Організаційно-правові проблеми реформування правоохоронних органів

2) запити повноважних державних органів, установ та організацій про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної таємниці і до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках;

3) потреба в отриманні розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства і держави.

Ці підстави можуть міститися в заявах, повідомленнях громадян, посадових осіб, громадських організацій, засобів масової інформації, у письмових дорученнях і постановах слідчого, вказівках прокурора, ухвалах суду в кримінальних справах, що перебувають в його провадженні, матеріалах органів дізнання, інших правоохоронних органів, у запитах оперативних підрозділів міжнародних правоохоронних органів та організацій інших держав, а також запитах повноважних державних органів, установ та організацій, визначених Кабінетом Міністрів України, про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної таємниці і до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках.

Забороняється приймати рішення про проведення оперативно-розшукових заходів, чкщо немає підстав, передбачених вище.

Для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності згідно зі ст. 8 Закону про ОРД, міліції надається, зокрема, право:

1) опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу;

2) проводити контрольну та оперативу закупівлю та постачання товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності з метою виявлення та документування фактів протиправних дій;

3) порушувати питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами господарської діяльності індивідуально, та брати участь в їх проведенні;

4) ознайомлюватися з документамита даними, що характеризують діяльність підприємств, установ та організацій, вивчати їх за рахунок коштів, що виділяються на утримання підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, виготовляти копії таких документів, за вимогою керівників підприємств, установ та організацій - виключно на території таких підприємств, установ та організацій, а з дозволу суду - витребувати документи та дані, що характеризують діяльність підпри-ємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів, із залишенням копій таких документів та опису вилучених документів особам, в яких вони вилучені, та забезпеченням їх збереження і повернення у встановленому порядку;

5) відвідувати житлові та інші приміщення за згодою їх власників або мешканців для з'ясування обставин скоєння або такого, що готується, злочину, а також збирати відомості про протиправну діяльність підозрюваних або осіб, щодо яких провадиться перевірка;

6) використовувати за згодою адміністрації службові приміщення, транспортні засоби та інше майно підприємств, установ, організацій, а так само за згодою осіб - житло, інші приміщення, транспортні засоби і майно, які їм належать.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону про ОРД прийти з перевіркою працівники міліції можуть лише у разі, якщо заведено оперативно-розшукову справу.

Без такої справи проведення оперативно-розшукових заходів забороняється. Частиною 4 ст. 9 Закону про ОРД передбачений виняток - оперативно-розшукові заходи проводяться без порушення оперативно-розшукової справи: при перевірці осіб у зв'язку з допуском їх до державної таємниці, а також до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках. Така перевірка повинна тривати не більше місяця.

3.3 Соціальний і правовий захист працівників оперативних підрозділів

На працівників, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, поширюються гарантії правового і соціального захисту, передбачені законами України про ці органи. Працівникам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, надаються додаткові пільги в питаннях соціально-побутового та фінансового забезпечення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За наявності даних про загрозу життю, здоров'ю або майну працівника та його близьких родичів у зв'язку із здійсненням ним оперативно-розшукової діяльності в інтересах безпеки України або з розкриття тяжкого злочину, або викриття організованої злочинної групи оперативний підрозділ зобов'язаний вжити спеціальних заходів для забезпечення їх безпеки -- змінити дані про осіб, їх місце проживання, роботи і навчання, інші дані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Не несе відповідальності працівник оперативного підрозділу, який заподіяв шкоду правам, свободам людини, інтересам держави при здійсненні оперативно-розшукової діяльності, перебуваючи у стані необхідної оборони, крайньої необхідності або професійного ризику, а так само у зв'язку із затриманням особи, у діях якої є ознаки злочину. Особа, яка залучається до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності, перебуває під захистом держави. Співробітництво особи з оперативним підрозділом зараховується до її загального трудового стажу в разі укладення з нею трудової угоди. Якщо у зв'язку з виконанням такою особою завдань оперативно-розшукової діяльності настала її інвалідність або смерть, на неї поширюються пільги, передбачені в таких випадках для працівників оперативних підрозділів. У разі виникнення загрози життю, здоров'ю або майну особи, яка залучається до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності, її захист забезпечується в порядку, передбаченому для працівників оперативних підрозділів.

3.4 Нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності

Організація прокурорського нагляду за виконанням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, має суттєві особливості у порівнянні з організацією прокурорського нагляду за органами дізнання та досудового слідства. Це пов'язано, по-перше, із специфікою діяльності оперативних підрозділів, які входять до складу різних органів. По-друге, Закон "Про оперативно-розшукову діяльність" проголошує серед принципів цієї діяльності конспірацію, поєднання гласних та негласних методів та засобів, що також повинен мати на увазі прокурор при організації нагляду. Специфіка діяльності оперативних підрозділів різних відомств враховується при розмежуванні повноважень територіальних та спеціалізованих прокурорів щодо здійснення нагляду за виконанням законів про оперативно-розшукову діяльність. Так, наказом Генерального прокурора України № 4 гн від 06.04.2004 р. "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності" встановлено, що нагляд за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності здійснюють:1)У Генеральній прокуратурі України: -- Головне управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство -- за оперативними підрозділами МВС України, СБУ, податкової міліції, ДПА України, Державної прикордонної служби України, органів та установ Держдепартаменту України з питань виконання покарань, які уповноважені проводити оперативно-розшукову діяльність;

- Другий відділ -- за оперативними підрозділами спеціальної міліції України;

- Головне управління військових прокуратур -- за оперативними підрозділами Департаменту військової контррозвідки СБУ, Головного управління розвідки Міноборони України та Управління державної охорони України;

- Управління нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті -- за оперативними підрозділами транспортної міліції МВС України.

