Цивільно-правовий захист особистих немайнових прав громадян

Поняття цивільно – правового захисту. Захист права приватної власності. Віндикаційний і негаторний позови. Захист особистих немайнових прав. Захист прав інтелектуальної власності. Цивільно- правові проблеми захисту особистих і майнових прав громадян і мож

Рубрика Государство и право
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 03.05.2005
Размер файла 60,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Юридичною особою у разі поширення відомостей, що принижують її репутацію.

Така можливість базується на положеннях ч.4 ст. 32 Крнституції Україн, відповідно до яких кожен має право вимагати в судовому порядку спростуваннянедостовірної інформації, що порочить честь і гідність членів його смї.

Відповідачем у справі про захист честі і гідності може бути:

фізична або юридична особа, яка поширила відомості, що рочать позивача;

редакція, агенство або інший орган мсової інформації, що здійснив випуск інформації;

організація або службова особа, які надали оспорювані позивачем відомості;

при опублікувані таких відомостей без зазначення автора( наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі виступає орган, що здійснив випуск масової інформації, а у позовах про спростування відомостей, викладених у характеристиках , довідкх та інших документах, відповідачами визнаються особи, які їх підписали,та підприємства, установи, організації від імені яких видано документ. За умови, якщо автор дасть згоду нарозкриття свого імені, він притягується до участі у справі як співвідповідач.

Відповідно до ст.7 ЦКУ обовязок позивача у цмвільній справі - довести лише сам факт поширення відповідачем відомостей, що його порочать, особою, до якої предявлено позов. Крім того, позивач має право подати докази невідповідності дійснсті таких відомостей. Обовязок доведеня того, що поширені відомості відповідають дійсності, покладається на відповідача.

Під поширенням відомостей слід розуміти поширеня їх засобами масової інформації, викладення у характеристиках, заявах, листах адресованих іншим особам, повідомлення у публічних висткпах, вивішування у громадських місцях плакатів, лозунгів, інших творів, а також само розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать честь і гідність громадянина або організації.

До відомостей, що порочать особу, слід віднести ті з них, які принижують честь і гідність громадянина або організації у громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору дедеоження законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.

Відповідно до ст.7 ЦКУ громадянин або організація, відносно яких поширено відомості, що не відповідають дійсності і завдають шкоди їхнім інтересам, честі, гідності або діловій репутації, мають право поряд із спростуванням цих відомостей вимагати відшкодування майнової іморальної шкоди, завданої їх поширенням. Строк позовної давності щодо вимог про спростування цих відомостей та компенсацію моральної шкоди - один рік.

Відості, які порочать честь, гідністьчи ділову репутацію повинні містити інформацію щодо конкретних фактів поведінки певної особи або конкретних обставин її життя; стосуватися певної сфери життя чи діяльності громадянина або організації, а саме інтимної сфери, професійної діяльності; містити загальну оцінку поведінки особи або конкретних обставин такої поведінки.

Засобом захисту честі і гідності та ділової репутації є спростування відомостей, які порочать честь і гідність чи ділову репутацію людини або організації, які встановлюються законом або судом.

За загальним правилом, відомості, що порочать особу, мають спростуватися у спосіб, найбільш близький до способу їх поширення.

Захист за законом - відповідно до ч.2 ст. 7 ЦКУ, якщо відомості були поширені через засоби масової інформації, вони мають бути спростовані у тому сомому друкованому виданні, аналогічній - чи телеперадачі або іншими адекватним способом. Якщо відомості, які не відповідають дійсності і завдають шкоди інтересам, честі, гідності або ділової репутаціїгромадянина чи організації, містить документ, що виходить від організації, такий документ підлягає замінні або відкликається.

Захист у судовому порядку - спростування в уіх інших випадках такими засобами: спростування у відповідному колективі відомостей, поширених на зборах; публічне вибачення позивачем; направлення письмових спростувань в організацію, в якій були повідомлені названі відомості.

Суд може зобовязати редакцію (видавництво) опублікувати спростування у спеціальній рубриці або на тій самій шпальті і тим самим шрифтом, що й спростовуване повідомлення; в газеті - не пізніше місяця з дня набрання рішення законної сили, в інших переіодичних виданнях - у черговому випуску.

При спростуванні відомостей по радіо чи телебаченню суд можее зажадати від органу масової інформації, щоб резолютивна частина рішення була зачитана диктором у тій самій програмі або циклі передач і в той самий час - не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили. Неприпустимим вважається вільне редагування органом масової інформації тексту рішення або коментар до нього, які за змістом є оспорюванням рішення.

Розгляд справ про захист честі і гідності надає широкі можливості в підвищенні культури спілкування між людьми, дає змогу глибше зясуватипричини поширення неправдивих вигадок та приниження людської гідності.

4. ЗАХИСТ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

4.1 Захист авторського та суміжних прав

Законодавство України щодо захисту авторського права і суміжних прав включає Конституцію України, відповідні норми ЦКУ, Закон України «Про авторське право і суміжні права» із останнім змінами і доповненнями, інших законів України: «Про власність», «Про кінематографію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про видавничу справу», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм», та інших законів України, що охороняють особисті немайнові права та майнові права субєктів авторського права і суміжних прав.

Захист цих прав може здійснювати в адміністративному, кримінально - правовому та цивільно - правовому порядку.

При захисті прав авторів значну роль відіграє Державний комітет України з питань науки та інтелектуальної власності, що виконує такі захисні функції:

- забезпечує відтворювачів, імпортерів і експортерів примірників аудіовізуальних творів, фонограм контрольними марками, веде єдиний реєстр одержувачів контрольних марок;

організовує приймання і розгляд заявок на державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва, а також на реєстрацію договорів, які стосуються прав авторів на твори, і здійснення їх реєстрації;

організовує публікацію офіційного бюлетення з питань охорони авторськогоправа і суміжних прав;

забезпечує розробку і реалізацію освітніх програм у сфері охорони авторського права і суміжних прав;

представляє інтереси України з питань охорони авторського права і суміжних прав у міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства;

доручає закладам, які входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації, виконувати окремі завдання у сфері правової охорони інтелектуальної власності Гончарова І. Захист авторського права в Україні//Підприємництво, господарство, право.-1999.-№10.-с.34-36..

