Спадкування окремих видів майна

Поняття спадкового права, спадкування, його види. Час і місце відкриття спадщини, черги спадкоємців. Спадкування банківського вкладу та частки в установчому фонді господарських товариств. Особливості спадкування автомобілів, наданих інвалідам, акцій.

Рубрика Государство и право
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 27.04.2014
Размер файла 59,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство внутрішніх справ України

Херсонський юридичний інститут ХНУВС

Юридичний факультет

Кафедра цивільного і екологічного права

Курсова робота

Тема: «Спадкування окремих видів майна»

Цивільне право України

студентки 4 курсу 931-К групи

Кудінової Анастасії Тимофіївни

Науковий керівник:

викладач кафедри

Риженко І.М.

Херсон 2010р.

ЗМІСТ

Вступ

1. Загальні положення про спадкування

1.1. Поняття спадкового права, спадкування. Види спадкування

1.2. Час і місце відкриття спадщини

1.3. Черги спадкоємців

2. Спадкування банківського вкладу

3. Спадкування частки в установчому фонді господарських товариств

4. Особливості спадкування інших видів майна

4.1. Спадкування неодержаних сум, які належали спадкодавцеві як засоби до існування

4.2. Спадкування права на одержання страхових виплат (страхового відшкодування)

4.3. Спадкування права на відшкодування збитків, моральної шкоди та сплату неустойки

4.4. Спадкування обов'язку відшкодувати майнову шкоду (збитки) та моральну шкоду, яка була завдана спадкодавцем

4.5. Спадкування заставленого майна

4.6. Спадкування автомобілів, наданих інвалідам

4.7. Спадкування акцій

4.8. Спадкування майна члена фермерського господарства

4.9. Спадкування речей, обмежених в обороті

4.10. Чи спадкується завдаток

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Інститут спадкового права протягом свого історичного розвитку зазнав кардинальних змін. Останнє його оновлення було проведено з прийняттям Цивільного кодексу, який вступив в законну силу з 2004 року. Даний кодекс містить низку новел, зокрема і в інституті спадкового права, які не були відомі раніше. Наприклад, спадковий договір, заповіт з умовою тощо. Крім того, інакше вирішується низка питань, що мають істотне значення для учасників правовідносин спадкування: запровадження заповіту під умовою, скасування поняття “виморочного майна”, котре переходить до держави, зміна характеру спадкування вкладів у кредитні установи та ін. Так, на даному етапі інтеграції України з європейською спільнотою важливим є приведення правових норм до відповідності із загальними нормами Європейського та міжнародного права. Так, зокрема, є сенс у впровадженні в Україні п'яти черг спадкоємців за законом, як це є в Західно-європейських державах. Також важливим є врегулювання спадкування предметів особистого вжитку, так як за законодавством УРСР у цьому питанні виникала розбіжність. Таким чином, на думку законодавця ті нововведення, які включені в Цивільний кодекс України, дозволяють привести цивільне законодавство, в тому числі спадкове, у відповідність до світових стандартів. Вперше ЦК України дає визначення поняття спадкування і розширює тлумачення спадкоємства взагалі (ст.1216 ЦК України). Перед кожною людиною рано чи пізно постає питання, що вона залишить нащадкам після себе? Адже успадковується буквально все: добре ім'я, здоров'я, набуті матеріальні блага і, навпаки, зганьблене ім'я, хвороби та борги. Проте якщо дивитись на спадкування як на правочин, то об'єктом спадкування є права і обов'язки, якими володів спадкодавець. Основним елементом спадщини є право власності. Саме воно здебільшого і обумовлює подання спадкоємцем заяви про згоду на прийняття спадщини. Слід звернути увагу на те, що на сьогодні спадкуванню підлягають предмети домашньої обстановки і вжитку. Право на ці речі . Спадкування окремих видів майна.

В цій роботі по-перше, розглянуті загальні положення про спадкування, для того, щоб ознайомитися з поняттям спадкування, його видів, строком прийняття спадщини, часом та місцем відкриття спадщини та з чергами спадкоємців, оскільки з цим ми зтикаємося не повсякденно.

По-друге, розглянуто окремі види спадкування, а саме: спадкування банківського вкладу, спадкування частки в установчому фонді господарських товариств та спадкування інших видів майна, яке трапляється ще рідше у нашому житті.

Представлена курсова робота є узагальнувальним матеріалом Книги VI Цивільного кодексу України не лише для людей з юридичною освітою, а й для пересічних громадян.

1. Загальні положення про спадкування

1.1 Поняття спадкового права, спадкування. Види спадкування

Спадкове право -- це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у зв'язку зі смертю фізичної особи та переходом її прав і обов'язків до інших осіб у порядку правонаступництва.

Загальні положення про спадкування встановлює главою 84 ЦК України.

Спадкування -- це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) [1,ст.1216].

Спадкування є загальним (універсальним) правонаступництвом, оскільки права та обов'язки померлого переходять до спадкоємців одночасно як єдине ціле. Спадкоємець не може прийняти лише частину прав, а від інших відмовитися. Це -- безпосереднє правонаступництво, оскільки спадкоємці одержують права та обов'язки безпосередньо після померлого на підставі заяви про прийняття спадщини.

Спадкування регулює книга шоста ЦК. Порядок здійснення прав спадкоємців регулюється також Законом "Про нотаріат". У судовій практиці застосовується постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 р. №4 "Про практику розгляду судами України справ про спадкування".

