Діяльність слідчого судді на досудовому етапі кримінальних проваджень щодо злочинів у сфері незаконного обігу підакцизних товарів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДІЯЛЬНІСТЬ СЛІДЧОГО СУДДІ НА ДОСУДОВОМУ ЕТАПІ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕНЬ ЩОДО ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ НЕЗАКОННОГО ОБІГУ ПІДАКЦИЗНИХ ТОВАРІВ

Лисеюк А.М., ад'юнкт

Університет державної фіскальної служби України

Статтю присвячено визначенню ролі та функціональної спрямованості діяльності слідчого судді у кримінально-процесуальному доказуванні щодо злочинів у сфері незаконного обігу підакцизних товарів. Крім того, звертається увага на проблемні питання забезпечення дотримання прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях, передбачених статтею 204 Кримінального кодексу України.

Постановка проблеми. Зміни у соціально-політичних, економічних умовах суспільного життя зумовлюють необхідність постійного оновлення чинного законодавства, зокрема нормативно-правових актів, що регламентують кримінальне судочинство. Так, якщо вести мову про реформаційні процеси, що відбуваються у системі кримінально-процесуального законодавства, то необхідно відзначити те, що від набуття Україною незалежності та до цього часу триває процес його вдосконалення у напрямі подальшої демократизації, гуманізації, посилення захисту прав і свобод людини відповідно до вимог міжнародних правових актів і зобов'язань, адаптації до європейських стандартів.

Зауважимо, що відправною точкою зазначених процесів стало схвалення у 1992 р. Концепції судово-правової реформи в Україні [1], у 2006 та 2008 рр. відбулося затвердження Конвенції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів [2] та Конвенції реформування кримінальної юстиції України [3], в основу яких закладено формування незалежної судової влади шляхом перебудови судової системи, створення нового законодавства, вдосконалення форм судочинства.

Так, прийнятий 13 квітня 2012 р. Кримінальний процесуальний кодекс України (надалі - КПК України) не тільки запровадив новітні підходи до порядку здійснення кримінального провадження на території України, а й, зокрема, ввів у сферу вітчизняного кримінального процесу нового процесуального суб'єкта - слідчого суддю, який водночас став об'єктом докладного наукового вивчення й аналізу його процесуального статусу.

Слід зазначити, що у науковій спільноті ведеться широка дискусія стосовно визначення функціональних повноважень і компетенції слідчого судді під час здійснення ним судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Зауважимо, що на цей час питання участі зазначеної процесуальної постаті у процесі доказування щодо злочинів у сфері незаконного обігу підакцизних товарів залишається недостатньо вивченим, що зумовлює актуальність пропонованого дослідження, оскільки від якості діяльності слідчого судді залежить досягнення завдання кримінального провадження (ст. 2 КПК України).

Ступінь розробленості проблеми. Кримінально-процесуальний статус слідчого судді у досудовому провадженні та предмет судового контролю у кримінальному процесі неодноразово розглядали у своїх працях такі вчені: Н.Г. Габлей, І.В. Гловюк, Ю.М. Грошевий, О.Є. Діденко, М.М. Ковтун, О.П. Клименко, В.Т. Маляренко, С.М. Міщенко, С.В. Нагачевський, Г.В. Остафійчук, Н.З. Рогатинська, Н.П. Сиза, С.Р. Тагієв, А.Р. Туманянц, С.Л. Шаренко, О.Г. Шило, С.Г. Штогун та ін.

У наукових роботах зазначених авторів досить ґрунтовно викладені основні питання поняття, предмета, меж судового контролю у кримінальному процесі, досліджено історичні та порівняльні аспекти правового інституту слідчого судді, проте все ж залишились поза увагою процесуальна діяльність слідчого судді під час доказування на стадії досудового розслідування злочинів у сфері незаконного обігу підакцизних товарів.

Мета статті - здійснити системний аналіз доктринальних підходів вітчизняних та зарубіжних учених, положень КПК України; визначити та розглянути класифікацію повноважень слідчого судді під час розслідування кримінальних проваджень, передбачених статтею 204 Кримінального кодексу України.

Виклад основного матеріалу. Запровадження інституту слідчого судді у вітчизняне кримінально-процесуальне законодавства стало однією із новел КПК України, у п. 18 ч. 1 ст. 3 якого визначено, що слідчий суддя - це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя.