Треба зазначити, що правова охорона поширюєтьсятільки на форму вираження твору і не поширюється на будь - які, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені проілюстровані у творі. Частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється у загальному порядку.

Особа, яка має авторське право для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак складається елементів: знак- @, імя особи,яка має авторське право; рік першої публікації твору. Знак охорони авторського права проставляєтьс на оригіналі і кожному примірнику твору.

Знак охорони суміжних прав складається з таких елементів:латинська літера «Р», обведена колом, імена осіб, які мають щодо цих обєктів суміжні права; рік першої публікаціїфонограм Сальникова З. Як захистити авторське право//Підприємництво, господарство, право.-1999.-№7.-с.-36-40..

Порушенням авторського права і (або) суміжних пра, що дає підстави для судового захисту,є :

вчинення будь - якою особою дій, які порушують особисті немайнові права субєктів авторського права і суміжних прав та їх майнові права;

піратство у сфері авторського права і суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактивних примірників творів ( у тому чмслі компютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і прграм організацій мовлення;

плагіат - оприлюднення, повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;

ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і суміжні права, примірників творів, фонограм, програм мовлення;

вчинення дій, що створюють загрозу порушення автрського праваі суміжних прав;

будь - які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і суміжних прав, зокрема виготовленя, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;

підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електроній формі, про управління правами без дозволу субєктів авторського права і суміжниж прав чи осби, яка здійснює таке управління;

розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення обєктів авторського права і суміжних прав, з яких без дозволу субєктів авторського права і суміжниж вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електроній формі.

За захистом свого авторського права і суміжних прав субєкти авторського права та суміжних прав можуть звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції і мають право:

вимагати визнання та поновлення своїх прав;

звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та припинення дій, що порушують авторське право та суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

подавати позови про відшкодування моральної шкоди;

подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і суміжних прав, або виплату компенсації;

вимагати припинення підготовчих дій допорушення авторського права і суміжних прав, у тому числі призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні примірники творів, фонограм, віеограм, засоби обходу технічних засобів захисту;

брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів і господарських операцій, повязаних з виготовленнямпримірників творів, фонограм і відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторського права і суміжних прав, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України4

вимагати в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення автрського права і суміжні права а судові рішення щодо цих порушень;

вимагати від осіб, які порушують авторське право і суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженняконтрофактних примірників творів і обєктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту, та про канали їх розповсюдження;

вимагати прийняття інших передбачених законодавством заходів, повязаних із захистом авторського права та суміжних прав99 Гончарова І. Захист авторського права в україні//Підприємництво, господарство, право.-1999.-№10.- с.34-36..

Суд має право при порушені автрськогоі суміжних прав постановити рішення чи ухвалу про: відшкодування моральної шкоди з визначенням її розміру; відшкодування збитків, завданих порушенням цих прав; стягнення із порушника прав доходу, отрманого внаслідок порушення; виплату компенсацію у розмірі від 10 до 5000мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу; заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припиненняїх розповсюдження, вилучення контрафактних примірників.

Суд може постановити рішення про накладання на порушника штрафу у розміри 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у свтановленому порядку до Державного бюджету України.110 Сальникова З. Як захистити авторське право//Підприємництво, господарство, право.-1999.-№7.- с. 36-40.0

4.2 Патентна і ліцензійна охорона прав на обєкти інтелектуальної власності

Під патентну і ліцензійну охорону в Україні підпадають такі права:

право на винаходи, корисні моделі та промислові зразки ( Закони України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”від 15. 12.1993р. “Про охорону прав на промислові зразки”);

право на раціоналізаторську пропозицію (Тимчасове положення про правову охорону обєктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій, затверженим Указом Президента України від 18.03.1992року, Методичні рекомендації про порядок складання, подачі і розгляду заяви на раціоналізаторську пропозиції, затверженим наказом петентного відомства України від 27 серпня 1995 року);

право на селекційне досягнення (Закон Укаїни “Про охорону прав на сорти рослин” від 21.04.1993року, Закон України “Про племінне твариництво” від 15.12.1993року);

право на знаки для товарів, робіт і послуг(Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”).

Не мають достатньої правової охорони, але можуть підпідати під патентну охорону і дію ліцензійних угод:

право на науково- технічну інформацію і комерційну таємницю (прямо або опосередковано регулюються рядом законодавчих актів);

право на зазначення найменування місця походження товару і право на фірмове найменування (поки ці інститути є законодавчо не врегульованими)11 Андрющук Г., Работмова Л. Захист патентних прав //Бізнес-інформ.-2000.-№12.-с.11-16..

України поставила перед собою мету докорінно оновити суспільство, перебудувати господарський механізм, надати рівні права і не допускати недобросовісної конкуренції для всіх учасників товорного обороту, і врешті- решт поліпшити добробут населення. Всі засоби, які забезпечують виконання цієї мети, всебічно стимулюються державою і потребують правового регулювання. Ці засоби включають винахідництво, селекційне досягнення, раціоналізаторські пропозиції, нерозкрита інформація(ноу-хау). Також ринкова економіка зумовлює необхідність чіткого розмежування учасників товорного обороту як для всіх їх прав на вироблену продукцію і наданні послуг, недопущення підробок і забазпечення якості товару, так і захисту споживачів. Отже, виникає необхідність правової охорони пеелячених прав відповідно до вимог ринкової економіки, що може бути здійснена шляхом видачі відповідного документу встановленого зразку, що виконує правоохорону функцію - патентну (свідоцтва) або ліцензії12 Андрющук Г.Правової охорони наукових відкрить//Бізнес-інформ.- 1999.-№16.- с.17-19. .

