Обмеження виборчих прав громадян

Сутність виборчих прав, призначення їх обмежень й виборчих цензів. Вплив обмежень виборчих прав на розвиток суспільних відносин, законодавча практика їх закріплення. Рішення Європейського Суду з прав людини у справах, що стосуються обмежень виборчих прав.

Рубрика Государство и право
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 25.05.2013
Размер файла 148,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗМІСТ

Вступ

Розділ I. Виборчі права громадян

1.1 Сутність виборчих прав

1.2 Загальна характеристика прав обирати та бути обраним

Розділ II. Загальна характеристика обмежень виборчих прав

2.1 Поняття обмежень виборчих прав

2.2 Конституційне і законодавче обмеження активного виборчого права

2.3 Обмеження пасивного виборчого права.30

2.4 Виборчі цензи

Розділ III. Правозастовча практика та проблеми обмежень виборчих прав.

3.1 Проблеми обмежень виборчих прав в Україні

3.2 Рішення Європейського Суду з прав людини у справах, що стосуються обмежень виборчих прав

Висновки

Список використаних джерел

обмеження виборче право

Вступ

Виборче право становить органічну частину сучасного Конституційного права України, пов'язану із здійсненням народовладдя, і є, на думку деяких вчених, найбільш розвиненим його інститутом.

Виборче право і супутнє йому законодавство в даний час набувають особливого соціально-політичного статусу і як наслідок, претендує на самостійне місце у вітчизняній публічно-правовій системі. Все це пояснює підвищений інтерес, який привертає до себе виборча проблематика. З питань принципів виборчого права, організації виборів, правового порівняння виборчих систем існує чимало наукових праць, публіцистичних статей, дані проблеми викликають гострі дискусії в суспільстві. Однак багато важливих аспектів виборчого права залишаються без потрібної уваги.

Темою цього дослідження обрана одна з найбільш маловивчених проблем вітчизняного виборчого права - обмеження виборчих прав громадян.

Актуальність обраної теми дослідження не викликає сумнівів. Обмеження виборчих прав, будучи своєрідними правовими «фільтрами», визначають контингент і чисельність виборців. А значить, багато в чому від характеру обмежень залежить ступінь демократичності виборчого права, і відповідно і механізму державної влади. А у зв'язку з тим, що сучасна виборча система України перебуває в стані перманентного реформування, якісне дослідження обмежень виборчих прав має характер гострої необхідності. Законодавець в обраній стратегії розвитку виборчої системи не може не враховувати національний досвід закріплення та застосування обмежень виборчих прав, звертаючись до історичних аналогій, роблячи аналітичні висновки, і приймаючи відповідно до них зважені, продумані рішення, спрямовані на вдосконалення чинного законодавства .

На жаль, у науковій літературі даній проблемі приділяється недостатньо уваги. І безперечним доказом цьому є відсутність комплексного науково-правового дослідження.

Метою дипломного дослідження є проведення комплексного загальнотеоретичного аналізу обмежень виборчих прав громадян , проблем які виникають у процесі та в результаті їх міжнародно-правового і національного обмежування.

Об'єктом даного дослідження є суспільні відносини, що виникають при наданні та обмеженні права обирати і бути обраним.

Предмет аналізу становлять обмеження виборчих прав громадян, виборчі цензи як фіксатори складу та чисельності виборчого корпусу.

Джерельна база.

Для досягнення обраної мети необхідно виконати такі завдання:

* встановити сутність виборчих прав і призначення їх обмежень та виборчих цензів;

* розглянути вплив обмежень виборчих прав на розвиток суспільних відносин;

* здійснити аналіз законодавчої практики їх закріплення;

* виявити перспективи розвитку у даному напрямку.

При вирішенні поставлених завдань знайшли своє відображення погляди А.С.Автономова, М.В.Баглая, В.Н.Белоновського, Л.В.Бориславського, В.М.Гессена, А.В.Іванченка, І.А.Іонова, Ю.Б. Ключковського, О.В.Марцеляка, Н.А.Новиковой, І.М.Панкевича, В.Ф.Погорілка, Н.А.Селунской, О.В.Скрипнюка, М.І.Ставнійчука, О.І.Сушинського, В.А.Туманова та інших правознавців. Окрім наукових джерел в дослідженні були використані також нормативні джерела, причому як діючі, так і ті які мають історичний характер. В цілому, дана робота є загальною характеристикою обмежень виборчих прав, та спробою аналізу проблем обмежень виборчих прав крізь призму різних наукових підходів.

Структура роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає - 82 сторінки.

Розділ I. Виборчі права громадян

1.1 Сутність виборчих прав громадян

Виборче право - є правом громадянина, яий має статус виборця чи є кандидатом на виборну посаду, на участь у виборах. Відмінності виборця і кандидата на виборну посаду зумовлюють відмінності між правом голосу на виборах, котре визначають як активне виборче право, і правом бути обраним на виборах або пасивним виборчим правом. У XVIII ст. якість природного права визнавалась правом голосу. Пізніше право голосу і загалом виборче право стали визначати як політичне право. Цим зверталася увага на те, що тільки виборче право безпосередньо пов'язане із здійсненням влади, формуванням представницьких органів і заміщенням певних посад які уповноважені здійснювати цю владу. Виборче право прямо та безпосередньо пов'язане з реалізацією принципу народного суверенітету, тому виборче право можна охарактеризувати як «первинне політичне право». Ключовим елементом у виборчому праві є право голосу. Виборче право не одразу набуло сучасного вигляду. На початках виборчим правом володіли тільки чоловіки, що досягли певного віку і мали певну власність, рівень освіти, були одруженими Виборче законодавство України: історія становлення та перспективи розвитку // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Вибори - 98: Досвід. Проблеми. Перспективи”, проведена 18-20 листопада 1998 року Центральною виборчою комісією. Київ. 1999. - С. 48-49..

