Моральність як об’єкт кримінально-правової охорони

- Ст. 263 вказує на глум над трупом. В даній статті вказується на відповідальність особи, що глумиться над трупом, переміщує його або розкидає його частини. Ст. 264 передбачає відповідальність за пошкодження, знищення або викрадення трупа.

- Ст. 265: порушення поховань. Під порушенням поховань розуміється порушення особою цілісності могили, захоронення, або урни з прахом

- Ст. 266: порушення процесу поховання (здійснення порушення процесу поховання або похоронної служби). Кваліфікованим видом даного злочину здійснення його з використанням насильства чи погрози.

- Ст. 267. Богохульство і тяжке осквернення покійного (висловлювання публічних образ щодо померлих, здійснення публічного богохульства).

Отже, вочевидь, що у всіх проаналізованих кримінальних законах зарубіжних держав моральність забезпечується кримінально-правовою охороною.

Висновки до розділу 1.

Проаналізувавши злочини проти моральності у пам'ятках українського права, можна відзначити, що:

- відповідальність за злочини, що посягали на моральність було передбачена ще в пам'ятках права Київської Русі (Руська Правда, русько-візантійські договори 911, 944 і 971 pоків). Хоча їхні положення і не були об'єднані під одним розділом, все ж, видається зрозумілим,що здійснення посягань проти статевої свободи і статевої етики, церкви, сім'ї обов'язково значною мірою підривало моральний фундамент суспільства, призводило до нехтування моральних норм, які споконвіків формувалися між людьми і утвердилися в нормах звичаєвого права;

- в період входження українських земель до складу Великого князівства Литовського і Речі Посполитої злочини проти моральності набула ознак системи, підтвердженням цього є значна частина норм, що передбачали відповідальність за злочини проти моральності вже в окремих главах Литовський Статутів - кодифікованих джерел тогочасного права;

- протягом тривалого часу в різних законодавчих актах (Укладення про покарання кримінальні та виправні 1845 року, 1903 року, Кримінальні кодекси УРСР 1922, 1927, 1960 років тощо) система злочинів проти моральності багаторазово змінювалася і доповнювалася. Цьому сприяв розвиток суспільства. Наслідком цієї еволюції став КК України 2001 року, який теж містить норми про відповідальність за злочини проти моралі (розділ ХІІ «Злочини проти громадського порядку та моральності»).

Проаналізувавши кримінальні закони окремих зарубіжних держав в частині норм, що передбачають відповідальність зо злочинні посягання на моральність, можна дійти до наступних висновків:

- склади злочинів, що містяться в Особливих частинах КК окремих держав пострадянського простору (Російської Федерації, Республіки Білорусь, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки) у сфері захисту моральності у переважній більшості є практично аналогічними з нормами КК України, що зумовлено спільним входженням цих держав в Союз Радянських Соціалістичних Республік, а отже і наявністю спільної нормативно-правової бази в той час, яка з отриманням цими країнами незалежності стало основою для розробки вітчизняних законодавств;

- у кримінальних законах розвинених держав Європи по різному здійснюється забезпечення захисту моральності. В одних злочини проти моральності виділені в окремий розділ, як от в КК Республіки Італія, в інших - ці склади злочинів входять у сукупності до розділів, які поряд з нормами щодо захисту моральності містять норми щодо захисту релігії, повноцінного здійснення батьківських обов'язків, захисту особи від протиправних посягань у сфері статевих стосунків (КК Республіки Польща);

- КК Республіки Сан-Марино, як держави з відмінними правовими традиціями, містить досить чітко врегулювань систему протиправних посягань у сфері моральності з жорсткою системою покарань за їх вчинення. Особливостями кримінального законодавства даної держави у сфері захисту моральності є такі :

а) чітке розмежування складів злочинів по розділах Особливої частини КК в залежності від сфери в якій здійснюється посягання;

б) приділення значної уваги злочинам проти моральності у сфері нормального укладу статевого життя, а також щодо забезпечення релігійної свободи населення.

РОЗДІЛ 2. МОРАЛЬНІСТЬ ЯК ОБ'ЄКТ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ

2.1 Підходи до розуміння об'єкта складу злочину в кримінально-правовій науці

Прийняття 5 квітня 2001 року нового КК України є важливим етапом загальної правової реформи. Але не зникає необхідність теоретичної розробки загальних інститутів кримінального права для правильного їх застосування на практиці, що є гарантією дотримання прав і свобод людини. Одним з таких інститутів, актуальність теоретичної розробки якого не зникла з прийняттям нового КК України, є інститут об'єкта складу злочину, який в науці кримінального права є одним з найбільш дискусійних і найбільш складних Архипов О.М. Теоретичні питання об'єкта злочину / О. М. Архипов // Правова держава. - 2002. - № 5. - с. 75..

Правова природа об'єкта злочину полягає насамперед у тому, що він є елементом складу злочину - системи обов'язкових об'єктивних і суб'єктивних елементів, що дають підстави певне суспільно небезпечне діяння визнавати злочином.

Видається доречним, насамперед, проаналізувати теорії, що існують в науці кримінального права, за якими саме обґрунтовувалося те чи інше визначення поняття об'єкта злочину.

Першим за часом виникнення в теорії кримінального права є пояснення об'єкта злочину як “суб'єктивного права”. Представники цієї теорії об'єктом злочину вважали суб'єктивні права людини. Виникнення теорії “суб'єктивного права ” було зумовлено революційними подіями в Західній Європі у ХVIII ст., коли найвищою соціальною цінністю було оголошено людину та її природні (суб'єктивні) права (В.Д. Спасович, З.А. Незнамова, І.Я. Козаченко, П.Д. Калмиков).

