Розкриття злочину

Далі слідчий уточнює, які фахівці і інші особи будуть необхідні для якісного проведення огляду, і вживає заходів до їх виклику. До виїзду перевіряється наявність в чемодані необхідних для роботи науково-технічних засобів, бланків, паперу і т.п. Слідчому треба узяти з собою запасні фотокіноплівки (відеокасети), магнітну стрічку, пакувальні матеріали і ті прилади і засоби, які можуть знадобитися додатково з урахуванням конкретної ситуації. В цей же період розв'язується питання про виклик кінолога із службово-розшуковим собакою.

Інформація, що міститься в первинному повідомленні, не завжди достатня для повної і ясної думки про те, що відбулося. В найпершому наближенні слідчий намагається в думках змоделювати хоча б в загальному вигляді характеристику події, матеріальну обстановку і наслідки якого належить вивчити на місці події. Первинна модель порівнюється з наявними рекомендаціями по пошуку слідів, вивченню механізму злочину, алгоритму дій, тобто чіткої послідовності робочих операцій в аналогічних ситуаціях. Відповідно слідчий намічає попередню програму пошукових дій, ті конкретні задачі, які належить вирішити в першу чергу.

Після прибуття на місце події слідчому потрібно особисто самому переконатися в тому, що всіх невідкладних заходів по ліквідації наслідків події вжиті, допомогу потерпілим надана. При необхідності вживаються додаткових заходів до забезпечення охорони місця події, видалення сторонніх і збереження слідів.

Слідчий перевіряє явку учасників огляду, якщо поняті не підібрані або ж виникає, судячи з ситуації, потреба в іншого роду фахівцях, забезпечує їх виклик.

Орієнтуюче дослідження. Перед оглядом від працівників міліції, очевидців і осіб, що першими знайшли подію, потрібно отримати коротку інформацію про те, що ж відбулося, хто до того, що відбулося може бути причетний, які конкретні заходи намічені і проводяться по встановленню винні, їх розшуку і затриманню. Особливо важливими для майбутнього огляду є відомості про зміни, які були внесені в обстановку до приїзду слідчого (при наданні допомоги потерпілим, ліквідації наслідків події і т.п.), а також дані про те, де і які сліди і об'єкти, що мають доказове значення, вже знайдені або можуть бути знайдений. Очевидці і інші особи опитуються поодинці, що повідомляється ними інформацію доцільно записати на диктофон.

Орієнтуюча стадія огляду завершується загальним оглядом місця події - своєрідною рекогносцировкою на місці, коли слідчий обходить або оглядає місце події по можливості з різних сторін, оцінює найраціональніші підходи до нього, визначає оптимальні межі території, що підлягає огляду. В межі дослідження включається не тільки місце, де з очевидністю знайдені ознаки події, але і сусідні ділянки і приміщення, а також об'єкти-орієнтири, що дозволяють зафіксувати розташування місця події на місцевості (стовпи, розвилка доріг, дерева і т.п.).

Орієнтуючись на місці, слідчий вивчає і фіксує (шляхом орієнтуючого і оглядового фотографування, записів в протоколі або чорнових нарисах, планах, схемах) обстановку в цілому, визначає взаємне розташування, взаємозв'язок основних об'єктів навколишньої місцевості або приміщень (рельєф місцевості, підходи і виходи до місця події, сусідні приміщення, горища, підвали, надвірні споруди і ін.). В процесі орієнтуючого дослідження можуть бути отриманий відповіді на питання: звідки можна було бачити або чути, як відбувалася подія, чи міг злочинець пройти на місце події непоміченим, де за межами місця події могли залишитися його сліди. Якщо в оперативну групу включений кінолог, то разом з ним слідчий вибирає ту ділянку місця події, де застосування службово-розшукового собаки найбільш ефективно і буде пов'язаний з мінімальним ризиком втрати слідів.

