Поняття та значення функцій правоохоронних органів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ ФУНКЦІЙ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

Гриценко В.Г., д. ю. н., професор,

завідувач кафедри галузевого права,

Заслужений юрист України

Здійснено аналіз сутності та особливостей функцій правоохоронних органів, надано авторську групофікацію функцій правоохоронних органів, охарактеризовано окремі види цих функцій.

Ключові слова: правоохоронний орган, функції правоохоронних органів, правоохоронна система, напрями діяльності, класифікація, групофікація.

Осуществлен анализ сущности и особенностей функций правоохранительных органов, представлена авторская групофикация функций правоохранительных органов, охарактеризованы отдельные виды этих функций.

Ключевые слова: правоохранительный орган, функции правоохранительных органов, правоохранительная система, направления деятельности, классификация, групофикация.

Is analyzed the nature and characteristics of the functions of law enforcement agencies, provided the author's grouping of law enforcement functions, characterized of some types of these functions.

Key words: law enforcement agency, functions of law enforcement agencies, law enforcement, activities, classification, grouping.

Постановка проблеми. Діяльність правоохоронних органів характеризують не тільки ознаки, а й функції, через які здійснюється ця діяльність. Найстійкіші і постійні категорії юридичної науки, такі функції, як правило, слугують критеріями встановлення цілісності того чи іншого правового явища. Потреба адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу зумовлює пошуки принципово нових напрямів діяльності правоохоронних органів із метою утвердження основоположних демократичних прав і свобод людини і громадянина.

Актуальність дослідження виявляється в непересічному значенні формулювання функцій правоохоронних органів як обов'язкового етапу проведення реформи правоохоронних органів. Функції, як напрями впливу на поведінку учасників суспільних правовідносин, є ціннісними установками, орієнтирами в діяльності кожного правоохоронного органа в Україні.

Ступінь розробленості проблеми. Питаннями функцій правоохоронних органів займалися такі вчені-правники, як В.Б. Авер'янов, О.Ф. Андрійко, В.М. Бевзенко, І.В. Берестовський, І.В. Бондаренко, О.В. Зайчук, С.М. Гусаров, В.П. Діхтієвський, В.М. Дубінчак, О.В. Іваненко, О.М. Капля, В.Ю. Кобринський, А.М. Колодій, В.В. Копейчиков, М.І. Козюбра, А.М. Куліш, А.М. Кучук, Д.В. Лісний, П.В. Онопенко, О.Д. Тихомиров, Ю.С. Шемшученко.

Мета статті - здійснити аналіз сутності та особливостей функцій правоохоронних органів України, надати авторську групофікацію зазначених функцій.

Виклад основного матеріалу. Захист прав і свобод людини і громадянина, будучи конституційно-правовим і міжнародно-правовим обов'язком сучасної держави, здійснюється за допомогою системи принципів, інститутів, механізмів і процедурно-правових правил, прямо чи опосередковано призначених для цих цілей.

А.І. Перепелиця визначає поняття «функції правоохоронного органа» як основні напрями їх діяльності, які випливають з їх загального соціального призначення і конкретизуються у відповідних правах і обов'язках [1, с. 316]. Погоджуючись із даним визначенням, зазначимо, що функції, які властиві правоохоронному органу, визначають його організацію, структуру і компетенцію.

Однак В.П. Божьєв займає позицію, за якою під час загальної характеристики правоохоронних органів, крім функцій і завдань, використовується поняття «основні напрями діяльності правоохоронних органів». Якщо функції пов'язані із завданнями, які правоохоронні органи вирішують у процесі боротьби з правопорушеннями, припинення їх та запобігання, основні напрями визначають цілі діяльності правоохоронних органів, які випливають із правової політики держави [2, с. 22-23].

Не можна погоджуватись із такою точкою зору, адже в цьому визначенні функції - це не діяльність і не поняття, яке має як теоретичне, так і практичне значення, а є здобутком схоластики, явищем «самого в собі». Таке трактування ставиться під сумнів також тим, що, у разі визначення функцій у більш загальному вигляді, напрями діяльності створить подвійне регулювання діяльності правоохоронних органів, що, звісно ж, не є виправданим і юридично правильним.

В.Я. Тацій зазначає, що неправильне розуміння функцій як виключно таких, що мають охоронний характер у структурі правоохоронної діяльності, створює проблему віднесення до правоохоронних органів таких, для яких виконання правоохоронних та правозастосовних функцій не є основним [3, с. 234]. Погоджуючись із даною позицією, констатуємо, що правоохоронними органами дійсно виконуються функції правоохоронні та право- застосовні.

