Обмеження виборчих прав громадян

Сутність виборчих прав, призначення їх обмежень й виборчих цензів. Вплив обмежень виборчих прав на розвиток суспільних відносин, законодавча практика їх закріплення. Рішення Європейського Суду з прав людини у справах, що стосуються обмежень виборчих прав.

Рубрика Государство и право
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 25.05.2013
Размер файла 148,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Такий висновок даний Конституціним Судом України не є цілком доцільним і обґрунтованим, бо саме зв'язок із фактом належності до відповідної територіальної громади повністю розкриває суть та зміст функціонування органів місцевого самоврядування. Як будуть вирішуватись питання місцевого значення радою з депутатів які не є членами громади і не знають проблем та специфіки адміністративно-територіальної одиниці де вони були обрані? Очевидною є неефективність такої схеми. Також, право бути обраним реалізується процедурою висування кандидатів, вона визначається у ст. 10 Закону України «Про вибори депутатів Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» де йдеться про те, що "право висування кандидатів у депутати та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови належить громадянам України, які мають право голосу Закон України «Про вибори депутатів Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»//Відомості Верховної Ради України від 10.09.2010 -- 2010 р., № 35, / № 35-36 /, стор. 1220, стаття 491. Реалізація цього права громадянами України відбувається через республіканські в Автономній Республіці Крим, обласні, районні, міські, районні у містах організації політичних партій чи шляхом самовисування кандидата.

Проаналізувавши положення розділу 6 Закону України «Про вибори депутатів Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» випливає, що самовисуватися можуть лише кандидати у депутати сільських, селищних рад та кандидати на посаду сільського, селищного голови. На посаду депутата Верховної Ради АРК, обласної, районної, міської, районної в місті ради чи посаду міського голови, громадянин України самовисунутись не може і реалізувати своє пасивне виборче право він може лише через місцеві організації політичної партії.

Таке положення у законодавстві запроваджує додатковий критерій, з наявністю якого особа може реалізувати своє пасивне виборче право на місцевих виборах. Мова йде саме про партійну приналежність кандидата. Такий критерій ставить кандидатів у залежність від партії цим самим створючи нерівні умови доступу громадян до управління державними справами та звужує можливість громадян реалізувати своє пасивне виборче право.

Слід зазначити, що ч.1 і ч.2 ст. 24 Конституції гарантують громадянам рівні конституційні права і свободи, рівність перед законом і відсутність привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками Конституція України //Офіційний вісник України від 01.10.2010 -- 2010 р., / № 72/1 Спеціальний випуск /, стор. 11, стаття 2598. Ратифікувавши Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19.10.1973 р. Указ президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Міжнародного пакту про ратифікацію Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права[Електронний ресурс]. ? Режим доступу. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2148-08, № 2148-VIII Міжнародний пакт про громадянські і політичні права Міжнародний пакт про громадянські і політичні права[Електронний ресурс]. ? Режим доступу. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_043/print1364073363970043, Україна цим сами узяла зобов'язання поважати і забезпечувати всім особам перебувають під її юрисдикцією, права, зазначені у цьому Пакті.

У підпункт b ст. 25 Пакту визначено те, що кожен громадянин повинен мати, без будь-яких згаданих вище видів дискримінації і без необґрунтованих обмежень, право і можливість, зокрема, бути обраним на справжніх періодичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного виборчого права при таємному голосуванні і забезпечують свободу волевиявлення виборців Міжнародний пакт про громадянські і політичні права// [Електронний ресурс]. - Режим доступу. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_043.

Положення Закону України «Про вибори депутатів Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» обмежують реалізацію громадянами України права бути обраним за ознакою політичних переконань, а це суперечить Конституції України і не узгоджується з міжнародними стандартами. Законодавець, встановлюючи критерії, за відповідності яким особа має право бути обраною на місцевих виборах, змістив акцент на політичну приналежність кандидатів, що є прямим обмеженням виборчого права. Законодавством України не встановлено вимог до кандидатів на місцевих виборах таких як приналежність до відповідної територіальної громади чи проживання на її території. На відміну від України такі вимоги закріплені в закондавсі більшость держав Європи.

Невирішеною залишається проблема відносно громадян України, що перебувають за кордоном. Право голосувати за партії їм надане, проте, вони не можуть проголосувати за мажоритарних кандидатів. Одна невелика прогалина у законі, коли Конституційний суд заборонив, а депутати не заповнили цю прогалину, позбавляє мільйони громадян за кордоном можливості реалізувати своє активне виборче право. За кордоном перебуває величезна кількість українських громадян. Тільки в Італії приблизно 450 тис. трудових мігрантів з України. Італія входить у десятку держав, куди найчастіше мігрують українці. На закордонних виборчих дільницях українських громадян чекає законодавча пастка. Виборці за межами України мають лише половину голосу, котрий надається громадянам усередині держави. За межами України громадяни можуть проголосувати лише за партії, проте не можуть за мажоритарних кандидатів. Конституційний суд пояснив своє рішення тим, що виборцям пропонували лише столичних кандидатів, а не з інших міст через це голосування за київських депутатів визнано неконституційним, іншого способу запропоновано не було. Така ситуація суперечить ст.24 Конституції України: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану , місця проживання, за мовними або іншими ознаками» Конституція України //Офіційний вісник України від 01.10.2010 -- 2010 р., / № 72/1 Спеціальний випуск /, стор. 11, стаття 2598. Центральна виборча комісія до якої найчастіше скаржаться, цієї проблеми вирішити неможе, оскільки вона є правозастосовним органом котрий лише виконує вимоги що ставляться законодавством. Вирішити цю проблему може лишк Верховна Рада України. Політологи вважають, що така дискримінація громадян Україїни, що перебувають за кордоном є наслідком виборчих маневрів влади та опозиції. Юристи ж бачать у цій прогалині законодавства серйозні юридичні ризики. Це загрожує зверненнями до Європейського суду з прав людини тих виборців кого торкнулась ця прогалина яка обмежила їх активне виборче право. Такі порушення впливають не тільки на реалізацію громадянами свого активного і пасивного виборчого права, а ще й на легітимність того органу, що обирається. Такі судові позови уже готуються, адже від українського громадянства ніхто з цих громадян не відмовлявся. Дивним є те, що українських політиків мало цікавить думка тих людей які є найбільшими інвесторами України. Вкрай важливим є заповнення цієї прогалини до наступних виборів.

