Обмеження прав приватної власності

По-перше, власник може здати об'єкт у користування іншій особі - підприємству або окремій людині. Наприклад, можуть бути здані в оренду приміщення, обладнання, земля, транспортні засоби. Багато людей, мають землю в садівничому або дачному товаристві, під індивідуальними житловими будівлями, отримали її від держави в необмежену за часом користування. Передаючи об'єкт у користування, оренду, власник, тим самим, віддає і частину своїх прав на нього. Власник і користувач, як правило, укладають між собою відповідний договір, у якому можуть обумовлюватися і напрями використання об'єкта, однак очевидно, що власник добровільно позбавляє себе низки прав. Мотиви його поведінки можуть бути різними: якщо мова йде, наприклад, про передачу державою землі під житлове будівництво, то власник тут не має на меті одержання прямої економічної вигоди в вигляді доходу; якщо передається в оренду капітал, то це має приносити власнику дохід у вигляді орендної плати. Звичайно серед подібних операцій переважають ті, які мотивовані економічними інтересами власника. [2]

По-друге, власник може передати, делегувати частину своїх повноважень менеджерам - найманому управлінському персоналу. Менеджери допоможуть більш ефективно використовувати виробничий і грошовий капітал власника.

Вони можуть отримати досить велику владу над об'єктом власності, і в цьому випадку власник буде вже контролювати не стільки сам об'єкт власності, скільки діяльність менеджерів з ефективного управління цим об'єктом.

Ефективність вимагає професіоналізму, в тому числі, і може бути перш за все в галузі управління. Втрачаючи у владі на об'єкт, власник виграє в ефективності, отримує велику економічну вигоду. [2]

Аналогічні міркування застосовні і до ще однієї форми передачі власником своїх повноважень - до довірчих (трастовим) операціями, такі операції припускають довірче управління. об'єктом власності (акціями, капіталом, нерухомістю, іншими фінансовими активами). зазвичай цими операціями займаються спеціалізовані організації. умови трастової операції можуть припускати різну ступінь «само відмова» від права власності, різні мотиви можуть лежати в основі таких рішень власників.

Проте мети їх дій зазвичай збігаються - прагнення отримати велику економічну вигоду порівняно з умовами «самоврядування» об'єктом власності. Водночас довірча операція сама по собі не забезпечує автоматичного досягнення цієї мети. Вона - шанс, але не гарантія.

По-третє, власник може об'єднати свій об'єкт власності з об'єктами інших осіб. Наприклад, люди можуть, об'єднавши зусилля, ресурси, гроші, створити підприємство у формі господарського товариства. Кожен його учасник, звичайно ж, позбудеться більшої або меншої частини своїх прав на об'єкт власності - він тепер буде відданий під якесь загальне управління. І тут дії людей пов'язані з пошуком більшої економічної вигоди, з прагненням розширити свої доходи. Втрачаючи права, вони сподіваються на економічну компенсацію в вигляді великих доходів.

право власність майно приватний

Висновoк

Актуальність теми доведена, а саме: кожен громадяни України, який є власником приватної власності через незнання певних положень може мати деякі непорозуміння стосовно своєї власності. А з метою уникнення будь-яких проблем щодо приватної власності, перш за все, слід розуміти причини та форми обмеження державою та самим власником прав приватної власності.

Мета розкрита: причини та форми обмеження державою та самим власником прав приватної власності.

Для досягнення мети було виконано такі завдання:

- визначили поняття «обмеження права»,

- проаналізували категорії «обмеження права»,

- розглянули поняття і підстави обмежень права власності,

- виявили зміст обмежень права власності,

- навели загальну класифікацію обмежень,

- дослідили самообмеження прав.