Важлтвим джерелом патентного права України є міжнародні договори і конвенції (Паризька конвенція про охорону промислової власності, Мандридська угода про міжнародну реєстрацію знаків, Договір про патентну кооперацію).

В Україні залишається вдкритим питанням щодо патентного захисту багатьох прав, прослідковується неефективність захисту і як наслідок ряд порушень прав інтелектуальної власності.

Найкраще врегулюваними нормативно - правовим актами є право на винаходи, корисні моделі та промислові зразки, право на раціоналізаторську пропозицію, право на селекційне досягнення, право на знаки для товарів, робіт і послуг. Оформлення цихправ відбувається у певній послідовності і з залученням компетентних органів державної влади. Пропонуємо алгоритм процедури оформлення патентних прав у загальному вигляді.

Необхідно визначити обєкт правової охорони і субєктів відповідних прав згідно діючого законодавства, прелік затвержених державними органами

???????????????

Складаня заявки і подання ї до Науково - дослідного центру петентної експертизи(до заявки можуть додаватися опис обєкту, формули, реферат, креслення, кольорові зображення товарного знака тощо).

Сплата збору за подання заявки

Встановлення дати подання заявки і права на пріоритете(конвенційний пріоритет)

Публікація відомостей про заявку і, в деяких випадках, надання тимчасової охорони заявленої пропозиції

Проведення експертизи заявки (що може поділятися на формальну експертизу, експертизу заявки по суті (кваліфікаційну), експертиза на локальну новизну)

Заявник має право на будь-якому етапі проведення експертизи вносити додаткові дані, виправленя; брати участь в розгляді заявки; знайомитися з результатами експертизи; відкликати заявку

За умови позитивного висновку експертизиприймається рішення про видачу патенту (свідоцтв), про що робиться публікації в офіційному бюлетені

Одночасно з публікацією відомостей про видачу патенту (свідоцтва) здійснюється державна реєстрація із внесенням до відповідного реєстру, журналу, опису

Зрозуміло, цей порядок дійснюється в межах передбачених законодавством строків(Додаток 1). Виданий патент передбачає встановлення субєктивних прав, що підлягають правовій охороні і розглядаються в судвому порядку. Окрім прав патентотримач несе ряд обовязків і відповідальність за їх недодержання.

В нашій країні патенти, свідоцтва, ліцензії діють не безстроково, а відповідно до законодавчо встановлених термінів з дня подання заявки на патент(свідоцтва) (Таблиця 1).

Таблиця 1

Терміни дії патентів на обєкти інтелектуальної власності

Назва правоохороного документу

Строк основної дії, в роках

Можливість продовження строку

Патент на винахід

20 (після проведення експертизи по суті)

6 (після проведення експертизи на локальну новизну)

Патент на винахід, обєктом якого є лікарський засіб, засоби захисту рослин і тварин тощо може бути продовжений до 5-ти років

Деклараційний патент на секретні винаходи і корисні моделі

Строк дії=строку засекречення, але не більше основних строків захисту

-

Патент на корисну модель

10

-

Патент на промисловий зразок

10

До 5 - ти років

Свідоцтва на товарний знак

10

На 10 років щоразу після клопотання власника

Далі ми пропонуємо розглянути особливості правового захисту прав на науково- технічну інформацію і комерційну таємницю, що діє в Україні.

Науково- технічна інформація(далі-НТІ) в умовах ринкової економіки давно стала досить цікавим і дорогим товаром. Без належного забезпечення цією інформацією неможливий більш-менш успішний розвиток сучасного виробництва, обороту товарів, робіт, послуг. Звідси випливає, що незаконне оволодіння НТІ тягне настання юридичної відповідальності. Але для того, щоб вона настала неодхідна правова охорона інформація з боку держави.

Визначемо види інформації, що підлягають охороні в нашій країні і стосуться безпосередньо виробництва:

наукова - технічна інформація;

інші види нерозкритої інформації, які за своїм змістом виходять за межі науково-технічної інформації, але стосуються безпосередньо виробництва чи іншої доцільної діяльності (організаційна, економічна, інші види інформації, що сприятимуть підвищенню ефективності виробництва та іншій доцільній діяльності) Сіденко В. охорона інтелектуальної власності в Україні: проблеми й розвязання// Дзеркало тижня.-2001.-3листопада.-№43.-с.4.

Правова охорона зазначених видів інформації певною мірою здійснюються такими нормативно- правовими актами: законами України «Про інформацію»від 2 жовтня1992року, «Про основи державної політики в сфері науково- технічної діяльності» від 13 грудня 1991 року, «Про захист інформації в автоматизованих системах» від 5 липня 1994 року та рядом інших нормативних актів.

Відповідно до ЗУ «Про науково- технічну інформацію» наукова -технічна інформація - це документовані або публічно оголошувані відомості про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані під час науково- дослідної, дослідно-конструкторської, проекто-технологічної, виробничої та громадської діяльності. Існує два її вииди:

відкрита науково-технічну інформація;

науково-технічна інформація з обмеженим доступом (режим доступу регламентується спеціальним законодавством).

Для надійного правового захисту науково-технічної інформації та її раціонального використання в Україні створено національну систему науково-технічної інформації. Її основним завданням є задоволення потреб громадян, юридичних осіб, держави науково-технічної інформації.

НТІ надається користувачам або на комерційних умовах, або на безоплатній основі.

На комерційних засадах НТІ надається у таких випадках:

оогляди, аналітичні і факторичні довідки, інші види інформаційної продуукції, що готуються на основі аналізу, оцінки та узагальнення НТІ (за виняткомдержавних замовлень);

державні органи та служби НТІ, інші інформаційні центри, фірми, установи, організації, які формують ресурси за рахунок власних коштів112 Андрощук Г.,Правова охорона наукових відкрить//Бізнес- інформ.-1999.-№16.-с.17-192.

