Кримінальне процесуальне право України

Поняття кримінального процесу як діяльності компетентних органів і посадових осіб. Завдання кримінального процесу. Його роль у державному механізмі боротьби зі злочинністю та охороні прав людини. Джерела кримінального процесу.

Рубрика Государство и право
Вид курс лекций
Язык украинский
Дата добавления 09.05.2007
Размер файла 169,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

§ 58. Рішення суду чи судді про віддання обвинуваченого до суду.

Розгляд справи у стадії віддання до суду завершується прийнятим судом у розпорядчому засіданні чи суддею одноособово за наявності для того підстав одного з таких рішень: 1) про віддання обвинуваченого до суду (достатні підстави, з`ясовані питанні ст.242, 253; можливо виключення окремих пунктів висновку, обрання, скасування чи зміна запобіжного заходу, мотиви зазначаються в ухвалі чи постанові); 2) про направлення справи за підслідністю (якщо справа не підсудна даному суду); 3) про зупинення провадження у справі (обвинувачений зник і місцеперебування його не відоме - до розшуку, тяжке захворювання обвинуваченого - до одужання, декілька обвинувачених - справа з таких підстав щодо зниклого або хворого виділяється в окреме провадження); 4) про повернення справи на додаткове розслідування (істотна неповнота або неправильність попереднього розслідування, істотне порушення КП закону, наявність підстав для пред`явлення обвинувачення, яке не було пред`явлено, наявність підстав притягнення інших осіб, коли окремий розгляд не можливий; неправильне об`єднання або роз`єднання справ (246)); 5) про закриття справи (з підстав, що виключають провадження (6), що дає право суду звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності (7-10)). Закон ставить однакові вимоги для прийнятих рішень: постанови чи ухвали (ст.243, 250). Умови повернення на додаткове розслідування у всякому разі: 1) не додержаний порядок порушення кримінальної справи, провадження дізнання і попереднього слідства: попереднє розслідування проведено без порушення кримінальної справи, справа порушена неправомочною особою, проведено розслідування особами що підлягають відводу за ст.58 і 60 КПК, розслідування проведено за матеріалами, виділеними в окреме провадження щодо іншої особи за новим обвинуваченням без порушення справи; розслідування проведено без скасування раніше винесеної постанови про закриття справи або про відмову в порушенні кримінальної справи про тієї самої особи за тим же обвинуваченням; 2) порушено ст.44 і 45 КПК щодо обов`язкової участі захисника і порядку його допуску; 3) порушено ст.19 КПК, якщо обвинувачений не володіє мовою і не був забезпечений перекладачем; 4) пред`явлене неконкретне обвинувачення (не вказані час, місце, спосіб, мотив, інші ознаки складу злочину, стаття КК), не дана юридична оцінка кожному діянню, якщо особу обвинувачено у вчиненні кількох злочинів; 5) необґрунтовано відхилено клопотання обвинуваченого чи інших учасників про встановлення обставин, що мають істотне значення, і вони не можуть бути встановлені судом; 6) формулювання в обвинувальному висновку істотно відрізняється від формулювання в постанові про притягнення, або погіршує становище обвинуваченого, порушено право на захист; 7) не забезпечено право обвинуваченого, потерпілого чи адвоката на ознайомлення з матеріалами справи; 8) в обвинувальному висновку не зазначені докази, що підтверджують пред`явлене обвинувачення; 9) обвинувальний висновок не затверджене прокурором; 10) суд не згоден, що прокурор, при затвердженні обвинувального висновку змінив обвинувачення на менш тяжке чи виключив з нього окремі пункти; 11) інші істотні порушення. Повертаючи справу на додаткове розслідування суддя (суд у розпорядчому засіданні) залежно від перелічених в ст.246 підстав прийняття такого рішення повинен відзначити в постанові (ухвалі): в чому конкретно виявилась неповнота або неправильність попереднього розслідування; які обставини мають бути з`ясовані при додатковому розслідуванні, які слідчі дії мають бути вчинені; які істотні порушення допущені про попередньому розслідуванні, як вони мають бути усунені; підстави пред`явлення нового обвинувачення; що свідчіть про необхідність притягнення інших осіб і чому ці матеріали не можуть бути виділені в окреме провадження; в чому полягала неправильність об`єднання чи роз`єднання справ; залишити, змінити, обрати запобіжний захід. Вказівки суду для органу попереднього слідства і прокурора обов`язкові. Рішення про закриття справи приймається за умов, що: 1) між зібраними доказами немає суперечностей, з них можна зробити висновок про віддання до суду; 2) особа не заперечує, якщо справу щодо неї закривають внаслідок закінчення давності; амністії або помилування (п.3, 4 ч.1 ст.6); зміни обстановки (ст.7); з притягненням до адміністративної відповідальності (7-2); передачею матеріалів до товариського суду (8); застосування заходів примусового виховного впливу до неповнолітнього (7-3, 9); передачі особи на поруки громадській організації або трудовому колективу (10); 3) наявні всі інші умови, необхідні для закриття справи на підставах ст.7, 7-2-10. Закриваючи справу суд (суддя) скасовує застосовані запобіжні заходи, заходи щодо забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності, інші речі, нажиті злочинним шляхом за вимогами ст.81 КПК. Копія постанови (ухвали) про закриття негайно вручається обвинуваченому, потерпілому і направляється прокуророві (ч.2 ст.248), який має право у 7 денний строк з дня прийняття внести до вищестоящого суду окреме подання. Обвинувачений, його захисник і законний представник, потерпілий і його представник також наділені правом оскарження в цей же строк у частині, яка стосується підстав і мотивів закриття справи (ст.252). Учасники процесу можуть оскаржити і постанову судді у справах, зазначених у ч.1 ст.27 КПК. Якщо справа закривається за реабілітуючими підставами (необґрунтованим притягненням як обвинуваченого) або направляється на додаткове розслідування у зв`язку з істотними порушеннями КП закону, то суддя (суд у розпорядчому засіданні) має реагувати на це шляхом винесення окремої постанови (ухвали) (ч.2 ст.23-2 КПК). Справа має бути призначена до розгляду не пізніше 10 діб з дня надходження до суду (256). Після віддання обвинуваченого до суду постановою (ухвалою) суддя в межах 10 діб має вчинити дії по підготовки справи до розгляду в судовому засіданні: 1) вручення підсудному копії обвинувального висновку (під розписку не пізніше як за 3 доби до дня розгляду (ч.1 ст.254), під вартою - надсилається адміністрації місця утримання із повідомленням про необхідність доставки під вартою в засідання, у справах приватного обвинувачення у повідомленні про виклик зазначена стаття обвинувачення (ч.2 ст.251), розписка про вручення додається до справи, якщо не володіє мовою - забезпечують переклад); 2) забезпечення реалізації учасникам процесу їх права на ознайомлення з матеріалами справи (незалежно від того, чи знайомилися вони із матеріалами після закінчення попереднього розслідування); 3) виклик у судове засідання осіб, указаних в постанові чи ухвалі про віддання до суду (повісткою із зазначенням дня, часу, наслідків неявки, розписка додається до справи); 4) вжиття інших заходів, необхідних для розгляду конкретної справи в судовому засіданні (розпорядження про виклик народних засідателів, контроль за своєчасним вжиттям заходів до забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна судовим виконавцем чи органами попереднього розслідування, якщо цих заходів вжито під час віддання до суду; заходи щодо організації виїзного судового засідання тощо).

