Моральність як об’єкт кримінально-правової охорони

Наступним розглянемо склад злочину, передбачений ст. 298 КК України, яка вказує на відповідальність за незаконне проведення пошукових робіт на об'єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини. Кримінально-правова охорона об'єктів культурної спадщини пов'язана із конституційними приписами. Так, зокрема, ч. 5 ст. 54 Основного закону вказує, що держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, а ст. 66 закріплює обов'язок кожного не завдавати шкоди культурній спадщині. Вже у преамбулі до Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 року № 1805-ІІІ вказується, що метою акта є, зокрема, забезпечення збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Як слушно зазначає В.В. Кузнєцов, нормальний розвиток суспільства є неможливим без вивчення та взяття до уваги минулих історичних та культурних традицій Кузнєцов В.В. Злочини проти громадського порядку та моральності: Практичний посібник (Практика і право) / Віталій Володимирович Кузнєцов. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2007. - С. 95.. Отож, можна стверджувати, що безпосереднім об'єктом цього складу злочину є суспільні відносини у культурній сфері в частині забезпечення належного ставлення до об'єктів культурної спадщини. Його додатковим обов'язковим об'єктом є право власності на ці об'єкти.

Щодо предмета як ознаки аналізованого складу злочину - то ним названі: об'єкти археологічної спадщини, об'єкти культурної спадщини та їх частини. Так, відповідно до згаданого Закону об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Об'єкти ж археологічної спадщини є видом культурної. Ними, відповідно до цього Закону визнаються рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

При цьому відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 року № 1805-ІІІ об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки.

Так, вироком Глибоцього районного суду Чернівецької області від 8 червня 2010 року особу ОСОБУ_1 було засуджено за ч. 1 ст. 298 КК України. Зокрема, встановлено, що ОСОБА_1 5 вересня 2009 року біля 15-тої години 00 хвилин за допопомогою екскаватора під керуванням ОСОБА_2, незаконно відібрав значну частину землі з пам'ятки археології -«Городище», що розташована в с. Волока Глибоцького району Чернівецької області та розрівняв її, тим самим знищив частину східного валу безпосередньо під самим охоронним знаком, що спричинило руйнування оборонного валу з ровом та прилягаючих до валу решток споруд пам'ятки археології -«Городище» ранньозалізного часу та доби середньовіччя (І тис. до н.е.), яка відносить до історико-культурної спадщини України взятої під охорону відповідно до рішення облвиконкому № 432 від 24 жовтня 1969 року та внесеної до державного обліку як пам'ятка археології місцевого значення Єдиний державний реєстр судових рішень України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Search?sort=False. (виділено авт.: П.І.).

В.В. Кузнєцов, узагальнюючи аналіз предметів складу злочину, передбаченого ст. 298 КК України, називає такі їх ознаки:

- це матеріальні об'єкти, що належать до археологічних, історичних пам'яток, пам'яток монументального мистецтва, архітектури та містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтних видів культурної спадщини;

- вони становлять художню, історичну, етнографічну, наукову чи іншу культурну цінність;

- взяті державою під спеціальну охорону, свідченням чого є рішення компетентного органу.

І останнім складом злочину, що входить в умовно виділену групу злочинів, це знищення, пошкодження або приховування документів чи унікальних документів Національного архівного фонду (ст. 298-1 КК України). Як зазначає В.Т. Дзюба, суспільна небезпечність цього злочину полягає у тому, що він завдає шкоду або ставить під загрозу заподіяння шкоди культурній спадщині, інформаційним ресурсам суспільства і держави Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: книга друга / [за заг. ред. В.Г. Гончаренка, П.П. Андрушка]. - К.: А.С.К., 2005. - с. 1012.. Так, відповідно до Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» (в редакції від 13 грудня 2001 року) Національний архівний фонд - сукупність архівних документів, що відображають історію духовного і матеріального життя Українського народу та інших народів, мають культурну цінність і є надбанням української нації Про Національний архівний фонд та архівні установи: Закон України в редакції від 13 грудня 2001 року № 2888-ІІІ (із змінами і доповненнями) [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.. Вочевидь, що таке посягання порушує, перш за все, суспільні відносини в частині забезпечення, власне, культурного життя суспільства.

Щодо предметів даного складу злочину, то ними названі документи Національного архівного фонду та унікальні документи Національного архівного фонду. Вказаний Закон розкриває зміст цих понять так:

документ Національного архівного фонду - архівний документ, культурна цінність якого визнана відповідною експертизою та який підлягає державному обліку і зберіганню;

унікальний документ - документ Національного архівного фонду, що становить виняткову культурну цінність, має важливе значення для формування національної самосвідомості Українського народу і визначає його вклад у всесвітню культурну спадщину.

При цьому внесення документів до Національного архівного фонду або вилучення документів з нього здійснюється на підстав експертизи їх цінності комісією з фахівців архівної справи і діловодства, представників наукової і творчої громадськості, інших фахівців.

Отже, проведений аналіз показав, що злочини, передбачені статтями 297, 298, 298-1 КК України, посягають на суспільні відносини в частині забезпечення духовного і культурного життя суспільства, його традицій. «Епіцентр» суспільної небезпеки криється ж у самих предметах таких складів злочинів, які є частиною духовного чи культурного життя, спадщини. Потерпіла особа ж не є їх обов'язковою ознакою.

