Правова організація працевлаштування громадян

Підприємства, незалежно від форм власності, їх службові особи сприяють: проведенню державної політики зайнятості на основі додержання законодавства про працю, а також прий-нятих відповідно до нього умов, договорів та угод; організації професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфі-кації працівників, професійного перенавчання тих, хто підля-гає вивільненню з виробництва; працевлаштуванню визначе-ної місцевою державною адміністрацією кількості осіб, які по-требують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці.

Підприємства, що активно сприяють розв'язанню проблем зайнятості населення в регіоні, одержують певні пільги щодо податків та інших платежів до бюджету, які частково або по-вністю компенсують витрати, пов'язані з прийняттям на робо-ту додаткової кількості працівників. Проблеми зайнятості під-приємства можуть розв'язувати шляхом створення додаткових робочих місць для працевлаштування чи організації оплачува-них громадських робіт або використання понад встановлену квоту праці осіб, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці.

За квотами, що встановлені органами місцевої державної адміністрації та виконавчими комітетами відповідних Рад народних депутатів, органи державної служби зайнятості направ-ляють на ці підприємства громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підго-товки. Органи державної служби зайнятості за дорученням під-приємств укладають договори з громадянами про їх працев-лаштування з попереднім, якщо це необхідно, професійним навчанням, оплативши вартість проїзду, добові, а також нада-ють допомогу при переїзді на нове місце проживання та робо-ти за рахунок коштів підприємств. Підприємства, розташовані на території регіону, незалеж-но від відомчої підпорядкованості, щомісячно в повному об-сязі подають державній службі зайнятості інформацію про на-явність вільних робочих місць (вакантних посад) і у десятиден-ний строк -- про всіх прийнятих працівників.

Відповідно до Указу Президента України від ЗО грудня 1995 р. ряд повноважень державної виконавчої влади було делеговано головам та очолюваним ними виконавчим комітетам сільських, селищних і міських Рад. Зокрема, головам і виконавчим комі-тетам передано право контролювати подання підприємствами всіх форм власності даних про наявність вільних робочих місць (посад), організовувати інформування населення про потребу підприємств всіх форм власності у працівниках, розробляти і затверджувати перспективні і поточні програми зайнятості та заходи щодо соціальної захищеності різних груп населення від безробіття, організовувати їх виконання, а також проведення оплачуваних громадських робіт для осіб, зареєстрованих як без-робітні.

При вивільненні працівників у зв'язку із змінами в органі-зації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорга-нізацією або перепрофілюванням підприємств, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, незалежно від форм власності, повідомляють про це не пізніше як за два місяці в письмовій формі державній службі зайнятості, вказуючи підста-ви і строки вивільнення, найменування професій, спеціаль-ностей, кваліфікації, розмір оплати праці. У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого пра-цівника. Ці кошти зараховуються у державний фонд сприяння зайнятості і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціальному захисту вивільнюваних пра-цівників. Державна служба зайнятості має право вносити пропозиції до місцевої державної адміністрації та відповідної Ради народних депутатів про припинення на строк до шести місяців рішення підприємств про вивільнення працівників у разі утруднення їх наступного працевлаштування з одночасною частковою або повною компенсацією витрат підприємств, викликаних цією відстрочкою. Активна роль у розробці державної політики зайнятості, реалізації і контролі за заходами по її забезпеченню належить також профспілкам. В усіх країнах профспілки вважають без-робіття соціальним злом. Права і повноваження професійних спілок щодо забезпе-чення захисту громадян від безробіття та його наслідків ви-значаються колективним договором, державною та терито-ріальними угодами профспілок з органами державного уп-равління та об'єднаннями підприємств (роботодавців) відповідно до чинного законодавства. Так, Генеральною угодою на 1997-- 1998 роки поставлена мета зберегти для вивільнюваних праців-ників рівень додаткових гарантій для окремих категорій населен-ня та особливі гарантії працівникам, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. При здійсненні структурної перебудови передбачити заходи для перерозподілу трудових ресурсів у суспільному виробництві, в тому числі на користь перспективних та стратегічно необхідних галузей еко-номіки. Для урегулювання проблем масового вивільнення працівників сторони домовилися передбачати надзвичайні за-ходи щодо забезпечення зайнятості та соціального захисту насе-лення у разі, якщо масштаби безробіття вийдуть за межі, виз-начені Державною програмою зайнятості населення. Передбачалась також підготовка узгоджених з профспілка-ми змін до чинного законодавства щодо врегулювання пробле-ми часткового безробіття і соціального захисту частково безро-бітних.