На сьогодні виборчі права громадян - це важлива частина їх політичних прав. У сучасних демократіях визнається, що вони належать кожному громадянину без будь-якої дискримінації, тобто незалежно від статі, раси, мови, релігійних і політичних переконань, майнового і суспільного стану. Не користуються виборчими правами особи, визнані рішенням суду недієздатними (наприклад психічно хворі), також обмежені виборчі права громадян, які відбувають покарання за скоєні злочини.

Виборчі права громадян України - це гарантовані Конституцією України їх права на участь у виборах і референдумах, які проводяться в Україні.

Право обирати і бути обраними стоїть у центрі всіх процесів формування органів держави, тобто носить владоутворуючий характер. Загальні вибори органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також референдуми надають народові унікальну можливість контролю за діяльністю цих органів аж до повної їх заміни. Право обирати і бути обраним (виборчі права) найбільшою мірою дає відчуття приналежності громадянина до своєї держави і демократизму цієї держави.Свобода вибору є найважливішим чинником інтелектуального вдосконалення людини, нормального духовного і морального розвитку кожної особистості Баглай М. В. Конституционное право Российской Федерации. Учебник. - М., ИНФРА * М, 1998. С. 212.

Bибоpчі праBа є базовими елементами, які формують консTитуційний cтатус oсоби. У сучасному демократичному суспільстві в якому посилюється роль міжнародних інститутів виборчого права, виборчі права перестають бути надбаннями громадян певної держави. Проявляється це у формуванні міждержавних представницьких органів та законодавчому закріпленні за іноземцями активного та пасивного виборчого права на місцевих виборах. Виборчі права охоплюють не лише конституційну можливість обирати та бути обраним, вони включають і цілу низку пов'язаних між собою особистих, соціально-економічних, політичних, політичних, та інших прав.

Попри всю гостроту даної проблеми, питання сутності виборчих прав які є джерелом демократизації української державності, є мало дослідженими. Всі права і свободи тісно пов'язані між собою, і втрата одного права найчастіше тягне за собою втрату інших можливостей обирати міру своєї поведінки. Участь у виборах на місцевому та всеукраїнському референдумі можлива лише за умови, якщо особа є громадянином України, досягла віку 18 років і яка не визнана судом недієздатною, мається на увазі, що реалізовано право на громадянство, дотриманим є віковий ценз і наявна кваліфікація правової дієздатності Науково-практичний коментар Закону України «Про вибори народних депутатів України» / [за. ред. Ю. Б. Ключковського]. - К. : Парламентське вид-во, 2006. - С. 18. Система прав і свобод людини та громадянина з одного боку, передбачає «цілісність і єдність даного явища, а з другого- внутрішню структурну диференціацію складових його частин, їх відокремленість від цілого» Воеводин Л. Д. Юридический статус личности в России : учеб. пособие / Воеводин Л. Д. ; [отв. ред. Н. А. Богданова]. - М. : Изд-во МГУ, ИНФРА-М, НОРМА, 1997. - С. 162.

Традиційним у конституційному праві є виділення двох видів суб'єктивного виборчого права - активного і пасивного. Проте на думку Ю.Б. Ключковського потрібно виділяти і третій вид - номінаційцне виборче право Ключковський Ю. Б. Гарантії виборчих прав громадян та механізми їх реалізації / Ю. Б. Ключковський // Гарантії виборчих прав громадян та демократичного характеру управління виборчим процесом : зб. матеріалів наук.-практ. конф., (м. Київ, 24 червня 2003 р.). - К. : Міленіум, 2003. - С. 13-17. . Номінаційцне виборче право - це право висувати кандидатів, воно не збігається із здійсненням активного і пасивного виборчого права, і як наслідок вимагає забезпечення й гарантування як виду суб'єктивного виборчого права.

Термін «виборчі права» вживається у множині, тому, що охоплює комплекс самостійних, проте, одночасно взаємопов'язаних між собою прав та свобод. Протиправне посягання на одне з них автоматично створюватиме посягання на конституційне право громадянина обирати та бути обраним, зокрема: активне виборче право, пасивне виборче право, номінаційне виборче право, право на участь у спостережені за проведенням виборів, право на фінансування виборчих кампаній, право брати участь в інших заходах, пов'язаних із виборами. Даний перелік не є вичерпним та має відкритий характер. Поряд з активним та пасивним виборчим правом були перелічені похідні права від виборчого права, вони здійснюються упорядку, встановленому законом, і закон може встановлювати обмеження відносно здійснення цих прав певними категоріями громадян Науково-практичний коментар Закону України «Про вибори народних депутатів України» / [за. ред. Ю. Б. Ключковського]. - К. : Парламентське вид-во, 2006. - C.21 .

У залежності від суб'єкта, що володіє, виборчими правами прийнято вважати їх правами громадян відповідної держави Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: проблеми теорії і практики. До 10-ї річниці незалежності України / [за ред. В. Ф. Погорілка]. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. - C.115, проте, простежується тенденція за якою іноземців наділяють окремими політичними правами (Великобританія, Швеція, Данія, та ін) у зв'зку з цим можна погодитись із твердженням М.В. Баглая і В.А. Туманова, що відмінність «прав людини» і «прав громадянина» втрачає чітке розмежування Конституционные права и обязанности советских граждан / [Таранов А. П., Тимченко И. А., Чангули Г. И., Шуклина Н. Г.]. - К. : Наукова думка, 1985. - C.68 .

