліфтах, за використання шахт провайдерами телекомунікаційних послуг тощо.

Іншою важливою перевагою є підвищення якості житлово-комунальних послуг, завдяки тому що:

– ОСББ може прийняти будинок на свій баланс і самостійно здійснювати експлуатацію будинку або визначає експлуатаційну організацію;

– ОСББ укладає прямі договори з підприємствами, що поставляють газ, воду та тепло, займаються вивезенням сміття, ремонтом, в результаті цього ОСББ отримує можливість впливати та контролювати якість житлово-комунальних послуг, шляхом вибору підприємств, які надають комунальні послуги;

– члени ОСББ планують заходи з ремонту та модернізації будинку, прибудинкової території шляхом прийняття рішень на загальних зборах;

– члени ОСББ можуть самостійно визначати кошторис утримання будинку, встановлювати розміри внесків на утримання будинку та прибудинкової території шляхом прийняття рішень на загальних зборах.

Ще однією вагомою перевагою є зменшення кількості боржників за спожиті житлово-комунальні послуги завдяки тому, що:

– підвищується відповідальність мешканців за свій будинок;

– більш прийнятні тарифи, ніж в ЖЕКу;

– власники бачать, на що використовуються їх гроші;

– боржники отримують можливість використання за згодою членів ОСББ свого трудового внеску замість квартплати.

Окрім того, великою перевагою є можливість кожного мешканця безпосередньо приймати участь в управлінні і утриманні будинку (обрання до органів управління, голосування на загальних зборах тощо).

Дуже важливим для розвитку демократії в суспільстві є те, що ОСББ та асоціації ОСББ практично виконують функції будинкових і вуличних комітетів -- органів самоорганізації населення та забезпечення реальної участі громади в ухваленні важливих рішень щодо дальшого соціально-економічного розвитку [59, c. 97].

Отже, створення та підтримка ОСББ, навіть без бюджетних витрат, сприяє поліпшенню вкрай складного становища житлово-комунальної сфери країни. А в тих містах, де зусилля зацікавлених мешканців спираються на організаційну та фінансову допомогу місцевої влади, така співпраця дає приголомшливі результати.

Об'єднуючись в організацію, співвласники багатоквартирного будинку беруть на себе повний комплекс зобов'язань щодо управління житловим будинком: і вирішення різноманітних господарських питань, і налагодження взаємодії мешканців між собою, і співпрацю ОСББ з органами місцевого самоврядування та надавачами житлово-комунальних послуг. Тому хоч би мінімальний обсяг знань мусить мати кожний учасник процесу.

Визначаючи роль та участь органів місцевого самоврядування у процесі створення та діяльності об'єднань співвласників багатоквартирних будинків на території міста, селища чи села, варто виділити їхні дві функції. З одного боку, на ради та виконавчі комітети покладено обов'язок забезпечувати нормальне функціонування території і нормальні умови проживання для членів територіальних громад; з іншого -- органи місцевого самоврядування є власниками комунального (не приватизованого) житлового фонду чи нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках. Тому вони мають виконувати функцію власника і брати участь в утриманні багатоквартирних будинків, у яких є комунальні житлові чи нежитлові приміщення.

Виконуючи першу функцію, органи місцевого самоврядування мають так сприяти розвиткові житлово-комунальної сфери:

- здійснювати управління об'єктами житлово-комунального господарства, що є в комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечувати їх належне утримання та ефективну експлуатацію. Зокрема, виконавчі комітети мають вести облік наявного комунального житлового фонду, створювати комунальні підприємства (ЖЕКи), які експлуатують і утримують це житло, або укладати відповідні договори з суб'єктами господарювання інших форм власності щодо надання таких послуг, а також укладати договори житлового найму з мешканцями комунальних квартир;

- організовувати постачання населенню якісних житлово-комунальних послуг у повному обсязі. Для цього органи місцевого самоврядування створюють житлово-комунальні підприємства і запроваджують контроль за їх діяльністю, затверджують норми споживання послуг, встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги, визначають показники якості послуг;

- надавати допомогу власникам квартир (будинків) в обслуговуванні та ремонті житла. Органи місцевого самоврядування можуть матеріально підтримувати мешканців квартир, надаючи їм соціальну допомогу;

– сприяти створенню об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, реєструвати об'єднання [49, c 123].