Іншою теорією, яка з'явилися вже під час існування теорії суб'єктивних прав, є теорія нормативного права. За нормативною теорією норми права розглядають відокремлено від тих суспільних відносин, що регулюються або охороняються ними. У зв'язку з цим сам злочин розглядається лише як порушення норми, а юридична форма злочину тут виступає його сутністю. Нормативна теорія об'єкта злочину бере свій початок з більш загальної теорії права, автором якої вважають Ганса Кельзена. Основою нормативізму є ідеї І. Канта, зокрема його концепція правової держави, апріорні поняття тощо. Г. Кельзен свою теорію Кельзен Г. Чистое учение о праве Ганса Кельзена/ Ганс Кельзен // Збірник перекладів. Вип. 2. - М., ИНИОН РАН, 1988 р. - 213 с. вважав “чистою теорією права”, він ізолював право від політики, суспільства та його матеріальних і духовних потреб, оскільки керувався лише єдиним чисто юридичним методом пізнання. Прихильниками нормативної теорії об'єкта злочину були І.Я. Фойніцький, М.С. Таганцев та багато інших правників.

Цікавою видається також теорія соціальних цінностей (благ) у кримінальному праві. Згідно з цією теорією, об'єктом злочину є певні цінності (блага). Точка зору щодо визнання цінностей або благ об'єктом злочину не є новою. Наприклад, О.Ф. Кістяківський вважав, що об'єктом злочину є предмет, на який спрямований і з приводу якого вчинений злочин, пояснюючи, що об'єктом злочину може бути лише людина зі всіма правами і установами, котрі нею створюються, як суспільною істотою. Тому, крім життя, здоров'я, свободи, честі, як більш-менш основних об'єктів злочину, так би мовити, створених самою природою, він вважав речі, тварин, установи і навіть певний склад думок. Останні, на його думку, стають об'єктом злочину лише тому, що є придбаними людиною благами, які необхідні для існування та захисту благ основних, наданих людині природою. Далі О.Ф. Кістяківський пояснював, що речі він вважає об'єктом злочину внаслідок їх перебування у власності або володінні людиною. Проте річ, яка нікому не належить або та, що не має жодного відношення до людини, на його думку, не може бути об'єктом злочину Антологія української юридичної думки. В 10 т. / Редкол. : Ю.С. Шемшученко (голова) та ін. Том 7: Кримінальне право. Кримінальний процес / Упорядники : О. М. Костенко, О.О. Кваша; відп. редактор О.М. Костенко. - К.; Видавничий Дім «Юридична книга», 2004. - 616 с. (50-51 с.). Сьогодні дану теорію відстоюють чимало науковців. Серед них Є.В. Фесенко., А.В. Пашковська, П.С. Матишевський, В.Б. Харченко та інші Див. напр. : Фесенко Є.В. Цінності як об'єкт злочину / Є.В. Фесенко // Право України . - 1999. - № 6 - с. 75; Пашковская А.В. Объект преступления . Курс уголовного права. Общая часть. Том 1: Учение о преступлении : Учебник для вузов / За заг.. ред. Н.Ф. Кузнецовой, И. М. Тяжковой. - М. : ИКД. «Зеркало - М », 2002. - c. 204. . Методологічною основою цієї точки зору є розроблена ще в дореволюційний період «концепція блага, як об'єкта злочину». Звичайно, у філософському розумінні категорія «благо» вужче ніж категорія «цінність». Якщо цінність - це специфічно соціальні визначення об'єктів оточуючого світу, що виявляють їх позитивне чи негативне ставлення до людини і суспільства, то благо - це загальне поняття для визначення лише позитивної цінності Мягков М.О. Щодо проблеми об'єкта злочину в науці кримінального права / О.М. Мягков // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. - 2005. - Вип. 2 - с. 146. .

У сучасному вітчизняному кримінальному праві більшість учених, що вважають об'єктом злочину певні цінності, до останніх відносять, зокрема, життя, здоров'я, гідність, майно, природні об'єкти, інтереси і права, соціальний зв'язок тощо Див. напр. : Фесенко Є.В. Кримінально- правовий захист здоров'я населення (коментар законодавства та судової практики) / Є.В.Фесенко - К., - 2001 с. 6-16. . Вочевидь, розглядання цінностей у якості об'єкта злочину зменшує значення суспільних відносин. Тому що цінності не можуть розглядатися окремо від останніх.

Після прийняття нового КК України, за традицією, в якості об'єкта злочину розглядають суспільні відносини. Таке тлумачення подається як у доктрині кримінального права Кримінальне право України: Загальна частина / [За заг. ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація]. - Київ - Харків., 2001. - 416 c . Кримінальне право і законодавство України. Частина загальна / [за ред. М.Й. Коржанського] . - К., 2001. - 432 c. так і в науково-практичних коментарях КК України Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Каннон, А.С.К., 2001. - 1104 с.. Хоча і дана концепція за останні десятиріччя з боку деяких вчених усе більше піддавалася критиці.

