Формування професіональної, ефективної та прозорої державної служби в Україні

Основні завдання адміністративної реформи. Функції державної служби, удосконалення її правового регулювання. Формування системи управління персоналом та професійний розвиток державних службовців. Боротьба з корупцією як стратегічне завдання влади.

Рубрика Государство и право
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 06.05.2014
Размер файла 49,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки україни

Донецький державний університет управління

Кафедра загального та адміністративного менеджменту

Реферат

з дисципліни «Державна служба»

на тему: «Формування професіональної, ефективної та прозорої державної служби в Україні»

Виконала: слухач магістратури

спеціальності «Державна служба»

заочної форми навчання

групи Дс-13м-1з

Максименко Марина Сергіївна

Керівник: д.е.н., проф. Поважний О.С.

Донецьк 2013

ЗМІСТ

ВСТУП

І. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІОНАЛЬНОЇ, ЕФЕКТИВНОЇ ТА ПРОЗОРОЇ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

II. ВПРОВАДЖЕННЯ НОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ

III. ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ НА ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ

IV. ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

V. БОРОТЬБА З КОРУПЦІЄЮ - НЕОБХІДНА УМОВА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІОНАЛЬНОЇ, ЕФЕКТИВНОЇ ТА ПРОЗОРОЇ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

ВИСНОВКИ

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Сьогодні перед Україною стоять виклики, пов'язані із загальною світовою тенденцією до глобалізації. Проголошений Україною курс на інтеграцію до ЄС передбачає досягнення не тільки соціально орієнтованої економіки, а й високих стандартів, реальної демократії, побудови громадянського суспільства, дотримання верховенства права. Європейський вибір пояснюється високим рівнем життя, прав і свобод громадян, досягнутим розвинутими країнами.

Є різні точки зору щодо пріоритетності факторів, які повинні діяти для досягнення цих стандартів. Проте, очевидним фактором успіху є побудова професіональної, прозорої та ефективної системи публічного управління, направленої на підвищення ефективності функціонування державного сектору.

Ключову роль у цих процесах відіграє її головний інструмент - вітчизняна державна служба, функціонування якої зумовлює якість державного управління. В інтересах громадян державна служба повинна забезпечити результативну та стабільну діяльність органів державної влади відповідно до їх завдань і функцій на конституційних засадах [22].

Системно змінити ситуацію, зробити владу доступною, ефективною і відкритою має на меті розпочата наприкінці 2010 року адміністративна реформа.

Адміністративна реформа - це комплекс заходів, що мають на меті підвищення ефективності системи публічного управління в державі.

Зміни, що відбудуться за результатами заходів адміністративної реформи, покликані зробити владу більш прозорою, ефективною для суспільства. Адміністративна реформа не зводиться лише до оптимізації структури державного управління, реформування державної служби, вона передбачає суттєву зміну спрямованості й змісту адміністративно-правового статусу людини. Її метою є забезпечення реалізації прав і свобод громадян в їх взаємовідносинах з органами виконавчої влади у формах і засобами, які б забезпечували повсякденний демократичний режим цих відносин на основі непорушності конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Адміністративна реформа є ключовою, оскільки від її ефективності буде залежати майбутнє економічних та соціальних реформ в державі. Вона має бути націлена на поглиблення демократизації всіх ланок суспільного життя, передусім економічної системи, зміцнення базових підвалин громадянського суспільства, забезпечення реального розмежування влади і власності, підвищення ефективності державного управління, надання адміністративних послуг, піднесення на новий рівень системи державної служби.

Одним із напрямів адміністративної реформи є реформування державної служби та законодавства, що її регулює [21].

Реформування державної служби України обумовлено в принциповому плані сучасними завданнями та функціями державної служби. Зміни в законодавстві про державну службу зумовлені постановкою нових державних завдань, реформою державного управління, створенням нових конституційно-правових засад, реформуванням політичної та економічної систем.

Підвищення ефективності державного управління шляхом реформування державної служби є одним із напрямів стратегічних перетворень, визначених Президентською Програмою економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава».

Метою реформи державної служби є професіоналізація державної служби шляхом удосконалення її правового регулювання відповідно до європейських принципів ефективного врядування на засадничих принципах верховенства права, політичної неупередженості та прозорості в діяльності державних службовців. [28].

І. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІОНАЛЬНОЇ, ЕФЕКТИВНОЇ ТА ПРОЗОРОЇ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

Державна служба - ключова ланка в системі державного управління. Ефективність державного механізму безпосередньо залежить від діяльності державної служби як соціально-правового та політичного інституту, який діє на єдиних організаційних, нормативно-правових, кадрових й інформаційних засадах [20].

Пропонується якісно новий підхід до державної служби, який відповідає європейським стандартам державного менеджменту і наближає державу до статусу інституту, що обслуговує громадян, тобто робить її не знаряддям примусу, а сервісною державою для людей, де чиновники надають якісні послуги, розраховуючи на кошти платників податків, а не на хабарі.