У стадії орієнтуючого дослідження або на подальших стадіях розв'язується питання про прочісування місцевості, яке може проводитися паралельно огляду або після нього з участю працівників міліції і представників громадськості. Метою його є виявлення слідів і об'єктів за межами меж огляду (пошук трупа, одягу, віщого потерпілого, знарядь злочину і т.п.). При організації прочісування місцевості визначаються конкретний район обстеження, напрям руху, готуються найпростіші технічні засоби (щупи, вила, граблі і т.п.). Його учасників повідомляються конкретна задача, можливі об'єкти, які можуть бути знайдений, способи зв'язку і орієнтування на місцевості. У разі виявлення об'єктів і слідів вони оглядаються слідчим на тій ділянці місцевості, де були знайдені. Всі учасники обстеження місцевості повинні бути обізнаний про те, що знайдені об'єкти не можна чіпати руками, переміщати і змінювати їх положення.

Вибір початкової крапки і напрями руху. Огляд може бути суцільним, тобто охоплювати всю підлягаючу дослідженню територію, або вибірковим, коли основну увагу надається огляду окремих ділянок місцевості або виробничого приміщення, в яких, судячи за наявними даними, відбувався розвиток події, що відбулася. Вибірковий метод частіше за все використовується як додаткове при суцільному дослідженні. Наприклад, при вбивстві з використанням вогнепальної зброї досліджується не тільки місце, де був знайдений труп (суцільний метод), але і вибірково не менше ретельно вивчається місце, де знаходився стріляючий, а також ті ділянки місцевості або приміщення, де можуть бути знайдений кулі. Зрозуміло, і в цьому випадку не повинні залишатися без уваги сусідні ділянки і приміщення, в яких можна знайти ті, що інші мають значення для справи об'єкти і сліди.

Огляд звичайно рекомендується починати з центру, під яким розуміється найважливіший вузол (сукупність слідів і предметів) або окремий об'єкт (труп, перекинута автомашина, розкритий сейф і т.п.). Оглядати з периферії доцільно, коли центр місця події визначити важко або є небезпека втрати слідів, розташованих за його межами, а також якщо при наближенні до центру місця події можна знищити сліди, що знаходяться на периферії.

Огляд місця події повинен вестися методично, по чітко певній системі, щоб не випустити з уваги які-небудь важливі вузли і деталі. Існують наступні три основні методи пересування, які застосовуються "в чистому вигляді" або в різних комбінаціях:

1) ексцентричний, коли рух йде по спіралі, що розгортається, від центру до периферії;

2) концентричний - огляд ведеться по спіралі від периферії до центру;

3) фронтальний (лінійний) метод використовується, коли доцільно вивчати місце події, рухаючись по лінії від одного краю території або приміщення до іншого, досліджуючи послідовно кожний сектор (ділянка, квадрат) і переходячи від однієї смуги руху на наступну, паралельну попередній або сусідню з нею.

В криміналістській літературі згадуються ще два методи руху при огляді: об'єктивний і суб'єктивний.

Об'єктивний метод полягає в тому, що місце події оглядається повністю незалежно від шляхів пересування злочинця. По суті, це суцільне дослідження всієї обстановки. При суб'єктивному методі слідчий як би йде слідом за злочинцем, орієнтуючись на ознаки, які указують на шляху його проникнення до місця події, сліди перебування там і дій, а також шляхи відходу.

Вибір того або іншого методу руху диктується конкретною обстановкою місця події. Об'єктивний метод признається більш переважним, оскільки дозволяє уникнути пропуску яких-небудь слідів, які можуть знаходитися в стороні від руху злочинця. Проте при аналізі обстановки місця події не слід виключати можливість використовування суб'єктивного методу, за допомогою якого при суцільному дослідженні можна прослідити не тільки просторову, але і тимчасову, а також інформаційну зв'язку між окремими елементами (вузлами) місця події. Наприклад, зв'язок місця, де злочинець чекав жертви, а потім вийшов їй назустріч і вчинив напад, з місцем заховання слідів злочину, напрямом відходу, слідуючи по якому можна виявити додаткові сліди, організувати переслідування і затримання винен.

Перед початком огляду слідчий інформує всіх його учасників про порядок руху, попереджає про особливу обережність в пересуванні на місці події з тим, щоб не були затоптані наявні сліди, про неприпустимість без дозволу слідчого торкатися до яких-небудь об'єктів, кидати недопалки і інші предмети.