О.М. Архипов у статті «Теоретичні питання об'єкта злочину» Архипов О.М. Теоретичні питання об'єкта злочину / О.М. Архипов // Правова держава. - 2002. - № 5. - с. 75 - 76., зокрема, вказує,що розглядання суспільних відносин у якості об'єкта злочину є спадком радянської доктрини кримінального права. Саме радянська концепція кримінального права стверджує, що «будь-який злочин… прямо чи опосередковано посягає на суспільні відносини соціалістичного суспільства. Представляючи певний зв'язок з приводу матеріальних, соціальних або ідеологічних цінностей, суспільні відносини виступають у якості об'єкта злочину. Злочин у кожному конкретному випадку, впливаючи на будь-який з елементів або на всю їхню сукупність, змінює (руйнує) усе відношення. Відношення, як загальнофілософське поняття, лежить в основі поняття суспільних відносин, як об'єкта злочину. Як особливий вид відношення, суспільні відносини мають загальні характеристики відношення. А саме те, що виникають вони не менш ніж між двома суб'єктами, в ролі яких можуть виступати окремі індивіди. Суспільні відносини мають опосередкований характер. Вплив на такі відносини здійснюється через вплив на один з об'єктів, між якими існують відносини.

На думку вчених О.М. Кривулі та В.М. Куца Кривуля О.М. Куц В.М. Чи можуть бути суспільні відносини об'єктом злочину ? / О.М.Кривуля, В.М. Куц // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - Х. - 1997. - Вип.2 - с. 73-74., теза про те, що об'єктом злочину виступають суспільні відносини дуже віддалена від безпосередньої практики юриста, оскільки ні прямо, ні опосередковано нікому не дано усунути об'єктивні підстави «материкових» відносин, що є фундаментом соціальності. Категорія «суспільні відносини» відображає дійсність на надзвичайно високому рівні абстракції. Пересічний правознавець з такими рівнями абстракції не працює. Він має справу з питаннями правового захисту життя, здоров'я, гідності, власності (як сукупності трьох правочинностей - володіння, користування та розпорядження майном), політичної системи і таке інше, але схильний трактувати злочин як посягання на суспільні відносини. Це непорозуміння виникає через те, вказують автори, що суспільні відносини змішуються з формами їх зовнішнього прояву. Найчастіше суспільні відносини ототожнюють із взаємодією, спілкуванням, людськими вчинками, тобто з міжособистісними відносинами, а інтереси, потреби, цінності та ідеали вважають змістом цих відносин. Більш коректним, на думку авторів, було і таке вирішення цього питання: взаємодія людей, їх вчинки один відносно іншого входять до «шлейфу» понять, похідних від діяльності. Остання існує у рамках, котрі визначаються суспільними відносинами. Тою мірою, якою люди усвідомлюють суспільні відносини, вони формують різні норми, в тому числі і правові. Ці норми - спосіб презентації відносин у свідомості людей. Іншими словами, норми - це наявність суспільних відносин у секторі усвідомленого. Вихід за межі норми хоча й тягне за собою санкцію, але не означає зникнення індивіда з мережі суспільних відносин, тому що він знаходиться в ній незалежно від своєї дії чи бездіяльності, діє за законом (нормою) чи всупереч йому. Таким чином, можна дійти висновку, що в злочинних діях (бездіяльності) окремих осіб відсутня небезпека суспільним відносинам, якщо вони не є об'єктом злочину.

М.О. Мягков у своїй праці Мягков М.О. Щодо проблеми об'єкта злочину в науці кримінального права / О.М. Мягков // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. - 2005. - Вип. 2 - с. 142.«Щодо проблеми об'єкта злочину в науці кримінального права» вважає можливим виділити лише одне загальне положення: «об'єкт злочину це те, на що спрямовано злочин».

У згаданих основних підходах визначення об'єкта злочину спільним є те, що останнє справедливо розглядається як соціально-правове явище. По-перше - об'єкт злочину є елементом складу злочину, який вказує на що спрямоване суспільно небезпечне діяння, передбачене КК. По-друге, він є частиною об'єктивної соціальної дійсності, що піддається негативним змінам у разі прояву кримінальної девіації. Такими частинами є і суспільні відносини, і соціальні цінності. Таким чином, не можна відділяти соціальні цінності від суспільних відносин. Вони становлять собою певну цілісність. Соціальна цінність виступає предметом, із приводу якого існує суспільне відношення. Злочин спрямований на певну цінність, одночасно спрямований і на відповідні суспільні відносини. Але цінність не існує сама по собі, вона має свій прояв у суспільних відносинах, тобто ми характеризуємо певний об'єкт як цінність через сприйняття певних відносин. Тому право не може безпосередньо охороняти соціальні цінності, воно робить це через охорону суспільних відносин. На підставі вказаного, бачиться більш обґрунтованим, у загальному розумінні, визначення об'єкта злочину як суспільних відносин. Проте, щоб стати об'єктом кримінально правової охорони вони повинні бути упорядковані, а для цього отримати відповідну правову регламентацію, стати правовідносинам Готин А.М. Объект преступления в теории уголовного права / А.М. Готин // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Випуск 3. РВВ ЛІВС. - Луганськ , 2001. - с.41. .

Розглядаючи більш конкретно, саме, інститут моральності, як об'єкта кримінально-правової охорони, потрібно, перш за все, звернути увагу на недавні дослідження науковців у цій сфері.

Так, А.В. Ландіна у своїй дисертаційній роботі Ландіна А.В. Кримінально-правова охорона моральності в Україні: автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право” / Анна Валентинівна Ландіна. - К., 2005. - 10 с. вказує, що моральність - це порядок відносин між людьми, що існує в суспільстві за умови дотримання норм моралі, який охороняється кримінальним законодавством. Автором робиться спроба розвинути концепцію про те, що об єкт злочину - це встановлений правовими нормами порядок відносин між людьми в суспільстві, який охороняється кримінальним законом.