У Законі України «Про державну службу», який набуде чинності у 2015 році, державна служба визначається як «професійна діяльність державних службовців з підготовки пропозицій щодо формування державної політики, забезпечення її реалізації та надання адміністративних послуг». А державний службовець визначається як «громадянин України, який займає посаду державної служби в державному органі, органі влади Автономної Республіки Крим або їх апараті, одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету, крім випадків, визначених законом, та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з реалізацією завдань та виконанням функцій державного органу або органу влади Автономної Республіки Крим щодо: підготовки пропозицій стосовно формування державної політики у відповідній сфері; розроблення, експертизи та/або редагування проектів нормативно-правових актів; надання адміністративних послуг; здійснення державного нагляду (контролю); управління державним майном або майном, що належить Автономній Республіці Крим, державними корпоративними правами; управління персоналом державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим або їх апарату; реалізації інших повноважень відповідного органу» [7].

Головна функція державної служби полягає в служінні суспільству, вона повинна забезпечувати стійкість держави і суспільства (його єдність), держави та його громадян, у своїй діяльності практично реалізовувати демократичні принципи, розширювати умови для побудови громадянського суспільства, мотивувати розвиток його самоуправлінської діяльності засобами професійної управлінської роботи, максимально делегувати функції управління громадянським інститутам, громадянам, розвивати і підтримувати їх вільну життєдіяльність на основі не лише права, але і тих духовно-моральних принципів, цінностей, які є визначальними для народної самосвідомості [20].

У сьогоднішніх умовах державна служба має будуватись на наукових основах, враховуючи цілий ряд суб'єктивних та об'єктивних факторів. У першу чергу це пов'язано зі становленням української державності. З одного боку, сила держави визначається її спроможністю вирішувати зовнішні і внутрішні проблеми, а з іншого - вона повинна бути правовою, демократичною, соціально орієнтованою, підконтрольною народові України. На практиці реально втілити два основних завдання державності покликана державна служба. Вона повинна бути ефективною, правовою, чітко організованою, міцно поєднувати державу і громадянське суспільство. Майбутнє України повною мірою залежить від якості державної служби - головного правового інституту сучасної держави [18].

Здійснення кардинального реформування інституту державної служби в Україні передбачає реалізацію таких завдань:

- розвиток політично неупередженого інституту державної служби;

- покращення якості послуг, що надають громадянам державні органи та органи місцевого самоврядування;

- забезпечення прозорості діяльності органів державної влади;

- підвищення престижності державної служби;

- запобігання проявам корупції;

- удосконалення рівня соціального захисту державних службовців тощо.

З метою вдосконалення функціонування інституту державної служби сформовано Концепцію Державної цільової програми розвитку державної служби на період до 2016 року [10], яка має на меті покращення якості державних послуг шляхом удосконалення системи та структури органів виконавчої влади та підвищення професійної спроможності державних службовців.

Комплекс заходів щодо удосконалення системи державної служби буде забезпечено через прийняття Державної цільової програми розвитку державної служби до 2016 року, виконання яких посилить здатність системи державної служби до розроблення ґрунтовних варіантів дій щодо формування політики та реалізації рішень уряду, оперативних змін на вимоги і виклики, що виникають у процесі суспільної трансформації. Посилення правового та соціального статусу державного службовця, професіоналізація його роботи призведуть до позитивних змін у суспільному сприйнятті як державної служби, так і системи державного управління в цілому.

Крім інституційного розвитку, у ході модернізації державної служби необхідно забезпечити виконання комплексу завдань щодо:

- чіткого розмежування між адміністративним публічним правом та приватним правом;

- введення системної класифікації посад залежно від характеру та обсягу посадових обов'язків;

- формування єдиних стандартів прийняття на державну службу;

- застосування нових підходів до управління персоналом та оцінювання службової діяльності;

- удосконалення системи професійного навчання державних службовців;

- зміни механізму оплати праці, преміювання та заохочення [21].

Одним із перших етапів реформи державної служби стало утворення Національного агентства України з питань державної служби як центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної служби.

Головним критерієм в оцінці стану інституту державної служби тієї чи іншої країни вбачається законодавство. Тому на другому етапі реформи підготовлено і прийнято новий Закон України «Про державну службу», підписаний Главою держави 10 січня 2012 року. Закон набере чинності з 1 січня 2014 року. Необхідно відзначити, що Президент тричі вносив законопроект «Про державну службу» до парламенту: 20 вересня 2007 року - як Прем'єр-міністр України, 28 січня 2008 року - як народний депутат України і, нарешті, 25 березня 2011 року - як Президент України.

Базовим питанням реформування інституту державної служби в постсоціалістичних країнах є встановлення чітко визначеної сфери дії відповідного законодавства, а отже, розмежування функцій адміністративних і політичних посад [19].