Виборцям гарантується вільне волевиявлення, при цьому, на думку О. Лавриновича, вибори можна вважати реальним забезпеченням здійснення народовладдя тільки в тому разі, коли вони проводяться відповідно до конституційних засад Лавринович О. В. Виборче законодавство України та проблеми його вдосконалення : автореф. дис. на здобуття наук. канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право» / О. В. Лавринович. - К., 2001. - 16 с. . З юридичної точки зору, неприйнятним буде примусове здійснення активного, а тим більше, пасивного виборчого права. На виборця ніхто не має права впливати з метою примушування його участі чи неучасті у виборах. Виборчі права є різновидом основних прав і свобод людини та громадянина тому вони мають риси характерні, як усім суб'єктивним правам загалом.

Виборчим правам характерні особливі конституційні ознаки. Вони опосередковують відносини і зв'язки громадян із державою. Особливими конституційними ознаками виборчих прав громадян України є :

1) виборчі права виступають елементом конституційного ладу, тому, що при їх реалізайії відбувається формування органів державної влади Погорілко В. Об'єкти конституційного права України : поняття, ознаки та види / В. Погорілко, В. Федоренко // Право України. - 2004. - № 2. - С. 12-13., а принцип демократичного порядку формування є найважливішим у будівництві органів державної влади Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика : монографія / [відп. ред. В. Ф. Погорілко]. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; А.С.К., 2003. - C.189 ;

2) виборчі права будучи різновидом конституційних прав визначають напрямок і зміст діяльності державних органів. З метою утвердження і функціонування прав та свобод людини та громадянина функціонує система виборчх комісій які забезпечують належне та своєчасне здійснення виборчих процедур. Співак В. Проблемні питання щодо виборчих прав громадян та гарантії їх здійснення, система виборчих комісій та принципи їх формування / В. Співак // Гарантії виборчих прав громадян та демократичного характеру управління виборчим процесом : матеріали Наук.-практ. конф. (м. Київ, 24 червня 2003 р.). - К. : Міленіум, 2003. - С. 38-42. ;

3) виборчі права мають невід'ємний характер. Реалізація виборчого права можлива лише особою, яка є громадянином України, досягла відповідного віку і не визнана судом недієздатною, а це значить що виборчі права є індивідуальними, та їх реалізація не передбачає можливості видати доручення, щоб інша особа проголосувала чи заповнила підписні тощо, у деяких передбачених законом випадках, виборцю може надаватись допомога для заповнення виборчого бюлетеня, однак це не буде порушенням принципу особистого голосування Науково-практичний коментар Закону України «Про вибори народних депутатів України» / [за. ред. Ю. Б. Ключковського]. - К. : Парламентське вид-во, 2006. - C.36;

4) виборчі права громадян мають вищу юридичну силу, оскільки встановлюються Конституцією України, яка володіє такою юридичною властивістю, однак поточне виборче законодавство не обов'язково має бути тотожним конституційним положенням, а має відповідати та не суперечити в принципі правам, які закріплені в Основному Законі;

5) виборчі права громадян, що реалізуються в конкретному правовідношенні, не припиняють своєї дії та не виникають знову, вони існують постійно та мають однаковий обсяг та зміст для усіх громадян.

Законодавство України про вибори, є найважливішою гарантією здійснення виборчих прав громадян, і повинне бути зорієнтованим на створення належних юридичних передумов реалізації та їх захисту Ставнійчук М. І. Уніфікація юридичних процедур як актуальна проблема сучасного розвитку законодавства України про вибори і референдуми / М. І. Ставнійчук // Держава і право. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. - Вип. 21. - С. 140-144. . Виборчі права громадян є комплексним явищем, воно залучає до правового забезпечення різноманітні за природою і методами, механізмами їх юридичної регламентації відносини, які регулюються різними галузями права.

Поняття «виборчі права громадян» охоплює досить складний комплекс конституційних та похідних від них інших прав і свобод людини та громадянина, це забезпечує вільний характер виборів до місцевого самоврядування та в органи державної влади

Активне виборче право і процес формування певного державного органу, чітко не розмежовуються, внаслідок цього виникає неоднозначність у віднесенні права обирати до певної категорії конституційних прав залежно від кількісного складу носія права. Проблемним є співвідношення колективних та індивідуальних прав, ця проблема не може бути вирішена однозначно, і варто підтримати позицію, про те, що активне виборче слід відносити до індивідуальних, однак воно може бути реалізоване колективно.

У системі індивідуальних та колективних прав, результатом реалізації пасивного виборчого права є обрання громадянина до певного державного органу або органу місцевого самоврядування. Підставою набуття громадянином повноважень представника певного органу є його обрання, навіть той, що балотувався на виборну посаду у складі виборчого блоку, отримує певні повноваження індивідуально, проте, саме обрання, залежить не тільки від його волі. Обрати претендента можна, після того як відбудуться вибори, коли у його користь проголосує більшість виборців, і коли це волевиявлення буде справді вільним. Під час процесу реалізації права бути обраним бере участь велика кількість осіб, без цієї участі бути обраним неможливо, однак пасивному виборчому праві притаманна певна специфіка, воно може бути реалізоване особою самостійно, шляхом самовисуванням кандидата чи шляхом висування кандидата політичною партією. Те, що пасивне виборче право може бути реалізоване шляхом висування кандидата партією, ще не дає підстави для того, щоб відносити його до колективного, це обумовлено тим, що для реєстрації кандидата від партії обов'язковою є згода особи яка балотуватиметься кандидатом від даної партії, так, конституційне пасивне виборче право є індивідуальним як і активне, проте, є зумовленим реалізацією активного виборчого права.

Виборчі права є важливим елементом правового статусу громадянина та представляють закріплені в актах національного законодавства і міжнародно-правових актах, як конституційні так і похідні від них юридичні можливості повнолітніх громадян держави, безпосередньо брати участь в управлінні державними справами і вирішенні питань місцевого значення за допомогою своїх представників, які обираються шляхом індивідуального волевиявлення.