Наступною умовно виділеною групою є злочини, що посягають на суспільні відносини в частині забезпечення мирного співжиття у суспільстві (статті 299, 300 КК України). Йдеться відповідно про жорстоке поводження з тваринами та ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію. У суспільстві останнім часом частішають випадки жорстокого й негуманного ставлення до тварин, що абсолютно не сприяє вихованню майбутніх громадян України в традиціях цивілізованого світу. «Факти цинічної наруги, фізичного насильства не тільки негативно позначаються на психіці людей, особливо дітей і підлітків, на певних аспектах формування їх моральної поведінки, а й повинні розглядатися як дії, якими спричиняється шкода певній сфері морально-правових засад суспільства» В.А. Копилян Кримінальна караність за жорстоке поводження з тваринами / В.А. Копилян // Науковий Вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2009. - № 3. .

Щодо жорстокого поводження із тваринами, то слушно зазначають С.Ф. Денисов та Ю.С. Кулик, що жорстокість щодо тварин, яка може стати нормою поведінки, поширюючись і на взаємини з оточуючими, що у свою чергу породжує ще більш небезпечне явище - жорстокість щодо людей Денисов С.Ф. Кримінально-правова характеристика жорстокого поводження з тваринами / С.Ф. Денисов, Ю.С. Кулик // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2003.- № 3. - С. 187. . Вже у преамбулі до Закону України «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001року Про тваринний світ: Закон України від 13 грудня 2001року № 2894-Ш (із змінами і доповненнями) [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua. зазначено, зокрема, що тваринний світ є, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей. Тобто, вочевидь, належне ставлення до тварин є частиною виховного процесу, що, врешті, формує моральні установки особи, суспільства. Своєю чергою, преамбула до Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року № 3447-IV Про захист тварин від жорстокого поводження: Закон України від 21 лютого 2006 року № 3447-IV (із змінами і доповненнями) [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua. вказує, що цей Закон спрямований на захист від страждань і загибелі тварин унаслідок жорстокого поводження з ними, захист їх природних прав та укріплення моральності й гуманності суспільства. А ст. 4 визначає, що жорстоке поводження з тваринами є несумісним з вимогами моральності та гуманності, спричиняє моральну шкоду людині. Отже, безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 299 КК України, є суспільні відносини в частині забезпечення гуманного ставлення людей до тварин.

Предметом ж цього злочину є живі істоти - хребетні тварини. «Хребетні (Vertebrata) -- підтип хордових тварин, що виділяється наявністю кісткового хребта. Як основа скелету у хребетних існує досконалий і міцний хребетний стовп, який виконує роль не тільки опорного стрижня тіла, але і футляра, що містить в собі спинний мозок» Вікіпедія: Тлумачний словник української мови [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://uk.wikipedia.org.. Наявність спинного мозку, власне, зумовлює здатність таких тварин до відчуття, в тому числі болю. А тому законодавець забезпечує кримінально-правовою охороною від жорстокого поводження саме хребетних тварин.

Так, вироком Червоноармійського районного суду Житомирської області від 26 жовтня 2010 року ОСОБУ_3 було засуджено за ч.1 ст.299 КК України. Як встановлено судом даний злочин був скоєний за наступних обставин. 25 червня 2010 року близько 20 години підсудний ОСОБА_3 в стані алкогольного сп”яніння знаходився у під”їзді будинку АДРЕСА_1 , де помітив кота чорної масті , який належить його сусіду ОСОБА_4. Піймавши цього кота , ОСОБА_3 умисно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, проявляючи явну неповагу до суспільства та загальноприйнятих норм моралі руками почав відривати голову тварини від тіла. Незважаючи на крики тварини та продовжуючи свою злочинну діяльність, підсудний за допомогою ножа, шляхом поступового відрізання, відсік тварині голову від тіла, внаслідок чого вона загинула Єдиний державний реєстр судових рішень України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Search?sort=False. (виділено авт.: П.І).

Звертає увагу, що суд у вироку вказує на загальноприйняті норми моралі, які при цьому порушуються. В інших же вироках суд чітко вказує на конкретну сферу суспільних відносин моральності, яка порушується, що, звичайно, є правильним.

Наприклад, вироком Ульянівського районного суду Кіровоградської області від 5 березня 2001 року ОСОБУ_4 Та ОСОБУ_5 засуджено за ч.1 ст.299 КК України. Було встановлено, що 4 січня 2011 року біля 18 години, ОСОБА_5 разом із ОСОБА_4, знаходячись в нетверезому стані та перебуваючи в с. Грушка Ульяновського району Кіровоградської області, поверталися додому від свого знайомого ОСОБА_6. Проходячи по АДРЕСА_3, в якому проживає громадянин ОСОБА_7, на них почав гавкати собака, який охороняв територію домоволодіння ОСОБА_7. В цей час у ОСОБА_5 та ОСОБА_4, виник намір на вчинення знущання над вказаним собакою по кличці “Цезар”. Після чого вони зайшли на територію домоволодіння АДРЕСА_3, де ігноруючи загальноприйняті принципи моральності у сфері поводження з тваринами, всупереч сформованими у суспільстві підвалинами гуманного ставлення до тварин (виділено авт.: П.І.), спустили з металевого ланцюга собаку та винесли його на перехрестя вулиць Чкалова та Фрунзе с. Грушка, де грубо порушуючи громадський порядок, прагнучи показати свою неповагу до існуючих норм і правил поведінки в суспільстві, діючи з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом із хуліганських спонукань, усвідомлюючи, що своїми діями завдають тварині істотного болю, із застосуванням жорстоких методів перерізали собаку по кличці “Цезар”, бензопилою “Штіль” яка у них була з собою, навпіл, після чого відкинули вказаного собаку на узбіччя дороги та направились по місцю свого проживання Єдиний державний реєстр судових рішень України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Search?sort=False..