§ 59. Поняття та види підсудності кримінальних справ.

Підсудність - сукупність юридичних ознак (властивостей) кримінальної справи, на основі яких КП закон визначає суд, що має право і зобов`язаний розглянути її і вирішити по суті пред`явленого обвинувачення. Визначити підсудність означає встановити суд, який уповноважений законом вирішити конкретну кримінальну справу. Практичне значення підсудності: чітке, юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення справ забезпечує правильне функціонування всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань, є однією з правових гарантій справедливого правосуддя. Так реалізується одне з невід`ємних прав людини - право на розгляд і вирішення справи щодо неї компетентним судом, до підсудності якого належить дана справа (ст.7 Декларації прав людини). Підсудність має бути чітко регламентована законом, і обвинувачений вправі знати, який суд у відповідності з законом уповноважений розглянути його справу. Такій підхід виключає суб`єктивізм посадових осіб (прокурорів, суддів) у вирішенні питання про те, в який суд необхідно направити справу для її розгляду по суті. Види підсудності: 1) родова (предметна); 2) спеціальна; 3) персональна; 4) територіальна (місцева); 5) за зв`язком справ. Родова підсудність визначається видом та характером вчиненого злочину й обумовлюється його кваліфікацією. Ця ознака розмежовує повноваження кожної ланки судової системи як суду першої інстанції. Визначається прямою вказівкою закону про віднесення певних категорій справ до розгляду і вирішення їх судом окремої ланки. За ст.33 КПК районному, міському, міжрайонному (окружному) суду - основній ланці в системі судів загальної юрисдикції - підсудні всі кримінальні справи, які підсудні вищестоящим судам і військовим судам. У випадку особливої складності або важливості справи, підсудної районному (міському) чи міжрайонному суду, ВС АРК, обласний, Київський і Севастопольській міські суди мають право прийняти її до свого провадження. Ініціатива про передачу справи у цих випадках може надходити не тільки від голови відповідного районного (міського) чи обласного (прирівняного) суду, а й від прокурора АРК, області, міст К. і С. чи його заступника (ч.2 ст.34; ч.3 ст.232 КПК). ВС України як суду першої інстанції підсудні за предметною ознакою справи особливої складності або виняткового громадського значення (ст.35 КПК). Приймаються до розгляду зі ініціативою Генпрокурора України чи його заступника (ч.3 ст.232), а також за власною. Спеціальна підсудність визначається особливостями суб`єкта злочину, іноді і місця вчинення злочину. Стосується злочинів, вчинених військовослужбовцями, працівниками особливо режимних об`єктів, суддями та нардепутатами. Це підсудність міжобласного суду і військових судів. В межах спеціальної підсудності можна виділити персональну підсудність (визначено виключно особливостями суб`єкта вчинення): стосовно військовослужбовців, суддів, нардепутатів. Є додатковою гарантією недоторканості представників законодавчої і судової влади. Справу щодо судді не може розглядати суд, де працював обвинувачений (ч.5-7 ст.13 ЗУ про статус суддів), про злочині нардепутатів підсудні ВСУ (ч.4 ст.27 ЗУ про статус нардепутата України). Територіальна (місцева) підсудність визначається місцем скоєння злочину, за загальним правилом справа розглядається в тому суді, в районі якого вчинено злочин, якщо місце встановити не можливо - в районі закінчення попереднього розслідування в даній справі (ст.37 КПК). Підсудність за зв`язком справ визначається можливістю об`єднання в одному провадженні справ про обвинувачення однієї особи або групи осіб у вчиненні одного або декількох злочинів, які підсудні різним судам за предметної, територіальною, іншими ознаками. Правила зв`язку справ: 1) дві і більше осіб у вчиненні декількох злочинів - в районі порушення справи або закінчення попереднього слідства (ст.39 КПК); 2) одна особа або група у декількох злочинів - розглядається вищестоящим з судів (ч.1 ст.40 КПК); 3) одна особа або група у декількох злочинів, один злочин військовому суду - військовий суд (ч.2 ст.40 КПК); 4) група одного або кількох злочинів, хоч одна справа загального суду - загальний суд (ч.3 ст.40 КПК). У випадках: 1) якщо кримінальна справа непідсудна даному суду; 2) якщо її доцільно розглянути в іншому суді, якому вона, як правило, непідсудна; - відбувається передача справи з одного суду до іншого. Інші випадки передачі справи: 1) задоволено відвід або самовідвід головуючого або іншого судді і можливості заміни немає; 2) головуючий у справі вже брав участь у її розгляді, можливості сформувати новий склад суду після скасування вироку у даному суді немає; 3) суд, якому підсудна справа, малочисельний і зайнятий розглядом іншої справи протягом тривалого часу. Передача справи відповідно до ч.3 ст.38 КПК за вказівкою відповідного голови, та за ч.4 ст.38 КПК за вказівкою голови ВСУ, безпосередня передача справи не допускається. Спір про територіальну підсудність заборонений законом (ст.42), щоб не допустити тяганини в розгляді справи.

§ 60. Підготовчі дії досудового розслідування. Питання, що підлягають вирішенню.