П.П. Сердюк Сердюк П. П. Моральність як об'єкт кримінально-правової охорони / П.П. Сердюк // Кримінальне право України: теорія і практика. - № 1. - 2007. - С. 3-26., розмірковуючи щодо моральності як об'єкта кримінально-правової охорони, вказує, що моральність у якості об'єкта злочину не репрезентована тими предикатними якостями, які характерні для нього. Натомість, автор пропонує визнавати об'єктом злочинів, передбачених ст. ст. 300, 301 КК України, соціальне благополуччя (здоров'я) особи, а не моральність як об'єктивне явище соціального регулювання, однак за умови того, що буде доведено феномен генетичного чи обумовлюючого зв'язку між впливом і шкідливими змінами у моральному здоров'ї особи, причому не ймовірнісного, а цілком певного. Злочини ж, передбачені ст. ст. 303, 304 КК України, можуть справляти негативний вплив на статус особи та її спосіб життя, тож об'єктом цих злочинів слід визнавати особисту недоторканість, статеву свободу чи статеву недоторканість людини.

С.П. Репецький у авторефераті своєї дисертаційної роботи Репецький С.П. Суспільна моральність як об'єкт кримінально-правової охорони: автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право” / Сергій Петрович Репецький. - К., 2010 - С. 10. вказує, що родовий об'єкт розділу ХІІ «Злочини проти громадського порядку та моральності» Особливої частини КК України включає два складових компоненти - громадський порядок та суспільну моральність, які прямо не співпадають. Відповідно родовим об'єктом злочинів проти суспільної моральності, зазначає автор, слід визнати суспільні відносини у сфері суспільної моральності, які визначають найбільш високі, загальновизнані духовні і культурні надбання людства. При цьому С.П Репецький аргументує, що вказівка на термін «суспільна» має бути обов'язковою, оскільки моральність має суспільний характер, передбачає сферу суспільних відносин, суспільну свідомість та поведінку, суспільні ідеали, порушення яких викликає суспільний осуд. Безпосереднім об'єктом злочинів проти суспільної моральності слід вважати суспільні відносини у сфері суспільної моральності, що визначають найбільш високі, загальновизнані духовні і культурні надбання людства в духовному, культурному та статевому житті, вихованні молоді та мирному співжитті. Автор констатує, що майже в кожному злочині проти суспільної моральності варто виділяти : основний та додатковий безпосередні об'єкти (як необхідні, так і факультативні).

І.О. Бандурка вказує Бандурка І.О. Кримінально-правова характеристика злочинів проти моральності у сфері статевих стосунків: автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право” / Ірина Олександрівна Бандурка. - Запоріжжя, 2010. - 8 с., що виходячи з того, що слід розглядати злочин як явище реальної дійсності та склад злочину як ідеальну, абстрактну категорію, доведено, що злочин може посягати виключно на конкретний, безпосередній об'єкт, а склад злочину містить ознаки загального, родового, видового та типового безпосереднього об'єкта. У своїй дисертаційній роботі І.О. Бандурка здійснює розмежування об'єктів злочину на об'єкти індивідуального (життя, здоров'я, воля, честь, гідність, статева свобода тощо) і суспільного (громадська безпека, довкілля, безпека виробництва тощо) значення. При цьому звертається увага на те, що розділ ХІІ КК «Злочини проти громадського порядку та моральності» визначає об'єктом кримінально-правової охорони не мораль (громадську мораль), а моральність. При з'ясуванні ж співвідношення понять «мораль» і «моральність» установлено, що мораль - це категорія суспільного значеня, а моральність - категорія індивідуального значення, яка являє собою, насамперед, внутрішнє ставлення, визнання, міру реалізації норм моралі окремою людиною.

Н.О. Горб проводячи кримінально-правовий аналіз злочину передбаченого ст.297 «Наруга над могилою» Особливої частини КК України зазначає Горб Н.О. Наруга над могилою: кримінально-правовий та кримінологічний аналіз: автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право” / Наталя Олександрівна Горб. - К., 2005. - С. 8., що суспільна моральність, донедавна, розглядалася у контексті громадського порядку, при цьому автором проводиться визначення і співставлення понять «мораль», «моральність» і «громадський порядок». Зазначається, що суспільна моральність обґрунтовано визнана самостійним видовим об'єктом злочинів та відокремлена від громадського порядку.

Загалом, можна зробити висновок, що думки вчених, щодо розуміння об'єкта злочинів проти моральності різняться, а, отже, залишається ряд дискусійних питань, які є не вирішені. Серед них такі:

- Чи виправданим є об'єднання злочинів проти громадського порядку і злочинів проти моральності в один ХІІ розділ Особливої частини КК України?

- Чи дійсно моральність як об'єктивне явище соціального регулювання може бути визнана об'єктом кримінально-правової охорони ?

- Чи варто включати в розділ ХІІ Особливої частини КК України склади злочинів які хоч і в певній мірі посягають на моральність, але включені, враховуючи їх певні особливості, в інші розділи КК України?

Вирішення цих питань потребує подальших ґрунтовних досліджень в системі злочинів проти моральності.

2.2 Поняття моральності в кримінальному праві

Дослідження такого поняття як «моральність» неможливе без встановлення основи даного терміну - моралі. Термін «мораль з лат. moralis - моральний, від mores - звичаї ) - духовно-культурний механізм регуляції поведінки особистості та соціальних груп за допомогою уявлень про належне, в яких узагальнені норми, цінності, зразки поведінки, принципи ставлення до інших індивідів та соціальних груп Філософський енциклопедичний словник / [наук. ред. Л.В Озадовська, Н. П. Поліщук]. - К. : Абрис, 2002. - 397 с.. Специфіка моральної свідомості формується за умов розкладу родоплемінного суспільства, виникнення складної системи опосередкованих зв'язків (політичних, економічних, соціальних та ін.), що прийшла на зміну безпосередньому характеру всіх стосунків людей у традиційній общині. Поява відносної свободи вибору, потреба в ситуаційній гнучкості поведінки й стосунків, відповідно до динамічних умов життя, робили чимдалі проблемнішим збереження, культурну трансляцію і примноження досвіду безпосередньо моралістичного ставлення людини до людини, спільноти, природи, світу. В контексті критичного осмислення реальних звичаїв людей (що свідчило про руйнацію традиційних форм моральності) складається узагальнена система уявлень про чесноти, норми поведінки, основоположні закони колективного співіснування («не убий», «не укради» та ін.).