Таку діяльність можуть провадити спеціально створені в управліннях чи відділах житлово-комунального господарства виконкому підрозділи відповідно до планів своєї роботи. Вони мають планувати перший після створення ОСББ капітальний ремонт, визначивши головні критерії відбору будинків, а також передбачити заходи для організації зустрічей мешканців багатоквартирних будинків, навчання потенційних голів об'єднань, зустрічей з працівниками податкових інспекцій, підготовки й поширення проекту пакету документів для реєстрації таких організацій тощо.

В рамках програм (наприклад, програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населеного пункту, програми управління комунальним майном, програми регулювання земельних відносин) виділяють кошти з міського бюджету на здійснення конкретних заходів, спрямованих на створення та стале функціонування житлової сфери населеного пункту.

Важливим стимулом до створення та повноцінного функціонування ОСББ могло б стати затвердження в місцевих радах нижчих від звичайних ставок земельного податку для об'єднань співвласників. Завдяки такому рішенню збільшилася б частка коштів на утримання багатоквартирного будинку в самих ОСББ.

На органи місцевого самоврядування покладено обов'язок дбати про благоустрій населених пунктів, тобто про озеленення, охорону зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян та інші заходи. Законодавство надає місцевій владі право використовувати на договірних засадах кошти підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, а також населення.

Здійснюючи реєстрацію суб'єктів права власності на землю, прав користування землею й договорів оренди землі, видачу документів, що засвідчують право власності та право користування землею, виконавчі комітети можуть затвердити особливі (спрощені, пришвидшені) процедури. Фінансувати ж оформлення відповідних документів для реєстрації об'єднання (наприклад, довідок про власників житлових чи нежитлових приміщень у будинках) чи інші заходи, такі як виготовлення технічних паспортів будинків, встановлення меж прибудинкових територій для вже чинних ОСББ, -- теж можна за кошти місцевих бюджетів через відповідні цільові програми.

Також функцією органів місцевого самоврядування, дотичною до діяльності об'єднань, є виконання зобов'язань власника комунального житла. Оскільки частина квартир у багатоквартирних будинках можуть залишатися не приватизованими, з їх мешканцями мають бути укладені договори житлового найму. І хоч такі договори передбачають відповідальність наймачів перед наймодавцями за належне збереження та використання житла, все ж у разі створення ОСББ відповідальність перед іншими співвласниками за належне утримання своєї (не приватизованої) частини будинку нестиме орган місцевого самоврядування.

Якщо органи місцевого самоврядування є власниками нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, вони мають обов'язок або особисто відповідати за утримання належних їм об'єктів, або за встановленим у законодавстві порядком доручати орендарям чи користувачам нежитлових приміщень виконання певних зобов'язань перед об'єднанням.

Органи місцевого самоврядування можуть сприяти створенню ОСББ

у такий спосіб:

– виступити з ініціативою про скликання установчих зборів (як колишній одноосібний власник будинку) або увійти до ініціативної групи, яку створили інші власники житлових та нежитлових приміщень у будинку;

– надати місце для проведення установчих зборів або допомогти ініціативній групі знайти таке місце;

– подбати про те, щоб письмове повідомлення про установчі збори отримали всі власники житлових та нежитлових приміщень у будинку;

– забезпечити участь повноважного представника влади в роботі установчих зборів;

– надати допомогу ініціативній групі чи уповноваженій на установчих зборах особі під час оформлення та реєстрації всіх документів, що засвідчують створення об'єднання;

– разом зі створеним ОСББ визначити форму утримання та управління будинком (через ЖЕКи, інші суб'єкти господарювання);

– надати об'єднанню всю інформацію про будинок, тобто технічний паспорт будинку, інформацію про власників житлових та нежитлових приміщень, отриману через ЖЕКи, МБТІ, відділи субсидій та соціальної допомоги, ДАІ, інші органи чи установи;

- забезпечити відповідно оформлене представництво на установчих зборах створюваного ОСББ у тому разі, якщо в багатоквартирному будинку є належні до комунальної власності житлові чи нежитлові приміщення передані в житловий найм чи оренду фізичним або юридичним особам [49, c. 145].

