Предмет, метод цивільного права

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Виды. 1. Исторически все обязательства по признаку основания возникновения делились на 2 группы: договорные; внедоговорные. 2. В зависимости от субъектного состава: односторонние; двусторонние; многосторонние. Закон также допускает перемену лиц в обязательстве (регулируется Главой 17 ГК - уступка требования и перевод долга). 3. Относительно предмета исполнения обязательства: однообъектные (должник обязан совершить в отношении кредитора определённое действие) альтернативные (существует несколько предметов исполнения, из которых сторона (как правило, должник) может выбрать один) - ст. 172 ГК; факультативные (существует только один предмет, но должник вправе заменить его на другой). 4. По характеру взаимосвязи друг с другом: главные (основные); дополнительные (акцессорные). 5. По содержанию: с положительным содержанием; с отрицательным содержанием (воздержание от действия); 6. Личного характера: совершение соответствующего действия лежит непосредственно на участнике обязательства - должнике, и замена этой стороны недопустима. 7. В зависимости от особенности гражданско-правового статуса участвующих в обязательстве лиц: обязательства, связанные с осуществлением предпринимательской деятельности; обязательства с участием граждан - потребителей. 8. По функциональному назначению: регулятивные (как договорные, так и иные обязательства - из правомерных действий) охранительные (обязательства из причинения вреда и из неосновательного обогащения). 9. По направленности: направленные на передачу имущества; направленные на выполнение работ; направленные на оказание услуг; направленные на уплату денег (денежные обязательства) - особые правила: ст.ст. 168-170 ГК. 24. Підстави припинення зобов'язань

Обязательство прекращается по следующим основаниям:

1) надлежащее исполнение (ст. 599 ГК). Представляет собой нормальный способ прекращения обязательства. Кредитор обязан вернуть должнику долговой документ.

2) отступное (ст. 600) Прекращение путем передачи кредитору обусловленной суммы денег или иного имущества, по соглашению сторон.

3) зачёт требований (ст. 601 -603 ГК) Зачёт возможен при наличии 3 условий: встречные требования; срок которого наступил, срок которого не указан или определён моментом востребования («зрелые требования»); однородное требование предметом выступает одинаковое имущество, определённое родовыми признаками (чаще всего - деньги). Является односторонней сделкой - выражается в форме письма или заявления (очень экономически выгоден). Статья 602 ГК перечисляет требования, которые запрещено прекращать зачетом.

4) соглашение сторон (новация) (ст. 604) Соглашение о замене одного обязательства другим (новация) (договор найма - договор купли-продажи; договор купли-продажи - договор займа). Новация прекращает акцессорные соглашения, связанные с первичным обязательством, если иное не предусмотрено законом. Новация не допускается в отношении обязательств, имеющих личностный характер. Новацию следует отличать от замены исполнения и пролонгации договорных отношений.

5) прощение долга (ст. 605) Допускается, если это не нарушает права третьих лиц в отношении имущества кредитора, например, в процессе банкротства кредитора.

6) Совпадение в одном лице должника и кредитора (ст. 606) Возможно при правопреемстве (наследование; реорганизация предприятий).

7) невозможность исполнения (ст. 607) Закон не определяет понятие невозможности исполнения. Указывается только по обстоятельствам, за которые ни одна сторона не отвечает. Теория различает случайную невозможность (в силу причин, не зависящих от воли сторон - непреодолимая сила) и виновную невозможность (обязательство не прекращается, а лишь трансформируется в обязанность возместить причинённый ущерб). Невозможность может быть физической, экономической и юридической.

8) смерть физического лица, ликвидация юридического лица (ст. 608-609) Прекращаются только личностные обязательства (для физического лица), иначе - правопреемство в порядке наследования. Ликвидация предприятия прекращает его обязательства в случае отсутствия правопреемства. Прекращаются обязательства, исполненные ликвидационной комиссией, а также требования, погашенные без исполнения (за отсутствием имущества) и не признанные ликвидационной комиссией. Некоторые обязательства не прекращаются и после ликвидации предприятия - обязательства из причинения вреда и причинения смерти: правила ст. 466 ГК (капитализация на сроки, установленные в решении о возмещении вреда). Кроме того, Гражданский кодекс допускает прекращение обязательства по требованию одной из сторон - как средство оперативного воздействия на правонарушителя.

51. Договір доручення

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного. Договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя.

Характеристика: консенсуальний, двосторонній, як правило оплатний.

Сторони: довіритель та повірений. Ними можуть бути як фізичні так і юридичні особи.

Предмет: юридичні дії, що тягнуть правові наслідки. До них відноситься не тільки угоди, але й інші юридичні дії (підписання документів, прийом товарів та робіт, організація і ведення претензійної роботи, представництво в суді). Ці дії можуть мати однократний чи багатократний характер.