Для даного дослідження важливим також є осмислення терміну соціальна мораль, так як моральні норми, відображаючи відносини у певному соціумі, вказують рівень моральної свідомості окремих індивідів і суспільства загалом. Так, у філософському словнику соціальних термінів Філософський словник соціальних термінів. Видання третє, доповнене. - Х. : « Р.И.Ф. », 2005. - 465 с. дається визначення соціальної моралі. Вказується, що це усталені моральні звичаї, традиції, форми діяльності, що склалися в процесі історичного поступу чи кимось установлені і дотримання яких є необхідною умовою діяльності людей, підпорядкованої груповим, колективним, суспільним вимогам. Соціальна мораль є виявом підтримки існуючих моральних відносин, що склалися в суспільстві, або їх нехтування. Поняття « соціальної моралі» досить близько прилягає до поняття «норми поведінки», але характеризує не спосіб підтримки суспільної дисципліни, а зміст поведінки окремої людини, соціальної групи, верстви, всієї спільності згідно з досягнутим рівнем соціальної свідомості, культури, громадської відповідальності. Соціальна мораль звужує коло функціонування застарілих, засмічених негативними традиціями, звичаями, уявленнями норм поведінки і утверджує в повсякденному житті справжні норми взаємовідносин між людьми, верствами, націями, що є відображенням їх загальнолюдської суті. Соціальна мораль реалізується в суспільстві за наявності суспільно-значущих стимулів діяльності (мети, ідеалів, цінностей), взірців саме людської поведінки та морального осудження відхилень від усталених соціальних норм.

Потрібно зазначити, що захист моральності, а отже і моралі, як основи даного поняття повинен базуватися саме на охороні моральних норм усталених в цілому суспільстві. Здійснення захисту індивідуальних моральних норм, чи таких, що сповідуються певною соціальною групою може призвести до зловживань і неточностей, а тому потрібно сформувати чітку позицію держави, щодо захисту моральності, яка має знайти своє відображення у законодавчих актах держави. На сьогоднішній день нормативне регулювання питань, щодо охорони моральності знаходить свій вияв в положеннях Конституції України, Законі України «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада 2003 року № 1296-IV Про захист суспільної моралі: Закон України від 20 листопада 2003 року № 1296-IV (із змінами і доповненнями) [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua., Законі України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 року № 964-IV Про основи національної безпеки України: Закон України від 19 червня 2003 року № 964-IV (із змінами і доповненнями) [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua., Указі Президента України,«Про невідкладні додаткові заходи щодо здійснення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя» від 15 березня 2002 року №258/2002 Про невідкладні додаткові заходи щодо здійснення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя: Указ Президента України від 15 березня 2002 року № 258/2002 (із змінами і доповненнями) [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua. , «Про серйозні недоліки у здійсненні заходів щодо захисту моральності та утвердження здорового способу життя в суспільстві» від 4 лютого 2003 року № 74/2003 Про серйозні недоліки у здійсненні заходів щодо захисту моральності та утвердження здорового способу життя в суспільстві: Указ Президента України від 4 лютого 2003 року № 74/2003 (із змінами і доповненнями) [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua., «Про першочергові заходи щодо збагачення та розвитку культури і духовності українського суспільства» від 24 листопада 2005 року № 1647/2005 Про першочергові заходи щодо збагачення та розвитку культури і духовності українського суспільства: Указ Президента України від 24 листопада 2005 року № 1647/2005 (із змінами і доповненнями) [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua., в інших законах та нормативно-правові актах, які в сукупності складають правові засади України щодо захисту моральності у суспільстві.

У нормах Конституції України закріплені основні положення, які сприяють утвердженню моральних цінностей в суспільстві, виведенню їх на якісно новий рівень законодавчого регулювання. Зокрема, це стосується положень ст. 3 Конституції України, де вказується, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, ст. 11- «держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України», ст. 15 - «суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної,економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова. Цензура заборонена. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України», положення Розділу ІІ «Права, сводоби та обов'язки людини і громадянина».

20 листопада 2003 року був прийнятий Закон України «Про захист суспільної моралі» Про захист суспільної моралі: Закон України від 20 листопада 2003 року № 1296-IV (із змінами і доповненнями) [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.. Ним, зокрема, встановлювалися правові основи захисту суспільства від розповсюдження продукції, що негативно впливає на суспільну мораль. В статті 1 цього Закону під назвою «Визначення термінів » зазначається, що суспільна мораль - це система етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов'язок, совість, справедливість.

У ст. 5 Закону визначені основні напрями державного регулювання обігу інформаційної продукції, що негативно впливає на суспільну мораль. Законодавець вказує, що змістом державної політики у сфері захисту суспільної моралі є створення необхідних правових, економічних та організаційних умов, які сприяють реалізації права на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному стану населення.