Справа має бути призначена до розгляду не пізніше 10 діб з дня надходження до суду (256). Після віддання обвинуваченого до суду постановою (ухвалою) суддя в межах 10 діб має вчинити дії по підготовки справи до розгляду в судовому засіданні: 1) вручення підсудному копії обвинувального висновку (під розписку не пізніше як за 3 доби до дня розгляду (ч.1 ст.254), під вартою - надсилається адміністрації місця утримання із повідомленням про необхідність доставки під вартою в засідання, у справах приватного обвинувачення у повідомленні про виклик зазначена стаття обвинувачення (ч.2 ст.251), розписка про вручення додається до справи, якщо не володіє мовою - забезпечують переклад); 2) забезпечення реалізації учасникам процесу їх права на ознайомлення з матеріалами справи (незалежно від того, чи знайомилися вони із матеріалами після закінчення попереднього розслідування); 3) виклик у судове засідання осіб, указаних в постанові чи ухвалі про віддання до суду (повісткою із зазначенням дня, часу, наслідків неявки, розписка додається до справи); 4) вжиття інших заходів, необхідних для розгляду конкретної справи в судовому засіданні (розпорядження про виклик народних засідателів, контроль за своєчасним вжиттям заходів до забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна судовим виконавцем чи органами попереднього розслідування, якщо цих заходів вжито під час віддання до суду; заходи щодо організації виїзного судового засідання тощо).

§ 61. Складові частини судового розгляду справи. Наслідки неявки в судове засідання учасників судового розгляду та свідків.

Судовий розгляд кримінальної справи - це встановлена законом система процесуальний дій суду та учасників судового розгляду, послідовне проведення яких спрямоване на всебічне, повне й об`єктивне дослідження матеріалів справи, встановлення в ній істини і винесення законного, обґрунтованого і справедливого вироку. Складові: 1) підготовча частина судового засідання; 2) судове слідство; 3) судові дебати; 4) останнє слово підсудного; 5) постановлення і проголошення вироку. Підготовча частина судового засідання. Порядок: 1) відкриття судового засідання (головуючий відкриває засідання, оголошує справу, з`ясовує у підсудного чи погоджується він на одноособовий розгляд чи у складі 3 суддів (про злочини з позбавленням волі більше 10 років)); 2) перевірка явки учасників судового розгляду (хто з`явився, причини неявки відсутніх, якщо можливо забезпечення явки, питання про допуск громадських обвинувача і захисника (ухвала, постанова); 3) роз`яснення перекладачеві його обов`язків, якщо він бере участь (ст.178 КК за завідомо неправильний переклад, відібрання підписки ст.285 КПК); 4) встановлення особи підсудного (переконання, що це та сама особа, перевірка інформації про неї, запитує, чи були вручені підсудному копія обвинувального висновку, копія ухвали розпорядчого засідання чи постанови, якщо ними було змінено обвинувальний висновок, або повістка у справах приватного обвинувачення, якщо не вручено - вручають та відкладають справу на три дні, але підсудний може просити про розгляд); 5) оголошення складу суду і роз`яснення право відводу (якщо заявлено відвід - виносить мотивована ухвала (постанова) в нарадчій кімнаті ст.287); 6) вирішення питання про можливість розгляду справи у випадку неявки кого-небудь з учасників судового розгляду або інших викликаних у судове засідання осіб (причини неявки, заслуховування думки учасників, продовження чи відкладення розгляду ст.288-292); 7) видалення свідків із залу суду (видаляються, вживаються заходи, щоб вони не спілкувались між собою, потерпілі та експерти не видаляються ст.293); 8) роз`яснення прав і обов`язків учасникам судового розгляду; 9) заявлення і розв`язання клопотань учасників судового розгляду (про виклик нових свідків, експертів, витребування і приєднання нових доказів та ін., заслуховує думку прокурора, про що складає мотивовану ухвалу (постанову); після цього оголошується про початок судового слідства. Воно є основною частиною, оскільки вирок може ґрунтуватися лише на доказах, які були розглянуті і досліджені в ході судового слідства (ч.2 ст.323 КПК). Починається з читання обвинувального висновку, ухвали розпорядчого засідання чи постанови судді, у справах приватного обвинувачення оголошується заява потерпілого, з протокольною формою досудової підготовки - постанова про порушення кримінальної справи і віддання правопорушника до суду, якщо заявлено цивільний позов - оголошується позовна заява (ст.287 КПК). Після цього головуючий запитує кожного підсудного, чи зрозуміло їм обвинувачення, роз`яснює його суть, запитує підсудного і цивільного відповідача чи визнають вони заявлений позов (298). Потім суд встановлює порядок дослідження доказів. Судове слідство провадиться у повному обсязі незалежно від визнання підсудним пред`явлених йому обвинувачень (299). Примірний порядок дослідження доказів: допит підсудного (якщо він визнає вину, це його право а не обов`язок, спочатку розповідає сам, потім ставлять запитання прокурор, громадський обвинувач, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, захисник, громадський захисник, підсудний і, нарешті, суддя, суддя може протягом усього часу допиту ставити запитання), допит потерпілого (завжди перед допитом свідків, має право відмовитися від дачі показань, не видаляється із залу), допит свідка (спочатку розповідає сам, потім ставлять запитання прокурор, громадський обвинувач, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, захисник, громадський захисник, підсудний і, нарешті, суддя), перехресний допит та очна ставка в судовому засіданні (складні види допитів, не регламентовані КПК, ч.2 ст.304: кожного свідка можна додатково допитати або допитати в присутності уже допитаних свідків, перед початком очної ставки обов`язкове роз`яснення прав і з`ясування взаємовідносин осіб), пред`явлення для впізнання осіб чи предметів свідкам, потерпілим чи підсудним (за правилами попереднього розслідування), проведення експертизи в суді (коли необхідність вперше з`ясувалась під час віддання обвинуваченого до суду чи в ході судового розгляду), огляди. Після розв`язання клопотань і виконання додаткових дій головуючий оголошує судове слідство закінченим. За межами судового слідства суд не вправі прийняти, витребувати і дослідити жодного доказу, а в разі такої необхідності зобов`язаний своє ухвалою (постановою) відновити слідство в межах з`ясування обставин, які викликали його відновлення. Після закінчення судового слідства суд переходить до судових дебатів. Вони починаються промовою державного обвинувача (прокурора), за ним промова громадського обвинувача, цивільного позивача і цивільного відповідача, промова громадського захисника, промова захисника. Суд не має права обмежувати тривалість судових дебатів певним часом, але зупиняє учасника, коли він виходить за межі розглядуваної справи (ч.4 ст.318 КПК). Після оголошення промов учасники дебатів мають право обмінятися репліками: в стислій формі звернути увагу суду на перекручення фактів, домисли, неправильні судження. Право останньої репліки завжди належить захисникові, а за його відсутності - підсудному (ч.5 ст.318). Після закінчення дебатів головуючий надає підсудному останнє слово. Суд не вправі обмежувати його тривалість певним часом, задавати питання підсудному під час останнього слова не дозволяється, але якщо останнє слово використовується не за призначенням, суд вправі зупинити підсудного, та позбавити слова якщо він нехтує зауваженнями. Після заслуховування останнього слова суд негайно виходить до нарадчої кімнати для постановлення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання.