Форма: на загальних правилах.

Обов'язки повіреного: особисто виконати надане йому доручення; виконати дії відповідно до змісту даного йому доручення; повідомляти довірителю за його вимогою всі данні про хід виконання його доручення; після виконання доручення чи при припиненні договору доручення до його виконання негайно повернути довірителю довіреність, строк якої не сплив, та надати звіт про виконання доручення та виправдовувальні документи, якщо це вимагається за умовами та характером доручення; негайно передати довірителю все отримано в зв'язку з виконанням доручення.

Обов'язки довірителя: видати довіреність на здійснення юридичних дій, передбачених угодою; забезпечити повіреного коштами, необхідними для виконання доручення, якщо інше не передбачено договором; відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, якщо інше не встановлено договором; негайно прийняти від повіреного все отримано ним в зв'язку з виконанням доручення; виплатити повіреному плату, якщо вона йому надається.

Договір припиняється у разі: відмови довірителя чи повіреного; смерті довірителя чи повіреного; визнання довірителя чи повіреного недієздатними, обмеження їх дієздатності чи визнання безвісно відсутніми. 26. Договори: поняття, співвідношення із зобов'язанням, зміст

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Содержание договора составляют его условия. Иногда термин «условие договора» заменяют понятием «оговорка». Согласно ч. 1 ст. 628 ГК, стороны имеют право заключить договор, в котором содержатся элементы разных договоров («смешанный договор»). К такому договору применяются положения гражданского законодательства о договорах, элементы которых содержатся в смешанном договоре.

Условия договора можно классифицировать по нескольким основаниям.

1. В зависимости от основания установления, все условия делятся на: 1) оставленные на усмотрение сторон и согласованные ними; 2) императивные требования законодательства.

2. В зависимости от значения их согласования для заключения договора условия делятся на: 1) существенные; 2) обычные; 3) случайные. 1) Существенные условия: существенные условия - это условия, совершенно необходимые для договора и без согласования которых договор не является заключенным. Общее понятие существенных условий содержится в ч. 2 ст. 638 ГК Украины. К существенным условиям законодательство относит: условия, признанные таковыми законом. 2) Обычные (предписываемые) условия - содержатся в законе. Не требуют согласования сторонами и включения в текст договора, поскольку уже императивно урегулированы законодательством (например, Правила перевозок грузов автомобильным транспортом). 3) Случайные (инициативные) условия - устанавливаются самими сторонами, если нет - могут действовать диспозитивные нормы законодательства, обычаи делового оборота или обыкновения.

Недостижение соглашения сторон по хотя бы одному из существенных условий приводит к признанию договора незаключённым.

27. Способи і порядок укладення і зміни договору

Стадии заключения договора: преддоговорные контакты (переговоры) сторон (факультативная стадия); оферта (обязательная стадия); рассмотрение оферты (факультативная стадия); акцепт (обязательная стадия). Договор считается заключенным с момента получения оферентом акцепта. Реальные договоры являются заключенными с момента передачи вещи.

По некоторым договорам момент заключения связан с моментом его государственной регистрации. Однако указанное правило в отношении заключения договора ни в коем случае не является императивом, поскольку подразумевает несколько весьма существенных исключений.

1) правило ст. 638 ГК применяется только к консенсуальным договорам, тогда как для заключения реальных договоров дополнительно требуется передача вещи;

2) в некоторых случаях форма подразумевает не только нотариальное удостоверение, но и государственную регистрацию. Тогда договор, согласно ст. 640 ГК, считается заключенным именно с момента государственной регистрации;

3) особые правила действуют в отношении хозяйственных договоров. Согласно ч. 2 ст. 180 ХК, договор считается заключенным, если сторонами в установленных законом порядке и в форме достигнуто соглашение по всем существенным условиям.

Не допускается односторонний отказ от обязательства и одностороннее изменение его условий. Как общее правило, договор может быть расторгнут досрочно только по соглашению сторон, если иное не предусмотрено законом или договором.

Однако Гражданский кодекс предусматривает в некоторых случаях возможность расторжения договора в одностороннем порядке. 1. Соглашение сторон - основание для прекращения обязательства (новация). Общее правило - при расторжении (изменении) договора по соглашению сторон должен применяться порядок, а также соблюдаться требования о форме договора, идентичные порядку и требованиям первоначально заключенного договора. Соглашение об изменении (расторжении) договора следует отличать от соглашения об отступном. При отступном моментом прекращения договора будет момент фактической передачи контрагенту отступного (имущества). Отступное не допускается по действующему украинскому законодательству. 2. Нарушение обязанностей должником. В случае нарушения обязательства одной стороной другая сторона имеет право частично или полностью отказаться от обязательства, если иное не установлено законом или договором. Вследствие одностороннего отказа от обязательства частично или в полном объеме соответственно изменяются условия обязательства или оно прекращается. Специфическим основанием для одностороннего отказа от договора или одностороннего изменения условий договора является существенное нарушение условий договора должником. Существенным является такое нарушение договора, если вследствие причиненного этим вреда другая сторона в значительной мере лишается того, на что она рассчитывала при совершении договора. 3. Существенное изменение обстоятельств. Согласно данному положению, в случае существенного изменения обстоятельств, которыми стороны руководствовались при заключении договора, договор может быть изменен или расторгнут при согласии сторон, если иное не установлено договором или не вытекает из сущности обязательства.