Основними напрямами державного регулювання обігу інформаційної продукції, що впливає на суспільну мораль, є:

- формування єдиної комплексної системи забезпечення захисту моральних засад і утвердження здорового способу життя у сфері інформаційної діяльності, освіти та культури;

- недопущення пропаганди в електронних та інших засобах масової інформації культу насильства, жорстокості, поширення порнографії;

- впровадження експертної оцінки відео-, аудіо-, друкованої інформації та інформації на електронних носіях, розроблення механізмів і методик віднесення її до такої, що завдає шкоди суспільній моралі;

- підтримка національної культури, мистецтва, кінематографії, книговидання, поліпшення системи пропаганди кращих зразків світової літератури, культури та мистецтва;

- заборона демонстрації неліцензійної аудіо-, відеопродукції на всіх національних телерадіокомпаніях;

- встановлення контролю за обігом продукції, що становить загрозу суспільній моралі;

- приєднання до міжнародних договорів з питання захисту суспільної моралі.

З метою реалізації та додержання вимог чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі, обігу продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру, продукції, що містить пропаганду культу насильства, жорстокості і порнографії, створюється Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі.

В ст. 3 Закону України «Про основи національної безпеки України» від 14 червня 2003 року Про основи національної безпеки України: Закон України від 14 червня 2003 р. (із змінами і доповненнями) [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua. об'єктами національної безпеки визначається «суспільство -- його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси». Дана норма вказує на важливість для держави (в особі органів державної влади), охорони тих категорій цінностей, які сприятимуть духовному, естетичному і моралістичному збагаченнню її громадян.

Своєю чергою, в Указі Президента України «Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя» від 15 березня 2002 року № 258 / 2002 Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя: Указ Президента України від 15 березня 2002 року № 258 / 2002 [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua. вказується, що виходячи з недостатності здійснюваних заходів щодо зміцнення моральних та етичних засад у суспільстві, з метою посилення захисту моралі, а також збереження вікових культурних традицій Українського народу від негативного впливу культу насильства, жорстокості, порнографії насамперед через засоби масової інформації, ліквідації наркоманії та інших ганебних явищ, які продовжують руйнувати суспільну мораль, перешкоджають реалізації конституційних прав і свобод людини, інтеграції України в європейський інформаційний, освітній та культурний простір, утвердженню здорового способу життя громадян, належному вихованню молодого покоління, створюючи все відчутнішу загрозу національній безпеці держави, гідному майбутньому народу, установити , що захист моральності, утвердження в суспільстві загальнолюдських гуманістичних цінностей, здорового способу життя, докорінне вдосконалення системи духовного, морально-етичного, патріотичного, правового, естетичного та екологічного виховання перш за все молоді та дітей, забезпечення реалізації відповідних конституційних прав і свобод людини і громадянина, захист прав та інтересів дитини, підвищення суспільного значення сім'ї, утвердження шанобливого ставлення до жінки, постійна турбота про підростаюче покоління, його виховання, широке залучення до цієї загальнонародної справи творчих спілок, органів місцевого самоврядування, всієї громадськості є на сучасному етапі одним із найпріоритетніших напрямів діяльності Кабінету Міністрів України, всіх центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, навчальних закладів, засобів масової інформації та правоохоронних органів.

Буде доречним розглянути також позиції науковців з приводу визначення таких понять як громадська мораль, громадська моральність, суспільна моральність, моральність.

В.О. Морозова в авторефераті Морозова В.О. Адміністративна відповідальність за порушення проти громадської моралі. Автореф. дис…канд. юрид. наук 12.00.07/ В.О. Морозова. Академія державної податкової служби України. - Ірпінь, 2002. - c. 8 до своєї дисертаційної роботи подає визначення громадської моралі, як сукупності суспільних відносин, які засновані на системі загальнолюдських цінностей, що визначають суспільну-корисну (позитивну) діяльність особи та відповідають панівним нормам моралі.

М.Й. Коржанський Коржанський М..Й. Кваліфікація злочинів : Навч. Посібник / М.Й. Коржанський. - Вид. 2-ге. - К., 2002. - 484 с. визначає громадську моральність, як суспільні відносини, що утворилися на засадах загальнолюдських цінностей (добра, істини, справедливості) та вимагають від особи певної поведінки й забороняють поведінку, яка не є відповідною до цих цінностей.

Громадська моральність, О.П. Рябчинська визначає, як систему соціальних норм (принципів, поглядів, уявлень), які виникають як безпосереднє відображення умов суспільного життя в свідомості людей у формі певних категорій, що регулюють міжособистісне спілкування то поведінку людей з метою забезпечення єдності особистісних і колективних інтересів.

Моральність, на думку В.О. Навроцького, суспільні відносини, що формуються, щоби забезпечити поведінку людей в суспільстві на основі узвичаєних правил взаємної поваги, сором'язливості, розрізнення соціального і інтимного боків життя та не афішування останнього, поваги до цінностей, сповідуваних іншими членами суспільства, виховання нового покоління в дусі поваги до моральних цінностей суспільства. Кузнєцов В.В. Злочини проти громадського порядку та моральності: Практичний посібник (Практика і право) / Віталій Володимирович Кузнєцов. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2007. - 240 с. На погляд автора, моральність передбачає :

- наявність правил, які визначають вимоги до поведінки людей у суспільстві, їхніх духовних і душевних характеристик;

- результат дотримання таких правил,поведінку, що не викликає почуття сорому в самого себе чи / та до навколишніх.

На мою думку, визначення запропоновані вченими заслуговують на увагу. Узагальнюючи, видається доречним виокремити такі ознаки моральності :

1) це суспільні відносини;

2) дані відносини формуються і розвиваються в суспільстві;

3) ними забезпечується дотримання правил шанобливого ставлення одних людей до інших, сором'язливості, поваги до загальнолюдських цінностей, що утвердилися в суспільстві .