Закон України «Про державну службу» містить низку принципових новел, серед яких:

- розмежування між адміністративним публічним правом та приватним правом;

- введення системної класифікації посад залежно від характеру та обсягу посадових обов'язків;

- єдині стандарти прийняття на службу;

- нові підходи до управління персоналом та оцінювання службової діяльності;

- новели щодо професійного навчання державного службовця, оплати його праці, преміювання та заохочення, а також дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

Також прийняті нормативні документи, спрямовані на підвищення ефективності перепідготовки і підвищення кваліфікації держслужбовців та реформування Національної академії державного управління, тощо.

На 2013-2014 роки заплановано проведення основного етапу реформування державної служби, базою для якої є новий Закон «Про державну службу».

Повноцінна реалізація адміністративної реформи та реформи державної служби висуває на порядок денний такі актуальні напрями:

- забезпечення комплексного впровадження нового Закону України «Про державну службу»;

- затвердження та забезпечення реалізації Державної цільової програми розвитку державної служби на період до 2016 року;

- удосконалення нормативно-правової бази системи професійного навчання державних службовців та осіб місцевого самоврядування з урахуванням нового законодавства про державну службу;

- забезпечення модернізації кадрових служб у служби персоналу;

- забезпечення відкритості і прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

- сприяння ефективній взаємодії органів влади з інститутами громадянського суспільства на принципово нових засадах соціального партнерства;

- продовження здійснення наукового забезпечення розвитку державної служби та її адаптації до стандартів ЄС з метою підвищення ефективності реалізації державної політики у сфері державної служби та місцевого самоврядування [21].

II. ВПРОВАДЖЕННЯ НОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ

Метою нового Закону України «Про державну службу» є удосконалення правового регулювання державної служби відповідно до європейських принципів ефективного врядування та у зв'язку із системними реформами, започаткованими Президентом України.

Наведені завдання послідовно розв'язуються у положеннях Закону, якими передбачається створення правових передумов для:

- створення політично нейтрального інституту державної служби;

- підвищення престижності державної служби;

- врегулювання статусу державного службовця;

- підвищення якості послуг, які надають державні службовці;

- введення в дію прозорого механізму прийняття на державну службу;

- введення в дію ефективного механізму запобігання корупції;

- створення умов прозорої діяльності органів державної влади;

- підвищення рівня соціального та матеріального захисту державних службовців.

Основними інноваційними положеннями нового Закону є:

1. Закон чітко розмежовує державну службу з політичною діяльністю. Ним визначається вичерпний перелік осіб, на яких не поширюється законодавство про державну службу (зокрема, політичні посади працівників прокуратури, яким присвоюються класні чини, суддів, працівників, що виконують в органах державної влади допоміжні та обслуговуючі функції, працівників державних підприємств, установ і організацій, а також військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та інших органів, яким присвоюються спеціальні звання).

Це дозволить запобігти наданню статусу державного службовця посадовим особам, ознаки посад яких не відповідають критеріям, визначеним цим законом, скоротити чисельність державних службовців, зупинити її подальше необґрунтоване зростання, а також досягти чіткої ідентифікації кола державних службовців у сприйнятті суспільства.

2. Розмежування сфер застосування принципів та норм публічного і приватного права є одним із ключових принципів європейського адміністративного простору, який реалізовано шляхом регламентування Законом усіх питань вступу, проходження та припинення державної служби (зокрема, оформлення прийняття на службу та звільнення, надання відпусток, встановлення соціальних гарантій тощо).

3. У Законі застосований новий підхід до класифікації посад, який полягає у: 1) відмові від механізму віднесення посад, не передбачених у Законі, до посад державних службовців; 2) відмові від віднесення до відповідних категорій вичерпного переліку посад державної служби, як це було у попередньому Законі України «Про державну служб» та відповідних актах Уряду. Натомість таке віднесення відбуватиметься щоразу під час формування штатного розпису кожного органу державної влади відповідно до встановлених у законі принципів поділу посад на групи і підгрупи.

До таких принципів належать характер та обсяг посадових обов'язків, зокрема, виконання керівних функцій, та масштаб юрисдикції органу державної влади, у якому працює посадова особа (вся територія України, один або кілька районів тощо).

Це дозволить встановити логічну і прозору систему оплати праці, виходячи з принципу однакової оплати за однакову працю та подолати несправедливі міжпосадові, міжвідомчі та міжрегіональні розбіжності в оплаті праці державних службовців.

4. На законодавчому рівні закріплено нові поняття: профіль професійної компетентності посади державної служби та рівень професійної компетентності особи.

Профіль професійної компетентності розширює критерії, встановлені до посади кваліфікаційними вимогами, беручи до уваги не лише освітній та освітньо-кваліфікаційний рівень та стаж, а й досвід роботи, володіння спеціальними знаннями, уміннями і навичками, необхідними для ефективного виконання посадових обов'язків.

Порядок визначення спеціальних вимог до освітнього напрямку, досвіду роботи та вимоги до рівня професійної компетентності осіб розроблені і затверджені наказом Нацдержслужби України.