Види спадкування. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Глава 87 ЦК України регулює здійснення права на спадкування. Прийняття спадщини. Згідно зі ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Тобто прийняття спадщини є юридичною дією (одностороннім правочином) спадкоємця, що виражає його згоду бути спадкоємцем спадкодавця. Не можна прийняти лише частину спадкового майна. Якщо спадкоємець вже прийняв спадщину, то він не може відмовитися від неї.

Акт прийняття спадщини має зворотну силу. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцю з моменту її відкриття. З цього ж часу прибутки від майна є його власністю і він має нести усі витрати щодо спадкового майна.

Порядок прийняття спадщини у новому ЦК України значно змінений: він диференційований залежно від того, проживав постійно спадкоємець із спадкодавцем на час відкриття спадщини чи ні. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених чч.2-4 ст. 1273 ЦК України. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1269 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття останньої не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка досягла 14 років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

1.2 Час і місце відкриття спадщини

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Встановлення часу відкриття спадщини має важливе значення. На день відкриття спадщини визначається кількість спадкоємців і склад спадщини. З часу відкриття спадщини починають обчислюватися строки на прийняття або відмову від неї. До спадкування застосовується законодавство, що діяло в момент відкриття спадщини.

Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них. Якщо кілька осіб, які могли б спадкувати одна після одної, померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи тощо), припускається, що вони померли одночасно. У цьому випадку спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з цих осіб.

Місце відкриття спадщини -- останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна -- місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Таким чином, місце відкриття спадщини може не збігатися з місцем смерті, коли громадянин помер у санаторії, у службовому відрядженні. Спадкове право місцю смерті значення не надає.

Відносини спадкування регулюються законодавством місця відкриття спадщини. Правильне визначення місця відкриття спадщини має значення для встановлення органів, які мають вживати заходів щодо її охорони, яким слід подавати заяву про прийняття спадщини або відмову від неї, претензії кредиторів. Нотаріуси за місцем відкриття спадщини приймають заяви спадкоємців про прийняття спадщини або про відмову від неї, видають останнім свідоцтво про право на спадщину.

1.3. Черги спадкування

Перша черга - діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, а також той з подружжя, який його пережив, та батьки.

При визначенні осіб, які вважаються дітьми спадкодавця, необхідно керуватися відповідними нормами Сімейного кодексу України (далі - СК України). Так, згідно зі ст. 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини. Презумпція батьківства діє не лише в період шлюбу. Дитина, народжена протягом десяти місяців після припинення шлюбу, визнання його недійсним, походить від подружжя, а відтак - батьком дитини буде чоловік її матері.

У випадку, коли мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження дитини, а походження дитини від батька - як у добровільному порядку, коли чоловік подає заяву про визнання себе батьком дитини, так і в судовому - за відсутності такої заяви.

Спадкові права усиновлювачів та усиновлених відповідно до ст. 1269 ЦК України прирівнюються до спадкових прав родичів за походженням.

До подружжя належать особи, шлюб яких зареєстровано в органах РАГС, та особи, що уклали релігійний шлюб, який законодавець прирівнює до шлюбу громадянського.

Друга черга - рідні брати та сестри спадкодавця, дід та баба, як з боку батька, так і з боку матері. До таких спадкоємців віднесені як повнорідні, так і неповнорідні брати і сестри спадкодавця, тобто досить, щоб у спадкодавця з братом чи сестрою був спільним або батько, або мати. Так звані зведені брати та сестри, тобто діти від першого шлюбу чоловіка та жінки, спадщини один після одного не набувають.

Третя черга - рідні дядько та тітка спадкодавця, тобто брати і сестри батьків спадкодавця.

Четверта черга - особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

П'ята черга - інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Поняття «шостий ступінь споріднення» невідоме широкому загалу. Під час обгово-рення проекту ЦК країни в літературі зазначалося, що пересічний громадянин навряд чи зрозуміє зміст цього терміна [18,с.117].

У ст. 1505 проекту ЦК України від 25.08.96 р. пропонувалося дати розгорнутий зміст понять ступенів споріднення. На жаль, ця пропозиція не знайшла підтримки, хоча навряд чи це є виправданим.

Ступінь споріднення визначається за кількістю народжень, що відділяють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цієї кількості.

Так, родичами четвертого ступеня споріднення є діти рідних племінників (двоюрідні онуки) і рідні брати та сестри діда, баби (двоюрідні дід та баба) спадкодавця.

Родичами п'ятого ступеня споріднення є діти двоюрідних братів і сестер (двоюрідні племінники і племінниці) і діти двоюрідного діда і баби (двоюрідні дядьки та тітки) спадкодавця.

Родичами шостого ступеня споріднення є діти двоюрідних правнуків і правнучок (двоюрідні праправнуки і праправнучки), діти двоюрідних племінників і племінниць (троюрідні онуки і онучки) і діти двоюрідного дядька і тітки (троюрідні брати і сестри) спадкодавця.

До п'ятої черги спадкоємців за законом віднесені також утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.

Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

2. Спадкування банківського вкладу

Відповідно до внесених до Закону України «Про нотаріат» змін, які набирали чинності у червні 2009 року, уповноваженими щодо оформлення прав на спадщину і видачі свідоцтв про право на спадщину нарівні з державними нотаріусами виступатупають приватні нотаріуси. Метою внесення зазначених змін є впровадження практики більш якісного вчинення нотаріальних дій та вирішення проблеми доступу населення до нотаріальних послуг. У зв'язку з цим окремі питання оформлення спадщини, особливо спірні, проблемні та недостатньо врегульовані законодавством потребують особливої уваги для всебічного захисту прав спадкоємців.