1.2 Загальна характеристика прав обирати та бути обраним

Активне виборче право є правом громадян України вільно обирати Президента України, народних депутатів України, АРК, представників місцевих рад, сільських, селищних, та міських голів. Згідно Конституції України та Закону України «Про вибори народних депутатів України» та низки інших законодавчих актів, право обирати мають громадяни України, які станом на день проведення виборів досягли 18 років. Реалізація громадянами України свого права обирати та права бути обраними, ніяк не перебуває у залежності із расою, кольором шкіри, політичними, релігійними та іншими переконаннями, статтю, етнічним чи соціальним походженням, майновим станом, місцем проживання, з мовною чи з інших ознакою. Активним і псивним виборчим правом не володіють громадяни які у судовому порядку були визнані недієздатними. Виборчі права осіб, які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі -- зупиняються на період перебування їх у цих місцях Юридична енциклопедія: [Електронний ресурс]. ? Режим доступу: http://student-lib.net/law_encyclopedia_ua.php?letter=%E0&word_id=210.

Активне виборче право характеризується рядом активних дій по вибору того чи іншого кандидата і настає з 18 років, при умові, що такий громадянин має право голосу, тобто судом не визнаний не дієздатним Pankevych I., Zasady prawa wyborczego Ukrainy. Monografie naukowe WSEI, Innovatio Press Wydawnictwo Naukowe Wyїszej Szkoіy Ekonomii i Innowacji, Lublin 2008, С.117.

Стаття 3 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» передбачає, що правом голосу на місцевих виборах належить громадянам України, які є членами відповідних територіальних громад, та на день виборів досягли 18 років. Активне виборче право на виборах депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим мають виборці, які проживають на території АРК. Права голосу на місцевих виборах не мають громадяни України, які у сдовому порядку визнані недієздатними, а також громадяни України, які перебувають у місцях позбавлення волі за вироком суду Закон України «Про вибори депутатів Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»//Відомості Верховної Ради України від 10.09.2010 -- 2010 р., № 35, / № 35-36 /, стор. 1220, стаття 491.

До критеріїв наявності або відсутності у особи активного виборчого права згідно із положеннями статті 3 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» є: наявність громадянства України, досягнення встановленого віку, дієздатність і місце проживання, тобто приналежність до відповідної територіальної громади.

Активне виборче право є не тільки правом прийти на виборчу дільницю у день виборів, взяти і заповнити виборчий бюлетень, та кинути його у скриньку. Поняття активного виборчого права є значно ширшим за своїм обсягом. Скориставшись ним повною мірою виборець буде непросто стороннім спостерігачем виборчого шоу, яке «розкручуюється» партіями і кандидатами. Нерідко електорат перебуваючи у стані соціальної апатії думаючи: «Незалежно від мого волевиявлення виберуть того, кого хочуть обрати». Такий насрій у суспільстві потрібно переборювати, тому, що вибори є не просто якимось видовищем у якому громадянину відведена роль глядача. Вибори є політичним процесом який визначає на кілька років політичний курс країни і людей, в яких руках буде знаходитися кермо і кошти.

Конституція України не дає можливості чітко окреслити коло суб'єктів, які мають активне виборче право на усіх видах виборів чи на кожному виді виборів зокрема Реформа виборчої системи і Парламент України // Право України. - 2000. - №1. - С. 97.. Так, ст. 38 Конституції гарантує кожному громадянину право на участь в управлінні державними справами, всеукраїнському і місцевому референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування Конституція України //Офіційний вісник України від 01.10.2010 -- 2010 р., / № 72/1 Спеціальний випуск /, стор. 11, стаття 2598. А ч.1 ст. 141 Конституції надає лише перелік суб'єктів, які мають активне виборче право на місцевих виборах депутатів сільських, селищних та міських голів, залишивши неврегульованим питання про те, який суб'єкт володітиме активним виборчим правом на виборах депутатів до районних і обласних рад. Також слід звернути увагу на те, що термін „житель” не тотожний терміну „виборець”, „громадянин”, його зміст є незрозумілим. Для прикладу, чи буде вважатися жителем тільки особа, яка зареєстрована за своїм постійним місцем проживання у межах певної території, та особа, яка має у власності нерухоме майно у межах певної адміністративно-територіальної одиниці та постійно проживає у ньому, хоч вона і її місце проживання зареєстроване в іншій адміністративно-територіальній одиниці.

Пасивне Bиборче право є правом громадянина бути обраним до органів державної Bлади і місцевого самоBрядуBання. Умови набуття пасивного виборчого права є різними і залежать від посади, що заміщується за результатами виборів, тобто це право є відносним, залежним залежним від типу виорів, на відміну від активного виборчого права, яке сприймається як складова правового статусу індивіда Шаповал В.М. Сучасний конституціоналізм.-М.: Норма, 2005. - С.317, тобто має абсолютний характер, незалежний від типу виборів. Це право залежить від виду виборів і виникає : на виборах депутатів місцевих рад і сільських, селищних та міських голів - з досягненням 18 років (у містах Києві та Севастополі - з досягненням 21 року); на виборах народних депутатів України - з досягненням 21 року, на виборах Президента України - по досягненню 35років. Зазначені вимоги пов'язані з тим, що для перебування у складі законодавчого органу країни та зайняття посади голови держави необхідний певний життєвий досвід. До кандидата ставиться ряд вимог такі, як час постійного проживання в Україні (для кандидата у депутати Верховної Ради становить 5 років перед виборами, відносно кандидата на посаду Президента термін становить 10 років). Указані вимоги обумовлені тим, що громадянин, який обирається на дані посади, повинен добре знати життя в країні, потреби громадян, законодавство країни тощо Основні положення та особливості Закону “Про вибори Президента України”. // Матеріали семінару “Регіональні мас-медіа та президентські вибори в Україні”, проведений 22-23 квітня 1999 року Центром політичних досліджень та інформаційних технологій “Демократія і розвиток”. Київ. - 1999. - С.4-7.