Державні органи та служби НТІ, які організовують використанння державних ресурсівНТІ, здійснюють їїпошук і передачу на безприбуткових засадах, тобто оплачують лише фактичні витрати на пошук, підготовку та предачу зазначеної інформаці. На таких самих засадах здійснюється репродуктування друкованих творів у галузі науки і техніки в наукових, навчальних і освітніх цілях відповідно до чинного законодавства.

Науковим і науково- технічним бібліотекам НТІ надається безоплатно, якщо вона потребує спеціального тематичного пошуку або копіювання.

Відносини між власником НТІ та її споживачем визначаються договором11 Боброва Д.В., Дзера О.В., Цивільне право України: Підручник 2-кн..-К,:Юрінком Інтер, 1999.-864с..

Для ефективної і нормальної діяльності субєктів господарювання, а також для стврення здорового конкурентного кламату важливе значенння має збереження комерційної таємниці, що має такі ознаки: економічну цінність, секретність, конфідеційність, не є захищеною авторським або патентним правом, охороність, не суперечить загальноприйнятим моральним нормам.

Зараз така інформація охороняється такими законодавчими актами: Кримінальний, Кримінальний прцесуальний кодекси, Кодекс про адміністративні правопорушення, законами України «Про державну таємнию», «Про підприємства в Україні», «Про інформацію», «Про захист інформації в автоматиованих системах»,»Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності». Але не дивлячись на досить широкий перелік законодавчих актів все таки комерційна таємниця поки що не є захищеною від сторонніх зазіхань Шваруман А. Прикладні питання захисту комерційної таємниці// Підприємство, господарство, право.- 1999.-№10.-с.50-52..

Нині у нас складається досить парадоксальна ситуація. З одного боку, здобутки нашого науково- технічного потенціалу не завжди знаходять попит в Україні, а з другого боку - іноземні агенти намагаються за будь-яку ціну виловити особливу науково-технічну інформацію і неправомірно заволодіти нею. Саме цим пояснюється актуальність правової охорони будь-якої інформації. Тим більше, що далеко не всі види інформації знайшли надійний правовий захист у чинних законах, а саме це так звані секрети виробництва (ноу-хау), нерозкрита інформація тощо.

Справа в тому, що патент як правоохороний документ на те чи інше науково-технічне досягнення має одну досить суттєву владу. Патент оберігає запатентоване науково-технічне досягнення чи винахід (описаний з врахуваням всіх його складових ознак) від будь-якого неправомірного втручання третіх осіб, проте лише в тій країні, яка видала патент. У той же час патент не забороняє будь-якому внести неістні зміні, які виводять цей результат з-під охорони патенту. Внесені зміни дають можливість їх запатентувати як новий винахід і користуватися ним уже як своїм без виплати власникові патенту першого винаходу будь-якої винагороди. Це явище стало надзвичайно поширеним у світовій практиці. Патент не стає надійним засобом охорони права на науково-технічні досягнення.

Саме тому заявники почали шукати ефективніших способів захису винаходів та інших запатентованих пропозицій. Для цього вони в заявочних матеріальних на те чи інше рішення його сутність розкривають не до кінця, а одну із ознак не включають у формулу, залишаючи її не розкритою.

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ ОСОБИСТИХ І МАЙНОВИХ ПРАВ ГРОМАДЯН В УКРАЇНІ ТА МОЖЛИВІ ШЛЯХИ ЇЇ ПОДАЛАННЯ

На сучасному етапі проблема захисту цивілиних прав є складовою процесу реалізації і гарантування демократії в країні, яка стала на шлях ринкових перетворень. Аналізуючи законодавчу і науково-періодичну базу ми дійшли висновку, що в нашій країні накраще захищені права привватної власності. Це пояснюється більш досконалим правовим інститутом, розробленою і дієвою законодавчою основою, наявність не тільки цивільної, а й інших видів відповідальності за порушення відповідних прав, широкою судовою правктикою захисту прав приватної власності.

Та все ж таки обійшлися і без проблем, по-перше - це проблеми економіки прехідного типу: недосконалість процесу приватизації(зокрема щодо обєктів нерухомості і землею), відсутність законодавчої регламентації корпоративних прав, прав на нові інструменти фінансового ринку (наприкладдеривативи), а по-друге, - проблеми соціального спрямування, повязаних із сталим менталітетом, не сприйняттям і не розумінням новітніх процесів.

Проблеми охорони інтелектуальної власності сьогодні вийшли в світ на перший план, тому більш конкретніше розглянемо їх. Процеси інтелектуалізаціїдосягли надзвичайно високої інтенсивності. Нині у світі діють понад 4 млн. патентів; щороку подається приблизно 700 тис. заявок на патентування; 2000рік доход від продажу ліцензій на запатентовані обєкти становив 100млрд дол., що вдесятеро більше, ніж 1990 році Підопригова О.А. Захист права інтелектуальної власності потребує удосконалення//Вісник Вищого арбітражного суду україн.- 2000.-№1.-с.138-144..

Система охорони інтелектуальної власності може ефективно працювати за наявності нормативно-правової бази в цій сфері та відповідної інфраструктури.

За час діяльності Держпатенту (протягом 1995-2000рр) заявниками подано 100тис заявок на видачу охороних документів та наданоправову охору біля 60 тис обєктам промислової власності, в т.ч. видано понад 25 тис. патентів на винаходи. Частка України у такому показнику, як видача патентів на винаходи, сладає15% від загальної кількості патентів на винаходи, виданих у країнахСНД, тобто удвоє більше, ніж загальна кількість патентів,виданих іншими державамиСНД( за винятком Російської Федерації)113 Сіденко В. Охорона інтелектуальної власності в Україні: проблеми й розвязання//Дзеркало тижня.- 2001.-3листопада.-№43.-с.4.3.