Другим складом злочину у цій виділеній групі є виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію (ст. 300 КК України). Вочевидь, що твори, які пропагують такі аморальні, немирні, конфліктні культи, посягають на суспільні відносини в частині забезпечення мирного співжиття у суспільстві. Однак, для більшої повноти, з'ясуємо, що слід розуміти під творами, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію. Так, В.О. Навроцький виділяє такі ознаки творів, що пропагують культ насильства чи жорстокості Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України: 4-те видання перероблене і доповнене / [за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка]. - К.: Юридична думка, 2007. - С. 808.:

а) становлять собою матеріальний об'єкт;

б) їх зміст полягає у демонстрації актів насильства і жорстокості;

в) призначаються для пропаганди культу насильства і жорстокості.

При цьому визначення останньої із названих ознак є найбільш проблематичним. Суди, як правило, обґрунтовують наявність такої ознаки на підставі відповідних висновків експертів. Наприклад, вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 17 травня 2010 року Особу_1 було засуджено за ст.300 КК України. Встановлено, що ОСОБА_1 1 листопада 2009 року, здійснюючи продаж ДВД-дисків, поблизу будинку №8 по проспекті Кооперативному в м. Полтаві з виносної торгівельної точки, збув диск з фільмами «Пила», «Пила-2», «Пила-3», «Пила-4», «Пила-5», «Пила-6», які згідно висновку експертизи належать до відеопродукції, що пропагує культ насильства та жорстокості та відповідно до Рішення Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі №3 від 28 травня 2009 року заборонені для розповсюдження на території України (виділено авт.: П.І.).

Однак, в інших вироках суди самостійно визначають наявність такої ознаки твору як пропаганда культу жорстокості та насильства. Наприклад, вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБУ_1 засуджено за ст.300 КК України. Встановлено, що ОСОБА_1, при невстановлених слідством обставинах з метою подальшого зберігання та збуту, придбав DVD диски серед яких: «Хостел; Хостел 2», «Тихаская резня бензопилой: «Начало; Тихаская резня бензопилой 2003», які пропагують культ насильства та жорстокості, негативно впливають на психіку людини, деформують її уявлення про духовні, моральні і культурні цінності в суспільстві. Так, 5 лютого 2010 року ОСОБА_1 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь на ринку по вул. Дзвонарській в м. Калуш в порушення ст. 13 «Основ законодавства про культуру від 14 лютого 1992 року № 2117-ХІІ, Указу Президента України «Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві…» від 15 березня 2002 року № 258/20002, умисно збув ОСОБА_2 DVD диск із записом відеопродукції, «Хостел; Хостел 2», які пропагують культ насильства та жорстокості, тобто прославляють застосування грубої сили, безжалісність, жорстокість і внесені, згідно Рішенням Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі від 28 травня 2009 року № 3 до Переліку фільмів, що розглядались Експертною комісією Міністерства культури і мистецтва України з питань розповсюдження і демонстрування фільмів, і за її висновками, дані фільми заборонені для розповсюдження і демонстрування в Україні Єдиний державний реєстр судових рішень України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Search?sort=False.. (виділено авт.: П.І.).

Твори ж, що пропагують культ расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, відповідно призначаються для пропаганди, створення атмосфери недружелюбності, ворожнечі на ґрунті расових, національних, релігійних розбіжностей.

Твори ж, що пропагують культ расової, національної чи релігійної нетерпимості та дискримінації, відповідно призначаються для пропаганди, створення атмосфери недружелюбності, ворожнечі на ґрунті расових, національних, релігійних розбіжностей.

Отже, склади злочинів, передбачені статтями 299, 300 КК України посягають на суспільну моральність в частині забезпечення мирних, гуманних способів поведінки людей. В обох складах злочинів предмети включені в якості їх конститутивних ознак. Що ж до потерпілого, то прості склади такої обов'язкової ознаки не передбачають.

Третя група злочинів - це ті, що посягають на суспільні відносини в частині забезпечення нормального укладу статевого життя чи, як номінує їх І.О. Бандурка, злочини проти моральності в сфері статевих стосунків Бандурка І.О. Кримінально-правова характеристика злочинів проти моральності у сфері статевих стосунків: автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право” / Ірина Олександрівна Бандурка. - Запоріжжя, 2010. - 20 с. (статті 301, 302, 303 КК України). Йдеться відповідно про ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів (ст. 301 КК України); створення або утримання місць розпусти і звідництво (ст. 302 КК України); сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією (ст. 303 КК України).