Зокрема, низку спірних питань викликають положення законодавства щодо спадкування права на вклад у банку (фінансовій установі). Статтею 1228 Цивільного кодексу України передбачено, що вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті:

- склавши заповіт або

- зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі).

Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. N 492 (далі - Інструкція про відкриття рахунків), встановлено, що фізична особа може зробити відповідне розпорядження банку щодо коштів, що їй належать, на випадок своєї смерті (заповідальне розпорядження). Якщо заповідальне розпорядження клієнта складається у формі окремого документа, то на ньому має бути зазначена дата його складання. Цей документ засвідчується підписом уповноваженого працівника банку і зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку [10,п.10.15].

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 1228 ЦК України дія заповідального розпорядження може бути повністю або частково скасована заповітом, складеним після того, як було зроблене розпорядження банку, якщо в заповіті змінено особу, до якої має перейти право на кошти фізичної особи - власника рахунку, або якщо заповіт стосується всього майна спадкодавця.

Водночас ч. 3 ст. 1228 ЦК України встановлено, що право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним (до прийняття нового ЦК України грошовий вклад, стосовно якого було зроблено розпорядження банку на випадок смерті, згідно вимог ЦК УРСР не входив до складу спадщини, відповідні свідоцтва про право на спадщину не видавалися і вклад спадкоємцю видавався безпосередньо в банку). Отже, для отримання вкладу, щодо якого вкладником було зроблено розпорядження банку, спадкоємцеві необхідно в порядку спадкування отримати свідоцтво про право на спадщину. Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. N 20/5 (далі - Інструкція), передбачено, що свідоцтво про право на спадщину на грошовий вклад, щодо якого вкладник зробив розпорядження банку (фінансовій установі), а також на грошовий вклад, щодо якого відсутнє заповідальне розпорядження, після смерті вкладника видається нотаріусом спадкоємцям на загальних підставах [11,п.220].

Таким чином, спадкоємцеві вкладника, незалежно від того, чи спадкування здійснюється згідно із законом, заповітом або заповідальним розпорядженням, необхідно звернутися до державної нотаріальної контори або до приватного нотаріуса за місцем відкриття спадщини протягом шести місяців з дня смерті вкладника з відповідною заявою. Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з дня відкриття спадщини він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину (за винятком окремих випадків відмови, передбачених ст. 1273 ЦК України). Отже, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

У відповідності із п. 222 Інструкції нотаріус на прохання спадкоємців померлого вправі зробити запит до банків (фінансових установ), страхових установ про наявність на ім'я померлого вкладів, страхових виплат. Відповідно до статті 46 Закону України "Про нотаріат", банки (фінансові установи), страхові установи повинні подати відомості в строк, указаний нотаріусом. Після спливу шести місяців з часу відкриття спадщини нотаріус видає спадкоємцям, що прийняли спадщину, свідоцтво про право на спадщину на підставі документів, що підтверджують факт смерті спадкодавця, місце відкриття спадщини, а також право власності спадкодавця на відповідний вклад у банку (фінансовій установі). Відповідно до ч.1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. У той же час ч. 3 ст. 1298 ЦК України передбачено деяке відхилення від загального принципу, а саме: до закінчення строку на прийняття спадщини нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), якщо це викликано обставинами, які мають істотне значення.

У зв'язку з цим виникає питання щодо кола істотних обставин, за наявності яких нотаріус може (але не зобов'язаний) видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу до закінчення строку на прийняття спадщини. Часткове роз'яснення з приводу даного питання закріплено в Інструкції, де п.199 встановлено, що нотаріус до закінчення строку на прийняття спадщини може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі):

- на покриття витрат з догляду за спадкодавцем під час його хвороби, а також на його поховання;

- на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця;

- на покриття витрат, пов'язаних з повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини;

- інших витрат, викликаних обставинами, які мають істотне значення.

Один примірник дозволу нотаріуса на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі) залишається у справах нотаріуса і підшивається у спадкову справу, а інший пред'являється банку.

Відповідне положення відображено і в п. 7.3. Інструкції про відкриття рахунків, у відповідності до якого незалежно від того, чи здійснюється успадкування вкладу згідно із законом, заповітом або заповідальним розпорядженням, банк здійснює виплату вкладу (частини вкладу) спадкоємцю власника рахунку на підставі відповідного свідоцтва про право на спадщину або дозволу нотаріуса на одержання спадкоємцем частини вкладу спадкодавця, або за рішенням суду.

Отже, нотаріус не має права видавати свідоцтво про право на спадщину раніше, ніж це встановлено законодавством, але він може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання певної частини вкладу, при цьому лише спадкоємцеві, що прийняв спадщину.

Аналіз згаданого вище п.199 Інструкції дає можливість зробити висновок, що дозвіл може бути видано як на покриття вже понесених витрат, так і майбутніх витрат (на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця). І кожного разу нотаріусу необхідно пересвідчитися в істотності таких обставин. Виникає питання щодо критеріїв оцінки істотності таких умов нотаріусом, оскільки як ЦК України, так і Інструкція дають лише приблизний перелік істотних умов, і в кожному окремому випадку нотаріусу необхідно самостійно оцінювати істотність тих чи інших обставин. Незрозумілим залишається також питання щодо розміру сум на покриття витрат в кожному випадку, на які нотаріус має видати дозвіл та можливого допустимого розміру таких сум. Законодавчого роз'яснення потребує також питання стосовно того, чи може спадкоємець звернутися із заявою до нотаріуса про видачу вказаного вище дозволу на одержання частини вкладу достроково, якщо цей вклад згідно заповіту або заповідального розпорядження заповідано іншій особі. Також виникає питання, яким чином нотаріусу, яким було видано дозвіл на одержання частини вкладу достроково, після закінчення строку на прийняття спадщини враховувати у свідоцтві про право на спадщину на грошовий вклад видану частину вкладу. Неврегульованим законодавчо залишається і питання щодо того, чи зобов'язаний нотаріус при видачі дозволу на одержання частини вкладу достроково повідомляти інших спадкоємців та отримувати їх згоду. Всі перелічені вище спірні та недостатньо врегульовані моменти спонукають спадкоємців звертатися до суду з метою захисту своїх спадкових прав.