На підставі проаналізованих позицій видається за необхідне визначити функції правоохоронних органів як соціально та об'єктивно зумовлені, основні стійкі напрями діяльності правоохоронних органів, що конкретизуються у правах і обов'язках, а також визначають зміст і спрямованість виконання охоронного призначення держави.

В юридичній літературі з приводу класифікації функцій правоохоронних органів наявні певні усталені позиції, які визначені критеріями мети та сукупності повноважень правоохоронних органів. Так, одна група вчених-правників, а зокрема В.В. Рибніков, Г.В. Алексушин, К.Ф. Гуценко визначають такі функції правоохоронних органів: конституційний контроль, здійснення правосуддя, розслідування злочинів, виконання судових рішень, оперативно-розшукова діяльність, адміністративна діяльність, прокурорський нагляд, надання правової допомоги, профілактична діяльність, охорона громадського порядку [4, с. 124; 5, с. 36].

Однак не можна приєднатися до такого поділу, бо він лише частково охоплює правоохоронні і правозастосовні функції правоохоронних органів. Крім цього, така класифікація не створює можливостей для її подальшого розширення шляхом виокремлення нових напрямів діяльності досліджуваних органів, які здійснюються з метою забезпечення виконання основної мети правоохоронної діяльності, яку було проаналізовано в процесі дослідження [6, с. 153]. Також незрозуміло, яким чином співвідносити адміністративну діяльність із профілактичною, адже родовим поняттям стосовно останньої, очевидно, виступає адміністративна діяльність. Також недоліком такого поділу є те, що під поняття «адміністративна діяльність» потрапляє надання адміністративних послуг, а це не є ані правоохоронною, ані правозастосовчою, зокрема не є правозахисною функцією.

За другим підходом, зважаючи на історичні особливості розвитку правоохоронних органів, П.П. Михайленко та Я.Ю. Кондратьєв відзначали їх різноманітність і пропонували поділити функції правоохоронних органів на кілька груп:

1. Адміністративна функція, яка полягає у виконавчо-розпорядчій діяльності апарату, служб і підрозділів правоохоронних органів по організації і здійсненню охорони громадського порядку і суспільної безпеки в рамках визначених законом повноважень.

2. Профілактична функція, яка полягає в попередженні злочинів та інших правопорушень, виявленні причин і умов, що їх породжують.

3. Оперативно-розшукова функція, що здійснюється відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» [7], полягає у виявленні відповідними органами інформації про здійснені (такі, що готуються) злочини або про осіб, що переховуються від органів розслідування або ж ухиляються від відбування кримінального покарання і затримання таких осіб.

4. Кримінальна процесуальна функція, яка полягає в розгляді заяв і повідомлень про скоєнні злочини, проведення дізнання і досудового слідства у кримінальних справах, розслідування яких покладене законом на правоохоронні органи.

5. Виконавча функція, яка полягає у виконанні в рамках своєї компетенції адміністративних стягнень.

6. Охоронна функція, яка полягає в охороні громадського порядку, охороні майна держави і суспільства, стратегічно важливих об'єктів.

7. Контрольно-наглядова функція, яка полягає у здійсненні правоохоронними органами на основі чинного законодавства адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі і здійснення інших контрольно-наглядових повноважень [8, с. 97].

Такий підхід видається більш прийнятним, ніж попередній, однак, аналізуючи ці пропозиції, варто зазначити, що цей перелік теж є неповним. До нього не увійшла екологічна і соціальна функції правоохоронних органів, а також не згадується класична для юридичної науки в межах будь-якої сфери регулятивна функція. Водночас у межах окремих функцій не можна абсолютизувати існування такої функції у всіх правоохоронних органах в їх діяльності загалом. Так,, у зв'язку з прийняттям нового Закону України «Про прокуратуру» [9], прокуратура як правоохоронний орган була позбавлена функцій загального нагляду.

Тому контрольно-наглядова функція прокуратури, хоч і існує, обмежується відсутністю загального нагляду як безпосередньої сфери прояву цього напряму діяльності.

За третім підходом, представником якого виступає, зокрема, С.М. Гусаров, виділяються такі функції правоохоронних органів України:

1. регулятивна (виконує функцію регулятора із введення приписів нормативно-правових актів у реальну дію);

2. охоронна (виявлення і припинення порушень, нагляд за дотриманням нормативно-правових розпоряджень як нормативного, так і індивідуального характеру; застосування санкцій до осіб, які вчинили правопорушення);

3. виховна функція (виховання громадян у дусі точного і неухильного дотримання законодавства, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством);

4. превентивна (випливає із завдання правоохоронних органів щодо запобігання вчиненню правопорушень, виявлення й усунення причин та умов, які вплинули на їх вчинення) [10, с. 31-37].