Ще один недолік виборчого права України пов'язаний з цензом громадянства, а точніше виключенням з нього. Закон України «Про вибори депутатів ВРУ, АРК, місцевих рад та сільських,селищних, міських голів» не дозволяє іноземним громадянам брати участь у виборах до органів місцевого самоврядування. Необхідним є прийняття спеціального закону, що регулюватиме право іноземних громадян на участь у місцевих виборах, як це зроблено, наприклад, у Швеції, Великобританії, Данії та інших країнах Ионов И.А. Правовая культура сквозь призму избирательных прав // Культура: Управление, Экономика, Право. - 2004. - №2. - С.38., та приєднання до Європейської конвенція про участь іноземців у громадському житті на місцевому рівні від 5 лютого 1992 р., підписана у Страсбурзі Додатковий протокол до Європейської хартії місцевого самоврядування про право участі у справах місцевого органу влади від 16.11.2009 року [Електронний ресурс]. ? Режим доступу. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_946/print1364073363970043 Її основна мета -- сприяти залученню постійних мешканців-іноземців у життя суспільства на місцевому рівні.

Зокрема, передбачається, що держава повинна забезпечити іноземцям, що проживають на законних підставах, на тих самих умовах, що і власним громадянам, «класичні права» -- свободи слова, об'єднання та асоціації, що можуть виступати як дорадчі органи. Також передбачається можливість надавати іноземцям право обирати та бути обраним до органів місцевого самоврядування, що на законних підставах проживають на території держави понад п'ять років. Станом на грудень 2010 р. цю конвенцію підписали тільки 13 країн -- членів Ради Європи, а ратифікували лише вісім. Оскільки Україна є членом Ради Європи, її приєднання до зазначеної конвенції є лише питанням часу. Дані правові кроки усунуть всі перепони в реалізації наданого виборчого права іноземним громадянам і внесуть ясність у порядок його здійснення. Крім того, слід, як це передбачає і Конвенція, прирівняти в даному випадку до іноземних громадян і осіб без громадянства. Це має особливу актуальність в умовах реформування місцевого самоврядування, спрямованого на ще більше наближення місцевих органів публічної влади до населення. Адже якщо особи, які не є громадянами, складаючи значну частину населення якого-небудь муніципального утворення не будуть на нього впливати, нормальна організація суспільного життя на місцевому рівні без їх участі буде просто неможлива. 

3.2 Рішення Європейського Суду з прав людини у справах, що стосуються обмежень виборчих прав

Виборче законодавство України розвивається у бік максимального наближення до європейських демократичних стандартів, здійснюється це завдяки співпраці з такими інституціями, як Венеціанська Комісія і Бюро з демократичних інституцій і прав людини ОБСЄ. Використання судової практики ЄСПЛ в процесі вдосконалення українського виборчого законодавства є неповним. Україна хоч і виконує рішення ЄСПЛ відносно України, однак правові позиції ЄСПЛ відносно інших держав залишає поза увагою. Окремі позиції ЄСПЛ є важливими для розуміння змісту положень Конвенції. Правові позиції Суду потрібно розглядати як принципові доктринальні положення, котрі можуть істотно вплинути на тлумачення міжнародних документів і законодавства України.

Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачається адаптація законодавства Українидо до вимог Конвенції із урахуванням судової практики ЄСПЛ. Ця вимога закону порушує проблему внутрішнього контролю законодавства України відносно його відповідності Конвенції за аналогією з контролем щодо його конституційності Рабінович С. Відповідність національного законодавства Конституції та міжнародним договорам України : деякі колізійні аспекти контролю // Вибори та демократія. -- 2009. -- № 1 (19). -- С. 35..

Україна не приділяє достатньої уваги ст. 3 Першого протоколу до Конвенції, у якій зазначається що «Високі Договірні Сторони зобов'язуються проводити вільні вибори з розумною періодичністю шляхом таємного голосування в умовах, які забезпечують вільне вираження думки народу у виборі законодавчого органу» Перший Протокол до Конвенції про захист прав і основних свобод людини// Офіційний вісник України від 23.08.2006 -- 2006 р., № 32, стор. 453, стаття 2372, код акту 36905/2006 . Попри диспозицію статті, яка адресованована державам-учасницям, ЄСПЛ у 1987 р. у справі Мат'є-Моєн і Клерфейт проти Бельгії визначив, що стаття 3 Першого протоколу захищає такі суб'єктивні права як право голосу та право бути кандидатом на виборах органу законодавчої влади Матье-Моэн и Клерфейт против Бельгии // Европейский суд по правам человека. Избранные решения : в 2 т. / пред. ред. кол. В. А. Туманов. -- М., 2000. -- Т. 1. -- С. 532-537.. Пасивне виборче право формулюється Судом як - право бути кандидатом на виборах органу законодавчої влади. Узагальнені твердження ЄСПЛ зазвичай, стосуються основних принципів демократичних виборів, і у цьому полягає їх цінність для України.