Враховуючи нелегку економічну ситуацію в Україні,Держпатент прагне створити найбільш сприятливі умови для вітчизняних винахідників. Так, сума зборів за отримання патенту України на винахід, включаючи збори за подання заявки, провеення еспертизи та видачу петенту, складає 93,5грн., тоді як за отримання патенту в РФ необхідно сплатити (у перерахунку на гривні ) 249, в Польщі- 220, в США-4224, вФРН-935, у Франції-1138(суми зборів наведені без урахування послуг патентних повірених) Святоцький О.,Жаров В.Удосконалення національного законодавства в сфері захисту цивільних прав//Право України.-1999.-№2.-с.74-75..

Опрацювано механізм і налагоджено процедуру видачі так званих «коротких»патентів на винаходи, тобто патентів недешевого отримання патенту особливо зручна для надання проавової охорони винахода, створеним в результаті виконання науково-дослідних робіт, оскільки протігом такого короткого строку дії патенту є можливість в наукових установах довести винахід до промислової реалізації, після чого можна трансформувати «короткий» патент у звичайний зі строки дії 20 112 Андрощук Г.,Правова охорона наукових відкрить//Бізнес - інформ.-1999.-№16.-с.17-19.2.

Враховуючи, що ефективність виконання чинного законодавства в сфері охорони інтелектуальної власності значною мірою залежить від підготовки спеціалістів, діяльність яких повязана з наданням, використанням та захистом прав на обєкти інтелектуальної власності, Держпатентом проводиться робота попідгоьовці іпідвищенню кваліфікації спеціалістів у цій сфері.

У Києві створено інститут інтелектуальної власності і права, що є координаційним і методологічним центром навчання фахівців у названій сфері. На першому етапі його діяльності передбачається підготовка нових патентних повірених, а також викладачів для вищих учбових закладів. Також з інциативи Держпатенту проводиться міжнародні семінари, галузеві та регіональні конференції, щодо захисту цих прав44 Полешко А. Захист цивільних прав в умовах ринку//Право України.-1999.-№1.-с.61-62..

Але, не дивлячись на прогресивні тенденції захисту прав інтелектуальної власнсті в Україні, все ж таки залишаються деякі суперечливі моменти, що свідчать про не стабільність і не ефективність функціонування системи її охорони. Ця нестабільність пояснюється, на нашу думку перш за все погіршенням матеріально-технічних і фінансових умов у інноваційній сфері. Про це свідчать і такі факти: порівняно з 1995 рокам кількість винахідників, авторів раціоналізаторських пропозицій і промислових зразків зменшилась майже на третину, а кількість підприємств,що беруть участь у створені і використані обєктів інтелектуальної власності, - удвічі. У 2000 році зареєстровано лише 372 договори(185- про передачу прав, 182- ліцензійні договори про використання прав), при чому преважна більшість - на товарні знаки(таблиця2) 113 Сіденко В. Охорона інтелектуальної власності в Україні: проблеми й розвязання//Дзеркало тижня.- 2001.-3листопада.-№43.-с.4.

2.Примак В. Захист цивільних прав в Україні//Юридичний вісник.-2001.-10-16 листопада.-с.10-11.3.

Таблиця 2

Якісна структура ліцензійних договорів у 2000 році

Назва ліцензійного договору

Питома вага у загальній кількості договорів,%

1

2

Ліцензійні договори на використання товарних знаків на лікеро-горільчані вироби

42,8

Ліцензійні договори на використання товриних знаків на тютюнові вироби

7,5

Ліцензійні договори на використання винаходів у сфері лікеро-горілчаних виробів

16,6

Ліцензійні договори на вокористання винаходів у сфері машинобудування

4,8

Ліцензійні договори на викорстання винаходів у сфері електроніки

2,4

Отже, як це не парадоксальн, але маючи такий потужний інтелектуальний потеціал, спостерігається дуже низька частка або взагалі відсутність ліцензійних договорів у сфері звязку, електроніки, машинобудування, сільського господарства, медицини.

У структурі охорони інтелектуальної власності недорозвиненими є елемент комерціалізації запатентованих досягнень, що обумовлює низький показник високотехнологічного експорту на душу населення, а на роялті і ліцензійні послуги у 2000 році припадало лише 0,04% українського експорту послуг і 1,27%імпорту2.

Сукупність проблем охорони інтелектуальної власновті, що розглядається спеціалістами Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова (далі - УЦЕПД) освітлена у Додатку 2. Цікаво, що за даними цього ж дослідження більшість громадян України не відносять ці проблеми до першорядних (Додаток 3). В умовах обмеженої платоспроможності широких верств населення діють потужні стимули до придбання і споживання товарівз порушенням права інтелектуальної власності 113 Сіденко В. Охорона інтелектуальної власності в Україні: проблеми й розвязання//Дзеркало тижня.- 2001.-3листопада.-№43.-с.4.

3.

Попри активізацію зусиль правоохороних органів щодо захисту інтелектуальної власності, загальний рівень правопорушень у цій сфері залишається високим. Це є підставою для звинувачення України у низьких стандартах охорони інтелектуальної власності на міжнародному рівні. Так, міжнародний альянс інтелектуальної власності поставив Україну однією з перших в списку 58 країн - порушниць прав інтелектуальної власності (особливо це стосується аудивізуальної продукції, програмного забезпечення, фармацевтичних виробів). Асоціація виробників програмного забезпечення віднесла Україну до першої десятки країн - піратів програмного забезпечення із показниками піратства 89%. За даними Міжнародної федерації виробників фонограм, Украфна лідірує в Європі за рівнем піратсва з показником приблизно 95% від обсягу ринку Кудлай А.В. Аби вкрадати чужу інтелектуальну власність особливогоінтелекту на потрібно//закон і бізнес.-2000.-№9-с.9..

Чинне законодавство України про інтелектуальну власність заклало досить грунтовані засади правової охорони результатів інтелектуальної творчої діяльності. Але воно не завжди послідовне, містить суперечливі положення, приписи, не узгоджені між собою, певні прогалини тощо.

Уявляється,що найбільш ефективним є захист авторського права і суміжних прав. ця система визначає дії, визнані порушенням авторського права і суміжних прав, засоби цивільно-правового захисту цих прав. але головною особливістю цієї системи є те, що вона значною мірою носить штрафний (каральний) характер. Але не дивлячись на це кількість порушень авторських і суміжних прав є значною.

