Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

• Система судово-експертних закладів України
• Зміст
• Вступ
• 1. Система судово-експертних закладів України
• 2. Освідування: поняття і завдання. Тактика проведення
• 3. Криміналістична характеристика злочинів у сфері обігу наркотичних засобів
• Висновки
• Використана література

Вступ

Завдання кримінального судочинства -- охорона прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також швидке і повне розкриття злочинів, виявлення і викриття винних і правильне застосування закону (ст. 14 КП К України) - покладені на органи досудового і судового слідства. їх діяльність базується на використанні сучасних методів і засобів наукового знання. Тому застосування технічних засобів збирання, дослідження доказів правоохоронними органами в кримінальному судочинстві залишається дискусійною проблемою.

Органи досудового слідства здавна використовували технічні засоби і спеціальні знання, які сконцентровані наукою криміналістикою і одержали назву спочатку «кримінальна техніка», а пізніше -- «криміналістична техніка». Використання технічних засобів органами досудового слідства закріплено в законі. Однак такої правової регламентації використання технічних засобів у суді не було до останнього часу, хоча спеціальні знання і криміналістична техніка епізодично застосовувалися в суді.

На початку XXI століття (червень 2001 р.) законодавець увів у кримінальний процес поняття «технічні засоби фіксації судового процесу» (ст. 87 і КП К України) і «засоби забезпечення безпеки свідка» (ст. 303 КПК України). Залишається лише здогадуватися, як слід розкривати ці поняття, оскільки джерела їх інформації різні за матеріальною природою, а отже, і за етично-правовими особливостями.

Технічні засоби -- це знаряддя праці, спеціалізований інструментарій, що дозволяє суду здійснювати свою функцію повно, об'єктивно і організовано з меншими витратами фізичної і розумової праці. Судова діяльність -- багатогранна пізнавально-оціночна, яка включає віддання обвинуваченого суду і закінчується постановлениям вироку. Це складна пізнавально-оціночна діяльність, якій притаманні риси дослідницько-практичного характеру. Суд не тільки перевіряє, органолептично досліджує зібрані докази, а й проводить судові дії, огляд місця події, здійснює слідчі експерименти, досліджує речові джерела за допомогою технічних засобів. Зрозуміло, застосування технічних засобів у цих випадках не тільки бажано, але й обов'язково, що повинно знайти відображення в КПК.

У цьому зв'язку технічні засоби суду повинні включати: 1) засоби організації роботи суду -- сучасну оргтехніку (комп'ютерну і розмножувальну техніку, автоматизовані робочі місця, АРМ -- суддя, АРМ - секретар, мобільний зв'язок, автоматизовані бази даних окремих галузей права та ін.); 2) засоби дозволу органолептичного спостереження (висвітлення, виміру, лупи, мікроскопи); 3) засоби сприйняття невидимого (УФ-джерело, світлофільтри); 4) засоби фіксації (фото, кіно, відео, звукозапис); 5) засоби демонстрації (проекційна, мультимедійна).

Зміст технічних засобів суду -- в основному це засоби криміналістичної техніки, яка становить частину юридичної техніки, що у римському праві розумілася як ораторське мистецтво, вміння переконувати, дискутувати, оперувати нормами закону, а також як спосіб, прийом законотворчості. Таке широке розуміння юридичної техніки відстоював німецький правознавець Р.Ієринг,інтерпретуючиїїяк .метод яра/с/иич«ог0 застосування права1. Таке широке тлумачення юридичної техніки збереглося і дотепер.

Так, відомий теоретик права С.САлексєєв писав: «За своїм змістом юридична техніка складається з двох елементів: а) технічних засобів, б) технічних прийомів». Майже десять років тому автор дає нове, більш лаконічне визначення:

«Юридична техніка -- це сукупність засобів, прийомів, правил розроблення, оформлення, публікації і систематизації законів, інших правових актів, що забезпечує їх досконалість, ефективне використання». Серйозному обговоренню піддавалася юридична техніка на науково-методичному семінарі, організованому журналом «Государство і право» Російської Федерації.

Аналізуючи наведене, можна затверджувати, що широке поняття «юридична техніка» не втратило свого значення для сучасних галузей права -- кримінального, цивільного, земельного і т. под. Оскільки зміст юридичної техніки складається з двох елементів: технічних засобів і прийомів (методів) практичної реалізації права та засобів і прийомів нормотворчої діяльності, остільки кожній юридичній правовій науці необхідно розробляти і формулювати власну юридичну техніку, подібно до криміналістичної техніки, що існує в юридичній, але не правовій науці криміналістиці.

Сучасна юридична техніка -- це сукупність засобів і прийомів практичної реалізації норм права в інформаційному суспільстві правової держави.

Попередження злочинів криміналістичними засобами відносять до предмета криміналістики. Зокрема, В. П. Колмаков (1960) переконливо доводив, що криміналістична профілактика повинна складати розділ науки криміналістики, причому в неї повинні входити не всі методи і засоби попередження, а тільки криміналістичні. Більшість криміналістів поділяють цю думку. Вивчення судово-слідчої практики свідчить про те, що в процесі попередження, розкриття і розслідування злочинів використовується оперативна, криміналістична і спеціальна техніка. Тому засоби і методи криміналістичної профілактики доцільно класифікувати на три групи за видами профілактичних завдань.

1. Технічні засоби і методи, використовувані для виявлення фактів, що сприяють вчиненню або приховуванню злочинів. До них можна віднести: а) техніку фахівця, помічника слідчого, а також технічні комплекти криміналістичної та оперативної техніки; б) засоби і методи експертного дослідження; в) прийоми і методи непроцесуального використання криміналістичної та оперативної техніки.

2. Технічні засоби і методи захисту різних об'єктів від злочинних посягань, наприклад, засоби охоронної сигналізації, засоби, що перешкоджають (ускладнюють) вчиненню злочину. Так, запропоновані нові засоби захисту документів, цінних паперів, грошей, наприклад, голографічні, різні металеві волокна тощо.

1. Система судово-експертних закладів України

Кримінально-процесуальне законодавство допускає провадження експертиз у державних експертних установах і поза ними, по відповідних думках. Однак криміналістичні, судово-медичні і судово-психіатричні експертизи проводяться тільки в державних спеціалізованих установах, науково-дослідних інститутах судових експертиз, науково-дослідних лабораторіях судових експертиз, бюро судово-медичних експертиз, науково-дослідних, експертно-криміналістичних центрах головних управлінь і обласних управлінь, міністерствах юстиції, внутрішніх справ, охорони здоров'я, оборони і Служби безпеки.