Основним безпосереднім об'єктом ввезення, виготовлення, збуту і розповсюдження порнографічних предметів (ст. 301 КК України) О.П. Рябчинська визначає моральні засади суспільства, зокрема, щодо розповсюдження інформації, спрямованої на забезпечення поваги до гідності особи, згідно із загальнолюдськими цінностями Рябчинська О.П. Боротьба із розповсюдженням порнографічних предметів і творів, що пропагують культ насильства та жорстокості: автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право” / О.П. Рябчинська. - К., 2002. - с. 11.. Видається, що об'єкт цього складу злочину слід розуміти дещо вужче, як суспільні відносини в частині забезпечення нормального статевого виховання, ставлення до статевих відносин. З'ясуємо зміст предмета даного складу злочину.

Так, Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада 2003 року № 1296-IV Про захист суспільної моралі: Закон України від 20 листопада 2003 року № 1296-IV (із змінами і доповненнями) [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua. розмежовує поняття продукції порнографічного та еротичного характеру, вказує таке:

- продукція порнографічного характеру - будь-які матеріальні об'єкти, предмети, друкована, аудіо-, відеопродукція, в тому числі реклама, повідомлення та матеріали, продукція засобів масової інформації, електронних засобів масової інформації, змістом яких є детальне зображення анатомічних чи фізіологічних деталей сексуальних дій чи які містять інформацію порнографічного характеру (порнографія - вульгарно-натуралістична, цинічна, непристойна фіксація статевих актів, самоцільна, спеціальна демонстрація геніталій, антиетичних сцен статевого акту, сексуальних збочень, зарисовок з натури, які не відповідають моральним критеріям, ображають честь і гідність людини, спонукаючи негідні інстинкти);

- продукція еротичного характеру - будь-які матеріальні об'єкти, предмети, друкована, аудіо-, відеопродукція, в тому числі реклама, повідомлення та матеріали, продукція засобів масової інформації, електронних засобів масової інформації, що містять інформацію еротичного характеру, має за мету досягнення естетичного ефекту, зорієнтована на доросле населення і не збуджує в аудиторії нижчі інстинкти, не є образливою.

Отже, ознаками предметів порнографічного характеру є:

становлять собою матеріальний предмет - річ (книги, фільми, фото продукція, аудіо-, відеопродукція, у тому числі реклама, картини, скульптурні зображення тощо);

змістом є детальне зображення анатомічних чи фізіологічних деталей сексуальних дій чи які містять інформацію порнографічного характеру;

призначені для збудження статевої пристрасті інших осіб, провокування їх статевої агресії;

не мають іншого призначення - мистецького, наукового, просвітницького тощо.

Критерії віднесення продукції до такої, що має порнографічний характер, встановлюються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері культури та мистецтв. На практиці порнографічний характер предметів встановлюється на підставі мистецтвознавчої експертизи чи експертного висновку Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі. Наприклад, вироком Оболонського районного суду міста Києва від 18 квітня 2011 року ОСОБУ_1 було засуджено за ч.3 ст.301 КК України. Встановлено, що 14 березня 2011 року, близько 12 години 00 хвилин, ОСОБА_1, знаходячись на ринку «Петрівка», розташованому по вулиці Вербовій, 23 в місті Києві, маючи злочинний умисел, направлений на незаконний збут продукції порнографічного характеру, незаконно збув громадянці ОСОБА_2, за 120 гривень, ДВД -диск з записами фільмів, які згідно висновку мистецтвознавчої експертизи №82/мз від 20 липня 2010 року, відносяться до продукції порнографічного характеру Єдиний державний реєстр судових рішень України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Search?sort=False.. (виділено авт.: П.І.)

Другим складом злочину цієї групи є створення або утримання місць розпусти і звідництво (ст. 302 КК України). Така кримінально-правова норма є результатом прийнятих Україною міжнародних зобов'язань. Так, відповідно до Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами від 2 грудня 1949 року (УРСР приєдналася 15 листопада 1954 року) Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами від 2 грудня 1949 року [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua. сторони в цій Конвенції зобов'язуються, далі, накладати кару на кожного, хто:

1) утримує будинок розпусти чи управляє ним або свідомо фінансує чи бере участь у фінансуванні будинку розпусти;

2) здає в оренду або наймає будівлю чи інше місце, або частину такого, знаючи, що вони будуть використані з метою проституції третіми особами.

В.О. Навроцький вказує, що об'єктом цього злочину є моральні засади суспільства в частині встановлення зв'язків між людьми для задоволення їх статевих потреб. З позицій суспільної моралі задоволення статевих потреб має здійснюватися без проявів розпусти, безладних статевих стосунків, проституції. Недопустимим є і надання іншими особам місць для вчинення розпусних дій, створення або їх утримання Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України: 4-те видання перероблене і доповнене / [за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка]. - К.: Юридична думка, 2007. - С. 811..

Вочевидь, що предметом цього складу злочину є місця розпусти, тобто будь-які матеріальні об'єкти, в яких вчиняються розпусні дії (житловий будинок, квартира чи їх частина, різноманітні нежилі (підвали, горпища), виробничі (лазня, лікарський чи масажний кабінет) приміщення, транспортні засоби (каюти суден, вагони, салони автобусів чи літаків), намети, курені тощо Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / [Александров Ю.В., Дудоров О.О., Клименко В.А. та ін.]; за ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. - К.: Юридична думка, 2004. - С. 386.).