2) У прокуратурах АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя, військових прокуратурах регіонів та Військово-Морських Сил України: - відділи нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства -- за оперативними підрозділами головних управлінь (управлінь) МВС України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, підпорядкованими їм міськрайвідділами, а також органами та установами Держдепартаменту України з питань виконання покарань (за місцем їх розташування); - відділи нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю -- за управліннями по боротьбі з організованою злочинністю головних управлінь (управлінь) МВС України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі; відділами по боротьбі з організованою злочинністю управлінь МВС України на залізницях (за місцем розташування вказаних відділів); головними відділами (відділами) по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю головних управлінь (управлінь) СБУ в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі; спеціальними підрозділами в регіонах, підпорядкованих безпосередньо ГУБОЗ МВС України та ГУБКОЗ СБУ (за місцем їхрозташування);

- відділи нагляду за додержанням законів органами служби безпеки, митної служби та прикордонної служби України при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства (старшим помічником) -- за підрозділами Державної прикордонної служби України (за місцем розташування), оперативними підрозділами головних управлінь (управлінь) СБУ в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі; управліннями внутрішньої безпеки СБУ за місцем їх розташування (окрім головних управлінь (відділів) по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю), оперативними підрозділами військовоїконтррозвідки;

- відділи нагляду за додержанням законів органами податкової міліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства -- за оперативними підрозділами управлінь податкової міліції ДПА в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, підрозділами по боротьбі з корупцією та безпеки, а також по боротьбі з відмиванням доходів, здобутих злочинним шляхом, підпорядкованих безпосередньо ДПА України (за місцем їх розташування);

- другі відділи (старші помічники) -- за оперативними підрозділами відповідних відділів (відділень) спеціальної міліції (за місцем їх розташування);

- управління нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті (старші помічники) -- за оперативними підрозділами транспортної міліції управлінь МВС України на залізницях, відділами внутрішніх справ на водному та повітряному транспорті УМВС України в областях (за місцем їх розташування);

- відділи нагляду за законністю оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства військових прокуратур регіонів і Військово-Морських Сил України -- за оперативними підрозділами управлінь (головних відділів) військової контррозвідки СБУ в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України. Перевірки законності оперативно-розшукової діяльності та прийнятих при цьому рішень прокурори мають проводити на підставі: - планових заходів з урахуванням стану законності в цій сфері діяльності; - вказівки уповноваженого прокурора вищого рівня; - результатів вивчення матеріалів кримінальних справ про нерозкриті злочини; інформації про неналежне реагування на доручення слідчого та суду у кримінальних справах, які перебувають у їх провадженні; неналежного виконання вказівок уповноваженого прокурора; - повідомлення прокурора щодо проведення заходів у порядку ст.ст. 187, 187-1 КПК України під час розслідування кримінальних справ; - ініціювання керівників відповідних галузевих управлінь і відділів у інших випадках (п. З наказу Генерального прокурора У країни №4 гн від 06.04.2004 p.). Прокурор має перевіряти додержання вимог Конституції України, інших законодавчих актів щодо: - наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності, законності при заведенні та закритті оперативно-розшукових справ, продовженні, припиненні та поновленні обчислення строків їх ведення; - законності застосування окремих обмежень прав і свобод людини, які мають винятковий і тимчасовий характер, законності і обґрунтованості подань до суду про надання дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів; - відповідності закону відомчих наказів, інструкцій, розповсюджень та інших правових актів з питань проведення оперативно-розшукової діяльності; - перевіряти відповідність постанов суду про надання дозволу на проведення оперативно-технічних заходів вимогам чинного законодавства протягом 3 діб з дня надходження повідомлення про їх винесення.

Для з'ясуваня зазначених питань прокурор перевіряє скарги громадян та оригінали оперативно-розшукових документів, складаючи за наслідками перевірки довідку, відповідно до правил таємного діловодства (Закон " Про державну таємницю" та Інструкція № 0126--87 про забезпечення режиму таємності в міністерствах і відомствах). Для цього прокурор вимагає від керівників органу, що перевіряється, створення умов для роботи з таємними документами -- надання окремого кабінету для роботи та сейфу.