Щодо інших обєктів інтелектуальної власності, то можна зробити висновок про відсутність в їхньому законодавстві норм відповідальності і зведених всіх обєктів до одного незахищеного блоку.

На думку доктора юридичних наук, професора, академіка правових наук України Підопригова О.А. поивинна бути розроблена і прийнята єдина система для правового захисту права інтелектуальної власності, яка враховує, безумовно, специфічні особливості окремих результатів інтелектуальної, творчої діяльності. В основному зазначеної системи бути покладені наступні принципові положення:

будь-які зазіхання на право інтелектуальної власності (крім карних і адміністративних порушень) признаються цивільними правопорушеннями і спричиняють цивільно-правову відповідальність;

для захисту права інтелектуальної власності застосовується як загальні цивільно-правові засоби, так і спеціальні, призначені для захисту права інтелектуальної власності115 Підопригова О.А. Захист права інтелектуальної власності потребуєудосконалення//вісник Вищого арбітражного суду україни.-2000.-№1.-с.138-144. 5.

Отже, принципово новим положенням наведеної системи захисту права інтелектуальної власності є наявність у ній елементів штрафних санкцій - конфіскація матеріалів і устаткування, за допомогою яких було здійснено відтворення творів, виплата компенсацій, стягнення штрафу в прибуток бюджету. До сказаного варто додати, що закон повинен містити також і норму, що встановлює сувору відвовідальність порушника, що ухиляється від виконання судового рішення, прийнятого за фактом порушення права інтелектуальної власності. За прострочення виконання рішення суду повина бути встановлена система штрафів відносно до прогресивної шкали залежно від тривалості прострочення.

Важливе значення для ефективної системи охорони інтелектуальної власності має процес входження України до Європейського Союзу та до Світової організації торгівлі. Вступ до Світової організації торгівлі передбачає виконання всіх договорів і угод цієї організації включаючи положення угоди з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності(далі угода - TRIPS), що потребує реформування національного законодавства в сфері охорони інтелектуалної власності.

В цій угоді під поняттям “охорона прав” розуміють 3 складові : надання, використання та захист прав на обєкти інтелектуальної вланості.

Законодавство України, яке містить норми захисту прав на обєкти інтелектуальної власності, умовно можна поділити на такі блоки:

спеціальне законодавство (закони про охорону прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів іпослуг, інтегральних мікросхем тощо);

загальне законодавство(ЦКУ,ЦПКУ,ККУ, КПУ, АПКУ, КУпАП);

митне законодавство (митний кодекс України та інші нормативно -правові акти з цих питань).

Аналіз спеціального законодавства приводить до висновку, що його норми в основному відповідють міжнародним вимогам. В результаті дослідження загального і митного законодавтва встановлено невідповідальність його положень деяким важливим вимогам.

З цією метою розроблено Концепцію адаптації нормативно-правої бази України з питань захисту прав на обєкти інтелектуальної власності до міжнародно визнаних норм. вОна передбачає внесення мінімальних змін та доповнень в чинне та митне законодавство України, які дозволяють привести його у відповідальність із вимогам встановленими світовою спільнотою (додаток 4 ) Яцків Я.Інтелектуальна власність як одна з передумов вступу України до СОТ// Наука і суспільство.-2001.-№9-10.-с.6-7..

Прирозробці та прийняття систем правового захисту права інтелектуальної влансоті потрібно виходити з пріоритетності інтелектуальної діяльності в сучасних умовах. Ми пропонуємо таку базу можливого розвязку цих проблем:

забезпечення міжнародно-правових умов;

забезпечення розвитку внутрішнього правового поля;

організація управління й розвиток інфраструктури у сфері охорони інтелектуальної власності. На нашу думку, необхідно також розробити законодавчий акт, який би регулював питання, повязані з діяльностю представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених). На цей час зареєстровано понад 150 патентних повірених;

захист прав власникі і споживачів від недобросовісної конкуренції;

удосконалення економічних важелів управління охороною інтелектуальною власністю;

освіта і формування громадської свідомості.

У доктрині сучасного цивільного права майже не висвітлені засоби, процедури захисту особистих немайнових прав , що впливає на рівень демократії в країні.

Вивчаючи юридичну наукову літературу, мидійшли висновку, що майнові санкції не можуть охороняти особисті немайнові права належним чином.

Враховуючи немайновий характер цих прав, відповідальність за їх порушення повинна мати переважно немайновий зміст. Що стосується грошового штрафу, то він має застосовуватися лише тоді, коли немайнові санкції неспроможні стимулювати поведінку субєктів.

Автори пропонують стягувати грошовий штраф у прибуток держави, а не на користь потерпілого. Це пояснюється тим, що штрафні санкції здатні виконувати не відновлюючу, а лише привентивну функцію.

Прогнозується закріпити у законі перш ща све загальне право особи на усунення порушення будь-якого особистого немайнового права в судовому порядку. Крім того, обговорюється можливість застосування у цій сфері такої форми відповідальності, як громадська догана, громадський осуд, публічне вибачення винного правопорушника, стягнення штрафу, звільнення з посади або заборона обіймати відповідні посади Святоцький О. Жаров В. Удосконалення національного законодавства в сфері захисту цивільних прав //Право України.-1999.-№2.-с.74-75..

Чинне законодавство про захист особистих немайнових прав, що має прикладне значення, стосується захисту честі, гідності , ділової репутації. Але на думку кандтдата юридичних наук М. Галянтича його не можна визнати досконалим. Наведемо деякі приклади з його статті, що засвідчують це.

Захист честі, гідності, ділової репутації здійснюються тільки в коплексі один з одним. Але ж можна припустити, що у фізичної або юридичної особи постраждала тільки ділова репутація, все одно, виходячи з положень ст.7 ЦКУ, позов повинен бути спрямований саме на захист честі, гідності та ділової репуиації, хоча субєктивний склад правовідношення на різних етапах захисту може змінюватися. Крім того,субєктивні немайнов права можуть належати тільки певним категоріям осіб, яким ділова репутація може не належати .