5. Для відокремлення політичної та управлінської діяльності Законом передбачено в державних органах запровадити посаду керівника державної служби, який здійснюватиме управління державною службою в органі державної влади та відповідатиме перед керівником відповідного органу за функціонування державної служби як у апараті, так і в цілому в системі органу державної влади. До його функцій належатиме організація проведення конкурсу на зайняття вакантних посад, призначення осіб на посади державної служби та звільнення їх з посад, присвоєння рангів, прийняття рішень про заохочення державних службовців тощо.

Управління державною службою в державному органі здійснюватиметься також через служби управління персоналом, які набувають нових функцій, зокрема щодо проведення спеціальної перевірки відомостей, які подають кандидати на заміщення вакантних посад, планування кар'єри державних службовців, розробки профілів професійних компетентностей посад державної служби тощо, що зміщує акценти з кадрового діловодства, яке наразі домінує у кадрових підрозділах, до управління трудовими ресурсами органів державної влади.

6. Закон встановлює єдині процедури прийняття на державну службу незалежно від статусу органу та посади, за винятком особливостей призначення на посади державної служби групи І (тобто, це посади керівника, заступників керівника державного органу, членів державного колегіального органу, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, та їх апарату, органу влади АР Крим, голови, заступників голови місцевої державної адміністрації).

Удосконалюються механізми проведення відкритого, прозорого, об'єктивного конкурсу, що забезпечується значною деталізацією та врегулюванням цих питань саме на законодавчому рівні. Зокрема, передбачається якісна зміна підходу до проведення конкурсу шляхом складання іспитів (тестування) та проходження співбесіди.

7. Новим законом урегульований порядок захисту державних службовців, який полягає у дотриманні чіткого алгоритму дій державного службовця у разі отримання незаконного наказу або вказівки від керівника, який віддав такий наказ.

Суттєвим чинником, що регламентує право державного службовця на захист службових інтересів є те, що Законом передбачено оскарження державними службовцями до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби незаконних дій керівника державного органу, який повинен обов'язково провести службове розслідування у встановленому законодавством порядку з метою встановлення факту порушення прав особи, встановлених цим Законом, або його відсутності і вжиття відповідних заходів у межах сфери діяльності уповноваженого органу.

Таким чином, новим Законом передбачається взаємна відповідальність, як керівника органу, так і державного службовця та забезпечується колегіальність прийняття рішення щодо вжиття заходів впливу або реагування, а також дотримання норм права сторонами правовідносин.

8. Закон встановлює новий підхід до навчання держслужбовців, а саме підвищення рівня професійної компетентності державного службовця, що проводиться у відповідних вищих навчальних закладах шляхом підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації за професійними програмами, за програмами спеціальних курсів, тематичних семінарів, тренінгів, стажування або в інших формах у порядку, що визначає Нацдержслужба України.

Організацію підвищення рівня професійної компетентності забезпечує керівник державної служби в державному органі у межах витрат.

Підвищення рівня професійної компетентності державних службовців проводиться у разі потреби, але не рідше одного разу на три роки (у діючому Законі - раз на 5 років).

Закон передбачає, що підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, які вперше призначені на посаду державної служби, здійснюється в перший рік з дня їх призначення.

9. Відповідно до практики провідних економічно розвинутих демократичних країн основну частку (80-90%) заробітної плати державних службовців становитиме посадовий оклад. При цьому основні принципи системи оплати праці та мінімальний гарантований рівень найменшого посадового окладу у таких країнах встановлюється законом як соціальна гарантія.

Законом встановлено мінімальний розмір найменшого посадового окладу на рівні не менше двох розмірів мінімальної заробітної плати (на посаді державної служби підгрупи V-4) та основні параметри формування схеми посадових окладів. Це, порівняно з теперішніми посадовими окладами спеціалістів, зокрема районних державних адміністрацій, більше майже у 4,5 (!) рази.

10. Особливістю дисциплінарної відповідальності державного службовця є той факт, що в новому Законі встановлено такі категорії як визначення службової дисципліни, службових обов'язків та види дисциплінарних стягнень, які є диференційованими з урахуванням ступеню провини (стаття 53). Особливістю є і те, що диференціюється і ступінь провини.

Новий Закон містить норму щодо обов'язкового проведення службового розслідування на вимогу державного службовця з метою спростування безпідставних, на його думку, звинувачень або підозр, службового розслідування.

III. ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ НА ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ

Важливою складовою створення ефективної системи управління людськими ресурсами на державній службі відповідно до Стратегії державної кадрової політики є затверджена Урядом Концепція Державної цільової програми розвитку державної служби на період до 2016 року, на реалізацію якої Нацдержслужбою України розробляється проект Програми.