Згідно із ч.1 ст.9 Закону України, депутатом та сільським, селищним, міським головою може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг 18 років і володіє активним виборчим правом відповідно до статті 70 Конституції України. У ч.2 цієї ж статті передбачено, що депутатом, сільським, селищним, міським головою не може бути обраний громадянин України, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не знята або не погашена у встановленому Законом порядку Закон України «Про вибори депутатів Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»//Відомості Верховної Ради України від 10.09.2010 -- 2010 р., № 35

, / № 35-36 /, стор. 1220, стаття 491. У свою чергу, ст. 70 Конституції визначає, що право голосу на виборах і референдумах надається громадянам України, яких не визнано у судовому порядку недієздатними, і які досягли 18 років на день проведення виборів. До критеріїв, які визначають наявність або відсутність права бути обраним, є: громадянство, вік, дієздатність та наявність або відсутність судимості за вчинення умисного злочину. Виходить приналежність до територіальної громади та місце постійного проживання громадянина не відноситься до факторів, які визначають його пасивне виборче право. Даний висновок випливає з аналізу інших положень Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», таких статтей як - 47 та 48, якими визначено підстави за яких може бути відмовлено у реєстрації кандидата і підстави скасування рішень про реєстрацію кандидатів. Вказані статті Закону не визначають як підставу відмови у реєстрації та скасування реєстрації неналежність кандидата до відповідної територіальної громади. З цього випливає, що кандидатами у депутати та на посаду сільського, селищного, міського голови можуть обиратись громадяни, які не належать до відповідної територіальної громади , внаслідок чого, не мають права обирати на місцевих виборах. Ця ситуація приводить до певних парадоксів - депутатами, сільськими, селищними та міськими головами можуть бути обрані військовослужбовці строкової служби, коли вони взагалі не мають права на отримання виборчих бюлетенів на всіх видах місцевих виборів. Також депутатами сільської ради можуть стати жителі іншого міста та навпаки. Склад обласної ради можна сформувати із депутатів, які проживають в іншій області на іншій стороні країни Виборче право України: навч. посібник / НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького ; ред. В. Ф. Погорілко, М. І. Ставнійчук. - К. : Парламентське видавництво, 2003. - С.143. Через це, у Законі України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» необхідно прямо передбачити, що обратись депутатом, сільським, селищним, міським головою може лише громадянин, який на досяг 18 років на день проведення виборів та має право обирати на відповідних місцевих виборах.

Також необхідно згадати про псавову позицію Конституційного Суду України у спсаві про вибоси депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів Рішення Конституційного Суду України від 23 жовтня 2003 року № 17-рп/2003 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини третьої статті 30 Закону України „Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” (справа про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів) // Офіційний вісник України. - 2003. - № 46. - С. 20.. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини будучи суб'єктом права на конституційне подання - порушив питання щодо відповідності Конституції України положенням ч.3 ст.30 Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», відповідно до якого реєстрація кандидатів у депутати місцевих рад та на посади сільських, селищних, міських голів, які самовисунулися, має місце лише за умови їх проживання чи роботи на території виборчого округу у якому вони реєструються. Розглянувши дану справу, Конституційний Суд дійшов висновку про те, що зазначені положення ст.30 Закону суперечать Конституції України, але не тому, що вони обмежують конституційне право громадянина бути обраним, а тільки через те, що відповідні умови реалізації права бути обраним (проживання чи робота на території відповідного виборчого округу) не були встановлені для громадян, які були висунуті в іншому, ніж передбачено для самовисування порядку. Визнавши цю норму неконституційною, Конституційний Суд України насамперед прагнув забезпечити рівність суб'єктів виборчого процесу у реалізації ними своїх виборчих прав, і не допустити ніяких обмежень пасивного виборчого права. Конституційний Суд не заперечив можливості встановлення умови набуття пасивного виборчого права на місцевих виборах, проживання чи роботу у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, передбачивши тільки обов'язковість застосування таких вимог до усіх кандидатів, незважаючи на спосіб їхнього висування. Це можна вважати як додатковий правовий аргумент у користь встановлення умови висування кандидатури на місцевих виборах, наявності у кандидата права обирати на відповідних виборах (згідно приналежності до відповідної територіальної громади чи проживання на її території). Аналогічні вимоги до кандидатів є закріпленими у законодавстві більшості держав Європи.

Розділ II .Загальна характеристика обмежень виборчих прав

2.1 Поняття обмежень виборчих прав

Завоюванням демократичного суспільства є загальне виборче право. У сучасній Україні це є реалізацією вимоги статті 5 Конституції: носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є її багатонаціональний народ Конституція України //Офіційний вісник України від 01.10.2010 -- 2010 р., / № 72/1 Спеціальний випуск /, стор. 11, стаття 2598.

Із аналізу Конституції України можна зробити висновок про те, що впливати на державну політику може кожен. Проте в суспільстві існує категорія осіб, які через свій природній чи правовий стан не можуть висловлювати свої політичні інтереси і тому повинні бути усунені від права керування та обрання керівників.

Обмеження виборчих прав громадян необхідно розглядати в аспекті загального інституту обмеження конституційних прав і свобод. Як відомо, цьому присвячена стаття 64 Конституції України, де встановлюється, що права і свободи людини і громадянина можуть бути обмежені тільки у випадках, прямо передбачених Конституцією, тільки в тій мірі, в якій це необхідно з метою захисту основ конституційного ладу, моральності, здоров'я, прав і законних інтересів інших осіб, забезпечення оборони країни і безпеки держави Конституція України //Офіційний вісник України від 01.10.2010 -- 2010 р., / № 72/1 Спеціальний випуск /, стор. 11, стаття 2598.

Ті обмеження, які будуть накладатися для досягнення цих цілей, повинні виражатися і у виборчому праві. І це стосується обмежень, викладених як у Конституції, так і в поточному законодавстві.