28. Застава: джерела правового регулювання, поняття і види

Залог (ст.ст. 572-593 ГК, Закон Украины «О залоге» от 2 октября 1992 р., Закон Украины «Об ипотеке» от 5 июня 2003 г.)

Залог - это вещный способ обеспечения исполнения обязательства. В римском частном праве залог в общем виде понимался как право на чужую вещь (jura in re aliena). Исторические формы залога: пигнус и фидуция. В силу залога кредитор (залогодержатель) имеет право в случае невыполнения должником (залогодателем) обеспеченного залогом обязательства получить удовлетворение из стоимости заложенного имущества преимущественно перед другими кредиторами. Залог возникает в силу закона или договора. Предметом залога могут быть: имущество, которое может быть отчуждено залогодателем и на которое может быть обращено взыскание; имущественные права (права требования, акции) Не может быть предметом залога: имущество, на которое не может быть обращено взыскание (см. Дополнение №1 к ст. 379 Гражданского процессуального кодекса Украины). национальные культурные и исторические ценности; требования, имеющие личный характер; объекты государственной собственности, приватизация, которых запрещена.

Виды залога:

(а) Ипотека (от гр. Hypotheke - столб, подставка). Залог недвижимого имущества, при котором предмет залога остаётся у залогодателя. Предмет -любое недвижимое имущество. Договор об ипотеке должен быть нотариально удостоверен. Особые правила - для ипотеки целостного имущественного комплекса - право залогодержателя на финансовое оздоровление предприятия (включая введение своих представителей в руководство). По правилам ипотечного залога осуществляется залог транспортных средств и космических объектов, остающихся во владении залогодателя. Регулируется данный вид залога Законом «Об ипотеке».

(б) Залог товаров в обороте или в переработке. Предмет: сырьё, полуфабрикаты, комплектующие, готовая продукция - обеспеченные родовыми признаками. Реализованные товары перестают быть предметом залога с момента их вручения приобретателю или транспортной организации, а приобретенные становятся предметом залога с момента возникновения на них права собственности залогодателя - динамичность предмета залога.

(в) Заклад Залог движимого имущества, передаваемого во владение залогополучателю (пример: ломбардные операции).

(г) Залог имущественных прав Предмет - права требования в обязательствах как настоящие, так и будущие. Срочное право требования может быть предметом залога только до истечения срока.

(д) Залог ценных бумаг Залог векселя или иной ценной бумаги осуществляется путём индоссамента и вручения залогодержателю индоссированной ценной бумаги. Если индоссамент невозможен, ценная бумага передаётся по соглашению сторон. Особый порядок - для акций ЗАО: залогодателем и залогодержателем могут выступать только учредители ЗАО. Особые формы залога, предусмотренные иным законодательством: налоговый залог (Закон «О порядке погашения задолженности перед бюджетом и государственными целевыми фондами»); избирательный залог (Закон «О выборах народных депутатов»); залог в международном обороте; морской залог.

29. Іпотека: поняття, порядок реалізації закладеного майна

Ипотека (от гр. Hypotheke - столб, подставка). Залог недвижимого имущества, при котором предмет залога остаётся у залогодателя. Предмет -любое недвижимое имущество. Договор об ипотеке должен быть нотариально удостоверен. Особые правила - для ипотеки целостного имущественного комплекса - право залогодержателя на финансовое оздоровление предприятия (включая введение своих представителей в руководство). По правилам ипотечного залога осуществляется залог транспортных средств и космических объектов, остающихся во владении залогодателя.

Регулируется данный вид залога Законом «Об ипотеке». Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави. Якщо публічні торги оголошено такими, що не відбулися, предмет застави може бути за згодою заставодержателя та заставодавця переданий у власність заставодержателя за початковою ціною, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом. 30. Цивільно-правова відповідальність: поняття, форми та їх характеристика, підстави і умови настання

Цивільно-правова відповідальність - форма державного примусу, що полягає у стегенні компетентними державними органами санкцій на користь сторони, що покладають на правопорушника наслідки майнового характеру, спрямовані на відновлення майнової, моральної і фізичної сфери потерпілої сторони.