Також хотілося би звернути увагу, що на вклади розповсюджується дія норм законодавства стосовно обов'язкової частки у спадщині, право на яку мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкодавця. Зазначені особи спадкують незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом. Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року N 7 при визначенні розміру обов'язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу. За згодою особи, яка має право на обов'язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини. Але можливими є ситуації, за яких вартість майна, охопленого заповітом, може бути значно вищою за вартість майна, не охопленого заповітом. Наприклад, спадкодавцем може бути складено заповіт або зроблено заповідальне розпорядження банку щодо вкладів у великих розмірах. В процесі оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус бере до уваги і вартість спадкового майна, тому розмір вкладу може вплинути на розмір обов'язкової частки у спадщині.

За таких умов обов'язкова частка може бути визначена нотаріусом з усього складу спадкового майна, включаючи і вклади в банку, стосовно яких вкладником було складено заповіт або зроблено заповідальне розпорядження.

3. Спадкування частки в установчому фонді господарських товариств

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до статті 1219 ЦК України, до складу спадщини не входять права й обов'язки, нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, тобто особисті немайнові права спадкодавця. Це зокрема, право участі у товариствах і право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом чи їх установчими документами.

Враховуючи зазначене, корпоративні права не можуть бути самостійним об'єктом спадкування. Спадкоємець може набути корпоративні права лише за наявності згоди інших учасників на його вступ до товариства.

4. Особливості спадкування інших видів майна

4.1 Спадкування неодержаних сум, які належали спадкодавцеві як засоби до існування

У статті 1227 ЦК України закріплено положення, яке регулює право спадкоємців на одержання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших спеціальних виплат, які належали спадкодавцеві.

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або певним ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Статтю 1227 ЦК України слід сприймати разом зі ст. 1219 ЦК України, оскільки до спадщини має увійти не тільки майно, а й визначені у даній нормі виплати, які мають нараховуватися до дня смерті спадкодавця. До складу спадщини не повинна входити лише соціальна допомога, яка виплачується у зв'язку із смертю спадкодавця і розрахована на покриття витрат на поховання. Ця виплата має бути отриманою безпосередньо тими особами, які здійснюватимуть поховання і вважаються спадкоємцями.

Існує цілий ряд зауважень щодо доцільності застосування на практиці положення про «передачу таких виплат членам сім'ї» спадкодавця, зокрема:

- таке положення зумовлює особливий підвид спадкування і за законом, і за заповітом, а саме: членами сім'ї спадкодавця на трудові та соціальні виплати, але це положення не узгоджуватиметься зі ст. 1217 ЦК України, якою не встановлено особливостей спадкування і за законом, і за заповітом;

- важко встановити логіку передачі таких виплат членам сім'ї, особливо враховуючи широке поняття «сім'я» відповідно до СК України як осіб, що спільно проживають і навіть перебувають у незареєстрованому шлюбі. Це положення можна зрозуміти так, що виплати успадковуватимуться членами сім'ї без врахування черговості спадкування за законом;

- положення про те, що «у разі їх відсутності - входять до складу спадщини» встановлює можливість спадкування таких виплат спадкоємцями за заповітом, а при визнанні спадщини відумерлою - їх отримання територіальною громадою. Тобто виникає суперечність - з одного боку право на отримання виплат вище ніж право на спадкування за заповітом, яке вище права спадкування за законом, а з іншого - при відсутності спадкоємців за законом виплати входять до складу спадщини.

Апріорі можна припустити, що законодавцем зроблено спробу надати членам сім'ї додаткові засоби для належного поховання спадкодавця, але не встановлено цієї умови, а тому виходить, що такі виплати просто окремо спадкуються. Аналогічне положення раніше існувало щодо спадкування предметів домашньої обстановки та вжитку, але його з 2004 р. анульовано. Тому представляється, що це положення є таким, що суперечитьbootспадкодавця, який вправі встановити, кому мають перейти всі належні чому права та обов'язки. Дана норма є й не раціональною і може призвести до правопорушень, оскільки підприємства і установи не здатні визначити, хто належав до членів сім'ї спадкодавця і кому з них має бути виплачено заробітну плату та інші виплати, а тому вони будуть видаватися окремим спадкоємцям, можливо, навіть у значному розмірі, без вказівки на :прямування цих коштів тощо.

У разі ж їх зарахування до складу спадщини, виконавець заповіту може вимагати їх перерахування на депозитний рахунок державної нотаріальне: контори за місцем відкриття спадщини, а розшук може провадити нотаріус, який наділений повноваженнями витребовувати необхідні для вчинення нотаріальних дій відомості від підприємств, установ та організацій.

акція черга спадкування товариство

4.2 Спадкування права на одержання страхових виплат (страхового відшкодування)

У статті 1229 ЦК України законодавець закріпив механізм спадкування праве на одержання страхових виплат (страхового відшкодування), які спадкуються на загальних підставах.