Експертні установи у відомстві одного міністерства утворюють субординовану систему. Так мережу експертних установ системи Мін'юсту України очолює Департамент експертного забезпечення. Нині в Україні діють 7 науково-дослідних інститутів судових експертиз: Київський, Харківський імені М.С. Бокаріуса, Одеський, Львівський, Кримський (м. Сімферополь), Дніпропетровський і Донецький (рис. 94). Організаційна структура інститутів включає відділення і профільні лабораторії: 1) судово-почеркознавчого дослідження письма; 2) судово-технічного дослідження документів; 3) судово-трасологічних і балістичних досліджень; 4) судово-хімічних і фізичних досліджень; 5) судово-біологічних досліджень; 6) судово-автотехнічних досліджень; 7) судово-бухгалтерських досліджень; 8) будівельно-технічних і товарознавчих досліджень; 9) пожежно-технічних і вибуховотехнічних досліджень і 10) відділ теорії судової експертизи. В окремих інститутах є фоноскопічні лабораторії і лабораторії дослідження комп'ютерних засобів. Деякі інститути мають експертні відділення (рис. 94).



Рис. - Система експертних установ Міністерства юстиції України

До експертної мережі Міністерства охорони здоров'я входять: Український НДІ соціальної і судової психіатрії та його відділення на місцях; Державне бюро судово-медичної експертизи України; в областях діють обласні бюро судово-медичної експертизи при управліннях охорони здоров'я держадміністрації області. В бюро судово-медичної експертизи є профільні лабораторії: дослідження живого тіла людини; дослідження трупів; дослідження біологічних об'єктів; фізико-хімічна лабораторія; гістологічна лабораторія та ін.

Найбільш розгалуженою є мережа експертних установ у системі МВС. Головною методичною установою є науково-дослідний експертно-криміналістичний центр, який організує науково-дослідницьку роботу і виконує складні судові експертизи (Наказ МВС №682-1999 р). У кожній області є науково-дослідні експертно-криміналістичні центри при управліннях МВС областей (рис. 95). Основна роль низових експертних підрозділів -- забезпечувати кваліфіковане збирання, фіксацію і використання криміналістичних обліків, а також провадження судових експертиз по деяких видах експертиз.

Рис. Організаційна структура експертної служби МВС України

Обласні експертно-криміналістичні центри у своїй структурі містять профільні лабораторії. Тут згідно з наказом №682 проводяться всі види криміналістичних експертиз: мікрооб'єктів і речовин, харчових продуктів, автотехнічні, біологічні, хімічні, пожежно-технічні, вибуховотехнічні -- останні не у всіх областях.

Науково-дослідні експертно-криміналістичні центри є в структурі управлінь внутрішніх справ на залізничному, морському і повітряному транспорті. Галузеві експертно-криміналістичні підрозділи є в службі оперативно-технічного управління Державної безпеки.

У постанові про призначення експертизи слідчий коротко викладає фабулу справи, формулює запитання експерту, називає державну експертну установу, якій доручає провадження судової експертизи.

Конкретного експерта визначає керівник установи, він же попереджає про кримінальну відповідальність. Якщо експертизу проводить приватний експерт, то слідчий безпосередньо вручає постанову фахівцеві-експерту. До постанови додаються досліджувані об'єкти і зразки для порівняння. Зброя, боєприпаси, вибухові речовини, як правило, на експертизу доставляються нарочним.

2. Освідування: поняття і завдання. Тактика проведення

Огляд -- це діятельнісна категорія, що позначає підхід до пізнання -- дослідження речей і людей. Тому огляд як вид діяльності суб'єкта дослідження допустимо інтерпретувати як тактичний метод взагалі. Неважливо, які матеріальні об'єкти і явища досліджуються, завжди, перш ніж відповісти на питання: «Що є що?» і «Хто є хто?», треба оглянути їх органолептичними засобами, а в разі необхідності застосувати технічні засоби.

Сутність огляду в методологічному аспекті поки що недостатньо розкрита, хоча вона проглядається в еволюції розуміння слідчого огляду' . Безпосереднє сприйняття об'єктів здійснюється за допомогою спостереження, що включає використання не тільки зору, а й інших органів чуттів (нюху, дотику, слуху). Метод дослідження як система діяльності має свою структуру, яка включає: суб'єкт, досліджуваний об'єкт, умови і засоби вивчення об'єкта -- органи чуттів, прилади2 .

Огляд як метод не можна ототожнювати з поняттям слідчого огляду як слідчої дії. Метод огляду як пізнавальний прийом входить в інші засоби збирання доказів. Так, не можна знайти приховане, не оглянувши маскуючі предмети і речі. Виявлений предмет повинен бути оглянутий у ході обшуку, а потім вилучений. Допит починається з установлення особи допитуваного. Однак цю дію не називають оглядом у процесуальному розумінні, оскільки в допиті вона використовується як пізнавальний прийом -- метод одержання інформації від людей. У цьому полягає сутність зв'язку «загальне -- часткове».

Таким чином, огляд має ознаки самостійного методу дослідження і характеризується: а) безпосереднім сприйняттям; б) органолептичним і інструментальним дослідженням; в) аналітичною функцією.

Методи огляду прийнято класифікувати за різними ознаками. Так, за характером дослідження огляд умовно поділяють на статичний і динамічний; за повнотою дослідження -- на вибірковий (суб'єктивний) і суцільний (об'єктивний); за послідовністю застосування засобів дослідження -- на ексцентричний, концентричний, фронтальний, секторний і вузловий; за глибиною дослідження -- на загальний і детальний.

При статичному огляді засоби тактики застосовуються до об'єкта дослідження без його механічного переміщення з місця виявлення. Використовується цей метод з метою загального огляду предметів зовнішнього світу, для орієнтації в матеріальній обстановці. Тому статичний огляд завжди передує іншим методам дослідження матеріальної обстановки.

Динамічний огляд дозволяє застосовувати засоби дослідження до об'єкта пізнання, що перебуває в динаміці. Предмет дослідження можна брати в руки, повертати і всебічно досліджувати його ознаки, не змінюючи сам предмет.