4) недотримання моральнісних норм засуджується суспільством і веде до деградації особистості.

Враховуючи дані ознаки, можна сформулювати таке визначення моральності: це суспільні відносини, що формуються і розвиваються в суспільстві, задля забезпечення шанобливого ставлення одних людей до інших, сором'язливості, поваги до загальнолюдських цінностей, що утвердилися в суспільстві, недотримання яких особою призводить до громадського осуду і впливає на рівень культурного і духовного розвитку її як особистості.

Висновки до розділу 2:

Розглянувши підходи, щодо розуміння об'єкта злочину в кримінально-правової науці, а також щодо визначення поняття моральності як об'єкта кримінально-правової охорони, яке пропонувалося в різні періоди вченими криміналістів, можна вказати на такі висновки:

- інститут об'єкта складу злочину в кримінально правової науці є одним з найбільш складних і дискусійних. При розробці даного інституту було сформовано ряд наукових теорій за якими обстоювалося те чи інше розуміння поняття об'єкта злочину. Це, зокрема, такі теорії як: «суб'єктивного права», «нормативного права», «теорія соціальних цінностей (благ)» та інші;

- думки вчених криміналістів у цій сфері досліджень розділилися. Одні вважаю об'єктом злочину предмет, на який спрямований і з приводу якого вчинений злочин (А.В. Пашковська, В.Б. Харченко, П.С. Матишевський, Є.В. Фесенко), інші - в якості об'єкта складу злочину розглядають суспільні відносини (В.В. Сташис, В.Я. Тацій, М.І. Бажанов, М.Й. Коржанський);

- дослідженням проблем об'єкта злочинів проти моральності займалися ряд науковців, такі як : А.В. Ландіна, І.О. Бандурка, Н.О. Горб П.П. Сердюк, С.П. Репецький, які також по різному формулюють своє бачення об'єкта злочину;

- моральність як об'єкт кримінально-правової охорони - це суспільні відносини, що формуються і розвиваються в суспільстві, задля забезпечення шанобливого ставлення одних людей до інших, сором'язливості, поваги до загальнолюдських цінностей, що утвердилися в суспільстві, недотримання яких особою призводить до громадського осуду і впливає на рівень культурного і духовного розвитку її як особистості.

РОЗДІЛ 3. СИСТЕМА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ МОРАЛЬНОСТІ ЗА КК УКРАЇНИ

3.1 Злочини проти моральності, передбачені розділом ХІІ Особливої частини КК України

злочин моральність кримінальний правовий

Розділ ХІІ КК України називається «Злочини проти громадського порядку та моральності». Очевидна вказівка на дві групи суспільних відносин - громадський порядок та моральність. При цьому у літературі висловлюються, принаймні, дві позиції з приводу такого симбіозу об'єктів. Перша позиція полягає у тому, що «громадський порядок та моральність» є єдиним, нерозривним об'єктом кримінально-правової охорони, тобто при вчиненні злочинних діянь, передбачених даним розділом, обидва об'єкта порушуються одночасно, паралельно. Слід зазначити, що, виходячи з правил законодавчої техніки та, врешті, логіки, так воно і повинно бути. Зміст другої позиції у тому, що громадський порядок та моральність - це два самостійні видові об'єкти, штучно об'єднані у межах одного розділу кримінального закону (Н.О. Горб Горб Н.О. Наруга над могилою: кримінально-правовий та кримінологічний аналіз: автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право” / Наталя Олександрівна Горб. - К., 2005. - С. 8., В.В. Кузнєцов Кузнєцов В.В. Злочини проти громадського порядку та моральності: Практичний посібник (Практика і право) / Віталій Володимирович Кузнєцов. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2007. - С. 31., Л.С. Кучанська Кучанська Л.С. Поняття та система злочинів проти моральності у кримінальному праві України: автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право” / Лариса Степанівна Кучанська. - К., 2007. - С. 4., С.П. Репецький Репецький С.П. Суспільна моральність як об'єкт кримінально-правової охорони: автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право” / Сергій Петрович Репецький. - К., 2010 - С. 11.). Тобто законодавець в одному розділі КК України забезпечив кримінально-правовою охороною два окремі об'єкти - громадський порядок та моральність. Навіть біглий аналіз змісту понять «громадський порядок» та «моральність» та складів злочинів, передбачених Розділом ХІІ Особливої частини КК України, дає підстави приєднатися до такої позиції. Проте, якщо аксіоматично визнати моральність самостійним об'єктом, то виникає питання, чому інші склади злочинів, що також посягають на моральність (наприклад, передбачений ст. 181 КК України) передбачені в інших розділах кримінального закону. Очевидно, що на таке запитання немає обґрунтованої та адекватної відповіді. Все це лише засвідчує непослідовність законодавця, нехтування ним правилами законодавчої техніки, що призводить до порушення систематики кримінального закону.

Абстрагуючись від законодавчих помилок та хиб, розглянемо особливості об'єкта тих складів злочинів, передбачених у Розділі ХІІ Особливої частини КК України, які посягають на моральність. До таких слід віднести:

- наруга над могилою іншим місцем поховання або над тілом померлого (ст. 297 КК України);

- незаконне проведення пошукових робіт на об'єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини (ст. 298 КК України);

- знищення, пошкодження або приховування документів чи унікальних документів Національного архівного фонду (ст. 298-1КК України);

- жорстоке поводження з тваринами (ст. 299 КК України);

- ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію (ст. 300 КК України);

- ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів (ст. 301 КК України);

- створення або утримання місць розпусти і звідництво (ст. 302 КК України);

- сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією (ст. 303 КК України);

- втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 КК).

