Міжнародний розшук осіб при розслідуванні злочинів у сфері обігу наркотичних засобів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжнародний розшук осіб при розслідуванні злочинів у сфері обігу наркотичних засобів

А. П. Сакаль

Інтенсивний розвиток світових інтеграційних процесів обумовив кількісне зростання злочинності, удосконалення використовуваних нею засобів, методів і прийомів діяльності, функціонування транснаціональних злочинних угруповань. Вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів вказаними угрупованнями має на меті отримання надприбутків, поширення наркоманії, створення розгалуженого механізму злочинної діяльності.

Безпосередньо проблеми розслідування злочинів у сфері обігу наркотичних засобів на рівні вітчизняних кандидатських дисертацій досліджували А-М. Ю. Ангеленюк, Н. А. Запорощенко, Н. М. Косміна, О. В. Одерій, А. М. Полях, О. В. Сачко, Д. Ю. Стригун, З. Р. Сулейманова, Л. Г Шарай, С. М. Щербаковський. Питанням міжнародного розшуку присвячені праці О. Н. Карпова та Л. В. Масимів.

Однак, враховуючи існуючі напрацювання, слід констатувати, що проблема залишається актуальною. Сьогодні існує потреба розгляду міжнародного розшуку за умови розслідування злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, що вчиняються транснаціональними злочинними угрупованнями, мають розгалужену мережу міжнародних зв'язків, діють на територіях різних держав, із залученням їх громадян як співучасників. Важливим завданням є деталізація законодавчих положень Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) України за умов розслідування цих злочинів, формування практичних рекомендацій, у тому числі, які стосуються реалізації заходів міжнародного співробітництва у кримінальному провадженні.

Аналіз основних міжнародних договорів, присвячених питанням боротьби із транснаціональними злочинами у сфері обігу наркотичних засобів, свідчить, що проблема підвищення ефективності діяльності у цьому напрямку є надзвичайно актуальною як для окремих країн, так і міжнародних організацій. Доцільно сформулювати основні засади міжнародного розшуку при розслідуванні розглядуваних злочинів.

Мова йде про розшук підозрюваних (обвинувачених) у вчиненні транснаціональних злочинів у сфері обігу наркотичних засобів відповідно до його міжнародного рівня реалізації.

У загальному, розшукова діяльність - це комплекс заходів, спрямованих на встановлення місцезнаходження особи, яка вчинила злочин або зникла безвісти, ідентифікацію трупів, встановлення обставин вчинення злочину, пошук доказів, предметів, що стали об'єктом або предметом злочину, а також пошук слідів злочину. Розшук поділяється на державний, міждержавний та міжнародний.

Рішення про оголошення розшуку може бути реалізовано в одному з двох варіантів: слідчим, прокурором виноситься окре-ма постанова про розшук підозрюваного, а у разі зупинення досудового роз-слідування - окремий пункт про розшук підозрюваного вноситься в постанову про зупинення досудового розслідування. До кожної з цих постанов приєдну-ються копії повідомлення про початок досудового розслідування (ст. 214 КПК), письмового повідомлення про підозру (ст. 277 КПК), ухвали про обрання запо-біжного заходу (ст. 176 КПК).

Відомості про оголошення розшуку невідкладно, тобто не пізніше наступного дня, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Слідчий здійснює розшук підозрюваного шляхом проведення гласних і негласних слідчих (розшукових) дій, а також доручаючи його проведення оперативним підрозділам. В останньому випадку слідчий не вправі визначати методи, за допомогою яких повинен здійснюватись розшук такої особи.

Під час розслідування злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, що вчинені транснаціональними злочинними угрупованнями, у зв'язку із переховуванням підозрюваних (обвинувачених) на територіях іноземних держав, виникає потреба здійснення міжнародного розшуку.