Так, У справах Метьюз проти Сполученого Королівства Case of Matthews vs the United Kingdom . ? Judgment of 18 february 1999 // Judgments and decisions. - Series A no. 24833/94 та Азіз проти Кіпру Case of Aziz vs Cyprus. ? Judgment of 22 june 2004 // Judgments and decisions. - Series A no.69949/01 Суд кілька разів висловлювався відносно позбавлення або обмеження активного виборчого права у своєму висновку він визнав порушенням ст. 3 Першого протоколу і дискримінацією виключення зі списків виборців за територіальною ознакою - місцем проживання і за ознакою належності до меншини. Україні цікавим є перший аспект адже хоча за критерієм місця проживання повного позбавлення активного виборчого права Українське виборче законодавство не знає, однак раніше був зареєстрований законопроект згідно якого кожний виборець в Україні міг проголосувати як за політичну партію, так і за конкретного кандидата, але виборці, які перебувають за кордоном, можуть голосувати лише за політичну партію до розгляду законопроекту не дійшло, однак Венеціанська Комісія у своєму висновку щодо цього законопроекту не вказала на цю проблему Joint Opinion on the Draft Law No. 3366 about Elections to the Parliament of Ukraine by the Vfenice Commission and the OSCE/ODIHR (CDL-AD(2009)028) adopted by the Council for Democratic Elections at its 29th meeting (Venice, 11 June 2009) and by the Vfenice Commission at its 79th Plenary Session (Venice, 12-13 June 2009).

У справі Лабіта проти Італії (2000) ЄСПЛ було розглянуто проблему автоматичного обмеження права голосу унаслідок затримання осіб ще до розгляду справи судом за підозрою у належності до злочинного угруповання. ЄСПЛ було висловлено дивну позицію, про те, що «що тимчасове позбавлення виборчих прав осіб, проти яких є докази причетності до мафії, має законну мету» Справа Лабіта проти Італії//"Юридичний вісник України", N 37 (325), 15-21.09.2001.. Без встановлення факту належності особи до злочинного угруповування такий захід буде порушенням презумпції невинуватості судом, тут має місце пояснити таку позицію ЄСПЛ можна лише з огляду на визнання ним широкого поля розсуду держав.

ЄСПЛ у справі Герст проти Сполученого Королівства 2004р. була розглянута проблема обмеження виборчих прав ув'язнених, він вказав, що наявність обмежень виборчих прав ув'язнених та підстави їх застосування повинні бути закріплені у законодавстві, а саме застосування таких обмежень має бути прямо передбачене вироком суду по конкретній справі Case of Hirst vs the United Kingdom. ? Judgment of 30 March 2004. // Judgments and decisions. - Series A no. 74025/01. Україною ця проблема була вирішена рішенням Конституційного Суду України від 26 лютого 1998 р. № 1-рп/98 у яком було визнано неконституційним автоматичне обмеження активного виборчого права осіб, котрі відбувають покарання у вигляді позбавлення волі Рішення Конституційного Суду України від 26 лютого 1998 р. № 1-рп/98 (справа про вибори народних депутатів України) // Конституційний Суд України : Рішення. Висновки. 1997-2001 : у 2 кн. / відп. ред. П. Б. Євграфов. -- К., 2001. -- Кн. 1. -- С. 123-135.. На думку Ю.Б. Ключковського актуальним має стати закріплення в законодавстві можливості встановлення такого кримінального покарання як тимчасове позбавлення винної особи активного виборчого права. Однак думки науковців з цього приводу розходяться опоненти вважають, що таке обмеження є неприпустимим, оскільки не передбачене Конституцією України. Конституція України у ст.38 таких обмежень права громадян на участь в управлінні державними справами не передбачає, тільки Кримінальний кодекс України встановлює санкцію у вигляді заборони обіймати певні посади. Конституція передбачає, що засуджені користуються усіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом, і встановлені вироком суду, це останнє формулювання цілком узгоджується з позицією суду.

Були і рішення ЄСПЛ присвячені обмеженню пасивного виборчого права. У таких справах як - Ґітонас та інші проти Греції (1997) Гитонас (Gitonas) и другие против Греции // Европейский суд по правам человека. Избранные решения : в 2 т. / пред. ред. кол. В. А. Туманов. -- М., 2000. -- Т. 2. -- С. 455-460. та Ахмед та інші проти Сполученого Королівства (1998) Case of Ahmed and others vs the United Kingdom . - Judgement of 2 September 1998// Application No. 22954/93 . Ці справи були про обмеження права бути кандидатом на виборах муніципальних службовців. У рішенні стосовно справи Ґітонас та інші проти Греції ЄСПЛ зазначив, що не виборність як інститут, відомий багатьом державам -- членам Ради Європи, він сприяє функціонуванню та зміцненню демократичного ладу, для того, щоб кандидати різних орієнтацій мали рівні можливості впливу на виборців, з огляду на те, що державні посадовці в певних випадках мають переваги відносно інших кандидатів, а також цей інститут захищає виборчий корпус від тиску посадових осіб. ЄСПЛ вказує, що в основі цього критерію лежить загальна турбота про незалежність членів парламенту і вільне волевиявлення електорату . Це твердження є важливим для України, оскільки ці положення які встановлюють незалежність народних депутатів і вільне волевиявлення електорату є конституційними, але залишаються проблемними у реалізації.