Сутність концентричного методу огляду полягає в застосуванні засобів дослідження по спіралі, що згортається, тобто від периферії до центру. Цей метод зручний для дослідження великих ділянок місцевості, коли необхідно знайти сліди підходу і відходу злочинця тощо (рис. 92-1).

При ексцентричному огляді пропонується досліджувати об'єкт (місцевість, закрите приміщення), рухаючись по спіралі, що розгортається від центру до периферії .



Рис. Методи огляду: 1 -- концентричний; 2 -- ексцентричний

Фронтальний метод огляду являє собою дослідження об'єкта засобами, які розташовані в лінію і переміщуються фронтально (рис. 93-1). Звичайно метод фронтального огляду застосовується для обстеження великих територій при відшукуванні захованих трупів, викрадених речей та інших слідів злочину. Для цього декілька суб'єктів дослідження розташовуються в лінію (ланцюжок) і, рухаючись фронтально, "прочісують" територію, що підлягає дослідженню (рис. 93-1).

При вузловому огляді засоби дослідження застосовуються до об'єкта, попередньо розділеного наділянки, вузли, квадрати. Цей прийом найчастіше використовують для пошуку дрібних слідів, куль, гільз, схованок у предметах меблів тощо.

Секторний метод огляду припускає дослідження території за секторами. Слідчий, перебуваючи у центрі досліджуваної території, по компасу визначає напрямок магнітного меридіану (північ -- південь) і за ходом годинникової стрілки відкладає сектор, наприклад, з кутом у 30°. Оглянувши територію одного сектора, він відкладає другий, після його дослідження - третій і т.д., поки не дослідить всю обстановку.



Рис. Методи огляду: 1 -- фронтальний; 2 -- по квадратах (ділянках); 3 - по секторах

Метод загального огляду програмує організаційну діяльність, що включає сприйняття і аналіз обстановки місця події в цілому в статичному її стані. Сутність загального огляду полягає в прикладанні сил і засобів дослідження до об'єкта. Тому таку діяльність і називають оглядовою стадією, або доглядовим методом огляду.

Метод детального огляду (іноді його називають стадією) зводиться до послідовного застосування засобів дослідження для пізнання предмета у всіх його властивостях і якостях, доступних для даних засобів. Звичайно детальний огляд здійснюють по «квадратах» -- ділянках, на які розділяють територію, що оглядається; починаючи з якогось одного квадрата, послідовно оглядають усі.

Вибірковим методом огляду рекомендується досліджувати об'єкти тільки в місцях розташування слідів кількох учасників злочину, тобто вибірково окремо кожного. Тому цей метод огляду деякі учені називають суб'єктивним, слідчий моделює рух злочинця і рухається по його слідах на місці події.

При суцільному методі огляду засоби дослідження застосовують з однаковою скрупульозністю до будь-якої частини, деталі об'єкта пізнання. Суцільний огляд називають об'єктивним, оскільки він дозволяє обстежувати всю територію, всі сторони предметів.

Таким чином, огляд як загальнонауковий метод дослідження в науці криміналістиці і кримінальному процесі можна визначити так.

Огляд -- це загальне методологічне поняття, що характеризує спосіб дії суб'єкта, який здійснює безпосереднє сприйняття і дослідження фізичних тіл і явищ для одержання інформації з метою пізнання механізму і причин взаємодії.

У цьому зв'язку процедуру огляду як методу криміналістичної методики не можна плутати з процедурою слідчого огляду як процесуального засобу.

Слідчий огляд є тактичним засобом процесуальної діяльності «з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстановки злочину, а так само інших обставин, що мають значення для справи» (ст. 190 КП К).

Враховуючи сучасний інформаційно-діяльнісний підхід у науці і практиці боротьби зі злочинністю як соціальним злом, огляд місця події був і залишається головним засобом інформаційного забезпечення слідчого для розкриття злочину за гарячими слідами, встановлення і викриття винних. Звідси можна запропонувати розгорнуту і коротку дефініцію огляду. Наведемо першу.

Слідчий огляд -- це процесуальна діяльність уповноважених осіб щодо безпосереднього застосування методів і засобів криміналістичної техніки і тактики для виявлення, фіксації дослідження і вилучення з матеріальних джерел інформації, а також встановлення інших обставин, що мають значення для справи.

В сучасному інформаційному аспекті діяльність слідчого взагалі інтерпретується як інформаційне забезпечення розслідування кримінальної справи. Тому коротке визначення слідчого огляду є таким.

Слідчий огляд -- це процесуальна діяльність слідчого щодо застосування методів і засобів для дослідження матеріальних джерел інформації при розслідуванні кримінальних справ.

Завдання огляду випливають із загальних цілей боротьби зі злочинністю і спрямовані на охорону прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ній участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних і забезпечення правильного застосування закону для того, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний (ст. 2 КП К). Відповідно до загальних завдань у криміналістиці сформульовані окремі завдання (цілі) огляду:

а) безпосереднє вивчення слідчим обстановки місця події, з'ясування характеру і обставин події злочину;

б) виявлення, дослідження, фіксація і вилучення джерел матеріальних відображень;

в) аналіз матеріальних джерел і одержання криміналістичної інформації для конструювання версій про механізм події, її учасників та особу злочинця;

г) збирання інформації для організації розшуку злочинця по гарячих слідах;

г) одержання інформації про деякі обставини, що сприяли вчиненню злочину.

До числа конкретних окремих завдань нерідко відносять встановлення можливості одержання даних про обставини злочину із джерел, що перебувають за межами місця події, наприклад: хто міг чути, звідкіля можна було бачити, які сліди залишилися на тілі та одязі злочинця тощо.

Принципи слідчого огляду. Вчення про слідчий огляд у спеціальній літературі відносять до окремої криміналістичної теорії, яка має загальні і окремі принципи, що називаються тактичними. Вони мають два рівні: загальний і окремий.

Загальні принципи відображають кримінально-процесуальні і криміналістичні підстави, на яких будується система слідчих дій як окремих криміналістичних теорій. До загальних принципів слідчого огляду належать законність, об'єктивність, всебічність, повнота дослідження, цілеспрямованість, планомірність і технізація дослідження.