Записи таємної інформації ведуться в робочих зошитах, які забороняється виносити з приміщення органу, в якому проводиться перевірка. Після закінчення перевірки робочі зошити із записами та довідка про результати перевірки пересилаються до прокуратури таємною поштою. У випадках виявлення незаконних постанов про заведення або закриття оперативно-розшукової справи, зупинення або поновлення оперативно-розшукової діяльності чи про інші рішення, що суперечать закону, прокурор їх скасовує своїми постановами.

Якщо суд виніс незаконну постанову про дозвіл або відмову на проведення оперативно-розшукових заходів, прокурор вносить подання про скасування такої постанови.

В усіх випадках прокурор вживає заходів до усунення порушень законності під час проведення оперативно-розшукової діяльності та поновлення порушених прав громадян.

За наявності порушень закону прокурор вимагає письмові пояснення від службових осіб, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність і вирішує питання про притягнення їх до відповідальності. За наслідками перевірки прокурор може також надавати письмові вказівки щодо проведення оперативно-розшукових заходів в інтересах кримінального судочинства, спрямованих на розкриття злочину, розшук осіб, які переховуються від органів розслідування і суду або ухиляються від відбування покарання, та осіб, що безвісно відсутні.

Основними критеріями оцінки ефективності прокурорського нагляду за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності є:

- додержання прав людини і громадянина, у тому числі щодо недоторканності особистого життя, житла і таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, банківських вкладів і рахунків; - своєчасність реагування на порушення законності при здійсненні оперативно-розшукової діяльності та невідкладне вжиття заходів до поновлення порушених прав громадян, притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності.



4. Реформування системи кримінальної юстиції

4.1 Поняття кримінальної юстиції

Закон України "Про міліцію" не визначає місця поліції у системі кримінальної юстиції. Як вже зазначалось, поліція є однією з чотирьох складових частин усієї системи кримінальної юстиції: поліція, прокуратура, суди і заклади виконання покарань. І хоча така модель кримінальної юстиції передбачає, що всі її елементи є незалежними, все ж визнається необхідність того, щоб у її межах існувала система взаємного контролю і стримування, яка б гарантувала функціонування її відповідно до Закону і з необхідною ефективністю. У той же час, така модель кримінальної юстиції, у якій кожний окремий випадок проходить розвиток від однієї складової до іншої, вимагає певної міри автономного виконання кожним елементом своїх функцій. Така система більшою мірою здатна гарантувати належне виконання покладених на неї завдань.

Принцип поділу влади згаданий у ст. 6 Конституції України. Це підкреслює принцип відокремлення поліцейський від інших складових елементів системи кримінальної юстиції.

Як виняток із суворого правила поділу влади між виконавчою та судовою поліція в окремих випадках має повноваження, подібні до тих, котрі має суд. Зрозуміло, що при цьому йдеться лише про такий обсяг квазісудових повноважень поліції, який стосується лише незначних правопорушень, котрі мають нескладний як фактичний, так і правовий бік справи і причетні особи не наполягають на судовому вирішенні спору, а варіанти його рішення - стандартизовані. При цьому важливо забезпечити перегляд судом таких справ у тих випадках, коли сторони не згодні з відповідним рішенням, і причетну особу має бути повідомлено про таку можливість. Це випливає зі ст. 6 Європейської конвенції з захисту прав людини та основних свобод (далі - Конвенція), яка гарантує кожному право на належний судовий розгляд у суді своєї справи.

Стосовно відносин між прокуратурою і поліцією, можна відзначити існування різниці між країнами, у яких поліція є незалежною від прокуратури, і тими, де така залежність існує. Незалежно від типу системи прокуратура повинна мати дві функції щодо поліції: нагляд за правомірністю дій поліції і моніторинг випадків порушення останньою прав людини. Крім того має забезпечуватись належна функціональна взаємодія між поліцією і прокуратурою.

Корисним може бути також доповнення закону про поліцію главою щодо визначення місця поліції у межах усієї системи кримінальної юстиції, описуючи співвідношення між адміністративними і судовими органами і поліцією.Загальні завдання розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх : з метою належного виконання Україною взятих на себе міжнародних зобов'язань у частині забезпечення дітям особливого піклування та допомоги з боку держави, реалізації положень Конституції України щодо визнання людини, її життя і здоров'я, честі і гідності найвищою соціальною цінністю, забезпечення кожній людині права на вільний розвиток своєї особистості, а також з огляду на рівень дитячої злочинності є необхідність у розробленні державної політики у сфері захисту прав дітей, які потрапили у конфлікт із законом. Концепція розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні визначає основні напрями розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх. Реалізація цих напрямів має посилити відповідальність сім'ї, суспільства та держави за процес виховання і становлення дітей, забезпечити додержання прав і свобод дітей, які потрапили у конфлікт із законом, шляхом підвищення рівня їх правового та соціального захисту, зменшити рівень дитячої злочинності. Метою цієї Концепції є побудова в Україні повноцінної системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх, спроможної забезпечити законність, обгрунтованість та ефективність кожного рішення щодо дитини, яка потрапила у конфлікт із законом, пов'язаного з її перевихованням та дальшою соціальною підтримкою. Для досягнення поставленої мети необхідно: удосконалити систему профілактики дитячої злочинності на основі застосування відновних та проактивних методик; забезпечити ефективне правосуддя щодо неповнолітніх, які вчинили правопорушення, з урахуванням вікових, соціально психологічних, психофізичних та інших особливостей розвитку;сприяти розвитку відновного правосуддя; створити ефективну систему реабілітації неповнолітніх, які вчинили правопорушення, з метою їх перевиховання та ресоціалізації.