Така класифікація видається досить вдалою, але водночас поза нею перебуває стимулююча функція правоохоронних органів створення ними таких умов функціонування, що стимулюють правомірну поведінку. Також у ній не відбита диференціація правоохоронних, правозастосовних і правотворчих функцій, якщо такі присутні в діяльності того чи іншого правоохоронного органа. Дана проблема, на думку І.С. Григоренко, походить із того, що національним законодавством чітко не визначено перелік функцій правоохоронних органів і спеціальних служб. Проаналізувавши відповідні наукові джерела, дисертант дійшов висновку, що особливістю сучасної континентально-європейської моделі правоохоронної діяльності є певна розпорошеність правоохоронних функцій [11, с. 9].

Натомість, з урахуванням вказаних нами підходів, варто запропонувати власний авторський підхід стосовно класифікації функцій правоохоронних органів: 1) регулятивна функція; 2) охоронна функція; 3) превентивна функція; 4) стимулююче-виховна функція; 5) контрольно-наглядова функція.

Регулятивна функція передбачає правило, за яким відбувається реалізація повноважень з управління за допомогою нормативних приписів. У частині правоохоронної діяльності регулятивна функція має свої правотворчі та правозастосувальні аспекти. Так, пра- вотворчість у межах даної функції, на наш погляд, передбачає розроблення, прийняття і скасування норм права як типових правил поведінки. Ця діяльність правоохоронних органів завершується прийняттям нормативного акту.

Охоронна функція зумовлена завданнями законодавства про адміністративні правопорушення за допомогою оперативного виявлення фактів адміністративних правопорушень, швидким розглядом адміністративних справ і вжиттям стосовно виннихзаконних і справедливих заходів стягнення [10, с. 56-57]. Охоронна функція, на наш погляд, пов'язана із забезпеченням національної безпеки, установленого порядку управління, державного і громадського порядку, зміцнення законності, відповідальності перед суспільством.

З усього вищевказаного випливає, що охоронна функція стабілізує правоохоронні відносини, забезпечує їх втілення у правових приписах, створює підґрунтя для підвищення авторитету правоохоронних органів або його зниження.

Превентивна функція тісно пов'язана із досягненням завдань профілактичного впливу на порушників і осіб, які є потенційними порушниками, і виявляється у здійсненні активної поведінки, застосування заходів переконання і примусу щодо виявлення загрози, ризику вчинення порушення і якнайшвидшого відвернення наслідків такої загрози [12, с. 42].

Превентивна функція передбачає розроблення і здійснення плану активних дій щодо попередження порушення, виявлення ризиків і загроз його вчинення, а також відвернення наслідків існування таких ризиків. Велику роль у забезпеченні реального виконання цієї функції має підвищення рівня інформування населення з питань організації діяльності правоохоронних органів.

Стимулююче-виховна функція є одним із заохочувальних напрямів правоохоронної діяльності. Так, В.К. Бобров вважає, що стимулююча функція правоохоронної діяльності спрямована на спонукання мотивації правомірної поведінки. Правовий стимул - це сукупність правових норм, що закріплюють певні засоби впливу на свідомість і психіку людини з метою посилення мотивації правомірної поведінки [13, с. 124].

Вважаємо, що стимулююче-виховна функція (соціальна функція) передбачає те, що діяльність правоохоронних органів дає змогу досягнути контакту із порушниками, і надає можливість застосовувати заохочення, переконання, примус для виникнення у будь-якого суб'єкта ініціативи з припинення порушення. Нині діяльність правоохоронних органів перебуває під пильною увагою громадськості, що зобов'язує їх удосконалювати свою діяльність. Нині існує потреба в якісному відборі та комплектуванні кадрами оновлених та утворених органів прокуратури, суду, Національної поліції, НАБУ, Державного бюро розслідувань та інших, працівники яких мають бути взірцем законослухняності та ініціативності, діючи виключно відповідно до закону. їх діяльність щодо виховного процесу має здійснюватися у тісній взаємодії з населенням, державними та громадськими організаціями.

Отже, взаємодія правоохоронних органів із населенням забезпечить реальне виконання стимулююче-виховної функції і дасть змогу у межах сфери державного управління посилити приділення уваги питанням підвищення роботи щодо усунення можливого порушення. Видається, що тісна взаємодія з правоохоронними органами матиме двосторонній зв'язок: виховна функція проявиться і стосовно власне правоохоронних органів, а не тільки порушників, а також потенційних порушників.