Обговорюючи перспективи створення ОСББ, варто визнати, що в громадській думці проступає істотна суперечність: невдоволення діяльністю державних (місцевих) органів управління житлово-комунальною сферою, з одного боку, й острах перед виявом ініціативи "знизу" -- з іншого. Тому ідея популяризації об'єднань як альтернативної форми управління житлом має бути невіддільна від завдання відучити мешканців від "улюбленої" звички критикувати владу, натомість пробудити в них "почуття господаря", наголошуючи на цілком реальних повноваженнях.

Тоді громадяни поступово змінюватимуть образ прохачів і скаржників на образ справжніх господарів своїх будинків і міста, стануть надійними помічниками та союзниками міської влади.

Зацікавити потенційних учасників процесу можна через мотиви економії (зменшення витрат на житло), влади (можливість контролю, скорочення ланцюжка "замовник-виконавець"), якості (підвищення якості послуг). Але не треба забувати, що на етапі заохочення важливішим є мотив безпеки (або "мотив запобігання невдачам"). Якщо люди не матимуть відчуття, що їм гарантовано незмінність та законність нової форми управління житлом і компетентність тих, хто просуває проект, -- це може звести нанівець усі позитивні моменти і переваги, що їх пропонують ОСББ.

Отож, створення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків є ефективним методом удосконалення управління сферою житлово-комунального господарства.

Висновки

Житлово-комунальне господарство України виступає багатогалузевим комплексом, що включає підгалузі, які є природними монополіями, та конкурентні підгалузі, а продуктом його життєдіяльності є, передусім, послуги, які надаються у виробничій та невиробничій сферах.

На сучасному етапі розвитку підприємства житлово-комунального господарства України функціонують у надзвичайно складних умовах. Потреба вирішення проблем у роботі органів державної влади щодо розвитку житлово-комунального господарства актуалізується уже протягом багатьох років.

Регулювання житлово-комунального господарства - це формування системи заходів, спрямованих на інтенсивний розвиток житлово-комунального господарства, вдосконалення або докорінну зміну існуючих форм і методів державного управління на різних рівнях, їх взаємодію між собою.

Отже, державне управління у сфері житлово-комунального господарства охоплює всі види житлових фондів, зокрема приватний, і полягає у встановленні обов'язкових для всіх власників житла правил щодо експлуатації житлових будинків, організації комунального обслуговування населення, проведення заходів з охорони, реконструкції тощо.

У сучасний період існує досить велика кількість нормативно-правових актів, які як безпосередньо регулюють здійснення державного управління у сфері житлово-комунального господарства, так і опосередковано торкаються цього питання. Крім того багато законодавчих актів знаходиться на стадії розгляду або їх проекти відхилено.

У роботі розглянуто функції органів державного управління щодо розвитку житлово-комунального господарства та діючі в Україні механізми державного управління у сфері житлово-комунального господарства. Як виявилось, виходячи із сучасної економічної ситуації, що склалась в Україні, владі необхідно забезпечити стійке функціонування житлового сектора, що дасть змогу задовольняти житлові потреби населення без істотної участі центральної влади та використання значних обсягів бюджетних коштів. Роль держави повинна бути обмежена регулюванням відносин у сфері здійснення прав на нерухомість у житловій сфері, встановленням будівельних норм і правил та основних принципів місторегулювання. Проведене дослідження закордонного досвіду розвитку житлово-комунального господарства зарубіжних країн свідчить про те, що на ефективність реалізації житлово-комунальної політики, як і в Україні, досить значний вплив роблять адміністративно-правові й фінансово-економічні умови.

В роботі проаналізовано діяльність відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької районної державної адміністрації. Цей відділ є її структурним підрозділом, підзвітним і підконтрольним голові районної державної адміністрації, управлінням: містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації.

Окрім нормативно-правового забезпечення, яке вже наводилось у роботі, відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької районної державної адміністрації здійснює свою діяльність відповідно до ,,Загальнодержавної програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства на 2010-2014 роки".

Аналіз діяльності відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Печенізької районної державної адміністрації щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства у Печенізькому районі показав, що загалом відділ функціонує ефективно, але, при цьому, є певні проблеми.