При огляді на місцевості доцільно відзначати шлях руху і оглянуті ділянки наперед заготовленими вішками, прапорцями і іншими предметами, що виділяються.

Стадія детального дослідження полягає в послідовному вивченні обстановки місця події відповідно до вибраного напряму руху по окремих вузлах (ділянкам), кожний з яких виділяється певною сукупністю просторово або інформаційний взаємозв'язаних об'єктів і слідів. Наприклад, такий вузол складатимуть: труп, що висить в петлі, крюк, до якого прикріплена петля, підставка із слідами ніг; другий вузол - стіл з що знаходиться на ньому посудом і залишками їжі; третій - вхідні двері із слідами злому, вимикач з відповідними пото-жировими слідами і т.д. Рухаючись послідовно, переходячи при огляді від одного вузла до іншого, слідчий не повинен випустити з уваги ділянки місцевості або приміщення, розташовані між ними, - там можуть знаходитися значущі для розслідування об'єкти і сліди (недопалки, відірваний гудзик, сліди ніг і т.п.).

У стадії детального дослідження об'єкти і сліди спочатку вивчаються шляхом статичного, а потім динамічного дослідження. Статичний метод полягає в дослідженні і фіксації обстановки місця події і окремих її елементів в тому вигляді, в якому вони знаходилися до початку огляду. Цей метод застосовується також і при орієнтуючому дослідженні. Вивчення ведеться візуально, об'єкти не пересуваються і їх положення не змінюється. В статичному стані об'єкти фотографуються методом вузлового і детального фотографування, а потім за допомогою вимірювань фіксується положення кожного з них щодо нерухомих орієнтирів обстановки і інших об'єктів. Вимірювання і описи повинні бути такої повноти в точності, щоб згодом на їх основі можна було легко відновити місце розташування будь-якого об'єкту і сліду. З метою більш точної фіксації в масштабі взаємного розташування об'єктів застосовується стереоскопічне або перспективно-метричне фотографування (з глибинним або квадратним масштабом, а також за допомогою фотоапарата, забезпеченого перспективною координатною сіткою).

При використовуванні динамічного методу допускаються будь-які переміщення об'єктів і зміна їх положення. Проте піднімати і брати в руки об'єкти бути треба обережно, щоб не пошкодити сліди, не залишити відбитків своїх рук і не занести мікрочастинки з свого одягу. Статичний і динамічний методи чергують при дослідженні об'єктів, що знаходяться у межах певного вузла, що створює самий оптимальний режим дослідження матеріальної обстановки. Змірявши і зафіксувавши положення кожного з об'єктів вузла щодо один одного, слідчий переходить до детального їх вивчення. В процесі детального дослідження вивчаються і фіксуються не тільки видимі сліди і об'єкти, але і здійснюється пошук латентної (прихованої) інформації, яка може бути знайдений шляхом вивчення об'єктів на місці події різними методами: за допомогою спостереження (наприклад, при косопадаючому світлі), вимірювання, порівняння, інструментальних методів (наприклад, документ, залитий кров'ю, можна прочитати за допомогою червоного світлофільтру або ЕОПа), досвідчених дій (наприклад, визначення наявності струму в ланцюзі за допомогою індикатора) і ін. Огляд вузла завершується виготовленням зліпків або відтиснень слідів, а також вилученням тих об'єктів і слідів, які мають відношення до того, що відбулося.

Здійснюючи пошук джерел криміналістської інформації, слідчий в кожному випадку намагається з'ясувати конкретний механізм слідовідтворення, в думках моделюючи взаємодію об'єктів. Наприклад, визначає з внутрішньої або зовнішньої сторони шибки повинні були залишитися сліди рук, чи потрібна була злочинцю яка-небудь підставка для подолання перешкоди, чи повинен був злочинець або загиблий забруднити об стіну, закріплюючи петлю на щаблині, і т.п. Вирішуючи подібні приватні питання взаємодії об'єктів, слідчий повинен спиратися на знання механізму взаємодії всіх об'єктів, що брали участь в події, і знання взаємозв'язку слідів злочину, що утворюються в результаті такої взаємодії.