Участь підсудного в судовому розгляді обов`язкова. Коли підсудний не з`явився без поважних причин суд ухвалою (суддя постановою) відкладає розгляд і може покласти на нього судові витрати, пов`язані з відкладенням засідання. Крім того, суд має право винести ухвалу (суддя постанову) про привід підсудного, заміну запобіжного заходу на більш суворий або про обрання запобіжного заходу, коли його не було обрано раніше (ст.288 КПК). Про неявку в судове засідання адвоката суд повідомляє відповідне адвокатське об`єднання, кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатуру (289). Про неявку прокурора, участь якого обов`язкова, без поважних причин суд повідомляє вищестоящого прокурора. Неявка громадського обвинувача або громадського захисника не перешкоджає слуханню. Неявка потерпілого в судове засідання ставить перед судом необхідність вирішити питання про розгляд справи або відкладення, в залежності від можливості з`ясувати всі обставини у відсутності потерпілого та захистити його права. Неявка потерпілого без поважних причин, за винятком справ приватного обвинувачення ч.1 ст.27, суд може застосувати до нього привід. У справах приватного обвинувачення неявка потерпілого без поважних причин дає право судові закрити справу, але за клопотанням підсудного вона в цих випадках може бути розглянута по суті у відсутності потерпілого (ст.290). Неявка в судове засідання без поважних причин цивільного позивача або його представника відповідно до ст.290 тягне за собою залишення цивільного позову без розгляду, за клопотанням цивільного позивача може бути розглянути в його відсутності, якщо позов підтримує прокурор, або він заявлений підприємством, організацією - незалежно від явки. Наслідки неявки цивільного відповідача в КПК не врегульовані

§ 62. Вирок, його види, зміст, процесуальний порядок постановлення.

Суд може постановити два види вироків - обвинувальний і виправдувальний (ст.327). Обвинувальний (коли факт злочину і вина підсудного беззаперечно знайшли своє підтвердження) вирок буває: 1) з призначенням підсудному покарання; 2) без призначення покарання (діяння або особа втратило суспільну небезпечність); 3) із звільненням засудженого від покарання (закінчення строків давності, прийнято акт про амністію, помилування); 4) з призначенням засудженому покарання, але із звільненням його від відбування у зв`язку з наданням відстрочки виконання вироку (ст.46-1, на строк від 1 до 2 років зі сплатою штрафу). Виправдувальний вирок: 1) не встановлено події злочину (цивільний позов залишають без розгляду, його можна пред`явити в порядку цивільного судочинства); 2) в діянні підсудного немає складу злочину (відмовляють в цивільному позову); 3) не доведено участі підсудного у вчиненні злочину (відмовляють в цивільному позову). Постановлення вироку відбувається в нарадчій кімнаті, де можуть бути лише судді, що входять до складу суду в даній справі, присутність інших осіб, в тому числі народних засідателів, секретаря судового засідання, не допускається. Суддя забороняється розголошувати міркування, що висловлювалися в нарадчій кімнаті (322), порушення таємниці тягне за собою скасування вироку (п.6 ч.2 ст.370). Якщо справа розглядалася колегіально судом, то перед постановленням вироку відбувається нарада суддів під керівництвом головуючого, якій послідовно ставить на вирішення питання, перелічені в. ст.324: чи мало місце діяння, чи є склад злочину, якою статтею він передбачений, чи винен підсудний, чи підлягає покаранню, чи є обтяжуючі чи пом`якшуючі обставини, чи є підсудний особливо небезпечним рецидивістом, яка міра покарання має бути призначена, чи повинен підсудний її відбувати, в якому виді виправно-трудовій колонії або в тюрмі повинен відбувати покарання засуджений, чи підлягає задоволенню цивільний позов, чи мають бути відшкодовані збитки та в якому розмірі, що зробити з майном, яке описане, речовими доказами, цінностями, набутими злочинним шляхом, на кого мають бути покладені судові витрати, їх розмір, який запобіжний захід слід обрати щодо підсудного, чи сліду випадках ст.14 КК застосувати примусове лікування чи встановити над ним опікування. При негативній відповіді на одне із 3 перших запитань судді повинні постановити виправдувальний вирок. Питання вирішуються простою більшістю голосів, ніхто не має право утримуватися від голосування, головуючий голосую останнім. Пише вирок один із суддів (головуючий), підписують усі, той, хто в меншості не звільняється від підписання, але має право окремо викласти свою думку (приєднується до справи, оголошенню не підлягає, але направляється в порядку нагляду та перегляду), виправлення у вироку застережуються та підписуються усіма суддями до його проголошення. Після підписання вироку судді повертаються до залу і головуючий (або один із суддів) проголошує вирок. Незалежно від закритого чи відкритого розгляду вирок проголошується публічно, його заслуховують стоячи. Якщо підсудний не володіє мовою перекладач зачитує його рідної мовою. При виправданні підсудного чи звільненні його від відбування покарання, або засудження не до позбавлення волі коли він перебуває під вартою його негайно звільняють. Потім суддя роз`яснює зміст вироку. Якщо вирок виправдувальний, суддя роз`яснює виправданому порядок відновлення його порушених прав (ст.53-1 КПК). Не пізніше 3 діб після проголошення вироку його копія вручається засудженому або виправданому. Вирок складається з 3-х частин: вступної (назва суду, час, місце постановлення, склад суду, учасники, інформація про особу підсудного, стаття КК), мотивувальної (обвинувальний вирок: місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки, мотиви, докази, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, зміна обвинувачення та її мотиви, чи є підсудний рецидивістом, клопотання, застосовані заходи, інше; виправдувальний вирок: формулювання обвинувачення, підстави виправдання, мотиви відхилення цивільного позову або залишення його без розгляду) і резолютивної (обвинувальний: рішення про вину, покарання та з інших питань, що вирішуються в нарадчій кімнаті; виправдувальний: ім`я виправданого, рішення про визнання невинним і виправданим, рішення про скасування запобіжного заходу і заходів щодо забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна, рішення про речові докази, судові витрати, про порядок і строк оскарження вироку, рішення про відмову в цивільному позові або залишення його без розгляду).

§ 63. Протокол судового засідання. Порядок складання і зміст. Зауваження до протоколу.