5. Реформування органів прокуратури

5.1 Прокурорський нагляд та його форми

Закон України "Про прокуратуру" надає прокуратурі також право здійснювати нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами, державними комітетами, відомствами, іншими органами державного й господарського управління та контролю, урядом АРК, місцевими радами та їх виконавчими й розпорядчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами.

Під час здійснення нагляду прокурори не можуть втручатися в діяльність піднаглядних їм органів, не наділені безпосереднім правом застосовувати заходи примусового впливу, скасовувати протизаконні акти управління та змінювати їх. Вони також не можуть притягати винних до правової відповідальності.

Здійснюючи нагляд, прокурори застосовують певні методи й форми.

До методів діяльності прокурорів слід віднести їх право: зажадати подання їм документів і відомостей; безперешкодно входити в приміщення; здійснювати на місцях перевірку законів; вимагати від відповідних органів і посадових осіб проведення перевірок і ревізій підпорядкованих об'єктів; вимагати від посадових осіб і громадян письмових чи усних пояснень з приводу порушень закону.

Підставою для цих дій з боку прокурорів є інформація про порушення законності, яку прокурори можуть одержувати будь-якими законними способами: із засобів масової інформації (телебачення, радіо, преса), звернень громадян, громадських об'єднань, оперативним шляхом тощо.

У разі підтвердження інформації прокурор реагує на порушення законності й дисципліни шляхом видання актів прокурорського реагування. Закон України "Про прокуратуру" називає чотири форми прокурорського реагування: протест, письмовий припис, подання й постанова.

Протест на акт, що суперечить закону, приносить прокурор, його заступник до органу, який його видав, або до органу вищого рангу. В такому ж порядку приносять протест на незаконні рішення чи дії посадової особи .

У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його відповідно до закону, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.

Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта й підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою в десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляють прокурора.

У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Подача такої заяви, так само як і протест, зупиняє дію правового акта.

Письмовий припис про усунення порушень закону вносить прокурор, його заступник органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищому в порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення .

Припис вносять у випадках, коли порушення закону очевидне й може завдати суттєвої шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо воно не буде негайно усунуте. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляють прокурора.

Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищому прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів. Рішення вищого за посадою прокурора є остаточним.

Подання з вимогами усунути порушення закону, причини цих порушень і умови, що їм сприяють, вносить прокурор, його заступник у державний орган, громадську організацію або посадовій особі, яких наділено повноваженням усунути порушення закону, й підлягає невідкладному розгляду. Не пізніш як у місячний строк має бути вжито відповідних заходів щодо усунення порушень закону, причин і умов, що їм сприяють, і про наслідки повідомлено прокурору .

Залежно від характеру порушення закону, прокурор (його заступник) виносить вмотивовану постанову про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне правопорушення або порушення кримінальної справи щодо винних осіб .

Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення підлягає розгляду повноважною посадовою особою або відповідним органом у десятиденний строк після її надходження. Про результати розгляду повідомляють прокурора.

Невиконання посадовими особами законних вимог прокурора (його заступника) тягне за собою застосування адміністративної відповідальності.

5.2 Завдання прокуратури, принципи організації та діяльності

Прокуратура України -- це самостійний централізований орган державної влади, що діє в системі правоохоронних органів і є складовою цієї системи. Прокуратура забезпечує захист від протиправних посягань суспільного та державного ладу, прав і свобод людини, а також основ демократичного устрою державної влади засобами та методами, передбаченими законом. Прокуратура не підпорядкована законодавчій, виконавчій або судовій владі, оскільки її діяльність не залежить від будь-якої гілки влади, що згруповані в державі відповідно до Конституції України 1996 р. Проголосивши незалежність, Верховна Рада України 5 листопада 1991 р. одним з перших прийняла Закон України "Про прокуратуру", який було введено в дію 1 грудня 1991 р. Саме цей день визначається як День працівника прокуратури. Нині прокуратура -- це багатофункціональна державна структура з чітко визначеними функціями, найважливішими з яких є функції нагляду за додержанням законів у соціально-економічній, політичній та інших сферах життєдіяльності країни. Діяльність прокуратури України спрямована на утвердження верховенства права і відповідно до ст. 4 Закону України "Про прокуратуру" її завдання полягає в захисті від протиправних посягань:

- закріплених Конституцією України незалежності держави, суспільного й державного ладу, політичної і економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень; - гарантованих Конституцією України соціально-економічних, політичних й особистих прав і свобод людини;

- основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів територіального громадського самоврядування.

Конституція України визначає прокуратуру як організаційно самостійну державно-правову інституцію, що забезпечує додержання режиму законності в державі.

