Юридична відповідальність

Соціальна відповідальність особи є виразом об'єктивної залежності індивіда від суспільства. Те ж характеризує і юридичну відповідальність. В процесі життєдіяльності між людьми, державою, колективом виникають відносини, в рамках яких вони пред'являють один до одного вимоги щодо дотримання та виконання правових норм. Юридична відповідальність є особливим різновидом соціальної, що забезпечує не тільки порядок у суспільстві, а й реальність норм права, охорону різноманітних потреб гарантування прав і свобод людини. Вона має чітку визначеність, чіткість та деталізованість, забезпеченість державою, процесуальну форму здійснення. Юридична відповідальність поєднується з державним осудом поведінки правопорушника та контролем за виконанням обов'язку держави призначати покарання за скоєне правопорушення. Саме вона визначає реальність прав і обов'язків суб'єктів у демократичному суспільстві і є засобом їх гарантування і відновлення. Юридична відповідальність існує у суспільстві у єдності та взаємодії з іншими видами соціальної відповідальності. Їх добровільність та реальність і свідчить про рівень демократичності громадянського суспільства. Процесуальна, міжнародна та конституційна відповідальність є самостійними видами юридичної відповідальності. Вони здійснюються в рамках загальних охоронних і конкретних правовідносин. Засоби процесуальної і конституційної відповідальності більшою мірою мають поновлювальний характер. Для них основною метою є припинення правопорушень і забезпечення нормального функціонування суспільних відносин.

Кожен вид відповідальності має визначене коло суб'єктів. Суб'єктів розглянутих процесуальної, міжнародної і конституційної відповідальності, залежно від характеру та обсягу прав, якими вони володіють, можна поділити на дві групи. Першу складають суб'єкти, що притягують і покладають відповідальність за вчинене правопорушення. До них належать: державні, а також міждержавні (міжнародні) органи й посадові особи, що мають владні повноваження на застосування примусу до правопорушників. До другої групи належать особи, щодо яких вирішується питання про застосування засобів державного примусу за скоєне правопорушення. До них належать фізичні особи (громадяни, особи без громадянства, іноземні громадяни), посадові особи, юридичні особи (у тому числі і міжнародні організації), а також держави. Добровільна форма реалізації юридичної відповідальності може бути втілена як до, так і після вчинення правопорушення. Держава зацікавлена у здійсненні позитивних вчинків усіма суб'єктами права, у тому числі і правопорушниками після вчинення правопорушення. Загальний зміст добровільної форми юридичної відповідальності вбирає в себе об'єктивне й суб'єктивне і його можна визначити як сукупність встановлених нормативно-правовими актами об'єктивних і суб'єктивних ознак, що характеризують діяння (дію, бездіяльність, вчинок) як правомірне, соціально корисне або нейтральне, варте схвалення чи заохочення, яке не тягне застосування примусової форми реалізації відповідальності. Державно-примусова форма реалізації юридичної відповідальності характеризується такими ознаками: юридичний обов'язок притерпіти несприятливі наслідки, що випливають із факту скоєння правопорушення; осуд правопорушника; притерпіння обмежень матеріального, правового або особистого характеру; поєднання із державним примусом. Обов'язок особи піддатися державно-примусовому впливу має спиратися на підставу. У широкому значенні у правоохоронній сфері вона передбачає встановлення можливостей захисту та відновлення порушеного права і настання відповідальності. У вузькому характеризується як передбачений законом факт, за наявності якого настає відповідальність.

Особливе значення при дослідженні юридичної відповідальності мають внутрішні генетичні зв'язки. Їх наявність особливо чітко виявляється, коли предметом аналізу є окремі види відповідальності. Так, цивільно-правова відповідальність, як класичний вид відповідальності в системі права, впливає на інститути відповідальності галузей права, які входять у цивілістичну групу в результаті відділення від цивільного права таких галузей, як трудове, сімейне та інші, були запозичені як відносини, так і відповідні засоби їх охорони у вигляді матеріальної відповідальності. Тісний зв'язок існує також між кримінальною й адміністративною відповідальністю. Це пов'язано з близькістю їх природи і завдань, які цими галузями права вирішуються. На відміну від внутрішньо-організаційного характеру дисциплінарної відповідальності кримінальна й адміністративна відповідальності реалізуються за допомогою зовнішньо-владного примусу. Заходи відповідальності застосовуються до порушників які не перебувають у службовому підпорядкуванні правозастосовчих органів. Генетичний зв'язок кримінальної та адміністративної відповідальності простежується у процесі проведення порівняльного аналізу загальної частини КпАП і загальної частини КК України. Багато положень КпАП є досить близькими за своїм змістом до відповідних положень КК України. Це стосується певних форм вини, необхідної оборони, крайньої необхідності, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, тощо. Така близькість кримінальної та адміністративної відповідальності пов'язана із системою відносин ( які породжуються правопорушенням, що відрізняються в основному лише за ступенем суспільної небезпеки), які зумовлюються факторами економічного, політичного, ідеологічного й особистого характеру.