Необхідно зауважити, що слідчий суддя, увійшовши у систему судової влади, залучив не тільки вчених-процесуалістів, а й юристів-практиків до активного обговорення його процесуального статусу. При цьому у науці кримінально-процесуального права сформульовано таке поняття правового статусу судді, під яким розуміється обсяг правових можливостей, певна міра свободи поведінки носія судової влади. Це виняткові правові можливості посадової особи судової влади, які їй надаються для ефективного здійснення професійної діяльності [2, с. 11]. Говорячи про процесуальний статус слідчого судді у кримінальному провадженні, зазначимо, що КПК України чітко регламентує межі його процесуальної діяльності, визначаючи, що слідчий суддя вирішує лише ті питання, які винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Отже, у зазначене вище визначення вже закладено одну з основоположних функцій слідчого судді - здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Проте у доктрині кримінального процесу функціональні повноваження слідчого судді зазнали систематизації, що зумовило можливість здійснення їх класифікації на декілька груп.

Так, розділяємо позицію Н.П. Сизої, яка, досліджуючи інститут слідчого судді, здійснила поділ його повноважень на п'ять груп залежно від змісту і характеру питань, що вирішуються ним під час кримінального провадження.

1. Вирішення питань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження [6, с. 9]. Треба відзначити, що під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК України заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та у порядку, встановленому законом, із метоюзапобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості [7]. Водночас розділом ІІ КПК України визначено перелік заходів забезпечення кримінального провадження, що застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Враховуючи кримінально-правову характеристику складу злочину, передбаченого ст. 204 КК України, розглянемо особливості застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Так, частина передбачених ч. 2 ст. 131 КПК України заходів забезпечення кримінального провадження безпосередньо пов'язана з суб'єктом вчинюваного злочину, що у цьому складі характеризується як загальний суб'єкт (ч. 1 ст. 18 КК України), та іншими учасниками кримінального провадження. До таких заходів можна віднести судовий виклик (ч. 1 ст. 134 КПК України), привід (ч. 2 ст. 140 КПК України), грошове стягнення (ч. 2 ст. 144 КПК України), запобіжні заходи (особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт,, тримання під вартою (ч. 4 ст. 176 КПК України)), затримання (ч. 2 ст. 176 КПК України).

Водночас щодо застосування заходу забезпечення кримінального провадження як відсторонення від посади (ч. 2 ст. 154 КПК України) відзначимо, що він може бути застосований стосовно осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого лише ч.ч. 2, 3 ст. 204 КК України, крім випадків, коли така особа є службовою особою правоохоронного органу.

Між тим, що стосується тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом (ч. 2 ст. 148 КПК України), то звернемо увагу на те, що зазначений захід забезпечення кримінального провадження у справах щодо злочинів у сфері незаконного обігу підакцизних товарів набуває особливого значення, оскільки поєднує суб'єкта вчинюваного злочину з його об'єктивною стороною.

По-друге, зважаючи на те, що об'єктивна сторона діяння, передбаченого ст. 204 КК України, включає, зокрема, збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів, тимчасове вилучення документів, які посвідчують право керування транспортним засобом або судном, право на здійснення підприємницької діяльності, можуть і повинні широко застосовуватись на досудовому етапі кримінального розслідування.

Крім того, що стосується інших видів забезпечення кримінального провадження, що насамперед пов'язані із предметами матеріального світу та є визначальними для доказування об'єктивної сторони під час розслідування злочинів у сфері незаконного обігу підакцизних товарів, то зауважимо, що до них належать тимчасовий доступ до речей і документів (ч. 2 ст. 159 КПК України) та арешт майна (ч. 2 ст. 170 КПК України). Так, за допомогою тимчасового доступу до речей і документів стає можливим отримати ключову інформацію, зокрема, про абонента, виписку його вхідних і вихідних телефонних дзвінків, вхідних і вихідних СМС-повідомлень, даних про другого співрозмовника, дату, час, тривалість, напрям дзвінка з прив'язкою до базових станцій та із зазначенням адреси їх розташування, інформацію про торгові мережі (магазини), де підозрюваний приймав замовлення на алкогольні напої, види (назви) алкогольних напоїв, які замовляли, тощо [8].

2. Вирішення питань про проведення слідчих (розшукових) дій [6, с. 9]. Відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК України слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. До слідчих дій, які є найбільш дієвими й ефективними у процесі доказування щодо злочинів у сфері незаконного обігу підакцизних товарів у випадках, передбачених КПК України, необхідно віднести допит свідка чи потерпілого в судовому засіданні за клопотанням сторони кримінального провадження (ч. 1 ст. 225 КПК України), обшук житла чи іншого володіння особи (ч. 2 ст. 234 КПК України), огляд житла чи іншого володіння особи (ч. 2 ст. 237 КПК України), доручення проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам за клопотанням сторони захисту (ч. 3 ст. 243, ст. 244 КПК України). суддя право європейський

Підтримуємо думку С.В. Нагачевського, який стверджує, що дії слідчого судді, передбачені ч. 1 ст. 225, ч. 3 ст. 243, ст. 244 КПК України, є повноваженнями із забезпечення доказів [9, с. 305].