Регулювання діяльності прокуратури в окремому (сьомому) розділі Конституції України означає, що виконання покладених на органи прокуратури функцій є самостійним видом державної діяльності. Прокуратура -- це організаційно самостійна державна інституція, яка при виконанні своїх повноважень активно взаємодіє з усіма гілками державної влади і є важливим елементом у забезпеченні балансу між ними. Правовою основою організації діяльності прокуратури є насамперед Конституція України 1996 р., Закон України "Про прокуратуру" із змінами від 12 липня 2001 р., Кримінально-процесуальний та Цивільний процесуальний кодекси України із змінами від 21 червня 2001 р., Закон України "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 р. та інші закони України, а також визнані Україною відповідні міжнародні договори та угоди.Крім загальнодержавних нормативних актів важливе значення для регулювання діяльності органів прокуратури мають накази Генерального прокурора України, в яких відповідно до чинного законодавства роз'ясняються та конкретизуються завдання прокуратури при здійсненні нею наглядових та інших повноважень. Відповідно до положень Конституції України пріоритетним напрямком діяльності прокуратури є захист прав, свобод і законних інтересів людини. Для цього прокуратура наділена повноваженнями обмежувати протиправні дії певного кола державних органів і посадових осіб передбаченими законом засобами. У ст. 6 Закону України "Про прокуратуру" закріплено принципи організації та діяльності прокуратури, де зазначено, що органи прокуратури України:

- становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим -- принцип єдності та централізації; - здійснюють свої повноваження на основі додержання Конституції України та чинних на території держави законів незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх органів -- принцип незалежності; - захищають у межах своєї компетенції права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак -- принцип захисту громадян на засадах їх рівності перед законом; - вживають заходи до усунення порушень закону, скасування незаконного, необґрунтованого рішення, що його прийняв прокурор нижчого рівня; відповідному керівникові органу прокуратури надано право одноособово вирішувати це питання. Принцип незалежності прокуратури означає, що прокуратура здійснює свої повноваження незалежно від органів влади та державного управління, політичних партій та громадських об'єднань. Втручання органів державної влади, посадових осіб, засобів масової інформації, громадсько-політичних організацій та їх представників у діяльність прокуратури з нагляду за додержанням законів або з розслідування діянь зумовлює передбачену законом відповідальність -- це є визначені ст. 7 Закону України "Про прокуратуру" гарантії незалежності прокуратури у здійсненні повноважень, що впливають на правосвідомість громадян, підвищуючи їх правову культуру. Принцип гласності виявляється в тому, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про прокуратуру" Генеральний прокурор України не менше як один раз на рік інформує Верховну Раду України про стан законності у країні.

5.3 Система та функції органів прокуратури

Конституція України покладає на прокуратуру: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних із обмеженням особистої свободи громадян .

Конституційні функції прокуратури України мають певні юридичні особливості. Так, функція підтримання державного обвинувачення в суді є однією з пріоритетних функцій прокуратури України. її зміст полягає в публічному обвинуваченні прокурором підсудного і привселюдній вимозі справедливого покарання підсудного; допомозі суду в кваліфікованому вирішенні справи; приверненні уваги громадськості до причин і умов скоєння злочину і пошуку шляхів упередження злочинів.

Функція підтримання державного обвинувачення в суді є важливою гарантією забезпечення захисту прав і свобод громадян, а також законних інтересів держави.

Важливою функцією прокуратури є й функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Здійснюючи цю функцію, прокуратура України у передбачених чинним законодавством процесуально-правових формах виступає представником законних інтересів особи та держави суді.

Підставою представництва у суді Інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Порядок здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді залежить від підсудності справи, в якій прокурор бере участь.

Основними, універсальними для більшості видів судочинства формами представництва прокуратури в суді є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушено Інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; участь у розгляді судами справ; внесення апеляційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, спрямований на забезпечення встановленого Конституцією та законами України порядку виявлення й розкриття злочинів, розгляду заяв і повідомлень про них, законності здійснення оперативно-розшукової діяльності, слідства, правомірності прийнятих зазначеними органами рішень. При цьому прокуратура здійснює правозахисну діяльність в інтересах суспільства, держави, прав і свобод людини, законних Інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно зі ст. 14 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" нагляд за дотриманням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності (ОРД) здійснюється Генеральним прокурором України, прокурором АРК, прокурорами областей, міст Києва і Севастополя.

Прокурорський нагляд за ОРД поширюється на оперативні підрозділи органів міліції, органів СБУ, прикордонних військ, Управління державної охорони України, органів податкової служби та інше; нагляд за досудовим слідством поширюється на слідчі підрозділи прокуратури, органів внутрішніх справ, СБУ й податкової міліції, об'єднаних процесуальним поняттям "органи досудового слідства".

Функція нагляду за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також під час застосування інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, має дуалістичний характер. Вона покликана забезпечити законність перебування затриманих, заарештованих; осіб, які за вироком суду перебувають у місцях відбування покарань у вигляді арешту, обмеження та позбавлення волі, а також законність діяльності закладів для виконання судових рішень у кримінальних справах і закладів, що застосовують інші заходи примусового характеру, пов'язані з обмеженням особистої свободи громадян.