Особливості: має переважно майновий характер; полягає в економічному впливі на правопорушника; має форму додаткових несприятливих наслідків; санкції, які покладаються на порушника, стягуються на користь потерпілої сторони; застосування цивільно-правової відповідальності має компенсаційний характер, тобто має на меті не виховання, а відновлення порушеного права.

Функції: компенсаторно-відновлювальна (ре дозволяється збагачення потерпілого за рахунок порушника); стимулююча (організаційна) (заохочення особи за належну поведінку); попереднювально-виховна (превентивна); штрафна.

Види: 1. з підставами настання: за порушення зобов'язання (підстава - факт порушення зобов'язання наявного між сторонами); за завдану шкоду (підстава - факт завдання шкоди особистості чи майну особи, що не пов'язане з наявним між сторонами зобов'язанням). 2. в залежності від порядку задоволення: дольова; солідарна; субсидіарна; регресивна; власника установи, казенного підприємства.

При дольовій кожний відповідає в рамах долі.

При солідарній - тільки у випадках, визначених в законі.

Субсидіарна - додаткова до відповідальності, яку несе основний правопорушник (відповідальність без вини). Можлива у випадках: відповідальності гаранта за дії принципала перед бенефіціантом; відповідальність поручителя за дії основного боржника, якщо це передбачено договором; відповідальність членів повного товариства по боргам товариства; відповідальність учасників повних товаришів по боргам командитного товариства; відповідальність держави в особі органу управління за боргами казенних підприємств; відповідальність власника майна перед боргами установи; відповідальність материнського підприємства по боргам дочірнього.

Регресна - застосовується, коли законом передбачено відповідальність. Строк регрес них вимог три роки.

Змішана - застосовується в договірних і деліктних правовідносинах.

Підстави настання - обставини, з якими закон пов'язує настання та застосування норм цивільної відповідальності.

Види: протиправність поведінки особи; шкода; причинно-наслідковий зв'язок; вина.

Шкода: матеріальна; моральна; здоров'ю та життю.

Матеріальна шкода - майнові втрати.

Грошова оцінка майнових втрат - збитки: реальні і упущена вигода; прямі і непрямі.

31. Загальні положення про купівлю-продаж

Договір купівлі-продажу - це договір, по якому одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього визначену грошову суму.

Характеристики договору: оплатний - здобуваючи майно у власність, покупець сплачує продавцеві обумовлену за договором ціну майна; двосторонній - права й обов'язки за договором лежать на обох сторонах (продавець передає або зобов'язується передати покупцеві визначене майно, але вправі вимагати сплати визначеної грошової суми, а покупець, у свою чергу, зобов'язується сплатити цю суму, але вправі вимагати передачі йому проданого майна); може бути консенсуальним, коли права та обов'язки сторін виникають у момент досягнення ними угоди по всіх істотних умовах, або реальним, коли договір вступає в дію з моменту передачі продавцем майна (товару) покупцеві.

Основна і визначальна ознака договору - перехід майна у власність покупця.

Форма договору купівлі-продажу визначається за загальними правилами ЦК про форму угод. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Сторони: продавець і покупець. Продавцем і покупцем можуть виступати фізичні особи і юридичні особи. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу й інших випадків, установлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець здобуває право власності лише у випадку, якщо власник не вправі вимагати його повернення.

Істотні умови: предмет і ціна. Предмет - майно, що продавець передає або зобов'язується передати покупцеві. Предметом договору можуть бути: індивідуально визначене майно, визначене родовими ознаками, майнові права, право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Види: договір роздрібної купівлі-продажу; договір закупівлі-продажу на біржах і аукціонах; договір закупівлі-продажу майна в процесі приватизації; деривативи (форвардний, ф'ючерсний і опціонний договори закупівлі-продажу); зовнішньоекономічний договір закупівлі-продажу; договір закупівлі-продажу земельних ділянок.

Крім того, специфічними різновидами договору закупівлі-продажу варто вважати договір постачання і договір контрактації сільськогосподарської продукції.

32. Права та обов'язки сторін у договорі купівлі-продажу

Основні права та обов'язки сторін - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) покупцеві, але вправі жадати від його сплати визначеної грошової суми, а покупець, у свою чергу, зобов'язаний сплатити цю суму, але вправі вимагати передачі йому проданого майна.

Основним обов'язком продавця є передача майна (товару) у власність покупцеві. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаної в момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар повинний бути переданий покупцеві по місцезнаходженню товару. Договором може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Інші обов'язки продавця: попередити покупця про права третіх осіб на товар; зберігати проданий товар; обов'язок передати товар належної кількості, якості, асортименту (розподіл товарів за окремими групами та їх співвідношення), комплектності (єдність складових частин виробу, яка забезпечує можливість використання його за прямим призначенням, а в спеціально передбачених випадках - можливість належного догляду за ним, його зберігання та ремонту), комплекту (набір товару), у належній тарі.