Контрольно-наглядова функція передбачає важелі безпосереднього управління, прийняття юридично значимих рішень (сюди входить і екологічна функція), створення правових засад взаємодії правоохоронних органів між собою під час виявлення порушень, узгодження взаємної реакції на вчинення правопорушення з метою його припинення.

Контрольно-наглядова функція має ґрунтуватися на забезпеченні єдиної спрямованості діяльності правоохоронних органів, неприпустимості протиставлення законності і доцільності, досягнення оптимального ступеня втручання правоохоронних органів у приватне життя і у господарську діяльність суб'єктів, фактичного виконання правових розпоряджень у будь-якій сфері діяльності і невідворотністю відповідальності за будь-яке їх порушення.

Отже, контрольно-наглядова функція передбачає взаємну узгодженість дій правоохоронних органів, недопустимість дублювання їх повноважень, прийняття юридично значимих рішень у процесі застосування тих чи інших стягнень за вчинені дії. Назріла необхідність вжити комплекс організаційних і правових заходів з метою впорядкування процесу контрольно-наглядової діяльності правоохоронних органів.

Висновки

правоохоронний орган функція наглядовий

Таким чином, можна констатувати, що функції - це окремі напрями діяльності, які в кінцевому результаті пов'язані із досягненням мети правоохоронних відносин. Питання класифікації функцій залишається дискусійним, адже різні правові підходи породжують ізоляцію тих чи інших функцій від процесів управління і затягування процесу їх нормативного закріплення на рівні законодавства.

Література

1. Перепелиця А. Правове регулювання функціонування правоохоронних органів в Україні // Держава і право: збірник наукових праць: юридичні і політичні науки / Ін-т держави і права ім. В. Корецького НАН України. Київ, 2008. Вип. 41. С. 314-321.

2. Правоохранительные органы Российской Федерации: Учебник / Под ред. В. Божьева. М.: Спарк, 2002. 425 с.

3. Тацій В. Визначення поняття та системи правоохоронних органів у Концепції змін до Конституції України (концептуальні підходи) // Право України: юридичний журнал. Науково-практичне фахове видання /Національна ак. правових наук України; Міністерство юстиції України; Конституційний Суд України. Київ, 2012. № 11/12. С. 232-240.

4. Рыбников В., Алексушин Г. История правоохранительных органов Отечества / В. Рыбаков, Г Алексушин. М.: Издательство «Щит-М», 2007. 426 с.

5. Гуценко К. Правоохранительные органы: Учебник для юридических вузов и факультетов / К. Гуценко, М. Ковалев; Под ред. К. Гуценко; МГУ им. М. Ломоносова. Москва: Зерцало; Изд-во Моск. ун-та. 2004. 440 с.

6. Гриценко В. Адміністративно-правові засади оптимізації правоохоронної системи України: [монографія] / В. Гриценко. Кіровоград: «Полімед-Сервіс», 2014. С. 104-118.

7. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 р. № 2135-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 22. Ст. 303.

8. Діхтієвський В. Захист прав, свобод та законних інтересів громадян України у процесі здійснення правоохоронної діяльності: [монографія] // [Діхтієвський В., Безчасний В., Філонов В., Філонов О., Коваль М., Кременовська І., Суб- ботін В. та ін.] / За заг. ред. д. ю. н., проф. В. Діхтієвсько- го. Донецьк «Видавництво «Поулідж» (донецьке відділення), 2009). 219 с.

9. Про прокуратуру: Закон України від 14.10.2014р.за№088б//[ЕлектроннийРесурс].Режимдоступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1697-18.

10. Гусаров С. Організаційно-правові засади адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ України / С. Гусаров. X.: ТД «Золота миля», 2009. 408 с.

11. Григоренко І. Правоохоронна діяльність в Україні та Німеччині (порівняльно-правове дослідження): авгореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.01 / І. Григоренко. К., 2014. 19 с.

12. Плигун Ю. Функції правоохоронної діяльності: поняття та законодавче закріплення // Часопис Київського університету права: український науково-теоретичний часопис / Київський ун-т права НАНУ Ін-т держави і права ім. В. Корецького НАНУ. Київ, 2007. № 2. С. 40-45.

13. Бобров В. Понятие правоохранительной деятельности и ее отличительные признаки // Правоохранительные органы Российской Федерации: [Учебное пособие] / Под ред. В. Боброва. М.: МЮИ МВС России. Издательство «Щит-М», 1999. 325 с.

Размещено на Allbest.ru