Міжнародний розшук - це комплекс розшукових, інформаційно-довідкових та інших заходів компетентних органів держави-ініціатора розшуку та органів запитуваних зарубіжних країн, спрямований на встановлення, арешт та видачу (екстрадицію) розшукуваних осіб, що проводиться на території кожної з держав-учасниць відповідно до загальних норм та принципів міжнародного права, а також до міжнародних договорів, укладених між цими країнами та національним законодавством у рамках міжнародного співробітництва.

Як вказувалося, у науковій літературі міжнародний розшук розглядається із різних аспектів, підкреслюється його важливе значення при розслідуванні злочинів. З даного приводу слід навести слушний висновок (О. Н. Карпов), що, з одного боку, міжнародний розшук злочинців є одним з напрямів міжнародного співробітництва, він застосовується відносно осіб, які переховуються від слідства та суду, з іншого - зрозумілим є те, що для досягнення цілей міжнародного розшуку можуть застосовуватись різні форми міжнародного співробітництва, зокрема, обмін інформацією, виконання міжнародних слідчих доручень та ін. [1, с. 27].

Отже, міжнародний розшук слід розглядати як окремий інститут міжнародного співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю, що є його невід'ємною частиною та існує в нерозривному зв'язку з іншими формами такого співробітництва. міжнародний розшук кримінальний злочин

Зокрема, міжнародний розшук застосовується в разі переслідування злочинця, який переховується в іншій державі, існування свідчень того, що розшукуваний об'єкт перебуває в указаній країні, коли засобами національного розшуку встановити місцезнаходження об'єкта неможливо.

Важливими є завдання Інтерполу у здійсненні розшуку підозрюваних (обвинувачених) у кримінальних провадженнях щодо злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, що вчинюються транснаціональними злочинними угрупованнями.

Згідно Положення про Робочий апарат Укрбюро Інтерполу, затвердженого наказом МВС України від 22 червня 2012 року N° 560 [2], до функцій Робочого апарату Укрбюро Інтерполу відносяться:

- організація та координація за запитами правоохоронних органів України, компетентних органів держав-членів Інтерполу міжнародного розшуку обвинувачених, підсудних та засуджених осіб, які переховуються від органів досудового слідства, суду, ухиляються від відбування кримінального покарання, а також безвісно зниклих;

- організація прийому-передачі осіб, щодо яких Генеральною прокуратурою або Міністерством юстиції України прийняте рішення про задоволення клопотань компетентних органів іноземних держав щодо видачі (екстрадиції), тимчасової видачі, транзитного переміщення або передачі для подальшого відбування призначеного покарання;

- організація прийому-передачі та конвоювання осіб, щодо яких компетентними органами іноземних держав прийняте рішення про задоволення клопотань Генеральної прокуратури або Міністерства юстиції України щодо видачі (екстрадиції), тимчасової видачі, транзитного переміщення або передачі для подальшого відбування призначеного покарання та ряд інших.

Особливого значення набуває використання допомоги Інтерполу з метою міжнародного розшуку та забезпечення реалізації видачі (екстрадиції) осіб, які вчинили злочини у сфері обігу наркотичних засобів. За таких умов НЦБ Інтерполу України виступає не тільки посередником і суб'єктом взаємодії, але й органом, що безпосередньо організовує та координує проведення розшукових заходів, приймає безпосередню участь у забезпеченні екстрадиції.

Міжнародному розшукові з ініціативи правоохоронних органів України підлягають:

особи, які виїхали за межі України і ухиляються від кримінальної відповідальності та відбуття покарання за злочини, за які згідно з чинним законодавством або судовим вироком, що набув законної сили, передбачене (призначене) покарання у вигляді позбавлення волі на строк не менше шести місяців;

1) громадяни, які пропали безвісти - за наявності вірогідних відомостей про виїзд розшукуваних за кордон;

2) іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні і щодо яких отримана інформація про вчинення ними злочинів на території інших держав [3] (п. 4.3 Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів 1997 року).