Основними обов'язками покупця є прийняття переданого продавцем майна (товару) і його оплата. Інші обов'язки покупця: в належній формі сповістити продавця про недоліки товару; зберігати товар в разі поставки більшої кількості, ніж передбачено договором; попередити продавця при витребуванні предмету договору третіми особами.

Права продавця: вимагати прийняти і сплатити товар; відмовитись повністю або частково від задоволення вимог покупця; відмовитись від виконання договору в разі несплати покупцем коштів за переданий товар.

Права покупця: відмовитись від виконання договору при не передачі товару продавцем; вимагати заміни не якісного, не комплектного товару, який не відповідає умовам якості, що передбачено договором. Якщо є передача товару неналежної якості покупець має право вимагати: зменшення ціни; безкоштовного усунення недоліків; відшкодування збитків, пов'язаних із самостійним усуненням недоліків, подати позов до суду; на протязі двох років пред'явити вимоги до продавця коли товар не якісний, і три роки - при нерухомому майні.

33. Договір дарування

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Характеристика: не оплатний, може бути і реальним і консенсуальним; як правило односторонній (може бути і двостороннім, якщо в договорі передбачено обов'язок обдарованого на користь третіх осіб).

Предмет договору: рухоме та нерухоме майно, майнові права. Сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, АРК, територіальна громада. Батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей, підопічних. Підприємницькі товариства можуть укладати договір дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчим документом дарувальника. Це положення не поширюється на право юридичної особи укладати договір пожертви. Договір дарування від імені дарувальника може укласти його представник. Доручення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені обнародуваного, є нікчемним. Якщо дарувальникові відомо про недоліки речі, що є дарунком, або її особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна обдарованого або інших осіб, він зобов'язаний повідомити про них обдарованого. Дарувальник, якому було відомо про недоліки або особливі властивості подарованої речі і який не повідомив про них обдарованого, зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану майну, та шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю в результаті володіння чи користування дарунком.

Пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, сторонам, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети. Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви. Пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву. Якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи - за рішенням суду. Пожертвувач мають право вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням. 34. Договір довічного утримання (догляду)

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Характеристика: односторонній; реальний; оплатний.

Істотною умовою договору є надання набувачем систематичного матеріального забезпечення відчужувача, притому в натурі у вигляді житла, харчування, догляду та необхідної допомоги. Сторони мають право передбачити і інші елементи матеріального забезпечення. Всі елементи матеріального забезпечення в натурі підлягають конкретизації в договорі. Матеріальне забезпечення, яке щомісячно повинно надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, передбаченому законом. Хоча, як правило, матеріальне забезпечення відчужувача здійснюється в натурі, однак на практиці можливе включення в обов'язок набувача щомісячна виплата певної грошової суми на дрібні витрати. Хоча майно переходить до набувача на праві власності, він не має права відчужувати його за життя відчужувача. На майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду), не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача. Втрата (знищення), пошкодження майна, яке було передане набувачеві, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов'язків перед відчужувачем.

Є у договорі умови про строк. Оскільки набувач зобов'язаний доглядати відчужувача довічно, тобто до його смерті, то строк договору є невизначеним. Договір довічного утримання є строковою угодою. Цей договір немодно визнати умовною угодою, оскільки умова може настати, а може і не настати, а смерть обов'язково наступить. Набувач зобов'язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання (догляду). Набувач може бути зобов'язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду). У цьому разі в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач має право проживати.

35. Приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю

За кількістю.

Відправник зобов'язані забезпечити: строге дотримання встановлених правил упакування продукції, маркірування й опломбування окремих місць; б) точне визначення кількості відвантаженої продукції; при відвантаженні продукції в упакованих або затарених місцях - вкладення в кожне тарне місце передбаченого стандартом, технічними умовами, Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими правилами або договором документа, що свідчить про найменування і кількість продукції, що знаходиться в даному тарному місці; чітке і ясне оформлення відвантажувальних і розрахункових документів, відповідність зазначених у них даних про кількість продукції кількості, що фактично відвантажується, своєчасне відсилання цих документів одержувачеві у встановленому порядку; строге дотримання діючих на транспорті правил здачі вантажів до перевезення, їхні навантаження і кріплення; систематичне здійснення контролю за роботою осіб, зайнятих визначенням кількості продукції, що відвантажується, і оформленням на неї відвантажувальних і розрахункових документів.