З метою забезпечення продуктивної зайнятості населення та соціальних гарантій у разі безробіття за участю профспілко-вих об'єднань розробити довгострокову програму зайнято-сті населення України та концепцію розвитку ринку праці з урахуванням проведення структурної перебудови економіки, приватизації, інвестиційної та податкової політики Професійні спілки, органи державного управління, влас-ники підприємств проводять спільні консультації з проблем зайнятості населення. Повинна удосконалюватись також сис-тема інформаційного забезпечення вивчення та аналізу стану ринку праці на основі об'єктивного прогнозування його роз-витку. При укладенні Генеральної угоди сторони заявили, що в умовах переходу до ринкової економіки договірне регулювання суспільно-економічних процесів на принципах соціального парт-нерства є об'єктивною необхідністю.

Поняття безробітного і його правове становище

При переході до ринкової економіки важливою проблемою є гарантованість державою кожному громадянинові права на працю. Закон України «Про зайнятість населення» захищає, але не рятує від безробіття. Він тільки уводить нас у новий світ, в якому держава, гарантуючи працевлаштування, але не змігши його здійснити, призначає і виплачує матеріальну допомогу.

Гарантія державою права на працю полягає у проведенні певної соціальної політики, спрямованої на створення робочих місць і надання їх тим, хто шукає роботу і бажає працювати. Держава повинна намагатись забезпечити усіх працездатних громадян роботою. Найстрашнішим злом для людини є усві-домлення своєї непотрібності суспільству. Тому законодавчо мають бути визначені заходи, реалізуючи які держава могла б проводити політику повної зайнятості.

Суспільство не повинне миритись з безробіттям, відкупля-тись матеріальною допомогою від людей, які залишились за межами підприємства. Допомога -- це вже на крайній випадок, коли використані всі можливості і влаштувати безробітного на роботу не вдається. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість насе-лення» безробітними визнаються працездатні громадяни пра-цездатного віку, як такі, що не мають заробітку або інших пе-редбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості, шукають роботу, готові та здатні приступити до неї. Працездатним вважається вік у жінок від 16 до 55 років, у чоловіків -- від 16 до 60 років. Не можуть бути визнані безробітними громадяни віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, реоргані-зацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства або ско-роченням чисельності чи штату. У разі неможливості надати безробітному підходящу роботу йому може бути запропоновано пройти професійну підготовку або підвищити свою кваліфікацію. Тому не можуть бути виз-нані безробітними особи, які вперше шукають роботу і не ма-ють професії (спеціальності), в тому числі випускники загаль-ноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тим-часового характеру. Не можуть бути визнані безробітними громадяни, які ма-ють право на пенсію, а також особи, які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як таких, що шукають роботу. При цьому вони втра-чають право на надання їм статусу безробітного строком на три місяці з подальшою перереєстрацією.

Зареєстровані службою зайнятості громадяни набувають статусу безробітного у випадку, коли протягом семи календарних днів з дня реєстрації їм не було запропоновано підходящої ро-боти. Рішення про надання громадянину статусу безробітного приймається керівником центру зайнятості, де громадянин за-реєструвався як такий, що шукає роботу.

Громадянин, визнаний безробітним, має право на допо-могу по безробіттю. Допомога надається з восьмого дня після реєстрації громадянина у державній службі зайнятості до ви-рішення питання про його працевлаштування, але не більше 360 календарних днів протягом двох років; для осіб передпенсійного віку -- до 720 календарних днів, а громадянам, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше шести місяців) перерви, та громадянам, які вперше шукають роботу, допомога по безробіттю виплачується не більше 180 ка-лендарних днів. Громадянам, зареєстрованим на загальних підставах в дер-жавній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, визна-ними безробітними, допомога по безробіттю виплачується у розмірі не менше 50 відсотків середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області за ми-нулий місяць, і не нижче встановленого законодавством роз-міру мінімальної заробітної плати, якщо громадянин протягом 2 місяців, що передували початку безробіття, працював не менше 26 календарних тижнів. У всіх інших випадках, включа-ючи громадян, які шукають роботу вперше або після тривалої, більше шести місяців, перерви, допомога по безробіттю вста-новлюється у розмірі не нижче розміру мінімальної заробітної плати. Працівникам, трудовий договір з яким було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквіда-цією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, ско-роченням чисельності або штату працівників, і військовослуж-бовцям, звільненим з військової служби в зв'язку із скорочен-ням чисельності або штату без права на пенсію, за умови їх реєстрації в службі зайнятості протягом семи календарних днів після звільнення як таких, що шукають роботу, надається до-помога по безробіттю у розмірі 100 відсотків середньої заробіт-ної плати за останнім місцем роботи протягом 60 календарних днів, 75 відсотків -- протягом 90 календарних днів і 50 відсотків -- протягом наступних 210 календарних днів, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному гос-подарстві відповідної області за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати.