В українському конституційному праві немає вимог невиборності, натомість українське виборче законодавство обмежує одне із похідних виборчих прав -- право на участь у передвиборній агітації стосовно посадових осіб органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, судових та правоохоронних органів у п 2, 3 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про вибори народних депутатів України» Закон України «Про вибори народних депутатів України»//Відомості Верховної Ради України від 09.07.2004 -- 2004 р., / 27-28 /, стор. 1098, стаття 366.

Іншої природи обмеження права бути обраним було розглянуто ЄСПЛ рішенням у справі Подкользіна проти Латвії (2002) Саse of Podkolzina v. Latvia Kingdom . - Judgement of 9 April 2002// Judgments and decisions. - Series A no 46726/99. Заявниця була обмежена у висуванні власної кандидатури через недостатнє володіння державною мовою. Судом було визнано законним інтерес держави забезпечити нормальне функціонування власної інституційної системи у такий спосіб, Тому ця вимога володіння офіційною мовою кандидатом є законною. Способи встановлення достатнього володіння мовою, а також статус органу, який буде встановлювати такі факти, повинні визначатись законом. Своєрідний ценз грамотності в Україні встановлений стосовно кандидата на пост Президента України у ст. 103 Конституції України, відносно інших кандидатів така вимога відсутня. На думку законодавця володіти державною решті кандидатів у парламентарі непотрібно. Відсутність законодавчого регулювання вимог сформульованих ЄСПЛ може спровокувати серйозні проблеми у майбутньому яке не так далеко, з огляду на ситуацію яка склалась в Україні.

На сьогодні є три рішення Європейського суду з прав людини проти України, зокрема це справи які стосуються ст. 3 Першого протоколу: Суховецький 2006р - скарга відхилена, Ковач 2008р. скарга задоволена і добре відома справа Мельниченка 2004р. - скарга задоволена. Справа Суховецький проти України Європейський Суд, рішення у справі Суховецький проти України від 28 березня 2006 року, Заява N 13716/02 стосувалася виборчої застави. Цей інститут є досить спірним і про нього було згадано у другому розділі роботи. Застава є поширеною у багатьох демократичних державах і зустрічається з різними оцінками. ЄСПЛ у цій справі наголосив на тому, що будь-яке виборче законодавство повинно оцінюватися у світлі політичного розвитку конкретної держави, оскільки риси, що були неприйнятними в контексті однієї системи, можуть бути виправданими у контексті іншої а також, що будь-яке відхилення від принципу загального виборчого права породжує ризик підриву демократичної легітимності обраного таким чином законодавчого органу та законів, які він приймає. Виборча застава на думку ЄСПЛ переслідує законну мету гарантію права на ефективне, добре налагоджене представництво, підвищує відповідальність та обмежує вибори серйозними кандидатами. Сам по собі інститут застави ніяк не суперечить ст.3 Першого протоколу. Втрата застави у випадку поразки на виборах є відносно рідкісною нормою і Суд визнав її прийнятною через відносно невисокий розмір.

Справа Мельниченко проти України 2004р.Європейський Суд, рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004, заява № 17707/02 є неординарною. М. Мельниченко, у 2000 р. виїхав з України та отримав політичний притулок у США. На виборах 2002 року він був включений до виборчого списку кандидатів соціалістичної партії України, але ЦВК за підставами порушення ст.76 Конституції України, було встановлено ценз осілості який вимагає проживання в Україні на протязі 4років перед виборами. Це рішення ЦВК оскаржувалось до ВСУ, який також визнав факт тривалого перебування Мельниченка за кордоном.

Судом було розглянуто відповідність цензу осілості ст. 3 Першого протоколу. У висновку Суд вказав, що вимога щодо проживання для голосування може бути виправдана, зокрема, на підставі припущення, що громадянин-нерезидент менш прямо чи безпосередньо зацікавлений та менше знає про повсякденні проблеми держави. Також було підкреслено, що право стати кандидатом на виборах, що гарантується ст.3 Першого протоколу, є суттєвим правом в концепції реального демократичного устрою, яке буде ілюзією, коли комусь можна буде відмовити у цьому праві в будь-який момент. Згідно принципу, що право має бути ефективним, процедура надання права повинна містити достатні гарантії для запобігання свавільним рішенням. Судом було встановлено, що Мельнеченко перебуваючи декілька років у США, насправді проживав в Україні, доказом цього стала прописка Мельниченка у Києві. ЄСПЛ не звернув уваги на Рішення КСУ від 14 .07. 2001 р. № 15 у якій було визнано неконституційним дозвільний характер прописки, а вибір місця проживання пов'язувався із свободою пересування особи. Отож, місце проживання не визначається пропискою. Так само зауважив суддя Лукайдес в окремій думці, «прописка не може вважатися вирішальним доказом проживання особи в Україні коли у подальшому становлено, що фактично особа проживає поза межами України». Подібна ситуація більше не повинна повторюватись в Україні. З 2003 р. діє Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» Закон України«Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» //Відомості Верховної Ради України від 09.04.2004 -- 2004 р., № 15, стаття 232, який усунув проблему інституту прописки. Під час виконання рішення ЄСПЛ у справі Мельниченка з'явились нові цікаві обставини. Базуючись на Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішення Європейським судом з прав людини» Рекомендація № R (2000)2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішення Європейським Судом з прав людини» [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nred=994_175, представники Мельниченка поставили перед судом, а потім перед ВСУ, вимогу для поновлення ситуації, в якій М. Мельниченко перебував до визнаного Судом порушення Конвенції. Неможливість виконати це по спливу 3 років після проведення виборів показав М. Мельник Мельник М. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельниченко проти України» : правові проблеми виконання // Вибори та демократія. -- 2005. -- № 4 (6). -- С. 47-51..