Винятком є положення ч.2 ст.1229 ЦК України, де передбачено: якщо страхувальник у договорі особистого страхування призначив особу, до якої має перейти право на одержання страхової виплати у разі його смерті, це право не входить до складу спадщини.

Слід зразу звернути увагу фахівців на суперечність між частинами 1 та 2 ст. 1229 ЦК України, оскільки ч. 1 визначає відсутність особливостей спадкування страхових виплат, а ч. 2 такі особливості встановлює, тому така нечіткість закону на практиці призводитиме до суперечності інтересів спадкоємців та неузгодженості у правах на спадщину.

Частину 1 даної статті можна сприймати так:

- якщо страхувальник у договорі особистого страхування не призначив особу, до якої має перейти право на одержання страхової виплати у разі його смерті, то це право входить до складу спадщини;

- якщо страхова агенція заявить про існування такого призначення, то вона вважається зобов'язаною здійснити виплату лише вказаній у розпорядженні спадкодавця особі.

Отже, у даній нормі зроблено спробу надати ті привілеї страховим агенціям, яких з 2004 р. були позбавлені банківські установи, тобто надавати страхувальникам гарантії, що виплати, незважаючи на права третіх осіб, буде здійснено лише вказаним ними особам, яких, до речі, навіть спадкоємцями назвати неможливо. Здається, що суперечність такого положення може виявитися на практиці при зіставленні інтересів банку, який може видати позичку, що буде внесена страхувальником як плата за коштовне страхування, та інтересів страхової агенції, яка не вправі видавати такий платіж іншим особам.

Тому доречно говорити про дію ч.2 ст.1229 ЦК України лише щодо тих випадків, коли спадкодавець вносив суми страхування не на власне ім'я, а,зокрема, на ім'я неповнолітніх дітей чи інших близьких родичів, наприклад, що мають право на обов'язкову частку в спадщині і коли оплата такого страхування здійснювалася поступово, а не єдиним платежем, зокрема, коли він був здійснений напередодні смерті спадкодавця. Хоча за ст. 1241 ЦК України такі страхові внески мають враховуватися при визначенні розміру обов'язкової частки.

Автори вважають, що страхова агенція навіть при існуванні страхового призначення має на запит нотаріуса надавати відомості про належні страхувальнику-спадкодавцю на момент смерті страхові виплати, оскільки в противному разі можуть існувати зловживання щодо успадкування таких виплат.

Вважається також, що дію ч. 1 можна поширити й на ч. 2 ст. 1229 ЦК України про співставлення строків складання заповіту та зробленого страхувальником призначення, а також застосовувати за аналогією ч. 3 ст. 1228 ЦК України. Тобто в тому разі, коли заповіт складено пізніше ніж призначення, то має застосовуватися положення заповіту, оскільки спадкодавець вправі змінити свою волю передбаченим законом способом, якщо страхування було здійснено на його ім'я.

4.3 Спадкування права на відшкодування збитків, моральної шкоди та сплату неустойку

Спадкування права на відшкодування збитків, моральної шкоди та сплату неустойки законодавцем регламентовано у ст. 1230 ЦК України.

Так, ч. 1 даної норми передбачено, що до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов'язаннях.

До спадкоємця переходить право на стягнення неустойки (штрафу, нені) у зв'язку з невиконанням боржником спадкодавця своїх договірних обов'язків, яка була присуджена судом спадкодавцеві за його життя ч.2).

Частиною 3 даної статті також передбачено, що до спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено супом спадкодавцеві за його життя.

Статтю 1230 ЦК України слід сприймати як загальну, оскільки визначені в ній підстави відшкодування збитків, моральної шкоди та неустойки - це не вичерпний перелік прав спадкодавця. Коли спадкодавець виступає як кредитор, то він вправі вимагати й індексації боргу, вчасного виконання обов'язків боржником, розірвання договору у разі його неналежного виконання тощо. Тому доцільно говорити про широкі межі правонаступництва спадкоємцями або виконавцем заповіту в договірних правовідносинах, особливо, коли виконання договору припадає на час прийняття спадщини, то це питання взагалі вважається вирішеним лише щодо прав кредиторів.

Тому здається, що до вирішення питання про конкретну належність прав спадкодавця певним спадкоємцям, вони вправі приймати рішення колективно про подальший розвиток договірних відносин, коли йдеться про права спадкодавця, або спільно уповноважити на вчинення відповідних дій одного з них чи виконавця заповіту.

Доцільно також виділяти час настання права вимоги, належної спадкодавцю. Якщо право вимоги за договором настане після закінчення строку для прийняття спадщини, то доцільно визначати, кому це право персонально належатиме.

Вважаємо також, що в разі переходу права вимоги до спадкоємців і за прострочення в період прийняття спадщини, строк для пред'явлення претензій має подовжуватися як пропущений з поважних причин.

У частинах 2 та 3 даної статті йдеться про те, що до спадкоємців переходить право вимоги, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя, але зміст даної норми не має імперативного характеру. Тому загалом можна погодитися з ч. З ст. 1230 ЦК України, але щодо ч. 2 цієї ж норми виникає запитання - чи може одна із сторін договору порушувати його умови і не нести відповідальності? Виходить, що може лише тому, що буде здійснюватися правонаступництво.