Честь, гідність, ділова репутація, як правові категорії, мають кореспондуватисяз нормами загальновизнаних правил людського співжиття, принципами людської моралі. Саме з цих “не визначених критеріїв” з правової точки зору і необхідно виходити при їх встановлені. Але пртягом певного часу критерії моралі не тільки сильно змінилися, а ще довго будуть змінюватись відповідно до уявлення як уповноваженої, так і зобовязаної сторони. На жаль, середніх критеріїв оцінки закон не дає.

Невирішеним залишається й питання адекватності спростування, визначення видів іформ відновлення ділової репутації та інтересу. Відповідь на нього ЦК не дає. А у звязку з цим постає надзвичайно актуальне на сьогодні питання: як же в цьому випадку адекватно відшкодувати “зганьблену” честь, гідність, ділову репутацію. В звязку з цим також потребує вирішення питання про відновлення ділової репутації не тільки за допомогою грошей, а й в іншій адекватний спосіб.

На думку автора, всі названі вище питання становлять єдиний блок і тому мають вирішуватися єдиним нормативним документом.

Супільні відносини, що склалися у сфері захисту ділової репутації потребують вдосконалення і додаткової регламентації в ЦКУ. Для цього неохідно, насамперед, дати визначення понять “ділова репутація”, “честь”, “гідність”, що дозволить провести їх розмежування, визначити особливості цих поніть для фізичних та юридичних осіб.

Необхідно також передбачити норму такого змісту: “Орган, що поширив інформацію, зобовязаний на вимогу заявника в строк, що не перевищує одного місяця з дня її находження, опублікувати спростування, якщо у нього немає доказів того, що опубліковані ним матеріали відповідають дійсності”. І лише після того, коли особа, про яку поширювалася інформація, впевниться, що редакція не дає належного спростування або відмовляється від цього, можна у судвому порядку ставити питання про сплату штрафу, що і було передбачено старою редакцією ст.7 ЦК.

Проблема мінімального і максимального розмірів штрафу в разі відмови від спростування, компенсації матеріальної та моральної шкоди, спрямованої на відновлення ділової репутації має бути вирішена законодачо Олейников К. Защита имущественних интересов граждан //Вопроси єкономики.-2002.-№2.-с.146-150..

Як висновок, хочеться зазначити, що захист особистих і майнових прав в Україні не відповідає показникам розвитку цивілізованих країн. Громадяни нашої країни потерпають від реальної незахищеності цивільних прав і не можливості добитися справедливості через відсутність дієвого правового механізму, економічних важелей, розвиненої інфраструктурної мережі, що б забезпечили гарантії цивільно-правового захисту.

ВИСНОВКИ

На сучасному етапірозвтку нашої країни майже однією з найболючіших проблем є не гарантованість державного захисту прав і свобод громадян. Нові механізми ведення ринкової економіки, правгнення до реалізації найкращих прад світового досвіду, бажання інтеграції у Європейське співтовариство України ставить вирішення цих проблем на одне з перших місць.

Найбільше збентеження і навіть збурення викликає, те що прийняті законодавчі акти із захисту особистих і майнових прав не мають реальної практичної реалізації: не всі громадяни мають можливість відстояти свої права в судовому порядку. Зараз править принцип: хто сильніше - той і править, хто стоїть при владі, має більше фінансових можливостей - той реально може впливати на прияняті рішення. Пересічений громадян, який не знається на законах і юридичнихтонкощах за таких обставин навіть не намагається відстоювати справедливість. Де ж реальна демократія?

Законодавче закріплення права приватної власності було історичною необхідністю при становленні ринкових віднгосин і мало велике значення при подальшому формувані громадської свідомості, бо закріплювало почутя господаря. Держава дала можливість громадянам приватизації державного житлового фонду, дала можливість здійснювати підприємницьку діяльність, дала можливість вільно і на свій розсуд розпоряджатися своїм майном.

Це безперечно позитивні тенденції, але досвід минулих років і сьогодення говорить нам про наявність основної проблеми: законодавча гра на користь влади призводить до не можливості відстояти і захистити права приватної власності (згадаємо сумнозвісні”фінансові піраміди” і”трастовий бум”, неповернені внески до Ощадбанку СРСР).

Відсутність законодавства про захист деожателів корпоративних прав, нетрадиційні форми фінансування малого бізнесу на основі тимчасовості передачі права користування або розпорядження при збережені прававолодіння (франчайзинг, лізбек, селенг), обігу цінних паперів, що несуть за собою зміну права власності в майбутньому надмірній податковий тягар, дорогі кредитні і орендні ресурси не дають можливості інвестиції у підпиємницьку діяльність на основі приватної власності громадян і захисту цих прав.

Навіть, якщо громадянин на свій ризик і здійснює підприємницьку діяльність, то він все одно знаходиться в незахищеному середовищі від конкурентів, бо до цього часу не було пийнято таких важливих законів як закон “Про захист комерційної таємниці”, “Про місце походження товару”, “Про захист прав на фірмове найменування”.

