Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему:

Виконавче провадження

Вступ

Згідно із Законом України Про виконавче провадження, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у вищезгаданому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусовим виконанням рішень інших органів.

Шляхом виконавчого провадження здійснюється правозахисна функцій держави в силу здійснення у виконавчому провадженні остаточного захисту прав громадян і юридичних осіб, що є фактичним продовженням правозахисної функції суду. Виконавче провадження розпочинається лише з моменту встановленого повноважними органами правопорушення і стосується відновлення порушених прав у межах, що визначені законом та рішенням суду. Відомо, що захист прав громадян та юридичних осіб здійснює цілий ряд державних органів (суд, господарський суд, органи нотаріату, адміністративні органи), але саме у виконавчому провадженні захист прав набуває реального змісту.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Принципи діяльності державної виконавчої служби поділяються на загальні та спеціальні. До загальних принципів слід віднести принцип законності, принцип верховенства права, принцип реординації, принцип сприяння громадянам, установам, підприємствам і організаціям у здійсненні їхніх законних прав та охоронюваних законом інтересів. До спеціальних - принцип обов'язковості вимог державного виконавця, принцип своєчасності, повноти виконання і неупередженості державного виконавця, принцип безпосередності, принцип пріоритетності звернення стягнення на майно боржників - громадян, принцип одноособовості прийняття рішення в конкретному виконавчому провадженні, принцип доступності й гарантованості захисту прав стягувана та боржника.

судовий примусовий виконання стягнення

1. Поняття і значення стадії судового виконання рішень

Виконання судових рішень - це стадія цивільного процесу, в якій здійснюється реалізація прав сторін, підтверджених судовим рішенням. Виконавче провадження характеризується тим, що воно може бути порушено і не в зв'язку з судовим розглядом справи, оскільки закон доручає органам виконання виконувати і акти інших правоохоронних органів (арбітражного суду, адміністративних органів, нотаріату, товариських, третейських судів та інше.

Крім суду, судді, державного виконавця, учасниками процесуальних правовідносин в стадії виконання є сторони в справі (стягувач, боржник) та їх представники, інші особи, які беруть участь у справі, особи, у яких знаходиться майно або грошові суми боржника, які мають права, належні особам, що беруть участь у справі. У виконавчому провадженні учасниками можуть бути і особи, які сприяють виконанню рішень, - поняті, охоронці майна, експерти, перекладачі, представники органів міліції та інші.

2. Органи примусового виконання

Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" (202/98-ВР) примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Інші органи, установи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії лише у випадках, передбачених законом, у тому числі на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

У випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, установами банків, кредитно-фінансовими установами. Рішення вказаних органів відповідно до закону можуть виконуватися також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Але вищезазначені органи не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження при органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, встановленому Міністерством юстиції України, до складу яких включаються державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби. За наказом Міністерства юстиції України або Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції на керівника групи можуть покладатися права та повноваження, встановлені цим Законом, у виконавчому провадженні для начальників районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених законом України Про виконавче провадження, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Державному виконавцю у встановлений ним строк повинні бути надані безкоштовно документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.

Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Перевірити законність виконавчого провадження мають право:

- директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та його заступники - виконавче провадження, що знаходиться на виконанні у будь-якому структурному підрозділі органів державної виконавчої служби;

- начальники відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, їх заступники - виконавче провадження, що перебуває на виконанні підрозділів примусового виконання рішень таких відділів державної виконавчої служби та районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділах державної виконавчої служби, що підпорядковані зазначеним управлінням юстиції.

3. Підстави виконання і виконавчі документи

Примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи:

- виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду;

- ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом;

- судові накази;

- виконавчі написи нотаріусів;

- посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій;

- постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

- рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;

- постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу;

- рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу;

- рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

У виконавчому документі повинні бути зазначені:

- назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;

- дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

- найменування або ім'я стягувача і боржника, їх місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності, індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності, а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи, місцезнаходження майна боржника тощо;

- резолютивна частина рішення;

- дата набрання чинності рішенням;

- строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

4. Загальні правила судового виконання

Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, за погодженням з державним виконавцем боржник має право у строк, встановлений для добровільного виконання рішення, реалізувати належне йому майно в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У цьому разі покупець майна боржника повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк, встановлений для добровільного виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.