Під час розгляду справи ведеться протокол судового засідання. Веде його секретар, завдання якого - чітко і вичерпно відобразити в протоколі весь хід судового розгляду справи, починаючи від його відкриття і закінчуючи закриття судового засідання. Протокол має бути складений і підписаний головуючим і секретарем судового засідання потягом трьох діб. Протокол судового засідання - важливий процесуальний документ. Переважно по ньому касаційна і наглядова інстанції будуть вирішувати питання про повноту, всебічність і об`єктивність судового розгляду та правильність дій суду, відповідність вироку даним, які були встановлені в судовому засіданні. Учасники судового розгляду мають право протягом трьох діб з дня складання протоколу ознайомитися з ним і подати письмові зауваження, вказавши, в чому полягає його неправильність бо неповнота. Головуючий у судовому засіданні зобов`язаний роз`яснити їм це право, про що має бути зазначено у протоколі. Зміст протоколу судового засідання, порядок підписання і розгляду зауважень ст.87. зазначаються: місце і час початку та закінчення засідання; назва і склад суду; справа; секретар, прокурор, громадський обвинувача, підсудний, його захисник, громадський захисник, потерпілий, цивільний позивач і відповідач та їх представники, експерт, перекладач, свідки, що з`явились, свідки, що не з`явились і чому; докладні дані про особу підсудного, час одержання ним обвинувального висновку; роз`яснення підсудному його прав; роз`яснення прав і обов`язків іншим особам, які брали участь у справі; ухвали суду, прийняті на місці; всі розпорядження головуючого і дії суду в тому порядку, в якому вони відбувались; всі заяви, прохання і клопотання осіб, що брали участь у справі; докладний зміст записаних у першій особі показань підсудного, потерпілого й свідків; відповіді експерта на додаткові запитання; послідовність і короткий зміст судових дебатів; зміст останнього слова підсудного; вказівка про проголошення вироку і роз`яснення порядку й строків його оскарження (у виняткових випадках право на подання помилування). Головуючий у судовому засіданні зобов`язаний роз`яснити учасникам судового розгляду право на ознайомлення з протокол судового засідання і подачу письмових зауважень про його неправильність або неповноту протягом трьох діб, про що має бути зазначено у протоколі. При невиконанні цих вимог (ч.1 ст.88 КПК) головуючий не вправі відмовити учасникам в ознайомлені і в прийнятті зауважень у разі пропущення ними зазначеного строку. Суддя, який головував в судовому засіданні, розглядає подані зауваження і в разі згоди з ними засвідчує їх правильність, а при незгоді вони вносяться на розгляд судового засідання, як правило, у тому ж складі суду, який розглядав справу. Якщо ж це неможливо, зауваження розглядаються судом, у складі якого повинні бути двоє із суддів, які розглядали цю справу. В судовому засіданні можуть брати участь особи, які подали зауваження на протокол. Коли справа розглядалась суддею одноособово, він одноособово розглядає зауваження на протокол судового засідання. Розглянувши зауваження, суд виносить мотивовану ухвалу, а суддя - постанову, якою посвідчує правильність зауважень або відхиляє їх. Зауваження на протокол і ухвала суду чи постанова судді в усіх випадках приєднується до справи (ст.88). При вибутті двох або всіх суддів, які розглядали справу, про це повідомляється особам, що подали зауваження, а зауваження приєднуються до справи і оцінюються судом касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг або подання (п.21 постанови Пленуму ВСУ від 27.12.85 №11).

§ 64. Строки і суб'єкти касаційного оскарження вироку та внесення на нього подання прокурора.

Суб`єкт внесення касаційного подання на вирок суду є прокурор - державний обвинувач. Підсудний, його захисник та законний представник неповнолітнього підсудного, потерпілий, цивільний позивач, відповідач та їх представники є суб`єктами касаційного оскарження вироку. Прокурор вправі (і зобов`язаний) внести касаційне подання на вирок у повному обсязі. У такому ж обсязі вправі оскаржити вирок підсудний, його захисник і законний представник неповнолітнього підсудного, а також потерпілий і його представник. Цивільний позивач і відповідач, їх представники вправі оскаржити вирок у частині, що стосується цивільного позову, а виправданий - у частині мотивів і підстав виправдання (ст.347 КПК). Касаційна скарга і подання на вирок суду першої інстанції можуть бути подані протягом 7 діб з моменту проголошення вироку. Для засудженого, який знаходиться під вартою, цей строк обчислюється з моменту вручення йому копії вироку. Не вважається пропущеним строк, якщо до його закінчення подання чи скарга біли здані на пошту або адміністрації місця попереднього ув`язнення (350). В разі пропущення строку учасники процесу вправі порушити перед судом, який постановив вирок, клопотання про його відновлення, яке розглядається в судовому засіданні і вирішується ухвалою суду або постановою судді. При відмові у відновленні ухвала (постанова) може бути оскаржена в загальному порядку до вищестоящого суду, який має право відновити пропущений строк. Витребування справи з суду, який постановив вирок, протягом встановленого для оскарження вироку строку не допускається, а подання касаційної скарги чи внесення подання зупиняє його виконання. Протягом зазначеного строку сторони вправі ознайомитися в суді з матеріалами справи, а також з поданими скаргами чи поданнями. Касаційні скарги і подання подаються через суд, який постановив вирок, хоч внесення їх безпосередньо до касаційної інстанції повідомляє про це тих суб`єктів права на оскарження вироку, інтересів яких стосується скарга чи подання. Ці особи мають право ознайомитися з ними і подати свої заперечення, які приєднуються до справи (349). Після закінчення строку, встановленого на оскарження вироку, суд, який його постановив, не пізніше доби надсилає справу разом із скаргою чи поданням, заперечення на них, якщо такі надійшли, до касаційної інстанції і визначає дату її розгляду останньою (352). До початку розгляду справи касаційною інстанцією, але не пізніше як за три доби, сторони вправі подати письмові додаткові до скарги інших осіб чи подання доводи і міркування, а також свої зауваження на скарги інших осіб чи подання прокурора. До початку розгляду можна відкликати скаргу (подання). Вищестоящий прокурор (заступник) має право доповнити, змінити подання. Засуджений має право відкликати скаргу свого захисника, крім випадків його обов`язкової участі (ч.3 ст.46). Якщо зміни погіршують становище засудженого, то їх внесення можливо не пізніше 3 днів до розгляду, з ними ознайомлюються особи, яких вони стосуються (353). Про день розгляду касаційної скарги своєчасно суд повідомляє учасників. Касаційна інстанція не пізніше ніж за три доби вивішує оголошення. Неявка учасників не є перешкодою для розгляду, але їх можуть викликати на свій розсуд. Питання про участь засудженого вирішується судом, засуджений, що з`явився в усіх випадках допускається давати пояснення. Засуджений має право мати як того, так і іншого захисника на свій розсуд. Суд касаційної інстанції розглядає справу у призначений судом першої інстанції день. У випадках особливої складності, інших виняткових випадках, розгляд може бути перенесений за ухвалою касаційного суду чи постановою голови обласного, Київського чи Севастопольського міських судів, ВС АРК не більше як на 10 днів. За ухвалою судової колегії в кримінальних справах, військової колегії та постановою Голови ВСУ чи його заступника перенесення може бути не більше як на один місяць (258-1).