Частково це правило дотримується. Якщо припустити, що держава дозволить недієздатним громадянам формувати свої партії і, тим самим, брати участь у державній політиці, то й сама «держава стане недієздатною» і безпека, моральність, про які йдеться в Конституції, поставляться у небезпеку.

У науковій літературі поняття «обмеження виборчих прав» замінюються поняттям «цензи у виборчому праві». Але на мій погляд, поняття «цензи» переважно використовується в історичному плані, а на сучасному етапі необхідно говорити саме про обмеження виборчих прав.

Зважаючи на наукову нерозробленість усього виборчого права, говорити про обмеження виборчих прав слід тільки на основі законодавства і власного аналізу.

Вище згадана 64 стаття Конституції України вживає поняття «обмеження» прав і свобод, і це відноситься як до загальних конституційних прав, так і до виборчих прав. До речі, ніякі інші поняття в аспекті завуження прав людини Конституція не вживає. З аналізу загальної статті Конституції (ст.64) і спеціально присвяченій виборчим правам (ст.70), обмеження виборчих прав - це тимчасове не надання права обирати і бути обраним окремих категорій осіб. З даного визначення випливає, що: 

Обмеження виборчих прав є тимчасовим.

Обмеження виборчих прав поширюється на заздалегідь не визначене коло осіб.

Тимчасовий характер означає, що в сучасній правовій системі України немає можливості позбавлення (на постійній основі) виборчих прав.

Позбавлення виборчих прав - це спеціальна міра, яка передбачається в конституціях або виборчих законах деяких сучасних країн Юридична енциклопедія: [Електронний ресурс]. ? Режим доступу: http://constitutional_law.academic.ru/606/ЛИШЕНИЕ_ИЗБИРАТЕЛЬНЫХ_ПРАВ. Подібна міра застосовується за рішенням виборчих комісій і означає неможливість для відповідних осіб реалізувати активне чи пасивне виборче право. Таку міру правомочні застосовували і суди в якості додаткової міри кримінального покарання. В історії Радянської держави відомі періоди, коли подібна міра застосовувалася з класово-політичних мотивів. Так, передбачалося позбавлення права обирати і бути обраними осіб, що вдаються до найманої праці з метою отримання прибутку, а також живуть на нетрудові доходи (відсотки з капіталу, доходи з підприємств та ін), приватних торговців, торгових і комерційних посередників, ченців і духовних служителів церкви, служителів і агентів колишньої поліції, особливого корпусу жандармів і охоронних відділень, засуджених за корисливі та порочать злочину та ін. Згодом всі ці обмеження загального виборчого права були скасовані, хоча де-юре подібна міра залишалася як захід кримінального покарання аж до 1958 р. до прийняття нового КК, який набрав чинності в 1961 р. Белоновский В.Н. Цензовое право в советский период // Закон и право. - 2006. - №3.- С. 56.

Обмеження пов'язане з конкретними обставинами, по спливу яких виборчі права повертаються. Відсутність конкретного кола осіб, щодо яких застосовувались би обмеження виборчих прав, також є заслугою сучасного правового регулювання. На відміну від колишніх часів, у кримінально-карній системі не присутнє покарання у вигляді позбавлення (обмеження) виборчих прав громадян. Так, особа, засуджена до позбавлення волі, обмежується і у виборчих правах, але це не спеціальне покарання виборчого характеру. 

Поняття обмеження виборчих прав вживається лише в конституційно-виборчому законодавстві. У науці більше використовуються поняття «позбавлення виборчих прав» і «цензи у виборчому праві». При цьому більшість вчених підтверджує думку, що ці поняття рівнооб'ємні в логічному сенсі. Однак, це неоднорідні поняття. Під позбавленням, на відміну від обмеження слід розуміти безстрокове постійне відібрання виборчих прав. Тобто, на відміну від обмеження, позбавлення як правило, має конкретне коло учасників дії і необмежений часом характер. Поняття позбавлення виборчих прав має історичний характер. В цьому аспекті інститут позбавлення виборчих прав мав тимчасовий характер і поширювався на формально невизначене коло осіб. Однак, на відміну від вищесказаного, хоча б на радянському прикладі, позбавлення виборчого права було не причиною кримінального засудження, а як окремий вид покарання за КК РРФСР 1925 (в ред., 1929) Белоновский В.Н. Цензовое право в советский период // Закон и право. - 2006. - №3.- С. 82. . На мій погляд, введення поняття «обмеження виборчих прав» є заслугою демократичних перетворень і тому воно скасовує поняття «позбавлення виборчих прав». Чого не можна сказати про «ценз» виборчого права. Дане поняття не співпадає з поняттям «обмеження виборчих прав громадян» і ось чому. Виборчий ценз - це встановлені Конституцією або законом умови для отримання і (або) здійснення виборчого права Сухарев, А.Я.; Богуславский, М.М. и др.: Юридический энциклопедический словарь 1984 г.; М.: Советская Энциклопедия -С.260. Як видно, ценз - це не обмеження виборчих прав, а встановлення попередніх умов отримання виборчих прав. При цьому не має значення, про який вид цензу йде мова: майновим, віковим і т.д. Поняття «ценз», на мій погляд, можна використовувати при обмеженні пасивних виборчих прав. У даній роботі я говорю про обмеження конституційних виборчих прав, але можливо говорити і про обмеження у виборчому праві. Наприклад, обмеження членів виборчих комісій з вирішальними голосами, які не можуть бути депутатами, кандидатами і родичами і т.д. Але дипломна робота в більшості присвячена обмеженню виборчих прав громадян.