Ця функція прокуратури ґрунтовно відрізняється від інших за методами її здійснення. Прокурор не тільки перевіряє законність правових актів, які видає адміністрація установи виконання покарань, а й здійснює нагляд за законністю всієї діяльності цієї установи.

5.4 Правовий статус співробітників прокуратури

Правовий статус прокурора та роль і завдання в кримінальному судочинстві

Перш за все необхідно з'ясувати, що ж таке правовий статус? В юридичній енциклопедії під редакцією професора Шемшученка Ю.С. вказується, що правовий статус - це сукупність прав і обов'язків фізичних та юридичних осіб. Правовий статус визначається Конституцією України, законами України та іншими нормативно-правовими актами, міжнародними договорами, ратифікованими Верховною Радою України. В праві розрізняють правовий статус:

громадян України іноземців осіб без громадянства осіб, яким надано притулок. Дана юридична енциклопедія вказує, що прокурор - це збірне поняття, що вживається для означення прокурорських працівників, посадових осіб органів прокуратури, які здійснюють прокурорсько-наглядові функції. В Україні - це Генеральний прокурор України, його заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурори областей та їх заступники, військові прокурори регіонів та ВМС (на правах обласних) та їх заступники, начальники відділів і управлінь та їх заступники, прокурори цих відділів і управлінь, міські, районі, міжрайонні прокурори, їх заступники і помічники, відповідні працівники спеціалізованих прокуратур. Термін „прокурор" застосовується як назва посади керівників органів прокуратури (Генеральний прокурор України, прокурори областей тощо), а також використовується для визнання процесуального статусу прокурорського працівника, який бере участь у розгляді судами кримінальних, цивільних і господарських справ. Згідно із Законом України „Про прокуратуру" посаду прокурора можуть займати лише громадяни України з вищою юридичною освітою і необхідними діловими та моральними якостями. Особи, вперше призначені на ці посади, приймають присягу працівника прокуратури.

На посади прокурора Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Сімферополя та прирівняних до них прокурорів призначаються особи віком не молодше 30 років, які мають стаж роботи в органах прокуратури або на суддівських посадах не менше 7 років, на посади районних і міських прокурорів - віком не молодше 25 років зі стажем роботи в прокуратурі або на суддівських посадах не менше 3 років. Прокурори підлягають атестації один раз на 5 років, порядок якої визначається Генеральним прокурором України.

Зайняття прокурорської посади не може поєднуватись з роботою на підприємствах, в установах чи організаціях, за винятком наукової і педагогічної діяльності. Не можуть бути прийняті на посаду прокурора особи, яких було засуджено за вчинення злочину, за винятком реабілітованих. Прокурор перебуває під захистом закону. Нанесення йому тілесних ушкоджень, образа, погроза щодо працівника прокуратури чи його близького родича, а також знищення їх майна, інші насильницькі дії у зв'язку з виконанням прокурором своїх службових обов'язків тягнуть за собою встановлену законом відповідальність. Так, відповідальність за вчинення таких дій передбачається статтями 345, 347-349 Кримінального кодексу України. Крім цього, прокурори мають право носіння вогнепальної зброї. Прокурор -- єдина посадова особа, яка в тій або іншій формі бере участь в кримінальному процесі впродовж всього провадження у справі.

Прокурор володіє широкими повноваженнями в стадіях порушення кримінальної справи і попереднього розслідування. Тут він може ухвалювати наступні рішення: про порушення справи або відмову в цьому; її розслідуванні і перспективах передачі до суду або припиненні кримінальної справи. Він здійснює нагляд за виконання законів органами дізнання і досудового слідства; має право витребувати кримінальну справу, давати вказівки щодо її розслідування, скасовувати або змінювати постанови органів досудового розслідування. Прокурор має право прийняти справу до свого виробництва або доручити розслідування підлеглим йому особам, передати справу від одного слідчого іншому.

Прокурор зобов'язаний негайно звільнити своєю постановою кожного, хто знаходиться без законних підстав в місцях позбавлення волі або порушуючи закон затриманий, підданий попередньому ув'язненню або поміщений до судово-психіатричної установи.



6. Реформування системи Міністерства внутрішніх справ

6.1 Міністерство юстиції України: завдання та структура

Органи юстиції -- це система органів виконавчої влади, яку очолює Міністерство юстиції України і до якої належать:

- Головне управління юстиції Міністерства юстиції

України в АРК;

- обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції;

- районні, районні у містах, міські (міст обласного значення) управління юстиції.

До установ юстиції входять підприємства, установи і організації, що належать до сфери управління органів юстиції, зокрема органи нотаріату, реєстрації актів громадянського стану, державна виконавча служба, служба громадянства та реєстрації фізичних осіб, науково-дослідні інститути судових експертиз.

Правовою основою діяльності органів юстиції є:

- Положення про Міністерство юстиції України;

-Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міське управління

юстиції;

- Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення) управління юстиції.