Підсумовуючи огляд вище згаданих справ, слід наголосити на важливій ролі правових позицій і рішень в цілому Європейського суду з прав людини у становленні і розвитку виборчого права. На превеликий жаль, правові позиції Суду стосовно ст. 3 Першого протоколу не стали частиною української доктрини виборчого права. Актуальним є видання в українському перекладі збірки рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються -- виборчих прав, це буде важливим кроком України європейських демократичних стандартів.

Висновки

Досконалої виборчої системи не існує. Проте кожна виборча система може бути певною мірою удосконалена, пристосована до конкретних суспільно-політичних умов. Україна поки що не знайшла оптимального рішення щодо організації та проведення виборів.

Сучасне виборче право України грунтується на принципі загальності, проте принцип загальності не означає, що у виборчому праві не існує ніяких обмежень. Існування певних обмежень прав і свобод має об'єктивний характер. Реалізація їх для кожного індивіда здійснюється в умовах встановленого правопорядку і пов'язана з правами і свободами інших осіб. Тому проблемою є не сам факт встановлення таких обмежень, а форма їх юридичного закріплення. Формулювання в основних законах таких підстав для можливого обмеження виборчих прав і свобод, як «необхідність захисту вільного і демократичного ладу», «збереження суспільного добробуту, моралі і здоров'я інших осіб» тощо, мають надто загальне значення і припускають надмірно широке їх тлумачення. Результатом цього може бути порушення прав і свобод інших осіб.

Обмеження виборчих прав громадян безпосередньо пов'язане з індикатором народовладдя (демократією). Тому законодавче регулювання і наукове дослідження має важливе значення. Необхідно чітко розділяти поняття «позбавлення виборчих прав», «обмеження виборчих прав» і «цензи вибочих прав».

Обмеження пов'язане з конкретними обставинами, по спливу яких виборчі права повертаються. Відсутність конкретного кола осіб, щодо яких застосовувались би обмеження виборчих прав, також є заслугою сучасного правового регулювання. На відміну від колишніх часів, у кримінально-карній системі не присутнє покарання у вигляді позбавлення (обмеження) виборчих прав громадян. Так, особа, засуджена до позбавлення волі, обмежується і у виборчих правах, але це не спеціальне покарання виборчого характеру. ». В Україні можливі лише ті обмеження які викладені у Конституції України.

Саме по собі існування обмежень виборчих прав не означає, що виборче право є недемократичним. Важливо, якими є ці обмеження і який масштаб їх застосування.

В одних випадках «ценз» має позитивне значення, природний характер і служить необхідною умовою для володіння виборчим правом. Так наявність вікового цензу, цензу громадянства, осілості слід вважати розумним. Відноно висока планка для кандидатів на виборні посади зумовлена тим, що владні повноваження повинні знаходитися в руках тих, хто досяг достатнього віку і накопичив певний життєвий досвід. Розумним слід вважати і те, що участь в управлінні державою обумовлено наявністю громадянства. Що стосується цензу осілості, то його наявність дає можливість громадянам обрати того представника, який добре знайомий з проблемами відповідної території, сприймає їх як частину власних. 

Однак, якщо виборче право містить обмеження майнового характеру, за ознакою статі, раси, етнічної чи релігійної приналежності, ідейних переконань, то тоді це ставить під сумнів його загальний характер. Саме подібні цензи, руйнують демократичну державу, так як, по суті, знищують його основу - рівність прав і обов'язків громадян, роблять неможливим формування в державі належної політичної та правової культури, перешкоджають становленню громадянського суспільства.

Таким чином, сутність обмежень виборчих прав полягає в тому, що вони являють собою певні вимоги, умови, які пред'являються особі для набуття нею виборчої правоздатності, є фіксаторами електорального корпусу. Система виборчих обмежень покликана забезпечити якісне формування, повноцінну функціональність, професіоналізм виборних органів влади і посадових осіб. Але разом з тим виборчі обмеження можуть стати ефективним легальним інструментом у руках окремих політичних режимів в їх боротьбі з опозицією. Історичний розвиток виборчого права мав декілька етапів, і проходив через подолання цензових обмежень виборчих прав виборців шляхом лібералізації цензового бар'єру і прямого скасування цілої низки цензів в якості вимушених кроків у результаті політичної боротьби і подальшої демократизації виборчого права. У сучасний період більшість цензових кваліфікацій не застосовується або їх кількість значно скорочено, а виборче право визнано загальним. Таким чином, наявність виборчих цензів не дає підстав вважати виборчу систему в тій чи іншій країні недемократичною. Водночас слід визнати, що надмірне або непродумане введення різних обмежень прав виборців, безумовно, звужує демократизм виборчого права.