Наприклад, вироком Печерського районного суду міста Києва від 7 лютого 2011 року ОСОБУ_12 та ОСОБУ_13 було засуджено, зокрема, за ч. 2 ст. 302 КК України. Було встановлено, що ОСОБА_12, за попередньою змовою зі ОСОБА_13, домовився з ОСОБА_16 про оренду квартири АДРЕСА_5, яка належить на праві власності її родичам, з орендною платою 1500 грн. щомісячно. З метою прикриття дійсної цілі оренди квартири та своїх анкетних даних, ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_16, що його звуть ОСОБА_17, а квартиру він буде орендувати для проживання в ній разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_21. Після передачі ОСОБА_16 приміщення вищевказаної квартири ОСОБА_12, останній, за попередньою змовою зі ОСОБА_13, продовжуючи свої дії направлені на створення та утримання місця розпусти, надав вказану квартиру ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_17 та іншим невстановленим слідством особам жіночої статі, які там в подальшому займались проституцією. В результаті функціонування даного місця розпусти ОСОБА_12 та ОСОБА_13 від осіб, які там займались проституцією, отримували винагороду в розмірі 50 % від суми коштів, які сплачували клієнти за отримання послуг сексуального характеру. Для отримання даних коштів, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 періодично, в залежності від інтенсивності надання послуг, приїздили за адресою: АДРЕСА_5, де й отримували грошову винагороду Єдиний державний реєстр судових рішень України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Search?sort=False.. Очевидно, що в даному випадку місцем розпусти виступає квартира.

І останнім складом злочину цієї групи є сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією (ст. 303 КК України). Преамбула до Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами від 2 грудня 1949 року (УРСР приєдналася 15 листопада 1954 року Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами від 2 грудня 1949 року [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.) вказує, що проституція і зло, яке супроводжує її, яким є торгівля людьми, що має на меті проституцію, несумісні з гідністю і цінністю людської особи і загрожують добробуту людини, сім'ї і суспільства. В продовження такої думки І.О. Бандурка зазначає, що проституція «приводить до деградації нації, перетворює людей на «живий товар» Бандурка І.О. Декриміналізація проституції - окремі мотиви / Ірина Олександрівна Бандурка // Наше право. - 2005. - № 2. - С. 51..

Відповідно до ст. 1 цього міжнародного акта сторони в цій Конвенції зобов'язуються накладати кару на кожного, хто для вдоволення похоті іншої особи:

1) зводить, умовляє або спокушає з метою проституції іншу особу, навіть за згодою цієї особи;

2) експлуатує проституцію іншої особи, навіть за згодою цієї особи.

Тобто, безпосереднім об'єктом цього складу злочину є суспільні відносини в частині забезпечення задоволення статевих потреб осіб на основі особистої симпатії, недопущення їх задоволення виключно за винагороду. Додатковим об'єктом ж цього складу злочину є статева свобода, а також здоров'я особи, власність.

Так, вироком Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2010 року ОСОБУ_2 засуджено за ч. 2 ст. 303 КК України. За обставинами справи ОСОБА_2, працюючи адміністратором стриптиз-бару готельно-ресторанного комплексу «Ранчо Вілд Вест», який розташований в АДРЕСА_2, з метою отримання прибутку за рахунок організації надання платних сексуальних послуг особами жіночої статі, та виконуючи дії спрямовані на досягнення своєї злочинної мети, втягнула в зайняття проституцією в період з грудня 2009 року до 30 січня 2010 року за грошову винагороду, контролювала та забезпечувала зайняття проституцією громадянок ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на території вказаного закладу, підшукуючи клієнтів для задоволення сексуальних потреб та надаючи відповідні приміщення Єдиний державний реєстр судових рішень України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Search?sort=False..

Отже, злочини, передбачені статтями 301, 302, 303 КК України, посягають на суспільні відносини в частині забезпечення нормальних уявлень, виховання, способів задоволення статевих потреб, врешті, нормального статевого укладу життя. У складах злочинів, передбачених статтями 301, 302 КК України, обов'язковими ознаками є предмет.

Четвертою умовно виділеною групою злочинів проти моральності є ті, що посягають на суспільні відносини, які забезпечують нормальний розвиток неповнолітніх (ч. 2 ст. 299; ч. 2, 3 ст. 300; ч. 2, 3 ст. 301; ч. 3 ст. 302; ч. 3, 4 ст. 303; ст. 304 КК України). Слушно зазначається у літературі, що людина не народжується одразу особою, для цього потрібно тривалий процес фізичного, розумового та морального становлення Лохвицкий А. Курс руського уголовного права. - СПб, 1967. - С. 93.. Оскільки процес формування особи з самого початку є соціальним, зрозуміло, що він залежить і від «бажання» суспільства створити цього суб'єкта Бурдін В.М. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні: Монографія / Володимир Миколайович Бурдін. - К.: Атіка, 2004. - С. 24.. С.П. Репецький взагалі висловлює думку, що «назріла потреба у введенні в науку кримінального права поняття «спеціальний потерпілий», яким у злочинах проти суспільної моральності може бути неповнолітня особа або малолітня особа» Репецький С.П. Суспільна моральність як об'єкт кримінально-правової охорони: автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право” / Сергій Петрович Репецький. - К., 2010 - С. 13..