4.4 Спадкування обов'язку відшкодувати майнову шкоду (збитки) та моральну шкоду, яка була завдана спадкодавцем

Статтею 1231 ЦК України передбачено порядок спадкування обов'язку відшкодувати майнову шкоду (збитки) та моральну шкоду, яка була завдана спадкодавцем. Так, до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем, також обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, що було присуджено судом зі спадкодавця за його життя, обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця.

Здається, що обов'язковому виконанню спадкоємцями підлягають зобов'язання спадкодавця відшкодувати майнову шкоду (збитки) та моральну шкоду, які встановлені на підставі безспірних доказів: судове рішення, що набрало законної сили; судовий наказ чи виконавчий напис нотаріуса.

Загальний безумовний обов'язок спадкоємців - це відшкодувати майнову шкоду, завдану спадкодавцем. Наступний же загальний аналіз дає можливість встановити, що деякі вчасно пред'явлені до виконанню обов'язки спадкодавця виконуються в тому випадку, коли «були присуджені судом зі спадкодавця за його життя (частини 2, 3 даної статті). Визначення в цій нормі лише обов'язків спадкодавця без зазначення суб'єктів, які вправі витребувати виконання обов'язків, робить такі обов'язки абстрактними, хоча має простежуватися зв'язок з часом пред'явлення таких обов'язків до виконання, обов'язками спадкоємців щодо кредиторів:: та виконання обов'язків.

Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.

Водночас відповідно до ч. 4 передбачається відшкодовувати майнову та моральну шкоду у межах вартості рухомого чи нерухомого майна. Авторами свідомо посилено застосоване в даній нормі розмежування, оскільки воно вважається деякою мірою некоректним, адже за ст. 1218 ЦК України підлягають врахуванню всі права спадкодавця, як на рухоме, так і на майно. Слід також брати до уваги, що успадковані обов'язки спадкоємців не можуть перевищувати розміру прав, що підлягають спадкуванню. При цьому спадкоємці вправі виконувати обов'язки спадкодавця без будь-яких обмежень, але тільки за власним волевиявленням. Слід також враховувати особливості спадкування за правом на обов'язкову частку.

Так, за позовом спадкоємця суд може зменшити розмір неустойки штрафу, пені), розмір відшкодування майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди, якщо вони є непомірно великими порівняно з вартістю руті і мого чи нерухомого майна, яке було одержане ним у спадщину.

Це положення закону (ч. 5) вважається можливим сприймати лише щодо зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), розміру відшкодування майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди, якщо вони не були встановлені в рішенні суду. Тобто, коли спадкоємець є правонаступником спадкодавця у судовій справі, тоді він вправі й користуватися належними йому правами і заперечувати проти позову. Якщо ж розмір обов'язків спадкодавця встановлено у судовому рішенні, яке набрало законної сили, то воно обов'язковим для виконання спадкоємцями.

Тому доцільно говорити про те, що коли розмір обов'язків спадкодавця перевищує розмір його прав, спадкування не настає, а здійснюється відшкодування шкоди, завданої спадкодавцем.

4.5 Спадкування заставленого майна

Особливості спадкування заставленого майна полягають у тому, що ці правовідносини мають бути врегульовані Цивільним кодексом України: або Законом України «Про заставу», однак цьому положенню законодавцем не приділено уваги. Тому дальший матеріал слід аналізувати виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Тобто в цьому разі треба говорити про правонаступництво прав та обов'язків.

Якщо спадкодавець у розглядуваній ситуації є боржником, то спадкоємці успадковують одночасно його права та обов'язки: обов'язок повернути борг та право звільнити майно з-під заборони відчуження. Як свідчить практика, в будь-якому випадку - чи заставлене майно належить спадкодавцю, чи заставодержателем є спадкодавець - таке майно (особливо об'єкти нерухомості або земля) знаходиться під забороною відчуження на певний строк.

У разі ж спадкування прав кредитора спадкоємці отримують право вимагати повернення боргу.

За чинною юридичною практикою негативним аспектом багатьох правовідносин, які пов'язані із заставою майна, слід констатувати невідповідність вартості заставленого майна за договором порівняно з реальною (ринковою) його вартістю. Виходячи із загальних принципів правонаступництва усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього такою самою мірою, якою вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив. Отже, спадкоємець не може ставити під сумнів вартість заставленого майна за договором.

За пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» проводиться відмежування «звичайних» претензій кредиторів спадкодавця від забес печених заставою на предмет строків звернення з претензією. Так, у Постанові йдеться, що правила ст. 1281 ЦК україни не застосовуються до зобов'язань, забезпечених заставою (за позичками кредитних установ), оскільки відповідно до ст. 572 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника і при переході права власності на заставлене майно до іншої особи, права застави зберігає силу щодо нового власника. У такому разі слід розглядати два варіанти:

1) коли борг спадкодавця покривається за рахунок заставленого майна, тоді кредитори можуть і не звертатись до спадкоємців або державної нотаріальної контори з відповідною претензією. В цьому випадку достатнім способом забезпечення прав кредитора є звернення до нотаріуса з оригіналом договору застави, на якому може бути вчинено виконавчий напис, який є підставою для виконання державною виконавчою службою;

2) якщо борг не може бути покритим за рахунок заставленого майна, то кредитори мають звертатися до зазначених осіб, оскільки вони втрачатимуть право вимоги до спадкоємців. Останній випадок також має місце на практиці, коли банки дають кредити під заставу нерухомого майна, але вартість об'єкта нерухомості на ринку значно змінюється.

Водночас, коли успадковується право вимоги кредитора, забезпечене отговором застави, то відбувається звичайне правонаступництво.