Відповідно до цієї Концепції удосконалення системи управління людськими ресурсами на державній службі можливо здійснити шляхом: впровадження нового механізму, стандартів та процедур щодо управління персоналом на державній службі, зокрема:

- впровадження профілів професійної компетентності посад державної служби та механізму їх використання під час відбору на державну службу, оцінювання службової діяльності та просування по службі державних службовців;

- забезпечення зв'язку між результатами оцінювання службової діяльності державних службовців та подальшим проходженням державної служби;

- оновлення змісту діяльності служб персоналу державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим або їх апарату, посилення їх стратегічної ролі;

- посилення інституціональної спроможності у системі державної служби, зокрема:

- посилення інституціональної спроможності служб персоналу центральних і місцевих органів виконавчої влади;

- надання правової, консультативної, методичної, організаційної та іншої допомоги органам виконавчої влади з питань модернізації державної служби та нових засад управління персоналом з урахуванням міжнародного досвіду [10].

Виконання Програми здійснюється трьома етапами.

На першому, підготовчому етапі (2012 рік) розроблено та прийнято:

- нормативно-правове та організаційно-методичне забезпечення впровадження нових засад управління персоналом на державній службі, у тому числі щодо:

- порядку визначення спеціальних вимог до досвіду роботи, вимог до напряму підготовки (спеціальності) та інших вимог до рівня професійної компетентності осіб, які претендують на зайняття посад державної служби II-V груп;

- типового положення про службу персоналу;

- типового профілю професійної компетентності посади керівника апарату державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим та мінімальних вимог до претендентів на цю посаду;

- типового порядку проведення конкурсу на зайняття вакантних посад;

- врегулювання питання присвоєння рангів державним службовцям;

- удосконалення порядку ведення та зберігання особових справ державних службовців;

На другому етапі (2013-2014 роки) передбачається:

- забезпечення відкритості у роботі органів виконавчої влади, посилення роз'яснювальної роботи серед громадськості, у тому числі систематичне інформування про хід реформи державної служби, що сприятиме суспільній підтримці її впровадження та оперативному реагуванню на непорозуміння та виклики, що виникають у суспільстві;

- розвиток компетентнісного підходу до управління персоналом на державній службі, зокрема, удосконалення методології застосування профілів професійної компетентності посад державної служби, які повинні орієнтуватися на цілі державного органу і враховувати складність, рівень відповідальності та обсяг зусиль, необхідних для виконання роботи на посаді;

- проведення моніторингу оцінки ефективності процесу модернізації державної служби.

На третьому етапі (2015-2016 роки) передбачається:

- забезпечення розроблення нових та внесення змін до чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань реформування державної служби, зокрема щодо впровадження нових підходів до управління персоналом на державній службі, залучення кращих європейських та світових практик під час розроблення нормативно-правових актів та їх подальшої імплементації;

- поширення ефективних методів і форм роботи органів виконавчої влади у частині налагодження ефективних взаємовідносин з громадськістю, ведення органами виконавчої влади діалогу з інститутами громадянського суспільства, забезпечення системного залучення їх представників до участі у формуванні державної політики, ефективного зворотного зв'язку, проведення моніторингу та публічної оцінки роботи системи державної служби;

- створення форм і методів обміну інформацією між Україною та іноземними державами щодо вивчення досвіду у сфері нормативно-правового регулювання державної служби, застосування інноваційних технологій під час здійснення кадрової політики, науково-методичного та інформаційно-аналітичного функціонування державної служби;

- посилення механізму впровадження в Україні інструментів інституційної розбудови Європейської Комісії Twinning, TAIEX і SIGMA, що є практичною допомогою у розв'язанні конкретних проблем розвитку та євроінтеграції.

Виконання Програми дасть змогу забезпечити:

- реалізацію державної кадрової політики у сфері державної служби, запровадження сучасних технологій управління людськими ресурсами на основі компетентнісно-орієнтованого підходу, гарантування єдиних управлінських стандартів державної служби;

- проведення моніторингу результативності та ефективності реформування державної служби, оперативне реагування на ускладнення, що можуть виникати, створення професійної та політично неупередженої державної служби.

Критеріями досягнення результату є:

- зменшення плинності кадрів на державній службі на 5 відсотків до кінця 2016 року;

Указом Президента України №45/2012, яким схвалено Стратегію державної кадрової політики на 2012 - 2020 роки. Стратегія державної кадрової політики є складовою Національного плану дій щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки, частиною суспільно-політичних реформ у різних сферах життєдіяльності держави. Стратегія передбачає:

- створення загальнонаціональної кадрової системи, орієнтованої на пріоритети регіонального розвитку;

- детінізацію ринку праці, подолання зловживань при наймі працівників, організації трудового процесу та оплати праці;

- створення системи й технологій залучення інвестицій в людський розвиток;

- удосконалення національної системи професійної підготовки з урахуванням реальних кадрових потреб у сфері державного управління та ключових галузей економіки [25].

Одночасно Нацдержслужбою України спільно із зацікавленими центральними органами виконавчої влади та Національною академією наук України розробляються комплексні методичні підходи щодо підготовки річних Планів заходів з реалізації згаданої Стратегії до 2020 року.