Всі види юридичної відповідальності мають предметну та юридичну спільність, а тому складають якісно однорідну правову тканину. По-перше, всі норми відповідальності мають однакову структуру, яка, як правило, складається з гіпотези, що вказує на умови дії правової нормами, диспозиції, що описує правопорушення та санкції і визначає вид та розмір покарання. По-друге, всі норми, що передбачають юридичну відповідальність регулюють один і той же тип відносин, що виникає на підставі правопорушення. По-третє, вказані відносини регулюються єдиним методом - методом покарання правопорушника. По-четверте, застосування норм юридичної відповідальності ґрунтується на загальних принципах. По-п`яте, єдність мети інституту юридичної відповідальності. По-шосте, застосування юридичних санкцій забезпечується переважно державним примусом (в поєднанні з переконанням). Таким чином, всі види юридичної відповідальності вирішують одні й ті ж завдання, виконують одні й ті ж функції, мають єдину кінцеву мету, а саме: ліквідація правопорушень у суспільстві.

Список використаної літератури

Нормативний матеріал

1. Конституція України. - К., 1996.

2. Кримінальний кодекс України. - К., 2001.

3. Кодекс законів про працю України // Кодекси України. - К., 1997.

4. Кодекс про адміністративні правопорушення України. - К., 2006.

5. Закон України « Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) » // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 34. - ст. 227.

Спеціальна література

1. Алєксєєв С.С. Механізм правового регулювання в соціальній державі. - М., 1999.

2. Базилєв Б.Т. Цілі і функції юридичної відповідальності // Питання теорії права і державного будівництва. -- Томск, 1978.

3. Бестугіна М.А. Про функції юридичної відповідальності // Московські філософські читання молодих вчених "Теоретико-методологічні проблеми вдосконалення соціального суспільства" : Тез. докл. -- 4-те вид. -- М., 1986.

4. Венгеров А.Б. Теорія держави і права: Підручник. - М.: Новий Юрист, 1998. - с. 558.

5. Галаган І.А. Адміністративна відповідальність в СССР (державне і матеріальне дослідження). -- Воронеж, 1970.

6. Горшенєв В.М. Способи і організаційні форми правового регулювання в соціальному суспільстві. -- Москва, 1972.

7. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. Теорія держави і права України: Підручник. - Київ: Юрінком - Інтер, 2006.

8. Комаров С.А. Загальна теорія держави і права: Підручник. - 3 видання, пер. І доп. - М.: Юрайт, 1997. - с. 356.

9. Копейчиков В.В. Правознавство: Підручник. - К.: Юрінком - Інтер, 2005. - 752 с.

10. Курис П.М. Міжнародні правовідносини і відповідальність держави. -- М., 1973.

11. Малеін Н.С. Правопорушення: поняття, причини, відповідальність. -- М., 1985.

12. Петелін А.І. Проблеми правової відповідальності в соціальному суспільстві. -- Омск, 1976.

13. Радянський енциклопедичний словник. -- М., 1980.

14. Сенякін І.Н. Поняття, ознаки і види юридичної відповідальності // Теорія держави і права: Курс лекцій / За ред. Н.І. Матузова, А.В. Малько. -- М., 1998.

15. Сізий А.Ф. Заохочувальні норми кримінально-виконавчого права (Проблеми теорії і практики). -- Рязань, 1994.

16. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. -- Харків: Консум, 2001. -- 656 с.

17. Шіндяпіна М.Д. Стадії юридичної відповідальності. -- М., 1998.

Размещено на Allbest.ru