Окремі принципи слідчого огляду -- це тактичні закономірності для розробки конкретних прийомів слідчого огляду та їх практичної реалізації. Вони відображають теоретичні засади і практичні сторони конкретної слідчої дії. До них належать: невідкладність, неповторність.

Невідкладність -- це тимчасова властивість слідчого огляду, тобто він повинен проводитися негайно після одержання повідомлення про подію в будь-який час доби при інших обставинах. Існують лише рідкісні винятки: місце пожежі, стихійних лих оглядається пізніше, відразу ж після ліквідації вогню пожежними, розчищення завалів, обвалів. Однак і в цих випадках - під час пожежі або розбирання засипаною лавиною дороги, будівлі -- бажана присутність слідчого, оскільки сприйняття дії (механізм пожежі, вогнище, колір диму, полум'я) з боку дозволяє пізнати багато ознак причини події.

Неповторність - безпосередньо пов'язана з невідкладністю і залежить від неї. Чим швидше слідчий з'явиться на місці події, тим більше можливості об'єктивно дослідити і пізнати її. Слідова картина після вчинення події швидко змінюється під дією об'єктивних причин, випадкових або умисних чинників. Тому спостерігати справжню картину події слідчий має можливість лише один раз, то й то рідко. В основному сприймає її з деякими змінами: потерпілий видалився з місця події, а злочинець сховався, сліди частково пошкоджені випадковими особами, які опинилися там раніше за слідчого. Слідову картину можна відтворити, але створити справжню неможливо, навіть якщо буде вчинено нову подію, але це буде лише аналогічне та інше.

Види слідчого огляду. Законодавець розрізняє такі види огляду: місцевості, приміщення, предметів, документів (ст. 190 КПК), трупа (ст. 192 КПК), освідування - огляд слідчим тіла живої людини (ст. 193 КПК) і ексгумація трупа. Слідчий огляд у навчальній літературі поділяють на первинний, додатковий і повторний.

Первинний огляд - це неповторювана дія, оскільки обстановка на місці події може швидко змінитися. Тому первинний огляд за будь-яких інших умов і обставин проводиться ретельно і повно. За несприятливих умов може бути зроблена перерва, причому місце події має охоронятися до поновлення огляду.

Додатковий огляд проводиться тоді, коли первинний огляд з вини слідчого був проведений неякісно і, як правило, за обставинам, що знову відкрилися.

Кожен вид огляду має свої тактичні особливості, вимагає застосування специфічних технічних засобів, спеціальних знань для його здійснення. Так, огляд трупа відрізняється від огляду дорожньо-транспортної пригоди, предметів і документів, останні найчастіше досліджуються в кабінеті слідчого з використанням технічних засобів. Поштово-телеграфна кореспонденція оглядається, як правило, за місцем її виїмки.

Дуже близька до слідчого огляду самостійна дія -- освідування. Справді, останнє за своєю сутністю є специфічним видом огляду, який полягає в безпосередньому сприйнятті і дослідженні тіла живої людини. Освідування проводиться слідчим у присутності понятих однієї статі з освідуваним і спрямоване на виявлення слідів злочину, прихованих ознак (особливих прикмет) на тілі, яких-небудь маніпуляцій на тілі людини (наприклад, взяття крові) слідчий не проводить. Слідче освідування треба відрізняти від судово-медичного, а так само від відібрання зразків тканин людини, що проводиться фахівцем.

Ексгумація -- слідча дія, що полягає в розкопуванні і розкритті поховань людей з наступним оглядом виявленого трупа (трупів). Тому поки ексгумація проводиться в рамках слідчого огляду, у новому КПК законодавець виділив ексгумацію в самостійну слідчу дію. З тактичного боку ексгумація -- це процесуальний засіб одержання інформації від речей за схемою «людина - річ».

Слідчий огляд -- це процесуальна діяльність уповноважених осіб по застосуванню методів і технічних засобів криміналістичної тактики для виявлення, фіксації, дослідження і вилучення із матеріальних джерел інформації, а також встановлення інших обставин, що мають значення для справи. Слідчий огляд проводиться за порушеною кримінальною справою слідчим, дізнавачем, прокурором у присутності понятих, а в деяких випадках -- за участю фахівця та інших осіб. У випадках, які не терплять зволікання, огляд може проводитися до порушення кримінальної справи. Ця зміна була внесена в закон ще в 1971 р. Однак процесуально законодавець норму не розкрив, порядок дій не визначив. Лише в 2001 р. законодавець вирішив порядок огляду до порушення кримінальної справи, конкретизував і привів його у відповідність до процесуальних вимогам. Назвемо їх.

Огляд проводиться без постанови суду у випадках:

-- заподіяння шкоди здоров'ю людей, майну, виявленому у житловому чи іншому приміщенні, будівлі, ділянці місцевості;

-- безпосереднього переслідування підозрюваного, який вчинив злочин і переховується в жилому приміщенні, іншій будівлі, ділянці місцевості;

-- письмової заяви особи про згоду огляду «житла та інших володінь», а так само на підставі заяви і повідомлення особи про злочинні дії щодо неї або її майна.

У цих випадках слідчий у протоколі огляду відзначає причину, що послужила провадженням огляду без постанови судді, про що повідомляє прокурора.

Слідчий огляд являє собою цілеспрямовану діяльність, яку прийнято поділяти на стадії: підготовчу, робочу і заключну. Зрозуміло, кожна стадія (етап) планується усно або письмово.

Підготовча стадія (етап) починається з моменту одержання повідомлення про подію безпосередньо чи черговим по прокуратурі або органу дізнання. Особа, яка одержала повідомлення (усно, письмово, по телефону), організує роботу з підготовки до виїзду на місце події, а саме вживає таких заходів: а) організує охорону місця події; б) надає медичну допомогу потерпілим; в) ліквідує причини, що породжують злочинні дії (гасіння вогню, припинення дій злочинця, відключення енергії живлення тощо); г) визначає склад слідчо-оперативної групи (СОГ); г) повідомляє слідчому; д) доводить до відома прокурора, начальника органу дізнання; є) готує технічні засоби, транспорт; ж) визначає час виїзду; з) запрошує фахівців, а іноді і понятих у разі огляду вдалині від населеного пункту.