Нацдержслужбою України реалізується Програма розвитку лідерства. Подальше реформування державної служби потребуватиме залучення на державну службу обдарованої молоді, талановитих менеджерів, у зв'язку з цим пріоритетного значення набувають питання формування ефективного та дієвого кадрового резерву на вищі посади державної служби відповідно до пріоритетних сфер державного управління. У зв'язку з цим, Президентом України 5 квітня 2012 року було видано Указ №246/2012 «Про Президентський кадровий резерв «Нова еліта нації». Програма лідерства реалізовується й на регіональному рівні. В регіоні створена Донецька регіональна школа лідерів.

IV. ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

адміністративний державний служба корупція

З огляду на це, важливим чинником професіоналізації державної служби сьогодні стає професійне навчання державних службовців, спроможних кваліфіковано відповідати на соціально-орієнтовані вимоги, які висуваються суспільством до їхнього професіоналізму. Вони повинні якісно виконувати свої функціональні обов'язки в ситуаціях постійних змін, неузгодженості нормативно-правового забезпечення, кризових явищ і усвідомлювати необхідність безперервного професійного та особистісного розвитку.

Діюча система професійного навчання державних службовців носить інформаційний або академічний характер і меншою мірою характеризується динамічністю та практичною цілеспрямованістю щодо здобуття певних навичок, необхідних для виконання службових обов'язків.

Пріоритетним напрямом державної політики має стати створення повноцінної ефективної системи безперервного професійного навчання державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, що відповідає кращим вітчизняним традиціям та вимогам утворення єдиного європейського освітянського простору [27].

До системи професійної підготовки належать навчальні заклади, що виконують освітньо-професійні програми підготовки, перепідготовки та професійні програми підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, програми спеціалізації за напрямом підготовки «Державне управління», та органи, що здійснюють управління підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування.

Мережа закладів системи професійного навчання службовців включає:

- Національну академію державного управління при Президентові України, її 4 регіональні інститути в містах Дніпропетровськ, Львів, Одеса, Харків;

- 32 вищі навчальні заклади, що ліцензовані та акредитовані для підготовки магістрів за спеціальностями галузі знань «Державне управління»;

- 27 обласних центрів перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій;

- 23 галузеві заклади післядипломної освіти [27].

Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації державних службовців здійснюється за рахунок державного, місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Впроваджуючи Стратегію державної кадрової політики, що є складовою Національного плану дій з впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки, Нацдержслужба України проводить системну роботу з вивчення потреб органів державної влади та органів місцевого самоврядування в підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.

Спільно з центральними та місцевими органами виконавчої влади здійснюється моніторинг діяльності вищих навчальних закладів щодо якості підготовки магістрів за спеціальностями галузі знань «Державне управління», працевлаштування осіб, які мають відповідні дипломи.

За державним замовленням підготовку магістрів галузі знань «Державне управління» за спеціальністю «Державна служба» здійснюють 22 вищих навчальних заклади, за спеціальністю «Державне управління» - Національна академія державного управління при Президентові України та її 4 регіональні інститути у містах Дніпропетровськ, Львів, Одеса, та Харків.

Нацдержслужба України забезпечує формування потреб та розміщення державного замовлення на підготовку магістрів за спеціальностями галузі знань «Державне управління», підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.

Одним із пріоритетних заходів Національного плану дій є формування нової інституційної спроможності системи підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.

Одночасно доцільним є питання забезпечення безперервного навчання державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування, а також запровадження нових інноваційних підходів до організації навчального процесу, істотно вдосконалити навчальні програми, зокрема, з питань:

- навчально-методичного та інформаційного супроводження секторальних реформ;

- нового законодавства про державну службу та антикорупційного законодавства;

- надання адміністративних послуг;

- сучасних інструментів управління місцевим економічним розвитком;

- використання інноваційних підходів до підвищення кваліфікації;

- доступу до публічної інформації;

- вирішення проблемних питань удосконалення процесу підвищення кваліфікації.

Провідну роль у цьому процесі мають відігравати Національне агентство України з питань державної служби та Національна академія державного управління при Президентові України, які мають забезпечити створення необхідних умов для реформування та розвитку національної системи професійної підготовки державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування [27].

Формуванню позитивного іміджу державної служби сприятимуть стимулювання та мотивація професіоналізації, ефективна кадрова політика та запровадження в практику елементів етики державного службовця.

Таким чином, професіоналізація державної служби призведе до оптимізації функцій усіх ланок державного управління і створення на цьому ґрунті раціональної структури органів державної влади.

V. БОРОТЬБА З КОРУПЦІЄЮ - НЕОБХІДНА УМОВА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІОНАЛЬНОЇ, ЕФЕКТИВНОЇ ТА ПРОЗОРОЇ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

Президент України В.Ф. Янукович як гарант Конституції визначив боротьбу з корупцією стратегічним завданням влади. Одним із перших його Указів було утворено Національний антикорупційний комітет, який Президент України очолив особисто. Прийнято нові антикорупційні закони («Про засади запобігання і протидії корупції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення»), які набрали чинності з 1 липня 2011 року. Схвалено Національну антикорупційну стратегію на 2011-2015 роки. Розроблено та прийнято майже усі підзаконні акти з метою якісного впровадження та реалізації нового антикорупційного законодавства.