2.2 Конституційне і законодавче обмеження активного виборчого права

Одним з недоліків Конституції України є відсутність спеціальної виборчої глави присвяченої обмеженю виборчих прав громадян. Однак Конституція все ж таки не відсторонюється від участі в регулюванні виборчих відносин. Так, ст.70 Конституції України, встановлюючи загальні форми демократії, звертає свою увагу і на питання обмеження виборчих прав. Відповідно до неї: - «не мають права обирати і бути обраними громадяни, визнані судом недієздатними» Конституція України //Офіційний вісник України від 01.10.2010 -- 2010 р., / № 72/1 Спеціальний випуск /, стор. 15, стаття 2598.

По-перше, хочу звернути увагу на те, що таке конституційне формулювання відповідає тим двом ознаками обмеження виборчих прав, які викладені мною вище: тимчасовий характер і невизначене коло розповсюдження даних обмежень. Тому потрібно говорити, що Конституція України встановлює не цензи, а саме обмеження.

По-друге, треба чітко визначити цю групу осіб. Говорячи про недієздатних осіб, всі коментатори посилаються на розробки цивілістів в теорії дієздатності. Це наштовхує на питання про можливість формування спеціальної конституційної або навіть виборчої дієздатності.

Цивільний Кодекс встановлює, що дієздатність виникає з 18 років. Однак у ЦК встановлено інститут «дострокового» надання дієздатності неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини і т.д. Цивільний кодекс України// Відомості Верховної Ради України від 03.10.2003 -- 2003 р., № 40, стаття 356 Виникає знову питання: чи надаються виборчі права при такому достроковому наданні дієздатності? На мій погляд, якщо ми взяли цивільно-правові напрацювання, то дійсно при достроковому придбанні дієздатності виникають і виборчі права.

Чи є ці конституційні обмеження винятковими або можуть змінюватися в поточному законодавстві? Винятковість цих обмежень полягає в тому, що поточне законодавство не може скасувати дані обмеження, але може їх доповнити. Однак, на мій погляд, статтю 64 Конституції україни неможливо так тлумачити, тому що вона встановлює правила обмеження, викладені в поточному законодавстві, і не поширюється на ті права і свободи, обмеження яких встановлено в Конституції. Тобто, якщо сама Конституція встановлює обмеження виборчих прав, то поточне законодавство вже не має можливості встановлювати нові обмеження. Це, на мій погляд, підтверджує і розглянута стаття 70 «Не мають права голосу громадяни яких визнано судом недієздатними» Конституція України //Офіційний вісник України від 01.10.2010 -- 2010 р., / № 72/1 Спеціальний випуск /, стор. 15, стаття 2598, що не робить посилання ні на 64-у статтю, ні на поточне законодавство. Тим самим підтверджується неможливість розширення обмежень виборчих прав. Таким чином, моя остаточна думка полягає в тому, що в Конституції України можливі лише ті обмеження виборчих прав, які встановлені у статті 70 Конституції. Нею визначаються спеціальні умови (виборчі кваліфікації) для отримання на виборах активного виборчого права:

1) віковий ценз - згідно якого, активне виборче право набуває громадянин України, який станом на день виборів досяг 18 років;

2) ценз дієздатності - згідно якого, не мають права обирати громадяни, які визнані у судовому порядку недієздатними.

Передбачений у Конституції України 18-річний вік виборця повинен бути підтверджений визначеними документами, до них Закон України «Про вибори народних депутатів» у ч. 2 ст. 2 відносить: паспорт громадянина України, закордонний паспорт громадянина України, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, військовий квиток, тимчасове посвідчення громадянина України, картка або довідка установи кримінально-виконавчої системи, в якій повинно бути зазначено - прізвище, ім'я, по батькові, число, місяць, рік народження, громадянство, фотокартку особи, підпис керівника та печатку установи - для тих осіб, які перебувають в місцях позбавлення волі Закону України «Про вибори народних депутатів України»//Відомості Верховної Ради України від 09.07.2004 -- 2004 р., / 27-28 /, стор. 1098, стаття 366.

Згідно ЦК України недієздатним визнається гсомадянин, який внаслідок психічної хвороби або недоумства не може розуміти значення своїх дій або керувати ними. Дана вимога визнання громадянина недієздатним тільки судом, спрямовується на те, щоб зміцнити гарантії виборчих прав громадян. А це значить, що коли громадянин тяжко хворий і навіть коли він перебуває на обліку у певній психіатричній чи медичній установі, то самі ці обставини не можуть бути як підстава для усунення його від участі у виборах. Тільки суд може на підставі дослідження та вивчення медичного висновку дійти до, що даного громадянина слід визнати недієздатним, тобто таким, що не може ні обирати, ні бути обраним. Відносно самої псоцедури визнання гсомадянина недієздатним, вона визначена у ЦПК України. Згідно ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем псоживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні в наркологічному або психіатричному закладі, то за місцем знаходження цього закладу Цивільний процесуальний кодекс України//Відомості Верховної Ради України від 08.10.2004 -- 2004 р., № 40, / 40-42 /, стор. 1530, стаття 492. Така заява може бути подана членами сім'ї фізичної особи, близькими родичами, незалежно від їх спільного псоживання, органом опіки й піклування, психіатсичним закладом. У заяві повинні бути викладені обставини, що свідчать про хсонічний, стійкий психічний созлад, внаслідок чого особа не є здатною усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Суд при наявності достатньої кількості даних про психічний созлад здоров'я фізичної особи псизначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експестизу.

Рішення суду про визнання громадянина недієздатним після набрання ним законної сили, надсилається до органу опіки та піклування. Це рішення є підставою для ухвалення рішення виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у містах ради про невключення даного громадянина в загальний список виборців, чи виключити його з цього списку і виключення його зі списку виборців на виборчій дільниці.

Таке рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною може бути скасоване у разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану, що здійснюється за рішенням суду на підставі висновку судово-психіатричної експертизи по заяві опікуна, осгану опіки та піклування.