4.6 Спадкування автомобілів, наданих інвалідам

Згідно з п. 37 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 р. № 999 (із змінами і доповненнями), передбачено, що після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безплатно або на пільгових умовах, залишається його сім'ї та знімається з обліку в органах соціального захисту населення.

Перереєстрація автомобіля на ім'я одного з членів сім'ї інваліда, який на час смерті інваліда проживав разом з ним, проводиться Державтоінспекцією з дозволу органу соціального захисту населення, де інвалід перебував на обліку як власник транспорту.

Спори про частку в спільній власності вирішуються в судовому порядку за позовом будь-кого з членів сім'ї.

У разі відсутності у померлого інваліда сім'ї одержаний ним безплатне автомобіль повертається органу праці та соціального захисту населення або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в повній комплектності для реалізації в установленому порядку, а одержаний на пільгових умовах автомобіль повертається органу соціального захисту населення з подальшим відшкодуванням ним спадкоємцям оплаченої інвалідом вартості автомобіля з урахуванням ступеня його зносу. За бажанням члена сім'ї інваліда автомобіль може бути продано ним через комісійний магазин у встановленому порядку за дозволом органів соціального захисту населення.

4.7 Спадкування акцій

Сьогодні до спадщини можуть належати такі цінні папери, як акції. У нотаріальній практиці виникають питання з приводу оформлення свідоцтва про право на спадщину на акції. У таких випадках нотаріуси мають керуватися Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок»від 23 лютого 2006 p. № 3480-IV. Тобто нотаріусам слід розрізняти такі поняття як акції, сертифікати та виписки з рахунку цінних паперів.

При документарній формі випуску акцій акціонерам замість акцій можуть видаватися сертифікати. Сертифікат - бланк цінного паперу, який видається власнику цінного паперу і містить визначені законодавством реквізити та назву виду цінного паперу (акція, облігація тощо) або найменування «сертифікат акцій (облігацій тощо)» і засвідчує право власності на цінний папір [7,ст.1].

При без документарній формі випуску акцій підтвердженням права власності на них є виписка з рахунку цінних паперів [7,ст.5].

Як сертифікат акцій, так і виписка з рахунку цінних паперів - це не цінні папери, а документи, що підтверджують право власності на акції і на підставі яких видаються свідоцтва про право на спадщину. Але слід мати на увазі, що в усіх випадках свідоцтва про право на спадщину повинні видаватися на акції. Акції, сертифікати акцій, виписки з рахунків цінних паперів, а також видані нотаріусами на їх підставі свідоцтва про право на спадщину на акції мають містити в своїх текстах всі реквізити, перелічені 3 4.12 ст. 4 Закону «Про цінні папери і фондову біржу», які потім заноситимуться у свідоцтво про право на спадщину. Так, у свідоцтві про право на спадщину має бути зазначено: фірмове найменування акціонерного товариства та його місцезнаходження, найменування цінного паперу акція», її порядковий номер, дату випуску, вид акції та її номінальну вартість, ім'я власника (для іменної акції), розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акції, а також кількість акцій, що випускаються, строк виплати дивідендів та підпис голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи, печатку акціонерного товариства.

4.8 Спадкування майна члена фермерського господарства

Питання про спадкування земель фермерського (селянського) господарства є одним з найменш розроблених в українському законодавстві. Порядок спадкування майна члена фермерського господарства здійснюється : урахуванням вимог Конституції України, Закону України «Про фермерське господарство», Земельного кодексу України, Цивільного кодексу країни та інших нормативних актів. Саме спільний аналіз цих документів може дати певне уявлення про особливості спадкування прав громадян у фермерських господарствах.

Одразу слід звернути увагу на те, що поняття «фермерське господарство» має тлумачитися як організаційна форма здійснення підприємницької діяльності однією особою чи декількома родичами чи членами сім'ї. Тому таке утворення не слід ототожнювати з іншими формами організації підприємницької діяльності.

В основі такого об'єднання лежить Статут, де зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України. Отже, статут фермерського господарства треба сприймати як установчий договір для колективного його складу та документ, у якому буде встановлено первісні внески до фермерського господарства, які мають визначати статус майна у фермерському господарстві.

Отже, особливостями спадкування прав учасника фермерського господарства слід визнати:

1) складність визначення майна, яке належить фермерському господарству на момент його створення та за результатами його діяльності;

2) правовий режим майна осіб, які ведуть фермерське (селянське) господарство;

3) особливості спадкування земель фермерського (селянського) господарства, що зумовлено процедурою надання землі фермерському (селянському) господарству або складається з окремих ділянок учасників фермерського господарства.

Зазвичай, говорячи про фермерське господарство завжди мають на увазі землю, але цей стереотип сприйняття фермерського господарства може бути скасовано на підставі того, що сучасним фермерським господарствам можуть належати: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством у результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу. Конкретизуючи положення ст. 19 Закону України «Пре фермерське господарство», можна додати зернозбиральні комбайни, вантажні автомобілі, худобу та інше майно. Якщо взяти до уваги, що майне поділяється за принципом: підлягає або не підлягає реєстрації, то належне спадкоємцям майно, що залишилося після смерті учасника фермерського господарства, можна знайти за його реєстрацією. Інше ж майно має описуватися уповноваженими на вжиття заходів до охорони спадкового майна особами, але лише в межах фермерського господарства. Наприклад, у цьому випадку мається на увазі худоба, знаряддя, яке використовується для здійснення фермерської діяльності. Складність визначення результатів діяльності фермерського господарства полягає і в тому, що частина майна не може бути реально оцінена до певного строку, наприклад, це рослини, які знаходяться на полях і до їх збору не можуть бути спінені, але вони можуть і повинні бути описані. Вважається, що будинок та речі, що знаходяться у будинку, не можуть включатися до майна фермерського господарства. З цього приводу в п. 218 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. №20/5, сказано лише, що спадкування майна фермерського господарства здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про фермерське господарство» і все.