Положенням про Нацдержслужбу України передбачено здійснення контролю за додержанням у державних органах вимог законів «Про державну службу» і «Про засади запобігання і протидії корупції», а також здійснення заходів щодо запобігання проявам корупції серед державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.

На відміну від Закону України «Про боротьбу з корупцією» у новому антикорупційному Законі містяться норми для здійснення низки превентивних антикорупційних заходів. Значно розширено коло суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення. Поряд з особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення віднесено також посадових осіб юридичних осіб публічного права, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету, аудиторів, нотаріусів, експертів, арбітражних керуючих, третейських суддів, посадових осіб міжнародних організацій та інших [5].

Законом визначено спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції - це органи прокуратури; спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України; податкової міліції, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України; Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Координацію діяльності цих правоохоронних органів з питань протидії корупції здійснюють Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.

Публічним службовцям забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості, у тому числі:

- неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);

- неправомірно сприяти призначенню на посаду особи;

- неправомірно втручатися у діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;

- неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв'язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.

З метою підвищення якості відбору кандидатів на зайняття посад у державній службі, службі в органах місцевого самоврядування, а також органах внутрішніх справ, прокуратури, митної та податкової служби запроваджено комплексну спеціальну перевірку щодо цих кандидатів (судимості, у тому числі і за порушення антикорупційного законодавства, громадянства, доходів, наявності корпоративних прав, освіти, стану здоров'я та інших відомостей, вимога щодо подання яких встановлена законом). 25 січня 2012 року Президент України підписав Указ №33/2012, яким затверджено Порядок організації проведення спеціальної перевірки.

Новацією Закону є запровадження норм, які регламентують питання етичної поведінки службових осіб, недопущення та врегулювання конфлікту інтересів. У Законі цілий розділ присвячено участі громадськості в заходах запобігання та протидії корупції. Зокрема, з метою інформування громадськості про заходи щодо протидії корупції, стаття 19 Закону зобов'язує спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції щороку не пізніше 10 лютого оприлюднювати інформацію про вжиті заходи щодо протидії корупції та про осіб, притягнутих до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень.

Крім того, за ініціативою фізичних осіб, об'єднань громадян, юридичних осіб може проводитися громадська антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів.

Значно посилено відповідальність за корупційні правопорушення. Якщо у старому законі особи, які порушили антикорупційне законодавство, притягалися лише до адміністративної відповідальності, наразі Закон передбачає 4 види відповідальності - кримінальну, цивільно-правову, адміністративну та дисциплінарну [5].

Отже, в Україні створено правовий механізм, який відповідає міжнародним стандартам та ефективно працюватиме в умовах нашої юридичної системи в умовах сьогодення.

Запровадження нового антикорупційного законодавства разом із започаткованою реформою самої державної служби сприятиме її оновленню та підвищенню її авторитету, впровадженню системних змін та модернізації моделі державного управління в цілому.

ВИСНОВКИ

Реформа державної служби наблизить систему державного управління до європейських стандартів, модернізує і професіоналізує її, підготує до здійснення масштабних реформ, передбачених у Програмі економічних реформ «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава».

За результатами проведення адміністративної реформи суспільство отримає:

прозору систему державної влади, підзвітну суспільству, де кожен знає, хто за що відповідає і кому підконтрольний: чіткі критерії для утворення нових органів унеможливлять волюнтаристське зростання їх кількості без громадської експертизи. Відтепер жодний орган не зможе втручатися в життя суспільства без чітко прописаних у законодавстві повноважень на це та процедур їх здійснення;

прозору систему надання державних послуг: єдиний реєстр державних послуг з регламентами їх надання стане перешкодою для неконтрольованого збільшення кількості штучно нав'язаних державою обов'язкових послуг та контрольно-наглядових функцій, які сьогодні переобтяжують громадян і підприємців. Кожен чиновник стане відповідальним за якість наданих ним суспільству послуг, а його керівник - за роботу чиновника;

жорстке обмеження чисельності державного апарату і витрат на нього: захищеність державного службовця від змін урядів збільшить привабливість державної служби для молодих та здібних професіоналів, позбавить державний апарат від нечесних і нерадивих чиновників. Політична нейтральність службовців дає змогу підвищити законність у здійсненні державного управління з гарантуванням високого рівня соціальних стандартів для усіх верств суспільства;

збільшення внутрішніх і зовнішніх інвестицій у країну завдяки прозорій і передбачуваній системі державного регулювання, коли державні органи почнуть працювати за встановленими правилами та регламентами надання послуг, а громадянин буде повністю певний того, де отримати відповідну послугу та хто має його перевіряти, а хто - ні, не виникатиме умов для корупційних зловживань, економіка вийде з тіні, а інвестори, відчувши стабільність правил на ринку, прийдуть в Україну;

потужний антикорупційний механізм: усунення інституційного конфлікту повноважень та дерегуляційні підходи в державному управлінні зменшать можливе поле корупційних ризиків, позбавить корупціонерів та нечесних чиновників можливості вимагати хабарі та обтяжувати суспільство незаконними поборами.