Традиційно в теорії кримінального права до ознак об'єкта складів злочинів відносять власне об'єкт посягання, предмет та потерпілого. А тому, виходячи саме з таких постулатів, розглянемо особливості названих складів злочинів. При цьому, встановлюючи особливості об'єкта конкретних складів злочинів слід враховувати ознаки його родового об'єкта (див. підрозділ 2.2. «Поняття моральності: соціальний та нормативний зміст»), а також текстуальний виклад диспозиції статті, що закріплює такий склад злочину.

Поширеним у теорії кримінального права є поділ злочинів проти моральності на підвиди з урахуванням конкретної сфери охоронюваних відносин (В.В. Кузнєцов Кузнєцов В.В. Злочини проти громадського порядку та моральності: Практичний посібник (Практика і право) / Віталій Володимирович Кузнєцов. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2007. - С. 31., Л.С. Кучанська Кучанська Л.С. Поняття та система злочинів проти моральності у кримінальному праві України: автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право” / Лариса Степанівна Кучанська. - К., 2007. - С. 11., А.В. Ландіна Ландіна А.В. Кримінально-правова охорона моральності в Україні: автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право” / Анна Валентинівна Ландіна. - К., 2005. - 20 с., С.П. Репецький Репецький С.П. Суспільна моральність як об'єкт кримінально-правової охорони: автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право” / Сергій Петрович Репецький. - К., 2010 - С. 5. та інші). Такий підхід максимально враховує особливості суспільних відносин, які забезпечуються кримінально-правовою охороною, а тому, видається, є підстави приєднатися, що забезпечить послідовність та логічність аналізу. Отож, злочини проти моральності, передбачені Розділом ХІІ Особливої частини КК України, поділимо на такі групи, що посягають на суспільні відносини в частині забезпечення:

духовного і культурного життя суспільства, його традицій (статті 297, 298, 298-1);

мирного співжиття у суспільстві (статті 299, 300);

нормального укладу статевого життя (статті 301, 302, 303);

нормального розвитку неповнолітніх (ч. 2 ст. 299; ч. 2, 3 ст. 300; ч. 2, 4 ст. 301; ч. 3 ст. 302; ч. 3, 4 ст. 303; ст. ст. 304).

Отже, перша група злочинів проти моральності - це ті, що посягають на суспільні відносини в частині забезпечення духовного і культурного життя суспільства, його традицій (статті 297, 298, 298-1 КК України). Розглянемо послідовно.

Ст. 297 КК України передбачає відповідальність за наругу над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого. Відповідальність за такі дії пов'язана із передбаченим ст. 298 Цивільного кодексу України обов'язком шанобливо ставитися до тіла людини, що померла, та до місця її поховання Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV (із змінами і доповненнями) [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.. Ст. 2 Закону України «Про поховання і похоронну справу» від 10 липня 2003 року розкриває, зокрема, зміст наруги над могилою, іншим місцем поховання, а також над тілом (останками, прахом) померлого, вказує на конкретні незаконні дії, що мали на меті зневажити родинну чи суспільну пам'ять про померлого, продемонструвати зневажливе ставлення до місця поховання чи померлого, завдати образи рідним та близьким померлого, виявити зневагу до суспільних, релігійних принципів і традицій в цій сфері Про поховання і похоронну справу: Закон України від 10 липня 2003 року № 1102-IV (із змінами і доповненнями) [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua. (виділено авт.: П.І.).

Вочевидь, що основним безпосереднім об'єктом даного складу злочину слід визнати суспільні відносини у духовній сфері, зокрема, «в частині забезпечення поваги до померлих та місць їх поховання» Кузнєцов В.В. Злочини проти громадського порядку та моральності: Практичний посібник (Практика і право) / Віталій Володимирович Кузнєцов. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2007. - С. 89., «святості, непорушності і недоторканості тіла померлої людини та місця його поховання» Репецький С.П. Суспільна моральність як об'єкт кримінально-правової охорони: автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право” / Сергій Петрович Репецький. - К., 2010 - С. 11., суспільних, релігійних принципів і духовних традицій. Додатковим обов'язковим об'єктом злочину у випадку незаконного заволодіння предметами, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, на тілі (останках, прахові) померлого є відносини власності.

Обов'язковою ознакою цього складу злочину є також предмет, яким може виступати: могила, інше місце поховання, тіло (останки, прах) померлого, урна з прахом померлого, предмети, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, на тілі (останках, прахові) померлого. Ст. 2 Закону України «Про поховання і похоронну справу» від 10 липня 2003 року роз'яснює зміст окремих з них:

- могила - місце на кладовищі, у крематорії, колумбарії або в іншій будівлі чи споруді, призначеній для організації поховання померлих, де похована труна з тілом померлого чи урна з прахом;

- місце поховання - кладовище, крематорій, колумбарій або інша будівля чи споруда, призначена для організації поховання померлих;

- урна з прахом - ємність, призначена для збереження праху померлого;

- предмети, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, на тілі (останках, прахові) померлого - вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші), надмогильні споруди тощо.

Так, вироком Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2010 року ОСОБА 1 було засуджено за ч. 1 ст. 297 КК України. Було встановлено, що 7 жовтня 2009 року, близько 14 години, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на території цвинтаря, розташованого по вулиці Чкалова с. Залелія Царичанського району Дніпропетровської області, з метою наруги над могилами громадян, діючи з єдиним продовжуваним умислом, збив та вирвав над місцем поховання невідомих громадян два дерев'яних хрести, які розкидав по цвинтарю Єдиний державний реєстр судових рішень України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Search?sort=False.. Очевидно, що предметом цього злочину є могила.