Підприємство-одержувач зобов'язано: перевірити в належних випадках наявність на транспортних засобах або на контейнерах пломб відправника або пункту відправлення, справність пломб, відбитки на них, стан вагона, інших транспортних засобів або контейнера, наявність захисного маркірування вантажу, а також справність тари; перевірити відповідність найменування вантажу і транспортного маркірування на ньому даним, зазначеним у транспортному документі, і зажадати від органів транспорту видачі вантажу по кількості місць або ваги у всіх випадках, коли такий обов'язок покладений на них правилами, що діють на транспорті, і іншими нормативними актами. У випадку видачі вантажу без перевірки кількості місць або ваги одержувач у порядку, установленому правилами оформлення видачі вантажів, зобов'язаний зажадати від органів транспорту, щоб на транспортному документі була зроблена відповідна оцінка.

За якістю.

Виготовлювач (відправник) зобов'язано забезпечити: строге дотримання встановлених правил упакування і затаривания продукції, маркірування й опломбування окремих місць; здачу продукції, що відповідає по якості і комплектності вимогам, установленим стандартами, технічними умовами, кресленнями, рецептурами, зразками (еталонами). Продукція, що не пройшла у встановленому порядку перевірку за якістю, а також продукція, відвантаження якої була заборонена органами, що здійснюють контроль за якістю продукції, і іншими уповноваженими на те органами, поставлятися не повинен; чітке і правильне оформлення документів, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється,, відвантажувальних і розрахункових документів, відповідність зазначених у них даних про якість і комплектності продукції фактичній якості і комплектності неї; своєчасне відсилання документів, що засвідчують якість і комплектність продукції, одержувачеві. Ці документи висилаються разом із продукцією, якщо інше не передбачено Основними й Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами або договором. У випадках, передбачених стандартами, технічними умовами, Основними й Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами і договором, виготовлювач (відправник) зобов'язаний при відвантаженні (здачі) продукції в упакованих або затарених місцях вкласти в кожне тарне місце документ, що свідчить про найменування і якість продукції, що знаходиться в даному тарному місці; строге дотримання діючих на транспорті правил здачі вантажів до перевезення, їхні навантаження і кріплення, а також спеціальних правил навантаження, установлених стандартами і технічними умовами.

Перевезення зобов'язаний: перевірити у випадках, передбачених у зазначених правилах, наявність на транспортних засобах або на контейнері пломб відправника або пункту відправлення (станції, пристані, порту), справність пломб, відбитки на них, стан вагона, інших транспортних засобів або контейнера, наявність захисного маркірування вантажу і справність тари; перевірити відповідність найменування вантажу і транспортного маркірування на ньому даним, зазначеним у транспортному документі; перевірити, чи були дотримані встановлені правила перевезення, що забезпечують запобігання вантажу від ушкодження і псування, терміни доставки, а також зробити огляд вантажу. У випадку одержання від органа транспорту вантажу без перевірки кількості місць, ваги і стани його одержувач у порядку, установленому правилами оформлення видачі вантажів, зобов'язаний зажадати від органів транспорту, щоб на транспортному документі була зроблена відповідна оцінка.

36. Договір поставки

Договір постачання - це договір, по якому продавець (постачальник), що здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений термін (терміни) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій або в інших цілях, не зв'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього визначену грошову суму.

До договору постачання застосовуються загальні положення про купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Характеристика: консенсуальний, двосторонній, оплатний, не публічний.

Особливості: постачальник - суб'єкт підприємницької діяльності; ціль придбання - використання у підприємницькій діяльності чи господарських відносинах; момент укладання і його виконання не збігаються; укладається на довгий час; може укладатися товар (продукцію), який буде виготовлено в майбутньому; купівля-продаж відбувається на умовах оптової торгівлі.

Суттєві умови: предмет; сторони; кількість, якість, асортимент, комплектність; ціна; права і обов'язки сторін; відповідальність. Джерела регулювання: ЗУ „Про постачання продукції для державних потреб”, „Про закупку товарів, робіт, послуг за державні кошти”, Положення „Про поставки продукції виробничо-технічного призначення”,

Договори укладаються шляхом складання одного документа, або шляхом прийняття постачальником замовлення покупця до виконання. Договірні відносини можуть бути встановлені також шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами.

Проекти довгострокових договорів висилаються покупцеві в 2 екземплярах не пізніше 4 місяців до початку періоду, на який укладається договір. Якщо договір на постачання продукції, що не розподіляється, укладається на рік або більш короткий період, покупець направляє постачальникові замовлення в 2 екземплярах із указівкою необхідних даних. Замовлення вважається прийнятим до виконання і здобувають силу договору, якщо протягом 20 днів після його одержання постачальник не повідомить покупцеві про відхилення замовлення або про заперечення по окремих його умовах. Заперечення по окремих умовах замовлення і їхні мотиви постачальник вказує в підписаному замовленні. При необхідності узгодження додаткових умов, не передбачених замовленням, постачальник у той же термін направляє покупцеві проект договору в 2 екземплярах. Сторона не пізніше 20 днів після одержання проекту договору підписує його і 1 екземпляр договору повертає.

37. Загальні положення про оренду

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Характеристика: двосторонній, оплатний. Може бути консенсуальним та реальним.