3. Вирішення питань про проведення негласних слідчих (розшукових) дій [6, с. 9]. Слід зазначити, що глава 21 КПК України визначає порядок застосування негласних слідчих (розшукових) дій. У свою чергу, у досліджуваній категорії справ слідчий суддя вирішує питання щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно розслідування злочинів, передбачених ч. 3 ст. 204 КК України, у повному обсязі, передбаченому КПК України. Водночас використання таких дій на досудовому етапі кримінальних проваджень щодо злочинів, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 204 КК України, має обмежений характер і передбачає лише надання слідчим суддею дозволу на установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу.

4. Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування [6, с. 9]. Варто відзначити, що ч. 1 ст. 303 КПК України визначає вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, що можуть бути оскаржені на досудовому провадженні та які, у свою чергу, можуть мати місце у кримінальних правопорушеннях, передбачених ст. 204 КК України, а саме:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк;

2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування;

3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження;

5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час застосування заходів безпеки;

7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій;

8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу.

Таким чином, аналізуючи діяльність слідчого судді стосовно розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування та твердження, сформульовані у науці кримінального процесу [9, с. 305], стає можливим охарактеризувати таку діяльність як втілення контролюючої функції, що спрямована на створення додаткових гарантій і забезпечення дотримання конституційних прав учасників кримінального провадження.

5. Вирішення інших процесуальних питань, що потребують неупередженого розгляду [6, с. 10]. За своєю суттю остання група повноважень слідчого судді об'єднує у собі розгляд і вирішення питань, що не ввійшли до попередніх, наприклад, встановлення процесуальних строків (ч. 1 ст. 113 КПК України).

Як слушно зазначає М.Є. Шумило, стадія досудового розслідування є найбільш вразливою для порушення прав людини і громадянина, у ній переплітаються і не збігаються інтереси особи, суспільства і держави [10, с. 377]. Враховуючи вище- викладене, діяльність слідчого судді на досудовому етапі кримінальних проваджень щодо злочинів у сфері незаконного обігу підакцизних товарів є однією з основоположних, яка об'єднує у собі широке коло різноспрямованих функціональних повноважень, що підкреслює визначальний статус слідчого судді у кримінальному провадженні. Крім того, на наш погляд, саме інститут слідчого судді покликаний бути тим «гарантом», який у рамках конкретно взятого кримінального провадження забезпечить дотримання і навіть певною мірою попередить можливі порушення прав як підозрюваного (обвинуваченого), так і інших учасників кримінального провадження. Отже, вважаємо, що слідчими суддями мають обиратися найбільш професійні і кваліфіковані представники з високими моральними якостями, які якнайкраще виконуватимуть покладені на них кримінально-процесуальним законодавством повноваження.

Література

1. Про Концепцію судово-правової реформи в Україні: постанова Верховної Ради України № 2296-ХІІ від 28.04.1992 р.

2. Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів: Указ Президента України № 361/2006 від 10.05.2006 р.

3. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року «Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів»: Указ Президента України № 311/2008 від 08.04.2008 р.

4. Кримінальний процесуальний кодекс України № 4651- VI від 13.04.2012 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2013. - №№ 9-10, 11-12, 13. - Ст 88.

5. Марочкін І.Є. Статус суддів: [навч.-практ. посіб.] / І.Є. Марочкін, Ю.І. Крючко, Л.М. Москвич, І.В. Назаров, Р.Р. Трагнюк ; за ред. І.Є. Марочкіна. - Харків, 2006. - 754 с.

6. Сиза Н.П. Повноваження слідчого судді щодо здійснення судового контролю у кримінальному процесі України /Н.П. Сиза // Часопис Національного університету «Острозька академія». - 2012. - № 2 (6). - С. 1-20.

7. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження: витяг Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. Ухвала Вінницького міського суду Вінницької області по справі №127/18934/16-к від 13.09.2016 р. ухвала Сихівського районного суду м. Львова по справі № 464/5762/16-к від 21.07.2016 р.

8. Нагачевський С.В. Функції слідчого судді під час здійснення досудового розслідування / С.В. Нагачевський // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2015. - № 3. - С. 301-310.

Шумило М.Є. Наукові основи реформування досудового слідства / М.Є. Шумило // Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики: матер. ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 08 жовт. 2010 р.). - Одеса, 2010. - С. 375-380.

Размещено на Allbest.ru