Робочий етап огляду починається після прибуття СОГ на місце події. Безпосереднє дослідження (безпосередній огляд) -- складна процедура, яку необхідно планувати усно, а за складними оглядами -- письмово (хоча б у формі переліку питань, що підлягають з'ясуванню). Таке планування включає:

1) визначення обсягу дослідження, тобто меж або предметів огляду;

2) вибір методів і технічних засобів огляду;

3) безпосереднє дослідження матеріальної обстановки;

4) мобілізацію і розміщення сил чітке визначення завдань присутнім понятим і кожному учаснику огляду: фахівцю, оперативному працівнику, дільничному інспектору, кінологу, представникам громадськості та іншим особам, що беруть участь в огляді;

5) визначення виду засобів і форми взаємодії слідчого огляду з оперативно-розшуковими заходами. Взаємодія як тактичний засіб являє собою вид тактичної операції, планування якої бажано, а безпосереднє визначення виконавців є обов'язково. Вирішення тактичних операцій становить комплексне вирішення завдань огляду і розкриття злочину шляхом поєднання слідчих дій і оперативно-розшукових заходів при активному використанні допомоги громадськості.

Взаємодія включає: а) створення умов для швидкого і ефективного провадження огляду; б) організацію розшуку злочинця по гарячих слідах (переслідування, блокування шляхів відходу, оперативне спостереження за місцями ймовірної появи злочинця тощо); в) паралельне з оглядом проведення невідкладних слідчих дій, таких як затримання, освідування, особистий обшук, якщо для цього є достатні підстави; г) використання криміналістичних обліків, слідознавчих колекцій, інформаційно-довідкових систем, центральних банків МВС, області тощо; ґ) виявлення свідків і очевидців, збирання інформації про подію злочину і злочинця;

6) організацію дослідження матеріальної обстановки -- це головна діяльність -- безпосередній огляд, тобто робочий етап, що включає чотири стадії: орієнтуючу, доглядову, вузлову і детальну.

Орієнтуюча, або ознайомлювальна, стадія переслідує такі цілі: а) з'ясовування, тобто виділення місця події із середовища матеріальної обстановки, тобто що і де розташовано, які шляхи підходу, відходу. Слідчий повинен обрати точку спостереження так, щоб зорово схопити все місце події, визначити, що примикає до нього праворуч, ліворуч, з тилу і поставити собі запитання: хто з кожної сторони міг бачити, чути про подію, тобто встановити джерела інформації.

У ході доглядової стадії огляду слідчий залишає в полі зору тільки центр місця події і досліджує його послідовно з усіх боків.

Під час вузлової стадії слідчий досліджує місце події по вузлах, наприклад, вхід у магазин, відчинені двері в підсобне приміщення і зламані пристрої, що запираються, знаряддя, залишені поруч, тощо.

Детальний огляд спрямований на дослідження матеріальних носіїв для одержання інформації про злочинця, знаряддя злочину, потерпілого та інші об'єкти злочину (виявлення, фіксація джерел на місці події і вилучення інформації, необхідної для організації розкриття і розслідування злочину).

криміналістичний злочин огляд досудовий

3. Криміналістична характеристика злочинів у сфері обігу наркотичних засобів

Зростання незаконного обороту наркотичних засобів на території України набуває дедалі загрозливіших розмірів. Наркоманія веде до вчинення інших злочинів, створює умови для формування наркоринку, злочинних груп і формувань, злочинно пов'язаних з міжнародним наркобізнесом, різними мафіозними структурами.

Прийнята Національна програма боротьби зі зловживаннями наркотичними засобами і незаконним їх оборотом в Україні поки ще не приносить очікуваних результатів.

Злочини в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів та інші злочини проти життя і здоров'я населення відрізняються багатоепізод-ністю, тривалим характером, наявністю посередників, що здійснюють переміщення наркотичних засобів, виробників, розповсюджувачів, організаторів кубел. При цьому дії більшості з них утворюють самостійний склад злочину, наприклад, організація і утримання кубел, посів і вирощування наркотичної сировини тощо.

Предметом безпосереднього посягання для злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків у кінцевому підсумку є життя і здоров'я людини, а засобом вчинення -наркотичні засоби.

Наркотичні засоби -- це група речовин різної природи рослинного чи синтетичного походження, зловживання якими веде до розвитку наркоманії. Наркотики викликають стан ейфорії, а відсутність їх в організмі призводить до депресії, виснаження організму і смерті.

Відповідно до міжнародної конвенції 1961 р. усі наркотичні засоби поділяють на чотири групи.

До першої групи відносять опійний мак та його похідні: опій, опій технічний (сирець), морфін, морфілонг, кадеїн, етилморфін, героїн, макову солому, а також синтетичні препарати з морфієподібними властивостями. Ці наркотики викликають ейфорію, знеболювання, полегшення страждань.

Другу групу складають наркотичні засоби, що стимулюють особливий стан нервової системи: кокаїн, кофеїн, первітон, ефедрин тощо.

Третю групу складають барбітурати і снодійні, крім барбамілу, барбітану-натрію тощо.

До четвертої групи входять похідні коноплі (маньчжурської, індійської). Це марі-хуана, гашиш, гашишна олія різного ступеня очищення.

За медичним критерієм наркотичні засоби поділяють на психотропні і прекурсори.

Психотропні -- це група лікарських препаратів, здатних впливати на психічні функції людини. Зловживання психотропними наркотиками призводить до розладу здоров'я, психіки людини, викликає психоз. Це лікувальні препарати типу седуксена, фенаміна, синдокарба, мескаліна, ДЛК.

Прекурсори -- це синтетичні або рослинного походження речовини побутового чи медичного призначення, що мають хімічну структуру і властивості, схожі з наркотичними, а при вживанні викликають депресію, галюцинації, що тягнуть за собою розлад здоров'я і захворювання на наркоманію.

Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, затверджений Комітетом з контролю за наркотиками МОЗ України 7 лютого 1996 р. Перелік включає чотири таблиці наркотичних засобів, що становлять різний ступінь небезпечності для здоров'я людини при зловживанні ними.

Спосіб вчинення злочину становить введення в організм людини наркотичних засобів. Останні можуть перебувати в різних агрегатних станах: твердому, рідкому і газоподібному. Тому тверді наркотики курять, жують, ковтають; рідкі -- вводять шприцом у вену. Деякі прекурсори підігрівають і вдихають пари. У кублах наркотик нерідко приймають колективно, для чого його випаровують або спалюють і дихають парами. Отже, спосіб залежить від виду наркотику. Звідси майже кожен склад злочинів, учинених у сфері незаконного обігу наркотиків, у кінцевому підсумку -- це введення наркотику в організм. Тому немає підстав спосіб придбання суб'єктом наркотику інтерпретувати як елемент загального способу всіх складів злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків.