Проблеми охорони інтелектуальноїї власності в нашій країні залишаються на незахищеному рівні. Попри активізацію зусиль правоохороних органів щодо захисту інтелектуальної власності, загальний рівень правопорушень у цій сфері залишається високим. Це є підставою для звинувачення України у низьких стандартах охорони інтелектуальної власності на міжнародному рівні. Тому, на нашу думку, необхідно:

запровадити дієвій механіз упарвління і розвитку інфраструктури у сфері охорони інтелектуальної власності через створення відповідних Комітетів з охорони винахідництва і раціоналізаторства, секретних відділів з захисту комерційних таємниць на виробництві; Державних служб підтримки винахідників при органах місцевого самоврядування; Консультаційних органів державної і недержаної форми власності з приводу захисту інтелектуальної власності. Основними функціями цих органів є розяснення законодавства, порядку одержання патенту, надання кредитів на внесення плати за патент, надання представницьких і довірчих послуг при реалізації прав на інтелектуальну власність;

підготовка і підвищеня кваліфікації спеціалістів у сфері охорониінтелектуальної власності. Це можна реалізувати через відкриття факультетів, вищих навчальних закладів по всій території України,що будуть готувати спеціалістів з охорони інтелектуальної власності на високому рівні; проведення міжнародних семенарів, галузевих та регіональних конференції щодо захисту прав: друк навчально-методичної літератури з цього приводу;

підготовка Закону України “Про патентних повірених” і створення Патентного суду для вирішення спорів з приводу захисту інтелектуальноїх власності;

застосування каральних елементів у системі захисту інтелектуальної власності шляхом внесення змін у відповідні законодавчі акти -конфіскація матеріалів і устаткування, за допомогою яких було здійснено відтворення творів, виплата компенсацій, стягнення штрафу в прибуток бюджету, сувора відповідальність порушника, що ухиляється від виконання судового рішення, прийнятого за фактом порушення права інтелектуальної власності. За прострочення виконання рішення суду повина бути встановлена система штрафів відносно до прогресивної шкали залежно від тривалості прострочення;

законодавче закріплення можливості надання патентів і ліцензійних угод у спадок.

Цивільно-правовий захист особистих немайнових прав, які безпосередньо повязані з особою, знаходиться на дуже низькому рівні. На мою думку, основними шляхами розвязання цієї проблеми є:

закріпити у законі перш за все загальне право особи на усунення порушення будь-якого особистого немайнового права в судовому порядку і створити відповідну структурну процедуру захисту цих прав: спочатку вимагати захисту на рівні місцевого опорного пункту міліції, де можуть працювати і психологи, а при не можливості розвязати цю проблему вже потім звертатися до суду;

застосування у цій сфері такої форми відповідальності, як громадська дагана, громадський осуд, публічне вибачення винногоправопорушника, стягнення штрафу, звільнення з посади або заборона обіймати відповідні посади. При чому прблема мінімального і максимального розмірів штрафу в разі відмови від спростування, компенсації матеріальної та моральної шкоди має бути вирішена законодавчо;

підвищення громадської свідомості і активності з приводу захисту осбистих немайнових прав, що може продиться за участю профспілок, дячів Рад народних депутатів на місцях, юристів, засобів масової інформації шляхом опублікування статей, видачі брошур, проведення мітингів, що б дало можливість осуджувати бездіяльність з цього приводу державних діячів, суддів і сприяти прийняттю неупереджених рішень.

Отже, розвязання проблеми реального і гарантовоного захисту особистих і майнових прав громадян безпосередньо повязані із складною економіко-політичною ситуцією в країні, із бездієвістю влади ,із прийняттям за відомо недосконалих законів, які б працювали на правлячі кола, а не на народ із побоювання і не бажанням самого народу боротися за справедливість.


Подобные документы

  • Загальні положення про систему захисту прав інтелектуальної власності. Цивільно-правовий захист права інтелектуальної власності: захист авторського права і суміжних прав, захист патентних прав. Кримінально-правовий та адміністративно-правовий захист.

    реферат [32,7 K], добавлен 14.02.2010

  • Поняття, види речей і правовий режим їх цивільно-правового обігу. Властивості цінних паперів. Об'єкти права інтелектуальної власності. Ознаки особистих немайнових благ. Захист майнових прав на речі та специфіка цих засобів стосовно нерухомого майна.

    курсовая работа [57,0 K], добавлен 30.09.2014

  • Характеристика законодавства України. Необхідність посиленої турботи про неповнолітніх. Правова характеристика регулювання цивільно-правового захисту неповнолітніх в школах-інтернатах. Проблеми захисту майнових та особистих немайнових прав неповнолітніх.

    дипломная работа [100,9 K], добавлен 21.07.2009

  • Захист інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Особисті немайнові права фізичних осіб (поняття, зміст, система, особливості здійснення та захисту).

    статья [13,7 K], добавлен 11.09.2017

  • Право власності в Україні. Поняття та форми власності. Об’єкти і суб’єкти права власності. Здійснення права власності. Засоби цивільно-правового захисту права власності. Речево-правовий захист прав власності. Зобов'язально-правовий захист права власності.

    дипломная работа [77,2 K], добавлен 29.09.2005

  • Поняття, характеристика та правове регулювання особистих немайнових прав, основні їх форми. Зміст відмінності правового захисту від правової охорони. Колізійне регулювання особистих немайнових прав у міжнародному приватному праві України й Польщі.

    курсовая работа [46,9 K], добавлен 29.02.2012

  • Цивільно-правові відносини в сфері здійснення та захисту особистих немайнових та майнових прав фізичних осіб. Метод цивільного права та чинники, що його зумовлюють. Характерні риси імперативного елементу цивільно-правового методу правового регулювання.

    курсовая работа [99,0 K], добавлен 13.04.2014

  • Методи та законодавча база захисту та запобігання порушенню прав інтелектуальної власності. Типові порушення авторського права та суміжних прав. Відстеження порушень прав інтелектуальної власності, форми та засоби їх захисту, визначення відповідальності.

    реферат [432,6 K], добавлен 03.08.2009

  • Поняття речей і правовий режим їх, цивільно-правового обігу. Класифікація речей та її правове значення. Захист майнових прав на речі та специфіка цих засобів стосовно нерухомого майна. Чітке уявлення про природу речей, їх цивільно-правовий обіг, класифіка

    курсовая работа [29,9 K], добавлен 12.05.2004

  • Розгляд особливостей цивільного, кримінального та адміністративно-правового способів охорони та захисту інтелектуальної власності згідно законодавства України. Порівняльна характеристика європейського і вітчизняного досвіду захисту авторських прав.

    контрольная работа [40,5 K], добавлен 18.06.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.