У статті 64 Основного Закону зазначено: «Конституційні права і свободи людний і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені орава і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 61, 52, 55, 56, 57, 58, 59. 60, 61. 62, 63 цієї Конституції». [20]

Цi положення є гарантією невідчужуваності та непорушності прав і свобод людини, закріпленою у статті 21 Конституції України. Таким чином, відповідно до Конституції України:

1. Конституційні права і свободи людини і громадянина дозволено обмежувати тільки у випадках, прямо передбачених Конституцією. Такими обмеженнями може бути необхідність;

~ запобігти злочинові чи його перепинити;

- врятувати життя людей та майна, здійснити безпосереднє переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні злочину;

- з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи;

- забезпечити інтереси національної безпеки, територіальну цілісність, громадський порядок, економічний добробут;

- забезпечити охорону здоров'я і моральність населення, захистити репутацію або права і свободи інших людей;

- запобігти розголошенню інформації, одержаної конфіденційно;

- підтримати авторитет і неупередженість правосуддя тощо. При цьому конкретні права і свободи громадян, за загальним правилом, мають такі ж конкретні підстави їх обмеження. Тому не може бути обмежене, скажімо, право на свободу світогляду і віросповідання необхідністю з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, а право на недоторканість житла -- необхідністю запобігти розголошенню інформації, одержаної конфіденційно.[20]

Список використаних джерел

1. Аккуратов І.Ю., Коршунов Н.М., хореїв А.А. До питання про обмеження і обтяження права власності // Держава і право. 2000. N 10. С. 68.

2. Андрейцев В.І. Конституційно-правові обтяження використання права власності на землю

3. Гуревський В.К. Право приватної власності громадян України на землі сільськогосподарського призначення. -- О.: Астро Принт, 2000.

4. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка : В 4 т. Т. 3. Оформл. Диамант. СПб.: ТОО «Диамант», 1996. -- 377с.

5. Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10.05.1993 № 4693 // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - N 27. - Ст. 289

6. Дивак М. Приватна власність на землю: панацея, пастка чи міф?//Новини агротехніки - № 6(36) -- 2003. -- newsagrotech.com.ua/2003/6/4/html.

7. Дождьев Д.В. Римське приватне право: Учеб. для юрид. вузів і фак. - М.: Норма-Инфра М, 1999. - 784 с.

8. Земельне право: Академічний курс/ за ред. В.І. Семчика і П.Ф. Кулинича -- К.: Видавничий дім ІнЮре, 2001.

9. Земельне право України/ за ред. О.О. Погрібного, І.І. Каракаш -- К.: Істина, 2003.

10. Камишанській В.П. Межі та обмеження права власності. Волгоград, 2000. С. 69 - 70, 44

11. Коростельов С.В. Земельне та лісове право - С.-П.: Видавництво Михайлова В.А., Видавництво «Поліус», 1998.

12. Крассом О.І. Право приватної власності на землю: купівля-продаж, оренда, приватизація, судовий захист - М.: Білі альви, 1995.

13. Курдиновський В.І. Про обмеження права власності на нерухоме майно за законом: (За російському праву). Одеса, 1904. С. 81 - 82.

14. Маттеї У., Суханов Е.А. Основні положення права власності. М., 1999. С. 208 - 209.

15. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України/за ред. В.В. Медведчука -- К.: Юрінком Інтер, 2004.

16. Електронні ресурси:

17. Дипломна робота: Межі та обмеження права власності

18. Загальна декларація прав людини (рос/укр) ООН; Декларація, Міжнародний документ від 10.12.1948

19. ЗАКОН УКРАЇНИ Про правовий режим надзвичайного стану

20. ЗАКОН УКРАЇНИ Про іпотеку

21. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені

22. Накладання заборони відчуження

23. Про громадські об'єднання Верховна Рада України; Закон від 22.03.2012 № 4572-VI

24. Стаття 87. Створення юридичної особи

25. Стаття 97 МКУ від 11.07.2002 № 92-IV

26. Стаття 111. Обтяження прав на земельну ділянку, обмеження у використанні земель

27. Стаття 111. Обтяження прав на земельну ділянку, обмеження у використанні земель

Размещено на Allbest.ru