Слідова картина. Складний спосіб вчинення злочинів, пов'язаних з незаконним оборотом наркотиків, створює умови для утворення слідів на стадії виготовлення, придбання наркотику і безпосереднього вчинення злочину, тобто введення наркотику в організм людини.

Тому треба розрізняти слідову картину способу підготовки до вчинення злочину і картину безпосереднього його вчинення. Принаймні наведена вище розмаїтість способів підготовки і вчинення злочину свідчить про складну різноманітну слідову картину. Тут можуть мати місце всі форми взаємодії людей і речей -- як складні, так і прості.

При розслідуванні незаконного виготовлення наркотичних засобів, придбання, збереження, обліку, відпуску, перевезення чи пересилання наркотичних засобів треба шукати порушення правил виробництва (інструкції технологічних процесів, журнали з техніки безпеки тощо).

Якщо йдеться про відпуску, то сліди концентруються в бухгалтерських і облікових документах, а під час перевезення -- в дорожньо-транспортних накладних, трасологічних слідах тощо. Тут можуть бути майже всі сліди людини, транспортних засобів, машин, верстатів, потокових ліній, що виготовляють наркотики.

Більш чітко виражена слідова картина введення наркотику в організм -- це наявність шприців, банок, склянок з наркотиком, сліди уколів у вену, залишки упаковок від наркотиків. Якщо наркотик вводиться курінням, то варто шукати недопалки, засоби для подрібнення макової соломи, листя конопель, м'ясорубки, сікачі, дерев'яні коритця, засоби виготовлення мундштуків, пристосувань для набивання цигарки, трубки для куріння тощо. Навіть у найпростішому випадку важко перелічити всі можливі сліди. У ході огляду їх треба прогнозувати за видом взаємодіючих об'єктів: «людина - людина», «людина - річ», «річ - річ».

Особа злочинця, пов'язаного з незаконним обігом наркотиків, має особливе значення для розуміння предмета посягання і способу вчинення злочину. Для розглядуваних складів злочинів (а їх двадцять три в чинному КК) дати єдину характеристику особи навряд чи можливо, оскільки від виготовлення наркотику до його вживання існує мережа посередників, що займаються: а) виготовленням; б) реалізацією наркотичних засобів.

Перша група осіб являє собою організоване співтовариство з виробництва (виготовлення) наркотиків і включає: виготовлювачів, виробників, посередників-скупників, що поставляють наркотики оптовому скупнику, а останній за допомогою перевізників доставляє їх помічнику групи з реалізації. Останній через оптових скупників дрібними порціями передає їх у мережу продавців, безпосередньо зайнятих реалізацією.

Таким чином, від виготовлювача до споживача наркотик проходить складний шлях, наприклад, Пакистан -- Європа, частина якого проходить через Україну. Про це свідчить кількаразове затримання великих партій наркотиків правоохоронними органами України.

Споживачів наркотиків треба поділяти на дві групи: ті, хто нерегулярно вживає і ті, що регулярно вживають наркотики. Перша група - це найчастіше молоді люди (учні загальноосвітніх і спеціальних шкіл). Вони характеризуються відсутністю достатньої волі, піддані впливу хуліганів, недисциплінованих підлітків, що легко вступають у контакт з наркоманами, починають вживати наркотики, як правило через цікавість, бажання відрізнитися, «побалдіти».

Друга група -- це хворі люди -- наркомани. Вони мляві, малорухомі, виснажені, мало цікавляться їжею. їхнє бажання - це придбання і прийом наркотика; пригніченні у стані «наркотичного голоду», вони агресивні, вчиняють крадіжки, грабежі. Прийом наркотика викликає ейфорію, відчуття припливу сил, спраги діяльності. Ейфорія швидко минає, настають апатія, пригніченість, спустошеність.

Особливості порушення кримінальних справ про незаконний обіг наркотичних засобів обумовлені розмаїтістю обставин, пов'язаних з поняттям предмета безпосереднього посягання (наркотичні засоби), його кількістю і способом його використання для вчинення злочину. Справді, на початку розслідування треба не тільки встановити належність виявленого об'єкта (твердого, сипучого, рідкого, газоподібного) до групи наркотиків, психотропних речовин, прекурсорів або їх аналогів, а й точно визначити їх кількість, оскільки від величини наркотичного засобу залежить вид відповідальності -- кримінальна або адміністративна. Крім цього, треба встановити, яким чином наркотик використовувався як засіб заподіяння шкоди здоров'ю людини.

Перш ніж використовувати наркотик, його необхідно виготовити, доставити, придбати. Тому в криміналістичній методиці розслідування злочинів, пов'язаних з незаконним оборотом наркотиків, суб'єктів злочину прийнято поділяти за способом на «своїх» і «чужих». Перші -- це посадові і матеріально-відповідальні особи (начальники баз, відділів, завскладами, аптеками), а «чужі» -- що не мають доступу до наркотичних засобів. Перші вчиняють злочини шляхом присвоєння, розтрати чи зловживання службовим становищем, а другі - шляхом крадіжки, грабежу, вимагання, шахрайства.

Таким чином, виникають дві ситуації: «розкрадання» і «крадіжка». У ситуації «розкрадання» про ознаки злочину слідчому, органу дізнання стає відомо з повідомлень керівників установ, організацій про нестачу, виявлену різними перевірками, ревізіями, інвентаризацією, а також з публікацій преси. Тут ознаки злочину не завжди очевидні і вимагають попередньої перевірки. Тому кримінальну справу порушують за матеріалами різних відомчих перевірок, ревізій, матеріали яких керівник підприємства, установи, де виявлена нестача, направляє в правоохоронні органи.

У ситуації «крадіжка» орган дізнання або слідчий у ході огляду самі переконуються в наявності факту злочину і його ознак. У цьому разі лише іноді (у разі інсценування) проводиться попередня перевірка. Тому кримінальна справа в ситуації «крадіжка» порушується за фактом виявлення ознак злочину.