На період професійного перенавчання з відривом від ви-робництва за працівниками зберігається по новому місцю ро-боти середня заробітна плата за попереднім місцем роботи. Працівникам, звільненим з роботи у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, надається право на достроко-вий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законо-давством строку, якщо вони мають встановлені законодавством про пенсійне забезпечення необхідний загальний трудовий стаж, у тому числі на пільгових умовах. Витрати, пов'язані із достро-ковим виходом на пенсію, здійснюються за рахунок коштів Пен-сійного фонду України з наступним відшкодуванням цих вит-рат із державного фонду сприяння зайнятості населення. Громадянам, зареєстрованим у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, і безробітні, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноважено-го ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, в період професійної підготовки і перепідготовки виплачується ма-теріальна допомога в розмірі 75 відсотків їх середньої заробіт-ної плати за останнім місцем роботи, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відпо-відної області за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати. Якщо громадяни зареєстровані у державній службі зайня-тості як такі, що шукають роботу, на загальних підставах, до-помога по безробіттю виплачується з восьмого дня після реєст-рації, але не більше 360 календарних днів протягом двох років. Для осіб передпенсійного віку (чоловікам по досягненні 58 років, жінкам -- 53 років) допомога по безробіттю виплачується до 720 календарних днів. Громадянам, які бажають відновити тру-дову діяльність після тривалої, більше шести місяців, перерви, а також громадянам, які вперше шукають роботу, допомога по безробіттю виплачується не більше 180 календарних днів.

Цим громадянам гарантується виплата допомоги по безро-біттю у розмірі не менше 50 відсотків середньої заробітної пла-ти за попереднім місцем роботи, але не більше середньої заро-бітної плати, що склалася в народному господарстві відповід-ної області за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, якщо громадянин протягом 12 місяців, що передували початку без-робіття, працював не менш 26 календарних тижнів. У всіх інших випадках виплати допомоги по безробіттю, включаючи громадян, які шукають роботу вперше або після тривалої перерви більше шести місяців, допомога виплачується у розмірі не нижче встановленого законодавством розміру мі-німальної заробітної плати. Громадянам, які звільнились з підприємств не у зв'язку із змінами у виробництві і праці, скороченням чисельності та штату працівників, а з інших причин, або які вперше шукають робо-ту, тривалий час, більше шести місяців, не працюють, або за-кінчили навчання у професійно-технічних і вищих закладах ос-віти, звільнилися зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, зареєстрованим у державній службі зай-нятості як такі, що шукають роботу, і безробітні, у період про-фесійної підготовки і перепідготовки виплачується матеріальна допомога у розмірі допомоги по безробіттю, передбаченої для цієї категорії громадян. Виплата допомоги по безробіттю може відкладатись на строк до трьох місяців і припинятись на строк до трьох місяців. При-пинятись допомога по безробіттю і матеріальна допомога може у разі працевлаштування безробітного; поновлення безробіт-ного на роботі за рішенням суду; вступу до навчального закла-ду на навчання з відривом від виробництва; проходження про-фесійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості; призову на стро-кову військову або альтернативну (невійськову) службу; набран-ня законної сили вироком суду про позбавлення волі або на-правлення на лікування до лікувально-трудового профілакто-рію; отримання права на пенсію; переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість (район, місто); закінчення стро-ку їх виплати; одержання допомоги по безробіттю або матері-альної допомоги по безробіттю обманним шляхом; подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку; подання до державної служ-би зайнятості письмової заяви про відмову від послуг держав-ної служби зайнятості; смерті безробітного.