В сучасній Україні протягом усього періоду становлення її державності неодноразово змінювався коло «володарів» виборчих прав. Але недивлячись на істотні зміни які вібулися в обмеженні виборчих прав, спірних і проблемних питань, пов'язаних з їх застосуванням, залишається чимало.

Разом з тим, досвід проведення виборів показав ряд суттєвих недоліків прийнятої виборчої системи та механізму проведення виборів у цілому. Для вирішення виявлених проблем на часі є розв'язання наступних завдань.

Це, по-перше, уніфікація виборчих процедур, кодифікація всього виборчого законодавства України шляхом прийняття Кодексу України про вибори і референдуми.

По-друге, безперечним пріоритетом розвитку виборчого законодавства України є створення цілісної системи гарантування конституційних виборчих прав громадян України відповідно до системи міжнародних стандартів виборчого права.

Запровадження грошової застави при проведенні виборів не слід розглядати як порушення конституційного принципу рівності громадян перед законом і рівності їхніх конституційних прав і свобод, а також принципу рівності політичних партій перед законом. Застава навпаки має засвідчувати серйозність намірів кандидата та політичних сил, які його підтримують, але при цьому вона не повинна ставати штучним фінансовим бар'єром, тобто має бути встановлена в межах можливого. Разом з тим грошова застава на виборах Президента України у вигляді в якому вона зараз існує є не умовою реєстрації кандидата, а майновим цензом, дія якого є грубим порушенням пасивного виборчого права громадян України .

Також потрібно конкретизувати перелік суб'єктів, які мають активне виборче право на місцевих виборах та не мають відповідного права. До останніх суб'єктів слід віднести військовослужбовців строкової служби. В перспективі слід розширити перелік суб'єктів виборчого права на місцевих виборах за рахунок іноземців, як це впроваджено в ряді зарубіжних країн.

В Україні слід виділити як інститут цензове право, яке являло б собою найважливіший правовий інститут виборчого права, подальший розвиток якого, буде тісно пов'язаний з розвитком виборчих правовідносин в українському суспільстві.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативно - правові акти

Конституція України //Офіційний вісник України від 01.10.2010 -- 2010 р., / № 72/1 Спеціальний випуск /, стор. 11, стаття 2598

Конституция СССР. Утв. Постановлением Чрезвычайного VIII съезда Советов СССР от 5.12.1936 г. // Известия ЦИК СССР и ВЦИК.-1936.-№283

Закон України «Про вибори Президента України»// Відомості Верховної Ради України від 09.04.1999 -- 1999 р., № 14, стаття 81

Закон України «Про вибори народних депутатів України»//Відомості Верховної Ради України від 09.07.2004 -- 2004 р., / 27-28 /, стор. 1098, стаття 366

Закон України «Про вибори депутатів Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»//Відомості Верховної Ради України від 10.09.2010 -- 2010 р., № 35

, / № 35-36 /, стор. 1220, стаття 491

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»// Відомості Верховної Ради України від 25.06.1997 -- 1997 р., № 24, стаття 170

Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»// Відомості Верховної Ради України від 03.05.1994 -- 1994 р., № 18, стаття 101

Закон України «Про заставу»//Відомості Верховної Ради України від 24.11.1992 -- 1992 р., № 47, стаття 642

Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»// Відомості Верховної Ради України від 28.07.2006 -- 2006 р., № 30, стор. 1114, стаття 260

Закон України«Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» //Відомості Верховної Ради України від 09.04.2004 -- 2004 р., № 15, стаття 232

Кримінально-виконавчий кодекс України// Відомості Верховної Ради України від 23.01.2004 -- 2004 р., № 3, стаття 21

Кримінальний кодекс України //Відомості Верховної Ради України від 29.06.2001 -- 2001 р., № 25, стаття 131

Цивільний кодекс України// Відомості Верховної Ради України від 03.10.2003 -- 2003 р., № 40, стаття 356

Цивільний процесуальний кодекс України//Відомості Верховної Ради України від 08.10.2004 -- 2004 р., № 40, / 40-42 /, стор. 1530, стаття 492

Спеціальна література

Автономов А.С. Конституционное право зарубежных стран.- М., 2007.-497с.

Баглай М. В. Конституционное право Российской Федерации. Учебник. - М., ИНФРА * М, 1998. - 643с.

Бальцій Ю. Актуальні питання підвищення якості виборчого законодавства стосовно виборів сільських, селищних та міських голів // Вісник Центральної виборчої комісії. - 2007. - № 3(9). - С. 65-68.

Бориславський Л.В. Законодавство про вибори до органів місцевого самоврядування в Україні та проблеми його вдосконалення / Л.В. Бориславський // Правові і теоретичні аспекти розвитку місцевого самоврядування в Польщі і Україні. Наукові записки №8. Перемишль.2002. - 193с.

Белоновский В.Н. Цензовые квалификации в избирательном праве дореволюционной России // Закон и право. - 2005. - №12. - 145с.

Виборче право України : навч. посібник / НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького ; ред. В. Ф. Погорілко, М. І. Ставнійчук. - К. : Парламентське видавництво, 2003. - 383 с.

Виборче законодавство України: історія становлення та перспективи розвитку // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Вибори - 98: Досвід. Проблеми. Перспективи”, проведена 18-20 листопада 1998 року Центральною виборчою комісією. Київ. 1999. - 441с.