Особлива роль у безпосередньому виявленні ознак злочину у справах про незаконний обіг наркотичних засобів відведена органам дізнання, засоби і прийоми збирання інформації в них значно багатші і ширші, ніж у слідчого. Крім того, на органи дізнання законом покладені функції виявляти ознаки злочину й осіб, що його вчинили (ст. 103 КПК). Тому в 98% випадків ознаки злочину виявляють органи дізнання, і тільки в 2% -- слідчі після оцінки заяв і повідомлень самостійно1.

Таким чином, кримінальні справи про злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, найчастіше порушують:

1) за фактом безпосереднього виявлення ознак злочину, оперативно-розшуко-вими заходами органів дізнання;

2) за матеріалами різних відомчих перевірок.

На початковому етапі провадження у справах про незаконний обіг наркотичних засобів слідчий організує проведення слідчих дій: а) за фактом безпосереднього виявлення ознак злочину і б) за матеріалами відомчих перевірок. Розглянемо їх.

А. Організаційні і тактичні дії слідчого при порушенні кримінальної справи за фактом безпосереднього виявлення ознак злочину.

При даній формі порушення кримінальної справи виникають дві слідчі ситуації: «оперативні матеріали» і «крадіжка».

Ситуація «оперативні матеріали» формується внаслідок оперативно-розшукової діяльності органу дізнання з виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили, коли орган дізнання або слідчий безпосередньо встановлюють ознаки злочину, наприклад, у ході огляду виявленого посіву коноплі, маку тощо; підпільної «лабораторії» з переробки і кустарного виготовлення наркотичних речовин; при затриманні з доказами збувальника-продавця; при огляді транспорту на КПП, особистого багажу; нарешті, при виявленні приміщення, де відбувається незаконне введення наркотиків в організм людини. Огляд місця події в цих випадках дозволяє знайти речовини, схожі на наркотичні, вилучити засоби виготовлення (м'ясорубки, сита, склянки для перегонки, нагрівальні прилади, дистилятори, шприци тощо), відібрати зразки і надіслати їх на попереднє дослідження фахівцю.

Хоча виявлені факти очевидні, однак вони не завжди містять ознаки злочину. Наприклад, затриманий продавець-збувальник з порошкоподібною речовиною білого кольору заявляє, що це не наркотик, або визнає, що речовина наркотична, але для власного вживання. У цьому разі необхідна попередня перевірка, яку орган дізнання звичайно проводить протягом доби.

При затриманні провадиться огляд особистих речей, огляд одягу, де можуть бути виявлені сліди наркотичних речовин або сировини. Затриманого піддають медичному освідуванню.

Таким чином, у ситуації «оперативні матеріали», приступаючи до розслідування, слідчий має досить матеріалу для планування слідчих дій. Якщо затриманий підозрюваний, то проводяться допит, огляд за місцем проживання, якщо він не проводився, медичне освідування; огляд одягу, призначається хімічна експертиза для встановлення виду, властивостей наркотичної речовини, її походження.

Встановлені свідки, як правило, допитуються перед допитом підозрюваного. Отже, у ситуації «оперативні матеріали» проводяться наступні невідкладні дії: затримання, освідування, огляд місця події, одягу, допит свідків і підозрюваного.

Ситуація «крадіжка» виникає внаслідок крадіжки, грабежу, шахрайства чи вимагання наркотиків. У цих випадках злочинець -- найчастіше наркоман або особа, пов'язана з наркобізнесом. До моменту огляду злочинець невідомий. Ситуація характеризується такими ознаками: злочинець «чужий», наркотичні засоби відсутні, потерпілий - матеріально-відповідальна особа -- відома, сліди проникнення в сховище очевидні. Розслідування починається з огляду місця події, дослідча перевірка не проводиться.

Після огляду обов'язково призначають ревізію для встановлення матеріальних збитків. При огляді місця події треба встановити: чи справді мав місце злом перешкоди, замикаючих пристроїв чи це інсценування. Якщо в стіні пророблено отвір, то треба з'ясувати, чи проникав злочинець і чи витягав через нього викрадені предмети.

Огляд проводиться з дотриманням звичайних методик, відомих з тактики і трасології. До огляду бажано залучати матеріально-відповідальну особу, яка за пропозицією слідчого може повідомити: що викрадено, скільки, в якій упаковці, де розташовувалося, в якому порядку. Останнє важливо для цілеспрямованого дослідження обстановки, встановлення механізму злочину: як пересувався злочинець, яких предметів обов'язково торкався, тобто де обов'язково повинні бути сліди рук, ніг, запаху, які треба знайти і вилучити.

Слід пам'ятати, що наркотичні речовини і препарати у твердому і рідкому станах ретельно упаковані і, якщо коробки розкривалися або їх тримали в руках, то на них обов'язково залишаються сліди рук. Так, крадіжка імпортних наркотиків на республіканському медскладі була розкрита через півроку, коли у випадково затриманого водія в гаражі були виявлені порожні ламіновані коробки з-під наркотичних речовин, на яких були сліди рук, що послужили підставою для розкриття і затримання всіх осіб злочинної групи.

Сліди на місці події дають підставу будувати версії про особу злочинця. При огляді районної аптеки на підлозі валялася розірвана упаковка кодеїну, зникли шприци і дві упаковки морфіну, що дало можливість швидко знайти злочинця -- наркомана, який приїхав у село погостювати до брата. Сліди зухвалого нападу і евський М. В. Криміналістика

Розділ XIV. Основні методики розслідування злочинів проти життя, здоров'я і гідності пошуку наркотиків нерідко свідчать про дію особи в стані наркотичного голодування.

Після огляду проводяться допит потерпілого, обшук на робочому місці, а іноді і за місцем проживання. Допит потерпілого доцільніше проводити після закінчення інвентаризації і ревізії. У числі свідків першими допитують товаришів по службі, потім родичів, знайомих. Розшук злочинця ведеться від слідів, виявлених на місці події, за видом і призначенням викрадених наркотичних засобів шляхом перевірки криміналістичних і медичних обліків.

Б. Організаційні і тактичні дії слідчого при порушенні кримінальної справи за матеріалами відомчих перевірок, тобто ситуація «розкрадання» чи «крадіжка»

Ситуація «розкрадання» характеризується наявністю підозрюваного і відсутністю наркотичних засобів. Вона виникає при перевірці заяв і повідомлень, матеріалів відомчих інвентаризацій, ревізій, відібранні пояснень, витребуванні документів, які свідчать, що в матеріально-відповідальної особи -- завідувача складом, аптекою, кіоском виявлена нестача наркотичних засобів, тобто злочинець «свій». Однак не виключається версія «крадіжка» -- злочинець «чужий».