У своїй діяльності органи юстиції керуються Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами Міністра юстиції України.

Міністерство юстиції України (Мін'юст України) є центральним органом виконавчої влади, який організовує здійснення державної правової політики, керує дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за її стан і розвиток.

Основними завданнями Мін'юсту України є:

- організація здійснення державної політики, підготовка пропозицій щодо проведення в Україні правової реформи, сприяння розвитку правової науки;

- підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства, розроблення проектів нормативних актів та міжнародних договорів з правових питань, здійснення правової експертизи проектів нормативних актів, державна реєстрація нормативних актів, систематизація законодавства України;

- забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина;

- організаційне та матеріально-технічне забезпечення судів загальної юрисдикції, організація виконання судових рішень, роботи з кадрами, експертне забезпечення правосуддя;

- організація роботи нотаріату, діяльності щодо реєстрації актів громадянського стану;

- розвиток правової інформації, формування у громадян правового світогляду;

- здійснення міжнародно-правового співробітництва.

Відповідно до цих завдань Мін'юст України наділено повноваженнями, які умовно можна поділити на декілька груп.

До першої групи належать повноваження, які забезпечують реалізацію державної правової політики, проведення в Україні правової реформи. Прагнення України увійти до європейської спільноти вимагало від неї приведення у відповідність до міжнародних стандартів вітчизняного законодавства. 26 вересня 1995 р. Парламентською Асамблеєю Ради Європи прийнято Висновок № 190, відповідно до якого наша держава взяла на себе зобов'язання розробити нове* демократичне законодавство, згідно з яким її головним завданням є захист прав і свобод людини. Зокрема, було передбачено прийняття нової Конституції України, нових Цивільного, Кримінального, Кримінально-процесуального, Цивільного процесуального кодексів, висунуті також вимоги щодо судової реформи, реформи прокуратури, пенітенціарної системи, адвокатури. У зв'язку з тим, що ці зобов'язання здебільшого мають правовий зміст, основним органом їх виконання став Мін'юст України, при якому відповідно до Указу Президента України був створений центр правової реформи і законопроектних робіт.

Для реалізації вказаного завдання Мін'юст України:

- готує разом з відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, науковими

Організація судових та правоохоронних органів

установами проекти концепцій напрямків розвитку законодавства та їх наукове обґрунтування з урахуванням світового досвіду;

- розробляє за дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України та з власної ініціативи проекти законів та інших нормативно-правових актів, що стосуються прав і свобод людини, відносин між громадянами і державною владою, конституційного устрою, повноважень і взаємовідносин органів державної влади, судоустрою та судочинства, цивільного і кримінального законодавства, або разом з іншими органами державної влади бере участь у їх підготовці;

- здійснює правову експертизу (готує висновки) щодо відповідності Конституції та законам України, вимогам нормопроектної техніки проектів законів, інших актів законодавства, що подаються на розгляд Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правових актів Верховної Ради АРК;

- готує зауваження і пропозиції до прийнятих Верховною Радою України законів України при підготовці їх на підпис Президентові України;

- розробляє і подає Президентові України та Кабінету Міністрів України пропозиції щодо усунення суперечностей між актами законодавства та заповнення прогалин у ньому;

- організовує виконання у межах своїх повноважень актів законодавства та здійснює контроль за їх реалізацією;

- узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його повноважень, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та у встановленому порядку подає їх на розгляд Президентові України і Кабінету Міністрів України.

Слід підкреслити, що раніше до повноважень Мін'юсту України входила лише правова оцінка проектів законодавчих актів, що готувалися іншими міністерствами і відомствами.

Друга група повноважень обумовлена тим, що з активізацією в останні роки нормотворчої діяльності виникла потреба в запровадженні державної системи контролю за нормотворчою діяльністю органів виконавчої влади, а також забезпеченні доступності законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють права та обов'язки громадян, для населення. У зв'язку з цим Мін'юст України:

- здійснює відповідно до законодавства державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, веде реєстр цих актів;

- забезпечує функціонування єдиної системи правової інформатизації, є офіційним видавцем збірників законодавства та кодексів України, видає інформаційний бюлетень "Офіційний вісник України", бере участь у виданні журналів і газет загальноправового характеру;

- веде Єдиний державний реєстр нормативних актів, надає інформацію з бази даних цього реєстру;

- здійснює роботу із систематизації законодавства України, готує пропозиції про його кодифікацію, веде Єдиний загальноправовий рубрикатор.