До заходів НЦБ Інтерполу, які з точки зору ініціатора розшуку доцільно застосовувати щодо розшукуваної особи у разі її виявлення на території іноземної держави, відносяться:

а) встановлення контролю за пересуванням розшукуваної особи. У цьому випадку від закордонних партнерів може бути одержана інформація про місцеперебування розшукуваного, маршрути переміщення, контакти, виїзд за межі тієї чи іншої країни тощо;

б) затримання та арешт розшукуваної особи з її наступною екстрадицією. У цьому разі ініціатор розшуку в запиті до НЦБ гарантує, що при затриманні та арешті розшукуваної особи на території іншої держави до її компетентних органів буде обов'язково надіслано клопотання про екстрадицію цієї особи [3] (п. 4.5.2 Інструкції 1997 року).

Наведена Інструкція 1997 року (п. 2) також розкриває порядок та особливості взаємодії з правоохоронними органами зарубіжних держав під час проведення оперативно-розшукових заходів та процесуальних дій у сфері боротьби з незаконним обігом наркотиків.

Показники роботи Інтерполу у вирішенні окреслених є досить високі. Так, 2014 року було встановлено місцезнаходження 44 розшукуваних підозрюваних за вчинення злочинів на території України, а 2015 року - вже 131 підозрюваних. Також було встановлено місце перебування 119 підозрюваних на території іноземних держав (2015 року - 162 підозрюваних). Укрбюро Інтерполу забезпечило екстрадицію 25 осіб до України та 8 осіб з України. Такі ж показники збереглися 2015 року.

Інтенсивний є обмін інформацією. Так, загальний документообіг Робочого апарату Укрбюро Інтерполу у 2014 році склав 37 420 документів, у 2015 році - вже 53 699 документів [4].

Зокрема, правоохоронні органи України за відповідними запитами мають можливість одержати з Генерального секретаріату Інтерполу та Національних центральних бюро Інтерполу зарубіжних країн таку інформацію: а) про осіб, які проходять по справах стосовно незаконного обігу наркотиків; б) про злочинні угруповання, які займаються наркобізнесом;

в) про факти вилучення наркотиків; г) про основні види наркотичних засобів та психотропних речовин, що перебувають у незаконному обігу; д) про нові види наркотиків, які з'явилися в обігу; е) про методи нелегального виготовлення наркотиків, найпоширеніші способи упаковки, виявлені підпільні лабораторії; ж) про канали транспортування та методи приховування; з) матеріали міжнародних конференцій, симпозіумів, робочих зустрічей та інших нарад по лінії Інтерполу з проблем боротьби з незаконним обігом наркотиків та психотропних речовин, періодичні видання, підготовлені Генеральним секретаріатом Інтерполу з цих питань; и) статистичні огляди та правозастосовна діяльність (аналіз вилучених наркотичних речовин, тенденції у боротьбі з наркобізнесом, інформаційні матеріали про діяльність спеціальних служб поліції різних країн та інше) [3]. У кожному випадку вилучення на території України так званих «важких» наркотиків (героїну, кокаїну), а також психотропних субстанцій, синтетичних наркотиків та прекурсорів орган, який їх вилучив, протягом 5 діб з моменту вилучення повинен інформувати НЦБ, обов'язково повідомивши: а) вид наркотика; б) кількість (вага), яка була вилучена; в) місце, час та інші обставини вилучення; г) спосіб транспортування та маршрут руху вилучених наркотиків; д) спосіб приховування наркотику; е) відомості про особу (осіб), у яких були вилучені наркотики, в тому числі дані про їх стать та громадянство; ж) номер кримінальної, оперативно-розшукової справи, матеріалу перевірки та дату їх порушення (заведення). На підставі повідомлення НЦБ готує і протягом 5 діб надсилає інформацію до Генерального секретаріату Інтерполу [3].