У разі повного добровільного виконання рішення боржником у встановлений для добровільного виконання строк державний виконавець складає про це акт, який є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

Негайному виконанню підлягають рішення:

- про стягнення аліментів, заробітної плати в межах платежів, вирахуваних за один місяць, а також про стягнення усієї суми боргу по цих виплатах, якщо рішенням передбачено її негайне стягнення;

- про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника;

- в інших випадках, якщо негайне виконання передбачено законом і про це зазначено у виконавчому документі.

Якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання документів і у порядку, встановленому цим Законом, проводить відповідні виконавчі дії.

За виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог державний виконавець розпочинає вчиняти виконавчі дії не пізніше ніж у 5-денний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Встановлені законом правила виконання судових рішень властиві всьому виконавчому провадженню.

5. Порядок застосування окремих заходів примусового виконання

5.1 Звернення стягнення на майно громадянина

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов'язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам.

Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів указаний певний номер рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності коштів на цьому рахунку державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження звертається до органу, який видав виконавчий документ, з клопотанням про заміну способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника або встановлення іншого способу та порядку виконання рішення.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

5.2 Звернення стягнення на будинки

Звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу провадиться звернення стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржникові. В останню чергу звертається стягнення на жилий будинок чи квартиру.

Разом з жилим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржникові.

У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку державний виконавець запитує відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та його вартість, а також запитує нотаріальний орган, чи не знаходиться це майно під арештом.

Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний виконавець накладає на них арешт шляхом опису і оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилає нотаріальному органу за місцем знаходження майна вимогу про реєстрацію даного факту. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє цих осіб.

У разі відсутності документів, що характеризують об'єкт нерухомості, у зв'язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення таких документів здійснюється у встановленому порядку за рахунок коштів стягувача. Якщо стягувач у 20-денний строк, з дня одержання відповідного повідомлення державного виконавця, не авансує витрати на виготовлення документів, що характеризують об'єкт нерухомості, арешт з нього знімається.

Реалізація належних боржникові будинку, квартири та іншого нерухомого майна провадиться відповідно до закону шляхом продажу з прилюдних торгів.

5.3 Звернення стягнень на заробітну плату (заробіток), пенсію і стипендію боржника

Стягнення на заробітну плату (заробіток), пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається при відсутності у боржника коштів на рахунках у фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для повного покриття належних до стягнення сум, а також при виконанні рішень про стягнення періодичних платежів та стягнень на суму, що не перевищує двох мінімальних розмірів заробітної плати.

За іншими виконавчими документами державний виконавець вправі звернути стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, не вживаючи заходів примусового звернення стягнення на майно боржника, за письмовою заявою стягувача та за погодженням з боржником.

Відрахування із заробітної плати (заробітку) чи стипендії громадян проводить адміністрація підприємств, установ і організацій на підставі надісланих їм державним виконавцем виконавчих документів.

Якщо боржник змінить місце роботи або місце проживання чи навчання, підприємства, установи, організації, які отримали виконавчий документ, повертають його не пізніш як у 3-денний строк державному виконавцеві з відміткою про нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме, а також повідомляють про проведені ними стягнення періодичних платежів за виконавчими документами. У разі неподання зазначених відомостей з неповажних причин винних у цьому посадових осіб може бути притягнуто до відповідальності, передбаченої Законом.

Задача 1

До бухгалтерії заводу надійшли постанова органів міліції про стягнення з Кохра Д.Е. штрафу, накладеного в адміністративному порядку і виконавчий лист стягнення заподіяної шкоди здоров'ю Семашко. Заробіток Корха становить якраз ці суми на місяць.

Як необхідно провести виконання по цих виконавчих документах?

Виконавчі написи нотаріуса про стягнення заборгованості на користь державної організації, кооперативних та громадських організацій, незалежно від суми стягнення, надсилаються стягувачами для виконання безпосередньо за місцем роботи боржника або за місцем одержання пенсії чи стипендії. В такому ж порядку виконуються постанови про стягнення штрафів, накладених в адміністративному порядку.