§ 65. Підстави для скасування чи зміни вироку, ухвали, постанови суду касаційного порядку.

Зміна або скасування вироку в касаційному порядку може відбутися за наявності для цього касаційних підстав, тобто таких порушень вимог КП закону, які свідчать про незаконність і необґрунтованість вироку і вимагають його зміни або скасування. Це 1) однобічність і неповнота дізнання, попереднього чи судового слідства (нез`ясовані обставини, що мають істотне значення, перевірені не всі версії, не встановлені всі обставини, що підлягають доказуванню); 2) невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи (369: а) висновки суду не підтверджуються доказами, що розглянуті в судовому засіданні; б) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; в) є суперечливі докази, і суд не зазначив, чому взяв до уваги один із них; г) висновки суду у вироку містять істотні суперечності - за таких умов вирок зазнає змін); 3) істотне порушення КП закону (якщо порушеннями було обмежено право засудженого на захист, обмежено права потерпілого, цивільних позивача і відповідача, перешкодили суду об`єктивно, повно і всебічно розглянути справу - вирок скасовується); 4) невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого (не виходить за межі санкції, але є несправедливим: надто м`яким або суворим (372), за м`якістю вирок може бути скасований у випадки подання скарги потерпілим або внесення подання прокурором, коли надто суворий, касаційна інстанція має право сама змінити вирок на більш м`який (374)). Система цих касаційних підстав визначена ст.367 КПК. Згідно ст.368 КПК попереднє чи судове слідство в усякому разі визнається однобічне, коли: а) допитані не всі особи, не витребувані необхідні докази та матеріали, непроведена експертиза; б) не досліджені обставини, зазначені в ухвалі про направлення на додаткове розслідування або на новий розгляд; в) необхідність дослідження випливає з нових матеріалів, подані при касаційному розгляді; г) не достатньо з`ясовані дані про особу підсудного. Дана касаційна підстава передбачає невстановлення обставин, що мають істотне значення для вирішення справи, тому вирок скасовують, справу направляють на додаткове розслідування або новий судовий розгляд. Обов`язкове скасування вироку (безумовні касаційні підстави) (ч.2 ст.370 КПК): незакриття справи на попередніх стадіях за наявності для цього підстав; розгляд справи в незаконному складі суду; розгляд справи у відсутності підсудного, коли його присутність обов`язкова; розгляд справи без участі захисника, коли його участь обов`язкова; розгляд справи без перекладача, коли підсудний не володіє мовою; порушення таємниці нарадчої кімнати; непідписання вироку кимось з членів суду; відсутність протоколу судового засідання або коли він не підписаний головуючим або секретарем. Крім того коли порушено: обов`язковість відкритого розгляду; пред`явлення обвинувачення або ознайомлення з матеріалами; незмінність складу суду; надання підсудному права на захисну промову за відсутності захисника; надання останнього слова, деякі інші порушення. Неправильне застосування кримінального закону: а) незастосування судом крим. закону, який належало застосувати; б) застосування закону, який не підлягає застосування; в) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змістові (371).

§ 66. Порядок розгляду справи у касаційній інстанції. Касаційна ухвала по кримінальній справі, її значення і зміст.

Провадження в касаційній інстанцій відбувається на підставі тих же принципів, що й судовий розгляд. Відмінність: касаційна інстанція не проводить судового слідства, а перевіряє справу за наявними в ній та новододаними матеріалами. Справа розглядається судовою колегією в складі 3 професіональних суддів. Головуючий відкриває засідання, оголошує справу, встановлює, хто з`явився, чи всі були своєчасно повідомлені, в залежності від чого вирішує чи можливе слухання справи. Далі оголошує склад суду, прізвище прокурора і перекладача, з`ясовує питання про відводи (в загальному порядку). Головуючий опитує учасників процесу чи мають вони клопотання, які вирішуються після заслуховування думки щодо них прокурора та інших учасників. Розгляд починається доповіддю судді із складу суду, який викладає суть справи, основні доводи касаційної скарги чи подання. Якщо подані додаткові матеріали суд знайомить з ними прокурора та учасників. Потім, коли справа розглядається за поданням прокурора, він обґрунтовує його. Підсудний, його захисник, інші учасники, якщо вони беруть участь, дають свої пояснення, після який прокурор висловлює міркування щодо законності і обґрунтованості вироку у справі. Якщо справа за касаційною скаргою, то після доповіді судді учасники дають пояснення, а після прокурор висловлює свої свої міркування, не зв`язані позицією прокурора, що виніс подання. Заслухавши пояснення всіх суд уходить в нарадчу кімнату для винесення ухвали (360). Ведення протоколу судового засідання касаційної інстанції не передбачено, зміст основних дій і рішень суду відображається безпосередньо в касаційній ухвалі. В результаті розгляду одне із рішень (364): а) залишити вирок без зміни, касаційну скаргу (подання) - без задоволення; б)скасувати вирок і направити справу на нове розслідування або на новий судовий розгляд (за підставами ст.367, якщо новий розгляд в суд, то в іншому складі (375); в) змінити вирок (374) суд неправильно застосував кримінальний закон, обрав покарання, що не відповідає тяжкості вчиненого або особі винного, але суд не вправі застосувати закон, що передбачає більш тяжке покарання); г) скасувати вирок і закрити справу (при встановленні обставин зі ст.6-10, на які суд першої інстанції не звернув уваги, або його висновки не підтверджуються матеріалами справи (373). Скасування виправдувального вироку може відбутися лише за касаційним поданням прокурора, скаргою потерпілого, або скаргою виправданого, який не погоджується з підставою чи мотивами виправдання. Якщо касаційний суд дійде висновком про необхідність кваліфікації діяння за злочином, провадження по якому не могло бути порушено або підлягало закриттю по амністії або давності, він має перекваліфікувати вчинене, призначити покарання і звільнити засудженого від нього. Суд другої інстанції вправі закрити справу стосовно всіх засуджених або тільки деяких, в повному обсязі або в частині обвинувачення. Касаційна ухвала приймається з додержанням правил про таємницю та порядок наради суддів (322, 325), і складається з 3х частин: вступної, мотивувальної і резолютивної. Вступна: місце і час; назва і склад; прокурор та інші учасники; зміст резолютивної частини вироку; особа, що подала скаргу (подання); суть скарги (подання), додатково подані матеріали, за умови що суд поклав їх в основу свого рішення; короткий виклад пояснень учасників засідання, міркування прокурора. Мотивувальна: висновки касаційної інстанції щодо скарги (подання) і докладні мотиви прийнятого нею рішення з обов`язковим посиланням на відповідний матеріальний або процесуальний закон. Резолютивна: прийняте рішення. При поверненні на нове розслідування зазначаються обставини, що мають бути з`ясовані, і процесуальні дії, які слід виконати (378), при цьому касаційна інстанція не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, перевагу одного доказу над іншим, про застосування певного закону та про міру покарання (ч.2 ст.376). При повторному після скасування вироку розгляді суд першої інстанції не зв`язаний висновками касаційної інстанції, він розглядає справу в загальному порядку і вирішує всі питання за внутрішнім покаранням (377). Прийнята і підписана всіма суддями в умов нарадчої кімнати касаційна ухвала оголошується в залі судового засідання негайно після її постановлення. У складних справах може бути проголошена лише резолютивна частина, в якій зазначаються остаточні результати та час оголошення мотивованої ухвали, повне оголошення не пізніше 5 діб з часу завершення розгляду. При розходженні думок, суддя, що не погодився, підписує ухвалу та окремо письмово в нарадчій кімнаті викладає думку, яка приєднується, але не оголошується, вона доводиться до відома голови відповідного суду для вивчення і вирішення питання про принесення протесту на касаційну ухвалу в порядку нагляду (380). Касаційна ухвала остаточна, може бути оскаржена в порядку нагляду або за нововиявленими обставинами. Не пізніше 3 діб з часу постановлення касаційна ухвала разом зі справою і матеріалами надсилається для виконання суду, який постановив вирок. При скасуванні вирок і повернені на новий судовий розгляд - в той самий суд для розгляду в іншому складі, або в інший. одночасно з касаційною суд другої інстанції має право винести окрему ухвали у зв`язку з порушеннями, допущеними при розгляді справи судом першої інстанції, та інших підстав ст.23-2.