За наявності інформації про причетність конкретних осіб до міжнародного наркобізнесу правоохоронні органи України можуть звернутися до НЦБ для одержання щодо цих осіб відомостей, що знаходяться в базах даних Генерального секретаріату Інтерполу та НЦБ Інтерполу іншої країни (країн).

У запиті необхідно вказувати, які конкретні дії слід виконати запитуваній стороні: а) перевірити особу за кримінальними обліками; б) ідентифікувати осіб; в) встановити місцезнаходження осіб; г) надіслати відомості про участь осіб у підготовлюваних або вже вчинених злочинах тощо.

За наявності відповідних даних і підстав правоохоронні органи України каналами НЦБ можуть координувати з правоохоронними органами інших країн спільні операції, які проводяться методом контрольованої поставки, та інші оперативно-розшукові заходи (Інструкція 1997 року [3]).

Для досягнення поставлених завдань Інтерпол використовує ряд засобів.

Одним із них є використання можливостей інформаційно-пошукової системи 1-24/7 - глобальної телекомунікаційної системи, яка надає якісний та конфіденційний цілодобовий безпосередній доступ до інформаційних ресурсів Генерального секретаріату Інтерполу, а також дозволяє здійснювати обмін інформацією між НЦБ Інтерполу різних держав. Важливо, що доступ до системи 1-24/7 мають підрозділи Національної поліції України.

На базі Інтерполу функціонує система криміналістичних обліків, звернення до баз даних котрих дозволяє швидко отримати інформацію практично з усього світу. Це так і основі види обліків:

1) алфавітний - містить відомості про всіх відомих «міжнародних злочинців» (у тому числі й розшукуваних), а також осіб, що підозрюються у злочинній діяльності; 2) картотека даних про зовнішність злочинця (картотека «Б»). Вона нараховує 177 різних показників, розбитих на 17 груп: національність, місце вчинення злочину, раса злочинця, зріст, форма, колір обличчя, пігментація на тілі, характеристика зубів, голосу, хода, манери поведінки, основні риси характеру та схильності, видимі шрами, родимки, жировики, зоб, татуювання, ампутація та очевидні дефекти, звички та інші характерні риси; 3) картотека документів та найменувань;

картотека злочинів, що складається із кількох розділів, кожен із яких відповідає виду злочину або його видовій групі; 5) дактилоскопічна картотека; 6) фототека рис зовнішності; 7) картотека осіб, що безвісно зникли, та невпізнаних трупів; 8) картотека викрадених автомобілів, творів мистецтва, культурних цінностей, антикваріату, ювелірних виробів тощо; 9) довідкова картотека ручної нарізної вогнепальної зброї; 10) база даних ДНК-профілів [5, с. 213-214]. Використання новітніх засобів, підтримання забезпечення взаємодії правоохоронних органів практично всіх держав світу дозволяє здійснювати ефективний розшук на лише осіб, але й транспортних засобів, зброї, інших предметів і речовин, які мають значення для кримінального провадження.

Загальновідомо, що міжнародний розшук проводиться з метою наступною видачі особи (екстрадиції).

Затримання на території України особи, яка розшукується іноземною державою у зв'язку із вчиненням злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, здійснюєть-ся уповноваженою службовою особою. Затримання особи, яка вчинила злочини за межами України, може здійснюватися лише за однією підставою - наявністю достатніх даних, що вказують на вчинення цією особою злочину за межами України та оголошення її у розшук іноземною державою у зв'язку із вчиненням такого злочину.

Затриманню передує оголошення особи у міжна-родний розшук. Він оголошуються за умови, коли стосовно розшукуваної особи запобіжним заходом обрано тримання під вартою або отримано дозвіл на її затримання та доставку до суду під вартою і лише після підтвердження слідчим органом чи судом наміру запитувати про видачу.