Направляючи виконавчі документи за місцем роботи чи за місцем одержання відповідних доходів, державний виконавець надсилає письмове розпорядження про те, в якому розмірі щомісячно повинні провадитись відрахування із зарплати (заробітку) боржника до повного стягнення всієї суми боргу, але з дотриманням вказаної у законі межі стягнення.

Стягнення з заробітної плати (заробітку), пенсії та стипендії провадиться адміністрацією організації, підприємства відрахуванням сум з належної боржникові суми зарплати (заробітку) після відрахування з неї податку. Відраховані суми вручаються стягувачеві особисто або надсилаються йому поштою.

У цьому випадку - відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю Семашка - розмір стягнення повинен дорівнювати 50% заробітної плати.

Тобто стягнення буде відбуватись на протязі двох місяців. Державний виконавець повинен перевірити правильність стягнення сум із зарплати і своєчасність вручення цих сум стягувачеві, про що складає акт.

Задача 2

З вини колгоспника Зінченка був зіпсований комбайн. Колгосп подав позов до суду про стягнення із Зінченка заподіяної шкоди. Суд, розглянувши справу, позов колгоспу задовольнив. Після вступу рішення у законну силу секретар суду передала судвиконавцю виконавчий лист. В цей час Зінченко П.Г. був призваний на дійсну військову службу в Збройні Сили України. На протязі місяця судовий виконавець намагався довідатися, де проходить службу Зінченко, щоб надіслати туди виконавчий лист, але всі його спроби були марними. Тоді він звернув стягнення на зароблені Зінченком гроші в колгоспі. Чи правильно виконане рішення суду по цій справі?

В цьому випадку державний виконавець за допомогою органів МВС повинен довідатись, де проходить службу Зінченко, щоб надіслати туди виконавчий лист, так як можливе факультативне (необов'язкове) зупинення виконання на прохання боржника, який перебуває у складі Збройних Сил.

Висновок

Отже, виконавче провадження є важливою стадією судового провадження та полягає у примусовому виконанні рішень уповноважених державних органів.

Інститут виконавчого провадження України має досить тривалий історичний розвиток, що бере свій початок ще з часів Київської Русі, та значну еволюцію законодавства про виконавче провадження, розпочинаючи з нормативного закріплення примусового виконання рішень і завершуючи сучасністю. Переважно цей інститут закріплювався в чинних ЦПК як дореволюційного, так і радянського періодів. Сьогодні ж існує окреме законодавство, що регулює виконавче провадження, яке нами розглядається не в системі цивільного процесуального законодавства, а відокремлено від нього. У зв'язку з цим пропонується розглядати інститут виконавчого провадження в системі адміністративного права, визначаючи метод правового регулювання у виконавчому провадженні як санкціонований примус, що полягає в обов'язку державного виконавця вчиняти лише санкціоновані державою виконавчі дії у визначеному законом процесуальному порядку. Правовідносини у виконавчому провадженні виникають у зв'язку з невиконанням боржником своїх обов'язків, які зазначені в рішенні суду або іншого юрисдикційного органу, в добровільному порядку, тоді держава фактично санкціонує, дозволяє застосовувати при примусовому виконанні рішення заходи примусового виконання, які чітко передбачені законодавством про виконавче провадження. Мається на увазі, що, з одного боку, держава чітко визначила процедуру, засоби примусового виконання рішень, врегулювала порядок звернення та підстави застосування державного примусу і, таким чином, санкціонувала потенційну можливість примусу до зобов'язаної особи в чітких межах виконавчого провадження. З іншого ж боку, стягувач, подаючи встановлені законом документи до державної виконавчої служби, санкціонує примусове стягнення до конкретного боржника як наслідок невиконання останнім своїх обов'язків у добровільному порядку.

Список літератури

1. Виконавче провадження в Україні. Навчальний посібник. - К.: Атака, 2002;

2. Хотинська О. Процесуальне становище сторін виконавчого провадження. Право України - 2004.

3. Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. (зі змінами та доповненнями).

4. Цивільне процесуальне законодавство України / за ред. Комарова В.В. - Харків, 1992.

5. Цивільний процесуальний кодекс України. - К., 2008.

6. Конституція України, 1996.

Размещено на Allbest.ru