Сторони - наймодавець (орендодавець) та наймач (орендатор).

ЦК не пред'являє спеціальних вимог до сторін договору найму - ними можуть бути як юридичні так і фізичні особи. Наймодавцями можуть бути як власники майна, так і уповноваженні ними особи.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються ЦК та іншим законом. До договору оренди застосовуються загальні правила про форми угод.

Відмінності від інших договорів: наймач отримує майно не у власність, а у тимчасове користування, за цією ознакою договір відрізняється від договору купівлі-продажу, за яким покупець майна стає його власником; предметом договору найму можуть бути тільки індивідуально-визначенні, неспоживні речі (нежилі приміщення, устаткування, авто), не знищуванні і процесі їх використання, за цією ознакою договір оренди відрізняється від договору займу, за яким зайомщик набуває майно у власність та зобов'язаний повернути не теж саме, а таку ж кількість речі того самого роду і якості; оплатний договір - за цією ознакою договір відрізняється від договору суди.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку. 38. Договір позички

За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Характеристика: безоплатний, консенсуальний (тоді двосторонній) чи реальний (тоді односторонній).

Предметом може бути тільки індивідуально визначенні речі, не споживчі у процесі використання, оскільки вони повинні бути повернені після закінчення строку договору.

Сторони - позикодавець та користувач. Позикодавцем може бути фізична чи юридична особа. Особа, що здійснює управління майном, може бути позикодавцем за згодою власника. Юридичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність, не можуть передавати речіі у безоплатне користування особі, яка є засновником, учасником, керівником, членом його органу управління чи контролю. Договір позички речі побутового призначення між фізичними особами може укладатися усно. Договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій формі. Договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 ЦК (Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню). Договір позички транспортного засобу, в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Найбільше подібностей договору позички з договором найму (оренди), однак відрізняється від нього безоплатним характером. Подібність з договором зберігання обумовлена тим, що їх предметом є індивідуально визначенні неспоживчі речі, які підлягають поверненню власнику. Різниця в тому, що в договорі зберігання річ передається для зберігання, а в договорі позички - для користування. За договором позички річ залишається у власності позикодавця, у той час, коли за договором займу майно передається у власність позичальника. Крім того, вони розрізняються за предметом - предметом договору позички є тільки неспоживчі, індивідуально визначенні речі, а предметом договору займу - речі, визначенні родовими ознаками.

39. Договір найму житлового приміщення: поняття, суб'єктний склад. Відмінність від договору оренди. Члени сім'ї наймача

За договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Характеристика: двосторонній, оплатний, консенсуальний або реальний (згідно ЖК тільки консенсуальний).

Сторони: наймодавець та наймач.

Сторони можуть бути фізичними чи юридичними особами. Якщо наймач є юридичною особою, він може використовувати житло тільки для проживання в ньому фізичних осіб. Сторони в договорах найму приміщень в домах державного та громадського житлового фонду - житлово-експлуатаційна організація та ордероодержувач..

Договір укладається у письмовій формі. Не дотримання письмової форми не тягне недійсності договору. Предметом можуть бути приміщення, а саме квартира, чи її частина, жилий дім, чи його частина. Приміщення повинно бути придатним для постійного проживання. відмінності від договору найма: предмет договору найма житла - тільки жиле приміщення; коло прав наймача в договорі найму житла ширше, ніж в договорі найма - а саме, вони мають не тільки право користуватися житлом в домах державного та громадського житлового фонду, але і мають право обміну, вселенні членів родини і ін.; договір найма житла породжує права та обов'язки не тільки для наймача, але й для членів його родини; договір найму житла в домах державного та громадського житлового фонду мають безстроковий характер. У договорі найму житла мають бути вказані особи, які проживатимуть разом із наймачем. Ці особи набувають рівних з наймачем прав та обов'язків щодо користування житлом. Наймач несе відповідальність перед наймодавцем за порушення умов договору особами, які проживають разом з ним. Якщо наймачами житла є кілька осіб, їхні обов'язки за договором найму житла є солідарними. Порядок користування житлом наймачем та особами, які постійно проживають разом з ним, визначається за домовленістю між ними, а у разі спору - встановлюється за рішенням суду.