Рішення суду про поновлення громадянина в дієздатності є підставою для включення його до загального списку виборців і до списку виборців на виборчій дільниці;

3) ценз осілості передбачено у проведенні місцевих виборів у депутати сільських, селищних, міських рад на посади сільського, селищного, міського голови. Вони обираються громадянами України, які належать до даних територіальних громад. Депутати районних та обласних рад обираються громадянами України, які належать до даних територіальних громад в межах району та області. Депутати ВР АРК обираються громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим Закон України «Про вибори депутатів Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»//Відомості Верховної Ради України від 10.09.2010 -- 2010 р., № 35, / № 35-36 /, стор. 1220, стаття 491. У Конституції та виборчому законодавстві України не передбачено інших виборчих цензів відносно активного виборчого права на виборах Президента України та народних депутатів. Правом обирати володіють громадяни, які перебувають у місцях позбавлення волі за вироком суду, а також затримані, заарештовані за підозрою у скоєнні злочину тощо. Проте, проаналізувавши ч. 6 ст. 2 Закону України «Про вибори народних депутатів України» можна дійти до висновоку, що громадяни України, які проживають чи перебувають в період підготовки та проведення виборів поза межами України та перетнули кордон України на підставах, які не можуть бути визнані законними не можуть реалізувати своє виборче право голосу на виборах народних депутатів України.

Очевидним є те, що до такої категорії осіб слід відносити громадян, які виїхали за межі України із порушенням встановленого порядку, визначеного Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 р. Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» Відомості Верховної Ради України від 03.05.1994 -- 1994 р., № 18, стаття 101 Відповідно ст.1 зазначеного Закону України на громадян України, які звернулись із клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами, зокрема правом обирати, та несуть встановлені законодавством обов'язки. Такі громадяни отримують документи, які дають право на виїзд поза межі України та посвідчують громадянство особи під час її перебування за межами України. До них документів відноситься: закордонний паспорт громадянина України, посвідчення особи моряка чи посвідчення члену екіпажу. Тільки з наявністю вказаних документів громадянин України вноситься до списків виборців на виборчих дільницях, утворених при дипломатичних чи інших офіційних представництвах і консульських установах України за кордоном;

4) на місцевих виборах встановлені ще дві кваліфікації - проходження строкової військової служби та ценз судимості. Так, не мають активного виборчого права на місцевих виборах військовослужбовці строкової служби а також громадяни України, котрі за вироком суду перебувають в місцях позбавлення волі це передбачено ст. З Закону України «Про вибори депутатів Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» Закон України «Про вибори депутатів Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»//Відомості Верховної Ради України від 10.09.2010 -- 2010 р., № 35, / № 35-36 /, стор. 1220, стаття 491

38 Там само.. Дане обмеження обумовлене тим, що вказаніні особи не можуть бути віднесені до відповідної територіальної громади.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» - активним виборчим правом на місцевих виборах володіють громадяни України, котрі належать до відповідних територіальних громад, тобто, є зареєстрованими за місцем проживання на території цієї громади, які станом на день проведення виборів досягли 18 років. З ч.6 цієї ж статті - не мають права голосу на виборах громадяни, визнані судом недієздатними, та які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі. У світлі положень статей 38 та 76 Конституції та правової позиції Конституційного Суду яка згадувалась вище, позбавлення активного виборчого права на місцевих виборах громадян, які перебувають у місцях позбавлення волі, можна тлумачити таким, що не відповідає Конституції, через те, що Основний Закон прямо не позбавляє відповідної категорії громадян активного виборчого права на виборах до обласних і районних рад.

Також Законом не дається прямої відповіді на питання, чи мають право голосу на місцевих виборах військовослужбовці строкової служби. З одного боку, у світлі положень ч.6 ст. 3 Закону, яка встановлює вичерпний перелік винятків з принципу загального виборчого права, випливає, що службовцям строкової служби прямо не забороняється голосувати на місцевих виборах та балотуватись кандидатами на місцевих виборах. У той же час вони не зможуть реалізувати активне виборче право через те, що не є зареєстрованими за місцем проживання в межах села, селища, міста.

Для вирішення зазначених проблем, слід виходити із того, що місцеве самоврядування є правом жителів виключно села, селища та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення Конституція України //Офіційний вісник України від 01.10.2010 -- 2010 р., / № 72/1 Спеціальний випуск /, стор. 11, стаття 2598. Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, якими представляються спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст. І хоча Конституція України прямо не передбачає засад на яких повинні обиратися депутати обласних та районних рад, очевидним є те, що формування цих рад повинне здійснюватись у порядку, передбаченому ч.1 і ч.2 ст. 141 Конституції, тобто - тільки мешканцями села, селища та міста. Військовослужбовці стсокової служби, особи, які відбувають покасання в місцях позбавлення волі, та особи, які проживають поза межами сіл, селищ та міст - не є жителями сіл, селищ, міст, тому вони позбавлені активного виборчого права на місцевих виборах депутатів та голів. Для уникнення таких двозначних тлумачень таку заборону необхідно прямо зазначити у Законі.

Також слід звернути увагу і на те, що Закон не дає однозначної відповіді на запитання про те, чи мають виборці, які проживають на території села, селища, міста, які входять до складу іншого міста, право голосу на виборах депутатів міської ради та міського голови міста, котре включає у себе такі населені пункти. На мій погляд, таке право повинно бути за ними закріплене.

Ще одним питанням, що потребує дослідження є - чи володіють іноземні громадяни активним виборчим правом на місцевих виборах. Конституцією України така можливість не виключається, тому, що іноземець у принципі може вважатись „жителем” села, селища чи міста. Проте таких прав іноземцям не надає Закон „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”, котрий закріплює право голосу на виборах виключно за громадянами України Закон України «Про вибори депутатів Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»//Відомості Верховної Ради України від 10.09.2010 -- 2010 р., № 35, / № 35-36 /, стор. 1220, стаття 491.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.