§ 67. Питання, що вирішується судом у стадії виконання вироку. Звернення вироку до виконання.

Питання, які виникають у процесі звернення вироку до виконання: 1) відстрочка виконання вироку (тяжка хвороба - до одужання; вагітність - до року; маленькі діти - доки їм 3 роки; виняткові обставини як стихійне лихо - не більше року; не допускається щодо особливо небезпечних рецидивістів, злочини проти держави, тяжкі більш п`яти років позбавлення волі; відстрочка штрафу не більше року); 2) давність виконання обвинувального вироку смертної кари. Питання, які вирішуються судом у процесі фактичного (реального) виконання вироку: 1) про застосування умовно-дострокового звільнення від покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким (52, 53 КК, 407 КПК), вирішує суд за спільним поданням органу, що відає виконанням покарання, та спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх, або за спільним поданням адміністрації і громадських організацій за місцем роботи засудженого до позбавлення волі з залученням до праці, військові - за поданням командування; таке питання вирішується судом за участю прокурора, органу виконання покарання і, як правило, засудженого (407); 2) про застосування умовного звільнення з місць позбавлення волі з обов`язковим залученням засудженого до праці (ч.1,2,3 52-1 КК, 407-1 КПК) за умови зразкової поведінки і чесної праці; 3) про звільнення від покарання і пом`якшення покарання, що вже реально виконується, у випадках засудження особи за діяння, караність якого нововиданим законом усунена або пом`якшена (54 КК, 405-1 КПК), здійснюється судом негайно після набрання чинності відповідним законом; 4) про звільнення від відбування покарання засудженого, який захворів на тяжку хворобу (109 ВТК, 408 КПК), за поданням адміністрації ВТУ на підставі висновку лікарської комісії або судмед (психіатричної) експертизи, суддя вправі застосувати примусові заходи медичного характеру або передати на лікування; 5) про звільнення від відбування покарання осіб, умовно засуджених до позбавлення волі або умовно звільнених з місць позбавлення волі, у зв`язку з визнанням їх інвалідами І або ІІ групи (408-1), суддею районного (міського) суду на підставі подання органу виконання покарання та висновку ЛТЕК; 6) про скасування умовного засудження і відстрочки виконання вироку (ч.5,6 45, ч.5 46-1 КК, 408-2 КПК) за поданням ОВС, спільно ОВС і служби неповнолітніх, клопотанням громадської організації чи трудового колективу; 7) про звільнення від покарання засудженого, щодо якого виконання вироку відстрочено (ч.6 46-1 КК, ч.3 408-2 КПК); 8) про звільнення і скасування відстрочки відбування покарання вагітним жінкам та жінкам, які мають дітей віком до 3 років (46-2 КК, 408-3 КПК), за поданням органу виконання покарання, письмово погодженої з прокурором, у судовому розгляді в десятиденний строк з дня надходження за участю прокурора, органу покарання або контролю за поведінкою та самої засудженої, за результатами - постанова; 9) про направлення осіб, умовно засуджених до позбавлення волі і умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов`язковим залученням до праці, в місця позбавлення волі відповідно до вироку (409-1); 10) про зміну призначеного засудженому виду ВТУ з відповідним режимом (410 КПК, 26,46,47 ВТК), судом за поданням адміністрації ВТУ; 11) про заміну виправних робіт та штрафу (ч.2 410 КПК, ч.3 29, 30, ч.2 32 КК); 12) про тимчасове залишення засудженого в слідчому ізоляторі чи в тюрмі і про переведення його з ВТУ в слідчий ізолятор чи тюрму (410-1) коли таке необхідно в зв`язку з розглядом іншої справи в цьому ж суді; 13) про застосування до засуджених, які є алкоголіками або наркоманами, примусового лікування та його припинення (411-1) за поданням адміністрації ВТУ (медичного закладу) на підставі висновку лікарської комісії; 14) питання про застосування до засудженого покарання при наявності двох невиконаних вироків (413 КПК, 43 КК), одноособово чи колегіально в залежності чи вироки були постановлені одноособово чи колегіально; 15) питання про всякого роду сумніви і суперечки, які виникають при виконанні вироку і пов`язані з його недоліками, якщо їх вирішення не торкається суті вироку. Питання, які вирішуються після відбуття засудженим призначеного покарання: 1) про погашення судимості або дострокове її зняття (55 КК, 414 КПК), за клопотанням засуджених, дострокове - за клопотанням громадської організації або трудового колективу; 2) про зарахування часу роботи колонії-поселення і відбування виправних робіт без позбавлення волі до загального трудового стажу (ч.2 33, ч.2 103 ВТК; 414-1 КПК) суддею районного (міського) суду за місцем проживання засудженого за спільним поданням органу виконання вироку і спостережної комісії, до клопотання додаються: копія вироку, довідка про відбуття покарання, характеристика про роботу і поведінку; розглядається судом.