В аналізі матеріальної обстановки потрібно виходити з того, що кожний з об'єктів, що беруть участь у взаємодії при здійсненні злочину, не тільки сам надає дію, але у свою чергу випробовує певні дії з боку інших об'єктів, залишаючи і одержуючи в результаті взаємного віддзеркалення відповідні сліди, які є носіями інформації про взаємний зв'язок цих об'єктів. Тому при огляді місця події слід звертати увагу не тільки на сліди злочинця, але і на сліди потерпілого, а також враховувати сліди, які могли залишитися на самому злочинці, застосованих їм знаряддях і засобах, від контакту, взаємодії як з матеріальною обстановкою, так і з потерпілим і використаними їм при захисті від посягання знаряддями і засобами, включаючи сліди, які могли залишитися на злочинці від знарядь і засобів злочину.

Відповідно в ході огляду вилучаються зразки ґрунту, рослин, мікрочастинки з обстановки (фарба, пил і т.п.), зі всіма обережностями упаковуються кинуті або втрачені злочинцем знаряддя і інші предмети, забезпечується збереження мікрочастинок і інших слідів на одязі потерпілого з тим, щоб згодом можна було порівняти їх із слідами, які залишилися на взутті, одязі і предметах, вилучених у підозрюваного.

Моделюючи подію, що відбулася, слідчий обов'язково повинен відзначати негативні обставини, тобто такі фактичні дані, які, судячи з розвитку події, що відбулася, і пояснень конкретних осіб, не повинні знаходитися в обстановці місця події або навпаки повинні бути, але їх в наявності не виявилося. Негативні обставини свідчать про помилковість висунутої слідчим версії, неточності отриманої початкової інформації або про інсценування. Інсценування - це штучне створіння або зміна зацікавленими особами обстановки місця події з метою ввести слідство в оману. Можливі наступні інсценування:

1. Заховання одного злочину під виглядом іншого (наприклад, інсценування крадіжки із зломом для заховання розкрадання).

2. Заховання досконалого злочину під виглядом події, кримінального характеру, що не має (наприклад, інсценування нещасного випадку або самогубства для заховання вбивства).

3. Заховання окремих обставин досконалого злочину шляхом створення помилкового уявлення про його окремі. елементах (створення видимості здійснення злочину іншою особою, в іншому місці, в інший час, по інших мотивах).

4. Заховання фактів аморальної поведінки, безпечності і іншої провини під виглядом досконалого злочину (наприклад, інсценування кишенькової крадіжки з метою заховання втрати документів або грошей).

На інсценування указують: різні суперечливі обставини, факти штучної зміни обстановки, наявність ознак різних злочинів, яскравий демонстративний характер окремих слідів і ін. Дані про негативні обставини, особливо інсценуваннях, дозволяють з більшою достовірністю судити про єство події, що відбулася, визначити, чи було воно злочинним або незлочинним. З метою виявлення негативних обставин слід диференціювати зміни в обстановці: а) що відбулися в результаті здійснення злочину; б) що з'явилися через об'єктивні причини (під впливом, наприклад, сил природи); в) внесені злочинцем і іншими зацікавленими особами в процесі інсценування; г) внесені сторонніми особами випадково, зовні зв'язку з досконалим злочином (до або після події) або з метою відвести від себе підозру.

При виробництві огляду місця події слідчому потрібно отримати інформацію для відповіді на наступні питання:

1. Чи є місце події місцем злочину, та в якій саме його частині воно вчинене (про інше місце злочину можна судити по слідах волочіння, відсутності слідів крові, невідповідності трупних плям позі трупа, відсутності відповідних забруднень на взутті і одязі трупа, невідповідності одягу на трупі погодним умовам і т.д.). З метою пошуку місця злочину досліджується доріжка слідів, застосовується службово-розшуковий собака, проводиться прочісування місцевості, подвірний, поквартирний обхід для виявлення свідків і очевидців, ретельно вивчаються окремі об'єкти (бирки, влучні, специфічні забруднення і мікросліди на пакувальному матеріалі, білизні, помітки на газетах і т.д.), встановлюються особа убитого, його зв'язку, спосіб життя і з'ясовуються обставини його поведінки в день загибелі.