У разі затримання особи, яка знаходиться у міжнародному розшуку (відповідно до стст. 206, 208 КПК), уповноважені службові особи повинні негайно поінформувати про це прокурора, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання. Прокурор після отримання повідомлення перевіряє законність затриман-ня особи, яка розшукується компетентними органами іноземних держав, повідомляє про цей випадок Міністерство закордонних справ України та негайно інформує прокуратуру. З прокуратури протягом шістдесяти годин після затримання повідомляють центральний орган України.

Після отримання повідомлення не пізніше ніж через три дні відповідальна особа Генеральної прокуратури України або Міністерства юстиції України повідомляє компетентні установи іноземної держави про затримання. При цьому також вимагається для підтвердження наміру надсилати запит про видачу особи.

Отже, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу виконує передусім по-середницькі функції між національними органами поліції та НЦБ Інтерполу інших країн, їх органами поліції.

Доповнимо вказану інформацію висвітленням питання щодо використання допомоги Європолу у розшуку підозрюваних (обвинувачених) при розслідуванні злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, що вчинюються транснаціональними злочинними угрупуваннями.

Європол - це спеціалізований орган Європейського Союзу, що координує дії поліції та інших компетентних органів держав Європейського Союзу, здійснює збирання, аналіз і обмін інформацією про злочини та осіб, причетних до їх вчинення, виконує інші завдання. Важливо, що 4 грудня 2009 року була укладена Угода між Україною та Європейським поліцейським офісом про стратегічне співробітництво, що набрала чинності 16 листопада 2011 року [6].

Вказана Угода передбачає, що наша держава та Європол домовилися про посилення співробітництва держав-членів Європейського Союзу, які діють через Європол, з Україною в запобіганні серйозним формам міжнародної злочинності, їхньому виявленні, припиненні та розслідуванні у наступних сферах: незаконний обіг наркотиків; злочини, пов'язані з ядерними та радіоактивними речовинами; нелегальна діяльність, пов'язана з відмиванням грошей та інші злочини міжнародного характеру (ст. 3 Угоди та Додатку 2 до Угоди) [6]. МВС України у ст. 4 Угоди визначено як національний контактний пункт між Європолом та іншими компетентними органами України, що вживає ряд заходів для виконання поставлених завдань та координації дій.

Взаємодія з Європолом з метою розшуку підозрюваних (обвинувачених), які переховуються від правоохоронних органів України за межами держави, а також на території України від іноземних правоохоронних органів, реалізується з метою обміну інформацією, зокрема, стратегічною і технічною (стст. 2, 6 Угоди) [7].

Визначивши загальні засади міжнародного розшуку, необхідно відзначити, що конкретні форми взаємодії реалізуються у процесуальних та організаційних формах, направлені на виконання поставлених завдань.

Список використаних джерел

1. Карпов О. Н. Використання можливостей міжнародних поліцейських організацій у розшуку злочинців : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Карпов Олександр Никифорович. - К., - 223 с.

2. Положення про Робочий апарат Укрбюро Інтерполу [Електронний ресурс]: затв. наказом МВС України від 22 черв. 2012 р. N° 560. - Режим доступу: http://mvs.gov.ua/

3. Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів [Електронний ресурс] : затв. наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Держкомкордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 9 січ. 1997 р. № 3/1/2/5/2/2. - Режим доступу : http://mvs.gov.ua/

4. За даними особистого практичного досвіду та вивчення практичної діяльності Укрбюро Інтерполу.

5. Чорноус Ю. М. Теорія і практика криміналістичного забезпечення досудового слідства у справах про злочини міжнародного характеру : [моногр.] / Чорноус Ю. М. - К. : Скіф,- 448 с.

6. Угода між Україною та Європейським поліцейським офісом про стратегічне співробітництво : підпис. 4 груд. 2009 р. // Офіційний вісник України. - 2010. - № 96. - Ст. 3432.

7. Кримінальний процесуальний кодекс України : наук.-практ. коментар / за заг. ред. професорів В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора, М. Є. Шумила. - К. : Юстиніан, 2012. - 1224 с.

Размещено на Allbest.ru