40. Права та обов'язки наймача за договором найму житлового приміщення

Наймач зобов'язується: Використовувати житло за призначенням. Дотримуватися Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, своєчасно вживати заходів до усунення виявлених у квартирі несправностей. Не допускати самовільного перепланування квартир, руйнування конструкцій будинку, заміни та перестановки технічного обладнання в квартирі. Забезпечувати цілісність пломб приладів обліку води, тепла та газу, не допускати самовільного втручання в роботу цих приладів. У встановлені терміни сплачувати квартирну плату і плату за комунальні послуги, економно використовувати воду, газ, електричну і теплову енергію. Дотримуватися правил пожежної та газової безпеки. Допускати у квартиру та інші займані наймачем приміщення для огляду елементів житлового будинку та його обладнання, перевірки показань засобів обліку в денний час, а у разі аварій і в нічний час, працівників підприємств з обслуговування житлового фонду за наявності у них відповідних посвідчень. При виїзді разом з членами сім'ї з житла звільнити і здати його наймодавцю в належному технічному і санітарному стані. Відшкодовувати збитки, завдані житловому приміщенню або майну інших мешканців будинку ним або членами його сім'ї.

Наймач має право: Вселяти відповідно до законодавства в займане ним житло інших осіб. Проводити в установленому порядку обмін займаного житла на інше. Здавати в піднайом за згодою членів сім'ї, що проживають разом з ним, житлове приміщення відповідно до законодавства. Бронювати в установлених законодавством випадках житло з отриманням охоронного свідоцтва. На збереження житлового приміщення у разі тимчасової відсутності його та членів його сім'ї на підставах і в межах строків, передбачених законодавством. Вимагати від наймодавця згідно із законодавством виконання покладених на нього обов'язків. У разі невиконання наймодавцем обов'язків щодо ремонту наданого в найом житла у випадках, викликаних нагальною потребою, провести ремонт і стягнути з наймодавця вартість ремонту або зарахувати її в рахунок наступних платежів. За наявності відповідних умов у членів сім'ї наймача вимагати розподілу особистого рахунку і переукладення договору найму з членами сім'ї наймача. Приватизувати займане житло відповідно до законодавства.

41. Права та обов'язки наймодавця за договором найму житлового приміщення

Наймодавець зобов'язується: Здійснювати обслуговування будинку, забезпечувати роботу технічного обладнання відповідно до вимог законодавства. Забезпечувати надання комунальних послуг. На час проведення капітального ремонту або реконструкції будинку з відселенням осіб, що проживають у ньому, надати наймачу і членам його сім'ї інше житло, не розриваючи при цьому договору найму житла, що ремонтується або реконструюється. Компенсувати наймачеві витрати, пов'язані з перевезенням. У період проживання наймача в іншому житловому приміщенні він здійснює квартплату лише за приміщення, надане йому на час ремонту. Своєчасно проводити підготовку житлового будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період. Доводити наймачу встановлені тарифи на житлово-комунальні послуги та розміри щомісячних платежів за них.

Наймодавець має право: Вимагати від наймача дотримання Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями та своєчасного внесення ним плати за житлово-комунальні послуги. У разі відмови наймача від переселення в інше житлове приміщення на період капітального ремонту або реконструкції будинку вимагати переселення його в судовому порядку. Вживати всіх необхідних заходів для відселення наймача та членів його сім'ї, якщо будинок (житлове приміщення) загрожує обвалом. Вимагати в судовому порядку виселення наймача, членів його сім'ї або інших осіб, які проживають разом з ним, без надання іншого житла, якщо вони систематично псують чи руйнують приміщення або використовують його не за призначенням, або створюють неможливі умови для спільного проживання з ними інших мешканців будинку. На вхід до займаного житла для огляду елементів житлового будинку та його обладнання і перевірки показань приладів обліку води, тепла та газу. Під час аварійних ситуацій проникати у житлові приміщення (квартири) у разі відсутності наймача або членів його сім'ї у порядку, встановленому законодавством.

42. Загальні положення про підряд

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Характеристика: консенсуальний, оплатний, двосторонній.

Предмет завжди індивідуалізований. Це результат праці підрядника. Праця може бути спрямована на створення індивідуально визначеної речі (інструмента, виробу, машини), на її зміну чи відновлення (ремонт будинку, трактору, машини), він може складатися в переміщенні речі (перенесення меблі), у виконанні робіт.

Сторони - підрядник та замовник, ними можуть бути як юридичні так і фізичні особи. Договір підряду відноситься до типу договорів про виконання робіт. Договір підряду схожий з трудовим договором, коли у якості підрядника виступає громадянин. Різниця між ними в тому, що підрядник сам організує свій труд та зобов'язується здати замовнику його результат. За трудовим договором працівник включається у певний трудовий колектив, виконуючи в ньому певну трудову функцію відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку. Подібність з договором купівлі-продажу та поставки обумовлено тим, що за договором підряду на виготовлення якоїсь речі підрядник, як продавець та постачальник, зобов'язується передати її іншій стороні у власність. Подібність цих договорів появляється також і в тому, що вони укладаються по поводу речей, які ще не існують та повинні бути виготовленні у майбутньому. Договір підряду відрізняється від вказаних договорів тим, що передбачає права та обов'язки сторін, пов'язані на тільки з передачею та оплатою, а, головним чином, з виготовленням речі.