2. Скільки осіб брало участь в події, характер і мотиви їх дій (про це можна судити по слідах рук, ніг, зубів, використаному посуді, недопалках, слідах біологічного походження, кількості і об'ємі викраденого, способу злочину і т.д.).

3. Коли відбулася подія, що розслідується, як довго злочинці знаходилися на місці події (про час свідчать трупні явища, порівняння температури тіла і навколишнього середовища, сліди цвілі, комах на трупі і одязі, відповідність одягу пори року, по стрілках годинника, що зупинилися, якщо вони були пошкоджені, за станом їжі, датам на відривному календарі і газетах в поштовому ящику, включеному або вимкненому світлі, ознакам годування тварин і т.д.).

4. Який характер зв'язку між злочинцем і потерпілим (про це свідчать спосіб проникнення злочинця в житлі, його вільне орієнтування в приміщенні, знання тайників, часу відсутності потерпілого в квартирі, спосіб заховання слідів злочину і т.д.).

5. Хто вчинив злочин (про вік, стать, фізичну силу, зростанні і іншим особливостям злочинця можна судити за способом злочину, використаними знаряддями і засобами, характером викраденого, різними слідами, мікрочастинкам від його одягу, даним про своєрідність його зв'язку з потерпілим і т.д.).

В заключній стадії огляду слідчий спільно з прокурором, працівниками міліції, фахівцями узагальнює і аналізує зібрані дані, перевіряє, наскільки вдалося вирішити основні задачі огляду. В порядку контролю доцільно повторно оглянути найважливіші вузли місця події. Потім на основі попередніх записів і вимірювань складається протокол, викреслюються плани, схеми, упаковуються і забезпечуються відповідними написами і бирками вилучені з місця події об'єкти, вживаються заходів до збереження мають значення для справи об'єктів, які із яких-небудь причин з місця події не вилучаються.

При складанні протоколу огляду необхідно дотримувати наступні правила.

1. Протокол повинен достатньо повно, точно і об'єктивно відображати хід і результати огляду.

2. Доцільно виділяти частини протоколу підзаголовками: "Розташування місця події", "Огляд кухні", "Місцеположення і поза трупа", "Огляд зброї" і т.д. Крім того, в протоколі підкреслюються найменування об'єктів, на яких знайдені сліди і які підлягають вилученню.

3. Кожний об'єкт протягом всього протоколу повинен мати одне і те ж найменування. При описі указуються ознаки, що дозволяють відрізнити даний об'єкт від інших (наприклад, указуються його найменування і призначення, номер, колір, форма, розміри і т.п.).

4. Якщо немає упевненості в правильному найменуванні об'єкту, то краще обмежитися описом його зовнішніх ознак. Наприклад, пишеться "кільце з металу світлого кольору з безбарвним огранованим каменем", але не можна писати "кільце з платини з діамантом".

5. Слід уникати приблизних вказівок місцеположення об'єктів ("біля", "майже", "поблизу" і т.п.). Краще писати протокол короткими, ясними фразами і не користуватися маловідомими або вузькоспеціальними термінами.

До протоколу огляду місця події додаються плани, які є графічним зображенням місцевості, приміщень, окремих їх частин і об'єктів. Залежно від точності зображення плани підрозділяються на масштабні і схемні. Схемний план викреслюється без строгого дотримання відносних розмірів частин території, приміщень і об'єктів. На плані-схемі указуються цифрами тільки основні розміри об'єктів і відстані між ними. Крім того, розрізняють плани орієнтуючі, оглядові, вузлові і детальні. На орієнтуючому плані місце події зображується разом з оточуючою його територією або з сусідніми приміщеннями або ділянками. Оглядовий план містить зображення безпосередньо місця події. Приватні плани приміщень можуть бути площинними або розгорненими. Розгорнений план складається у випадках, коли сліди (бризки крові, кульові пробоїни і т.п.) знайдені на стінах, вікнах, стелі

5. Протокол огляду місця злочину