З метою захисту морального та фізичного життя неповнолітніх Закон України «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада 2003 року № 1296-IV Про захист суспільної моралі: Закон України від 20 листопада 2003 року № 1296-IV (із змінами і доповненнями) [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua. забороняє:

- втягнення неповнолітніх у діяльність з виробництва й обігу продукції сексуального чи еротичного характеру, порнографічних матеріалів, надання послуг, а також організації й проведення видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру;

- розповсюдження продукції сексуального чи еротичного характеру, порнографічних матеріалів, надання послуг і проведення видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру серед неповнолітніх;

- використання образів неповнолітніх у будь-якій формі в продукції сексуального чи еротичного характеру і проведенні видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру;

- виготовлення (виробництво), зберігання, реклама, розповсюдження, придбання продукції, що містить дитячу порнографію, ввезення, вивезення, транзит через територію України, поштова пересилка такої продукції;

-пропонування або надання доступу до продукції, що містить дитячу порнографію.

Логічно такий стан речей обумовлює законодавчу тенденцію посиленої кримінально-правової охорони суспільних відносин, що забезпечують нормальний розвиток, становлення неповнолітніх, їх соціалізацію. Принагідно варто зазначити, що у кримінальних законах багатьох держав є окремі структурні підрозділи, що забезпечують кримінально-правовою охороною нормальний розвиток неповнолітніх Хавронюк М.І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації. Монографія / М.І. Хавронюк. - К.: Юрисконсульт, 2006. - С. 880-891.. При цьому науковці дійшли до висновку, що кримінальне законодавство таких держав більш послідовно та компактно підходить до захисту інтересів сім'ї та молоді Пономарев П. Уголовно-правовые средства защиты интересов семьи: зарубежный опыт / Пономарев П., Ильяшенко А. // Уголовное право. - 2002. - № 4. - С. 34-36.. У КК України відповідні кримінально-правові норми несистематизовані (див. Розділ 3.2. Злочини проти моральності в статтях інших розділів Особливої частини КК України), однак посягають, власне, на моральність в частині забезпечення нормального розвитку неповнолітніх.

В першу чергу, йдеться про самостійний склад злочину, передбачений ст. 304 КК України, що вказує на втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми. При цьому преамбула Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність» від 27 лютого 2004 року № 2 вказує що втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність посягає на основи суспільної моралі у сфері розвитку і виховання молодого покоління, згубно впливає на молодих людей, створює для них спотворені орієнтири, прищеплює асоціальні ідеї, аморальні погляди й навички, істотно впливає на рівень злочинності неповнолітніх Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2004 року № 2 (із змінами і доповненнями) [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua..

Для кращого розуміння того, яким чином заподіюється шкода нормальному розвитку, становленню особистості неповнолітнього, з'ясуємо значення терміну «втягувати». Так, термін означає «вовлекать кого-то во что, против прямой воли его; соблазнять, привыкать, приучаться» Словинк Даля http://vidahl.agava.ru/cgi-bin/dic.cgi?p=26&t=4236. П. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність» від 27 лютого 2004 року № 2 вказує, зокрема, що за змістом закону під втягненням неповнолітнього у злочинну діяльність треба розуміти певні дії дорослої особи, вчинені з будь-яких мотивів і пов'язані з безпосереднім впливом на неповнолітнього з метою викликати у нього рішучість взяти участь в одному чи декількох злочинах Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2004 року № 2 (із змінами і доповненнями) [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua. (виділено авт.: П.І.). Тобто неповнолітній, який втягується у злочинну діяльність, повинен розуміти, що він вчиняє саме суспільно небезпечне діяння; у нього повинна виникнути рішучість взяти участь саме у злочині. При використанні ж таких осіб останні не усвідомлюють характеру вчинюваних діянь, а, слідом це не заподіює шкоди процесу їх соціалізації. А тому обґрунтованою видається позиція М.Н. Становського про необхідність встановлення суб'єктивного ставлення неповнолітнього до вчинюваних діянь Становский М.Н. Назначение наказания / М.Н. Становский. - СПб., 1999. - С. 255-256.. В тих випадках, коли неповнолітній сприймає діяння не як злочинні, а як, наприклад, дружній обов'язок, вчинене слід оцінювати як використання малолітнього для вчинення злочину. А якщо неповнолітній усвідомлює суспільно небезпечний (злочинний) характер вчинюваного ним діяння, то має місце втягнення у злочинну діяльність.

Наприклад, вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 6 квітня 2011 року ОСОБУ_1 засуджено за ч. 2 ст. 304 КК України. Зокрема, ОСОБА_1 26 липня 2010 року біля 10 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходившись на подвір'ї АДРЕСА_2 ОСОБА_2, з метою таємного викрадення чужого майна, достовірно знаючи про те, що в кишені кофти ОСОБА_2 в носовій хустині знаходяться грошові кошти, допомагаючи немічній ОСОБА_2 пересуватися та підтримуючи її під руку, з метою втягнення малолітнього у злочинну діяльність, сказав своєму малолітньому племіннику ОСОБА_3 дістати з кишені ОСОБА_2 носову хустинку з грошима та віднести в хату. Малолітній ОСОБА_3 виконав вказівку ОСОБА_1, дістав з кармана ОСОБА_2 хустинку з грошима та відніс в житлову кімнату будинку ОСОБА_2 Єдиний державний реєстр судових рішень України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Search?sort=False.. Очевидно, що малолітній усвідомлювава, що незаконно заволодів грішми, а тому дії винного правильно кваліфікованя як втягнення малолітнього у злочинну діяльність.