Розслідування починається допитом матеріально-відповідальної особи, виявленням і допитом свідків, виїмкою облікової і бухгалтерської документації про рух і товарообіг складу, аптеки, бази, фармацевтичного підприємства, їх оглядом і дослідженням сховищ. Свідків допитують про умови збереження, спосіб життя завідувача, вид продукції і наркосировини, що надходить на склад, в аптеку; хто мав доступ до складу і аптеки, які особи найчастіше відвідували завідувача складом тощо.

У цій ситуації перевіряються загальні версії: 1) в організації вчинене розкрадання наркотичних засобів або розкрадання не було, а нестача утворилася внаслідок інших причин; 2) розкрадачем є матеріально-відповідальна особа, яка, ймовірно, пов'язана з наркоділками, можливо є постачальником наркотичних засобів, що викрадаються, і входить до злочинної групи; 3) можливо, крадіжка.

Завдання наступного етапу -- перевірити ще раз і одержати відсутні докази, побудувати логічний ланцюг доказів, які викривають підозрюваного, що дасть підстави пред'явити йому обвинувачення. Фактично для вирішення цього завдання придатні всі слідчі дії. Однак використовуються в основному допит, повторний огляд, обшук, судова експертиза. Особливе значення має організація взаємодії слідчого з органом дізнання. Продовжуючи уточнювати і перевіряти ще раз первинну інформацію, необхідно встановити джерело наркотичних засобів, місце їх виробництва, шлях транспортування до споживача; осіб, що беруть участь у скупці (оптовиків), перевізників, торговців, тобто простежити весь ланцюжок руху наркотичних засобів і в такий спосіб розкрити злочинну групу.

Допит свідків. Факти незаконного виготовлення, збереження, пересилання чи збуту наркотичних засобів завжди стають відомими свідкам. Тому виявлення і допит останніх відбуваються протягом всього розслідування.

Зміст і мета допиту визначаються виникаючою слідчою ситуацією, а тактичні прийоми - характеристикою особи свідка. Так, у справах про розкрадання наркотичних речовин на хіміко-фармацевтичних заводах чи виготовлення в «підпільних лабораторіях» при заводах свідками звичайно є робітники, службовці, що за родом роботи поінформовані про факти створення неврахованих надлишків, наприклад, понаднормативним списанням у брак готової продукції або сировини. Співробітники КПП, бухгалтери, працівники ВТК, водії, вантажники та інші особи можуть бути свідками.

У справах про виготовлення наркотиків у кустарних умовах, збереження і перевезення або пересилання наркотичних засобів свідками можуть бути родичі, сусіди, знайомі, водії, продавці магазинів, аптек, що могли бачити осіб, які перевозять, купують прекурсори, пристрої, пристосування для виготовлення наркотиків тощо.

У справах про схиляння до вживання наркотиків і утримання кубел свідками найчастіше бувають особи, що вживають наркотики, їхні родичі, товариші по службі, друзі по дозвіллю, сусіди та ін. Питання для з'ясування обставин залежатимуть від статусу свідка. В очевидця затримання з доказами з'ясовують: а) за яких обставин здійснено затримання; б) хто проводив затримання; в) як поводився затриманий; г) чи мав затриманий речі, які; ґ) чи намагався він позбутися яких-небудь предметів (викинути, залишити); д) де затриманий сів у громадський транспорт, хто його супроводжував тощо.

В усіх випадках у свідків з'ясовують: 1) який вантаж перевозили, переносили, в якій упаковці, скільки; 2) чи велися при цьому розмови про грошові розрахунки, які підозри викликали дії осіб, що перевозили вантажі, хто їх супроводжував тощо.

Допит підозрюваного. Розрізняють допит: а) при затриманні з доказами, при виявленні в затриманого наркотиків; б) при вживанні наркотиків або присутності при цьому.

При допиті підозрюваного, затриманого з доказами при збереженні, перевезенні, пересиланні, збуті і безпосередньому незаконному введенні наркотику в організм людини з'ясовують такі обставини: кому належить наркотик, за яких обставин він виявився в особи; як давно вона його зберігає, в якій кількості і видах; де зберігає; де виготовлявся наркотик; яке джерело його придбання; хто брав участь у виготовленні тощо.

Допит обвинуваченого -- складна і відповідальна дія. Щоразу її треба планувати детально, виходячи з особливостей кримінальної справи. Залежно від способу вчинення злочину про незаконний оборот наркотичних засобів допити обвинувачених можна розрізняти за видами способів учинення злочинів:

- розкрадання, крадіжка і вимагання наркотичних засобів;

- виготовлення, збереження, перевезення чи пересилання, збут;

- схиляння особи до вживання чи незаконного введення наркотичних засобів;

- організація і утримання кубел для вживання наркотичних засобів;

- незаконна видача або підробка рецептів чи інших документів на придбання наркотиків.

Кожен допит будується на підставі загальних рекомендацій криміналістичної тактики і судової психології. Зрозуміло, допит планується і відрізняється деталізацією обставин злочину, пов'язаних з видом наркотичного засобу, способом його виготовлення, придбання, збереження, збуту, перевезення і пересилання, безпосереднього введення наркотику в організм людини.

Обшук -- примусова дія, спрямована на обстеження людей, приміщень, споруд, ділянок місцевості, які перебувають у віданні обшукуваної особи, для відшукання наркотичних засобів, сировини або напівфабрикатів для їх виготовлення, а також предметів і технічних засобів, використовуваних при цьому. Розрізняють особистий обшук, обшук приміщень. Специфічна особливість полягає в тому, що шукана речовина -- наркотик, кількість якого звичайно мінімальна, зберігається, як правило, замаскованим під медикаменти, препарати і речовини звичайного споживання. З огляду на малі дози наркотиків злочинець може швидко їх знищити, наприклад спустити в унітаз, раковину тощо. Тому, готуючись до обшуку приміщення, варто запросити помічника й обов'язково фахівця з технічними засобами. Обшук треба планувати раптово, а час його провадження тримати в секреті.