Воеводин Л. Д. Юридический статус личности в России : учеб. пособие //Воеводин Л. Д. ; [отв. ред. Н. А. Богданова]. - М. : Изд-во МГУ, ИНФРА-М, НОРМА, 1997. - 304 с.

Григорьев В. Избирательное право и организация выборов. - С-П., 1905 - 256с.

Журавель Я. Особливості правового закріплення вимог до кандидатів на посаду сіль- ського, селищного, міського голови // Вісник Центральної виборчої комісії. - 2008. - № 2(12). - С. 76-78.

Избирательное право и выборы. Сборник статей. / Отв. ред. Ю.А. Юдин.- М.: Наука, 1990. - 566с.

Ионов И.А. Правовая культура сквозь призму избирательных прав // Культура: Управление, Экономика, Право. - 2004. - №2. - 479с.

Ключковський Ю. Б. Гарантії виборчих прав громадян та механізми їх реалізації / Ю. Б. Ключковський // Гарантії виборчих прав громадян та демократичного характеру управління виборчим процесом : зб. матеріалів наук.-практ. конф., (м. Київ, 24 червня 2003 р.). - К. : Міленіум, 2003. - 467c

Ключковський Ю. Правові позиції Європейського Суду з прав людини та вітчизняне виборче законодавство//Право України. - 2011. - №7. - С.23-32.

Ключковський Ю.Б Принцип загального виборчого права в контексті місцевих виборів.І.Активне виборче право// Вибори та демократія. - 2010. - № 4(26). - С.11-22.

Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Общая часть / Рук. авт. колл. и отв. ред. Б.А. Страшун. - 4-е изд., обновл. и дораб. - М.: Норма, 2005. - 896 с.

Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: проблеми теорії і практики. До 10-ї річниці незалежності України / [за ред. В. Ф. Погорілка]. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. - 356 с.

Конституционные права и обязанности советских граждан / [Таранов А. П., Тимченко И. А., Чангули Г. И., Шуклина Н. Г.]. - К. : Наукова думка, 1985. - 248 с.

Конституционное право зарубежных стран. Учебник для вузов/Под общ.ред. М.В.Баглая, Ю.И.Леёбо, Л.М.Энтина. - М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА,1999.- 632с.

Конституционное право России: энциклопедический словарь / Под общ. ред. В.И.Червонюка. - М.: Юридическая литература,2002. - 496 с.

Корнєєв А., Шаповал Т. Конституційно-правовий інститут виборів і суб'єктивні виборчі права громадян (можливості удосконалення) // Вісник Центральної виборчої комісії. - 2008. - № 4(14). - 173с.

Кравченко В.В., Пітцик М.В. Муніципальне право України: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2003. - 672 с.

Лавринович О. В. Виборче законодавство України та проблеми його вдосконалення : автореф. дис. на здобуття наук. канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право» / О. В. Лавринович. - К., 2001. - 16 с.

Ленгер Я.І. Виборчі права громадян та правова реформа в Україні // Вибори-2006: До- свід. Проблеми. Перспективи: Збірник матер. міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 31 жовтня - 1 лис- топада 2006 року) / Ред. кол.: Я.В. Давидович та ін. - К.: Атіка, 2007. - С. 247-252.

Марцеляк О. Виборче право: сучасне розуміння і сутність // Публічне право. - 2011. - № 2. - 264с.

Марцеляк О.В. Вибори народних депутатів України: історія, теорія, практика: Навч. по- сібник. - Харків: Прометей-Прес, 2008. - 636 с.

Мельник М. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельниченко проти України» : правові проблеми виконання // Вибори та демократія. -- 2005. -- № 4 (6). -- С. 47-51.

Науково-практичний коментар Закону України «Про вибори народних депутатів України» / [за. ред. Ю. Б. Ключковського]. - К. : Парламентське вид-во, 2006. - 680 с.

Основні положення та особливості Закону “Про вибори Президента України”. // Матеріали семінару “Регіональні мас-медіа та президентські вибори в Україні”, проведений 22-23 квітня 1999 року Центром політичних досліджень та інформаційних технологій “Демократія і розвиток”. Київ. - 1999. - 132с.

Писаренко А. Захист виборчих прав громадян, які балотуються у кандидати на поса- ду сільських, селищних, міських голів // Вісник Центральної виборчої комісії. - 2006. - № 1(3). - С. 48-49.

Погорілко В. Об'єкти конституційного права України : поняття, ознаки та види / В. Погорілко, В. Федоренко // Право України. - 2004. - № 2. - 158c.

Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика : монографія / [відп. ред. В. Ф. Погорілко]. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; А.С.К., 2003. - 652 с.

Реформа виборчої системи і Парламент України // Право України. - 2000. - №1. - 186с.

Співак В. Проблемні питання щодо виборчих прав громадян та гарантії їх здійснення, система виборчих комісій та принципи їх формування / В. Співак // Гарантії виборчих прав громадян та демократичного характеру управління виборчим процесом : матеріали Наук.-практ. конф. (м. Київ, 24 червня 2003 р.). - К. : Міленіум, 2003. - 98c.

Ставнійчук М. І. Уніфікація юридичних процедур як актуальна проблема сучасного розвитку законодавства України про вибори і референдуми / М. І. Ставнійчук // Держава і право. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. - Вип. 21. - 174c.