Загальними факторами, що стримують розвиток житлово-комунального господарства у Печенізькому районі та негативно впливають на продуктивність роботи відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької районної державної адміністрації є:

– недосконалість ринкових інститутів з надання житлово-комунальних послуг, які повинні забезпечувати підприємницьку активність у цій галузі;

– недосконале бюджетне фінансування житлово-комунального господарства, особливо в частині відшкодування пільг та субсидій на житлово-комунальні послуги населенню за рахунок державного бюджету;

– загальний технічний знос і технологічна відсталість обладнання підприємств-виконавців послуг, що обмежує можливості надання ними якісних та в повному обсязі вищезазначених послуг;

– обмежена кількість ефективно діючих суб'єктів господарювання у галузі житлово-комунального господарства, в тому числі через відсутність у них обігових коштів та високі ставки їх оподаткування;

– відсутність нормативне скоригованих зв'язків між виробниками, постачальниками та виконавцями житлово-комунальних послуг, особливо щодо обслуговування внутрішньо-будинкових інженерних мереж;

– недостатній платоспроможний попит споживачів на житлово-комунальні послуги;

– нестабільне житлово-комунальне законодавство.

Для ефективнішого сприяння розвитку житлово-комунального господарства, аналізований відділ, як і всі інші органи державної влади, повинні:

– спрямувати зусилля промислового потенціалу міста, села, району, підприємництва, влади, громадян на подолання наслідків фінансово-економічної кризи та приділення максимум зусиль щодо недопущення погіршення життя громадян;

– зберігати дієздатність комунальних підприємств та їх трудового потенціалу;

– збільшувати обсяги виробництва послуг та інших робіт, підвищувати їх конкурентоспроможності;

– максимально завантажувати існуючі виробничих потужностей;

– створювати умови для інвестиційної активності комунальних підприємств;

– продовжувати оздоровлення фінансового стану підприємств, досягати ними прибуткової діяльності;

– зберігати та підвищувати заробітну плату працівникам підприємств на рівні законодавчо встановлених норм, не допускати заборгованості з виплати заробітної плати;

– покращувати транспортне забезпечення діяльності комунальних підприємств, розширювати телекомунікаційні послуги, якість надання житлово-комунальних послуг.

Окрім того, створення регіонального фонду функціонування і розвитку житлово-комунального господарства району дозволить ефективніше розпоряджатися засобами, уникати негативних наслідків, пов'язаних з недосконалістю міжбюджетних відносин, надасть можливість фінансового маневру.

Розгляд переваг створення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків показав, що функціонування таких об'єднань є ефективним методом удосконалення управління сферою житлово-комунального господарства.

Визначені напрямки дозволять перевести житлово-комунальний комплекс в режим беззбиткового функціонування при забезпеченні стандартів якості надання житлово-комунальних послуг і умов проживання громадян.

Список використаних джерел

1. Алексєєв В.М. Удосконалення управління комунальною власністю в Україні: організаційно-теоретичні засади [навч. посіб.] / В.М. Алексєєв. - Чернівці: Технодрук, 2013. - 216 с

2. Волинський Г. Про деякі напрями реформування житлово-комунального господарства / Г.Волинський // Економіка України. - 2010. -№8. - С.78-84.

3. Гаєвий М. В. Фінанси житлово-комунального господарства / М. В. Гаєвий // Фінанси України. - 2002. - № 5. - С. 113-117.

4. Гладунов О. В. Комунальні проблеми очима споживачів / О. В. Гладунов // Маркетинг в Україні. - 2013. - № 5. - С. 50.

5. Гура Н. О. Проблеми створення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків в Україні / Н. О. Гура // Економіка України. -2012. -№ 4. - С. 66-70.

6. Денисов І.H. Житлово-комунальний комплекс: концепція реформування / І. H. Денисов // Економіст. - 2012. - № 5. - С. 71-75.

7. Дзяд О.В. Формування ринкових відносин у житлово-комунальному секторі економіки України [навч. посіб.] / О. В. Дзяд. - К.: Просвіта, 2010. - С. 146.

8. Драган І. О. Напрями науково-технічного розвитку житлово-комунального господарства / І. О. Драган // Економіка та держава. - 2011. - №6. - С. 103 - 105.

9. Житловий кодекс України: Закон України: від 30 червня 1983 р. № 5464-Х [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

10. Забаштанський М. М. Концептуальні підходи до формування політики фінансового забезпечення суб'єктів господарювання комунальної сфери / М. М. Забаштанський // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - №1. - С. 103 - 108.