Третя група повноважень характеризує взаємовідносини виконавчої та судової влади. Стаття 6 Конституції України визначила, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, а органи, що є носіями окремих гілок влади, здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Найважливішою функцією судової влади є здійснення правосуддя. Конституція, забезпечуючи незалежність судів, забороняє будь-який вплив на них при здійсненні правосуддя. Одночасно на державу покладено обов'язок забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. Виходячи з цього, Мін'юст України наділено такими повноваженнями, які б дозволяли, точно додержуючись принципу незалежності суддів, реалізувати цю державну функцію. На виконання цього завдання Мін'юст України:

Організація судових та правоохоронних органів

- вносить Президентові України пропозиції з питань мережі місцевих судів і кількості в них суддів;

- здійснює у встановленому законодавством порядку заходи щодо організаційного і матеріально-технічного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції (крім Верховного Суду України та арбітражних судів) і соціального захисту працівників судів;

- забезпечує в порядку, встановленому законодавством України, добір та підготовку кандидатів у судді, готує за рекомендаціями відповідних кваліфікаційних комісій судців матеріали для призначення або обрання суддів, голів судів, заступників голів судів, їх переведення на посади в інші суди та звільнення з посад (крім Верховного Суду України та арбітражних судів), формує резерв на посади суддів, голів і заступників голів районних (міських) судів, Верховного Суду АРК, обласних, Київського і Севастопольського міських судів;

- здійснює нормування та методичне забезпечення управлінської діяльності голів судів;

- організовує в порядку, встановленому законодавством України, виконання рішень, ухвал, постанов судів та виконавчих документів інших органів, виконання яких покладено на державну виконавчу службу;

- організовує експертне забезпечення правосуддя, формує державне замовлення на науково-дослідні роботи в галузі судової експертизи, спрямовує і контролює діяльність підвідомчих науково-дослідних інститутів судових експертиз, координує роботу відповідних державних органів з питань розвитку судової експертизи, здійснює ліцензування судово-експертної діяльності та контроль за нею і веде реєстр атестованих судових експертів;

- організовує ведення діловодства в судах (крім Верховного Суду України та арбітражних судів);

- забезпечує ведення судової статистики. Дещо інший характер повноважень Мін'юст України має щодо установ нотаріату. Він:

- організовує роботу установ нотаріату, перевіряє їх Діяльність і вживає заходів до їх поліпшення, контролює законність вчинення нотаріальних дій державними і приватними нотаріусами, видає та анулює свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, забезпечує реєстрацію приватної нотаріальної діяльності, організовує виготовлення та контролює використання спеціальних бланків нотаріальних документів, веде реєстр свідоцтв про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

- здійснює підготовку нотаріально оформлених документів для їх консульської легалізації, надає допомогу консульським установам з питань вчинення нотаріальних дій;

- забезпечує роботу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату.

Мін'юст України з метою реалізації завдання щодо забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина:

- здійснює легалізацію всеукраїнських об'єднань громадян і міжнародних громадських організацій, реєструє всеукраїнські і міжнародні благодійні організації, філії, відділення, представництва та інші структурні осередки громадських (неурядових) організацій іноземних держав в Україні, їх символіку та контролює дотримання ними: положень їх статутів, веде відповідні державні реєстри;

- реєструє адвокатські об'єднання, забезпечує фінансування оплати праці адвокатів за рахунок коштів державног бюджету в разі участі адвоката у кримінальній справі призначенням та звільнення громадян від оплати юридич--ної допомоги, веде реєстр адвокатських об'єднань;

- видає спеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення юридичної практики суб'єктам підприємницької діяль ності, зупиняє дію ліцензій та анулює їх, веде реєстр ліцензій на здійснення юридичної практики.

Важливу роль відіграє Мін'юст України у міжнародна зв'язках:

- представляє Кабінет Міністрів України за його до рученням в міжнародних організаціях та під час укладення міжнародних договорів України;

Організація судових та правоохоронних органів державних процедур, необхідних для набрання чинності міжнародними договорами України, а також юридичні висновки, інші матеріали, необхідні для набрання чинності міжнародними кредитними "гарантійними" договорами України;

- забезпечує підготовку відповідних документів та представництво Кабінету Міністрів України в Європейській комісії з прав людини та Європейському Суді з прав людини під час розгляду справ про порушення прав людини в Україні, направляє спостерігачів у місії з контролю за додержанням прав і свобод людини і громадянина;

- бере у встановленому порядку участь у роботі міжнародних організацій, двосторонніх і багатосторонніх комісій, а також інших міжнародних органів та інституцій, погоджує кандидатури членів та іншого персоналу від України в міжнародних судових органах і радників з правових питань в посольства та консульства України за кордоном;

- забезпечує підготовку матеріалів з питань, що належать до його компетенції, у зв'язку з участю України у відповідних міжнародних організаціях та інтеграцією її в ці організації;

- виступає як представник інтересів Президента України і Кабінету Міністрів України під час розгляду справ судами України і судами іноземних держав або міжнародними судовими органами та установами.

Мін'юст України виконує й інші повноваження.

Мін'юст України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, обласні, Київське і Севастопольське міські управління юстиції, районні, районні в містах, міські (міст обласного підпорядкування) управління. У Мін'юсті України (центральному апараті) діє понад ЗО структурних підрозділів. Поряд з підрозділами, що існують тривалий час, утворено нові підрозділи, зокрема департаменти правової політики, державної виконавчої служби, громадянства і реєстрації фізичних осіб, реорганізовано управління цивільного та комерційного законодавства, істотно розширено законопроектне управління.