При цьому, якщо у Статуті не визначено інше, то статус майна фермерського господарства не повинні отримувати житлові будинки фермерів та присадибні ділянки, якщо їх не передано до складеного капіталу. Це положення обумовлене ч. 2 ст. 2 Закону «Про фермерське господарство».

Згідно зі ст. 31 Земельного кодексу землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

з) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Крім того, громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Щодо успадкування майна фермерського господарства, то слід розглядати декілька можливих варіантів, які залежать від суб'єктного складу фермерського господарства. Коли фермерське господарство створене одною особою, то можливими варіантами можуть стати:

1) у разі успадкування одним спадкоємцем: він вважатиметься правонаступником спадкодавця і має лише переоформити фермерське господарство на своє ім'я;

2) у разі успадкування декількома спадкоємцями можливими варіантами можуть стати:

-утворення фермерського господарства на колективних засадах, про що знов-таки має бути внесено відповідні зміни до Статуту, але слід брати до уваги, що Законом допускається утворювати фермерські господарства за принципами родинних чи сімейних зв'язків;

-коли один чи декілька спадкоємців не бажають займатися фермерською діяльністю, то питання стоятиме про виплату компенсації таким спадкоємцям;

-якщо один чи декілька спадкоємців бажають розподілити фермерське господарство, то має визначатися реальна можливість виділити кожному із спадкоємців відокремлене майно для здійснення фермерської діяльності, що може бути закріплено нотаріально посвідченим договором або буде встановлено за рішенням суду з урахуванням ст. 23 Закону «Про фермерське господарство».

У статті 23 Закону «Про фермерське господарство» встановлено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону, але зроблено певне застереження. Якщо фермерське господарство успадковується двома або більше спадкоємцями, то земельна ділянка поділу не підлягає, якщо в результаті її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка менше мінімального розміру, встановленого для даного регіону. Мінімальні розміри земельних ділянок, які утворюються в результаті поділу земельної ділянки фермерського господарства, що успадковується, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. № 1908, у таких розмірах


Подобные документы

  • Підстави спадкування за законодавством. Перша, друга, третя, четверта та п'ята черги спадкування. Здійснення права на спадкування. Поділ спадщини між спадкоємцями. Особливості спадкування окремих видів майна. Процес прийняття та відмови від спадщини.

    курсовая работа [104,0 K], добавлен 18.10.2012

  • Загальні положення про спадкоємство, поняття та значення спадкування і спадкового права. Черговість та спадкування за правом представництва. Порядок здійснення права на спадкування, прийняття та відмова від прийняття спадщини, поняття і роль заповіту.

    курсовая работа [50,4 K], добавлен 30.07.2009

  • Правова природа заповіту подружжя. Порядок розподілу спадкового майна між спадкоємцями. Спадкування обов’язкової частки в спадщині. Поняття приватного підприємства, види та оформлення його прав на майно. Особливості спадкоємства майна нерезидентів.

    курсовая работа [36,5 K], добавлен 02.04.2011

  • Загальні засади спадкування, основні аспекти спадкування за законом, його суб’єктний склад і особливості за новим Цивільним кодексом України. Основні риси спадкування за заповітом. Аналіз здійснення права на спадкування та оформлення спадщини за законом.

    дипломная работа [146,6 K], добавлен 20.10.2011

  • Поняття та значення спадкування і спадкового права. Основні поняття спадкового права. Підстави і порядок спадкування. Спадкування за законом. Спадкування за заповітом. Порядок реалізації спадкових прав.

    реферат [23,7 K], добавлен 14.06.2006

  • Поняття "спадкування за законом". Черги спадкоємців за законодавством Російської Федерації. Склад спадкоємців першої та другої черги. Система парантел у Німеччині. Система розрядів у Франції. Спадкове право в країнах англо-американської правової системи.

    курсовая работа [31,0 K], добавлен 13.06.2012

  • Поняття й принципи спадкування згідно з чинним законодавством. Процес спадкування за законом та за заповітом, порядок його черговості. Особливості спадкування за спадковим договором. Процесуальний порядок та головні етапи реалізації права на спадщину.

    курсовая работа [42,9 K], добавлен 08.01.2011

  • Аналіз поняття, принципів і правового регулювання спадкування в Україні. Спадкування за заповітом, за законом, за правом посередництва. Призначення спадкоємців. Процесуальний порядок реалізації права на спадщину. Відмова від спадкування неповнолітніми.

    курсовая работа [56,2 K], добавлен 03.01.2011

  • Спадкування за законом в римському приватному праві. Відкриття та прийняття спадщини. Коло спадкоємців за законом в Цивільному кодексі УРСР. Поняття та зміст спадкової трансмісії. Спадкування за законом в новому цивільному законодавстві України.

    курсовая работа [32,5 K], добавлен 12.10.2009

  • Історія корпоративного права в Україні. Поняття та зміст корпоративних прав, їх виникнення та припинення. Спадкування приватного підприємства, цінних паперів та частки у статутному капіталі. Специфіка спадкування корпоративних прав другим з подружжя.

    курсовая работа [77,8 K], добавлен 14.12.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.