11. Завада О. Житлово-комунальне господарство: проблеми галузі з точки зору антимонопольного законодавства / О. Завада // Економіка України. - 2000. - № 10. - С. 4-13.

12. Звіти діяльності відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької РДА

13. Ісаєнко Д. В. Стратегія формування державної соціальної політики регулювання розвитку житлового будівництва в Україні / Д. В. Ісаєнко // Публічне управління: теорія та практика : зб. наук. пр. Асоціації докторів наук з державного управління - Х. : Вид-во "ДокНаукДержУпр". - 2011. - Вип. 4 (8). - С. 96-102.

14. Коваленко В. Власність спільна, інтереси обопільні: об'єднання співвласників житла / В. Коваленко // Міське господарство України. - 2003. - № 1. - С. 38-40.

15. Кодекс про адміністративні правопорушення: Закон України: від від 07.12.1984 № 8073-X [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10

16. Конституція України: Закон України: від 28.06.1996 № 254к/96-ВР [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

17. Косянчук І. ЖКГ: підходи до реформування / І. Косянчук // Соціальний захист. - 2005. - № 8. - С. 21 - 23.

18. Крамаренко Г. О. Організаційно-економічний механізм управління житлово-комунальним комплексом [навч. посіб.] / Г. О. Крамаренко. - К.: Наука, 2010. - 205 с.

19. Куденко Г. Перспективи енергозбереження в житлово-комунальному господарстві України / Г. Куденко // Стратегічні пріоритети. - 2011. - № 1. - С. 144 - 149.

20. Левик А. Закон України "Про об'єднання співвласників багатокваритирного будинку": плюси і мінуси / А. Левик // Право України. - 2012. - № 4. - С. 93

21. Мисик Г. І. Проблеми ефективної діяльності у сфері ЖКГ України [Електронний ресурс] / Г. І. Мисик. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/9_KPSN_2011/Economics/2_83633.doc.htm

22. Мирошніченко В. П. Хто винен в "бідності" підприємств житлово-комунального господарства / В. П. Мирошніченко // Фінансовий контроль. - 2011. - № 2. - С. 24-25.

23. Назаренко О. М. Основи економетрики [навч. посіб.] / О. М. Назаренко. - К. : Центр навчальної літератури, 2010. - 404 с.

24. Ніколаєв В. П. Зміцнення фінансового стану комунальної галузі / В. П. Ніколаєв // Фінанси України. - 2013. - № 6. - С. 75-81.

25. Олійник О. Житлово-комунальне господарство країни зачекалося глибокого реформування / О. Олійник // Праця і зарплата. - 2010. - № 31. - С. 4.

26. Онищук Г. Економіка житлово-комунального господарства: нові підходи у формуванні цінової і тарифної політики / Г. Онищук // Економіка України. -2012. - № 7. - С. 22-28.

27. Основні причини збитковості (низької рентабельності) підприємств та організацій житлово-комунального господарства у 2004 - 2010 роках : Аудиторський звіт Державної контрольно-ревізійної служби України. - К., 2011 - 83 с.

28. Панкевич Л .В. Фінансове забезпечення потреб розвитку житлово-комунальної сфери / Л. В. Панкевич, В. І. Карандаш // Регіональна економіка. - 2010. - № 2. - С. 133- 137.

29. Положення про відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької РДА

30.Положення про Національні комісії регулювання електроенергетики України: Указ Президента України: вiд 21 квітня 1998 р. № 335/98 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - Режим доступу : http:// zakon.rada.gov.ua

31. Про благоустрій населених пунктів: Закон України від 06.09.2005 № 2807-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2807-15

32. Про електроенергетику: Закон України від 16.10.1997 № 575/97-ВР [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/575/97-%D0%B2%D1%80

33. Про енергозбереження: Закон України від 01.07.1994 № 74/94-ВР [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/74/94-%D0%B2%D1%80

34. Про житлово-комунальні послуги: Закон України від від 24.06.2004 № 1875-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1875-15

35. Про Загальнодержавну програму "Питна вода України": Закон України від 03.03.2005 № 2455-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2455-15

36. Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки: Закон України: вiд 24 червня 2004 р. № 1869-IV [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

37. Про заходи щодо реалізації державної політики в сфері природних монополій: УказПрезидента України: від 19 серпня 1997 р. № 853/97 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua

38. Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду: Закон України від від 22.12.2006 № 525-V [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/525-16

39. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.1999 № 586-XIV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/586-14

40. Про міський електричний транспорт: Закон України від 29.06.2004 № 1914-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1914-15

41. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України: вiд 21 травня 1997 р.№ 280/97-ВР [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

42. Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку: Закон України від 29.11.2001 № 2866-III [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2866-14

43. Про оренду державного та комунального майна: Закон України від 10.04.1992 № 2269-XII [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2269-12

44. Про питну воду та питне водопостачання: Закон України від 10.01.2002 № 2918-III [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2918-14

45. Про природні монополії: Закон України: вiд 20 квітня 2000 р. № 1682-ІІІ [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1682-14

46. Про прискорення реформування житлово-комунального господарства Закон України: від 19.10.1999 № 1351/99 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1351/99

47. Про теплопостачання: Закон України від 02.06.2005 № 2633-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2633-15

48. Семчук Г. Якісні комунальні послуги - ознака цивілізованості держави / Г. Семчук // Урядовий кур'єр. - 2012. - № 140. - С. 25-27.

49. Соколюк Г. І. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - ефективна форма управління житловим фондом // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. Випуск 201: В 5 т. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2010. -Т. 4. - С. 1005-1014.

50. Сухін Є. І. Основні напрями підвищення енергоефективності у суспільному виробництві, житлово-комунальному господарстві та бюджетній сфері / Є. І. Сухін // Безпека життєдіяльності. - 2012. - № 4. - С. 20-23.

51. Стасюк Г. А. Розвиток підприємництва в інфраструктурному секторі економіки як шлях створення в ньому конкурентного середовища та підвищення якості послуг / Г. А. Стасюк // Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Т. 1: Економічні науки. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2013. - С. 34-37.

52. Стельмащук А. М. Державне регулювання економіки [навч. посіб.] / А. М. Стельмащук. - Тернопіль: ТАНГ, 2010. - 315 с.

53. Сатут КП ,,Джерело".

54. Строкань Т. М. Аспекти економічного регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств житлово-комунальної сфери України / Т. М. Строкань // Вісник Тернопільської академії народного господарства (Спеціальний випуск). - 2013. - № 15-5. С. 3-6.

55. Строкань Т. М. Модель розвитку житлово-комунального господарства на сучасному етапі / Т. М. Строкань // Теорія і практика перебудови економіки: [зб. наук. праць]. - Черкаси: ЧІТІ, 2011. - С. 173-176.

56. Строкань Т. Соціально-економічна оцінка територіальної організації житлово-комунального господарства в регіонах / Т. Строкань // Економіст. -2013. - № 3. - С. 70 -73.

57. Строкань Т. М. Управління комунально-житловим господарством: досвід Кракова (Польща) / Т. М. Строкань // Економіка України. - 2010. - № 11. - С. 9-11.

58. Цивільний кодекс України: Закон України: від 16.01.2003 № 435-IV [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15

59. Шевська О. І. Механізми фінансового оздоровлення житлово-комунального господарства України / О. І. Шевська // Економіка та держава. - 2011. - №2. - С. 94 - 97.

60. Energy Management: Can Utilities Seize the Opportunity? [Електронний ресурс] . - Режим доступу: http://www.atkearney.fr/ru/utilities/ideas-insights/article/-/asset_publisher/LCcgOeS4t85g/content/energy-management-can-utilities-seize-the-opportunity-/10192

61. How to lose half a trillion euros [Електронний ресурс] . - Режим доступу: http://www.economist.com/news/briefing/21587782-europes-electricity-providers-face-existential-threat-how-lose-half-trillion-euros

62. Lights Flicker for Utilities [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://online.wsj.com/news/articles/SB10001424052702304773104579270362739732266

63. Martin Chris Why the U.S. Power Grid's Days Are Numbered [Електронний ресурс] . - Режим доступу: http://www.businessweek.com/articles/2013-08-22/homegrown-green-energy-is-making-power-utilities-irrelevant