Відкладатись на строк до трьох місяців допомога по безро-біттю може у разі надання громадянину відповідно до встанов-леного порядку вихідної допомоги та інших виплат при вивіль-ненні з підприємств, що забезпечують часткову чи тимчасову компенсацію втраченого заробітку, крім державної допомоги сім'ям з дітьми та допомоги, виплачуваної з громадських фондів; звільнення з дисциплінарних підстав розірвання трудового до-говору (систематичне невиконання працівником без поважних причин покладених на нього трудових обов'язків, прогул без поважних причин, поява на роботі в нетверезому стані, вчи-нення за місцем роботи розкрадання майна власника, однора-зове грубе порушення трудових обов'язків керівним працівни-ком), а також у зв'язку з втратою довір'я та вчинення праців-ником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи; порушення грома-дянином у період пошуку роботи та безробіття обов'язку спри-яти своєму працевлаштуванню відповідно до рекомендацій пра-цівників держаної служби зайнятості; звільнення громадянина з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин. Виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю може припинятись на строк до трьох місяців у разі відмови громадянина від двох пропозицій підходящої ро-боти; приховування від державної служби зайнятості відомос-тей про працевлаштування на тимчасову роботу в період одер-жання допомоги по безробіттю; порушення громадянином умов і строків його реєстрації як безробітного; перереєстрації як без-робітного; перереєстрації безробітного, який був знятий з об-ліку за невідвідування центру зайнятості більше місяця без по-важних причин та не сприяв своєму працевлаштуванню; відмови від роботи за спеціальністю, набутою після перенавчання за направленням служби зайнятості; припинення у навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки без поваж-них причин.

Строк, на який припиняється виплата допомоги по безроб-іттю або матеріальної допомоги по безробіттю, зараховується до загального періоду виплати допомогу, що виплачуються гро-мадянам, зареєстрованим у державній службі зайнятості на за-гальних підставах, і матеріальної допомоги після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю.

Матеріальна допомога по безробіттю може бути призначе-на безробітному після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю тривалістю 180 календарних днів у розмірі до 75 відсотків встановленої законодавством мінімальної заробіт-ної плати за умови, що середньомісячний сукупний дохід на члена сім'ї не перевищує встановленого законодавством нео-податковуваного мінімуму доходів громадян.

У разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, членам сім'ї безробітного або особі, яка здійсню-вала поховання, виплачується допомога на поховання. Кожному з членів сім'ї, які перебувають на утриманні без-робітного, а також громадянам, у яких закінчився строк випла-ти допомоги по безробіттю, надається одноразова матеріаль-на допомога. Порядок надання матеріальної допомоги по без-робіттю та порядок виплати безробітним матеріальної допомоги та допомоги на поховання визначено Положенням, що затвер-джене постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. № 578. Кожний із членів сім'ї, який перебуває на утриманні безро-бітного, а також громадяни, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіт-тю, можуть одержати одноразову матеріальну допомогу в розмірі 50 відсотків установленої законодавством мінімальної заробіт-ної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім'ї безробітного не перевищує встановленого законо-давством неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Одноразова матеріальна допомога може надаватися не більше двох разів протягом календарного року. Для одержання одноразової матеріальної допомоги громадянин повинен пода-ти до центру зайнятості письмову заяву, довідку про склад сім'ї та довідку про доходи кожного члена сім'ї за три місяці, що передують поданню заяви.

Для стимулювання зайняття безробітними підприємниць-кою діяльністю їм може бути надана безпроцентна позика за рахунок державного фонду сприяння зайнятості населення. Порядок надання безпроцентної позики безробітним для зай-няття підприємницькою діяльністю регулюється Положенням, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. № 578. Безпроцентна позика надається тільки на підприємницьку діяльність, пов'язану з виробництвом продукції, і може бути використана на придбання обладнання, інструменту, сирови-ни і матеріалів, оренду приміщення, організацію робочих місць та на інші витрати, пов'язані з цією діяльністю. Усі заходи, що вживає держава, спрямовані на зменшення рівня безробіття. Саме рівень безробіття, ступінь використання робочої сили є показником ефективності суспільного вироб-ництва. Тому держава зацікавлена в тому, щоб трудові ресурси використовувались найбільш повно і цілеспрямовано. Система організаційно-правових заходів, що проводиться державними органами зайнятості населення, надає суттєву допомогу грома-дянам у підшуканні їм роботи і тимчасовому матеріальному забезпеченні в період, поки така робота підшукується. Внаслідок звернення громадян до державної служби зайня-тості населення виникають правові відносини по працевлаш-туванню. Вони тривають від моменту такого звернення грома-дянина за направленням на роботу і закінчуються укладенням трудового договору. Саме шляхом реалізації направлення на роботу правові відносини по працевлаштуванню перетворюються у трудові правовідносини.