Аналогічно і при втягненні у іншу антигромадську діяльність - у неповнолітнього повинна виникати рішучість взяти участь у такій діяльності. Так, відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність” від 27 лютого 2004 року № 2 під втягненням у пияцтво (слід розуміти умисне схиляння неповнолітнього у будь-який спосіб до систематичного вживання спиртних напоїв, збудження у нього такого бажання (спільне вживання спиртних напоїв, умовляння їх вжити, пригощання ними, дарування, розрахунок ними за виконану неповнолітнім роботу тощо). Той факт, що неповнолітній, незважаючи на такі дії, не вживав спиртних напоїв, так само як і ступінь його сп'яніння, на кваліфікацію дій винної особи не впливають. Поодинокий випадок доведення неповнолітнього до стану сп'яніння тягне адміністративну відповідальність за ст. 180 Кодексу України про адміністративні правопорушення Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2004 року № 2 (із змінами і доповненнями) [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua..

Втягнення у заняття жебрацтвом - це умисне схиляння неповнолітнього у будь-який спосіб до систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб як самостійно неповнолітнім, так і спільно з дорослими особами. Під втягненням у заняття азартними іграми розуміється умисне схиляння неповнолітнього у будь-який спосіб до систематичної гри на гроші чи інші матеріальні цінності, при якій виграш залежить від випадковості (у карти, рулетку, “наперсток” та ін.).

Вживання спиртних напоїв, заняття жебрацтвом або азартними іграми визнаються систематичними, якщо вчинюються не менше трьох разів протягом нетривалого часу.

Безспірним є той факт, що втягнення неповнолітніх осіб у злочинну чи антигромадську діяльність є античинником процесу нормальної соціалізації.

Окрім складу злочину, передбаченого ст. 304, у Розділі XII Особливої частини КК України містяться ще низка складів злочинів, де потерпілим в якості кваліфікуючої ознаки названо неповнолітню чи малолітню особу, а саме:

- знущання над тваринами, що відносяться до хребетних, вчинене із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також нацькування зазначених тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, вчинені у присутності малолітнього (ч. 2 ст. 299 КК України);

- збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію (ч. 2 ст. 300 КК України);

- примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію (ч. 3 ст. 300 КК України);

- збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру (ч. 2 ст. 301 КК України);

- примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм порнографічного характеру (ч. 4 ст. 301 КК України);

- створення або утримання місць розпусти і звідництво, вчинені із залученням неповнолітнього (ч. 3 ст. 302 КК України);

- сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією, вчинені щодо неповнолітнього чи малолітнього (ч. 3, 4 ст. 303 КК України).

Так, в частині формування статевих уявлень неповнолітніх О.П. Рябчинська зазначає, що «діти та підлітки знаходяться у такому періоді, який характеризується значними біологічними змінами в організмі дитини, що відбиваються на її психічному стані. Саме в цей період в них з'являється направлена цікавість питаннями, які стосуються сексуальної сфери життя людини, починають формуватися стереотипи сексуальної поведінки…І саме тому на цьому етапі дуже важливо допомогти майбутній жінці чи чоловікові сформувати правильне уявлення про сферу статевої моралі» Рябчинська О.П. Законодавче забезпечення захисту прав дітей від сексуальної експлуатації: тенденції розвитку та вдосконалення / О.П. Рябчинська // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2001. - № 3. - С. 193-194..

Отож, загалом встановлення посиленої кримінальної відповідальності за такі діяння щодо неповнолітніх (малолітніх) пояснюється тим, що такі посягання виступають чинниками, які обумовлюють неправильний процес формування їх моральних установок та особистості загалом.

В цілому ж, проведений аналіз об'єктів складів злочинів проти моральності, передбачених у Розділі ХІІ Особливої частини КК України, показав, що їх безпосередні об'єкти різняться, оскільки відповідні злочини посягають на різні сфери (аспекти) моральності як їх родового об'єкта, при цьому деформуються духовно-етичні цінності суспільства, насаджується бездуховність, відбувається деградація особистості, що знижує загальний рівень культури суспільства, чиниться негативний вплив на свідомість особи, її психофізіологічний стан, пробуджуються низькі інстинкти і нахили; порушується повноцінний процес формування дітей, чиниться негативний вплив на моральний, фізичний, психічний розвиток та виховання неповнолітніх тощо.

3.2 Злочини проти моральності в статтях інших розділів Особливої частини КК України

У розділі 3.1. «Злочини проти моральності, передбачені розділом ХІІ Особливої частини КК України» вказувалося, що хоча моральність є самостійним об'єктом кримінально-правової охорони, однак окремі склади злочинів, що посягають на неї, знаходяться за межами Розділу ХІІ Особливої частини КК України. А тому система злочинів цього Розділу є «неповною і потребує певного удосконалення» Кучанська Л.С. Поняття та система злочинів проти моральності у кримінальному праві України: автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право” / Лариса Степанівна Кучанська. - К., 2007. . Питання системи злочинів проти моральності розглядали, зокрема, В.В. Вітвицька Вітвицька В.В. Кримінологічні проблеми попередження злочинних посягань на моральний і фізичний розвиток неповнолітніх: автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право” / В.В. Вітвицька. - К., 2002. - 24 с., Л.С. Кучанська Кучанська Л.С. Поняття та система злочинів проти моральності у кримінальному праві України: автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право” / Лариса Степанівна Кучанська. - К., 2007. - С. 11., Н.О. Семчук Семчук Н.О. Злочини проти моральності у сфері розвитку неповнолітніх / Наталя Олександрівна Семчук [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.lex-line.com.ua/?go=full_article&id=776..