Pankevych I., Zasady prawa wyborczego Ukrainy. Monografie naukowe WSEI, Innovatio Press Wydawnictwo Naukowe Wyїszej Szkoіy Ekonomii i Innowacji, Lublin 2008, 362 с.

Сухарев, А.Я.; Богуславский, М.М.; Козырь, М.И. и др.: Юридический энциклопедический словарь //1984 г.; М.: Советская Энциклопедия - 416с.

Ставнійчук, М.І. «Деякі проблеми реалізації права голосу громадян України під час голосування та підрахунку голосів на виборах і референдумах в Україні» // Держава і право. - 2001. - Вип.11. - 159с.

Рабінович С. Відповідність національного законодавства Конституції та міжнародним договорам України : деякі колізійні аспекти контролю // Вибори та демократія. -- 2009. -- № 1 (19). -- 128с.

Шаповал В.М. Сучасний конституціоналізм//Монографія.-К.: Юридична фірма “Салком”; Юрінком Інтер, 2005 - 560 с.

Шукліна Н.Г. Право обирати і бути обраними - пріоритетне політичне право громадян України // Вибори Президента України - 2004: проблеми теорії та практики: Збірник матер. між- нар. наук.-практ. конф. (Київ, 9-10 червня 2005 року). - К.: Атіка, 2005. - С. 292-300.

Судова практика

Гитонас (Gitonas) и другие против Греции // Европейский суд по правам человека. Избранные решения : в 2 т. / пред. ред. кол. В. А. Туманов. -- М., 2000. -- Т. 2. -- 678с.

Європейський Суд, рішення у справі Жданок проти Латвії від 16 березня 2006 року , Заява № 58278/00

Європейський Суд, рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004, заява № 17707/02

Європейський Суд, рішення у справі Суховецький проти України від 28 березня 2006 року, Заява N 13716/02

Лабіта проти Італії//"Юридичний вісник України", N 37 (325), 15-21.09.2001.

Рішення Конституційного Суду України від 26 лютого 1998 р. № 1-рп/98 (справа про вибори народних депутатів України) // Конституційний Суд України : Рішення. Висновки. 1997-2001 : у 2 кн. / відп. ред. П. Б. Євграфов. -- К., 2001. -- Кн. 1. -- 579с.

Рішення Конституційного Суду України від 30 січ. 2002 р. № 2 - рп/2002 // Офіційний вісник України. - 2002. - № 6. - 280с.

Рішення Конституційного Суду України від 23 жовтня 2003 року № 17-рп/2003 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини третьої статті 30 Закону України „Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” (справа про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів) // Офіційний вісник України. - 2003. - № 46. - 236с.

Case of Aziz vs Cyprus. ? Judgment of 22 june 2004 // Judgments and decisions. - Series A no.69949/01

Case of Ahmed and others vs the United Kingdom . - Judgement of 2 September 1998// Judgments and decisions. - Series A no 22954/93

Case of Hirst vs the United Kingdom. ? Judgment of 30 March 2004. // Judgments and decisions. - Series A no. 74025/01

Case of Matthews vs the United Kingdom . ? Judgment of 18 february 1999 // Judgments and decisions. - Series A no. 24833/94

Саse of Podkolzina vs Latvia Kingdom . - Judgement of 9 April 2002// Judgments and decisions. - Series A no 46726/99

Електронні ресурси

Гессен В.М. Основы конституционного права. - Петроград.1918[Електронный ресурс]. - Режим доступу. http://ex-jure.ru/law/news.php?newsid=110

Додатковий протокол до Європейської хартії місцевого самоврядування про право участі у справах місцевого органу влади від 16.11.2009 року [Електронний ресурс]. ? Режим доступу. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_946/print1364073363970043

Ключковський Ю.Б. Правові позиції Європейського суду з прав людини та вітчизняне виборче законодавство [Електронний ресурс]. - Режим доступу. http://www.info-pressa.com/article-1096.html

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права [Електронний ресурс]. - Режим доступу. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_043

« Конвенція про участь іноземців у суспільному житті на місцевому рівні» [Електронний ресурс]. - Режим доступу. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_318/conv/print1364073363970043

Онлайн журнал про вибори [Електронний ресурс]. ? Режим доступу. http://izbiratel.ru/izbiratelnoe/2006/10/17/izbiratpravo.html

Рекомендація № R (2000)2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішення Європейським Судом з прав людини» [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nred=994_175

Указ президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Міжнародного пакту про ратифікацію Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права[Електронний ресурс]. ? Режим доступу. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2148-08

Joint Opinion on the Draft Law No. 3366 about Elections to the Parliament of Ukraine by the Venice Commission and the OSCE/ODIHR (CDL-AD(2009)028) adopted by the Council for Democratic Elections at its 29th meeting (Venice, 11 June 2009) and by the Venice Commission at its 79th Plenary Session (Venice, 12-13 June 2009) [Електронний ресурс]. - Режим доступу. http://www.osce.org/odihr/elections/ukraine/38082

Юридична енциклопедія [Електронний ресурс]. ? Режим доступу. http://student-lib.net/law_encyclopedia_ua.php?letter=%E0&word_id=210

Юридична енциклопедія [Електронний ресурс]. ? Режим доступу: http://constitutional_law.academic.ru/606/ЛИШЕНИЕ_ИЗБИРАТЕЛЬНЫХ_ПРАВ

Юридичний словник [Електронний ресурс]. ? Режим доступу. //dic.academic.ru/dic.nsf/lower/15019

Размещено на http://www.allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.