Висновок

Установка на повну зайнятість диктувала низьку ціну ро-бочої сили, що в свою чергу призводило до низької ефектив-ності праці. Підприємствам було невигідно застосовувати до-рогу і високоефективну техніку, а працівникам -- підвищувати свою кваліфікацію. Фізична праця залишалась основою усіх виробничих процесів. У цих умовах і народився сумний жарт: держава робить вигляд, що вона платить, а працівники роблять вигляд, що вони працюють. З переходом країни до ринкових відносин стала реальністю загроза повній зайнятості. З'явились ознаки безробіття. При цьому її першими жертвами стали далеко не найгірші праців-ники. У своїй більшості це люди з вищою і середньою спеці-альною освітою, переважно жінки, люди передпенсійного віку.

В тому, що освічені і кваліфіковані працівники виявляють-ся непотрібними у першу чергу, ніякого протиріччя законам ринку немає. Ринкові відносини вибраковують не тільки пога-них працівників, а й недієздатні виробничі структури, де мо-жуть бути зайнятими і висококваліфіковані працівники. Це сто-сується науково-дослідних інститутів, конструкторських бюро, підприємств військово-промислового комплексу, машинобуді-вних заводів, які раніше були престижними, багатими, могутні-ми, здатними залучити до роботи кваліфікованих працівників. Можна навіть вважати, що економічна криза елітних органі-зацій -- це розплата за тривалі роки не завжди потрібної і ефек-тивної трудової діяльності за рахунок державної казни.

В нових умовах господарювання стали оцінюватись наслідки відчужуваної праці, а не кількість працюючих. Значно зменши-лась потреба у робочій силі, і це призвело до вивільнення над-лишкової робочої сили. Негативну роль при цьому відіграла і криза в економіці, що викликала значний спад виробництва.

І хоча безробіття стало реальністю, кваліфіковані кадри, як і раніше, потрібні. Але саме кваліфіковані кадри, а не взагалі робоча сила невисокої професійної кваліфікації. Для того щоб полегшити громадянам підшукання роботи, а підприємства забезпечити робочою силою, була створена дер-жавна служба зайнятості. її створення було обумовлене тим, що забезпечення зайнятості і раціональне розміщення трудо-вих ресурсів мають не тільки соціально-економічне, а й глибо-ке політико-юридичне значення. Зайнятість є економічним поняттям, оскільки вона стано-вить один з основних елементів, що сприяє розвитку еконо-міки кожної країни. Одночасно зайнятість є й гуманітарним поняттям, бо за її допомогою трудящим забезпечується здобут-тя засобів до існування. Зайнятість є також умовою для розвит-ку здібностей і особистості людини. Політико-юридичне значення зайнятості полягає в тому, що «кожна людина має право на працю, на вільний вибір робо-ти, на справедливі і сприятливі умови праці і на захист від безробіття» (ст. 23 Загальної декларації прав людини 1948 р.). Діяльність служби зайнятості визначається Законом Украї-ни від 1 березня 1991 р. «Про зайнятість населення» з наступ-ними змінами та доповненнями.

Список використаної літератури:

1. Трудове право України, В. І. Прокопенко, консум Х. 1998.

2. Венедиктов В. С. Юридическая ответственность по советскому трудовому праву. Уч. Пособие. К. 1989.

3. Відомості Верховної Ради України 1993. №8

4. Прокопенко В. Власник і уповноважений ним орган як суб'єкт трудового права // Право України. 1994. №10

5. Дрижчана С. Аспекти правової природи контракту // Право України 1992.

6. Никитинский В. Контракт в трудовом праве // Советское государство и право. 1991. № 8

7. Эконом. и жизнь -1994, №9, Прил. Ваш партнер №9, стр.7, 8-9.