А отже, курс на модернізацію країни може і повинен стати тією національною ідеєю, яку так важко і болісно намагається відшукати наше суспільство вже майже два десятиріччя. Принаймні як її вагому складову і на той час, доки процеси модернізації не стануть реальністю і на порядок денний можна буде поставити більш глибинні питання пошуку суспільного ідеалу.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.

2. Про державну службу: закон України від 16 грудня 1993 р. №3723-ХІІ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3723-12.

3. Про державну службу: закон України від 17 листопада 2011 р. №4050-VI (вступає в дію з 01.01.2015) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/4050-17.

4. Про засади запобігання і протидії корупції: закон України від 07 квітня 2011 р. №3206-VI - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3206-17.

5. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: указ Президента України від 22.07.1998 р. №810 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/810/98.

6. Про стратегію реформування системи державної служби в Україні: указ Президента України від 14.04.2008 р. №599/2000. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://uazakon.com/document/spart45/inx45172.htm.

7. Про схвалення Концепції Державної цільової програми розвитку державної служби на період до 2016 року: розпорядження Кабінету Міністрів від 27 червня 2012 р. №411-р [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/411-2012-%D1%80.

8. Програма економічних реформ «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». - К., 2010. - 85 с.

9. Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи: [монографія]/ за заг. ред. д-ра юр. наук, проф. Н.Р. Нижник, д-ра наук держ. упр. Н. Т. Гончарук. - Д.: Моноліт, 2009. - 384 с.

10. Галунько В.В. Напрями адміністративної реформи в України/ В.В. Галунько // Форум права. - 2011. - №1. - С. 199-205. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-1/11gvvrvu.pdf.

11. Колобов Ю. Сучасні підходи до розуміння державної служби / Юрій Колобов // Вісник державної служби України. - 2012. - №2. - С.17-22.

12. Коцюба В.В. Реформування державної служби України /Коцюба В.В. // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vsunu/2011_17/Kocuba.pdf.

13. Модернізація України - наш стратегічний вибір. Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України. 2011 рік. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/191.

14. Модернізація системи професійного навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування // Бюрократ. - 2012. - №1-3 (146-148). - С.6-8.

15. На шляху створення професійної та ефективної державної служби // Бюрократ. - 2012. - №1-3 (146-148). - С.1-3.

16. Пахомова Т.І. Модернізація системи державної служби: сучасний вимір / Т.І. Пахомова [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Apdup/2011_1/1-4-3.pdf.

17. Поважний О.С. Професійний розвиток державних службовців - основа реформування державної служби / Олександр Поважний // Вісник державної служби України. - 2012. - №1.- С.4-5.

18. Стецюк Н. Модернізація державної служби: організаційний аспект управління персоналом / Наталія Стецюк // Вісник НАДУ. - 2011. - №4. - С.65-70.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Характеристика нормативно-правового регулювання діяльності державної служби. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення державних службовців. Проходження державної служби в державних органах та їх апараті. Етапи та шляхи реформування державної служби.

    курсовая работа [33,6 K], добавлен 16.09.2010

  • Поняття, принципи та функції атестації державних службовців. Досвід її проведення в країнах Європейського Союзу, США і Канаді. Атестація держслужбовців Східних країн (Китаю та Японії). Удосконалення її механізму в умовах реформування державної служби.

    курсовая работа [49,2 K], добавлен 24.03.2015

  • Професіоналізм державних службовців як наукова категорія. Стан професіоналізму державних службовців України. Розвиток державної служби і кадрового потенціалу. Професійна деформація державних службовців. Фактори впливу на розвиток професіоналізму.

    дипломная работа [115,3 K], добавлен 28.12.2011

  • Характеристика державних службовців Франції: функціонери, сезонні робочі. Аналіз єдиної централізованої державної служби Китаю. Розгляд принципів реформування державної служби в більшості країн: рентабельність управління, орієнтація на кінцевий результат.

    презентация [440,9 K], добавлен 31.03.2013

  • Атестація - один з чинників кадрової політики у сфері державної служби. Цілі, завдання та функції атестації. Організація і проведення атестації державних службовців. Атестація посадових осіб органів місцевого самоврядування. Управління атестацією.

    реферат [21,3 K], добавлен 30.11.2008

  • Мета і принципи державної кадрової політики в Україні. Основні підходи до реформування державної служби в Україні. Формування кадрового резерву органів виконавчої влади. Роль Молодіжної адміністрації Івано-Франківської області у формуванні молодих кадрів.

    дипломная работа [532,4 K], добавлен 20.01.2011

  • Службові і посадові особи: зміст понять та їх співвідношення. Суспільна роль та функції державної служби в Україні. Соціальний захист державних службовців як необхідна умова забезпечення їх діяльності в період входження до європейських структур.

    магистерская работа [243,7 K], добавлен 31.08.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.