Умова виконання вироку - набрання ним законної сили. Вирок, на який може бути подана скарга, внесено касаційне подання прокурора набирає сили після закінчення строку на оскарження, а в разі оскарження - після розгляду скарги чи подання і оголошення касаційної ухвали, якщо вирок нею не було скасовано. Вирок ВСУ оскарженню не підлягає, набирає сили з моменту оголошення. В разі оскарження частини вироку він не набирає законної сили до моменту проголошення касаційної ухвали. Виправдувальний вирок або обвинувальний без призначення покарання, із звільненням від покарання, або без позбавлення волі, частково приводиться до виконання одразу після проголошення (звільнення з під варти в залі суду). Звернення вироку до виконання здійснює суд, який постановив вирок. Не пізніше 3 діб з дня набрання законної сили або повернення справи з касаційної інстанції суддя або голова суду направляє розпорядження про виконання обвинувального вироку разом із копією останнього (а також копії контрольної інстанції якщо вирок було змінено), органу, на який законом покладено обов`язок привести його до виконання. КП закон не регламентує змісту розпорядження суду, але воно має містити пропозицію привести вирок до виконання та негайно повідомити про це суд. Коли засуджений позбавляється волі, міститься також пропозиція повідомити сім`ю засудженого куди направляється засуджений для відбування покарання. Розпорядження підписує суддя (голова чи заступник), скріплюється печаткою суду і надсилається разом із документами. При позбавленні волі - все направляється начальнику місця попереднього ув`язнення, де утримується засуджений. Якщо він не під вартою - до ОВС за місцем проживання засудженого, також коли засуджений до позбавлення волі із обов`язковим залученням до праці. Засуджено до виправних робіт без позбавлення волі - до інспекції виправних робіт РВВС (або міського). Умовне засудження до позбавлення чи виправних робіт (45 КК), відстрочка виконання вироку (46-1 КК) - розпорядження і копія вироку до ОВС, щодо неповнолітнього - службі у справах неповнолітніх за місцем проживання засудженого для здійснення контролю аз поведінкою. Коли на громадську організацію або трудовий колектив покладено обов`язок наглядати за поведінкою та здійснювати виховний вплив на засудженого їм надсилається копія вироку. Звернення вироку до виконання, яким засудженому призначено покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, штрафу, громадської догани, конфіскації майна, позбавлення військового чи спеціального звання і позбавлення батьківських прав (останні 3 як додаткові покарання), регулюється Положенням про порядок і умови виконання кримінальних покарань, не зв`язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених, затв. Указом Президії ВР від 22.06.84: копія вироку надсилається до адміністрації підприємства, установи, організації за місцем роботи засудженого, для виконання, а також ОВС з місцем проживання засудженого для здійснення контролю. Штраф - суд пропонує внести добровільно протягом місяця до ощадбанку, в разі несплати - примусово судовим виконавцем в порядку ст.362 ЦПК стягується. Громадська догана: суд висловлює осуд, вирок може передбачати осуд через пресу (надсилає пресі копію вироку), або на зборах колективу (надсилає за місцем роботи). Конфіскація майна: суд надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання до державної виконавчої служби і сповіщає про це відповідному фінансовому відділу держадміністрації або виконакому міської або районної у місті Ради. Позбавлення військового (спеціального) звання (рангу), державної нагороди - протягом 5 днів копія органу, що присвоїв звання. Батьківських прав - до органу опіки і піклування за місцем проживання неповнолітнього (ст.129 КпШС) та органу РАГСу за місцем народження, органу, який проводить плату аліментів, коштів на утримання. Також: атестаційній або кваліфікаційній комісії (якщо ступень, звання тощо), за місцем роботи (виховне значення), до відома через ЗМІ. Виправдувальний вирок: копія відповідним органам для повернення вилучених документів, цінностей, зняття арешту з майна. Виправданому (реабілітованому) або його спадкоємцям та утриманцям (якщо помер) спеціальне повідомлення про порядок відновлення його порушених законних інтересів (53-1).


Подобные документы

  • Поняття і значення принципів кримінального процесу. Система принципів кримінального процесу. Характеристика принципів кримінального процесу, закріплених у кримінально-процесуальному законодавстві України. Забезпечення прав людини.

    реферат [39,0 K], добавлен 07.08.2007

  • Поняття сутності та завдань кримінального процесу, його важливість як науки, начвальної дисципліни, галузі права та діяльності відповідних органів. Взаємодія правоохоронних органів та судових органів України з іноземними органами та міжнародними судами.

    реферат [466,9 K], добавлен 20.03.2013

  • Поняття кримінального права, його предмет, методи та завдання. Система кримінального права України. Наука кримінального права, її зміст та завдання. Загальні та спеціальні принципи кримінального права. Поняття кримінального закону.

    курс лекций [143,2 K], добавлен 09.05.2007

  • Поняття, загальна характеристика та класифікація основних засад кримінального судочинства. Характеристика окремих принципів кримінального процесу. Загальноправові та спеціальні принципи кримінального процесу України.

    реферат [48,9 K], добавлен 25.07.2007

  • Поняття та призначення Кримінально-процесуального права. Значення, завдання, елементи, стадії кримінального процесу. Наука кримінального процесу - предмет, методи. Кримінальний процес як навчальна дисципліна та її зв'язок з іншими галузями права.

    курсовая работа [34,9 K], добавлен 05.06.2003

  • Характеристика нового Кримінального Кодексу України, його основні концептуальні положення. Функції та завдання кримінального права і його принципи. Система кримінального права. Суміжні до кримінального права галузі права. Наука кримінального права.

    реферат [44,6 K], добавлен 06.03.2011

  • Дослідження кримінально-процесуального статусу підозрюваного як суб’єкта кримінального процесу; механізм забезпечення його прав при проведенні слідчих дій та застосуванні запобіжних заходів, при здійсненні кримінального судочинства; правове регулювання.

    дипломная работа [200,7 K], добавлен 16.05.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.