Так, у дисертаційному дослідженні Л.П. Кучанська проаналізувала систему злочинів проти моральності у кримінальному праві України. За результатами автор резонно пропонує доповнити систему злочинів проти моральних устоїв суспільства такими злочинами, як:

1) осквернення релігійних святинь (ст. 179 КК України);

2) посягання на здоров'я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів (ст. 181 КК України);

3) розбещення неповнолітніх (ст. 155 КК України);

4) статеві зносини з особою, яка недосягла статевої зрілості (ст. 156 КК України);

5) злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (ст. 166 КК України) Кучанська Л.С. Поняття та система злочинів проти моральності у кримінальному праві України: автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право” / Лариса Степанівна Кучанська. - К., 2007. - С. 11..

Зрозуміло, що метод підтвердження чи спростування висновків (інших науковців) не є бездоганним, проте дасть можливість побачити слабкі місця у наукових підходах, а, врешті, знайти закономірності можливості віднесення тих чи інших складів злочинів до посягань проти моральності. А тому розглянемо послідовно обґрунтованість таких висновків.

Отже, перший склад злочину, який Л.С. Кучанська пропонує відносити до посягань на моральність є незаконне утримування, осквернення чи знищення релігійних святинь (ст. 179 КК України). Ст. 35 Конституції України закріплює право на свободу світогляду та віросповідання. В розвиток даного конституційного положення Закон України «Про свободу совісті та віросповідання» від 23 квітня 1991 року № 987-ХІІ вказує, що кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання Про свободу совісті та віросповідання: Закон України від 23 квтіня 1991 року № 987-ХІІ (із змінами і доповненнями) [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.. Вочевидь, що при незаконному утримуванню, осквернення або знищенні релігійних святинь, в першу чергу, порушується вказане конституційне право на свободу віросповідання. Хоча, зрозуміло, що таке посягання може і заподіювати додатково шкоду суспільним відносинам моральності.

Видається, такий підхід О.П. Рябчинської не до кінця обґрунтований. Як мінімум, незрозуміло, чому тоді автор не віднесла до злочинів проти моральності пошкодження релігійних споруд чи культових будинків (ст. 178 КК України). Дослідниця не враховує загального положення про те, що моральність є підґрунтям, на якому базуються закони, і саме тому вона є об'єктом правової охорони держави. Так, В.С. Копаєв зазначає, що міцність правового регулювання здебільшого визначається тим, в якій мірі норми моралі стали частиною законодавства. Право є дійсно міцним лише тоді, коли його норми містять у собі моральні цінності, що є показником рівня розвитку країни та цивілізованого суспільства Копаев В.С. Мораль и ее влияние на современное российское право / В.С. Копаев // Юрист. - 1998. - № 10. - С. 15.. Тобто, абсолютна більшість злочинів (в ідеалі - усі) одночасно порушують суспільні відносини моральності. Однак, визнання моральності основним безпосереднім об'єктом кримінально-правової охорони можливе, коли злочинне посягання спрямоване на порушення відповідних моральних норм, принципів, заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди не конкретній особі, а суспільству, яке продукує такі відносини моральності, визначає їх зміст.

Ще одним складом злочину, який пропонується відносити до таких, що посягають на моральність, є організація або керівництво групою, діяльність якої здійснюється під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів і поєднана із заподіянням шкоди здоров'ю людей або статевою розпустою (ч. 1 ст. 181 КК України). Таке посягання, виходячи із його місця у кримінальному законі (Розділ V Особливої частини КК України), відноситься до злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина. Однак, сумнівно, чи порушуються у цьому випадку права людини. Скоріше навпаки - особа використовує своє право на свободу віросповідання для «прикриття» незаконної, антиморальної діяльності. Так, П.П. Андрушко при аналізі цього складу злочину вказує, що його основним безпосереднім об'єктом є встановлений порядок проповідування релігійних віровчень та виконання (відправлення) релігійних обрядів Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: книга друга / [за заг. ред. В.Г. Гончаренка, П.П. Андрушка]. - К.: А.С.К., 2005. - С. 504.. Очевидно, що автор не визнає безпосереднім об'єктом відповідні права, хоча, виходячи із місця злочину у цьому Розділі, так повинно було б бути.

Видається, що такий склад злочину повинен бути віднесений до злочинів проти моральності, оскільки порушує, в першу чергу, суспільні відносини в частині забезпечення мирного співжиття членів суспільства та нормального статевого укладу. А додатковим безпосереднім слід визнавати здоров'я людей, статеву свободу і статеву недоторканість, в ч. 2 цієї статті -також і нормальний розвиток неповнолітніх. Отже, віднесення посягання на здоров'я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів (ст. 181 КК України) є обґрунтованим.