64. Public Utilities [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://mgaleg.maryland.gov/webmga/frmStatutesText.aspx?article=gpu&section=7-505&ext=html&session=2013RS&tab=subject5

65. Williams Diarmaid Major European Utility Set for Dramatic Renewable Energy Transformation[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.renewableenergyworld.com/rea/news/article/2013/10/major-european-utility-set-for-dramatic-transformation

Додатки

Таблиця А.1. Загальна характеристика Печенізького району Харківської області (станом на 2013 рік)

Площа

467,5 кв.км, 1,49 % від території області, 26 місце серед районів області

Географічні дані

Район розташований у лісостеповій зоні

По території району протікає 5 річок

Найбільша річка: р. Сіверський Дінець

Об'єкти природно-заповідного фонду

Регіональний ландшафтний парк "Печенізьке поле" (4997,6 га.)

Лісовий заказник "Кулаківський" (455,0 га.)

Заказник "Печенізький" (365,7 га.)

Ботанічний заказник "Кицівський" (65,0 га.)

Ландшафтний державний лісовий заказник "Лісова дача" (5292,8га.)

Селищ міського типу

1 - смт. Печеніги

Сільських населених пунктів

11 - с. Артемівка, с. Мартова, с. Новий Бурлук, с. Борщова, с. Новокомсомольське, с. Кицівка, с. П'ятницьке, c. Гарашківка, с. Ганнівка, с. Гуслівка, с. Першотравневе

Чисельність наявного населення

11,003 тис. осіб

Рівень зайнятості

71,2 %

Рівень безробіття

4,68 %

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Поняття і завдання управління у сфері житлово-комунального господарства, організаційно-правове забезпечення його державного управління. Повноваження органів місцевого самоврядування в сфері житлово-комунального господарства, форми та методи управління.

    курсовая работа [61,0 K], добавлен 04.12.2010

  • Аналіз головних проблем житлово-комунального господарства на сучасному етапі. Загальні засади та напрямки проведення реформування сфери ЖКХ. Основні завдання загальнодержавної програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства в Україні.

    реферат [17,0 K], добавлен 10.10.2011

  • Чинники розвитку, розміщення в просторі, взаємозв'язки і функціонування житлово-комунального господарства Львівської області. Забезпечення життєдіяльності області шляхом надання послуг водопостачання та водовідведення, тепло-, електро-, газопостачання.

    дипломная работа [1,5 M], добавлен 26.10.2014

  • Характеристика державного управління як виду соціального управління. Аналіз функцій та принципів державного управління. Функції та організація санітарно-епідеміологічного нагляду у сфері забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення.

    контрольная работа [29,7 K], добавлен 04.01.2008

  • Поняття кризи державного управління та його складові. Причини виникнення криз державного управління у соціально-економічних системах, аналіз процесу їх розвитку. Антикризове державне управління в Україні. Моніторинг розвитку системи державного управління.

    контрольная работа [48,3 K], добавлен 20.05.2015

  • Вищі органи державного управління економікою в Україні. Основні функції державного управління економікою. Національні особливості державного регулювання економічними процесами. Основні форми державного управління економікою.

    курсовая работа [28,4 K], добавлен 18.03.2007

  • Поняття державного управління, його значення та основні системи. Цілі, функції державного управління, його форми і методи. Дослідження типології розвитку держави. Сучасні підходи до розуміння теоретико-методологічних засад державного управління.

    курсовая работа [1,6 M], добавлен 23.06.2019

  • Мета, цілі та завдання управління природокористуванням, його особливість. Загальнодержавні та місцеві органи державного управління в галузі охорони природного середовища. Види органів державного управління за характером, напрямами роботи, повноваженнями.

    реферат [11,1 K], добавлен 23.01.2009

  • Сутність, зміст та специфіка державного управління, його співвідношення з сучасною державною владою в Україні. Характеристика функціональної та організаційної структури державного управління, її аналіз та оцінювання, методи та шляхи вдосконалення.

    курсовая работа [44,2 K], добавлен 19.08.2010

  • Поняття і принципи державного управління суспільством. Розподіл влади як загальний принцип здійснення державної влади. Особливості управління різними сферами суспільного життя. Система органів виконавчої влади та управління: суть, функції та призначення.

    реферат [27,6 K], добавлен 26.12.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.